Підхомний О.М. Управління інвестиційними процесами на фінансових ринках (2003)
2.4. Міжнародні взаємозв’язки та функціонування фінансових ринків
У сучасних умовах необхідно враховувати вплив чинника глобалізації економіки на функціонування фінансових ринків. Ця обставина зумовила створення низки теоретичних розробок. Наприклад, монетаристська модель відкритої економіки при дослідженні валютних курсів виходить з припущення про паритет купівельної спроможності. Крім того, не менш важливим є припущення про паритет процентних ставок, яке полягає в тому, що різниця між прибутковістю фінансових активів (процентними ставками) відображає майбутні зміни валютних курсів. Якщо, наприклад, прибутковість інвестицій усередині країни і є вищою, ніж прибутковість інвестицій за кордоном і*, це означає, що національна валюта повинна знецінитись по відношенню до іноземної. Розрізняють гіпотези непокритого і покритого паритету процентних ставок [74, с.36—37]. В обох випадках гіпотези паритету процентних ставок має місце припущення, що інвестори різних країн розглядають інвестиції в кожній з них як повні замінники, в першу чергу, за рівнем ризику. Обгрунтуванням гіпотези покритого паритету процентних ставок є можливість здійснення процентного арбітражу з допомогою термінового валютного контракту у разі відсутності такого паритету. Гіпотеза непокритого паритету процентних ставок є набагато строгішою. Вона виконується, якщо валютний ризик відсутній, а інвестори точно прогнозують майбутні коливання валютного курсу.
Що стосується взаємозв’язку процентних ставок і валютного курсу, то, згідно із моделлю Мандела-Флемінга (кейнсіанський підхід), зростання внутрішньої процентної ставки спричиняє збільшення надходжень капіталу у країну і зміцнення її валюти. А у відповідності з монетаристською моделлю, різниця процентних ставок пояснюється, перш за все, відмінностями у рівнях інфляції, і зростання номінальної процентної ставки всередині країни є сигналом майбутньої девальвації національної валюти. Теоретичні
збіжності викликані, перш за все, різними припущеннями стосовно гнучкості цін. Кейнсіанський підхід описує макроекономічні коливання у короткостроковій перспективі, а монетаристські моделі стосуються довгострокового періоду [74, с.39].
Що стосується взаємозв’язку процентних ставок і валютного курсу, то, згідно із моделлю Мандела-Флемінга (кейнсіанський підхід), зростання внутрішньої процентної ставки спричиняє збільшення надходжень капіталу у країну і зміцнення її валюти. А у відповідності з монетаристською моделлю, різниця процентних ставок пояснюється, перш за все, відмінностями у рівнях інфляції, і зростання номінальної процентної ставки всередині країни є сигналом майбутньої девальвації національної валюти. Теоретичні
збіжності викликані, перш за все, різними припущеннями стосовно гнучкості цін. Кейнсіанський підхід описує макроекономічні коливання у короткостроковій перспективі, а монетаристські моделі стосуються довгострокового періоду [74, с.39].
