Дубініна А.А. Основи митної справи в Україні (2004)
Сертифікація товарів при митному оформленні
Практика світової сертифікації свідчить, що регулювання її державою існує в усіх країнах світу, і чим більш розвинута економіка держави, тим складніше система державного регулювання. В Україні, як і в більшості країн світу, проектування, підготовка до виробництва, виготовлення багатьох видів продукції існують під контролем державних органів. По-перше, це відноситься до харчових продуктів, лікарських засобів, миючих засобів, електропобутових товарів, тим самим створюються визначені гарантії якості та безпеки вітчизняної продукції. Експерти Всесвітнього банку в результаті переговорів та всебічного аналізу інформації признали українську систему сертифікації відповідною до принципів ГАТТ/СОТ.
Для усунення торгових бар’єрів, подолання технічної ізоляції України Держстандарт активно працює в міжнародних організаціях зі стандартизації, встановлює двосторонні сприятливі для України відносини з більш ніж 40 країнами світу щодо взаємного визнання результатів оцінки відповідності. У зв’язку з цим територіальні центри стандартизації, метрології та сертифікації, акредитовані як органи в Системі УкрСЕПРО, можуть видавати свідоцтво про визнання сертифіката з зазначеними країнами СНД. Рішення про можливість видачі свідоцтва про визнання сертифіката, зареєстрованого в національних системах сертифікації зазначених держав, повинно прийматися на підставі перевірки:
• наявності реєстраційних номерів органу з сертифікації, що видав сертифікат, та акредитованих випробувальних лабораторій, що провели випробування з метою сертифікації;
• відповідності позначень та назв нормативних документів, зазначених у сертифікаті, позначенням та назвам нормативних документів, які наведені в Переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні.
Головним вітчизняним документом, що став основою Української системи сертифікації є Декрет Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію та сертифікацію», яким визначено Держстандарт національним органом з сертифікації. Дія Декрету поширюється на підприємства, установи і організації незалежно від форм власності та видів діяльності.
Державні стандарти містять обов’язкові та рекомендовані вимоги до продукції. До обов’язкових належать вимоги стосовно безпеки продукції для життя та здоров’я громадян, охорони навколишнього середовища, техніки безпеки і гігієни праці, метрологічних норм та правил, що забезпечують достовірність і єдність вимірювань. Обов’язкові вимоги державних стандартів підлягають безумовному виконанню усіма підприємствами (ст. 5 декрету). Статтею 18 декрету наголошується, що імпортовані товари мають супроводжуватися сертифікатом, який засвідчує їхню відповідність обов’язковим вимогам нормативних документів, що діють в Україні. Разом з цим підкреслюється, що іноземний сертифікат має бути визнаний уповноваженим на те органом з сертифікації України. Обов’язковій сертифікації не підлягають товари, що переміщуються через митну територію України транзитом, у разі розміщення на митних ліцензійних складах, а також майно, що тимчасово ввозиться в Україну.
Порядок ввезення на митну територію України продукції, що імпортується та підлягає в Україні обов’язковій сертифікації, запроваджується наказом Держстандарту. Він застосовується до продукції, що імпортується та включена до відповідного переліку товарів, розробленого Держстандартом та є об’єктом купівлі-продажу або обміну.
Об’єктами сертифікації є:
• продукція, яка ввозиться в Україну і не позначена виробником як така, що відповідає чинним в Україні нормативним документам або відповідає аналогічному продукту;
• яка ввозиться в Україну і не відповідає чинним в Україні нормативним документами, але має позитивний висновок санітарно-гігієнічної експертизи МОЗ України. Обов’язково сертифікація продукції в Системі УкрСЕПРО здійснюється на відповідність обов’язковим вимогам нормативних документів, чинних в Україні, щодо безпеки життя , здоров’я людей та охорони довкілля.
Усі роботи з сертифікацією проводяться з заявником на договірних підставах. Для проведення сертифікації продукції в Системі УкрСЕПРО заявник подає до акредитованого органу заявку та митну декларацію МД-2 з відміткою митниці - для імпортної продукції. Якщо на сертифікацію заявляється імпортна продукція, яка не відповідає вимогам чинних стандартів, у реквізиті заявки зазначається код продукції за ТН ЗЕД. Код ТН ЗЕД переноситься заявником в заявку з поля № 33 ВМД. Термін від розгляду заявки до прийняття рішення повинен бути не більше 15-ти днів.
