Денисенко М.П. Основи інвестиційної діяльності (2003)
6.3. Активізація інвестиційної діяльності
В основу методичних розрахунків формування обсягу інвестицій в основний капітал на 2003 р. закладається те положення, що роль ресурсу капітальних вкладень відіграє валове нагромадження капіталу у валовому внутрішньому продукті. У зв’язку з цим для прогнозованих розрахунків обсягу інвестицій в основний капітал вихідною інформацією є відповідні розрахунки ВВП (його обсяги, зміни до базового і
попереднього років). При цьому слід підкреслити, що у разі зростання обсягів ВВП відповідно зростатиме як абсолютна кількість інвестицій, так і їх частка у ВВП.
У 2000 р. інвестиції в основний капітал досягай в Україні лише 23,6%, а валове нагромадження основного капіталу - 19,0%, у тому числі за рахунок бюджетних коштів -1,3% (табл. 6.11.).
Таблиця 6.11
Макроекономічні показники інвестицій в основний капітал в Україні на період до 2003 р.
Розрахунки показують, що для розвитку пріоритетних галузей економіки інвестиційна підтримка з боку держави повинна бути на рівні не менше 3% від ВВП. При зниженні цього рівня пріоритетні напрями потребують перегляду, а при рівні нижче 1,5% від ВВП вони втрачають сенс.
Можна вважати, що з 2001 р. обсяг централізованих інвестицій в основний капітал почав зростати за рахунок поліпшення загального фінансового стану економіки країни і становив 1,4% до ВВП. Пожвавлення економіки сприятиме випереджувальному збільшенню загального обсягу інвестицій в основний капітал порівняно з ВВП, що дасть змогу досягти питомої ваги інвестицій за рахунок бюджетних коштів у ВВП до 1,6% у 2002 та 1,7% у 2003 p., від загального обсягу інвестицій у ВВП до 15,1% у 2002 р. і 17,0% у 2003 p., тобто значно наблизиться
до міжнародного рівня. Питома вага нагромадження в основний капітал зросте відповідно до 21,6% і 24,2%.
Фактор імпортозаміщення у 2002-2003 роках зменшиться і зросте роль внутрішнього потенціалу підприємств, який вони накопичили в останні роки.
Для вирішення пріоритетних завдань протягом 2002-2003 pp. необхідно створити умови для формування сприятливого інвестиційного клімату. Для цього держава насамперед повинна залучити широкий спектр економічних регуляторів (податкових, кредитно-фінансових тощо).
У прогнозованих розрахунках ми виходимо з того, що найближчим часом триватиме покращення основних макроекономічних показників, збереження вигідної зовнішньоекономічної кон’юнктури, у тому числі внаслідок зусиль законодавчих і виконавчих органів країни. Протягом останніх років Президент, Уряд, Верховна Рада вжили низку заходів, спрямованих на поліпшення інвестиційного й підприємницького клімату в Україні. Вони були визначені в «Підсумках соціально-економічного розвитку України у 2000 році та в завданнях на 2001 рік», [118] Указі Президента України «Про заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні» від 27.06.2001 р. [119]. Зростанню загальної інвестиційної активності в економіці сприяло прийняття Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» [120], який дозволяє удосконалити механізм приватного інвестування в реальний сектор економіки. Закон України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» [121] визначає правові, фінансові та організаційні засади цілісної системи формування та реалізації пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки в Україні, спрямований на активізацію інвестиційних процесів в економіці. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» [122] створює правові основи для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності й розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні. Було прийнято Бюджетний кодекс України, внесено зміни до деяких законів України з питань оподаткування, прийнято Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо розвитку фондового ринку України» [123], а також «Основні напрями розвитку фондового ринку України на 2001-2005 роки». Закон України «Про захист економічної конкуренції» визначив правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, сприяв створенню прозорих умов діяльності інвесторів. Ці заходи сприяли також зростанню доходів населення, збільшенню обсягів кредитування реального сектора економіки за рахунок зниження вартості кредитних ресурсів, поліпшенню фінансування державних інвестицій.
Стабілізація макроекономічної ситуації, зростання виробництва, контрольованість інфляції та прискорення приватизації, активізація споживчого попиту й підприємництва, а також заходи законодавчих і виконавчих органів влади сприяли збільшенню надходження іноземних інвестицій в Україну. Обмеженість внутрішніх інвестиційних резервів заважає вирішувати завдання структурної перебудови економіки та забезпечення стабільного зростання. Для підтримки цих процесів необхідне суттєве нарощення надходжень іноземних інвестицій. У 2000 році приріст іноземного капіталу був на 33,5% вищий, ніж у 1999 році. Водночас Україна має всі передумови для суттєвого нарощування обсягів як внутрішніх, так і зовнішніх інвестицій.
Подальше нарощування інвестиційної активності й надалі залишається вагомим чинником стабілізації та вирішення основних соціальних завдань, підвищення рівня життя населення України.
Головні завдання інвестиційної політики держави в прогнозованому періоді повинні бути пов'язані з вирішенням таких проблем:
- подальше поліпшення інвестиційного клімату й підвищення інвестиційної привабливості національної економіки;
- відновлення інвестиційного потенціалу та розвиток внутрішніх інвестиційних можливостей країни;
- посилення інвестиційної спрямованості банківської сфери і зміцнення кредитно-фінансового потенціалу інвестиційної діяльності;
- залучення іноземного капіталу;
- підвищення ефективності інвестиційної діяльності держави й удосконалювання механізмів її фінансування.
