Денисенко М.П. Основи інвестиційної діяльності (2003)
5.3. Інфраструктура, прозорість, кадрове та законодавче забезпечення фондового ринку
Розбудова інфраструктури фондового ринку. Сьогодні інфраструктура фондового ринку України, що складається з фондових бірж та інформаційно-торговельних систем, насамперед обслуговує приватизаційні та постприватизаційні процеси розподілу і перерозподілу корпоративної власності.
Фондовий ринок України не сприяє ефективному залученню та розподілу капіталу. Як наслідок:
- розміри організованого ринку корпоративних цінних паперів в Україні є незначними за обсягами ринкової капіталізації, за кількістю і обсягами угод з цінними паперами;
- неорганізований ринок значно перевищує організований;
- на неорганізованому ринку переважають угоди векселями.
Глобальна тенденція розвитку фондових ринків вимагає концентрації торгівлі корпоративними цінними паперами на організованому ринку на засадах конструктивної конкуренції та інновацій:
- організатори торгівлі повинні забезпечити ефективну торговельну платформу разом з фінансовими продуктами, які потрібні клієнтам, та за ціною, яку ці клієнти готові платити;
- альтернативою надмірної фрагментації може стати спеціалізація організаторів торгівлі на обслуговуванні ринків різних фінансових інструментів або впровадження різних моделей врегулювання угод з цінними паперами: «поставки проти оплати» або «гарантованих розрахунків».
В майбутньому необхідно створити умови щодо налагодження інформаційного обміну з використанням сучасних технологій між організаційно оформленими ринками з метою забезпечення інвестора своєчасною і необхідною інформацією для прийняття інвестиційних рішень. Створення таких умов передбачає:
- зосередження торгівлі ліквідними корпоративними цінними паперами на організованому ринку насамперед за допомогою економічних важелів;
- впровадження механізму справедливого ціноутворення за рахунок покращення конкурентного середовища;
- створення ефективної системи розкриття інформації про емітентів, цінні папери яких включені до лістингу;
- організація системи розкриття інформації про укладені на організованих ринках угоди з корпоративними цінними паперами;
- розробка заходів із запобігання маніпулюванням ринком, нечесній торговій практиці й порушенням етики стосунків на фондовому ринку;
- забезпечення прозорого ціноутворення, коли ціни організованого ринку можуть бути основою для оцінки активів інститутів спільного інвестування і для цілей оподаткування;
- створення через державне регулювання та саморегулювання професійних учасників ефективної системи контролю за торгівлею з участю афілійованих осіб;
- встановлення обов'язковості укладання угод з великими пакетами цінних паперів українських емітентів на організованих ринках;
- створення рівних умов вторинного обігу однотипних фінансових інструментів у різних організаторів торгівлі;
- створення умов для торгівлі на організованому ринку акціями молодих компаній, росту венчурних компаній;
- створення умов для торгівлі на організованих ринках іноземними цінними паперами;
- запровадження заходів для розміщення українськими емітентами цінних паперів на організованих ринках;
- створення в межах існуючих організаторів торгівлі спеціалізованих торговельних систем для операцій з новими фінансовими інструментами;
- розвиток технологій торгівлі похідними на організованих ринках;
- здійснення організаторами торгівлі розрахунково-клірингової діяльності з похідними;
- впровадження електронного документообігу при укладанні та виконанні угод з корпоративними цінними паперами, прийнятті єдиних стандартів та сертифікатів систем електронного цифрового підпису та шифрування даних, придатних для використання у будь-яких технічних і технологічних системах, які будуть підтримувати функціонування інфраструктури фондового ринку України.
Необхідною умовою подальшого розвитку фондового ринку є розбудова Національної депозитарної системи України як цілісної, прозорої і надійної системи реєстрації прав на цінні папери та виконання угод з цінними паперами. На період становлення національного фондового ринку, досягнення ним стану, який забезпечує реалізацію національних інтересів, облік прав власності на акції українських емітентів повинен здійснюватись переважно в Україні.
Існуюча система реєстрації здійснила впорядкування обліку прав власності приватизованих підприємств. Дворівнева депозитарна система на чолі з Національним депозитарієм України і функціонуючим депозитарієм «Міжрегіональний фондовий союз» обслуговують обіг цінних паперів в бездокументарній формі. Впроваджена модель облікової системи інфраструктури фондового ринку, яка базується на випуску іменних цінних паперів в документарній та бездокументарних формах, потребує змін і подальшого розвитку.
Національна депозитарна система України повинна забезпечити реєстрацію прав на цінні папери: в реєстрах власників іменних цінних паперів для цілей переважно корпоративного управління та виплати доходів від цінних паперів; на рахунках у цінних паперах в процесі обігу емісійних цінних паперів, переважно на організованому ринку.
При цьому фіксація прав на цінні папери повинна здійснюватися і реєстраторами, і депозитарними установами відповідно до єдиних правил, які визначають порядок такої фіксації.
Національна депозитарна система України повинна забезпечити захист прав власників цінних паперів шляхом зниження ризиків у процесі обігу емісійних цінних паперів, чіткого регулювання системи розподілу ризиків, пов'язаних із здійсненням угод. Функціонування системи виконання угод з цінними паперами та реєстрації прав на цінні папери повинно запобігати шахрайствам та іншим зловживанням при здійсненні угод з цінними паперами, підвищувати ступінь гарантованості належної оплати за придбані цінні папери, забезпечувати високий рівень збереження цінних паперів.
Важливим кроком удосконалення національної депозитарної системи стало б створення в Україні єдиного клірингового депозитарію корпоративних цінних паперів та надання професійним учасникам ринку можливості мати більшість голосів в спостережній раді депозитарію, передбачивши збереження за державою обмеженого «права вето» з питань, що можуть загрожувати національним інтересам й економічному суверенітету України:
- надання центральному кліринговому депозитарію корпоративних цінних паперів статусу фінансової установи з отриманням обмеженої ліцензії на відповідні грошово-розрахункові функції в Національному банку України;
- запровадження стандартів діяльності прямих учасників Національної депозитарної системи щодо обліку прав власності на цінні папери, які базуються на сучасних фінансових та інформаційних технологіях;
- впровадження механізму врегулювання угод з корпоративними цінними паперами за принципом «поставка проти оплати», в тому числі з можливим використанням гарантованих розрахунків;
- впровадження механізму врегулювання угод з корпоративними цінними паперами між інвесторами-нерезидентами за принципом «поставка за умови надходження коштів від покупця»;
- спрощення процедури знерухомлення цінних паперів, випущених у документарній формі;
- зменшення надмірних вимог ДКЦПФР до бланків сертифікатів іменних цінних паперів;
- організація функціонування зберігачів та реєстраторів при взаємодії з кліринговим депозитарієм корпоративних цінних паперів за єдиними правилами та в єдиній системі документообігу;
- обов'язкова технологічна консолідація реєстраторів, що ведуть реєстри емітентів, цінні папери яких знаходяться в лістингах
організаторів торгівлі, з кліринговим депозитарієм корпоративних цінних паперів на основі електронного документообігу та електронного цифрового підпису;
- введення обмежень на участь у статутному капіталі реєстратора для будь-якого учасника і одночасна заборона учасникам реєстратора на володіння пакетом акцій емітента, чий реєстр веде реєстратор, у розмірі, що перевищує ці обмеження;
- створення системи гарантій засвідчення підпису на основі двосторонніх та багатосторонніх угод між професійними учасниками Національної депозитарної системи;
- здійснення заходів, що будуть сприяти формуванню фінансово надійних вітчизняних зберігачів, здатних надавати широкий комплекс кастодіальних послуг, в тому числі й інституціональним інвесторам;
- здійснення заходів, покликаних знизити системні ризики при розрахунках за угодами з цінними паперами;
- законодавче врегулювання проблеми обов'язкового страхування ризиків за основною діяльністю прямими учасниками Національної депозитарної системи;
- обов'язкове зберігання контрольних копій систем реєстрів власників іменних цінних паперів в центральному кліринговому депозитарії корпоративних цінних паперів у форматі, що дозволяє поповнити систему реєстру при його втраті;
- надання зберігачам, які не є банками, права проводити операції з інвестиційними грошовими рахунками депонентів;
- здійснення організаторами торгівлі розрахунково-клірингової діяльності з похідними;
- спрощення механізму розрахунків за угодами з цінними паперами з метою стимулювання здійснення грошових розрахунків за угодами в Україні, а не за її межами.
