Голомовзий В.Г. Митне регулювання (2004)
Поняття та принципи, на яких базується митна справа в Україні
Економічні реформи в Україні, як і в інших постсоціалістичних країнах, розпочалися з лібералізації зовнішньоекономічної діяльності, що повною мірою відповідало уявленням експертів Міжнародного валютного фонду і Світового банку про її центральну роль у процесі трансформації економіки. Перший крок до лібералізації було зроблено ще в умовах СРСР у 1989 p., коли підприємства отримали право виходити на зовнішній ринок.
Митно-тарифна політика постсоціалістичних країн, у тому числі України, формується під впливом складних і суперечливих чинників. Внутрішні умови розвитку цих країн вимагають проведення протекціоністської митної політики. Зовнішні умови (передусім панування тенденції до лібералізації міжнародних зв'язків) вимагають лібералізації митної політики. З одного боку, Україна не може ігнорувати загальносвітові тенденції та вимоги міжнародних організацій. А з іншого, - вона не може проводити політику, яка суперечить її внутрішнім потребам та інтересам.
Виходом із цієї ситуації є політика поміркованого протекціонізму, що передбачає забезпечення належного захисту внутрішнього ринку від руйнівної конкуренції іноземних товарів та послуг і водночас - збереження такого рівня конкуренції (як внутрішньої, так і зовнішньої), Що був би достатнім для підвищення ефективності та якості національного виробництва. Проведення цієї політики потребує: вирішення питання стосовно терміну набуття Україною членства в ГАТТ/COT, а, отже, повного вдосконалення зовнішньоторговельного режиму відповідно до угод Заключного акта Уругвайського раунду переговорів ГАТТ, зниження митних тарифів з метою забезпечення доступу на товарний ринок та гарантованого і недискримінаційного доступу до ринку послуг, що є обов'язковою умовою оформлення Протоколу про вступ України до СОТ, враховуючи при цьому насамперед інтереси розвитку національної економіки:
- корегування критеріїв, покладених в основу встановлення та перегляду ставок ввізного мита. Зокрема економіко-математичні моделі
оптимізації митних ставок, на наш погляд, доцільно розробляти за трьома критеріями в такій послідовності: забезпечення ефективного захисту внутрішнього ринку, доступ на ринок високоякісних імпортних товарів, максимальний обсяг надходжень від мита до державного
бюджету;
- забезпечення диференційованого підходу до рівня митного обкладання залежно не тільки від того, чи виробляються товари в країні у недостатній, достатній чи надлишковій кількості, а й від якості імпортної продукції та характеру потреб, які вона
задовольняє.
Після проголошення незалежності Україні необхідно було створювати нові державні органи управління, яких вона ніколи не мала, будучи однією із союзних республік у складі Радянського Союзу. До таких державних органів управління належить і Митна служба України, покликана захищати її економічні інтереси в міжнародних економічних відносинах.
Першим актом на цьому шляху було прийняття 25 червня 1991 р. Верховною Радою України Закону «Про митну справу в Україні», в якому проголошено, що Україна «як суверенна держава самостійно створює власну митну систему і здійснює митну справу». Пізніше, 12 грудня 1991 р. Верховна Рада України прийняла постанову про створення Державного митного комітету України як центрального митного органу країни. Того самого дня український парламент затвердив перший в Україні Митний кодекс, який діє до цього часу. 29 листопада 1996 р. Президент України видав Указ про створення Державної митної служби України на базі Державного митного комітету України та його органів.
Ставши суверенною державою, Україна самостійно регулює свою зовнішньоекономічну діяльність. Ліквідація державної монополії на зовнішню торгівлю, залучення до участі в експортно-імпортній діяльності величезної кількості підприємств, фірм і окремих фізичних осіб вимагало створення чіткої системи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Митна справа України включає в себе встановлення порядку та організацію переміщення через митний кордон України товарів і предметів, обкладання митом, оформлення, здійснення контролю та інших заходів щодо реалізації митної політики в Україні (ст. 1 Закону «Про митну справу України»).
Але потрібно відзначити, що таке формулювання поняття «митна справа» у цьому законі не досить повне і тому в ст. 1 Митного кодексу України Верховна Рада України вдруге дає це поняття у такій редакції: «Митна справа - це порядок переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів, митне регулювання, пов'язане з установленням мит та митних зборів, процедури митного контролю та інші засоби проведення в життя митної політики».
