Кунєв Ю.Д. Управління в митній службі (2006)

Можна стверджувати, що за допомогою права регулюється весь процес соціального управління. Мається на увазі визначення статусу суб'єктів і об'єктів управління та динаміки їх прямих і зворотних зв'язків. Обґрунтованість визначення правового становища ланок управління і господарювання має сполучатися з точністю встановлення цілей їх діяльності, змістом регулювання різноманітних відносин, у які вони вступають між собою, з визначенням способів оцінки управлінської діяльності. Право опосередковує управлінський цикл і покликане створювати для нього оптимальний правовий режим.

Фундаментальне значення має правова організація управління. Без цього знижується ефективність діяльності державних органів, послаблюється вплив на державні, господарські й соціальні справи.

Системний погляд на роль права в управлінні дає можливість зробити висновок про те, що за допомогою правових норм здобувають юридичне закріплення:

1) усі основні зв'язки між суб'єктами та об'єктами соціального управління у його державно-правовому виявленні;

2) повноваження відповідних суб'єктів державного управління, а в ряді випадків — правомочність суб'єктів громадського самоуправління (наприклад, права профспілок, трудових колективів тощо);

3) статус об'єктів соціального управління;

4) основні параметри взаємодії державних та недержавних організацій у сфері соціального управління;

5) юридичний захист інтересів учасників управлінських відносин;

6) юридичні обов'язки, що взаємно покладаються на суб'єктів та об'єктів соціального управління;

7) система заходів юридичного примусу в інтересах забезпечення стабільності та ефективності системи управління .

Отже, соціальне управління здійснюється на основі правових норм, що створюють певний правовий режим реалізації управлінських функцій, правопорядок у сфері управління. Таким чином, право є важливою умовою впорядкованості та організованості соціального управління.

Важливе значення має впорядкування правового становища управлінських органів. Необхідно обґрунтовано "проектувати" орган управління, тобто визначати його завдання, функції, права, структуру і штати, інформаційну систему, організацію, форми і методи діяльності. Усі названі елементи знаходяться в суворій залежності й погодженості.

Принципове значення має комплексне правове забезпечення всієї системи управління і процесу її функціонування, а також правового регулювання основних сфер управлінської діяльності. Право активно впливає на підвищення рівня організованості й ефективності управління, на подальший розвиток економіки, науково-технічного прогресу, культури, на охорону і раціональне використання ресурсів, на підвищення рівня життя народу. У свою чергу, це сприяє посиленню і використанню управлінського потенціалу права.

Комплексна природа управління означає можливість виділення його правового забезпечення. Правове забезпечення управління характеризується системністю, цілісністю правового регулювання основних сторін управління. Це самостійний вид забезпечення, який взаємодіє з іншими і має загальнозначущий соціальний та організаційний прояв. Недооцінка його негативно позначається на якості управління.

З урахуванням системного характеру правового регулювання можна виділити такі його елементи:

а) видання правових актів з урахуванням суспільних потреб;

б) вивчення правових актів усіма працівниками при вступі на посаду й у процесі діяльності;

в) правове виховання як засіб підвищення правової культури і професійної кваліфікації працівників;

г) правильне застосування юридичних норм для оптимального вирішення завдань управління і господарювання;

д) аналіз практики застосування законодавства, правових актів;

є) контроль за дотриманням законності, відвернення й усунення її порушень, застосування заходів заохочення або покарання;

ж) удосконалювання законодавчих і інших актів, зміна,скасування застарілих.

Правове забезпечення має комплексний характер, що виражається, насамперед, в охопленні ним головних сфер управління - політичної, економічної, науково-технічної, соціальної, екологічної тощо.

Таким чином, правове забезпечення управління можна визначити як комплекс організаційних, юридичних, технічних і технологічних заходів, засобів та методів, котрі вирішують питання комплексного правового забезпечення усієї системи управління, процесу її функціонування, а також правового регулювання основних сфер управлінської діяльності.

