Л. Панкевич, М. Зварич, Р. Бойко, Л. Лучечко Бухгалтерський облік у бюджетних установах (2002)
Списання матеріальних цінностей, інших необоротних матеріальних активів, запасів
У процесі своєї діяльності бюджетними установами використовуються основні засоби для забезпечення виконання покладених на них функцій державою. Вони з часом неодмінно поступово зношуються та стають непридатними для подальшого використання. Причиною цього може бути як фізичне, так і моральне зношення. Тому перед бюджетною установою рано чи пізно постане питання — що робити з такими матеріальними цінностями.
Отже, в такому випадку вибуття основних засобів може відбуватися у вигляді ліквідації, реалізації, безоплатної передачі.
Основні засоби, які стали непридатними для подальшого користування, списуються з дотриманням вимог, що передбачені Типовою інструкцією про порядок списання матеріальних цінностей з балансу бюджетних установ.
Оформляється це, залежно від виду основних засобів. Актом про списання основних засобів у бюджетних установах за типовою формою №03-3 (бюджет); Актом про списання автотранспортних засобів за типовою формою №03-4 (бюджет); Актом про списання з балансу бюджетної установи та організації вилученої із бібліотеки літератури (типова форма №03-5 (бюджет).
Здійснювати розбирання чи демонтаж основних засобів можна лише після оформлення відповідних актів на їх списання.
Діяльність бюджетних установ є багатогранною, а відповідно, є особливості щодо порядку списання основних засобів та інших необоротних активів. Це зумовлено насамперед великим переліком різноманітних видів необоротних активів, які використовуються лише в бюджетній сфері (спеціальне обладнання, інвентар та інше).
Нині основними нормативними документами, які відображають і диктують порядок списання основних засобів та необоротних активів в бюджетних установах є Інструкція з обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ та Типова інструкція про порядок списання матеріальних цінностей з балансу бюджетних установ.
Типову інструкцію розроблено з метою встановлення єдиних вимог до порядку списання матеріальних цінностей, в тому числі і основних засобів, установами та організаціями, які утримуються за рахунок державного або місцевого бюджетів, тобто чинність цієї інструкції поширена на всі бюджетні установи. До цього часу в Україні діяла Типова інструкція про порядок списання основних засобів бюджетних установ.
Типова інструкція, затверджена Держказначейством, уніфікує вимоги щодо порядку списання матеріальних цінностей для всіх бюджетних установ. Попри це, нині діють і галузеві інструкції Міністерств і відомств щодо порядку списання основних засобів. Це насамперед стосується спеціального обладнання військових частин. Інструкція ж з обліку основних засобів та інших нематеріальних активів деякою мірою дублює основні вимоги Типової інструкції із списання основних засобів.
Як і в інструкції з обліку основних засобів, так і в типовій інструкції із списання матеріальних цінностей, в тому числі основних засобів, визначено, що з балансів установ можуть бути списані матеріальні цінності:
а) необоротні активи — будинки та споруди, машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади та інвентар, робочі і продуктивні тварини, багаторічні насадження, інші основні засоби (крім земельних ділянок та капітальних витрат на поліпшення земель), експонати зоопарків, виставок, бібліотечні фонди, малоцінні необоротні матеріальні активи, білизна, постільні речі, одяг та взуття, тимчасові нетитульні споруди, природні ресурси, інвентарна тара, матеріали довготривалого використання для наукових цілей, авторські та суміжні з ними права, інші нематеріальні активи;
б) запаси — сировина і матеріали, обладнання, конструкції і деталі до установки, спецобладнання для науково-дослідних робіт за господарськими договорами, будівельні матеріали, інші виробничі запаси, тварини на вирощуванні і відгодівлі, малоцінні та швидкозношувані предмети, матеріали для навчальних, наукових та інших цілей, продукти харчування, медикаменти і перев'язувальні засоби, господарські матеріали і канцелярське приладдя, паливо, горючі і мастильні матеріали, тара, запасні частини до машин і обладнання та інші матеріали.
Музейні цінності списуються установленим чинним законодавством порядком.