Потребує законодавчого закріплення положення про те, що іменні емісійні цінні папери - це цінні папери, інформація про власників яких має бути доступною емітенту в формі реєстру власників цінних паперів, перехід прав на які і реалізація закріплених ними прав потребують обов'язкової ідентифікації власника. Документарна форма цінних паперів - форма цінних паперів, коли власник повинен встановлюватись на підставі сертифіката цінних паперів або у випадку депонування - на підставі запису на рахунку в цінних паперах. Бездокументарна форма цінних паперів - форма цінних паперів, коли власник встановлюється на підставі запису в системі реєстру власників іменних цінних паперів або у разі депонування цінних паперів - на підставі запису на рахунку в цінних паперах.
Валютне, податкове, банківське законодавство і законодавство, яке регулює фондовий ринок, повинні сприяти створенню надійної й ефективної системи реєстрації прав власності й виконанню угод з українськими корпоративними цінними паперами та похідними.
Необхідно розробити Програму приєднання України до Європейської асоціації центральних депозитаріїв (ECSDA), яка б визначала фундаментальні засади з питань:
- створення в Україні розрахунково-клірингової системи за угодами з цінними паперами, яка за своїми організаційно-технічними можливостями буде здатна інтегруватися в аналогічні системи в країнах ЄС; (SSS);
- встановлення кореспондентських відносин між центральним кліринговим депозитарієм корпоративних цінних паперів України й центральними депозитаріями ЄС;
- реалізації заходів з метою інтеграції розрахунково-клірингових систем за угодами з цінними паперами з відповідними системами ЄС.
Інфраструктура ринку повинна забезпечувати ефективну інформацію і телекомунікаційну підтримку професійних учасників в їхній діяльності. Спільною проблемою, вирішення якої має ключове значення для подальшого розвитку всіх підсистем організованих ринків, є впровадження електронного документообігу при укладанні та виконанні угод з корпоративними цінними паперами, прийняття єдиних стандартів та сертифікації систем електронного цифрового підпису та шифрування даних, придатних для використання в будь-яких технічних і технологічних системах, які підтримують функціонування інфраструктури фондового ринку України.
Інформаційна прозорість фондового ринку. Досконала система розкриття інформації про учасників фондового ринку обов'язкова умова його ефективного функціонування, успішного здійснення на ньому інвестиційної та професійної діяльності.
Ефективна система розкриття інформації на фондовому ринку України, яка спроможна задовольнити інформаційні потреби ринку, знаходиться у стадії формування. В розкритті інформації на фондовому ринку існують такі проблеми:
- інвестиційна громадськість практично не має доступу до інформації або отримує доступ, коли інформація втрачає актуальність;
- учасники фондового ринку докладають чимало нераціональних зусиль і витрат на виконання існуючих вимог до розкриття інформації;
- учасники фондового ринку недостатньо розуміють важливість систематичного й комплексного оприлюднення інформації, що призводить до дефіциту на ринку регулярної, достовірної, повної, актуальної інформації;
- в той час, коли на міжнародних фондових ринках посилюється тенденція створення загальноприйнятої міжнародної системи фінансової звітності, яка є ключовим компонентом розкриття інформації, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку (НП (С) БО), що розроблені на основі міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО) з врахуванням національних умов України, містять значні відмінності від МСБО;
- якість аудиту публічної фінансової звітності емітентів потребує поліпшення.
Розкриття інформації на фондовому ринку має відповідати принципам достовірності, суттєвості, своєчасності, зрозумілості. Цілісна система розкриття інформації про учасників фондового ринку має охоплювати:
- операції з цінними паперами на організованих і неорганізованих ринках (ціни та обсяги угод);
- умови емісії цінних паперів, що пропонуються до відкритого продажу;
- регулярну інформацію про результати фінансово-господарської діяльності відкритих акціонерних товариств і підприємств - емітентів облігацій;
- інформацію про факти фінансово-господарської діяльності відкритих акціонерних товариств та підприємств - емітентів облігацій, що впливають на вартість їх цінних паперів (особливу інформацію);
- інформацію про власників значних пакетів акцій (10 відсотків та більше) відкритих акціонерних товариств та підприємств - емітентів облігацій та .про володіння цінними паперами посадовими особами емітентів;
- умови лістингу цінних паперів;
- умови викупу відкритими акціонерними товариствами власних акцій;
- рішення загальних зборів акціонерів відкритих акціонерних товариств та підприємств - емітентів облігацій.
ДКЦПФР повинна забезпечувати зацікавленим особам вільний доступ до інформації про фондовий ринок та його учасників, розкриття якої передбачено законодавством і яка знаходиться в межах її компетенції.
Настав час для прийняття Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку концепції щодо розкриття інформації на фондовому ринку відповідно до Програми.
Потрібне запровадження на фондовому ринку міжнародних стандартів розкриття інформації - міжнародних стандартів бухгалтерського обліку Комітету з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (IASC) та міжнародних стандартів розкриття інформації Міжнародної організації комісій з цінних паперів (IOSCO) - через:
- надання ДКЦПФР дозволу емітентам застосовувати МСБО; в першу чергу рекомендувати застосування МСБО емітентам, цінні папери яких перебувають в офіційному лістингу у організаторів торгівлі цінними паперами;
- диференціювання вимог до періодичності та складу регулярної інформації, що надається емітентами ДКЦПФР, виходячи з позиції емітентів на ринку;
- передбачення нормативними актами ДКЦПФР можливості застосування МСБО професійними учасниками фондового ринку, інвестиційними фондами та недержавними пенсійними фондами;
- надання ДКЦПФР рекомендацій організаторам торгівлі цінними паперами передбачити у внутрішніх документах щодо правил лістингу можливість застосування емітентами МСБО;
- розробку методики трансформації фінансової звітності різних категорій учасників ринку, насамперед емітентів, за національними П(С) БО у фінансову звітність за МСБО;
- внесення змін та доповнень до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку для їх відповідності МСБО;
- проведення навчальних програм із застосування міжнародних стандартів розкриття інформації для емітентів (в першу чергу для тих, чиї цінні папери перебувають у лістингу у організаторів торгівлі цінними паперами та мають найбільші обсяги торгів), професійних учасників фондового ринку, інвестиційних фондів та недержавних пенсійних фондів.
Посилення відповідальності учасників фондового ринку, їх посадових осіб та посадових осіб регулюючого органу за невиконання вимог щодо розкриття інформації та запровадження дієвого механізму застосування санкцій. Ця відповідальність має наставати у випадках неподання інформації, несвоєчасного подання інформації або подання недостовірної інформації.
