Гончаров А.Б. Інвестування (2003)

Інвестиції у виробничі фонди (реальні інвестиції)

Реальні інвестиції (на відміну від фінансових з вкладенням в цінні папери) повністю спрямовуються на збільшення реального капіталу основного І оборотного), тобто В ОСНОВНІ фонди І на приріст матеріально-виробничих запасів.

Термін «реальні інвестиції» застосовується в міжнародній практиці економічного аналізу і використовується, зокрема, в системі національні рахунків ООН.

Ринковій економіці властиві також такі поняття, як валові і чисті інвестиції. Реальні чисті інвестиції - це вкладення за рахунок фонду накопичення національного доходу. їх ще називають «інвестиціями розширення». У сукупності з інвестиціями з фонду відшкодування спожитого основного капіталу (інвестиції оновлення) вони складають валові реальні інвестиції.

Джерелом чистих інвестицій є знову створена вартість, тобто частина чистого прибутку, що зберігається. Мобілізуються чисті інвестиції як за рахунок підприємницького прибутку (самофінансування), так і за рахунок кредиту, тобто залучених коштів з ринку позикового капіталу.

Джерелом інвестицій оновлення є амортизаційні відрахування.



у розвинених країнах частка приватних реальних інвестицій коливається від 60 до 80%. Держав ні інвестиції, здійснювані як безпосередньо, 1 к і за рахунок надання кредитів, грають регулюючу роль в економші і прямують передусім в галузі інфраструктур11 (енергетику, транспорт і зв’язок, науку, освіту, екологію і охорону здоров’я).

Для економічного аналізу реальних інвестицій у світовій практиці використовується декілька показників. Вартісне вираження капіталу, який вкладається,- це обсяг реальних інвестицій. Відношення обсягу інвестицій до валового національного продукту - це норма інвестицій (норма накопичення). Відношення валових інвестицій до приросту ВНП за той же період характеризує ефективність накопичення і називається приростним коефіцієнтом капіталоємності. Норма валових інвестицій в розвинених країнах коливається від 20 до 40%.

Виробничі фонди як об’єкти інвестування і реальні інвестиційні проекти повинні стати на сучасному етапі основою інвестиційних процесів. Це пояснюється, насамперед, нерозвиненістю фондового ринку України, а також підривом довіри до нього з боку юридичних осіб і населення. Разом з тим реальні інвестиції (будівництво, організація виробництва, придбання нерухомості) завжди вважалися надійним розміщенням капіталу, його захистом від інфляції. По-перше, ціни на ці об’єкти ростуть набагато більш високими темпами, ніж знецінюється національна валюта, по-друге, реальні інвестиції завжди дають більш вигідну віддачу

капіталу, чим вкладення в фінансові інвестиції (цінні папери, валюту або інші фінансові доку менти). Крім того, реальні інвестиції це завжди найбільш вагомий показник фінансового стану (іміджу) будь-якої компанії, що розвивається виробництва, гарант залучення до інвестиційної діяльності інших приватних інвесторів.

Розвиток ринкових відносин, конкуренція стимулюють прискорення науково-технічного прогресу, вимагають збільшення вкладень в інтелекту ний потенціал суспільства. Результати наукову досліджень стають активним елементом виробництв входять до складу реальних інвестицій.

Таким чином, до об’єктів реальних інвестиції потрібно віднести:

- основні виробничі і невиробничі фонди всіх її галузей економіки, які знов створюються, реконструюються і модернізуються;

- всю сукупність оборотних коштів;

- інтелектуальні і духовні цінності;

- майнові права користування землею, природними ресурсами і іншими об’єктами власності.

У наших умовах ці об’єкти вкладень капіталу порівняно з цінними паперами переважають.

Для економічного аналізу ефективності реальних інвестицій їх класифікують за різними ознаками: формами власності, джерелами фінансування, галузями і підгалузями економіки, технологічним складом витрат, формами відтворювання та ін.

В Україні інвестиційна структура за формами власності тільки формується. Співвідношення державних підприємств найближчим часом може різко змінитися внаслідок розвитку процесів приватизації у структурі реальних інвестицій за джерелами фінансування намітилися зрушення в бік збільшення частки позикових і залучених коштів і зменшення частки власних коштів інвесторів.

Реальні інвестиції характеризуються галузевою і технологічною структурами, зрушення в яких визначають ефективність накопичення.

У галузевій структурі в останні роки спостерігається тенденція збільшення питомої ваги вкладень в обробну промисловість, особливо в машинобудування, будівництво, транспорт і зв'язок.

Галузева структура інвестицій, яка склалася в промисловості України, свідчить про значну пе ревагу вкладень у галузі важкої індустрії порівняно з харчовою і легкою промисловістю, тобто виробництвом товарів народного споживання.

Використана література: Гончаров, А.Б. Інвестування: Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни. - Х.: Видавничий Дім ’ІНЖЕК’, 2003. - 336 с. Укр.мова. / А Б Гончаров. — 2003. — іл.