Макогон Ю.В. Митна справа (2005)

У Сполучених Штатах Америки основним засобом державного регулювання імпорту є обкладання товарів при ввозі митом. Розмір такого обкладання визначений митним тарифом США. Правила митної оцінки і процедура митного обкладання встановлені Законом про тарифи в 1930 р., в який періодично вносяться зміни, що приводять його у відповідність до торгово-політичного курсу американського уряду.

Імпортний митний тариф США має восьмизначну номенклатуру на основі ГС. Він містить два стовпчики ставок мита (як адвалерних, так і специфічних). Другий стовпчик — це ставки, встановлені Законом про тариф 1930 р. і з того часу не змінені. Ці ставки застосовуються до товарів, що відбувають із країн, яким США не надали режиму найбільшого сприяння. Ними обкладався імпорт із колишнього СРСР. Зараз на товари з України поширюється угода про надання РНС. Ці ставки застосовувалися також (за станом на 1992 р.) до товарів Афганістану, Албанії, В'єтнаму, Камбоджі, КНДР, Куби, Лаосу, Латвії, Литви, Монголії, Румунії, Естонії (ці країни перераховані в Законі про торгівлю). Установлені законом ставки складають, як правило, від 25 до 60 %, але на деякі товари (наприклад, текстиль) їхня висота досягає 90 %.

Перший стовпчик тарифу включає дві підколонки. Перша з них містить так звані загальні ставки, застосовувані до країн, яким наданий РНС. Для надання цього режиму за американськими законами не потрібно висновку якихось особливих угод — ним автоматично користуються всі не пойменовані спеціально в законі держави.

Середньоарифметичний рівень застосовуваних ставок мита складає 3 % для сільськогосподарської і 5 % для промислової продукції. Для деяких категорій товарів (тютюн, овочі, кераміка, бензольні хімікати, текстиль і одяг) рівень середньоарифметичних ставок значно вищий (іноді він досягає 20 %). Найвищими митами на практиці виявляються специфічні.

Друга підколонка першого стовпчика тарифу містить преференційні ставки мита, застосовувані відповідно до американської схеми Загальної системи преференцій. США застосовують ЗСП з 1976 р.

У Європейському Союзі митний тариф є одним з основних інструментів імпортного регулювання. Поряд з національними тарифами існують митні тарифи в рамках національних торгово-економічних об'єднань країн, а учасники таких об'єднань встановлюють загальний митний тариф у торгівлі з третіми країнами.

Зустрічі й обговорення проблем митного оформлення товарів із представниками митних служб західноєвропейських держав, експертами-представниками Європейського Союзу свідчать, що головна проблема, яка постає перед митниками під час митного оформлення імпорту, Полягає в правильному визначенні митної вартості імпортованих товарів.

Митна вартість є основою нарахування митних платежів згідно з ставками Єдиного митного тарифу, загального для країн Союзу, при імпорті товарів із країн, що не входять до Союзу.

Митна система Союзу має Єдиний митний тариф (ЄМТ), єдині норми і правила оцінки митної вартості товарів, встановлення країни походження товарів, режими ввозу і вивозу товарів і т. ін.

Розміри ставок мита на конкретні товари встановлені залежно від ступеня їхньої обробки: якщо ввіз на територію країн-учасниць ЄС практично всіх сировинних товарів здійснюється безмитно або з невеликим обкладанням, то мита на напівфабрикати помітно зростають і досягають максимуму у випадку ввозу готових виробів. Як правило, більш високі ставки мита передбачені для товарів, що конкурують із продукцією західноєвропейських фірм: до числа таких товарів відносяться текстильні вироби, взуття, велика кількість інших товарів широкого вжитку, у тому числі продовольчих, хімічна продукція, прокат чорних металів.

За методом обкладання переважна більшість мита на промислові товари є адвалерною, тільки в рідкісних випадках застосовуються специфічні мита. При імпорті аграрних товарів, що підпадають під дію єдиної сільськогосподарської політики ЄС, стягується спеціальний компенсаційний збір, що в принципі становить різницю між світовими цінами і більш високими внутрішніми цінами ЄС на ці товари, або ж мито в сполученні з таким збором.

В Японії одним з основних засобів регулювання імпорту товарів також є митний тариф. У цій країні митний захист внутрішнього ринку продовжує відігравати істотну роль.

Японський імпортний митний тариф побудований на основі ГС. Його номенклатура є дев'ятизначною, але при визначенні мита використовуються тільки шість знаків, інші застосовуються з статистичною метою.

У сучасному митному тарифі Японії ставки мита згруповані в чотирьох стовпцях: загальні ставки мита, ставки мита, зафіксовані в ГАТТ/ВТО, преференційні ставки; тимчасові ставки мита, що вводяться на підставі Закону про тимчасові тарифні заходи. При визначенні ставки мита для митного обкладання користуються таким правилом: спочатку береться преференційна ставка, а якщо вона відсутня, то послідовно аналізуються ставки ГАТТ/ВТО, тимчасова і загальна ставки. Якщо ставка ГАТТ/ВТО перевищує інші ставки, використовується тимчасова ставка, а у випадку її відсутності — загальна ставка. Для забезпечення вибору необхідної ставки мита в самому тарифі невикористовувані ставки заключають в дужки.

На даний час більшість мита у митному тарифі Японії є адвалерними. Специфічними митами обкладаються лише деякі товари, зокрема, м'ясні продукти, руди і концентрати кольорових металів. В окремих випадках митні влади за своїм розсудом можуть стягувати адвалерне або специфічне мито залежно від того, яке з них дає велику суму зборів.

Особливістю митного тарифу Японії є примітки, що містять інформацію про додаткові заходи, що регулюють імпорт конкретного товару (кількісні обмеження, податки і збори, санітарні вимоги і т. ін.).

Використана література: Макогон, Ю.В. Митна справа: Навчальний посібник. / Ю.В. Макогон, А.Б. Яценко. — К.: Центр навчальної літератури, 2005.