Підготовка фахівців з питань фондового ринку та корпоративного управління. Однією з найважливіших передумов подальшої розбудови фондового ринку є його кадрове забезпечення. Головна мета освітньої політики в галузі фондового ринку та корпоративного управління - створення ефективної загальнонаціональної системи підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації фахівців з питань фондового ринку та корпоративного управління.
Реалізація цієї політики дасть змогу:
- створити комплексну, постійно функціонуючу систему підготовки фахівців з питань фондового ринку та корпоративного управління, застосовуючи сучасні навчально-методичні технології, використовуючи міжнародний досвід у цій сфері;
- довести систему підготовки та атестації вітчизняних фахівців фондового ринку до міжнародних стандартів;
- забезпечити нагальні та на перспективу потреби національної економіки, зокрема фондового ринку України, у фахівцях, обізнаних у галузі ринкових відносин й атестованих на право професійної діяльності на фондовому ринку;
- забезпечити координацію діяльності міністерств та відомств, наукових і навчальних установ, об'єднань професійних учасників, фахівців фондового ринку у сфері підготовки спеціалістів з питань фондового ринку.
Підготовка фахівців повинна здійснюватися на двох рівнях: базовому та професійно-спеціалізованому. Базова підготовка фахівців має включати в себе систему надання базової вищої освіти за напрямами «Фондовий ринок та корпоративне управління», а також систему перепідготовки фахівців, які мають базову вищу освіту за цими спеціалізаціями, з метою отримання ними другої вищої освіти.
Система ефективного регулювання ринку. Розвиток системи державного регулювання фондового ринку, процес становлення державних органів, які здійснюють його регулювання в Україні, визначення їх повноважень та компетенції відбувалися одночасно з проведенням ринкових реформ та пошуком оптимальних методів державного регулювання економіки в цілому.
Правові засади державного регулювання фондового ринку були визначені Законом України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», прийнятим Верховною Радою України ЗО жовтня 1996 року. Згідно з цим законом державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР), яка підпорядковується Президенту України і є підзвітною Верховній Раді України. Інші державні органи (Фонд державного майна України, Міністерство фінансів України, Національний банк України, Антимонопольний комітет України) здійснюють контроль за діяльністю учасників фондового ринку у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством.
Сьогоднішній стан державного регулювання фондового ринку характеризується тим, що:
- активний розвиток фондового ринку потребує збільшення адміністративних повноважень ДКЦПФР у питаннях правозастосування;
- чинне законодавство надає органам виконавчої влади повноваження, які дають змогу значно впливати на діяльність учасників фондового ринку через прийняття нормативно-правових актів з питань розміщення (видачі) цінних паперів (облігацій, місцевих позик, векселів тощо). Наслідки такого впливу органів виконавчої влади на фондовий ринок можуть виявитися непередбачуваними;
- ДКЦПФР має у своєму розпорядженні обмежені фінансові, телекомунікаційні та трудові ресурси, потерпає від значної плинності кадрів та недостатньо високого рівня підготовки персоналу.
Принципами, що сприятимуть ефективності державного регулювання, мають стати:
- визначення повноважень держави в цілому та їх розподіл між окремими органами виконавчої влади;
- незалежність органів виконавчої влади з регулювання фондового ринку від політичного тиску чи незаконного втручання окремих заінтересованих груп;
- звіти посадових осіб органів виконавчої влади про виконання покладених на них повноважень;
- послідовність регулювання та координація діяльності окремих органів виконавчої влади;
- відповідність працівників органів виконавчої влади з регулювання фондового ринку високим професійним стандартам.
Принцип визначення повноважень держави має бути реалізований через оптимальний розподіл функцій між конкретними органами виконавчої влади, надання цим органам чітко визначених засобів виконання своїх повноважень, налагодження взаємодії між органами виконавчої влади, визначення єдиного координуючого органу держави на фондовому ринку, застосування механізму відповідальності перед державою як посадових осіб органів виконавчої влади, так і учасників ринку.
Принцип незалежності органів виконавчої влади передбачає встановлення ефективного правового захисту їх працівників, достатність на суспільно прийнятному рівні фінансування та матеріально-технічного забезпечення, налагодження ефективної взаємодії з правоохоронними органами з метою забезпечення незалежності посадових осіб від незаконного втручання в їх діяльність.
Принцип звітування посадових осіб про виконання своїх повноважень може відбуватися через проведення прес-конференцій з інформуванням про стан фондового ринку України, оприлюднення звітів через засоби масової інформації, налагодження зв'язків з учасниками фондового ринку.
Принцип відповідності працівників органів виконавчої влади з регулювання фондового ринку високим професійним стандартам передбачає дотримання ними найвищих професійних стандартів та чітких інструкцій щодо різних аспектів їхньої діяльності, включаючи уникнення ними конфлікту інтересів (в тому числі при придбанні чи відчуженні цінних паперів та здійсненні контрольних та наглядових повноважень за учасниками ринку); використання інформації, отриманої в ході виконання повноважень держави, виключно для цілей, прямо передбачених чинним законодавством, суворе дотримання режиму конфіденційності в роботі з інформацією з обмеженим доступом; недопущення розголошення інформації, яка може завдати невиправданої матеріальної та моральної шкоди учасникам ринку чи органам виконавчої влади; неупередженість у виконанні повноважень держави. Важливе значення тут має запровадження механізму відводу та самовідводу (за аналогією з судовою владою), у разі виявлення факту конфлікту інтересів при виконанні повноважень.
Державне регулювання фондового ринку повинно бути спрямоване на:
- забезпечення захисту прав інвесторів, прозорості, справедливості й ефективності фондового ринку, зниження ризиків учасників ринку в операціях з цінними паперами;
- сприяння добросовісній конкуренції на фондовому ринку, збільшення ринкової капіталізації та економічне зростання держави;
- створення атмосферой довіри як серед учасників фондового ринку, так і серед потенційних інвесторів;
- створення сприятливих умов і забезпечення рівних можливостей для діяльності широкого кола професійних учасників фондового ринку, що відповідають чітко визначеним критеріям допуску;
- заохочення нових учасників до діяльності на фондовому ринку, оптимізація процедур входження на фондовий ринок;
- посилення координації діяльності державних органів між собою та з СРО з питань регулювання фондового ринку, здійснення контрольно-ревізійних та наглядових повноважень;
- сприяння процесам впровадження нових фінансових інструментів;
- реалізацію єдиного системного підходу до розвитку законодавства щодо фондового ринку, узгодження його з законодавством ЄС;
- інформаційну відкритість органів державного регулювання, забезпечення вільного доступу до інформації, яка знаходиться в межах їх компетенції.
Слід вжити таких заходів з метою реалізації поставлених завдань:
- визначити ефективну організаційну структуру ДКЦПФР як справжнього колегіального органу;
- оптимізувати структуру, функції, повноваження ДКЦПФР з точки зору регулювання всіх структур небанківського фінансового сектора;
- встановити реальне фінансування ДКЦПФР, яке є адекватним обсягу п завдань з побудови фондового ринку та його регулювання;
- запровадити процедуру розгляду Консультативно-експертною радою ДКЦПФР та оприлюднення для отримання коментарів всіх проектів важливих для ринку нормативно-правових актів;
- підвищити вимоги до ліцензування професійних учасників ринку та забезпечити моніторинг їх діяльності;
- посилити контроль ДКЦПФР за дотриманням учасниками ринку регулятивних вимог;
- широко залучати учасників ринку до розробки державної політики та інформувати про неї громадськість.