Пожвавлення інвестиційних процесів у прогнозованому періоді має бути підкріплене державними діями, спрямованими на стимулювання довгострокового інвестування. Мається на увазі:
- переорієнтація виробництва на випуск продукції, яка реально забезпечується споживчим попитом;
- проведення активної політики ресурсозбереження;
- вдосконалення відносин між державою і державними підприємствами.
Головним чинником зростання стає інвестиційний потенціал підприємств, який вони накопичили за останні роки, зокрема в результаті перерозподілу фінансових ресурсів від населення до реального сектора економіки. Посилюється роль такого джерела фінансування, як кредити комерційних банків, питома вага яких хоч і повільно, але зростає (табл. 6.12).
Таблиця 6.12
Структура інвестицій в основний капітал в Україні за джерелами фінансування
Для формування сприятливого інвестиційного клімату Кабінетом Міністрів України передбачено ряд заходів, які розширюють економічну свободу підприємців. Так, впровадження Податкового кодексу дозволить створити ефективне конкурентне середовище й сприятиме економічному зростанню за рахунок розширення бази оподаткування переважно через скорочення пільг та зниження податкового тиску на платників податків, сформує досконалішу структуру видатків. Був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування» [124]. Передбачено відмовитися від проведення будь-яких форм негрошових розрахунків з бюджетами усіх рівнів.
Для утвердження амортизації як активного фінансового інструмента, що сприяє збільшенню інвестиційних ресурсів, згідно з Указом Президента України від 7 березня 2001 року було схвалено Концепцію амортизаційної політики [125]. Метою Концепції є визначення напрямів та механізмів удосконалення амортизаційної політики як чинника активізації інвестиційної діяльності в державі. Амортизаційна політика спрямовуватиметься переважно на підвищення фінансової заінтересованості суб'єктів господарювання у здійсненні інвестицій в основний капітал за рахунок коштів власних амортизаційних фондів. Сприятлива амортизаційна політика, активізація лізингових відносин дасть змогу підприємствам оновити частину основних фондів за власні кошти, впровадити енергозберігаючі технології.
У прогнозованому періоді здійснюватиметься політика держави щодо підприємств-банкрутів та в повному обсязі підтримка підприємств, що виробляють конкурентоспроможну, імпортозамінну, високоліквідну продукцію.
У зв'язку з тим що у 2002-2003 pp. обсяг інвестицій в основний капітал з Державного бюджету становитиме незначну суму від загального обсягу інвестицій, важливе значення має проблема пошуку нових нетрадиційних джерел їх фінансування та підвищення ефективності використання коштів. Зокрема, для України важливим питанням є пошук та розробка схем залучення коштів домогосподарств для фінансування пріоритетних економічних проектів. Після кількох інфляційних років і відомої кризи у сфері довірчого управління ресурсами бажання й можливості вкладання коштів у домогосподарств значно зменшились. Виникло певне упередження щодо надійності недержавних фінансових структур. Тому для вирішення цього питання держава повинна гарантувати домогосподарствам безпеку вкладів з урахуванням дивідендів і рівня інфляції. У березні 2001 року Верховна Рада України прийняла Закон України №2299-111 «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)». Він спрямований на розвиток в Україні інвестиційних фондів нового типу, створює можливості для інвестування коштів як приватних інвесторів, так і фінансових компаній, банків, підприємств, іноземних інвесторів. Цей Закон визначає правові та організаційні основи створення, діяльності та відповідальності суб'єктів спільного інвестування, особливості управління їх активами.
Передбачено також найближчим часом внести поправки до Закону України «Про податок на додану вартість», Декрету Кабінету Міністрів «Про прибутковий податок з громадян» та Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів» [128]. Другий законопроект передбачає внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Ці документи позитивно вплинуть на процес залучення інвестицій в економіку України, активізують розвиток вітчизняних інститутів спільного інвестування як професійних інвесторів так і акумуляторів фінансових ресурсів.
Збільшення обсягів інвестицій у виробництво як за рахунок державного бюджету, так і власних інвестиційних ресурсів суб’єктів господарювання є першочерговим завданням в Україні на найближчу перспективу.
На нинішньому етапі розвитку економіки України для технологічно необхідного відновлення основних фондів загальний обсяг інвестицій, що спрямовується у капітальне будівництво, має бути в межах не менше як 20-25% від ВВП. Питома вага нагромадження основного капіталу, на нашу думку, повинна наближатись в Україні у 2002-2003 роках до середньосвітового рівня - 23,2% у ВВП, а в прогнозованому періоді досягне 25,0% у ВВП (згідно з прогнозом МВФ, у 2002-2005 роках середньосвітовий рівень зросле до 24,7%). Це дасть змогу провести в країні структурно-інвестиційні перетворення, у тому числі за допомогою державної політики впровадити наукомісткі та ресурсозберігаючі технології.
Для активізації інвестиційної діяльності малого підприємництва необхідним є законодавче регулювання практики пільгової приватизації суб’єктами малого бізнесу об’єктів незавершеного будівництва разом із земельними ділянками та звільнення таких суб’єктів на певний час від сплати податку на прибуток.
Розширенню інвестиційної діяльності сприяла підтримка державою розвитку малого й середнього бізнесу, підприємницької ініціативи. Впровадження положень відповідних указів, доручень сприяло значному збільшенню кількості малих підприємств.
