Денисенко М.П. Основи інвестиційної діяльності (2003)

Як важлива складова будівельного виробництва проектування значною мірою впливає на його успішне здійснення. Проектно-кошторисна справа є сполучною ланкою науки й виробництва, за допомогою якої здійснюється впровадження у виробництво новітніх науково-технічних досягнень [89, 99].

Від якості проекту, рівня прийнятих у ньому технічних рішень багато в чому залежать не тільки терміни і якість самого будівництва, але й тривалість періоду освоєння та експлуатації введених потужностей. У тому разі, коли в проектах допускаються прорахунки й помилки, у процесі будівництва виникає потреба переробити проект. Як правило, це змушує будівельників припиняти роботи чи зменшувати їхній обсяг в очікуванні, коли проект переглянуть і перезатвердять. Нерідко перегляд проектних рішень супроводжується збільшенням кошторисної вартості, що вносить диспропорції в баланс економіки держави, підвищує трудомісткість будівельно-монтажних робіт і тим самим значно подовжує інвестиційний цикл.

В останні роки проектні організації багато зробили для впровадження ефективних принципів і сучасних методів планування й забудови міст, населених пунктів та промислових територій, що дозволяє скорочувати терміни будівництва, знижувати його вартість й експлуатаційні витрати, а також зменшувати розміри забудовуваної території.

При розробці та реалізації проекту повинна бути дотримана основна умова, що дозволяє здійснити спорудження підземних комунікацій, які забезпечать майбутнє будівництво енергетичними ресурсами, водою, каналізацією, засобами зв'язку. Також мають бути побудовані автомобільні дороги з твердим покриттям і залізниці. До введення в експлуатацію об'єктів основного виробництва варто закінчити будівництво будівель і споруд. Порушення цих умов заважає будівництву й освоєнню потужностей, нерідко призводить до його подорожчання і зайвих витрат. Наприклад, при будівництві заводу силікатної цегли, розташованому в Трипільському промисловому вузлі Київської області, була порушена згадана умова. Спорудження підприємства велося випереджувальними темпами порівняно з об'єктами енергетичного й

транспортного господарства. Внаслідок допущених диспропорцій після закінчення будівельно-монтажних робіт завод не міг експлуатуватися. Причина - відсутність інженерного забезпечення, залізниці й інших об'єктів, без яких нормальна експлуатація неможлива. Треба було терміново вирішувати питання забезпечення заводу транспортно-енергетичними ресурсами за тимчасовою схемою. Довелося будувати тимчасові водопровід, ЛЕП, котельню, дорогу... У підсумку це призвело до значних зайвих витрат і на тривалий період затримало виробництво дуже потрібної для економіки держави силікатної цегли.



Важливим елементом проектування є також розробка проекту організації будівництва (ПОБ) - складової частини проектів, що слугують основою для розподілу інвестицій і обсягів будівельно-монтажних робіт по роках і кварталах будівництва з урахуванням даних про потужності загальнобудівельних і спеціалізованих будівельно-монтажних організацій, наявності виробничих баз будівельної індустрії, можливості забезпечення будівництва робочими кадрами, будівельними конструкціями і деталями, машинами й механізмами. Він розробляється з метою забезпечення своєчасного введення в дію потужностей та об'єктів з найменшими витратами і з високою якістю за рахунок підвищення організаційно-технічного рівня будівництва.

Серед важливих факторів, що впливають на хід інвестиційного процесу, варто також назвати розвиток інфраструктури. Правильне вирішення цього важливого питання в інвестиційній практиці - запорука належної організації будівельного виробництва й успішного освоєння введених потужностей.

Інвестиційна практика свідчить, що при розробці проектно-кошторисної документації, особливо проекту організації будівництва, значний економічний ефект досягається, коли правильно вирішуються питання інфраструктури.

Водночас практика показує, що управління процесом зведення об'єктів і потужностей, організація провадження робіт ще не відповідають сучасним вимогам науково-технічного прогресу і не дозволяють істотно скорочувати терміни будівництва. Будучи дуже складною і ємною галуззю економіки, будівництво вимагає подальшого удосконалення механізму управління. На думку Н.Н. Качалгова «проблема удосконалення організації управління цією галуззю є однією з найгостріших і, на жаль, найменш розроблених» [35, с. 55].