З метою координації діяльності державних органів з питань функціонування фондового ринку було створено Координаційну раду з питань функціонування фондового ринку в Україні при Президентові України. До складу Координаційної ради входять керівники державних органів, які у межах своєї компетенції здійснюють контроль та інші функції управління щодо фондового ринку та інвестиційної діяльності в Україні. Очолює Координаційну раду Голова ДКЦПФР. Склад Координаційної ради та Положення про Координаційну раду затверджує Президент України за поданням голови Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
Основними проблемами координації діяльності є те, що:
- ДКЦПФР законодавчо ще не стала головним координуючим органом державного регулювання у сфері фондового ринку;
- відсутній реальний механізм координації діяльності ДКЦПФР з іншими органами державного регулювання;
- значну кількість нормативно-правових актів міжвідомчого характеру, розроблених іншими регулятивними органами стосовно суміжних питань розвитку ринку, не узгоджено з ДКЦПФР.
Розвиток саморегулювання на фондовому ринку. Саморегулювання діяльності професійних учасників на фондовому ринку є складовою частиною системи регулювання ринку. В Україні створення саморегулівних організацій (СРО) стало можливим з прийняттям Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» [128, с. 292].
Держава встановила правові основи розвитку процесів саморегулювання учасників фондового ринку, але на практиці реальних повноважень не отримала жодна з десяти створених саморегулівних організацій. Визначені законодавством можливості впровадження саморегулювання залишилися невикористаними як державними регуляторами, так і учасниками фондового ринку.
Аналіз діяльності саморегулівних організацій в Україні вказує на нездатність більшої частини існуючих СРО виконувати реальні обов'язки з регулювання через:
- непослідовну державну політику стосовно СРО (проблема - поєднання лобіювання та саморегулювання на ринку);
- відсутність стандартів діяльності СРО та їх координації при вирішенні завдань загального розвитку;
- лобіювання деякими СРО в органах державної влади інтересів невеликої частини своїх членів, що призводить до конфлікту інтересів між державними органами та саморегулівними організаціями в системі регулювання риніту та між членами СРО;
- недостатню технічну й фінансово-матеріальну базу для реального виконання СРО своїх повноважень;
- відсутність ефективної системи моніторингу СРО за діяльністю своїх членів на предмет дотримання чинного законодавства про цінні папери.
На сьогоднішній день непослідовна державна політика щодо СРО виявляється у тому, що:
- не проводиться регулярного аналізу якості виконання СРО своїх повноважень;
- не проводяться взаємні консультації між органами держави та СРО щодо стану дотримання учасниками ринку та посадовими особами держави вимог чинного законодавства;
- СРО майже не залучаються державними органами до здійснення контрольно-ревізійної діяльності;
- відсутня координація зусиль органів держави та СРО у здійсненні контрольно-ревізійної діяльності щодо учасників ринку.
Саморегулівні організації на фондовому ринку повинні стати важливим інструментом для досягнення цілей регулювання. Статус та повноваження саморегулівних організацій у розвитку взаємовідносин учасників фондового ринку та їх регулювання мають бути переглянуті в напрямі існуючих можливостей СРО.
Розвиток та основні принципи законодавства про фондовий ринок України. Формою реалізації цілей та завдань Програми є прийняття відповідних законів України та підзаконних нормативно-правових актів.
При виробленні спеціальних принципів законодавства, що регулює фондовий ринок, необхідно виходити з таких цілей регулювання:
- захист прав інвесторів і забезпечення ефективності та прозорості фондового ринку;
- поєднання цивільно-правового та публічно-правового методів регулювання відносин між державою та учасниками фондового ринку залежно від характеру цих відносин та їх суб'єктів;
- вільний і захищений (гарантований) законом обіг цінних паперів за умови дотримання встановлених законом (іншими нормативно-правовими актами) та контрольованих державою правил допуску цінних паперів на ринок, порядку їх розміщення) правил, що стосуються правового становища та діяльності професійних учасників фондового ринку, а також правил організованого фондового ринку;
- регулювання цивільно-правових відносин між у учасниками фондового ринку (емітентами, інвесторами, професійними учасниками), пов'язаних з обігом цінних паперів (на первинному та вторинному ринку), шляхом встановлення особливостей цих відносин спеціальними нормами;
- система фіксації (реєстрації) прав власників цінних паперів повинна дозволяти, відповідно до тих чи інших цивільно-правових підстав, здійснювати фіксацію майнових прав на цінні папери незалежно від форми їх випуску;
- фіксація права власності на цінні папери у здійсненні угод з цінними паперами на організованих ринках та щодо цінних паперів (акцій), які розміщуються акціонерними товариствами зі значною кількістю акціонерів, має здійснюватися тільки професійними учасниками фондового ринку, спеціально уповноваженими на те особами;
- система реєстрації прав на цінні папери повинна забезпечувати захист прав їх власників від ризиків при обігу цінних паперів;
- державне регулювання фондового ринку має здійснюватися шляхом прямого регулювання цього ринку нормами закону, а також через надання ДКЦПФР спеціальних повноважень;
- саморегулювання учасників фондового ринку повинно узгоджуватися з його державним регулюванням;
- з метою захисту прав та інтересів інвесторів до розміщення на первинному ринку допускаються тільки цінні папери, випуск яких пройшов державну реєстрацію;
- правила розкриття інформації про цінні папери та діяльність емітента повинні забезпечувати своєчасний доступ інвесторів і професійних учасників ринку до інформації, необхідної для прийняття ними обгрунтованих рішень під час укладання та виконання угод з цінними паперами, а також при реалізації прав, ними посвідчених;
- законодавче визначення видів професійної діяльності на фондовому ринку, а також основних вимог до професійних учасників фондового ринку при виході їх на ринок;
- основні вимоги до професійної діяльності учасників фондового ринку повинні бути чітко закріплені в законі;
- діяльність професійних учасників фондового ринку має здійснюватись під належним контролем ДКЦПФР;
- забезпечення захисту майнових прав та інтересів клієнтів професійних учасників фондового ринку від ризиків, пов'язаних з недобросовісністю професійного учасника, а також ризиків, пов'язаних з діяльністю, яка здійснюється професійним учасником у власних інтересах, або в зв’язку з його банкрутством.
Законодавство має встановлювати такі вимоги до функціонування фондового ринку України, які відповідають стандартам правового регулювання аналогічних правовідносин на розвинутих ринках.
Створення та функціонування організованого фондового ринку вимагає спеціального державного регулювання цього ринку, покликаного забезпечувати:
- прозорість угод з цінними паперами;
- дотримання правил, що забезпечують рівність всіх учасників організованого ринку;
- нагляд та контроль за всіма учасниками організованого ринку;
- захист від недобросовісної конкуренції і зловживання монопольним становищем;
- припинення дій, пов’язаних маніпулюванням цінами на організованих ринках;
- зниження ризиків невиконання зобов'язань учасниками ринку.
Важливими умовами досягнення привабливості фондового ринку України є зближення чинного і майбутнього законодавства України із законодавством Європейського Співтовариства (регламентами, директивами, рішеннями, рекомендаціями та висновками), вживання заходів
для забезпечення того, щоб законодавство України про компанії, закони про банківську діяльність, бухгалтерський облік компаній і податки, фінансові послуги, правила конкуренції, непряме оподаткування поступово були приведені у відповідність до законодавства ЄС.
Привабливість фондового ринку України значно зросте, якщо всі його учасники та державні органи здійснюватимуть свою діяльність з урахуванням основних положень Програми розвитку фондового ринку на 2001- 2005 роки.