На нашу думку, було б доцільно перейти до розподілу бюджетних коштів на конкурсній основі. Слід скоротити пряме бюджетне фінансування капітального будівництва і, відповідно, збільшити обсяги непрямого фінансування, видаючи/державні гарантії під кредити комерційних банків.
З метою підвищення ефективності використання державних інвестицій доцільно:
- запровадити порядок укладання контрактів на спорудження об’єктів тільки за результатами конкурсів (тендерів);
- запровадити відповідальність за порушення умов контракту (договору підряду) на будівництво об’єктів, що здійснюються за рахунок Державного бюджету;
- як правило, перейти від безповоротного бюджетного фінансування інвестицій у виробничій сфері до їх кредитування.
У банківській системі впроваджується ефективніший порядок управління ліквідністю банків, зниження ризику кредитного портфеля комерційних банків за рахунок урізноманітнення механізму рефінансування, норми резервування. Передбачено зниження НБУ реальної ставки рефінансування залежно від інфляції як індикатора стабільності розвитку грошово-кредитного ринку. Для вирішення питання стимулювання концентрації банківського капіталу й спрямування його в реальний сектор економіки необхідно прискорити прийняття Закону України «Про Український державний банк реконструкції та розвитку», схвалений на засіданні Кабінету Міністрів України 3 травня 2000 року. Банк утворюється для кредитування інвестиційних та інноваційних проектів структурної перебудови і модернізації промисловості, розвитку експортного потенціалу українських підприємств, житлового будівництва, а також для надання гарантій за цими проектами. Через нього можуть бути залучені кредитні ресурси інших комерційних банків. Обставини, які склалися у сфері довгострокових кредитів, вимагають нестандартних рішень. Кредитні ресурси, які щороку формуються у банківській системі, повинні спрямовуватись переважно на довгострокове кредитування перспективного конкурентоспроможного виробництва. Це має зменшити інфляційний ефект від приросту відповідних ресурсів. З цього джерела фінансування інвестицій необхідно сформувати статутний фонд і кредитні ресурси Українського банку реконструкції та розвитку.
Слід також розробити і впровадити механізм посилення зацікавленості комерційних банків у збільшенні обсягу інвестицій насамперед завдяки довгостроковому їх кредитуванню, передбачити гнучкий порядок встановлення резервних вимог Національного банку України щодо коштів, які спрямовуються комерційними банками на довгострокове кредитування. Банківська структура повинна передусім обслуговувати інвестиційний процес і функціонувати з однією метою - розвиток економіки.
Для стимулювання інвестиційних ресурсів погребне довгострокове кредитування комерційних банків через цільове рефінансування, а також диференціація норм резервування їхніх депозитів. Необхідна ширша участь банківського капіталу у створенні промислово-фінансових груп у приватизаційних процесах. Слід надати банкам права на управління пакетами акцій державних підприємств.
Головною метою Указу Президента «Про додаткові заходи щодо розвитку фондового ринку України» [123] є підвищення ролі фондового ринку в процесі залучення інвестицій в економіку країни, вдосконалення правових, економічних та організаційних засад державного регулювання фондового ринку У країни.
З метою підвищення ролі фондового ринку в розвитку й акумуляції інвестиційних ресурсів необхідно продовжувати формування цілісного механізму функціонування ринку цінних паперів, який забезпечує захист прав інвесторів, сприяє вкладанню коштів у цінні папери підприємств.
Підґрунтям для функціонування та розвитку фондового ринку в Україні, перспективи якого викладено в «Основних напрямах розвитку фондового ринку України на 2001-2005 роки», має стати залучення інвестиційних ресурсів для відновлення та забезпечення подальшого зростання виробництва. Це повинен бути ліквідний, надійний і прозорий фондовий ринок, що забезпечить реалізацію національних інтересів України шляхом:
- розбудови сучасної надійної системи виконання угод із цінними паперами й обліку права власності на цінні папери;
- розбудови ефективної системи організованої торгівлі, яка має визначати ринкову вартість цінних паперів вітчизняних емітентів;
- концентрації і централізації торгівлі корпоративними цінними паперами українських емітентів на організованому ринку на засадах конструктивної конкуренції й інновацій;
- створення умов для підвищення конкурентоспроможності фондового ринку України з подальшою цивілізованою його інтеграцією в міжнародні ринки капіталу;
- гармонізації політики держави на фондовому ринку з грошово- кредитною, валютною та бюджетно-податковою політикою з метою розвитку фондового ринку.
Для реалізації цих заходів Кабінет Міністрів підготував і передав на розгляд Верховної Ради законопроекти про внесення змін до Законів України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів».