У рамках правового забезпечення сполучаються різні способи правового впливу з урахуванням широкого спектра правових норм. Із цієї причини воно не зводиться до застосування норм якої-небудь однієї галузі законодавства, а передбачає дію норм конституційного, адміністративного, цивільного, трудового права тощо. Але адміністративно-правові норми, розвиваючи конституційні норми, регулюють ті сторони управління, котрі вимагають стійкості, певної однаковості та примусовості. На них, як на своєрідній осі, формуються і діють імперативні норми в інших галузях.

Відзначимо сполучення загального, особливого й одиничного на різних рівнях управління митною справою. Мається на увазі правове забезпечення управління (ПЗУ) в масштабах країни, економіки країни, адміністративно-територіальної одиниці, галузі й сфери, організації.

Розвиток видів правового забезпечення за рівнями передбачає їх суворе співвідношення; із практичного погляду важливо уникнути "випадання" якого-небудь виду або окремих елементів.

Тому особливе значення має методика планування правового забезпечення. Важливо підкреслити два основних положення. Перше пов'язано з типовою структурою ПЗУ на всіх рівнях:

а) застосування правових засобів для підвищення ефективності економіки держави і зокрема зовнішньоекономічної діяльності;

б) забезпечення правовими засобами захисту інтересів суб'єктів ЗЕД і держави;

в) зміцнення договірних відносин;

г) дотримання законодавства про працю;

д) забезпечення законності та якості правових актів, що видаються;

є) інформування громадян про чинне законодавство, правовиховна робота.

Друга обставина стосується юридичної служби та інших адресатів правового забезпечення. Маються на увазі всі функціональні й галузеві підрозділи митної служби, усі категорії посадових осіб, працівників, покликаних у дорученій їм сфері послідовно реалізовувати вищезазначені елементи як одну з важливих функцій.

Ще одним різновидом правового забезпечення є застосування його для вирішення основних функціональних завдань, для зміни ситуацій тощо. Такими є розділи про правове забезпечення в рамках цільових програм, планів заходів, великих комплексних актів. їх треба складати у зв'язку з колом вирішуваних завдань і намічуваних дій .

Завдання правового забезпечення функціонування систем управління різноманітні. В узагальненому вигляді вони зводяться до такого :

— точний розподіл функціональних ролей працівників управління, їх прав та обов'язків, створення системи взаємозв'язку управлінських відносин;

- розмежування і розподіл збирання, обробки інформації й надсилання результатів її аналізу на різні рівні управлінської структури;

— раціональна побудова системи прийняття рішень і точного співвіднесення її з інститутом відповідальності;

- нормативне визначення компетенції посадових осіб для прийняття ними управлінських рішень;

- розподіл часу, необхідного працівникам для виконання управлінських функцій;

— зв'язок результатів праці з точними критеріями оцінки, у т. ч. з розміром оплати, системою морального заохочення тощо.

Кожне із названих загальних завдань містить багато часткових, правове забезпечення виконання яких здійснюється у різних формах.

В органах державної влади більшість правових форм є юридично коректними тільки у випадку їх прийняття через установлені організаційні форми. Так, організаційні процедури діють відповідно до регламентів під час прийняття правових актів органами державної влади.

Використання форм управлінської діяльності має базуватись на комплексному підході до організаційних і правових форм. їх слід застосовувати у поєднанні, з урахуванням сильних і слабких сторін, диференційовано та конкретно, виходячи з управлінської проблеми й ситуації.

Як відомо, за своїм змістом правові форми управління поділяються на правотворчу та правозастосовну форми. У першу чергу йдеться про утворення і застосування законодавчих та підзаконних актів, оскільки митні органи орієнтуються на нормативні акти. Відповідно, предметом розгляду правового забезпечення управління в митній службі є процеси утворення та застосування норм права в митній службі.

При розгляді цього питання складно розділити правове забезпечення різних аспектів управління митною службою, тому будемо розглядати їх у комплексі.

Використана література: Кунєв, Ю.Д. Управління в митній службі: Підручник: За заг. ред. Ю.Д. Кунєва / Ю Д Кунєв. — К.: Центр навчальної літератури, 2006.