Голомовзий В.Г. Митне регулювання (2004)
Визначення митної вартості за ціною угоди з ідентичними та подібними товарами (методи 2 і 3).
У митній практиці можуть зустрічатися випадки, коли неможливо визначити вартість угоди. Наприклад, це ситуації, коли:
а) ввезені товари не є предметом продажу;
б) продаж товарів пов'язаний з обмеженнями, що стосуються користування або розпорядження ввезеними товарами;
в) продаж супроводжувався визначеними умовами, внаслідок чого реальна вартість товарів не може бути визначена або відсутня необхідна інформація для розрахунку відповідних поправок до ціни і здійснення її коригувань;
г) продаж здійснено між взаємозалежними сторонами і при цьому:
• залежність сторін вплинула на розмір ціни і цей факт не може бути спростований;
• ціна товарів значно відрізняється від перевіркової (орієнтованої) вартості або відсутня перевіркова вартість для цілей порівняння.
В усіх цих випадках митна вартість не може бути визначена за методом 1.
Суть методу 2 полягає в тому, що митна вартість оцінюваних (ввезених) товарів визначається шляхом використання як вихідної бази для її розрахунку ціни угоди з ідентичними товарами, митна вартість яких була визначена за методом 1 і прийнята митними органами.
Під ідентичними вважаються товари, однакові в усіх відношеннях з оцінюваними товарами, у тому числі за такими ознаками:
а) фізичні характеристики;
б) якість;
в) репутація на ринку;
г) країна походження;
д)виробник.
Ідентичними не вважаються товари, які після ввезення в Україну піддалися інженерно-конструкторській проробці, дизайн яких був змінений в Україні повністю або частково за рахунок покупця. Незначні розбіжності у зовнішньому вигляді не можуть бути підставою для відмови в розгляді товарів як ідентичних, якщо в іншому такі товари відповідають цим вимогам. Наприклад, розмір етикетки, колір тощо.
Для того, щоб відповідати критерію ідентичності, порівнювані товари обов'язково повинні бути виготовлені в тій самій країні, що і товари, які піддаються оцінці.
Товари, виготовлені різними особами в тій самій країні, можуть розглядатися як ідентичні товари тільки в тому випадку, якщо в покупця митних органів немає інформації про ідентичні товари, виготовлені особою, яка виготовила оцінювані товари.
Наприклад, холодильник «Минск» (Беларусь) моделі МХМ-1704 не є ідентичним холодильнику моделі МХМ-1717, оскільки одним з основних споживчих параметрів холодильників є об'єм (від якого, насамперед, залежить ціна). У першої моделі об'єм - 370 дм , а У другої - 350 дм . Не є ідентичним холодильнику МХМ-1717 холодильник Sneige (хоча об'єм у них однаковий), тому що фірми виробники мають неоднакову репутацію на ринку.
У випадку, якщо при використанні методу 1 виявляється більше однієї ціни угоди за ідентичними товарами, то як основа для визначення митної вартості ввезених товарів застосовується найнижча з них.
Якщо виявиться, що вартість товару не може бути визначена за методом 2, то варто переходити до іншої альтернативної бази оцінки - ціни угоди з однорідними товарами, тобто використовувати метод 3 - оцінку за ціною угоди з подібними товарами.
Подібними вважаються товари, які, хоча і не є однаковими в усіх відношеннях, але мають подібні характеристики і складаються з подібних компонентів, що дає можливість їм виконувати такі самі функції, як і оцінювані товари, і бути комерційно взаємозамінними.
При визначенні однорідності товару повинні обов'язково бути враховані такі ознаки:
• якість, наявність товарного знака і репутація товарів на ринку;
• країна походження;
• виробник.
Товари не вважаються однорідними, якщо їх проектування, дослідно-конструкторські роботи над ними, художнє оформлення, дизайн, ескізи і креслення та інші аналогічні роботи виконані після ввезення в Україну.