Для активізації інвестиційної діяльності необхідна послідовна реалізація урядом заходів, які протягом 2001 року були визначені у таких документах, як Послання Президента України до Верховної Ради України «Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2000 році», в Указах Президента «Про додаткові заходи щодо збільшення надходжень інвестицій в економіку України» від 22.02.2001 р. та «Про заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні» від 27.06.2001р. [119] з метою утвердження в країні сприятливого інвестиційного й підприємницького клімату. Ці заходи охоплюють таке коло питань:
- забезпечення стабільного законодавчого поля;
- здійснення аналізу реалізації в країні механізму формування критичної маси ринкових відносин і утвердження ефективного
конкурентного середовища, оздоровлення економічного середовища шляхом реалізації процедур банкрутства неефективних та збиткових підприємств;
- розвиток малого бізнесу; підтримка інноваційного та венчурного бізнесу;
- зміцнення банківської системи, посилення її фінансової надійності та подальшої орієнтації на потреби реального сектора економіки;
- опрацювання та реалізація заходів, спрямованих на стимулювання ринку капіталів, запровадження ефективної системи страхування інвестицій, розвитку інституційних інвесторів, зокрема недержавних пенсійних та страхових фондів, лізингу вітчизняних машин та обладнання для АПК, авіації та міського транспорту, телекомунікацій, житлової іпотеки для залучення коштів домогосподарств в інвестиційний процес;
- посилення інвестиційної спрямованості приватизаційного процесу, налагодження дієвих механізмів управління об'єктами державної власності, а також механізмів, пов'язаних з підготовкою об'єктів до продажу, підвищенням їх приватизаційної привабливості і конкурентоспроможності, удосконалення чинної нормативної бази щодо вторинної емісії акцій промислових об'єктів. Необхідно реалізувати ефективні заходи, спрямовані на утвердження сучасних механізмів корпоративного управління підприємствами акціонерної форми власності;
- виправлення деформацій у відносинах власності, забезпечення надійного державного захисту приватної власності, інтересів ділових партнерів, інвесторів та кредиторів, стимулювання приватної ініціативи; створення потужних промислово-фінансових груп, діяльність яких відповідала б чинному законодавству;
- активізація екологічної політики, реалізація міжнародних принципів сталого збалансованого розвитку держави на основі поліпшення стану довкілля, раціонального й ощадливого використання природних ресурсів.
Отже, виникає реальна можливість створення необхідних умов як для активізації внутрішніх інвестицій, підтримки вітчизняних виробників, так і залучення іноземних інвесторів.
Рушійною силою виробництва в умовах ринку є попит. Збільшення попиту стимулює відповідна пропозиція. Помірне зростання як споживчих цін, так і цін виробників промислової продукції сприяло збереженню стабільності сукупного попиту, зокрема, на продукцію промисловості. Це зумовило збільшення обсягів виробленої продукції та валової доданої вартості в обробній промисловості, де зосереджено
дві третини всього промислового виробництва, а також у будівництві й торгівлі.
На цьому етапі необхідно, насамперед, стимулювати зростання внутрішнього попиту на продукцію вітчизняної промисловості з боку населення, підприємств і держави. Ряд вітчизняних вчених пропонує підвищити в 2-2,5 рази реальні прибутки населення з одночасною розробкою заходів і механізмів, здатних вирішити цю проблему.
У найближчій перспективі необхідно проводити збалансовану політику між підвищенням реальних прибутків населення й реального курсу гривні, збереженням конкурентних переваг вітчизняних виробників і виробленням стратегічних пріоритетів, що були б одночасно економічно виправданими і соціально прийнятними.
Збільшення грошових доходів населення сприятиме розвиткові галузей, орієнтованих на кінцевого споживача. Довіра населення до банківської системи, поширення досвіду використання коштів домогосподарств для інвестування в житлове будівництво сприятиме зростанню валової доданої вартості будівництва.
Набуття чинності положеннями Податкового кодексу забезпечить становлення нової фіскальної стратегії, спрямованої на досягнення балансу між фіскальними інтересами держави й інтересами підприємців, що є одним із головних пріоритетів уряду на шляху досягнення сталого економічного зростання.
Одним із основних напрямів спільної роботи уряду й парламенту, спрямованої на активізацію інвестиційної діяльності, має стати подальша дерегуляція економіки, лібералізація ділової активності та підтримка підприємницької діяльності. Це насамперед забезпечується створенням стабільного і передбачуваного правового поля, у т. ч. Удосконаленням законодавства з питань корпоративного управління, посиленням захисту прав дрібних акціонерів.
Покращенню інвестиційного клімату сприятимуть адміністративна реформа, підвищення ефективності державного управління, прозорості прийняття рішень органами державної влади, встановлення між ними та суб'єктами підприємництва партнерських відносин, зниження рівня бюрократизму й усунення проявів корупції.
Розбудова мережі технопарків, пожвавлення процесу залучення капіталу в спеціальних економічних зонах і територіях, зокрема в депресивних територіях, також сприятиме активізації інвестиційної діяльності. Необхідно удосконалити нормативну базу діяльності СЕЗ та депресивних територій, зокрема оптимізувати податкові пільги, запровадити нові механізми, які б стимулювали збільшення виробництва і технічне переозброєння. Розвиток технопарків має сприяти запровадженню наукомістких, високотехнологічних видів діяльності. Завдяки діяльності технопарків у структурі виробництва підвищується частина інноваційної, конкурентоспроможної на світовому ринку продукції, а також пожвавлюється розвиток наукової сфери.
попереднього років). При цьому слід підкреслити, що у разі зростання обсягів ВВП відповідно зростатиме як абсолютна кількість інвестицій, так і їх частка у ВВП.
У 2000 р. інвестиції в основний капітал досягай в Україні лише 23,6%, а валове нагромадження основного капіталу - 19,0%, у тому числі за рахунок бюджетних коштів -1,3% (табл. 6.11.).
