Дубініна А.А. Основи митної справи в Україні (2004)
Джерела митної справи
Джерела митної справи - це вихідні від держави або визнані нею офіційно-документальні форми вираження та закріплення норм митної справи, надання їм юридичного, загальнообов’язкового значення.
Галузь митної справи має свої власні джерела, серед яких: Конституція, Закони України, міжнародно-правові акти належним чином ратифіковані та під законні акти, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, акти ДМСУ (накази, розпорядження, листи та ін.), спільні акти ДМСУ з іншими міністерствами та відомствами, акти інших міністерств та відомств. До джерел митного законодавства також можемо віднести правові звичаї (наприклад, звичаї морських портів в частині порядку та послідовності в проходженні суднами митного контролю) та звичайну митну практику.
Положення Закону «Про митну справу в Україні» були розвинуті в інших нормативних актах, головними серед яких є Митний кодекс України (МКУ) та Закони «Про єдиний митний тариф» та «Про зовнішньоекономічну діяльність». Три вище перелічених законодавчих акти забезпечують нормативно-правове регулювання окремих груп правових відносин в митній сфері. Митний кодекс - спрямований на регулювання митних процедур та діяльності митних органів, Закон «Про єдиний митний тариф» - основних положень тарифного регулювання, а Закон «Про зовнішньоекономічну діяльність» - прав та обов’язків суб’єктів зовнішньоекономічних відносин та повноваженні держави та її органів щодо регулювання таких відносин.
Митний кодекс України прийнято 12 грудня 1991 р. і введено в дію з 1 січня 1992 р. «...визначає принципи організації митної справи в Україні з метою створення умов для формування ринкової економіки та зростання активності зовнішньоекономічної діяльності на основі єдності митної території, мит та митних зборів. Цей Кодекс спрямований на забезпечення додержання митними, іншими державними органами, суб’єктами зовнішньоекономічної і господарської діяльності, а також гро-
мадянами прав та обов’язків у галузі митної справи». МКУ містить в собі 164 статті та складається з 11 розділів.
Чинний на сьогодні Митний кодекс України було прийнято в грудні 1991 p., у період, коли формувалися основні засади державності та незалежності України в законодавчому плані. І хоча введення в дію митного кодексу на той час зіграло позитивну роль, сьогодні він вже не відповідає сучасному стану митної справи. Більше того він стримує розвиток господарської та фінансово-банківської діяльності підприємств як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку. Чинним МКУ недостатньо забезпечуються умови ЗЕД українських товаровиробників. Усе де вимагало прийняття нового Митного кодексу.
Для підготовки нової редакції Митного кодексу урядом України від 12 липня 1995 р. була затверджена міжвідомча група, в яку ввійшли відповідальні співробітники Верховної Ради України, Кабінету Міністрів, науковці і спеціалісти Держмитслужби і митниць України . Разом із тим спеціалістами було підготовлено та подано до Кабінету Міністрів України проект Закону «Про внесення змін та доповнень до діючого Митного кодексу України».
Підготовка проекту нового Митного кодексу та його розгляд викликані необхідністю приведення чинного митного законодавства у відповідність до Конституції України, гармонізації та уніфікації із загальноприйнятими в європейській та світовій практиці нормами і стандартами, а також приведення проекту Кодексу у відповідність до ринкової економіки.
Верховною Радою України четвертого скликання 11 липня 2002 року був прийнятий новий Митний кодекс України, який вступає в дію з січня 2004 року.
Новий Митний кодекс України складається з 23 розділів, 81 глави і 645 статей. Він повною мірою відповідає європейським
і міжнародним стандартам, високим юридичним вимогам країн з ринковою економікою до нормативних документів такого рівня. Проект Кодексу містить норми, які закріплюють створену на сьогодні структуру митних органів України, чітко визначають статус і повноваження всіх елементів цієї структури: від ДМСУ до митниць та спеціалізованих організацій. Суттєвою, особливістю проекту є об’єднання в одному законодавчому акті двох основних законів у галузі митної справи: Митного кодексу та Закону України «Про єдиний митний тариф». Це споріднює його з аналогічними митними актами більшості країн світу, в яких містяться норми, що визначають принципи та порядок обкладання митом товарів, які переміщуються через митний кордон. Уперше в митному законодавстві грунтовно розглядаються особливості здійснення митних операцій при переміщенні громадян і вантажів різними видами транспорту. Прогресивним аспектом є також визначення правового статусу митного брокера та митного перевізника. Опрацьовані такі важливі для митної справи проблемні положення, як критерії визначення країни походження товарів, митні пільги та преференції тощо.
