Гончаров А.Б. Інвестування (2003)

Техніко-економічне Обгрунтування інвестиційних програм і проектів

Державні інвестиційні програми обгрунтовуються в системах розвитку і розміщення галузей економіки регіонів. Указані схеми донедавна розроблялися не менш ніж на 15 років (за п’ятирічками). Через кожні 5 років до цих схем повинні вноситися необхідні уточнення.

у схемах визначаються задачі і основні показники розвитку галузей і регіонів, які передбачають комплексне використання природних ресурсів і найбільш раціональне поєднання галузевого і територіального розвитку. У цих схемах повинні розроблятися техніко-економічні обгрунтування доцільності проектування, будівництва, розширення або реконструкції виробництв, підприємств і їх комплексів, розраховуватися терміни і орієнтовні розміри інвестицій на ці цілі. За цими даними формуються конкретні інвестиційні програми, визначається коло інвесторів та інших учасників інвестиційних процесів, визначаються заходи і пільги по залученню іноземних і приватних інвесторів як безпосередньо, так і через створення інвестиційних компаній і випуск цінних паперів.

З використанням балансового методу встановлюються перспективні пропорції розвитку галузей

економіки, які, в свою чергу, стають основою для розробки довгострокових цільових комплексних програм спрямування інвестицій.

Довгострокові програми служать основою для розробки середньострокових програм і проектів що конкретизують задачі інвестування джерела їх надходження, очікувані результати реалізації намічених програм, визначають етапи досягнення мети. Середньострокові програми служать базою для розробки п’яти- і дворічних, а також річних індикативних планів. У державних індикативних планах встановлюються державні замовлення по введенні в дію основних фондів, виробничих потужностей

визначаються джерела фінансування програм, проектів.



За ступенем розробки інвестиційні проекти розрізнюються таким чином:

- ідея в «зародку» - тільки задум, без підприємства і керівництва;

- нове підприємство підприємство, яке готове почати роботу, оскільки зорієнтована група мене» менту і вивчений ринок збуту);

- функціонуюче підприємство - підприємство! проробленою ідеєю, яка ще не забезпечує прибутку,

- розширення функціонуючого прибуткової! підприємства;

- реорганізація підприємства без заміни мене

джерів;

- реорганізація підприємства з частковою та повною заміною менеджерів

- попереднє техніко-економічне дослідження ? (оцінка можливості і доцільність реалізації проекту), залучення додаткових фактичних даних;

- техніко-економічне обгрунтування проекту - обгрунтування здійснення проекту і його ефективності з залученням усіх доступних даних і з урахуванням усіх чинників;

- висновок за оцінкою проекту і прийняття рішення про інвестування.

Експрес-оцінка проекту здійснюється з метою попереднього виявлення умов і передумов реалізації і визначення його рентабельності на основі укрупнених оцінок. Оцінки витрат звичайно приймаються на основі проектів-аналогів, рідше - на основі фактичних матеріалів. Дослідження спрямоване на виявлення передумов, на вивчення можливостей реалізації конкретного проекту, або ці ж питання вивчаються одночасно в рамках єдиного комплексного дослідження.

Дослідження загальних можливостей - це зальні відомості про район реалізації проекту: його

географічно положення, економічна характеристика, оцінка зайнятості і рівня прибутків з розрахунку на душу населення, освоєних і потенційних чинників виробництва, природних ресурсів чи можливостей їх використання і витрат на освоєння наявності інфраструктури, експорту і імпорту даного району, можливостей будівельних організації матеріальної бази будівництва.

Дослідження можливостей здійснення окремих проектів проводяться на основі виявлення передумов інвестування і ретельного аналізу загал умов інвестиційного проекту, з урахуванням попиту на конкретну продукцію на внутршньому і зовнішньому ринках, наявності сировинних джерел, характеру технологічних процесів, потреби в кваліфікованих кадрах, термінів реалізації проекту, рівня виробничих витрат.

За результатами виявлення можливостей інвестування складається підсумковий висновок, але остаточне рішення про доцільність інвестування і більшості випадків приймається лише після поглибленого техніко-економічного обгрунтування проекту На етапі попереднього техніко-економічного грунтування досліджуються різні економічні чи чинники: ринки і потужності підприємства, попи, маркетинг і збут, виробнича програма, матеріальні витрати технологічної частіш проекту, економічної частини, включаючи розрахунки комерції ної ефективності.

За підсумками попереднього техніко-економічного дослідження роблять наступні висновки:

результати свідчать про недостатню ефекктивність проекту, доцільно здійснити подальше коригування окремих параметрів, особливо в частині виробничої програми, а також матеріальних чинників виробництва, внести зміни в проект з метою підвищення ефективності. Якщо при повторному аналізі проект лишається нерентабельним, робиться остаточний висновок про недоцільність його реалізації.

У підсумковому висновку звичайно освітлюються наступні параметри проекту:

- загальна характеристика підприємства, його активи і основний капітал, період освоєння інвестицій, міра економічної і юридичної самостійності, наявність філій і дочірніх підрозділів, номенклатура і асортимент продукції;

- виробнича потужність підприємства, характеристика технологічних процесів і обладнання;

- характеристика допоміжних і обслуговуючих виробництв, складського господарства, інженерних комунікацій;

сировинна база, постачальники основних і допоміжних матеріалів, передбачувані формами матеріально-технічного забезпечення.