Таблиця 6.11
Макроекономічні показники інвестицій в основний капітал в Україні на період до 2003 р.
| Показники | Один. виміру | 1999 р. | 2000 р. [117] | 2001 р. | 2002 р. | 2003 р. (прогноз) |
| Валовий внутрішній продукт (ВВП) | млрд грн | 130,0 | 173,0 | 210,0 | 245,0 | 283,0 |
| Інвестиції в основний капітал за рахунок усіх джерел фінансування | 17,5 | 23,6 | 29,3 | 37,1 | 8,0 | |
| у тому числі: | ||||||
| бюджетні кошти | 2,0 | 2,2 | 2,9 | 3,8 | 4,9 | |
| частка інвестицій в основний капітал у ВВП | % | 13,5 | 13,6 | 14,0 | 15,1 | 17,0 |
| частка бюджетних коштів у ВВП | % | 1,5 | 1,3 | 1,4 | 1,6 | 1,7 |
| валове нагромадження основного капіталу | млрд грн | 25,1 | 32,8 | 41,9 | 53,0 | 68,6 |
| частка нагромадження основного капіталу у ВВП | % | 19,3 | 19,0 | 19,9 | 21,6 | 24,2 |
Можна вважати, що з 2001 р. обсяг централізованих інвестицій в основний капітал почав зростати за рахунок поліпшення загального фінансового стану економіки країни і становив 1,4% до ВВП. Пожвавлення економіки сприятиме випереджувальному збільшенню загального обсягу інвестицій в основний капітал порівняно з ВВП, що дасть змогу досягти питомої ваги інвестицій за рахунок бюджетних коштів у ВВП до 1,6% у 2002 та 1,7% у 2003 p., від загального обсягу інвестицій у ВВП до 15,1% у 2002 р. і 17,0% у 2003 p., тобто значно наблизиться
до міжнародного рівня. Питома вага нагромадження в основний капітал зросте відповідно до 21,6% і 24,2%.
Фактор імпортозаміщення у 2002-2003 роках зменшиться і зросте роль внутрішнього потенціалу підприємств, який вони накопичили в останні роки.
У прогнозованих розрахунках ми виходимо з того, що найближчим часом триватиме покращення основних макроекономічних показників, збереження вигідної зовнішньоекономічної кон’юнктури, у тому числі внаслідок зусиль законодавчих і виконавчих органів країни. Протягом останніх років Президент, Уряд, Верховна Рада вжили низку заходів, спрямованих на поліпшення інвестиційного й підприємницького клімату в Україні. Вони були визначені в «Підсумках соціально-економічного розвитку України у 2000 році та в завданнях на 2001 рік», [118] Указі Президента України «Про заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні» від 27.06.2001 р. [119]. Зростанню загальної інвестиційної активності в економіці сприяло прийняття Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» [120], який дозволяє удосконалити механізм приватного інвестування в реальний сектор економіки. Закон України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» [121] визначає правові, фінансові та організаційні засади цілісної системи формування та реалізації пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки в Україні, спрямований на активізацію інвестиційних процесів в економіці. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» [122] створює правові основи для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності й розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні. Було прийнято Бюджетний кодекс України, внесено зміни до деяких законів України з питань оподаткування, прийнято Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо розвитку фондового ринку України» [123], а також «Основні напрями розвитку фондового ринку України на 2001-2005 роки». Закон України «Про захист економічної конкуренції» визначив правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, сприяв створенню прозорих умов діяльності інвесторів. Ці заходи сприяли також зростанню доходів населення, збільшенню обсягів кредитування реального сектора економіки за рахунок зниження вартості кредитних ресурсів, поліпшенню фінансування державних інвестицій.
Стабілізація макроекономічної ситуації, зростання виробництва, контрольованість інфляції та прискорення приватизації, активізація споживчого попиту й підприємництва, а також заходи законодавчих і виконавчих органів влади сприяли збільшенню надходження іноземних інвестицій в Україну. Обмеженість внутрішніх інвестиційних резервів заважає вирішувати завдання структурної перебудови економіки та забезпечення стабільного зростання. Для підтримки цих процесів необхідне суттєве нарощення надходжень іноземних інвестицій. У 2000 році приріст іноземного капіталу був на 33,5% вищий, ніж у 1999 році. Водночас Україна має всі передумови для суттєвого нарощування обсягів як внутрішніх, так і зовнішніх інвестицій.
Подальше нарощування інвестиційної активності й надалі залишається вагомим чинником стабілізації та вирішення основних соціальних завдань, підвищення рівня життя населення України.
Головні завдання інвестиційної політики держави в прогнозованому періоді повинні бути пов'язані з вирішенням таких проблем:
- подальше поліпшення інвестиційного клімату й підвищення інвестиційної привабливості національної економіки;
- відновлення інвестиційного потенціалу та розвиток внутрішніх інвестиційних можливостей країни;
- посилення інвестиційної спрямованості банківської сфери і зміцнення кредитно-фінансового потенціалу інвестиційної діяльності;
- залучення іноземного капіталу;
- підвищення ефективності інвестиційної діяльності держави й удосконалювання механізмів її фінансування.
Пожвавлення інвестиційних процесів у прогнозованому періоді має бути підкріплене державними діями, спрямованими на стимулювання довгострокового інвестування. Мається на увазі:
- переорієнтація виробництва на випуск продукції, яка реально забезпечується споживчим попитом;
- проведення активної політики ресурсозбереження;
- вдосконалення відносин між державою і державними підприємствами.
