Голомовзий В.Г. Митне регулювання (2004)

У сфері митної справи сьогодні діє кілька сотень нормативно-правових актів, які регулюють відносини митних органів з учасниками зовнішньоекономічної діяльності. Відповідно до Конституції України всі державні органи і громадяни повинні в своїй діяльності дотримуватись вимог норм права, в тому числі і у сфері митної справи.

Нормами права є встановлені державою загальнообов'язкові правила поведінки, спрямовані на регулювання суспільних відносин.

Норми права мають два аспекти:

• регулятивні норми права, що регулюють позитивну, право-слухняну поведінку учасників (суб'єктів) правових відносин;

• правоохоронні норми, що регулюють правопорушення, поведінку та дії людей, що порушують норми чинного законодавства.

Головна функція норм права - виражати, визначати і захищати інтереси держави, суспільства та особистості.

Митні органи як один з секторів системи державного управління, беручи участь у регулюванні ЗЕД, сприяють найоптимальнішому руху товарів і послуг між Україною та іншими країнами, забезпечують вирішення економічних, політичних, соціальних й інших проблем. Виконувати ці та інші функції митні органи уповноважені Митним кодексом України, Законом України «Про Єдиний митний тариф» та іншими нормативно-правовими актами.

Митні органи виконують ряд функцій:

• організації, впорядкування діяльності суб'єктів у зовнішньоекономічній сфері;

• державного управління;

• контролю за дотриманням, використанням, виконанням і застосуванням правових норм вищезгаданих правових актів.

Однак у практичній діяльності не усі учасники зовнішньоекономічної діяльності добросовісно виконують вимоги правових норм. Певна частина цих учасників свідомо чи не свідомо порушують правові норми. Тому на окремі підсистеми державного механізму управління - на правоохоронні органи, тобто прокуратуру, суд, МВС, СБУ, Державну податкову поліцію, митні органи - покладені функції охорони права від його порушення та відновлення дії цього права.

Охорона права полягає в захисті позитивних правових і не правових дій учасників ЗЕД і посадових осіб митних органів, а також в усуненні та запобіганні шкідливим і небезпечним для особи, суспільства, держави відносинам у сфері митної справи.

Для забезпечення такої діяльності митних органів у нормах права передбачені:

• заборона здійснення протиправних дій або бездіяльності;

• санкції за порушення цих заборон;

• застосування на практиці цих санкцій митними органами. Функція охорони правових норм реалізується, крім різних способів, і шляхом застосування заходів державного примусу до порушників правових норм. Державний примус полягає в застосувань таких засобів, які забезпечують стягнення з порушника правових норм - фізичної або посадової особи - нанесених збитків або примушують юридичну особу виконати певні зобов'язання стосовно постраждалих - держави, митних та інших органів або посадових осіб.

Отже, правоохоронна діяльність митних органів є специфічним різновидом державної діяльності, проявом внутрішніх і зовнішніх функцій держави в сфері митних правопорушень.

Мета діяльності митних органів полягає в забезпеченні дотримання, використання, виконання, застосування норм державного, цивільного, адміністративного митного та інших галузей права в сфері діяльності цих органів.

Дотримання норми права означає дотримання суб'єктами права, посадовими особами митних органів і учасниками ЗЕД положень правових норм, утримування від дій, заборонених нормами різних галузей права.

Використання правових норм у сфері діяльності митних органів означає здійснення суб'єктами правовідносин, посадовими особами митних органів та учасниками ЗЕД своїх прав, передбачених цими нормами, наприклад, реалізація права учасників ЗЕД на отримання необхідної інформації з питань митного оформлення вантажів, консультацій тощо.

Виконання правових норм означає дії посадової особи, фізичної або юридичної особи з метою виконати покладені на них правовими нормами обов'язки.

Застосування норм права - це владні, регулюючі дії державних органів, у тому числі митних органів, посадових осіб з метою і впровадженням положень цих правових норм у практику діяльності Учасників зовнішньоекономічних відносин.

Правоохоронна діяльність митних органів України здійснюється в сфері реалізації фактично всіх функцій, покладених на митні органи. Відповідно до положень основних законодавчих актів, що стосуються митної справи, митні органи в межах своєї компетенції забезпечують економічну безпеку України, яка є економічною основою державного суверенітету, захищають економічні інтереси громадян, установ, організацій, підприємств і держави, беруть участь у розробці митної політики і заходів економічної політики відносно вантажів, що переміщаються через митний кордон, ведуть боротьбу з контрабандою, порушеннями митних правил і податкового законодавства в процесі здійснення переміщення товарів через митний кордон, не допускають і припиняють незаконне переміщення через кордон наркотичних засобів, предметів художнього, історичного, літературного, археологічного надбання народу, видів тварин і рослин, що знаходяться під загрозою зникнення та інших подібних товарів (виробів), сприяють боротьбі з міжнародним тероризмом тощо.

Загалом уся діяльність митних органів України здійснюється в рамках законодавчих актів і в інтересах їх реалізації, має ознаки правотворчої, правовиконавчої та правоохоронної діяльності держави.