Управління є передумовою нормальної діяльності будь-якої системи, що являє собою сукупність окремих елементів, які перебувають у зв'язку й взаємодії. Функція управління виробництвом «виникає всюди, де безпосередній процес виробництва є суспільно-комбінованим процесом, а не є роз'єднаною працею самостійних виробників» [36, с. 422].

Сутність цієї функції полягає в тому, що управління «встановлює погодженість між індивідуальними роботами і виконує загальні функції, що випливають з руху всього виробничого організму на відміну від руху його самостійних органів. Окремий скрипаль сам керує собою, оркестр має потребу в диригенті» [37, с. 342].

Поряд із пріоритетними галузями промисловості певні інвестиційні переваги необхідно, на наш погляд, надавати тим сферам і галузям економіки, які дають швидку й високу віддачу вкладених коштів, прискорюючи оборот капітальних вкладень і, за рахунок цього, знижуючи в них потребу для вирішення тих чи інших завдань. Спорудження об'єктів туризму (готелі, санаторії, будинки відпочинку, реконструкція й облагороджування пам'ятних та інших відвідуваних місць) в усьому світі вважається високоефективним і привабливим для інвестицій бізнесом.

Наприклад, Київ - єдина європейська столиця, що майже не має п'ятизіркових готелів. З участю поважних іноземних інвесторів підготовлено чимало проектів будівництва таких готелів, але майже всі вони з різних причин заблоковані. Починаючи з 1992 року вартість усіх нереалізованих готельних проектів у Києві вже перевищила триста мільйонів доларів. Причиною цих втрачених інвестиційних можливостей, власне, і є надмірний бюрократизм та непрозорість правил виділення землі під забудову. Якщо й надалі все лишатиметься в такому стані, то ми невдовзі опинимося в ізоляції від ділових партнерів із розвинутих країн. Проблеми організаційно-бюрократичного характеру породжені нескоординованістю дій різних управлінь і служб. Від партнерів необгрунтовано вимагають зайвих довідок, віз, повторних узгоджень. Мають місце й проблеми економічного характеру. Часто-густо проекти, в які планується залучати інвестиції, майже не підготовлені до цього. А запропонована три роки тому в програмі залучення іноземних інвестицій система пріоритетних проектів, якими місто займається безпосередньо і для впровадження яких розроблено різноманітні пільгові та гарантійні механізми, так і не була виконана. Питанням залучення інвестицій займаються майже всі підрозділи Київської міської держадміністрації, але, на жаль, не завжди вдається забезпечити їхню взаємну координацію. В усьому світі йде конкурентна боротьба за отримання інвестицій, і тільки у нас можуть думати, що інвестор почекає, доки містобудівна рада визначиться з кількістю поверхів майбутньої споруди, а Головне управління майна - з вартістю напівзруйнованого кварталу, хоч відомо, що одним із важливих інструментів залучення інвестицій має бути ефективне використання майна міста. У власності столиці перебуває майже 450 об'єктів, кілька мільйонів

квадратних метрів нежилої площі. Вартість останньої, лише за приблизними підрахунками, становить майже 1,5 млрд дол. СІЛА [38]. При цьому в місті немає чіткої концепції використання цих активів як внеску для отримання майбутніх прибутків.

Для цих об'єктів доцільно використовувати такі джерела фінансування, як позики Світового банку, що є нині найбільш дешевими й вигідними для України. Збільшення обсягів зовнішнього фінансування з боку СБ, на думку Міністерства фінансів України, дозволить знизити обсяг внутрішніх запозичень на десятки чи навіть сотні мільйонів гривень [39].

Слід зазначити, що з початку співробітництва загальна сума коштів, виділених банком Україні, перевищила $2 млрд, із яких на початок

2001 р. ще не були використані $0,63 млрд.

Поряд із скеровуванням інвестицій у спорудження об'єктів, що дають швидку і вагому віддачу, держава не повинна забувати про інвестиції у майбутній розвиток країни. Потрібні законодавчі ініціативи, спрямовані на забезпечення фінансових пільг підприємствам, що здійснюють розвідку і видобуток корисних копалин, і насамперед нафти й газу.