Головним чинником зростання стає інвестиційний потенціал підприємств, який вони накопичили за останні роки, зокрема в результаті перерозподілу фінансових ресурсів від населення до реального сектора економіки. Посилюється роль такого джерела фінансування, як кредити комерційних банків, питома вага яких хоч і повільно, але зростає (табл. 6.12).
Структура інвестицій в основний капітал в Україні за джерелами фінансування
| Джерела фінансування | Один. вим. | 1999 p.* | 2000 p.* | 2001 p.* | 2002p. | 2003 p. (прогноз) |
| Всього інвестицій в основний капітал | млрд грн | 17,5 | 23,6 | 29,3 | 37,1 | 48,0 |
| % | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0 | |
| з них: | ||||||
| за рахунок коштів державного бюджету | млрд грн | 1,3 | 1.2 | 1,7 | 2,2 | 2,9 |
| % | 7,4 | 5,1 | 5,8 | 6,0 | 6,0 | |
| за рахунок коштів місцевих бюджетів | млрд грн | 0,7 | 1,0 | 1,2 | 1,6 | 2,0 |
| % | 4,0 | 4,2 | 4,1 | 4,2 | 4,2 | |
| за рахунок власних коштів підприємств та організацій | млрд грн | 12,4 — | 16,2 | 19,9 | 25,1 | 32,5 |
| % | 70,8 | 68,6 | 67,9 | 67,7 | 67,6 | |
| кредитів банків | млрд грн | 0,1 | 0,4 | 0,9 | 1,3 | 1,9 |
| % | 0,6 | 1,7 | 3,1 | 3,5 | 4,0 | |
| коштів іноземних інвесторів | млрд грн | 0,7 | 1,4 | 1,3 | 1,7 | 2,3 |
| % | 4,0 | 5,9 | 4,4 | 4,6 | 4,7 | |
| коштів населення на індивідуальне житлове будівництво | млрд грн | 1,1 | 1,5 | 1,6 | 2,1 | 2,6 |
| % | 6,3 | 6,4 | 5,5 | 5,6 | 5,5 | |
| інших джерел фінансування | млрд грн | 1,2 | 1,9 | 2,7 | 3,1 | 3,8 |
| % | 6,9 | 8,1 | 9,2 | 8,4 | 7,9 |
Для утвердження амортизації як активного фінансового інструмента, що сприяє збільшенню інвестиційних ресурсів, згідно з Указом Президента України від 7 березня 2001 року було схвалено Концепцію амортизаційної політики [125]. Метою Концепції є визначення напрямів та механізмів удосконалення амортизаційної політики як чинника активізації інвестиційної діяльності в державі. Амортизаційна політика спрямовуватиметься переважно на підвищення фінансової заінтересованості суб'єктів господарювання у здійсненні інвестицій в основний капітал за рахунок коштів власних амортизаційних фондів. Сприятлива амортизаційна політика, активізація лізингових відносин дасть змогу підприємствам оновити частину основних фондів за власні кошти, впровадити енергозберігаючі технології.
У прогнозованому періоді здійснюватиметься політика держави щодо підприємств-банкрутів та в повному обсязі підтримка підприємств, що виробляють конкурентоспроможну, імпортозамінну, високоліквідну продукцію.
У зв'язку з тим що у 2002-2003 pp. обсяг інвестицій в основний капітал з Державного бюджету становитиме незначну суму від загального обсягу інвестицій, важливе значення має проблема пошуку нових нетрадиційних джерел їх фінансування та підвищення ефективності використання коштів. Зокрема, для України важливим питанням є пошук та розробка схем залучення коштів домогосподарств для фінансування пріоритетних економічних проектів. Після кількох інфляційних років і відомої кризи у сфері довірчого управління ресурсами бажання й можливості вкладання коштів у домогосподарств значно зменшились. Виникло певне упередження щодо надійності недержавних фінансових структур. Тому для вирішення цього питання держава повинна гарантувати домогосподарствам безпеку вкладів з урахуванням дивідендів і рівня інфляції. У березні 2001 року Верховна Рада України прийняла Закон України №2299-111 «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)». Він спрямований на розвиток в Україні інвестиційних фондів нового типу, створює можливості для інвестування коштів як приватних інвесторів, так і фінансових компаній, банків, підприємств, іноземних інвесторів. Цей Закон визначає правові та організаційні основи створення, діяльності та відповідальності суб'єктів спільного інвестування, особливості управління їх активами.
Передбачено також найближчим часом внести поправки до Закону України «Про податок на додану вартість», Декрету Кабінету Міністрів «Про прибутковий податок з громадян» та Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів» [128]. Другий законопроект передбачає внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Ці документи позитивно вплинуть на процес залучення інвестицій в економіку України, активізують розвиток вітчизняних інститутів спільного інвестування як професійних інвесторів так і акумуляторів фінансових ресурсів.
Збільшення обсягів інвестицій у виробництво як за рахунок державного бюджету, так і власних інвестиційних ресурсів суб’єктів господарювання є першочерговим завданням в Україні на найближчу перспективу.