Сертифікація товарів проводиться за наступною схемою:
Документами, що засвідчують відповідність характеристик товару нормам Держстандарту та надають право ва випуск товару у вільний обіг в Україні, є сертифікат відповідності або свідоцтво про визнання. Сертифікат відповідності видається на імпортовані товари у разі проведення випробувань органами Держстандарту України. Якщо іноземний сертифікат що надійшов разом з імпортованою партією товару в Україні визнається то Держстандарт видає відповідне свідоцтво про визнання такого сертифіката.
Постановою Кабінету Міністрів України у 1997 році введено в дію Порядок митного оформлення імпортних товарів (продукції), Що підлягають в Україні та є предметом купівлі-продажу або обміну. Зазначений Порядок не поширюється на імпортні товари (продукцію), які ввозяться:
• як подарунки;
• як гуманітарна та технічна допомога;
• як інвестиція до статутного фонду суб’єктів підприємницької діяльності України;
• як виставкове майно;
• в режимі реімпорту;
• для розміщення на митних ліцензійних складах;
• в режимі імпорту для подальшого реекспорту.
Підставою для проведення митного оформлення імпортованої партії товару, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні, для вільного використання на внутрішньому ринку є поданий до митниці сертифікат відповідності або свідоцтво про визнання іноземного сертифіката (в окремих випадках можна подати до митного органу копію сертифіката). Дія зазначених документів Держстандарту як підстави для митного оформлення поширюється на партію товару, яка надходить на адресу одного одержувача-імпортера за одним товарно-транспортним документом. У разі відмови органу Держстандарту у видачі сертифіката відповідності на імпортовану партію товару або невизнання іноземного сертифіката, товар має бути вивезений за межі України.
Окремим законодавчим актом в Україні введено обов’язкову сертифікацію товарів 1-24 груп ТН ЗЕД, де визначено, що “підставою для переміщення через митний кордон України продукції 1-24 груп ТН ЗЕД є сертифікат відповідності, виданий уповноваженим згідно з чинним законодавством органом, або свідоцтво про визнання іноземного сертифіката “(Закон України “Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції”).
Органи системи УкрСЕПРО поряд з сертифікацією також займаються і визначенням країни походження товарів. Термін «країна походження товарів» означає державу в якій товар був повністю вироблений, або підданий достатній переробці. Вважаються повністю виробленими в даній країні наступні товари:
• корисні копалини;
• рослинна продукція, вирощена та зібрана на її території;
• живі тварини, народжені та вирощені в ній;
• вироблена в ній продукція полювання, риболовства;
• продукція морського промислу, здобута в світовому океані судами даної країни;
• вторинна сировина або відходи, як наслідок виробничих операцій здійснюваних у даній країні;
• продукція високих технологій, одержана у відкритому космосі. Товар вважається походженням із країни експорту тільки в
разі, якщо він закуповується виключно у підприємства, фірми, зареєстрованих у належному порядку в країні експорту і імпортується шляхом прямого відвантаження з цієї країни в країну імпорту. Вимогам прямого відвантаження відповідають також товари які транспортуються через територію однієї або декількох країн в наслідок географічних транспортних, технічних або економічних причин, а також при тимчасовому їх ввозі або складуванні на території цих країн за умовою знаходження товарів в режимі транзиту.
Для визначення країни походження товару треба знати критерії достатньої переробки, характерні для товарів. Термін «критерій достатньої переробки» означає критерій, згідно з яким товар, у виробництві якого беруть участь дві і більше країн, вважається з країни в якій він мав останню суттєву переробку, достатню для придбання товаром його якісних ознак; критерій достатньої переробки може бути виражений:
• правилом, потребуючим зміни тарифної позиції відповідної товарної номенклатури зі списком винятків;
* переліком виробничих та технологічних процесів, достатніх або недостатніх для того, щоб товар вважався походженням з тієї країни, де ці процеси мали місце;
• в правилом «адвалорної частки», коли процентна доля вартості використаних матеріалів або добавленої вартості доходить до фіксованого рівня в вартості “франко-завод” товару, що поставляється.
