Гончаров А.Б. Інвестування (2003)
Макроекономічне регулювання інвестиційного процесу
Активне державне регулювання інвестиційної діяльності необхідне державі з будь-якою мою господарювання. Необхідне таке регулювання і в країнах перехідного періоду, які знаходяться в стані економічної кризи. Пожвавлення ділової інвестиційної активності - неодмінна умова виходу з кризи. Першоосновою пожвавлення інвестиційної активності в умовах України е державна підтримка інвестицій і підприємництва з метою розвитку ринкових відносин і конкуренції в інвестиційній сфері. Саме регулювання інвестиційного процесу - найважливіший інструмент державної підтримки інвестиційної діяльності.
У країнах з різним рівнем розвитку ринкових відносин держава, незалежно від форми власності інвестора, втручається в його інвестиційну діяльність.
У теорії існує два крайніх підходи відносно втручання держави в інвестиційний процес.
У першому випадку держава бере на себе як , можна більшу частину функцій інвестора (концентрацію капіталу, забезпечення проектно-кошторисною документацією, матеріально-технічними ресурсами, розподіл прибутків від інвестицій і т. ін.).
Скорочення виробництва в цих галузях виклика- ,о падіння виробництва в капітальному будівництві значно більших розмірах. Тому в цей час інвестиційна сфера і тісно пов’язані з нею галузі виробництва вимагають значної державної підтримки.
Разом з тим бюджетні асигнування як джерело інвестицій не повинні складати найбільшої частки, як це було в 80-х роках (біля 90%).
Визначення перспективної структури інвестицій за формами власності є найважливішим напрямком мкроекономічного регулювання інвестиційного процесу. При цьому потрібно мати на увазі, що державні інвестиції в умовах ринку, як правило,
не є відособленим джерелом фінансування. Новими методами державної інвестиційної політики участь у спільному фінансуванні проектів надання кредитів за зниженими обліковими ставками фінансування проектів за рахунок випуску паперів, формування портфелів фінансових інвестицій. Все менше і менше місця в цих методах повинно займати пряме субсидування і видача дотацій з боку держави. Головним критерієм державних вкладень в економіку повинні стати їх ефективність, найшвидша віддача.
Разом з тим завжди будуть і галузі виробництва не вигідні для комерційного капіталу, особливо перехідному періоді. Це, передусім, об’єкти виробничої і соціальної інфраструктури.
Першоосновою державного регулювання інвестиційної діяльності є визначення пріоритетів вкладень, тобто спрямування інвестицій в ті сфери і галузі, які забезпечать розширення відтворюваній найшвидшу віддачу і підвищення життєвого рівця населення. В основу визначення пріоритетів розподілу державних і залучення недержавних інвестицій закладені наступні принципові орієнтири:
- поступовий перехід до економічно обгрунтованого спрямування інвестицій і скорочення вкладеш на підтримку збиткових малорентабельних виробництв;
- повна відмова від фінансування соціальної сфери за залишковим принципом, першочергове спрямування інвестицій у виробництво товарів народного споживання;
Державна інвестиційна політика України на сучасному етапі розвитку економіки керується наступними групами пріоритетів.
1. Розвиток і модернізація паливно-енергетичного комплексу, створення власної бази і інфраструктури енергоносіїв, впровадження енергозберігаючих технологій.
2. Структурна перебудова економіки, науково обгрунтована конверсія виробництва. Розвиток ін- фраструктурних галузей з використанням інноваційних проектів. Реконструкція і створення нових, екологічно чистих, виробництв,
3. Інвестування галузей і виробництв, які сприяють розширенню конкурентного середовища, розвитку приватизації і підприємництва.
4. Інвестування і державна
ництв, що мають значний інноваційний потенціал який може забезпечити технічний і техно прорив, ІСТОТНИЙ приріст обсягів виробництва але потребують оновлення фондів.
5. Інвестування виробництв, де можливе їх ефективне перепрофілювання, санація або вертикальне злиття.