На нинішньому етапі розвитку економіки України для технологічно необхідного відновлення основних фондів загальний обсяг інвестицій, що спрямовується у капітальне будівництво, має бути в межах не менше як 20-25% від ВВП. Питома вага нагромадження основного капіталу, на нашу думку, повинна наближатись в Україні у 2002-2003 роках до середньосвітового рівня - 23,2% у ВВП, а в прогнозованому періоді досягне 25,0% у ВВП (згідно з прогнозом МВФ, у 2002-2005 роках середньосвітовий рівень зросле до 24,7%). Це дасть змогу провести в країні структурно-інвестиційні перетворення, у тому числі за допомогою державної політики впровадити наукомісткі та ресурсозберігаючі технології.
Для активізації інвестиційної діяльності малого підприємництва необхідним є законодавче регулювання практики пільгової приватизації суб’єктами малого бізнесу об’єктів незавершеного будівництва разом із земельними ділянками та звільнення таких суб’єктів на певний час від сплати податку на прибуток.
Розширенню інвестиційної діяльності сприяла підтримка державою розвитку малого й середнього бізнесу, підприємницької ініціативи. Впровадження положень відповідних указів, доручень сприяло значному збільшенню кількості малих підприємств.
На нашу думку, було б доцільно перейти до розподілу бюджетних коштів на конкурсній основі. Слід скоротити пряме бюджетне фінансування капітального будівництва і, відповідно, збільшити обсяги непрямого фінансування, видаючи/державні гарантії під кредити комерційних банків.
З метою підвищення ефективності використання державних інвестицій доцільно:
- запровадити порядок укладання контрактів на спорудження об’єктів тільки за результатами конкурсів (тендерів);
- запровадити відповідальність за порушення умов контракту (договору підряду) на будівництво об’єктів, що здійснюються за рахунок Державного бюджету;
- як правило, перейти від безповоротного бюджетного фінансування інвестицій у виробничій сфері до їх кредитування.
У банківській системі впроваджується ефективніший порядок управління ліквідністю банків, зниження ризику кредитного портфеля комерційних банків за рахунок урізноманітнення механізму рефінансування, норми резервування. Передбачено зниження НБУ реальної ставки рефінансування залежно від інфляції як індикатора стабільності розвитку грошово-кредитного ринку. Для вирішення питання стимулювання концентрації банківського капіталу й спрямування його в реальний сектор економіки необхідно прискорити прийняття Закону України «Про Український державний банк реконструкції та розвитку», схвалений на засіданні Кабінету Міністрів України 3 травня 2000 року. Банк утворюється для кредитування інвестиційних та інноваційних проектів структурної перебудови і модернізації промисловості, розвитку експортного потенціалу українських підприємств, житлового будівництва, а також для надання гарантій за цими проектами. Через нього можуть бути залучені кредитні ресурси інших комерційних банків. Обставини, які склалися у сфері довгострокових кредитів, вимагають нестандартних рішень. Кредитні ресурси, які щороку формуються у банківській системі, повинні спрямовуватись переважно на довгострокове кредитування перспективного конкурентоспроможного виробництва. Це має зменшити інфляційний ефект від приросту відповідних ресурсів. З цього джерела фінансування інвестицій необхідно сформувати статутний фонд і кредитні ресурси Українського банку реконструкції та розвитку.
Слід також розробити і впровадити механізм посилення зацікавленості комерційних банків у збільшенні обсягу інвестицій насамперед завдяки довгостроковому їх кредитуванню, передбачити гнучкий порядок встановлення резервних вимог Національного банку України щодо коштів, які спрямовуються комерційними банками на довгострокове кредитування. Банківська структура повинна передусім обслуговувати інвестиційний процес і функціонувати з однією метою - розвиток економіки.
Для стимулювання інвестиційних ресурсів погребне довгострокове кредитування комерційних банків через цільове рефінансування, а також диференціація норм резервування їхніх депозитів. Необхідна ширша участь банківського капіталу у створенні промислово-фінансових груп у приватизаційних процесах. Слід надати банкам права на управління пакетами акцій державних підприємств.
Головною метою Указу Президента «Про додаткові заходи щодо розвитку фондового ринку України» [123] є підвищення ролі фондового ринку в процесі залучення інвестицій в економіку країни, вдосконалення правових, економічних та організаційних засад державного регулювання фондового ринку У країни.
Підґрунтям для функціонування та розвитку фондового ринку в Україні, перспективи якого викладено в «Основних напрямах розвитку фондового ринку України на 2001-2005 роки», має стати залучення інвестиційних ресурсів для відновлення та забезпечення подальшого зростання виробництва. Це повинен бути ліквідний, надійний і прозорий фондовий ринок, що забезпечить реалізацію національних інтересів України шляхом:
- розбудови сучасної надійної системи виконання угод із цінними паперами й обліку права власності на цінні папери;
- розбудови ефективної системи організованої торгівлі, яка має визначати ринкову вартість цінних паперів вітчизняних емітентів;
- концентрації і централізації торгівлі корпоративними цінними паперами українських емітентів на організованому ринку на засадах конструктивної конкуренції й інновацій;
- створення умов для підвищення конкурентоспроможності фондового ринку України з подальшою цивілізованою його інтеграцією в міжнародні ринки капіталу;
- гармонізації політики держави на фондовому ринку з грошово- кредитною, валютною та бюджетно-податковою політикою з метою розвитку фондового ринку.
Для реалізації цих заходів Кабінет Міністрів підготував і передав на розгляд Верховної Ради законопроекти про внесення змін до Законів України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів».