Не вважаються належним до критерію достатньої переробки:
• операції по забезпеченню зберігання товарів, під час їх транспортування;
• операції по подрібненню партії, формуванню відправок, сортуванню, перепакуванню;
• прості комплектуючі операції;
• змішування товарів (компонентів), без надання продукції характеристик, суттєво відрізняючи її від первинних компонентів;
• забій худоби.
Список використаної літератури: Дубініна, А.А. Основи митної справи в Україні: Навчальний посібник / А.А. Дубініна, С.В. Сорокіна. — К.: ВД ’Професіонал’, 2004. — 360 с.
Для усунення торгових бар’єрів, подолання технічної ізоляції України Держстандарт активно працює в міжнародних організаціях зі стандартизації, встановлює двосторонні сприятливі для України відносини з більш ніж 40 країнами світу щодо взаємного визнання результатів оцінки відповідності. У зв’язку з цим територіальні центри стандартизації, метрології та сертифікації, акредитовані як органи в Системі УкрСЕПРО, можуть видавати свідоцтво про визнання сертифіката з зазначеними країнами СНД. Рішення про можливість видачі свідоцтва про визнання сертифіката, зареєстрованого в національних системах сертифікації зазначених держав, повинно прийматися на підставі перевірки:
• наявності реєстраційних номерів органу з сертифікації, що видав сертифікат, та акредитованих випробувальних лабораторій, що провели випробування з метою сертифікації;
• відповідності позначень та назв нормативних документів, зазначених у сертифікаті, позначенням та назвам нормативних документів, які наведені в Переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні.
Головним вітчизняним документом, що став основою Української системи сертифікації є Декрет Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію та сертифікацію», яким визначено Держстандарт національним органом з сертифікації. Дія Декрету поширюється на підприємства, установи і організації незалежно від форм власності та видів діяльності.
Державні стандарти містять обов’язкові та рекомендовані вимоги до продукції. До обов’язкових належать вимоги стосовно безпеки продукції для життя та здоров’я громадян, охорони навколишнього середовища, техніки безпеки і гігієни праці, метрологічних норм та правил, що забезпечують достовірність і єдність вимірювань. Обов’язкові вимоги державних стандартів підлягають безумовному виконанню усіма підприємствами (ст. 5 декрету). Статтею 18 декрету наголошується, що імпортовані товари мають супроводжуватися сертифікатом, який засвідчує їхню відповідність обов’язковим вимогам нормативних документів, що діють в Україні. Разом з цим підкреслюється, що іноземний сертифікат має бути визнаний уповноваженим на те органом з сертифікації України. Обов’язковій сертифікації не підлягають товари, що переміщуються через митну територію України транзитом, у разі розміщення на митних ліцензійних складах, а також майно, що тимчасово ввозиться в Україну.
Порядок ввезення на митну територію України продукції, що імпортується та підлягає в Україні обов’язковій сертифікації, запроваджується наказом Держстандарту. Він застосовується до продукції, що імпортується та включена до відповідного переліку товарів, розробленого Держстандартом та є об’єктом купівлі-продажу або обміну.
Об’єктами сертифікації є:
• продукція, яка ввозиться в Україну і не позначена виробником як така, що відповідає чинним в Україні нормативним документам або відповідає аналогічному продукту;
• яка ввозиться в Україну і не відповідає чинним в Україні нормативним документами, але має позитивний висновок санітарно-гігієнічної експертизи МОЗ України. Обов’язково сертифікація продукції в Системі УкрСЕПРО здійснюється на відповідність обов’язковим вимогам нормативних документів, чинних в Україні, щодо безпеки життя , здоров’я людей та охорони довкілля.
Сертифікація товарів проводиться за наступною схемою:
Документами, що засвідчують відповідність характеристик товару нормам Держстандарту та надають право ва випуск товару у вільний обіг в Україні, є сертифікат відповідності або свідоцтво про визнання. Сертифікат відповідності видається на імпортовані товари у разі проведення випробувань органами Держстандарту України. Якщо іноземний сертифікат що надійшов разом з імпортованою партією товару в Україні визнається то Держстандарт видає відповідне свідоцтво про визнання такого сертифіката.