Оптимізму у цій сфері діяльності додає те, що за рахунок підвищення ділової активності в державі в цілому обсяг торгів на фондовому ринку України в 2000 році досягнув 38 млрд гривень. Обсяг торгів у найбільшого організатора торгівлі цінними паперами в Україні - ПФТС - за 2000 рік збільшився на 48% проти 1999 року - до 1,45 млрд гривень (52% від усього організованого ринку). В 1999 році об’єм фондового ринку України становив 16,8 млрд гривень [57].
Фондовий ринок України не сприяє ефективному залученню та розподілу капіталу. Як наслідок:
- розміри організованого ринку корпоративних цінних паперів в Україні є незначними за обсягами ринкової капіталізації, за кількістю і обсягами угод з цінними паперами;
- неорганізований ринок значно перевищує організований;
- на неорганізованому ринку переважають угоди векселями.
Глобальна тенденція розвитку фондових ринків вимагає концентрації торгівлі корпоративними цінними паперами на організованому ринку на засадах конструктивної конкуренції та інновацій:
- організатори торгівлі повинні забезпечити ефективну торговельну платформу разом з фінансовими продуктами, які потрібні клієнтам, та за ціною, яку ці клієнти готові платити;
- альтернативою надмірної фрагментації може стати спеціалізація організаторів торгівлі на обслуговуванні ринків різних фінансових інструментів або впровадження різних моделей врегулювання угод з цінними паперами: «поставки проти оплати» або «гарантованих розрахунків».
В майбутньому необхідно створити умови щодо налагодження інформаційного обміну з використанням сучасних технологій між організаційно оформленими ринками з метою забезпечення інвестора своєчасною і необхідною інформацією для прийняття інвестиційних рішень. Створення таких умов передбачає:
- впровадження механізму справедливого ціноутворення за рахунок покращення конкурентного середовища;
- створення ефективної системи розкриття інформації про емітентів, цінні папери яких включені до лістингу;
- організація системи розкриття інформації про укладені на організованих ринках угоди з корпоративними цінними паперами;
- розробка заходів із запобігання маніпулюванням ринком, нечесній торговій практиці й порушенням етики стосунків на фондовому ринку;
- забезпечення прозорого ціноутворення, коли ціни організованого ринку можуть бути основою для оцінки активів інститутів спільного інвестування і для цілей оподаткування;
- створення через державне регулювання та саморегулювання професійних учасників ефективної системи контролю за торгівлею з участю афілійованих осіб;
- встановлення обов'язковості укладання угод з великими пакетами цінних паперів українських емітентів на організованих ринках;
- створення рівних умов вторинного обігу однотипних фінансових інструментів у різних організаторів торгівлі;
- створення умов для торгівлі на організованому ринку акціями молодих компаній, росту венчурних компаній;
- створення умов для торгівлі на організованих ринках іноземними цінними паперами;
- запровадження заходів для розміщення українськими емітентами цінних паперів на організованих ринках;
- створення в межах існуючих організаторів торгівлі спеціалізованих торговельних систем для операцій з новими фінансовими інструментами;
- розвиток технологій торгівлі похідними на організованих ринках;
- здійснення організаторами торгівлі розрахунково-клірингової діяльності з похідними;
Необхідною умовою подальшого розвитку фондового ринку є розбудова Національної депозитарної системи України як цілісної, прозорої і надійної системи реєстрації прав на цінні папери та виконання угод з цінними паперами. На період становлення національного фондового ринку, досягнення ним стану, який забезпечує реалізацію національних інтересів, облік прав власності на акції українських емітентів повинен здійснюватись переважно в Україні.
Існуюча система реєстрації здійснила впорядкування обліку прав власності приватизованих підприємств. Дворівнева депозитарна система на чолі з Національним депозитарієм України і функціонуючим депозитарієм «Міжрегіональний фондовий союз» обслуговують обіг цінних паперів в бездокументарній формі. Впроваджена модель облікової системи інфраструктури фондового ринку, яка базується на випуску іменних цінних паперів в документарній та бездокументарних формах, потребує змін і подальшого розвитку.
Національна депозитарна система України повинна забезпечити реєстрацію прав на цінні папери: в реєстрах власників іменних цінних паперів для цілей переважно корпоративного управління та виплати доходів від цінних паперів; на рахунках у цінних паперах в процесі обігу емісійних цінних паперів, переважно на організованому ринку.
При цьому фіксація прав на цінні папери повинна здійснюватися і реєстраторами, і депозитарними установами відповідно до єдиних правил, які визначають порядок такої фіксації.
Національна депозитарна система України повинна забезпечити захист прав власників цінних паперів шляхом зниження ризиків у процесі обігу емісійних цінних паперів, чіткого регулювання системи розподілу ризиків, пов'язаних із здійсненням угод. Функціонування системи виконання угод з цінними паперами та реєстрації прав на цінні папери повинно запобігати шахрайствам та іншим зловживанням при здійсненні угод з цінними паперами, підвищувати ступінь гарантованості належної оплати за придбані цінні папери, забезпечувати високий рівень збереження цінних паперів.
Важливим кроком удосконалення національної депозитарної системи стало б створення в Україні єдиного клірингового депозитарію корпоративних цінних паперів та надання професійним учасникам ринку можливості мати більшість голосів в спостережній раді депозитарію, передбачивши збереження за державою обмеженого «права вето» з питань, що можуть загрожувати національним інтересам й економічному суверенітету України:
- надання центральному кліринговому депозитарію корпоративних цінних паперів статусу фінансової установи з отриманням обмеженої ліцензії на відповідні грошово-розрахункові функції в Національному банку України;
- запровадження стандартів діяльності прямих учасників Національної депозитарної системи щодо обліку прав власності на цінні папери, які базуються на сучасних фінансових та інформаційних технологіях;
- впровадження механізму врегулювання угод з корпоративними цінними паперами за принципом «поставка проти оплати», в тому числі з можливим використанням гарантованих розрахунків;
- впровадження механізму врегулювання угод з корпоративними цінними паперами між інвесторами-нерезидентами за принципом «поставка за умови надходження коштів від покупця»;
- спрощення процедури знерухомлення цінних паперів, випущених у документарній формі;
- зменшення надмірних вимог ДКЦПФР до бланків сертифікатів іменних цінних паперів;
- організація функціонування зберігачів та реєстраторів при взаємодії з кліринговим депозитарієм корпоративних цінних паперів за єдиними правилами та в єдиній системі документообігу;
- обов'язкова технологічна консолідація реєстраторів, що ведуть реєстри емітентів, цінні папери яких знаходяться в лістингах
організаторів торгівлі, з кліринговим депозитарієм корпоративних цінних паперів на основі електронного документообігу та електронного цифрового підпису;
- введення обмежень на участь у статутному капіталі реєстратора для будь-якого учасника і одночасна заборона учасникам реєстратора на володіння пакетом акцій емітента, чий реєстр веде реєстратор, у розмірі, що перевищує ці обмеження;
- створення системи гарантій засвідчення підпису на основі двосторонніх та багатосторонніх угод між професійними учасниками Національної депозитарної системи;
- здійснення заходів, що будуть сприяти формуванню фінансово надійних вітчизняних зберігачів, здатних надавати широкий комплекс кастодіальних послуг, в тому числі й інституціональним інвесторам;
- здійснення заходів, покликаних знизити системні ризики при розрахунках за угодами з цінними паперами;
- обов'язкове зберігання контрольних копій систем реєстрів власників іменних цінних паперів в центральному кліринговому депозитарії корпоративних цінних паперів у форматі, що дозволяє поповнити систему реєстру при його втраті;
- надання зберігачам, які не є банками, права проводити операції з інвестиційними грошовими рахунками депонентів;
- здійснення організаторами торгівлі розрахунково-клірингової діяльності з похідними;
- спрощення механізму розрахунків за угодами з цінними паперами з метою стимулювання здійснення грошових розрахунків за угодами в Україні, а не за її межами.