Новацією є положення, які встановлюють методи визначення митної вартості товарів. Закладені тут норми базуються на сучасних міжнародних документах із цього питання.
Кардинальні зміни та доповнення внесено в розділи проекту Кодексу, що регламентують організацію боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил. Зокрема, деталізовано процесуальні норми провадження у справах про порушення митних правил, конкретизовано види митних порушень.
На тривалий період він виконуватиме своє завдання із забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Ще одним важливим законодавчим актом в сфері митної справи, є прийнятий 5 лютого 1992р. закон «Про єдиний митний тариф». Закон «Про єдиний митний тариф» створив нормативну базу для регулювання питань щодо обкладення спеціальним податком — митом товарів та транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України. Розділ І Закону містить загальні положення щодо мети Закону, одного митного тарифу, митно-тарифної ради. В Розділі II Закону «Мито та його види» визначаються поняття мита, його види, порядок застосування деяких видів мит, порядок нарахування та сплати мита, поняття митної вартості, порядок визначення країни походження товарів. В Розділі III цього Закону «Звільнення від сплати мита, тарифні пільги та преференції» регулюються питання щодо надання пільг фізичним та юридичним особам по обкладенню митом товарів та інших предметів, які переміщуються через митний кордон, умовно-безмитного ввозу та вивозу товарів з митної території України, повернення над міру стягненого та стягнення недобраного мита. В Розділі IV «Заключні положення», ст. 26 встановлює пріоритетність обов’язкових для України міжнародних норм щодо митних тарифів перед нормами національного законодавства.
Іншим законодавчим актом щодо митної справи є Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність». На відміну від розглянутих вище законодавчих актів, що встановлюють правові норми, якими в першу чергу керуються органи державної влади, Закон «Про зовнішньоекономічну діяльність» регулює питання щодо правового статусу, прав та обов’язків фізичних та юридичних осіб - суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, порядку та суб’єктів їх реєстрації та ліцензування; встановлює правові основи регулювання зовнішньоекономічної діяльності, нагляду за дотриманням державних інтересів при здійсненні суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності своєї господарчої діяльності та компетенцію державних органів з цих питань.
Також існує велика кількість законів та підзаконних актів, які регулюють окремі види суспільних відносин в сфері митного права. Це можуть бути або законодавчі акти, що регулюють окремі специфічні види підприємницької діяльності, наприклад, Закон України «Про режим іноземного інвестування» або законодавчі акти щодо окремих видів товарів, наприклад такі, як Закони України «Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції», «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» та багато інших.
Список використаної літератури: Дубініна, А.А. Основи митної справи в Україні: Навчальний посібник / А.А. Дубініна, С.В. Сорокіна. — К.: ВД ’Професіонал’, 2004. — 360 с.
Галузь митної справи має свої власні джерела, серед яких: Конституція, Закони України, міжнародно-правові акти належним чином ратифіковані та під законні акти, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, акти ДМСУ (накази, розпорядження, листи та ін.), спільні акти ДМСУ з іншими міністерствами та відомствами, акти інших міністерств та відомств. До джерел митного законодавства також можемо віднести правові звичаї (наприклад, звичаї морських портів в частині порядку та послідовності в проходженні суднами митного контролю) та звичайну митну практику.
Положення Закону «Про митну справу в Україні» були розвинуті в інших нормативних актах, головними серед яких є Митний кодекс України (МКУ) та Закони «Про єдиний митний тариф» та «Про зовнішньоекономічну діяльність». Три вище перелічених законодавчих акти забезпечують нормативно-правове регулювання окремих груп правових відносин в митній сфері. Митний кодекс - спрямований на регулювання митних процедур та діяльності митних органів, Закон «Про єдиний митний тариф» - основних положень тарифного регулювання, а Закон «Про зовнішньоекономічну діяльність» - прав та обов’язків суб’єктів зовнішньоекономічних відносин та повноваженні держави та її органів щодо регулювання таких відносин.
Митний кодекс України прийнято 12 грудня 1991 р. і введено в дію з 1 січня 1992 р. «...визначає принципи організації митної справи в Україні з метою створення умов для формування ринкової економіки та зростання активності зовнішньоекономічної діяльності на основі єдності митної території, мит та митних зборів. Цей Кодекс спрямований на забезпечення додержання митними, іншими державними органами, суб’єктами зовнішньоекономічної і господарської діяльності, а також гро-
мадянами прав та обов’язків у галузі митної справи». МКУ містить в собі 164 статті та складається з 11 розділів.