- екологічна характеристика, дані про техніку безпеки, сейсмічність, вітрове навантаження і т. п.

- організація управління, кадровий склад підприємства, накладні витрати;

- фінансове забезпечення оцінки результ

діяльності, в тому числі зовнішньоекономічної минулі періоди (для проектів реконструкції нічного переозброєння);

Економічна частина проекту:

- обсяг інвестицій за роками реалізації проекту і по джерелах фінансування, витрати по відведенню земельної дільниці під будівельно-монтажні роботи, придбання технологічного обладнання, інші витрати; етапи реалізації проекту, прибуток передбачувані інвестори і учасники проекту;

- оцінка ринку збуту продукції, наміченої до випуску, її основні споживачі, конкуренти, ціновій прогноз;

- можливість фінансування проекту за рахунок випуску акцій;

- загальні висновки про переваги і недоліки проекту порівняно з аналогами вітчизняної і зарубіжної практики.

Передінвестиційні дослідження проектів здійснюються різними проектно-дослідницькими, инжирінговими, консалтинговими фірмами (державними і приватними). Тривалість дослідження- від декількох місяців до 1-2-х років в залежносіі від складності, вартості і новизни проекту.

Як правило, обгрунтування реального інвестиційного проекту будівництва нового підприємства Здійснюється в п’ять етапів:

)) розробка структури джерел фінансування;

2) визначення можливих учасників проекту;

3) визначення початкового обсягу інвестицій;

4) визначення життєвого циклу інвестицій;

5) оцінка економічної ефективності варіанта інвестиційного проекту.

Для поєднання дослідницьких робіт на кожному етапі можливе застосування сітьового планування і управління процесом техніко-економічного обгрунтування.

Спочатку розраховують тривалість час обороту капіталу (інвестиційний лаг). Це у середньому

показник, що не дає уявлення про матеріал

інвестицій. Лагові моделі дають загальний вигляд процесу розподілу інвестицій за роками інвестування.

В останні роки все більш широке застосування для обгрунтування рішень відносно великих інвестиційних програм і проектів знаходить демонстраційний метод. Цей метод застосовується в західних країнах для випробування національних програм розміщення об’єктів енергетики, транспорту, екології і т. ін. шляхом широкого поширення відомостей про проект через засоби масової інформації. Демонстраційний метод дозволяє, з одного боку, сформувати позитивну думку про проект населення району розміщення, а з іншого - можливість залучити до участі в проекті зацікавлені фірми і інвестиційний капітал. Цей метод дозволяє також через широку дискусію визначити вузькі місця при реалізації проекту, групи і верстви населення, які можуть перешкоджати здійсненню проекту, передбачити відповідні рішення що» підвищення інвестиційної привабливості проект, залученню незайнятого працездатного населення району в здійснення проекту.

Фінансовий інвестиційний проект вимагає також значних економічних обгрунтувань. Для обгрунтування купівлі цінних паперів використовується бухгалтерська, фінансова і статистична звітність підприємства-емітента.

Основним передпроектним документом є завдання на проектування.

Завдання на проектування складає інвестор (замовник). У його розробці безпосередню приймає шеть генеральний проектувальник, а в необхідний випадках - субпідрядні спеціалізовані проектні організації.

У завданні на проектування передбачається реалізація досягнень науково-технічного прогресу, високий рівень архітектурних містобудівних рішень, раціональне використання земель, охорона навколишнього середовища, сейсмостійкість, вибухо-пожежна безпека об’єктів, кооперування і централізація об'єктів виробничої і соціальної інфраструктури (при розміщенні підприємства в складі про-

мислового вузла) раціональне використання радних, паливно-енергетичних і сировинних ресурсів, високий рівень автоматизації управління підприємством і технологічними процесами. У завданні на проектування промислом, приємства інвестор викладає всі ОСНОВНІ вимоги щодо номенклатури, якості, асортименту продукції, які повинні бути відображені в процесі. Він встановлює порядок здійснення будівництва введення в експлуатацію потужностей за пусковими комплексами, термінами будівництва. Якщо інвестору виділяється майданчик на території, що підлягає комплексній забудові,

виникає доцільність і необхідність кооперування

кількох інвесторів для проектування і будівництва

об’єктів, загальних для групи підприємств, будівель. Звичайно це об’єкти виробничої або соціальної інфраструктури.

У цих випадках завдання на розробку схеми генерального плану групи підприємств із загальними об’єктами складає територіальна проектна організація «Промстройпроект».

У цьому завданні визначається Головний забудовник загальновузлових об’єктів, відбиваються вимоги з раціонального розміщення підприємств на території промвузла, обліку архітектурно-планувальиих рішень в ув’язці з генеральним планом міста, визначаються розміри пайової участі кожного інвестора у фінансуванні цих об’єктів. Загалом же витрати на проектування і будівництво загальногрупових об’єктів визначаються для кожного.

Використана література: Гончаров, А.Б. Інвестування: Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни. - Х.: Видавничий Дім ’ІНЖЕК’, 2003. - 336 с. Укр.мова. / А Б Гончаров. — 2003. — іл.