Постановою Кабінету Міністрів України у 1997 році введено в дію Порядок митного оформлення імпортних товарів (продукції), Що підлягають в Україні та є предметом купівлі-продажу або обміну. Зазначений Порядок не поширюється на імпортні товари (продукцію), які ввозяться:
• як подарунки;
• як гуманітарна та технічна допомога;
• як інвестиція до статутного фонду суб’єктів підприємницької діяльності України;
• як виставкове майно;
• в режимі реімпорту;
• для розміщення на митних ліцензійних складах;
• в режимі імпорту для подальшого реекспорту.
Підставою для проведення митного оформлення імпортованої партії товару, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні, для вільного використання на внутрішньому ринку є поданий до митниці сертифікат відповідності або свідоцтво про визнання іноземного сертифіката (в окремих випадках можна подати до митного органу копію сертифіката). Дія зазначених документів Держстандарту як підстави для митного оформлення поширюється на партію товару, яка надходить на адресу одного одержувача-імпортера за одним товарно-транспортним документом. У разі відмови органу Держстандарту у видачі сертифіката відповідності на імпортовану партію товару або невизнання іноземного сертифіката, товар має бути вивезений за межі України.
Окремим законодавчим актом в Україні введено обов’язкову сертифікацію товарів 1-24 груп ТН ЗЕД, де визначено, що “підставою для переміщення через митний кордон України продукції 1-24 груп ТН ЗЕД є сертифікат відповідності, виданий уповноваженим згідно з чинним законодавством органом, або свідоцтво про визнання іноземного сертифіката “(Закон України “Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції”).
Органи системи УкрСЕПРО поряд з сертифікацією також займаються і визначенням країни походження товарів. Термін «країна походження товарів» означає державу в якій товар був повністю вироблений, або підданий достатній переробці. Вважаються повністю виробленими в даній країні наступні товари:
• рослинна продукція, вирощена та зібрана на її території;
• живі тварини, народжені та вирощені в ній;
• вироблена в ній продукція полювання, риболовства;
• продукція морського промислу, здобута в світовому океані судами даної країни;
• вторинна сировина або відходи, як наслідок виробничих операцій здійснюваних у даній країні;
• продукція високих технологій, одержана у відкритому космосі. Товар вважається походженням із країни експорту тільки в
разі, якщо він закуповується виключно у підприємства, фірми, зареєстрованих у належному порядку в країні експорту і імпортується шляхом прямого відвантаження з цієї країни в країну імпорту. Вимогам прямого відвантаження відповідають також товари які транспортуються через територію однієї або декількох країн в наслідок географічних транспортних, технічних або економічних причин, а також при тимчасовому їх ввозі або складуванні на території цих країн за умовою знаходження товарів в режимі транзиту.
Для визначення країни походження товару треба знати критерії достатньої переробки, характерні для товарів. Термін «критерій достатньої переробки» означає критерій, згідно з яким товар, у виробництві якого беруть участь дві і більше країн, вважається з країни в якій він мав останню суттєву переробку, достатню для придбання товаром його якісних ознак; критерій достатньої переробки може бути виражений:
• правилом, потребуючим зміни тарифної позиції відповідної товарної номенклатури зі списком винятків;
* переліком виробничих та технологічних процесів, достатніх або недостатніх для того, щоб товар вважався походженням з тієї країни, де ці процеси мали місце;
• в правилом «адвалорної частки», коли процентна доля вартості використаних матеріалів або добавленої вартості доходить до фіксованого рівня в вартості “франко-завод” товару, що поставляється.
Не вважаються належним до критерію достатньої переробки:
• операції по забезпеченню зберігання товарів, під час їх транспортування;
• операції по подрібненню партії, формуванню відправок, сортуванню, перепакуванню;
• прості комплектуючі операції;
• змішування товарів (компонентів), без надання продукції характеристик, суттєво відрізняючи її від первинних компонентів;
• забій худоби.
Список використаної літератури: Дубініна, А.А. Основи митної справи в Україні: Навчальний посібник / А.А. Дубініна, С.В. Сорокіна. — К.: ВД ’Професіонал’, 2004. — 360 с.