Отже, ми встановили, що таке митна політика, що митна справа є її складовою частиною, а також, як сказано в ст. 1 Закону України «Про митну справу України», що це низка заходів, або, як сказано в ст. 1 Митного кодексу України,- засіб проведення в життя митної політики. Самі засоби, вказані у вищеназваних статтях Закону та Кодексу, це:
- порядок та організація переміщування товарів через кордон країни;
- обкладання та стягнення мита, зборів;
- процедури митного контролю.
Митна політика - це сукупність розроблених державою економічних і адміністративних заходів, митних правил, методів і засобів їх застосування у процесі регулювання руху товарів, капіталів, послуг, інтелектуальних і трудових ресурсів на зовнішній і внутрішній ринки в інтересах розвитку національної економіки, поповнення державного бюджету, зміцнення і розширення зовнішніх зв'язків [8].
Митна політика України спрямована на підвищення ефективності механізму митно-тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Вона має передбачати таку трансформацію митної справи, яка сприяла б вступу України у світову організацію торгівлі та ефективному співробітництву з цією організацією в інтересах України.
Митна політика має своєю метою захист вітчизняного ринку від недобросовісної іноземної конкуренції, від імпорту недоброякісних і небезпечних товарів. Постійно вдосконалюючись, митна політика вимагає відповідної нормативно-правової бази.
Митна справа України включає безпосередньо митну політику України, порядок та умови переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України, справляння митних платежів, митне оформлення, митний контроль та інші засоби реалізації митної політики.
Для чіткого виконання відповідними митними органами завдань митної справи необхідне однозначне трактування багатьох понять, термінів, визначень. Наприклад, одне з ключових понять митної справи - це митний кордон. З ним пов'язані основні операції зовнішньоекономічної діяльності: переміщення вантажів і транспортних засобів
через митний кордон, а також інші процедури митного оформлення. Але саме поняття «митний кордон» є і юридичною дефініцією і навіть фікцією, а не реальністю як державний кордон. Відповідно до Митного кодексу митним кордоном є межі митної території, а також периметри вільних митних зон, вільних митних складів. Митний кордон стає реальністю тільки тоді, коли він збігається з державним кордоном, що позначений реальною лінією на місцевості.
Момент перетину митного кордону має вирішальне значення для виникнення зобов'язань по визначенню митної вартості, величини мита та інших платежів і податків, моменту взяття під митний контроль та
інших процедур.
З поняттям митного кордону пов'язане не менш важливе поняття «митна територія». При його трактуванні мають місце два варіанти:
1) митна територія збігається з територією держави;
2) митна територія і територія держави не збігаються.
Під митною територією вважається територія, на якій в повному обсязі діє митне законодавство держави.
Ще одним ключовим поняттям митної справи є «переміщення через митний кордон», що означає дію, в результаті якої товар або транспортні засоби завозяться на митну територію або вивозяться з митної території будь-яким способом. Це переміщення може відбуватись у міжнародних поштових відправленнях, трубопроводами, лініями електропередач та різними видами транспорту: автомобільним авіаційним, залізничним, річковим та морським.
Здійснення цієї дії включає:
а) фактичний перетин митного кордону України при ввезенні і вивезенні товарів і транспортних засобів;
б) подачу митної декларації на ввезення або вивезення вантажів і
транспортних засобів;
в) виконання процедур і необхідних платежів, пов'язаних з переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон.
Справляння митних платежів є важливим елементом митної справи. Податки, збори, мита та інші платежі, що стягуються митними органами, є обов'язковими надходженнями в бюджет відповідного рівня або в позабюджетні фонди. Ці надходження здійснюються в порядку і на умовах, передбачених законодавчими актами.
Загалом ці платежі можна об'єднати в три групи.
До першої групи платежів входять:
• мито;
• податок на додану вартість;
• акцизи.
Другу групу становлять збори за:
• видачу ліцензій митними органами або за відновлення дій ліцензії;
• видачу відповідного кваліфікаційного документа (атестата) спеціаліста з митної справи;
• митне оформлення;
• зберігання товарів;
• митне супроводження товарів.
Третю групу митних платежів становить плата за:
• інформування і консультування;
• прийняття попереднього рішення;
• участь у митних аукціонах.
Ще одним важливим поняттям митної справи є «митне оформлення». Це - процедура розміщення вантажів і транспортних засобів під певний митний режим і завершення дії цього режиму.
