У світі поступово склалося розуміння того, що світове господарство не в змозі стабільно функціонувати за відсутності якихось спільних для всіх країн механізмів координації й управління, тому буквально протягом десятиліття виникла ціла система міждержавних економічних і фінансових організацій із "мандатом" спостерігати за світовим економічним розвитком, попереджати дисбаланси, що виникають, і надавати країнам у разі потреби всебічну підтримку, розпочався активний процес регіональної економічної інтеграції4.
У 1946 р. 23 країни вирішили провести переговори з метою зниження та закріплення митних тарифів. Друга світова війна щойно закінчилася, тому вони хотіли якомога швидше стимулювати лібералізацію торгівлі й розпочати виправлення важкої спадщини протекціоністських заходів. Розроблений ними пакет торговельних правил став відомим як Генеральна угода з тарифів та торгівлі (далі — ГАТТ), яка набрала чинності 01.01.48. Згадані країни стали членами — засновниками ГАТТ. З 1948 р. ці країни запроваджують певні правила й відіграють провідну роль у світовій торгівлі, визначаючи принципи та правові норми, якими
повинні керуватися в торговельних відносинах держави учасниці ГАТТ.
У рамках ГАТТ було проведено вісім раундів багатосторонніх торговельних переговорів. Якщо в першому раунді переговорів брали участь лише 23 країни, то учасниками восьмого раунду (Уругвайського) були вже 123 країни.
До 1963 р. головним у роботі ГАТТ було розв'язання питань зниження митних тарифів. У результаті проведення п'яти раундів переговорів були узгоджені певні взаємні поступки учасників у зниженні митних тарифів та розглянуті заходи щодо регулювання нетарифних торговельних бар'єрів.
Важливою віхою на шляху розвитку багатосторонньої торговельної системи стали переговори шостого раунду ("Кеннеді-раунду", 1964—1967). Крім досягнення домовленостей щодо зниження тарифів на промислові товари (у середньому на 35 % до кінця 1971 p.), на раунді була досягнута домовленість про нові антидемпінгові процедури в рамках ГАТТ.
Завдяки домовленостям "Токіо-раунду" (1973—1979) протягом 8 років (починаючи з 1980 р.) відбулося зниження ставок увізного мита на промислову продукцію на 33 %. Були закладені нові регулятивні механізми світової торгівлі у вигляді угод про субсидії, антидемпінгові процедури тощо (загалом 12 угод і домовленостей).
Останній — Уругвайський — раунд багатосторонніх переговорів у рамках ГАТТ був найдовшим і найрезультативнішим. Стартувавши в 1986 p., семирічний марафон закінчився 15 грудня 1993 р. Уругвайський раунд завершився не тільки зниженням торговельних тарифів і новим етапом загальної лібералізації виходу країн-учасниць на ринки, але й включенням до системи ГАТТ нових секторів: торгівлі послугами, текстилем, сільгосппродукцією й товарами інтелектуальної власності; державних закупівель. Запроваджено важливі зміни в порядку здійснення торговельних субсидій, компенсаційних, захисних і антидемпінгових заходів, процедур застосування стандартів і сертифікації товарів, урегулювання торговельних суперечок, механізмів формування загальної торговельної політики. І нарешті найважливішим було рішення про створення Світової організації торгівлі (СОТ).
Делегації 147 держав і понад 30 міжнародних організацій, у тому числі Організація об'єднаних націй, Міжнародний валютний фонд тощо, підбили підсумки Уругвайського раунду під час світової конференції в Марракеші (Марокко), у ході якої 15 квітня 1994 р. була підписана угода про створення ГОТ Створення СОТ ознаменувало найбільшу реформу світової торгівлі за період, що минув з кінця Другої світової війни, реалізувавши у більш сучасній формі спробу створення у 1948 р. Міжнародної організації торгівлі. Таким чином:
• по-перше, завершено формування основного комплексу універсальних договорів системи ГАТТ, що свідчить про створення нового глобального правового порядку в галузі торговельних, тарифних, митних, інвестиційних та інших міжнародних економічних відносин, до чого держави — члени ГАТТ прагнули протягом останніх 50 років;
• по-друге, створено організаційний (інституційний) механізм реалізації комплексу угод системи ГАТТ (з моменту створення СОТ і підписання комплексу угод і домовленостей у рамках Уругвайського раунду система ГАТТ/COT виступає як торговельно-економічна Організація об'єднаних націй, де угоди — це правова основа, а СОТ — інституційний механізм забезпечення дії цієї системи);
• по-третє, визначено, що головною умовою набуття членства в СОТ є відповідність національного законодавства базовим стандартам і нормам, які містяться в угодах системи ГАТТ/ СОТ: метою яких є забезпечення кожному її членові безпечного й передбачуваного міжнародного торговельного середовища, а також продовження лібералізації торгівлі, сприяння економічному зростанню й розвиткові;
• по-четверте, правова система ГАТТ/COT є балансом між правами, вигодами членів та зобов'язаннями;
• по-п'яте, COT виконує роль міжнародного форуму для торгових переговорів, урегулювання торговельних суперечок, а також постійно діючого інституту моніторингу національної торговельної політики країн-членів.
