Денисенко М.П. Основи інвестиційної діяльності (2003)

За останнє десятиліття в організації проектно-кошторисної справи на Україні відбулися радикальні зміни. У кризовий період цілий ряд науково-дослідних і проектних організацій, що виготовляли проекти й кошториси для капітального будівництва і насамперед філій великих інститутів, які знаходилися за межами нашої країни, припинили своє існування внаслідок різкого скорочення обсягів капітальних вкладень та істотного звуження зони їхньої дії, нерідко до меж, окреслених територією нашої держави. Були втрачені зв'язки із замовниками, вишукувальними, спеціалізованими проектними організаціями та іншими партнерами в інвестиційному процесі. Багато проектантів змінили профіль своєї діяльності, організації позбавилися приміщень, безнадійно застаріла проектувальна техніка, значно скоротився приплив молодих фахівців через падіння престижності професії та рівня матеріальної винагороди за працю.

Серед уцілілих серйозних науково-дослідних і проектних організацій, що забезпечують вирішення важливих інвестиційних завдань будь-якого рівня в масштабах економіки країни та за її межами, варто назвати Відкрите акціонерне товариство «Український нафтогазовий інститут».

За 35-річний період діяльності на замовлення підприємств нафтовидобувної промисловості України, колишнього СРСР та далекого зарубіжжя інститут виконав близько 4000 науково-дослідних робіт і понад 1000 проектів на буріння свердловин. Понад 40% тем стосувалося питань оперативного вирішення завдань щодо складання технологічних схем для нових родовищ, аналізу розробки та рекомендацій з удосконалення діючих технологій і систем розробки родовищ; 20% тем - з питань геології; ще 20% - з удосконалення технології та техніки буріння. Решта робіт була спрямована на виконання окремих завдань, а також створення нових технологій підвищення нафтовіддачі [142, с. 87- 129].

Протягом 1960-х pp., коли видобуток нафти в Україні та Білорусії, нарощувався, це впливало на зростання обсягів науково-дослідних робіт. Інститут виконував розробки і для інших нафтових регіонів колишнього СРСР, в першу чергу Сибіру, де видобуток нафти стрімко зростав. На основі рекомендацій інституту складалися виробничі плани. Так, на початку 1970-х pp. були підготовлені уточнені технологічні проекти та схеми розробки менілітових, вигодських і манявських покладів Долинського родовища України та Речицького родовища

Білорусії. Для Битківського родовища розроблено проект дослідно-промислового процесу для 10 осередків газоводяної репресії. Це дозволило вилучити понад 1,0 млн. т додаткової нафти.

Активно досліджувалася надійність герметизації різьбових з'єднань обсадних і насосно-компресорних труб. Для цього використовувалися стенди, на яких відтворювались природні умови. За період з 1966 р. на стендах було випробувано , понад 500 зразків натурних труб на різні види навантажень.



На початку 1980-х pp. в умовах падіння видобутку нафти науково-дослідні роботи були сконцентровані у напрямі використання наявних запасів нафти у покладах і родовищах, які перебували у розробці. Неодноразово проводилися аналізи розробки, коригувалися її показники і надавалися рекомендації замовникам щодо максимального використання запасів.

У галузі розробки та видобутку нафти інститут виконав 27 проектів для дослідно-промислової експлуатації родовищ і покладів, 43 технологічні схеми розробки та дорозробки нафтових та нафтоконденсатних родовищ.

Реалізація комплексних проектів сприяла концентрації основних обсягів глибокого буріння й відкриттю на Україні семи родовищ, завдяки чому приріст видобувних запасів нафти становив 21,4 млн т, а газу - 5,5 млрд куб. м.

Наприкінці 1980-х pp. проводився великий обсяг досліджень щодо розробки покладів і родовищ з метою пошуку можливих резервів збільшення видобутку нафти, а також геологопошукові роботи, спрямовані на розвідку та дорозвідку площ на територіях України та Білорусії.

Після розпаду СРСР на початку 1990-х pp. нафтовидобувна промисловість незалежної України опинилася у складних економічних умовах, темпи її розвитку почали швидко знижуватися. Було втрачено централізоване фінансування дослідних робіт, галузь почали надмірно оподатковувати, внаслідок чого у кілька разів скоротилися інвестиції в пошуково-розвідувальне буріння на нафту. Зниження розвідувального буріння призвело до зменшення нарощування видобувних запасів нафти, а відтак відбулося падіння її видобутку. Тільки завдяки зусиллям виробничників і науковим розробкам інституту починаючи з 1994 р. вдалося призупинити падіння видобутку нафти й стабілізувати його на рівні 4,0-4,2 млн т на рік.

Перелічені чинники негативно вплинули на діяльність інституту: протягом 1991-2000 pp. ним виконано обмежену кількість наукових Досліджень, та й ті були спрямовані головним чином на вирішення

завдань оперативного характеру. В середньому щорічно виконувалось 65 науково-дослідних робіт, а більшість із них - у галузі розробки родовищ, що дало змогу стабілізувати видобуток нафти.