Під поняттям «митний контроль» розуміють сукупність заходів, що вживаються митними органами з метою забезпечення дії законодавства України та міжнародних угод, контроль за виконанням яких покладено на митні органи.
Використана література: Голомовзий, В.Г. Митне регулювання: Навч. посібник. / В.Г. Голомовзий, Л.А. Панкова, О.Ю. Григор’єв. — Львів: В-во Національного університету ’Львівська політехніка’, 2004.
Митно-тарифна політика постсоціалістичних країн, у тому числі України, формується під впливом складних і суперечливих чинників. Внутрішні умови розвитку цих країн вимагають проведення протекціоністської митної політики. Зовнішні умови (передусім панування тенденції до лібералізації міжнародних зв'язків) вимагають лібералізації митної політики. З одного боку, Україна не може ігнорувати загальносвітові тенденції та вимоги міжнародних організацій. А з іншого, - вона не може проводити політику, яка суперечить її внутрішнім потребам та інтересам.
Виходом із цієї ситуації є політика поміркованого протекціонізму, що передбачає забезпечення належного захисту внутрішнього ринку від руйнівної конкуренції іноземних товарів та послуг і водночас - збереження такого рівня конкуренції (як внутрішньої, так і зовнішньої), Що був би достатнім для підвищення ефективності та якості національного виробництва. Проведення цієї політики потребує: вирішення питання стосовно терміну набуття Україною членства в ГАТТ/COT, а, отже, повного вдосконалення зовнішньоторговельного режиму відповідно до угод Заключного акта Уругвайського раунду переговорів ГАТТ, зниження митних тарифів з метою забезпечення доступу на товарний ринок та гарантованого і недискримінаційного доступу до ринку послуг, що є обов'язковою умовою оформлення Протоколу про вступ України до СОТ, враховуючи при цьому насамперед інтереси розвитку національної економіки:
- корегування критеріїв, покладених в основу встановлення та перегляду ставок ввізного мита. Зокрема економіко-математичні моделі
оптимізації митних ставок, на наш погляд, доцільно розробляти за трьома критеріями в такій послідовності: забезпечення ефективного захисту внутрішнього ринку, доступ на ринок високоякісних імпортних товарів, максимальний обсяг надходжень від мита до державного
бюджету;
- забезпечення диференційованого підходу до рівня митного обкладання залежно не тільки від того, чи виробляються товари в країні у недостатній, достатній чи надлишковій кількості, а й від якості імпортної продукції та характеру потреб, які вона
задовольняє.
Після проголошення незалежності Україні необхідно було створювати нові державні органи управління, яких вона ніколи не мала, будучи однією із союзних республік у складі Радянського Союзу. До таких державних органів управління належить і Митна служба України, покликана захищати її економічні інтереси в міжнародних економічних відносинах.
Першим актом на цьому шляху було прийняття 25 червня 1991 р. Верховною Радою України Закону «Про митну справу в Україні», в якому проголошено, що Україна «як суверенна держава самостійно створює власну митну систему і здійснює митну справу». Пізніше, 12 грудня 1991 р. Верховна Рада України прийняла постанову про створення Державного митного комітету України як центрального митного органу країни. Того самого дня український парламент затвердив перший в Україні Митний кодекс, який діє до цього часу. 29 листопада 1996 р. Президент України видав Указ про створення Державної митної служби України на базі Державного митного комітету України та його органів.
Митна справа України включає в себе встановлення порядку та організацію переміщення через митний кордон України товарів і предметів, обкладання митом, оформлення, здійснення контролю та інших заходів щодо реалізації митної політики в Україні (ст. 1 Закону «Про митну справу України»).
Але потрібно відзначити, що таке формулювання поняття «митна справа» у цьому законі не досить повне і тому в ст. 1 Митного кодексу України Верховна Рада України вдруге дає це поняття у такій редакції: «Митна справа - це порядок переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів, митне регулювання, пов'язане з установленням мит та митних зборів, процедури митного контролю та інші засоби проведення в життя митної політики».
Отже, ми встановили, що таке митна політика, що митна справа є її складовою частиною, а також, як сказано в ст. 1 Закону України «Про митну справу України», що це низка заходів, або, як сказано в ст. 1 Митного кодексу України,- засіб проведення в життя митної політики. Самі засоби, вказані у вищеназваних статтях Закону та Кодексу, це:
- порядок та організація переміщування товарів через кордон країни;
- обкладання та стягнення мита, зборів;
- процедури митного контролю.
