Якщо умови застосування методу 1 не виконуються, для визначення митної вартості необхідно користуватися альтернативною базою митної оцінки, що дає метод 2. Суть даного методу полягає в тому, що митна вартість ввезених (оцінюваних) товарів визначається шляхом використання як бази вартості угоди з ідентичними їм товарами, митна вартість яких була визначена декларантом по методу 1 і прийнята митним органом.
Під ідентичними розуміються товари, однакові у всіх відносинах з оцінюваними товарами, у тому числі за такими ознаками:
— фізичні характеристики;
— якість;
— репутація на ринку;
— країна походження;
— виробник.
Незначні розходження в зовнішньому вигляді, як-от: розмір, етикетки, колір (у випадку, якщо він не є істотним ціноутворюючим фактором) — не можуть служити підставою для відмовлення в розгляді товарів як ідентичних, якщо в іншому вони задовольняють вищевказаним вимогам.
Порівнювані товари обов'язково повинні бути зроблені в тій самій країні, що й оцінювані товари, інакше вони не можуть розглядатися як ідентичні.
Товари, зроблені різними особами в одній і тій самій країні, можуть розглядатися як ідентичні тільки тоді, коли в декларанта і митного органа немає зведень про ідентичні товари, зроблених особою — виготовлювачем увезених товарів.
Наприклад, телевізор Sony моделі KV-M2100 не є ідентичним телевізору моделі Sony KV-25R1R, оскільки одним з основних споживчих параметрів телевізійних приймачів є розмір їхньої діагоналі (від якого, головним чином, залежить ціна): у першої моделі діагональ кінескопа—21 дюйм, а в другої — 25 дюймів. Не є ідентичним телевізорові Sony KV-M2100 телевізор Funai 2100 А-МК8 (хоча розмір діагоналей у них однаковий), тому що фірми-виробники Sony і Funai мають неоднакову репутацію на ринку.
У випадку, якщо при використанні методу 2 виявляється більш однієї ціни угоди по ідентичних товарах, що задовольняють усім вимогам, то як основу для визначення митної вартості ввезених товарів застосовується найнижча з них.
Ціна угоди з ідентичними товарами застосовується як основа для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари:
а) продані для ввозу на територію України;
б) завезені одночасно або не раніше, ніж за 90 днів до ввозу оцінюваних товарів;
в) завезені на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари.
Якщо ідентичні товари ввозилися в іншій кількості і (або) на інших комерційних умовах, то необхідно здійснювати відповідне коригування вихідної ціни угоди з ідентичними товарами.
Необхідно відзначити, що коригування такого роду проводяться:
1)якщо однозначно встановлено, що ціна дійсно залежить від комерційних умов продажу і кількості товару, що купується;
2) за наявності підтвердження вихідних даних відповідними документами, відомості в яких мають бути достовірні, кількісно визначені і в митних органів має бути можливість їхньої перевірки.
Під комерційними умовами продажу в даному випадку варто розуміти ціну товару на різних комерційних рівнях, а саме:
— оптова ціна;
— роздрібна ціна;
— ціна кінцевого споживача.
При оцінці по методу 2 також необхідно забезпечити правильний облік усіх додаткових нарахуванні до ціни угоди, фактично сплаченій або підлягаючій сплаті. За необхідності, тобто якщо виявлені розбіжності в структурі ціни угоди порівнюваних товарів, необхідно провести відповідне коригування, наприклад на витрати по транспортуванню товару, навантаженню і розвантаженню, страхуванню і т. ін.
Таким чином, коректування альтернативної ціни угоди може бути проведене для компенсації розходжень у:
— комерційних умовах (комерційному рівні);
— кількості продаваного товару;
— транспортних, страхових і інших витратах по доставці товару;
— способах придбання товару (з використанням посередників чи ні);
— інших розходжень у складі і рівні додаткових нарахувань до ціни, фактично сплаченій або підлягаючій сплаті, і відрахуванням з неї).
Якщо ціна порівнюваних товарів не залежить від зазначених вище факторів, то коригування не проводиться.
Використана література: Макогон, Ю.В. Митна справа: Навчальний посібник. / Ю.В. Макогон, А.Б. Яценко. — К.: Центр навчальної літератури, 2005.