Для активізації інвестиційної діяльності необхідна послідовна реалізація урядом заходів, які протягом 2001 року були визначені у таких документах, як Послання Президента України до Верховної Ради України «Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2000 році», в Указах Президента «Про додаткові заходи щодо збільшення надходжень інвестицій в економіку України» від 22.02.2001 р. та «Про заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні» від 27.06.2001р. [119] з метою утвердження в країні сприятливого інвестиційного й підприємницького клімату. Ці заходи охоплюють таке коло питань:
- забезпечення стабільного законодавчого поля;
- здійснення аналізу реалізації в країні механізму формування критичної маси ринкових відносин і утвердження ефективного
конкурентного середовища, оздоровлення економічного середовища шляхом реалізації процедур банкрутства неефективних та збиткових підприємств;
- розвиток малого бізнесу; підтримка інноваційного та венчурного бізнесу;
- зміцнення банківської системи, посилення її фінансової надійності та подальшої орієнтації на потреби реального сектора економіки;
- опрацювання та реалізація заходів, спрямованих на стимулювання ринку капіталів, запровадження ефективної системи страхування інвестицій, розвитку інституційних інвесторів, зокрема недержавних пенсійних та страхових фондів, лізингу вітчизняних машин та обладнання для АПК, авіації та міського транспорту, телекомунікацій, житлової іпотеки для залучення коштів домогосподарств в інвестиційний процес;
- посилення інвестиційної спрямованості приватизаційного процесу, налагодження дієвих механізмів управління об'єктами державної власності, а також механізмів, пов'язаних з підготовкою об'єктів до продажу, підвищенням їх приватизаційної привабливості і конкурентоспроможності, удосконалення чинної нормативної бази щодо вторинної емісії акцій промислових об'єктів. Необхідно реалізувати ефективні заходи, спрямовані на утвердження сучасних механізмів корпоративного управління підприємствами акціонерної форми власності;
- виправлення деформацій у відносинах власності, забезпечення надійного державного захисту приватної власності, інтересів ділових партнерів, інвесторів та кредиторів, стимулювання приватної ініціативи; створення потужних промислово-фінансових груп, діяльність яких відповідала б чинному законодавству;
- активізація екологічної політики, реалізація міжнародних принципів сталого збалансованого розвитку держави на основі поліпшення стану довкілля, раціонального й ощадливого використання природних ресурсів.
Отже, виникає реальна можливість створення необхідних умов як для активізації внутрішніх інвестицій, підтримки вітчизняних виробників, так і залучення іноземних інвесторів.
Рушійною силою виробництва в умовах ринку є попит. Збільшення попиту стимулює відповідна пропозиція. Помірне зростання як споживчих цін, так і цін виробників промислової продукції сприяло збереженню стабільності сукупного попиту, зокрема, на продукцію промисловості. Це зумовило збільшення обсягів виробленої продукції та валової доданої вартості в обробній промисловості, де зосереджено
дві третини всього промислового виробництва, а також у будівництві й торгівлі.
На цьому етапі необхідно, насамперед, стимулювати зростання внутрішнього попиту на продукцію вітчизняної промисловості з боку населення, підприємств і держави. Ряд вітчизняних вчених пропонує підвищити в 2-2,5 рази реальні прибутки населення з одночасною розробкою заходів і механізмів, здатних вирішити цю проблему.
У найближчій перспективі необхідно проводити збалансовану політику між підвищенням реальних прибутків населення й реального курсу гривні, збереженням конкурентних переваг вітчизняних виробників і виробленням стратегічних пріоритетів, що були б одночасно економічно виправданими і соціально прийнятними.
Збільшення грошових доходів населення сприятиме розвиткові галузей, орієнтованих на кінцевого споживача. Довіра населення до банківської системи, поширення досвіду використання коштів домогосподарств для інвестування в житлове будівництво сприятиме зростанню валової доданої вартості будівництва.
Набуття чинності положеннями Податкового кодексу забезпечить становлення нової фіскальної стратегії, спрямованої на досягнення балансу між фіскальними інтересами держави й інтересами підприємців, що є одним із головних пріоритетів уряду на шляху досягнення сталого економічного зростання.
Одним із основних напрямів спільної роботи уряду й парламенту, спрямованої на активізацію інвестиційної діяльності, має стати подальша дерегуляція економіки, лібералізація ділової активності та підтримка підприємницької діяльності. Це насамперед забезпечується створенням стабільного і передбачуваного правового поля, у т. ч. Удосконаленням законодавства з питань корпоративного управління, посиленням захисту прав дрібних акціонерів.
Покращенню інвестиційного клімату сприятимуть адміністративна реформа, підвищення ефективності державного управління, прозорості прийняття рішень органами державної влади, встановлення між ними та суб'єктами підприємництва партнерських відносин, зниження рівня бюрократизму й усунення проявів корупції.
Розбудова мережі технопарків, пожвавлення процесу залучення капіталу в спеціальних економічних зонах і територіях, зокрема в депресивних територіях, також сприятиме активізації інвестиційної діяльності. Необхідно удосконалити нормативну базу діяльності СЕЗ та депресивних територій, зокрема оптимізувати податкові пільги, запровадити нові механізми, які б стимулювали збільшення виробництва і технічне переозброєння. Розвиток технопарків має сприяти запровадженню наукомістких, високотехнологічних видів діяльності. Завдяки діяльності технопарків у структурі виробництва підвищується частина інноваційної, конкурентоспроможної на світовому ринку продукції, а також пожвавлюється розвиток наукової сфери.