Потребує законодавчого закріплення положення про те, що іменні емісійні цінні папери - це цінні папери, інформація про власників яких має бути доступною емітенту в формі реєстру власників цінних паперів, перехід прав на які і реалізація закріплених ними прав потребують обов'язкової ідентифікації власника. Документарна форма цінних паперів - форма цінних паперів, коли власник повинен встановлюватись на підставі сертифіката цінних паперів або у випадку депонування - на підставі запису на рахунку в цінних паперах. Бездокументарна форма цінних паперів - форма цінних паперів, коли власник встановлюється на підставі запису в системі реєстру власників іменних цінних паперів або у разі депонування цінних паперів - на підставі запису на рахунку в цінних паперах.
Валютне, податкове, банківське законодавство і законодавство, яке регулює фондовий ринок, повинні сприяти створенню надійної й ефективної системи реєстрації прав власності й виконанню угод з українськими корпоративними цінними паперами та похідними.
Необхідно розробити Програму приєднання України до Європейської асоціації центральних депозитаріїв (ECSDA), яка б визначала фундаментальні засади з питань:
- створення в Україні розрахунково-клірингової системи за угодами з цінними паперами, яка за своїми організаційно-технічними можливостями буде здатна інтегруватися в аналогічні системи в країнах ЄС; (SSS);
- встановлення кореспондентських відносин між центральним кліринговим депозитарієм корпоративних цінних паперів України й центральними депозитаріями ЄС;
- реалізації заходів з метою інтеграції розрахунково-клірингових систем за угодами з цінними паперами з відповідними системами ЄС.
Інфраструктура ринку повинна забезпечувати ефективну інформацію і телекомунікаційну підтримку професійних учасників в їхній діяльності. Спільною проблемою, вирішення якої має ключове значення для подальшого розвитку всіх підсистем організованих ринків, є впровадження електронного документообігу при укладанні та виконанні угод з корпоративними цінними паперами, прийняття єдиних стандартів та сертифікації систем електронного цифрового підпису та шифрування даних, придатних для використання в будь-яких технічних і технологічних системах, які підтримують функціонування інфраструктури фондового ринку України.
Інформаційна прозорість фондового ринку. Досконала система розкриття інформації про учасників фондового ринку обов'язкова умова його ефективного функціонування, успішного здійснення на ньому інвестиційної та професійної діяльності.
Ефективна система розкриття інформації на фондовому ринку України, яка спроможна задовольнити інформаційні потреби ринку, знаходиться у стадії формування. В розкритті інформації на фондовому ринку існують такі проблеми:
- інвестиційна громадськість практично не має доступу до інформації або отримує доступ, коли інформація втрачає актуальність;
- учасники фондового ринку докладають чимало нераціональних зусиль і витрат на виконання існуючих вимог до розкриття інформації;
- учасники фондового ринку недостатньо розуміють важливість систематичного й комплексного оприлюднення інформації, що призводить до дефіциту на ринку регулярної, достовірної, повної, актуальної інформації;
- в той час, коли на міжнародних фондових ринках посилюється тенденція створення загальноприйнятої міжнародної системи фінансової звітності, яка є ключовим компонентом розкриття інформації, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку (НП (С) БО), що розроблені на основі міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО) з врахуванням національних умов України, містять значні відмінності від МСБО;
- якість аудиту публічної фінансової звітності емітентів потребує поліпшення.
Розкриття інформації на фондовому ринку має відповідати принципам достовірності, суттєвості, своєчасності, зрозумілості. Цілісна система розкриття інформації про учасників фондового ринку має охоплювати:
- операції з цінними паперами на організованих і неорганізованих ринках (ціни та обсяги угод);
- умови емісії цінних паперів, що пропонуються до відкритого продажу;
- регулярну інформацію про результати фінансово-господарської діяльності відкритих акціонерних товариств і підприємств - емітентів облігацій;
- інформацію про факти фінансово-господарської діяльності відкритих акціонерних товариств та підприємств - емітентів облігацій, що впливають на вартість їх цінних паперів (особливу інформацію);
- інформацію про власників значних пакетів акцій (10 відсотків та більше) відкритих акціонерних товариств та підприємств - емітентів облігацій та .про володіння цінними паперами посадовими особами емітентів;
- умови лістингу цінних паперів;
- умови викупу відкритими акціонерними товариствами власних акцій;
- рішення загальних зборів акціонерів відкритих акціонерних товариств та підприємств - емітентів облігацій.
ДКЦПФР повинна забезпечувати зацікавленим особам вільний доступ до інформації про фондовий ринок та його учасників, розкриття якої передбачено законодавством і яка знаходиться в межах її компетенції.
Настав час для прийняття Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку концепції щодо розкриття інформації на фондовому ринку відповідно до Програми.
Потрібне запровадження на фондовому ринку міжнародних стандартів розкриття інформації - міжнародних стандартів бухгалтерського обліку Комітету з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (IASC) та міжнародних стандартів розкриття інформації Міжнародної організації комісій з цінних паперів (IOSCO) - через:
- надання ДКЦПФР дозволу емітентам застосовувати МСБО; в першу чергу рекомендувати застосування МСБО емітентам, цінні папери яких перебувають в офіційному лістингу у організаторів торгівлі цінними паперами;
- диференціювання вимог до періодичності та складу регулярної інформації, що надається емітентами ДКЦПФР, виходячи з позиції емітентів на ринку;
- передбачення нормативними актами ДКЦПФР можливості застосування МСБО професійними учасниками фондового ринку, інвестиційними фондами та недержавними пенсійними фондами;
- надання ДКЦПФР рекомендацій організаторам торгівлі цінними паперами передбачити у внутрішніх документах щодо правил лістингу можливість застосування емітентами МСБО;
- розробку методики трансформації фінансової звітності різних категорій учасників ринку, насамперед емітентів, за національними П(С) БО у фінансову звітність за МСБО;
- внесення змін та доповнень до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку для їх відповідності МСБО;
- проведення навчальних програм із застосування міжнародних стандартів розкриття інформації для емітентів (в першу чергу для тих, чиї цінні папери перебувають у лістингу у організаторів торгівлі цінними паперами та мають найбільші обсяги торгів), професійних учасників фондового ринку, інвестиційних фондів та недержавних пенсійних фондів.
Посилення відповідальності учасників фондового ринку, їх посадових осіб та посадових осіб регулюючого органу за невиконання вимог щодо розкриття інформації та запровадження дієвого механізму застосування санкцій. Ця відповідальність має наставати у випадках неподання інформації, несвоєчасного подання інформації або подання недостовірної інформації.
Підготовка фахівців з питань фондового ринку та корпоративного управління. Однією з найважливіших передумов подальшої розбудови фондового ринку є його кадрове забезпечення. Головна мета освітньої політики в галузі фондового ринку та корпоративного управління - створення ефективної загальнонаціональної системи підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації фахівців з питань фондового ринку та корпоративного управління.