Списанню підлягають матеріальні цінності:
а) непридатні для подальшого використання;
б) виявлені в результаті інвентаризації як нестача;
в) морально застарілі;
г) фізично зношені;
д) пошкоджені внаслідок аварії чи стихійного лиха (за умови, що відновлення їх є неможливим або економічно недоцільним і вони не можуть бути реалізовані).
Крім того, підлягають списанню будівлі, споруди, що підпадають під знесення у зв'язку з будівництвом нових об'єктів, та такі, що зруйновані внаслідок атмосферного впливу і тривалого використання.
Слід зазначити, що знос, нарахований у розмірі 100 відсотків вартості на необоротні активи, не може бути підставою для їх списання.
Для визначення непридатності матеріальних цінностей і встановлення неможливості або неефективності проведення їх відновлювального ремонту, а також для оформлення необхідної документації на списання цих цінностей, наказом керівника установи щорічно створюється постійно діюча комісія, яка діє протягом року, у складі: керівника або його заступника (голова комісії); головного бухгалтера або його заступника (в установах і організаціях, у яких штатним розписом посада головного бухгалтера не передбачена, — особи, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку); керівників груп обліку (в установах, які обслуговуються централізованими бухгалтеріями) або інших
працівників бухгалтерії, які обліковують матеріальні цінності; особи, на яку покладено відповідальність за збереження матеріальних цінностей; інших посадових осіб (на розсуд керівника установи).
Наказ про створення постійно діючої комісії поновлюється щорічно або за потребою.
Також право визначення непридатності матеріальних цінностей і встановлення неможливості або неефективності проведення відновлювального ремонту, а також оформлення необхідної документації наказом керівника установи може бути надано щорічній інвентаризаційній комісії.
Для встановлення непридатності автомобілів, нагрівальних котлів, підйомників та інших необоротних активів, які перебувають під наглядом Державних інспекцій, необхідно запрошувати представника відповідної інспекції, який підписує акт про списання або передає комісії свій письмовий висновок, що додається до акта.
Для списання музейних цінностей або матеріальних цінностей спеціального призначення комісія створюється за окремим наказом керівника установи.
Постійно діюча комісія повинна забезпечити виконання шести основних завдань:
Коли обладнання списується у зв'язку з будівництвом нових, розширенням, реконструкцією та технічним переобладнанням діючих об'єктів, комісія повинна перевірити його наявність у плані реконструкції та технічного переобладнання, затвердженому організацією вищого рівня, і зробити в акті про списання посилання на пункт та дату затвердження плану.
За результатами обстеження комісією складаються акти про списання матеріальних цінностей.
Слід зазначити, що при списанні матеріальних цінностей можуть складатися акти довільної форми із зазначенням вичерпної інформації щодо їх кількісних та якісних показників, а також причин вибуття (списання).
В акті про списання матеріальних цінностей необхідно детально висвітлювати причини вибуття об'єкта, стан основних частин, деталей і вузлів, конструктивних елементів та обґрунтовувати недоцільність і неможливість їх відновлення.
При списанні автотранспортних засобів, крім того, вказується пробіг автомобіля і дається технічна характеристика агрегатів і деталей автомобіля та можливість подальшого використання основних деталей і вузлів, які можуть бути отримані в результаті демонтажу.
Списання з балансів установ матеріальних цінностей, які вибули внаслідок аварій, проводиться за умови додання до акту про списання копії акту про аварію з поясненням причин аварії та переліком заходів, вжитих щодо винних осіб.
Дозвіл на списання з балансу матеріальних цінностей надається керівником установи, установою вищого рівня або головним розпорядником бюджетних коштів залежно від вартості матеріальних цінностей та причин списання.
Списання матеріальних цінностей як таких, що непридатні для подальшого використання, морально застарілі, фізично зношені, пошкоджені внаслідок аварії чи стихійного лиха (за винятком виявлених в результаті інвентаризації як нестача) проводиться за таким порядком:
а) з балансів установ, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету:
вартістю за одиницю (комплект) в розмірі до 5000 гривень — з дозволу керівника установи;
вартістю за одиницю (комплект) в розмірі від 5000 гривень до 10000 гривень — з дозволу установи вищого рівня;
вартістю за одиницю (комплект) в розмірі понад 10000 гривень — з дозволу центрального органу виконавчої влади або іншого головного розпорядника бюджетних коштів.