Виходячи з цих вимог, при вирішенні питання про те, чи можуть товари розглядатися як однорідні, аналізуються такі їх параметри:
а) фізичні характеристики (розмір і форма; рівень технічних та інших характеристик; метод виготовлення);
б) матеріали, з яких виготовлені товари (наприклад, скляне вікно або вікно з пластику; дорогоцінні метали або чорні метали, тканина або папір тощо);
в) функції і сфера застосування (тобто, які функції виконує цей товар? Чи спроможні порівнювані товари виконувати ті самі функції?);
г) комерційна взаємозамінність, тобто, чи прийме покупець порівнюваний товар як замінник (як з погляду його функціонального призначення, так і комерційних характеристик).
При цьому необхідно враховувати якість товару, його репутацію на ринку і наявність товарного знака.
Існують певні умови, за яких за основу при визначенні митної вартості береться ціна угоди щодо ідентичних та подібних товарів:
1) якщо ці товари продані для ввезення на територію України;
2) якщо ці товари ввезені одночасно з товарами, що оцінюються, або не раніше, ніж за 90 днів до ввезення товарів, що оцінюються;
3) якщо ці товари були ввезені у тій самій кількості і на тих самих комерційних умовах, що й оцінювані товари;
4) якщо виявляється більше однієї ціни угоди щодо ідентичних чи подібних товарів, то застосовується найнижча з них.
При використанні цього методу використовуються такі види цін:
• світова ціна;
• довідкова ціна - ціна товарів внутрішньої та зовнішньої торгівлі різних країн, що публікуються в довідкових виданнях;
• біржові котирування - це ціни, що відображають фактичні угоди;
• середні експортні та імпортні ціни - розраховуються на базі даних зовнішньоторговельної статистики. Визначення митної вартості ідентичного чи подібного товару при його ввезенні відбувається на основі віднімання та додавання вартості.
Методи 2 і 3 використовуються рідко, тому що:
1) законом визначені достатньо жорсткі вимоги до їхнього застосування;
2) для правильного вибору порівнюваного товару і здійснення відповідних коригувань від декларанта і співробітника митного органу вимагаються спеціальні знання про самі товари (товарознавство) і характерні ознаки їхніх продажів;
3) необхідна постійно поновлювана, велика, достовірна, комплексна цінова база.
У тих випадках, коли виявлені розбіжності в умовах здійснення угод із ввезеними ідентичними та подібними товарами за однакових комерційних умов, ціна угоди з ідентичними або подібними товарами повинна бути піддана відповідному коригуванню для компенсації (нівелювання) цих розбіжностей.
Коригування базової (вихідної) ціни угоди з ідентичними або подібними товарами здійснюється за одним або декількома чинниками:
а) тільки за кількісними чинниками;
б) тільки за чинниками, що стосуються комерційних умов продажу;
в) за комерційними та кількісними чинниками одночасно. Отримана з урахуванням коригувань ціна угоди з ідентичними
або подібними завезеними товарами повинна використовуватися як основа для визначення митної вартості оцінюваних товарів.
Проте, необхідно враховувати, що коригування на комерційні умови продажу і на кількість може бути зроблена тільки в тих випадках, коли однозначно встановлено, що ціна товару дійсно залежить від цих чинників. Наприклад, у тих випадках, коли продавець продає товари за однією і тією самою ціною, незалежно від класу покупців або кількості проданого товару, тобто ціна порівнюваних товарів не змінюється залежно від зазначених чинників, коригування ціни угоди проводитися не повинно.
При проведенні оцінки за ціною угоди з ідентичними або подібними товарами необхідно забезпечити правильне врахування всіх додаткових нарахувань до ціни, фактично сплаченої або підлягаючій сплаті.
У разі необхідності, тобто якщо виявлені розбіжності в структурі ціни угоди порівнюваних товарів, необхідно провести відповідне коригування, наприклад, на витрати по транспортуванню товару, навантаженню і розвантаженню, страхуванню тощо.
Проведення коригування може призвести до збільшення або зменшення вартості товарів. Обов'язковими вимогами до коригування є вимоги розумності, точності і можливості доказу (документального підтвердження) доцільності коригування і слушності відповідних розрахунків.
Якщо існують розбіжності в ціні товару, зумовлені комерційними умовами або умовами транспортування і закупівлі товару тощо, обсягом продажів, і проведення коригування має сенс, проте відсутні можливості документального підтвердження вихідних даних, необхідних для коригування, визначення митної вартості за методами 2, З не допускається.