Після Уругвайського раунду відбулося вже дві конференції міністрів COT — у Сінгапурі (грудень 1996 р.) та Женеві (травень 1998 p.), — які продовжили процес багатосторонньої лібералізації торгівлі товарами й послугами для окремих секторів. 44 країни, включаючи дві країни, що не є членами COT, приєдналися до прийнятої на Конференції міністрів СОТ у Сінгапурі Декларації щодо торгівлі продукцією інформаційних технологій, 70 країн-членів є учасниками нової Угоди про торгівлю фінансовими послугами та 78 — нової Угоди про послуги у сфері телекомунікацій.
Процес лібералізації світової торгівлі та створення системи міжнародних економічних відносин, побудованих на узгоджених правилах, надав поштовху процесові створення міждержавних інтеграційних об'єднань на основі багатосторонніх політичних угод. Найбільш розвиненим інтеграційним об'єднанням, свого роду показовим прикладом економічної інтеграції став Європейський Союз (далі — ЄС). Розпочавши процес інтеграції угодою про створення Європейського співтовариства вугілля і сталі (1951), шість європейських країн уже в 1957 р. укладають ще дві угоди про створення Євратому та Європейського економічного співтовариства (далі — ЄЕС). Остання угода ("Римський договір") заклала основи правової системи ЄЕС та започаткувала процесі створення митного, а в подальшому — економічного союзу, У межах якого функціонують єдиний ринок товарів, послуг, праці й капіталу, єдина валютна система й обіг єдиної європейської валюти — євро.
За результатами Уругвайського раунду країнам, що бажають приєднатися до системи ГАТТ/COT, надається семирічний перехідний період для адаптації економіки до вимог, передбачених зобов'язаннями будь-якої держави, у тому числі максимально лібералізувати свою зовнішню торгівлю. Для України як незалежної держави, яка на сьогодні має певні економічні проблеми, важливим є вирішення питання, яким чином міжнародна торговельна система може допомогти вийти на шлях стабільного розвитку. У світі, де окремі держави все більше залежать у своєму економічному розвитку від стану всієї економічної системи, кожна країна відіграє певну роль У вирішенні сьогоднішніх глобальних економічних проблем. Україна має зайняти належне їй місце в міжнародній торговельній системі й світовій економіці в цілому. Процес приєднання України до системи ГАТТ/COT розпочався 17 грудня 1993 p., коли до Секретаріату ГАТТ була подана офіційна заявка України про намір приєднатися до ГАТТ. Слід зазначити, що членство України в системі ГАТТ/COT відкриває для неї широкі можливості щодо:
• зменшення митно-тарифних і нетарифних обмежень для українських товарів практично на всіх світових ринках;
• системної трансформації українського економічного законодавства відповідно до принципів, норм і стандартів системи ГАТТ/COT, апробованих протягом десятиліть у багатьох країнах світу;
• можливості не лише кількісно збільшити обсяги експорту, а й змінити його структуру;
• забезпечення справедливого вирішення торговельних спорів;
• застосування антидемпінгових і компенсаційних заходів як ефективного інструмента боротьби із заниженням цін на імпортовані товари з метою захисту внутрішнього ринку від субсидованого експорту;
• підвищення ставок імпортного мита й застосування кількісних обмежень з метою уникнення серйозної шкоди
вітчизняним виробникам, яка може бути спричинена надмірним обсягом імпорту;
• забезпечення передбачуваного розвитку торговельно-економічних відносин з основними торговельно-економічними партнерами, а саме: ЄС, країнами СЕРТА, країнами СНД і Балтії які перебувають на різних етапах процесу приєднання до системи ГАТТ/COT, та іншими.
Найвагоміша перевага участі країни в СОТ — це доступ до ринків держав — членів організації. А ринок з його ліберально-торговельним режимом (вільною конкуренцією), якраз і є тим механізмом, який сприяє економічному зростанню країни в цілому. Вступ до СОТ означає прийняття державою юридично зафіксованих зобов'язань стосовно рівнів тарифного захисту й використання інших захисних процедур, які складають регулятивну базу міжнародної торгівлі та є обов'язковими для всіх членів СОТ. Суть наступної переваги полягає в тому, що кожна країна — член СОТ незалежно від масштабів національної економіки та місця в системі світового господарства має можливість скористатися механізмом об'єктивного розгляду й вирішення потенційних торговельних претензій навіть до провідних учасників міжнародної торгівлі, запобігаючи виснажливим "торговельним" війнам. Приведення національних зовнішньоекономічних режимів у відповідність до норм та правил ГАТТ/COT підвищує довіру до країни з боку торговельних партнерів.