Курило Т.В. Митне право України (2007)
Контрабанда та боротьба з нею митних органів
* Контрабанда - це незаконне переміщення через митний кордон України, поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю валютних цінностей у великих розмірах, історичних та культурних цінностей, наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї бойових припасів до неї), вибухових пристроїв, військового озброєння та майна, матеріалів та обладнання до зброї масового знищення (ураження), а також стратегічно важливих сировинних товарів (матеріалів), щодо яких встановлено відповідні правила вивезення за межі України, та ті самі дії, вчинені організованою групою.
Відповідальність за контрабанду передбачена ст. 201 Кримінального кодексу України і карається позбавленням волі на термін від трьох до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Порушниками митних правил можуть вважатися як громадяни України, так і іноземні громадяни та особи без громадянства, які досягли 16-річного віку, або ж посадові особи, які вчинили контрабанду з використанням свого службового становища за наявності ознак контрабанди, визначених Кримінальним кодексом України.
Кримінальні справи про контрабанду порушує начальник митного органу (як органу дізнання) шляхом винесення відповідної постанови, особисто проводить дізнання, або доручає його провадження окремому дізнавачу або групі дізнавачів, здійснює контроль за процесом і результатами дізнання, дає відповідні письмові вказівки або доручення, в тому числі іншим органам дізнання в кримінальних справах.
Начальник митного органу, в межах своєї компетенції, забезпечує виконання доручень прокурора і слідчого у справах про контрабанду.
Якщо не були отримані необхідні підстави для порушення кримінальної справи про контрабанду, начальник митного органу своєю постановою відмовляє в порушенні кримінальної справи, про що повідомляє заінтересованих осіб. У постанові повинні бути обґрунтовані причини цієї відмови.
Доказами в кримінальній справі про контрабанду є фактичні дані, зібрані в результаті процесуальної діяльності. Процесуальними джерелами доказів в кримінальній справі про контрабанду є показання свідків, підозрюваного, висновки експертизи, речові докази, протоколи слідчих дій та інші документи.
Дізнання у справах про контрабанду закінчується складанням постанови про передання справи слідчому для провадження попереднього слідства. Ця постанова повинна бути затверджена прокурором.
З метою виявлення, попередження та розкриття контрабанди, виявлення та взяття під контроль осіб, причетних до її вчинення, здійснюється система гласних і таємних пошукових заходів, тобто оперативно-пошукова діяльність. Безпосередньо оперативно-пошукові заходи здійснює Управління організації боротьби з
контрабандою та порушеннями митних правил Державної митної служби України та підпорядковані йому підрозділи в регіональних митницях. Інші підрозділи митних органів до проведення оперативно-розшукової роботи не допускаються [2].
Використана література: Курило, Т.В. Митне право України: Навчальний посібник. / Т В Курило. — Львів: Новий світ-2000, 2007. — 240 с
Відповідальність за контрабанду передбачена ст. 201 Кримінального кодексу України і карається позбавленням волі на термін від трьох до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Порушниками митних правил можуть вважатися як громадяни України, так і іноземні громадяни та особи без громадянства, які досягли 16-річного віку, або ж посадові особи, які вчинили контрабанду з використанням свого службового становища за наявності ознак контрабанди, визначених Кримінальним кодексом України.
Кримінальні справи про контрабанду порушує начальник митного органу (як органу дізнання) шляхом винесення відповідної постанови, особисто проводить дізнання, або доручає його провадження окремому дізнавачу або групі дізнавачів, здійснює контроль за процесом і результатами дізнання, дає відповідні письмові вказівки або доручення, в тому числі іншим органам дізнання в кримінальних справах.
Начальник митного органу, в межах своєї компетенції, забезпечує виконання доручень прокурора і слідчого у справах про контрабанду.
Якщо не були отримані необхідні підстави для порушення кримінальної справи про контрабанду, начальник митного органу своєю постановою відмовляє в порушенні кримінальної справи, про що повідомляє заінтересованих осіб. У постанові повинні бути обґрунтовані причини цієї відмови.
Доказами в кримінальній справі про контрабанду є фактичні дані, зібрані в результаті процесуальної діяльності. Процесуальними джерелами доказів в кримінальній справі про контрабанду є показання свідків, підозрюваного, висновки експертизи, речові докази, протоколи слідчих дій та інші документи.
Дізнання у справах про контрабанду закінчується складанням постанови про передання справи слідчому для провадження попереднього слідства. Ця постанова повинна бути затверджена прокурором.
З метою виявлення, попередження та розкриття контрабанди, виявлення та взяття під контроль осіб, причетних до її вчинення, здійснюється система гласних і таємних пошукових заходів, тобто оперативно-пошукова діяльність. Безпосередньо оперативно-пошукові заходи здійснює Управління організації боротьби з
контрабандою та порушеннями митних правил Державної митної служби України та підпорядковані йому підрозділи в регіональних митницях. Інші підрозділи митних органів до проведення оперативно-розшукової роботи не допускаються [2].