У Законі України Про внесення змін до закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» [141] передбачено віднесення нафтових і газових свердловин до третьої групи основних фондів, вилучення витрат на буріння нафтових і газових свердловин з окремої групи витрат на розвідку (дорозвідку) корисних копалин, що підлягають амортизації; звільнення підприємств, які проводять роботу з розвідки та розробки родовищ вуглеводнів на шельфі Чорного й Азовського морів, від сплати податку на прибуток, отриманий за рахунок експлуатації зазначених родовищ терміном на 10 років з цільовим вкладенням вивільнених коштів для проведення геологорозвідувальних робіт та розробку родовищ нафти і газу в акваторіях. Ухвалення цього закону дозволить за рахунок збільшення амортизаційних відрахувань інвестувати в нафтогазовидобуток понад 50 млн грн щороку, а в розвідку й розробку родовищ на шельфі додатково близько 40 млн грн на рік. Крім того, потрібно залишати в розпорядженні нафтогазовидобувних підприємств 100 відсотків рентних платежів за видобуті нафту й газ, що дасть змогу збільшити обсяги інвестицій у буріння свердловин та облаштування родовищ на 330 млн. грн.. щороку. Враховуючи те, що основою нарощування обсягів видобутку газу та нафти є розширення ресурсної бази, а отже, збільшення обсягів геологорозвідувальних робіт на нафту й газ, необхідно вжити заходів для термінової реорганізації цієї галузі.

Постійний приріст інвестицій втягує в економічний обіг дедалі більшу кількість матеріальних ресурсів. Тому, щоб надмірно не збільшувати інвестування, треба домагатися раціональнішого використання ресурсів, зокрема за рахунок зниження матеріалоємності продукції, застосування дешевших і ефективніших матеріалів, а також ощадливої витрати.

Упродовж останніх років унаслідок успішного впровадження досягнень науково-технічного прогресу і порівняно швидкого відновлення виробництва істотно змінилися вимоги до якості будівель і споруд, оскільки скорочуються терміни служби основного технологічного устаткування, машин і механізмів. Створювана в останні роки технологія випуску продукції з високим ступенем механізації й автоматизації виробничих процесів найчастіше не вписується в габарити існуючих будівель. Таким чином, пасивна частина основних фондів морально старіє задовго до закінчення нормативних термінів їхньої служби. Це вимагає пошуку нових технічних рішень.

Багато років основним напрямом технічної політики в капітальному будівництві був курс на переважне застосування збірного залізобетону, а підвищення ступеня його збірності вважалося показником технічного прогресу. На нинішньому етапі посилення інтенсифікації виробництва основними показниками технічного прогресу стає не сама по собі збірність, а зниження витрат суспільної праці, зменшення вартості одиниці потужності, обсягу, площі з одночасним підвищенням якості продукції. Інвестиційна практика останніх років, вітчизняний і закордонний досвід свідчать про наявність значних невикористаних резервів зниження маси будівель і їхньої вартості.

Зниження енергоємності, витрат металу й інших будівельних матеріалів - найважливіший фактор підвищення продуктивності праці в будівництві, зменшення вартості будівель і споруд, а також скорочення термінів їхнього зведення. Водночас економія фінансових і матеріальних ресурсів - один з найбільш поширених у світі шляхів підвищення ефективності споруджуваних виробництв, зниження вартості їхньої майбутньої продукції. За рахунок ощадливого й ефективного використання основних будівельних матеріалів і конструкцій може бути знижена потреба в капітальних вкладеннях на спорудження й розширення діючих підприємств.

Свого часу масове й ефективне впровадження в будівництво бригадного підряду, наприклад, стало можливим лише після проведення робіт з удосконалення управління будівельним процесом. На цьому грунті народився широко відомий в Україні експеримент. У комбінаті «Вінницяпромбуд» кожній бригаді, як основному керованому виробничому колективу, доводилися річні плани будівельно-монтажних робіт і виробничо-технологічної комплектації. Згідно з виділеними матеріальними ресурсами річні плани розбивалися по кварталах, квартальні - по місяцях, місячні - по декадах, декадні - по добі. Комплектні постачання безпосередньо в робочі зони бригад необхідних матеріалів, виробів і конструкцій здійснювалися під керівництвом управління виробничо-технічної комплектації комбінату, що безпосередньо відповідало за своєчасність і комплектність таких поставок.

За один рік експерименту розрахункова вартість робіт відчутно знизилася, а витрати праці скоротилися на 73 тис. людино-днів. Проведені організаційні заходи сприяли поліпшенню інших показників діяльності комбінату.

Вирішення питань інвестиційної практики перебуває в прямій залежності від того, наскільки в будівництві втілюватимуться досягнення науки й техніки. Інвестиції є основним засобом реалізації науково-технічного прогресу.