б) з балансів установ, що утримуються за рахунок коштів місцевих бюджетів:
вартістю за одиницю (комплект) в розмірі до 2500 гривень — з дозволу керівника установи;
вартістю за одиницю (комплект) в розмірі від 2500 гривень до 5000 гривень — з дозволу установи вищого рівня;
вартістю за одиницю (комплект) в розмірі понад 5000 гривень — з дозволу місцевої державної адміністрації.
Нестачі матеріальних цінностей, виявлені в результаті інвентаризації, що перевищують норми природних втрат, втрат від псування, стихійного лиха, а також, коли конкретні винуватці не встановлені, списуються з балансів лише після ретельної перевірки дійсної відсутності винних осіб і вжиття потрібних заходів задля недопущення фактів втрат у подальшому за таким порядком:
а) за кожним випадком нестач або псувань матеріальних цінностей на суму до 2500 гривень включно — з дозволу керівника установи;
б) за кожним випадком нестач або псування матеріальних цінностей на суму від 2500 до 5000 гривень включно — з дозволу керівника установи вищого рівня;
в) за кожним випадком нестач або псування матеріальних цінностей на суму понад 5000 гривень — з дозволу керівника центрального органу виконавчої влади або іншого головного розпорядника бюджетних коштів, голови місцевої державної адміністрації.
Зауважимо, що в документах, які установи подають для оформлення списання нестач понад норми природних втрат і втрат від псування матеріальних цінностей, слід вказати заходи, яких вжито задля попередження таких
втрат надалі.
Списання матеріальних цінностей з балансів центральних органів виконавчої влади (головних розпорядників бюджетних коштів) та місцевих державних адміністрацій здійснюється з дозволу їх керівника, незалежно від вартості матеріальних цінностей.
Не може бути здійснено списання з балансу установи основних засобів та інших необоротних активів (за винятком пошкоджених внаслідок аварії чи стихійного лиха, морально застарілих, фізично зношених та виявлених в результаті інвентаризації як нестача) до закінчення періоду нарахування зносу на них.
Списання матеріальних цінностей проводиться за первісною вартістю або за відновлювальною вартістю (у разі проведення індексації або переоцінки матеріальних цінностей). При списанні необоротних активів, що були в експлуатації, в документах поряд з їх первісною (відновлювальною) вартістю вказується сума нарахованого зносу.
Усі деталі, вузли і агрегати розібраного та демонтованого обладнання, що придатні для ремонту іншого обладнання, а також матеріали, отримані від ліквідації необоротних активів, оприбутковуються на відповідних субрахунках бухгалтерського обліку, а непридатні деталі та матеріали оприбутковуються як інші матеріали і підлягають обов'язковій здачі установі, на яку покладено збір такої сировини.
Також підлягають обов'язковій здачі виготовлені із кольорових металів де талі та вузли, які не використовуються в даній установі для ремонту машин, інструментів, приладів, обладнання.
Деталі і вузли, що містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, вилучені після демонтажу матеріальних цінностей, підлягають здачі на спеціалізовані підприємства України, що здійснюють приймання та переробку відходів і лому дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.
За наявності відомчих або централізованих пунктів, що займаються збиранням і демонтажем техніки, апаратури, приладів та інших виробів, останні здаються без демонтажу, цілим комплексом.
Заборонено знищувати, викидати, здавати в лом техніку, апаратуру, прилади та інші вироби, що містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, без попереднього вилучення і одночасного оприбуткування цінних деталей, а також передавати, списувати і продавати техніку, апаратуру та інші необоротні активи за цінами, нижчими від вартості дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, що містяться в них, за вирахуванням витрат на їх вилучення.
Списання матеріальних цінностей з обліку (як ліквідація на підставі акту про списання) без наступної їх реалізації або передачі іншій бюджетній установі здійснюється лише у випадках, коли подальше використання цих цінностей неможливе або економічно недоцільне.