Правоохоронна діяльність митних органів здійснюється в різних формах:

• адміністративно-правовій;

• адміністративно-процесуальній;

• кримінально-правовій;

• кримінально-процесуальній;

• оперативно-пошуковій.

Ці форми діяльності тісно пов'язані між собою, доповнюють одна одну і є засобами досягнення цілей, поставлених перед митними органами.

Основними цілями діяльності митних органів у цій сфері, крім реалізації правових норм, є також виявлення підготовки та здійснення порушень законодавства України і міжнародних угод, які підписала Україна.

Адміністративно-правова форма правоохоронної діяльності митних органів виявляється у виявленні ознак або фактів адміністративних порушень і порушень кримінального, митного, валютного, податкового та інших видів законодавства, шляхом здійснення митного оформлення, митного і валютного контролю, підтримання контактів з іншими державними органами.

Адміністративно-процесуальна форма правоохоронної діяльності митних органів полягає в здійсненні адміністративно-процесуальних дій, які мають на меті перевірку виявлених фактів відхилення від адміністративно-правових норм і митних правил, а також виявлення причетних до цих порушень осіб і визначення міри відповідальності цих осіб за скоєні порушення, прийняття заходів для попередження або зменшення збитків, нанесених державі в результаті протиправних дій.

Адміністративно-процесуальні дії реалізуються у формах складання протоколів про виявлення порушення адміністративних норм або митних правил, заведення справ про адміністративні порушення, про порушення митних правил, розгляду цих порушень та застосування відповідних стягнень.

Кримінально-процесуальна форма правоохоронної діяльності митних органів як органів дізнання проявляється в їх діях, спрямованих на порушення кримінальних справ за фактами або ознаками кримінальних злочинів, боротьба з якими віднесена до компетенції митних органів, наприклад контрабанда товарів, порушення митних правил. До таких дій належать провадження дізнання по справах правопорушень, участь у слідчих діях за дорученням певних органів попереднього слідства.

Важливою формою правоохоронної діяльності митних органів є забезпечення власної безпеки, що може включати заходи внутрішнього адміністративного контролю, оперативно-пошукові заходи та заходи фізичної, військової, технічної охорони митних об'єктів, співробітників митних органів та членів їх сімей.

Оперативно-пошукова робота митних органів є однією з форм їх діяльності, яка поєднує елементи кримінальної (правоохоронної) та спеціальної (розвідувальної, пошукової) діяльності. Ця форма діяльності покликана забезпечити підвищення ефективності митного контролю, виявлення ознак і фактів підготовки до скоєння злочинів і порушень митних правил, виявлення причетних до цих правопорушень осіб, з'ясування причин та умов, що сприяють здійсненню таких правопорушень, а також попередити нанесення збитків державі.

З цього погляду доцільно розглянути окремі форми правоохоронної діяльності митних органів.

Контрабанда є одним зі злочинів, які мають підвищену суспільну небезпеку, оскільки посягають на встановлений порядок переміщення через митний кордон України матеріальних цінностей і можуть завдавати збитків економіці держави, її культурній спадщині, сприяти Розширенню тіньового сектору економіки, а в окремих випадках поєднуватися із вчиненням інших тяжких злочинів.

Контрабанда - це незаконне переміщення через митний кордон України, поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю валютних цінностей у великих розмірах, історичних та культурних цінностей, наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), вибухових пристроїв, військового озброєння та майна, матеріалів та обладнання до зброї масового знищення (ураження), а також контрабанда стратегічно важливих сировинних товарів (матеріалів), щодо яких встановлено відповідні правила вивезення за межі України, та ті самі дії, вчинені організованою групою.

Злочином є незакінчена контрабанда, тобто дії особи, пов'язані з підготовкою до контрабанди.

Великим розміром контрабанди валютних цінностей вважається розмір їх вартості, який удвічі перевищує граничну суму, що дозволена законодавством для ввезення в Україну або вивезення за її кордон валютних цінностей.

Порушниками митних правил (контрабандистами) можуть вважатися як громадяни України, так і іноземні громадяни та особи без громадянства, які досягли 16-річного віку, або ж посадові особи, які вчинили контрабанду з використанням свого службового становища за наявності ознак контрабанди, визначених Кримінальним кодексом України.

Відповідальність за вчинення контрабанди як за скоєний злочин визначається теж Кримінальним кодексом України. При встановленні факту контрабанди регіональні митниці, митниці Державної митної служби України як органи, на які покладено функції дізнання у справах про контрабанду, проводять його відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України.

Кримінальні справи про контрабанду порушує начальник митного органу (як органу дізнання) шляхом винесення відповідної постанови, особисто проводить дізнання або доручає його провадження окремому дізнавачу або групі дізнавачів, здійснює контроль за процесом і результатами дізнання, дає відповідні письмові вказівки або доручення, в тому числі іншим органам дізнання в кримінальних справах.