Реалізація цієї політики дасть змогу:
- створити комплексну, постійно функціонуючу систему підготовки фахівців з питань фондового ринку та корпоративного управління, застосовуючи сучасні навчально-методичні технології, використовуючи міжнародний досвід у цій сфері;
- довести систему підготовки та атестації вітчизняних фахівців фондового ринку до міжнародних стандартів;
- забезпечити нагальні та на перспективу потреби національної економіки, зокрема фондового ринку України, у фахівцях, обізнаних у галузі ринкових відносин й атестованих на право професійної діяльності на фондовому ринку;
- забезпечити координацію діяльності міністерств та відомств, наукових і навчальних установ, об'єднань професійних учасників, фахівців фондового ринку у сфері підготовки спеціалістів з питань фондового ринку.
Підготовка фахівців повинна здійснюватися на двох рівнях: базовому та професійно-спеціалізованому. Базова підготовка фахівців має включати в себе систему надання базової вищої освіти за напрямами «Фондовий ринок та корпоративне управління», а також систему перепідготовки фахівців, які мають базову вищу освіту за цими спеціалізаціями, з метою отримання ними другої вищої освіти.
Система ефективного регулювання ринку. Розвиток системи державного регулювання фондового ринку, процес становлення державних органів, які здійснюють його регулювання в Україні, визначення їх повноважень та компетенції відбувалися одночасно з проведенням ринкових реформ та пошуком оптимальних методів державного регулювання економіки в цілому.
Правові засади державного регулювання фондового ринку були визначені Законом України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», прийнятим Верховною Радою України ЗО жовтня 1996 року. Згідно з цим законом державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР), яка підпорядковується Президенту України і є підзвітною Верховній Раді України. Інші державні органи (Фонд державного майна України, Міністерство фінансів України, Національний банк України, Антимонопольний комітет України) здійснюють контроль за діяльністю учасників фондового ринку у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством.
Сьогоднішній стан державного регулювання фондового ринку характеризується тим, що:
- активний розвиток фондового ринку потребує збільшення адміністративних повноважень ДКЦПФР у питаннях правозастосування;
- чинне законодавство надає органам виконавчої влади повноваження, які дають змогу значно впливати на діяльність учасників фондового ринку через прийняття нормативно-правових актів з питань розміщення (видачі) цінних паперів (облігацій, місцевих позик, векселів тощо). Наслідки такого впливу органів виконавчої влади на фондовий ринок можуть виявитися непередбачуваними;
- ДКЦПФР має у своєму розпорядженні обмежені фінансові, телекомунікаційні та трудові ресурси, потерпає від значної плинності кадрів та недостатньо високого рівня підготовки персоналу.
Принципами, що сприятимуть ефективності державного регулювання, мають стати:
- визначення повноважень держави в цілому та їх розподіл між окремими органами виконавчої влади;
- незалежність органів виконавчої влади з регулювання фондового ринку від політичного тиску чи незаконного втручання окремих заінтересованих груп;
- звіти посадових осіб органів виконавчої влади про виконання покладених на них повноважень;
- послідовність регулювання та координація діяльності окремих органів виконавчої влади;
- відповідність працівників органів виконавчої влади з регулювання фондового ринку високим професійним стандартам.
Принцип визначення повноважень держави має бути реалізований через оптимальний розподіл функцій між конкретними органами виконавчої влади, надання цим органам чітко визначених засобів виконання своїх повноважень, налагодження взаємодії між органами виконавчої влади, визначення єдиного координуючого органу держави на фондовому ринку, застосування механізму відповідальності перед державою як посадових осіб органів виконавчої влади, так і учасників ринку.
Принцип незалежності органів виконавчої влади передбачає встановлення ефективного правового захисту їх працівників, достатність на суспільно прийнятному рівні фінансування та матеріально-технічного забезпечення, налагодження ефективної взаємодії з правоохоронними органами з метою забезпечення незалежності посадових осіб від незаконного втручання в їх діяльність.
Принцип звітування посадових осіб про виконання своїх повноважень може відбуватися через проведення прес-конференцій з інформуванням про стан фондового ринку України, оприлюднення звітів через засоби масової інформації, налагодження зв'язків з учасниками фондового ринку.
Принцип відповідності працівників органів виконавчої влади з регулювання фондового ринку високим професійним стандартам передбачає дотримання ними найвищих професійних стандартів та чітких інструкцій щодо різних аспектів їхньої діяльності, включаючи уникнення ними конфлікту інтересів (в тому числі при придбанні чи відчуженні цінних паперів та здійсненні контрольних та наглядових повноважень за учасниками ринку); використання інформації, отриманої в ході виконання повноважень держави, виключно для цілей, прямо передбачених чинним законодавством, суворе дотримання режиму конфіденційності в роботі з інформацією з обмеженим доступом; недопущення розголошення інформації, яка може завдати невиправданої матеріальної та моральної шкоди учасникам ринку чи органам виконавчої влади; неупередженість у виконанні повноважень держави. Важливе значення тут має запровадження механізму відводу та самовідводу (за аналогією з судовою владою), у разі виявлення факту конфлікту інтересів при виконанні повноважень.
Державне регулювання фондового ринку повинно бути спрямоване на:
- забезпечення захисту прав інвесторів, прозорості, справедливості й ефективності фондового ринку, зниження ризиків учасників ринку в операціях з цінними паперами;
- сприяння добросовісній конкуренції на фондовому ринку, збільшення ринкової капіталізації та економічне зростання держави;
- створення атмосферой довіри як серед учасників фондового ринку, так і серед потенційних інвесторів;
- створення сприятливих умов і забезпечення рівних можливостей для діяльності широкого кола професійних учасників фондового ринку, що відповідають чітко визначеним критеріям допуску;
- заохочення нових учасників до діяльності на фондовому ринку, оптимізація процедур входження на фондовий ринок;
- посилення координації діяльності державних органів між собою та з СРО з питань регулювання фондового ринку, здійснення контрольно-ревізійних та наглядових повноважень;
- сприяння процесам впровадження нових фінансових інструментів;
- реалізацію єдиного системного підходу до розвитку законодавства щодо фондового ринку, узгодження його з законодавством ЄС;
- інформаційну відкритість органів державного регулювання, забезпечення вільного доступу до інформації, яка знаходиться в межах їх компетенції.
Слід вжити таких заходів з метою реалізації поставлених завдань:
- визначити ефективну організаційну структуру ДКЦПФР як справжнього колегіального органу;
- оптимізувати структуру, функції, повноваження ДКЦПФР з точки зору регулювання всіх структур небанківського фінансового сектора;
- встановити реальне фінансування ДКЦПФР, яке є адекватним обсягу п завдань з побудови фондового ринку та його регулювання;
- запровадити процедуру розгляду Консультативно-експертною радою ДКЦПФР та оприлюднення для отримання коментарів всіх проектів важливих для ринку нормативно-правових актів;
- підвищити вимоги до ліцензування професійних учасників ринку та забезпечити моніторинг їх діяльності;
- посилити контроль ДКЦПФР за дотриманням учасниками ринку регулятивних вимог;
- широко залучати учасників ринку до розробки державної політики та інформувати про неї громадськість.
З метою координації діяльності державних органів з питань функціонування фондового ринку було створено Координаційну раду з питань функціонування фондового ринку в Україні при Президентові України. До складу Координаційної ради входять керівники державних органів, які у межах своєї компетенції здійснюють контроль та інші функції управління щодо фондового ринку та інвестиційної діяльності в Україні. Очолює Координаційну раду Голова ДКЦПФР. Склад Координаційної ради та Положення про Координаційну раду затверджує Президент України за поданням голови Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
Основними проблемами координації діяльності є те, що:
- ДКЦПФР законодавчо ще не стала головним координуючим органом державного регулювання у сфері фондового ринку;
- відсутній реальний механізм координації діяльності ДКЦПФР з іншими органами державного регулювання;
- значну кількість нормативно-правових актів міжвідомчого характеру, розроблених іншими регулятивними органами стосовно суміжних питань розвитку ринку, не узгоджено з ДКЦПФР.