Митна політика - це сукупність розроблених державою економічних і адміністративних заходів, митних правил, методів і засобів їх застосування у процесі регулювання руху товарів, капіталів, послуг, інтелектуальних і трудових ресурсів на зовнішній і внутрішній ринки в інтересах розвитку національної економіки, поповнення державного бюджету, зміцнення і розширення зовнішніх зв'язків [8].
Митна політика України спрямована на підвищення ефективності механізму митно-тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Вона має передбачати таку трансформацію митної справи, яка сприяла б вступу України у світову організацію торгівлі та ефективному співробітництву з цією організацією в інтересах України.
Митна політика має своєю метою захист вітчизняного ринку від недобросовісної іноземної конкуренції, від імпорту недоброякісних і небезпечних товарів. Постійно вдосконалюючись, митна політика вимагає відповідної нормативно-правової бази.
Митна справа України включає безпосередньо митну політику України, порядок та умови переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України, справляння митних платежів, митне оформлення, митний контроль та інші засоби реалізації митної політики.
Для чіткого виконання відповідними митними органами завдань митної справи необхідне однозначне трактування багатьох понять, термінів, визначень. Наприклад, одне з ключових понять митної справи - це митний кордон. З ним пов'язані основні операції зовнішньоекономічної діяльності: переміщення вантажів і транспортних засобів
через митний кордон, а також інші процедури митного оформлення. Але саме поняття «митний кордон» є і юридичною дефініцією і навіть фікцією, а не реальністю як державний кордон. Відповідно до Митного кодексу митним кордоном є межі митної території, а також периметри вільних митних зон, вільних митних складів. Митний кордон стає реальністю тільки тоді, коли він збігається з державним кордоном, що позначений реальною лінією на місцевості.
Момент перетину митного кордону має вирішальне значення для виникнення зобов'язань по визначенню митної вартості, величини мита та інших платежів і податків, моменту взяття під митний контроль та
інших процедур.
1) митна територія збігається з територією держави;
2) митна територія і територія держави не збігаються.
Під митною територією вважається територія, на якій в повному обсязі діє митне законодавство держави.
Ще одним ключовим поняттям митної справи є «переміщення через митний кордон», що означає дію, в результаті якої товар або транспортні засоби завозяться на митну територію або вивозяться з митної території будь-яким способом. Це переміщення може відбуватись у міжнародних поштових відправленнях, трубопроводами, лініями електропередач та різними видами транспорту: автомобільним авіаційним, залізничним, річковим та морським.
Здійснення цієї дії включає:
а) фактичний перетин митного кордону України при ввезенні і вивезенні товарів і транспортних засобів;
б) подачу митної декларації на ввезення або вивезення вантажів і
транспортних засобів;
в) виконання процедур і необхідних платежів, пов'язаних з переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон.
Справляння митних платежів є важливим елементом митної справи. Податки, збори, мита та інші платежі, що стягуються митними органами, є обов'язковими надходженнями в бюджет відповідного рівня або в позабюджетні фонди. Ці надходження здійснюються в порядку і на умовах, передбачених законодавчими актами.
Загалом ці платежі можна об'єднати в три групи.
До першої групи платежів входять:
• мито;
• податок на додану вартість;
• акцизи.
Другу групу становлять збори за:
• видачу ліцензій митними органами або за відновлення дій ліцензії;
• видачу відповідного кваліфікаційного документа (атестата) спеціаліста з митної справи;
• митне оформлення;
• митне супроводження товарів.
Третю групу митних платежів становить плата за:
• інформування і консультування;
• прийняття попереднього рішення;
• участь у митних аукціонах.
Ще одним важливим поняттям митної справи є «митне оформлення». Це - процедура розміщення вантажів і транспортних засобів під певний митний режим і завершення дії цього режиму.
Під поняттям «митний контроль» розуміють сукупність заходів, що вживаються митними органами з метою забезпечення дії законодавства України та міжнародних угод, контроль за виконанням яких покладено на митні органи.
Використана література: Голомовзий, В.Г. Митне регулювання: Навч. посібник. / В.Г. Голомовзий, Л.А. Панкова, О.Ю. Григор’єв. — Львів: В-во Національного університету ’Львівська політехніка’, 2004.