У 1996 p., виконуючи завдання Держкомнафтогазу України, товариство виконало важливу роботу - обґрунтування робіт і розробка програми з підвищення нафтовіддачі конкретних покладів України на період до 2010 р. Відповідно до цієї програми рекомендовано продовжити дослідно-промислові роботи та впровадження третинних методів підвищення нафтовіддачі і завдяки цьому видобути понад 6,0 млн т додаткової нафти.

Виконання інститутом функції багатопрофільної галузевої проектної організації колишнього Міннафтопрому СРСР вимагало вирішення важливої проблеми прискореного розвитку проектного виробництва. Одним із головних напрямів інтенсифікації проектування, підвищення технічного рівня проектованих об’єктів та якості проектів був розвиток системи автоматизованого проектування (САПР) із використанням засобів обчислювальної техніки. Успіхи інституту в питаннях розвитку САПР дали підставу доручити йому виконання функцій головної проектної організації галузі з розвитку САПР і впровадження нових розробок в інших проектних організаціях.

Інститут розробив проект розвитку САПР галузі, прийняв основні технічні рішення, виконав техніко-економічні обґрунтування, а також підготував «Комплексну програму робіт з розвитку та впровадження системи автоматизованого проектування об'єктів облаштування нафтових родовищ, магістрального транспортування нафти та газопереробки...»

Сьогодні основна робота з автоматизації проектних робіт продовжується із застосуванням персональних комп'ютерів і сучасного програмного забезпечення. Наприкінці 2000 р. експлуатувалось понад 70 персональних комп'ютерів та більше 100 програм і програмних комплексів. Обсяг проектних робіт, які тою чи іншою мірою виконуються на ПЕОМ, перевищив 60% загального обсягу при 95%-му їх забезпеченні в технологічному відділі.

Головним завданням вчених і проектувальників ВАТ «Український нафтогазовий інститут» є активне включення у розробку нових високоефективних технологій для максимального використанням наявних резервів, передусім залишкових важковидобувних запасів - 800 млн т нафти, які перебувають на балансі держави.

За роки незалежності наукові дослідження були сконцентровані на таких актуальних напрямах, як геологія, техніка й технологія буріння, сучасні технології підвищення продуктивності видобувних свердловин тощо. Так, у галузі геології проводилось комплексне вивчення літолого-петрографічних характеристик порід свердловин ВАТ «Укрнафта» з метою уточнення геологічної будови, запасів, проектування ефективних технологій видобування. У галузі технології та техніки буріння була розроблена і впроваджена технологія зарізки додаткових стовбурів на 14 свердловинах глибиною 2500-3000 м, що дало можливість додатково видобути 14 тис. т нафти та 800 тис. куб. м газу.

Перспективною слід вважати технологію підвищення продуктивності видобувних свердловин за допомогою ударно-хвильової дії на привибійну зону, в основу якої покладено екологічно чисті й технологічно прості методи впливу на пласт. Результати практичного застосування технологій електророзрядного та ультразвукового впливу виявилися високоефективними - на 9 свердловинах НГВУ «Чернігівнафто- газ» відбулося підвищення дебітів від 6 до 40 т на добу, а за два роки з 15 свердловино-операцій отримано 10,5 тис. т нафти додатково з економічним ефектом 1,5 млн гривень.

У результаті проведення науково-дослідних та експериментальних робіт удосконалено обладнання та технологію обробки привибійної зони способом високовольтного розряду - його застосування у видобувних свердловинах дозволило видобути додатково 32 тис. т нафти та 2 млн куб. м газу. Упродовж 1999 р. завершено опрацювання Генеральної схеми збору й підготовки нафти і газу на родовищах Східного регіону України. На основі аналізу поточного стану розробки нафтових і газоконденсатних покладів були надані рекомендації щодо застосування проектних рішень на період 1999 - 2010 pp., а видобуток нафти очікується понад 26,0 млн тонн.

Значний внесок у розвиток підприємств нафтової та газової галузей промисловості зробила проектна частина ВАТ «Український нафтогазовий інститут». За її проектами було комплексно облаштовано понад 40 нафтових і газоконденсатних родовищ України, здійснено будівництво усіх об'єктів нової для Калінінградської області нафтової галузі - від облаштування перших родовищ до будівництва комплексу підготовки і зовнішнього транспортування нафти й газу з відповідною інфраструктурою нафтового регіону.

Інститутом виконано проекти першого в Україні Гнідинцівського газобензинового заводу з виробництвами зрідженого газу та нестабільного бензину, установки осушування газу на Рибальському нафтовому родовищі. Розроблено комплексну систему автоматизації Речицького нафтового родовища, впроваджено автоматизовані системи управління нафтогазовидобувних об'єднань «Укрнафта» та «Білоруснафта».

Вперше в колишньому СРСР для переробки супутнього нафтового газу на Гнідинцівському газобензиновому заводі впроваджено процес низькотемпературної ректифікації замість традиційного адсорбційного процесу, що дало змогу спростити технологічний процес і забезпечити більш глибокий відбір пропан-бутанових вуглеводнів.