Використана література: Голомовзий, В.Г. Митне регулювання: Навч. посібник. / В.Г. Голомовзий, Л.А. Панкова, О.Ю. Григор’єв. — Львів: В-во Національного університету ’Львівська політехніка’, 2004.
а) ввезені товари не є предметом продажу;
б) продаж товарів пов'язаний з обмеженнями, що стосуються користування або розпорядження ввезеними товарами;
в) продаж супроводжувався визначеними умовами, внаслідок чого реальна вартість товарів не може бути визначена або відсутня необхідна інформація для розрахунку відповідних поправок до ціни і здійснення її коригувань;
г) продаж здійснено між взаємозалежними сторонами і при цьому:
• залежність сторін вплинула на розмір ціни і цей факт не може бути спростований;
• ціна товарів значно відрізняється від перевіркової (орієнтованої) вартості або відсутня перевіркова вартість для цілей порівняння.
В усіх цих випадках митна вартість не може бути визначена за методом 1.
Суть методу 2 полягає в тому, що митна вартість оцінюваних (ввезених) товарів визначається шляхом використання як вихідної бази для її розрахунку ціни угоди з ідентичними товарами, митна вартість яких була визначена за методом 1 і прийнята митними органами.
Під ідентичними вважаються товари, однакові в усіх відношеннях з оцінюваними товарами, у тому числі за такими ознаками:
б) якість;
в) репутація на ринку;
г) країна походження;
д)виробник.
Ідентичними не вважаються товари, які після ввезення в Україну піддалися інженерно-конструкторській проробці, дизайн яких був змінений в Україні повністю або частково за рахунок покупця. Незначні розбіжності у зовнішньому вигляді не можуть бути підставою для відмови в розгляді товарів як ідентичних, якщо в іншому такі товари відповідають цим вимогам. Наприклад, розмір етикетки, колір тощо.
Для того, щоб відповідати критерію ідентичності, порівнювані товари обов'язково повинні бути виготовлені в тій самій країні, що і товари, які піддаються оцінці.
Товари, виготовлені різними особами в тій самій країні, можуть розглядатися як ідентичні товари тільки в тому випадку, якщо в покупця митних органів немає інформації про ідентичні товари, виготовлені особою, яка виготовила оцінювані товари.
Наприклад, холодильник «Минск» (Беларусь) моделі МХМ-1704 не є ідентичним холодильнику моделі МХМ-1717, оскільки одним з основних споживчих параметрів холодильників є об'єм (від якого, насамперед, залежить ціна). У першої моделі об'єм - 370 дм , а У другої - 350 дм . Не є ідентичним холодильнику МХМ-1717 холодильник Sneige (хоча об'єм у них однаковий), тому що фірми виробники мають неоднакову репутацію на ринку.
У випадку, якщо при використанні методу 1 виявляється більше однієї ціни угоди за ідентичними товарами, то як основа для визначення митної вартості ввезених товарів застосовується найнижча з них.
Якщо виявиться, що вартість товару не може бути визначена за методом 2, то варто переходити до іншої альтернативної бази оцінки - ціни угоди з однорідними товарами, тобто використовувати метод 3 - оцінку за ціною угоди з подібними товарами.
Подібними вважаються товари, які, хоча і не є однаковими в усіх відношеннях, але мають подібні характеристики і складаються з подібних компонентів, що дає можливість їм виконувати такі самі функції, як і оцінювані товари, і бути комерційно взаємозамінними.
При визначенні однорідності товару повинні обов'язково бути враховані такі ознаки:
• якість, наявність товарного знака і репутація товарів на ринку;
• країна походження;
Товари не вважаються однорідними, якщо їх проектування, дослідно-конструкторські роботи над ними, художнє оформлення, дизайн, ескізи і креслення та інші аналогічні роботи виконані після ввезення в Україну.