6. Інвестування ліквідації неперспективну технологічно відсталих, збиткових виробництв
Державне регулювання інвестиційної дія сті здійснюється з дотриманням послідовності Н° кладених вище пріоритетів при оцінці інвестиційних проектів. Державне регулювання інвестиційної діяльності на мікроструктурному рівні здійсниться через систему нормативів і преференцій(пільг).
Нормативи амортизаційних відрахувань покликані забезпечити підвищення ефективності використання основних фондів, їх швидке оновлення тобто стимулювати інвестиційний процес. Практика прискореної амортизації в наших умовах дозволить прискорити оновлення основного капіталу, вивести з виробничих схем частину застарі лого обладнання, істотно інтенсифікувати процес виробництва.
Велике значення в справі державного регулювання інвестиційної діяльності має гнучкий податковий механізм. Оподаткування інвестиційна форма впливу держави на скорочення термінів і підвищення якості в інвестиційній сфері
Податки на інвестиції можуть стимулювати активних інвесторів але можуть і стримувати її. Як правило держава податки стимулює виробництво. види продукції, розвиток об’єктів виробничої і соціальної інфраструктури, впливає на скорочення обсягів незавершеного будівництва. Оподаткуванню підлягає нерозподілений прибуток, отриманий протягом року, за вирахуванням з нього амортизаційних відрахувань, платежів в рахунок позикових відсотків, витрат на добродійні цілі, різного роду виплат у витрат з неустойками і втратами в ході господарського процесу. Кожний з різновидів цього вирахування регламентується державою.
Виходячи з викладеного вище, макроекономічного регулювання інвестиційних процесів в Україні з боку держави засновується на гнучкій амортизаційній політиці, системі оподаткування інвестицій, включаючи податкові пільги на інвестиції в соціальну сферу, виробництво товарів народного споживання і надання послуг населенню.
Що стосується фінансово-кредитної політики держави і її впливу на інвестиційний процес, то вона здійснюється через встановлення центральними банками знижених облікових ставок (рефінансування), що призводить до зниження відсоткових ставок по депозитах в комерційних банках і пожвавленню інвестиційної активності.
Іншою мірою, стимулюючою інвестиційну активність, є збільшення норм обов’язкових резер-
вів для комерційних банків, що сприяє залученню ресурсів для інвестування.
Випуск державою цінних паперів і їх в комерційних банках з подальший на вторинних ринках також здійснюється для формування джерел інвестицій.
Використана література: Гончаров, А.Б. Інвестування: Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни. - Х.: Видавничий Дім ’ІНЖЕК’, 2003. - 336 с. Укр.мова. / А Б Гончаров. — 2003. — іл.
У країнах з різним рівнем розвитку ринкових відносин держава, незалежно від форми власності інвестора, втручається в його інвестиційну діяльність.
У теорії існує два крайніх підходи відносно втручання держави в інвестиційний процес.
У першому випадку держава бере на себе як , можна більшу частину функцій інвестора (концентрацію капіталу, забезпечення проектно-кошторисною документацією, матеріально-технічними ресурсами, розподіл прибутків від інвестицій і т. ін.).
Скорочення виробництва в цих галузях виклика- ,о падіння виробництва в капітальному будівництві значно більших розмірах. Тому в цей час інвестиційна сфера і тісно пов’язані з нею галузі виробництва вимагають значної державної підтримки.
Разом з тим бюджетні асигнування як джерело інвестицій не повинні складати найбільшої частки, як це було в 80-х роках (біля 90%).
Визначення перспективної структури інвестицій за формами власності є найважливішим напрямком мкроекономічного регулювання інвестиційного процесу. При цьому потрібно мати на увазі, що державні інвестиції в умовах ринку, як правило,
не є відособленим джерелом фінансування. Новими методами державної інвестиційної політики участь у спільному фінансуванні проектів надання кредитів за зниженими обліковими ставками фінансування проектів за рахунок випуску паперів, формування портфелів фінансових інвестицій. Все менше і менше місця в цих методах повинно займати пряме субсидування і видача дотацій з боку держави. Головним критерієм державних вкладень в економіку повинні стати їх ефективність, найшвидша віддача.