Для транспортування супутнього нафтового газу низького тиску на Малодівицькому нафтовому родовищі за проектом інституту побудовано першу в Україні насосно-ежекторну установку, в якій компримування здійснюється завдяки використанню кінетичної енергії водо-нафтової суміші, що створюється занурювальними електровідцентро- вими насосами. У подальшому на базі цієї установки розроблено типовий проект для широкого їх впровадження в нафтовидобувних районах галузі.

Фахівцями інституту зроблено значний внесок у розвиток трубопровідного транспорту - за їх проектами побудовано: другу нитку магістрального нафтопроводу «Дружба» на дільниці Полоцьк - Біржай - Мажейкяй; ряд нафтоперекачувальних насосних станцій нафтопроводу «Дружба» і його відгалужень; магістральні нафтопроводи Великі Бубни - Глинськ, Віша - Давидівка, Речиця - Мозир; магістральні газопроводи Глинськ - Шебелинка - Полтава - Київ, Речиця - Світлогорськ; нафтопродуктопровід Лубни - Київ.

Завдяки набутому досвіду проектування інститут перетворився у багатопрофільний галузевий проектний заклад, якому доручали виконання функцій головного проектного інституту з питань проектування об’єктів промислової*) та цивільного будівництва, галузевого машинобудування та ремонтних і-обслуговуючих баз, систем автоматизованого проектування, галузевої будівельної індустрії, забезпечення інформаційного обслуговування.

За розпорядженням Ради Міністрів СРСР інститут виконував функції головного проектувальника з розробки проектно-кошторисної документації на капітально-відновлювальний ремонт єдиного в колишньому Союзі РСР Семенівського заводу гірничого воску, продукція якого широко застосовувалась на підприємствах військово-промислового комплексу, в машинобудівній, хімічній та радіоелектронній промисловості, експортувалась за кордон.

З ініціативи фахівців інституту для нафтоперекачувальних станцій Біржай, Скрудалієна та Йонішкіс згідно з розробленим проектом разом з будівельниками з Польщі вперше було запроектоване розміщення магістральних насосно-перекачувальних агрегатів на відкритих майданчиках. Згодом цей досвід був узагальнений і поширений навіть на родовища Західного Сибіру.

Фахівці разом з науковцями за останні роки розробили ряд важливих схем розвитку галузі та техніко-економічних обґрунтувань, серед яких:

- схеми розвитку та розміщення нафтовидобувної промисловості України, Республіки Білорусь, Калінінградської області та Литви до 2000 p.;

- схеми розвитку Тімано-Печорського паливно-енергетичного, Західносибірського та Прикаспійського нафтогазових комплексів на період до 2005 p.;

- схема розвитку транспортної системи Західносибірського нафтогазового комплексу до 2010 p.;

- генеральна схема збору й підготовки нафти та газу Східного регіону України на 1999 - 2000 pp. і перспективу до 2010 p.;

- ТЕО розвитку видобутку нафти, газу й конденсату в Прикаспійській низовині;

- ТЕО створення нових потужностей глибокої переробки газу нафтогазоконденсатних родовищ Східного регіону України.

Незважаючи на відчутні напрацювання і певні досягнення інституту в проектуванні подальшого розвитку родовищ, за роки незалежності різко впав попит на проектну продукцію нафтогазовидобувної промисловості. З метою збереження досвідчених кадрів проектувальників нафтовиків довелося поповнювати портфель замовлень проектуванням невеликих об'єктів газифікації міст і сіл України. Так, за період 1990 - 1995 pp. інститутом виконано схеми газифікації окремих районів Хмельницької області, запроектовано 23 газопроводи високого, середнього і низького тисків у Хмельницькій та Чернігівській областях і 3 газорозподільні пункти. За проектами інституту газифіковано 52 села та 15 колективних сільських господарств. Починаючи з 1996 р. проводиться робота з обстеження та паспортизації об’єктів нафтогазовидобувних підприємств України.

Створений в інституті проектний відділ будівельної індустрії поряд з проведенням аналізу розвитку матеріально-технічної бази будівництва займався розробкою основних напрямів підвищення науково-технічного рівня й обгрунтуванням розвитку цієї бази та розробкою перспективних схем розвитку виробничого потенціалу будівельно-монтажних організацій.

Відділ виконував також роботи з проектування заводів залізобетонних виробів та цегельних заводів.

У складному сьогоденні проектний відділ вишукує платоспроможних замовників технічної документації як вітчизняних, так із близького й далекого зарубіжжя. Внаслідок цього він повністю забезпечив

себе замовленнями на 2002 р. і найближчу перспективу. Нині стабілізувалось фінансове становище, співробітники регулярно отримують заробітну платню, виділяються значні кошти на придбання сучасної комп'ютерної техніки та засобів програмного забезпечення, з'явилась впевненість у сприятливих перспективах.