Науменко В.П. Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні (2004)

Входження України до світової системи господарювання потребує вивчення та узагальнення всіх ланок управління економікою країни, регіонів і підприємств, шляхів та методів розвитку світових інтеграційних процесів. Як свідчить світова практика, зовнішньоекономічна діяльність є невід'ємною частиною розвинутої економіки та здійснює ефективний стратегічний вплив на вирішення економічних проблем кожної країни на різних рівнях народногосподарського комплексу. При цьому зовнішньоекономічна діяльність країни має бути науково обґрунтована, упорядкована та відрегульована відповідно до загальноприйнятих у світовій практиці норм.

Після створення України як суверенної держави її входження на ринок світового господарства ускладнювалась певними чинниками. Відсутність своєї, самостійної зовнішньоекономічної політики під час перебування України в складі Радянського Союзу призвела до необхідності її створення в уже сформованих відносинах світової системи господарювання. Порівняно з більшістю інших країн, які формували свою зовнішньоекономічну діяльність поступово, одночасно з розвитком світового господарства, Україна опинилась перед складним завданням формування зовнішньоторговельної політики й побудови національної системи зовнішньої торгівлі в максимально стислі строки. Крім того, вихід України на зовнішній ринок ускладнила правова спадщина Радянського Союзу, у якому переважала державна монополія ведення зовнішньоекономічної діяльності.

Аналогічні проблеми виявились й у митній політиці, яка, будучи частиною зовнішньоторговельної політики, покликана захищати національні економічні інтереси та забезпечувати раціональне застосування інструментів державного регулювання на території країни. Відомо, що митна політика відіграє істотну роль у можливості виходу держави на світовий ринок, адже саме вона визначає основні цілі й завдання митної справи, порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, принципи митного регулювання, пов'язаного з установленням і справлянням митних платежів, процедурою митного контролю й митного оформлення, втіленням у життя інших засобів митної політики.

Ухвалення Верховною Радою України в липні 2002 р. нового Митного кодексу України мало вирішальне значення для України. В основу митної політики Митним кодексом України покладено систему принципів та напрямів діяльності держави у сфері забезпечення своїх економічних інтересів і безпеки за допомогою митно-тарифних та нетарифних заходів регулювання зовнішньої торгівлі. Метою митної політики як складової внутрішньої та зовнішньої політики держави визначено захист національних інтересів і економічної безпеки країни шляхом підтримання мирного та взаємовигідного співробітництва з членами міжнародної спільноти за загальноприйнятими принципами й нормами міжнародного права.

Прийнятий Митний кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові й соціальні аспекти діяльності митної служби України. Кодекс спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захист прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності й громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Цей документ окреслює широкий спектр питань реалізації зовнішньоекономічних зв'язків, діяльності митної служби в системі органів державного управління, а також участі України в міжнародному співробітництві з митних питань. Новий Митний кодекс України в цілому узгоджується з нормами міжнародного права, закріплюючи в національному законодавстві основні положення ряду міжнародних конвенцій та угод з питань митної справи, у тому числі й тих, до яких Україна лише має намір приєднатися.

Правові норми Кодексу регулюють процедурні питання експортно-імпортних операцій; законодавчо закріплюють 13 митних режимів та особливості їх застосування; визначають особливості здійснення митних процедур при переміщенні товарів через митний кордон України морським, річковим, авіаційним, залізничним та автомобільним транспортом; деталізують процесуальні норми провадження в справах про порушення митних правил тощо.

Митним кодексом України передбачено, що митне регулювання в Україні повинно здійснюватися на основі таких принципів:

• виключної юрисдикції України на її митній території;

• виключної компетенції митних органів України в митній справі;

• законності;

• єдиного порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України;

• системності;

• ефективності;

• додержанні прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб;

• гласності та прозорості.

Принципи, закладені в основу митного регулювання, установлюють так звані "правила гри" упровадження в життя митної політики й у повному обсязі повинні враховуватися при використанні інструментів митної справи в процесі митного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно зі статтею 11 Митного кодексу України на митні органи покладено такі завдання:

• виконання та контролю за додержанням законодавства України з питань митної справи;

• захисту економічних інтересів України;

• забезпечення виконання зобов'язань, передбачених міжнародними договорами України з питань митної справи;

• сприяння захисту інтелектуальної власності учасників зовнішньоекономічних зв'язків, інших юридичних та фізичних осіб;

• застосування відповідно до закону заходів тарифного й нетарифного регулювання при переміщенні товарів через митний кордон України;

• здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, удосконалення форм і методів їх здійснення;

• контролю за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України;

• здійснення спільно з іншими вповноваженими органами державної влади заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і щодо додержання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку;

• створення сприятливих умов для прискорення товарообігу та пасажиропотоку через митний кордон України;

• боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил;

• розвитку міжнародного співробітництва в галузі митної справи;

• ведення митної статистики;

• ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності;

• верифікації (установлення достовірності) сертифікатів про походження товару з України.

Враховуючи спрямованість митної політики на захист національних інтересів та економічної безпеки країни, зазначимо, що тільки комплексне виконання митними органами покладених на них завдань може забезпечити реалізацію митної політики та ефективне здійснення митної справи.