Розвиток саморегулювання на фондовому ринку. Саморегулювання діяльності професійних учасників на фондовому ринку є складовою частиною системи регулювання ринку. В Україні створення саморегулівних організацій (СРО) стало можливим з прийняттям Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» [128, с. 292].
Держава встановила правові основи розвитку процесів саморегулювання учасників фондового ринку, але на практиці реальних повноважень не отримала жодна з десяти створених саморегулівних організацій. Визначені законодавством можливості впровадження саморегулювання залишилися невикористаними як державними регуляторами, так і учасниками фондового ринку.
Аналіз діяльності саморегулівних організацій в Україні вказує на нездатність більшої частини існуючих СРО виконувати реальні обов'язки з регулювання через:
- непослідовну державну політику стосовно СРО (проблема - поєднання лобіювання та саморегулювання на ринку);
- відсутність стандартів діяльності СРО та їх координації при вирішенні завдань загального розвитку;
- лобіювання деякими СРО в органах державної влади інтересів невеликої частини своїх членів, що призводить до конфлікту інтересів між державними органами та саморегулівними організаціями в системі регулювання риніту та між членами СРО;
- недостатню технічну й фінансово-матеріальну базу для реального виконання СРО своїх повноважень;
- відсутність ефективної системи моніторингу СРО за діяльністю своїх членів на предмет дотримання чинного законодавства про цінні папери.
На сьогоднішній день непослідовна державна політика щодо СРО виявляється у тому, що:
- не проводиться регулярного аналізу якості виконання СРО своїх повноважень;
- не проводяться взаємні консультації між органами держави та СРО щодо стану дотримання учасниками ринку та посадовими особами держави вимог чинного законодавства;
- СРО майже не залучаються державними органами до здійснення контрольно-ревізійної діяльності;
- відсутня координація зусиль органів держави та СРО у здійсненні контрольно-ревізійної діяльності щодо учасників ринку.
Саморегулівні організації на фондовому ринку повинні стати важливим інструментом для досягнення цілей регулювання. Статус та повноваження саморегулівних організацій у розвитку взаємовідносин учасників фондового ринку та їх регулювання мають бути переглянуті в напрямі існуючих можливостей СРО.
Розвиток та основні принципи законодавства про фондовий ринок України. Формою реалізації цілей та завдань Програми є прийняття відповідних законів України та підзаконних нормативно-правових актів.
При виробленні спеціальних принципів законодавства, що регулює фондовий ринок, необхідно виходити з таких цілей регулювання:
- захист прав інвесторів і забезпечення ефективності та прозорості фондового ринку;
- поєднання цивільно-правового та публічно-правового методів регулювання відносин між державою та учасниками фондового ринку залежно від характеру цих відносин та їх суб'єктів;
- вільний і захищений (гарантований) законом обіг цінних паперів за умови дотримання встановлених законом (іншими нормативно-правовими актами) та контрольованих державою правил допуску цінних паперів на ринок, порядку їх розміщення) правил, що стосуються правового становища та діяльності професійних учасників фондового ринку, а також правил організованого фондового ринку;
- регулювання цивільно-правових відносин між у учасниками фондового ринку (емітентами, інвесторами, професійними учасниками), пов'язаних з обігом цінних паперів (на первинному та вторинному ринку), шляхом встановлення особливостей цих відносин спеціальними нормами;
- система фіксації (реєстрації) прав власників цінних паперів повинна дозволяти, відповідно до тих чи інших цивільно-правових підстав, здійснювати фіксацію майнових прав на цінні папери незалежно від форми їх випуску;
- фіксація права власності на цінні папери у здійсненні угод з цінними паперами на організованих ринках та щодо цінних паперів (акцій), які розміщуються акціонерними товариствами зі значною кількістю акціонерів, має здійснюватися тільки професійними учасниками фондового ринку, спеціально уповноваженими на те особами;
- система реєстрації прав на цінні папери повинна забезпечувати захист прав їх власників від ризиків при обігу цінних паперів;
- державне регулювання фондового ринку має здійснюватися шляхом прямого регулювання цього ринку нормами закону, а також через надання ДКЦПФР спеціальних повноважень;
- саморегулювання учасників фондового ринку повинно узгоджуватися з його державним регулюванням;
- з метою захисту прав та інтересів інвесторів до розміщення на первинному ринку допускаються тільки цінні папери, випуск яких пройшов державну реєстрацію;
- правила розкриття інформації про цінні папери та діяльність емітента повинні забезпечувати своєчасний доступ інвесторів і професійних учасників ринку до інформації, необхідної для прийняття ними обгрунтованих рішень під час укладання та виконання угод з цінними паперами, а також при реалізації прав, ними посвідчених;
- законодавче визначення видів професійної діяльності на фондовому ринку, а також основних вимог до професійних учасників фондового ринку при виході їх на ринок;
- основні вимоги до професійної діяльності учасників фондового ринку повинні бути чітко закріплені в законі;
- діяльність професійних учасників фондового ринку має здійснюватись під належним контролем ДКЦПФР;
- забезпечення захисту майнових прав та інтересів клієнтів професійних учасників фондового ринку від ризиків, пов'язаних з недобросовісністю професійного учасника, а також ризиків, пов'язаних з діяльністю, яка здійснюється професійним учасником у власних інтересах, або в зв’язку з його банкрутством.
Законодавство має встановлювати такі вимоги до функціонування фондового ринку України, які відповідають стандартам правового регулювання аналогічних правовідносин на розвинутих ринках.
Створення та функціонування організованого фондового ринку вимагає спеціального державного регулювання цього ринку, покликаного забезпечувати:
- прозорість угод з цінними паперами;
- дотримання правил, що забезпечують рівність всіх учасників організованого ринку;
- нагляд та контроль за всіма учасниками організованого ринку;
- захист від недобросовісної конкуренції і зловживання монопольним становищем;
- припинення дій, пов’язаних маніпулюванням цінами на організованих ринках;
- зниження ризиків невиконання зобов'язань учасниками ринку.
Важливими умовами досягнення привабливості фондового ринку України є зближення чинного і майбутнього законодавства України із законодавством Європейського Співтовариства (регламентами, директивами, рішеннями, рекомендаціями та висновками), вживання заходів
для забезпечення того, щоб законодавство України про компанії, закони про банківську діяльність, бухгалтерський облік компаній і податки, фінансові послуги, правила конкуренції, непряме оподаткування поступово були приведені у відповідність до законодавства ЄС.
Привабливість фондового ринку України значно зросте, якщо всі його учасники та державні органи здійснюватимуть свою діяльність з урахуванням основних положень Програми розвитку фондового ринку на 2001- 2005 роки.
Оптимізму у цій сфері діяльності додає те, що за рахунок підвищення ділової активності в державі в цілому обсяг торгів на фондовому ринку України в 2000 році досягнув 38 млрд гривень. Обсяг торгів у найбільшого організатора торгівлі цінними паперами в Україні - ПФТС - за 2000 рік збільшився на 48% проти 1999 року - до 1,45 млрд гривень (52% від усього організованого ринку). В 1999 році об’єм фондового ринку України становив 16,8 млрд гривень [57].