Разом з тим завжди будуть і галузі виробництва не вигідні для комерційного капіталу, особливо перехідному періоді. Це, передусім, об’єкти виробничої і соціальної інфраструктури.
- поступовий перехід до економічно обгрунтованого спрямування інвестицій і скорочення вкладеш на підтримку збиткових малорентабельних виробництв;
- повна відмова від фінансування соціальної сфери за залишковим принципом, першочергове спрямування інвестицій у виробництво товарів народного споживання;
Державна інвестиційна політика України на сучасному етапі розвитку економіки керується наступними групами пріоритетів.
1. Розвиток і модернізація паливно-енергетичного комплексу, створення власної бази і інфраструктури енергоносіїв, впровадження енергозберігаючих технологій.
2. Структурна перебудова економіки, науково обгрунтована конверсія виробництва. Розвиток ін- фраструктурних галузей з використанням інноваційних проектів. Реконструкція і створення нових, екологічно чистих, виробництв,
3. Інвестування галузей і виробництв, які сприяють розширенню конкурентного середовища, розвитку приватизації і підприємництва.
4. Інвестування і державна
ництв, що мають значний інноваційний потенціал який може забезпечити технічний і техно прорив, ІСТОТНИЙ приріст обсягів виробництва але потребують оновлення фондів.
5. Інвестування виробництв, де можливе їх ефективне перепрофілювання, санація або вертикальне злиття.
6. Інвестування ліквідації неперспективну технологічно відсталих, збиткових виробництв
Державне регулювання інвестиційної дія сті здійснюється з дотриманням послідовності Н° кладених вище пріоритетів при оцінці інвестиційних проектів. Державне регулювання інвестиційної діяльності на мікроструктурному рівні здійсниться через систему нормативів і преференцій(пільг).
Нормативи амортизаційних відрахувань покликані забезпечити підвищення ефективності використання основних фондів, їх швидке оновлення тобто стимулювати інвестиційний процес. Практика прискореної амортизації в наших умовах дозволить прискорити оновлення основного капіталу, вивести з виробничих схем частину застарі лого обладнання, істотно інтенсифікувати процес виробництва.
Велике значення в справі державного регулювання інвестиційної діяльності має гнучкий податковий механізм. Оподаткування інвестиційна форма впливу держави на скорочення термінів і підвищення якості в інвестиційній сфері
Податки на інвестиції можуть стимулювати активних інвесторів але можуть і стримувати її. Як правило держава податки стимулює виробництво. види продукції, розвиток об’єктів виробничої і соціальної інфраструктури, впливає на скорочення обсягів незавершеного будівництва. Оподаткуванню підлягає нерозподілений прибуток, отриманий протягом року, за вирахуванням з нього амортизаційних відрахувань, платежів в рахунок позикових відсотків, витрат на добродійні цілі, різного роду виплат у витрат з неустойками і втратами в ході господарського процесу. Кожний з різновидів цього вирахування регламентується державою.
Що стосується фінансово-кредитної політики держави і її впливу на інвестиційний процес, то вона здійснюється через встановлення центральними банками знижених облікових ставок (рефінансування), що призводить до зниження відсоткових ставок по депозитах в комерційних банках і пожвавленню інвестиційної активності.
Іншою мірою, стимулюючою інвестиційну активність, є збільшення норм обов’язкових резер-
вів для комерційних банків, що сприяє залученню ресурсів для інвестування.
Випуск державою цінних паперів і їх в комерційних банках з подальший на вторинних ринках також здійснюється для формування джерел інвестицій.
Використана література: Гончаров, А.Б. Інвестування: Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни. - Х.: Видавничий Дім ’ІНЖЕК’, 2003. - 336 с. Укр.мова. / А Б Гончаров. — 2003. — іл.