Начальник митного органу, в межах своєї компетенції, забезпечує виконання доручень прокурора і слідчого у справах про контрабанду.

Якщо не були отримані необхідні підстави для порушення кримінальної справи про контрабанду, начальник митного органу своєю постановою відмовляє в порушенні кримінальної справи, про що повідомляє заінтересованих осіб. У постанові повинні бути обгрунтовані причини цієї відмови.

Якщо в заяві, повідомленні або інших матеріалах йдеться не про контрабанду, а про порушення особою митних правил, то після відмови в порушенні кримінальної справи до цієї особи вживаються адміністративні заходи, передбачені Митним кодексом, іншими законодавчими актами.

З метою припинення незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та виявлення осіб, які беруть участь у наркообігу, митні органи України (за участю інших правоохоронних органів, якщо це потрібно) за домовленістю з митними та іншими органами іноземних країн або ж на підставі міжнародних угод України можуть використовувати метод контрольованої поставки, тобто допускають під своїм контролем ввезення в Україну, вивезення з України або транзит через її територію наркотичних засобів, психотропних та інших подібних речовин або контрабандних товарів. Рішення про здійснення такої контрольованої поставки наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів приймає Голова Державної митної служби України або його перший заступник. Порядок організації і проведення такої контрольованої поставки визначається законодавчими актами - Митним кодексом України, нормативними документами Державної митної служби України, МВС України, Служби безпеки України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України. Цей порядок погоджується з Генеральною прокуратурою України та Міністерством юстиції України.

Проведення негласного супроводження контрабандних товарів митними органами погоджується з іншими правоохоронними органами України і, в разі необхідності, за їх участю або без такої. Рішення про переміщення товарів під негласним контролем приймає Голова Державної митної служби України, його перший заступник, начальник Управління організації боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Державної митної служби України. У виключних випадках таке рішення може приймати начальник регіональної митниці.

Якщо під негласним контролем переміщаються товари, вилучені з цивільного обігу, то про прийняття рішення щодо проведення негласного контролю негайно сповіщається відповідному Прокуророві.

Одним із видів адміністративних правопорушень є порушення митних правил. Порушенням митних правил визнається протиправна винна (навмисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на встановлений порядок управління і за яку відповідальність передбачена статтями 104-120 Митного кодексу України.

Адміністративна відповідальність за порушення митних правил настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою кримінальної відповідальності.

Адміністративна відповідальність за порушення митних правил має більш конкретні цілі - вона спрямована на стосунки фізичних та юридичних осіб у сфері митної справи України, на забезпечення охорони митних правил, а також виховання поваги до цих правил з боку всіх учасників митних відносин.

По-перше, адміністративна відповідальність за порушення митних правил України в деяких випадках настає тоді, коли правопорушник виявлений на території іншої держави. Такі випадки мають місце за наявності державних угод чи договорів між митними органами суміжних держав про сумісний контроль. У цьому випадку, незалежно від місця виявлення правопорушення, якщо сталося переміщення предметів за кордон України, відповідальність настає за законодавством України.

По-друге, здебільшого адміністративна відповідальність настає не за закінчений проступок, а з більш ранніх стадій - приготування і замах (ст. 115, 116 Митного кодексу України передбачають відповідальність за здійснення підготовчих дій).

Порушення митних правил визначається вчиненим умисно, коли особа, яка його скоїла, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала настання цих наслідків.

Порушення митних правил визначається вчиненим з необережності, коли особа, яка його скоїла, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була б і могла їх передбачати.

Посадові особи підлягають відповідальності за порушення митних правил, якщо в їхні службові обов'язки входило забезпечення виконання вимог, установлених Митним кодексом України. При вчиненні порушень митних правил підприємствами відповідальності підлягають службові особи - керівники цих підприємств.

Військовослужбовці, особовий склад МВС та СБУ, які відповідають за адміністративні правопорушення за дисциплінарними

статутами, при порушенні митних правил несуть відповідальність на загальних підставах.

Іноземні громадяни та особи без громадянства, які перебувають на території України, за порушення митних правил підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. Питання про відповідальність за адміністративні правопорушення, вчинені на території України іноземними громадянами, які згідно з чинними законами та міжнародними договорами України користуються імунітетом від адміністративної юрисдикції України, вирішуються дипломатичним шляхом.

Відповідальності за порушення митних правил підлягають особи, які досягли на момент вчинення правопорушення 16-річного віку.

Не є порушенням митних правил дія, яка хоч і передбачена Митним кодексом України, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що загрожує встановленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунена іншими засобами і якщо заподіяна шкода менш значна, ніж відвернена.

Не є порушенням митних правил дія, яка хоч і передбачена Митним кодексом України, але вчинена в стані необхідної оборони, тобто при захисті встановленого порядку управління від протиправного посягання шляхом заподіяння посягаючому шкоди, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка під час вчинення протиправної дії чи бездіяльності була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану.

При малозначності вчиненого порушення митних правил службова особа митного органу України, яка розглядає справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.