Виходячи з цих вимог, при вирішенні питання про те, чи можуть товари розглядатися як однорідні, аналізуються такі їх параметри:
а) фізичні характеристики (розмір і форма; рівень технічних та інших характеристик; метод виготовлення);
б) матеріали, з яких виготовлені товари (наприклад, скляне вікно або вікно з пластику; дорогоцінні метали або чорні метали, тканина або папір тощо);
в) функції і сфера застосування (тобто, які функції виконує цей товар? Чи спроможні порівнювані товари виконувати ті самі функції?);
г) комерційна взаємозамінність, тобто, чи прийме покупець порівнюваний товар як замінник (як з погляду його функціонального призначення, так і комерційних характеристик).
При цьому необхідно враховувати якість товару, його репутацію на ринку і наявність товарного знака.
Існують певні умови, за яких за основу при визначенні митної вартості береться ціна угоди щодо ідентичних та подібних товарів:
1) якщо ці товари продані для ввезення на територію України;
2) якщо ці товари ввезені одночасно з товарами, що оцінюються, або не раніше, ніж за 90 днів до ввезення товарів, що оцінюються;
3) якщо ці товари були ввезені у тій самій кількості і на тих самих комерційних умовах, що й оцінювані товари;
4) якщо виявляється більше однієї ціни угоди щодо ідентичних чи подібних товарів, то застосовується найнижча з них.
При використанні цього методу використовуються такі види цін:
• світова ціна;
• довідкова ціна - ціна товарів внутрішньої та зовнішньої торгівлі різних країн, що публікуються в довідкових виданнях;
• біржові котирування - це ціни, що відображають фактичні угоди;
• середні експортні та імпортні ціни - розраховуються на базі даних зовнішньоторговельної статистики. Визначення митної вартості ідентичного чи подібного товару при його ввезенні відбувається на основі віднімання та додавання вартості.
Методи 2 і 3 використовуються рідко, тому що:
1) законом визначені достатньо жорсткі вимоги до їхнього застосування;
3) необхідна постійно поновлювана, велика, достовірна, комплексна цінова база.
У тих випадках, коли виявлені розбіжності в умовах здійснення угод із ввезеними ідентичними та подібними товарами за однакових комерційних умов, ціна угоди з ідентичними або подібними товарами повинна бути піддана відповідному коригуванню для компенсації (нівелювання) цих розбіжностей.
Коригування базової (вихідної) ціни угоди з ідентичними або подібними товарами здійснюється за одним або декількома чинниками:
а) тільки за кількісними чинниками;
б) тільки за чинниками, що стосуються комерційних умов продажу;
в) за комерційними та кількісними чинниками одночасно. Отримана з урахуванням коригувань ціна угоди з ідентичними
або подібними завезеними товарами повинна використовуватися як основа для визначення митної вартості оцінюваних товарів.
Проте, необхідно враховувати, що коригування на комерційні умови продажу і на кількість може бути зроблена тільки в тих випадках, коли однозначно встановлено, що ціна товару дійсно залежить від цих чинників. Наприклад, у тих випадках, коли продавець продає товари за однією і тією самою ціною, незалежно від класу покупців або кількості проданого товару, тобто ціна порівнюваних товарів не змінюється залежно від зазначених чинників, коригування ціни угоди проводитися не повинно.
При проведенні оцінки за ціною угоди з ідентичними або подібними товарами необхідно забезпечити правильне врахування всіх додаткових нарахувань до ціни, фактично сплаченої або підлягаючій сплаті.
У разі необхідності, тобто якщо виявлені розбіжності в структурі ціни угоди порівнюваних товарів, необхідно провести відповідне коригування, наприклад, на витрати по транспортуванню товару, навантаженню і розвантаженню, страхуванню тощо.
Проведення коригування може призвести до збільшення або зменшення вартості товарів. Обов'язковими вимогами до коригування є вимоги розумності, точності і можливості доказу (документального підтвердження) доцільності коригування і слушності відповідних розрахунків.
Якщо існують розбіжності в ціні товару, зумовлені комерційними умовами або умовами транспортування і закупівлі товару тощо, обсягом продажів, і проведення коригування має сенс, проте відсутні можливості документального підтвердження вихідних даних, необхідних для коригування, визначення митної вартості за методами 2, З не допускається.
Використана література: Голомовзий, В.Г. Митне регулювання: Навч. посібник. / В.Г. Голомовзий, Л.А. Панкова, О.Ю. Григор’єв. — Львів: В-во Національного університету ’Львівська політехніка’, 2004.