Чинний на сьогодні Митний кодекс України було прийнято в грудні 1991 p., у період, коли формувалися основні засади державності та незалежності України в законодавчому плані. І хоча введення в дію митного кодексу на той час зіграло позитивну роль, сьогодні він вже не відповідає сучасному стану митної справи. Більше того він стримує розвиток господарської та фінансово-банківської діяльності підприємств як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку. Чинним МКУ недостатньо забезпечуються умови ЗЕД українських товаровиробників. Усе де вимагало прийняття нового Митного кодексу.
Для підготовки нової редакції Митного кодексу урядом України від 12 липня 1995 р. була затверджена міжвідомча група, в яку ввійшли відповідальні співробітники Верховної Ради України, Кабінету Міністрів, науковці і спеціалісти Держмитслужби і митниць України . Разом із тим спеціалістами було підготовлено та подано до Кабінету Міністрів України проект Закону «Про внесення змін та доповнень до діючого Митного кодексу України».
Підготовка проекту нового Митного кодексу та його розгляд викликані необхідністю приведення чинного митного законодавства у відповідність до Конституції України, гармонізації та уніфікації із загальноприйнятими в європейській та світовій практиці нормами і стандартами, а також приведення проекту Кодексу у відповідність до ринкової економіки.
Верховною Радою України четвертого скликання 11 липня 2002 року був прийнятий новий Митний кодекс України, який вступає в дію з січня 2004 року.
Новий Митний кодекс України складається з 23 розділів, 81 глави і 645 статей. Він повною мірою відповідає європейським
Новацією є положення, які встановлюють методи визначення митної вартості товарів. Закладені тут норми базуються на сучасних міжнародних документах із цього питання.
Кардинальні зміни та доповнення внесено в розділи проекту Кодексу, що регламентують організацію боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил. Зокрема, деталізовано процесуальні норми провадження у справах про порушення митних правил, конкретизовано види митних порушень.
На тривалий період він виконуватиме своє завдання із забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Ще одним важливим законодавчим актом в сфері митної справи, є прийнятий 5 лютого 1992р. закон «Про єдиний митний тариф». Закон «Про єдиний митний тариф» створив нормативну базу для регулювання питань щодо обкладення спеціальним податком — митом товарів та транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України. Розділ І Закону містить загальні положення щодо мети Закону, одного митного тарифу, митно-тарифної ради. В Розділі II Закону «Мито та його види» визначаються поняття мита, його види, порядок застосування деяких видів мит, порядок нарахування та сплати мита, поняття митної вартості, порядок визначення країни походження товарів. В Розділі III цього Закону «Звільнення від сплати мита, тарифні пільги та преференції» регулюються питання щодо надання пільг фізичним та юридичним особам по обкладенню митом товарів та інших предметів, які переміщуються через митний кордон, умовно-безмитного ввозу та вивозу товарів з митної території України, повернення над міру стягненого та стягнення недобраного мита. В Розділі IV «Заключні положення», ст. 26 встановлює пріоритетність обов’язкових для України міжнародних норм щодо митних тарифів перед нормами національного законодавства.
Іншим законодавчим актом щодо митної справи є Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність». На відміну від розглянутих вище законодавчих актів, що встановлюють правові норми, якими в першу чергу керуються органи державної влади, Закон «Про зовнішньоекономічну діяльність» регулює питання щодо правового статусу, прав та обов’язків фізичних та юридичних осіб - суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, порядку та суб’єктів їх реєстрації та ліцензування; встановлює правові основи регулювання зовнішньоекономічної діяльності, нагляду за дотриманням державних інтересів при здійсненні суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності своєї господарчої діяльності та компетенцію державних органів з цих питань.
Також існує велика кількість законів та підзаконних актів, які регулюють окремі види суспільних відносин в сфері митного права. Це можуть бути або законодавчі акти, що регулюють окремі специфічні види підприємницької діяльності, наприклад, Закон України «Про режим іноземного інвестування» або законодавчі акти щодо окремих видів товарів, наприклад такі, як Закони України «Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції», «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» та багато інших.
Список використаної літератури: Дубініна, А.А. Основи митної справи в Україні: Навчальний посібник / А.А. Дубініна, С.В. Сорокіна. — К.: ВД ’Професіонал’, 2004. — 360 с.