Щодо безоплатної передачі матеріальних цінностей, то це можна робити з дотриманням наступного порядку:
а) з балансів установ, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, — у межах одного центрального органу виконавчої влади (головного розпорядника бюджетних коштів);
б) з балансів установ, що утримуються за рахунок коштів місцевих бюджетів,— у межах одного місцевого бюджету.
Безоплатна передача матеріальних цінностей від однієї установи до іншої, якщо установи належать до сфери управління одного і того самого центрального органу виконавчої влади або іншого головного розпорядника бюджетних коштів, здійснюється на підставі рішення головного розпорядника бюджетних коштів.
Безоплатна передача матеріальних цінностей центральними органами виконавчої влади або іншими головними розпорядниками бюджетних коштів здійснюється з дозволу Кабінету Міністрів України.
Продаж матеріальних цінностей, які, згідно з Інструкцією з обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ, віднесені до основних засобів (у тому числі повністю зношених), здійснюється тільки на конкурентних засадах (через біржі, аукціони та за конкурсом).
Продаж будівель (у тому числі приміщень), споруд, транспортних засобів та повністю зношених за даними бухгалтерського обліку матеріальних цінностей, які належать до необоротних активів, проводиться за експертною оцінкою. Експертна оцінка — це визначення вартості матеріальних цінностей експертом за договором із установою.
Продаж інших необоротних активів та запасів здійснюється за справедливою вартістю. Представником установи при визначенні справедливої вар. тості є комісія (створена згідно з вимогами пункту 6 Типової інструкції). Справедлива вартість визначається з урахуванням первісної вартості матеріальних цінностей та фізичного і морального зношення.
Кошти, отримані установами від реалізації необоротних активів (крім будівель і споруд) та інших матеріальних цінностей (у т.ч. списаних), за здані у вигляді брухту і відходів чорні, кольорові метали, дорогоцінні метали (у відходи від використання фотоматеріалів і кіноплівки), дорогоцінне каміння, у розмірах, що, згідно із законодавством, залишаються у розпорядженні установи, витрачаються на покриття витрат, пов'язаних з організацією збирання і транспортування зазначених матеріалів на приймальні пункти, витрати на інші господарські потреби i на преміювання осіб, які безпосередньо зайняті збиранням брухту та відходів, на ремонт, модернізацію чи придбання нових необоротних активів (крім будівель і споруд) та матеріальних цінностей, а також на інші видатки за кошторисом.
Суми, отримані установами від продажу будівель і споруд, заносяться в дохід того бюджету, за рахунок якого утримується дана установа.
Документи аналітичного обліку необоротних активів систематизуються за датами здійснення операцій та оформлюються меморіальним ордером №9 (ф.438), який являє собою накопичувальну відомість вибуття та переміщення необоротних активів.
Реалізація необоротних активів (крім будинків та споруд), придбаних за рахунок коштів загального або спеціального фонду, відображається за кредитом рахунків, на яких вони обліковуються, а зменшення фонду в необоротних активах показується за дебетом 401 рахунку і одночасно зменшується сума нарахованого зносу записами в дебет 131, 132 або 133 рахунків.
На суму коштів, отриманих від реалізації необоротних активів, придбаних за кошти загального фонду, проводиться запис в дебет 313, 323, 364 або 675 рахунків і в кредит рахунку 711, на якому обліковуються доходи за спеціальними коштами.
Щодо сум коштів, отриманих від реалізації необоротних активів, придбаних за кошти спеціального фонду, то в такому випадку проводиться аналогічний запис. Суму нарахованого І1Д13 показують за кредитом 641 рахунку у кореспонденції з рахунками 364 або 675.
Щодо реалізації будинків та споруд, то особливість обліку таких випадків полягає у тому, що кошти від їх (будинків і споруд) продажу, на відміну від інших необоротних активів, не залишаються у розпорядженні установи, а підлягають перерахуванню в дохід бюджету. Виходячи з цього, проводяться записи:
1) Дт 131-133 та відповідно 401; Кт. 103.
2) Дт 364 або 675: Кт 642 "Інші розрахунки з бюджетом". У випадку, коли при реалізації необоротних активів здійснено уцінку, то на суму уцінки проводиться додатковий запис у дебет рахунків 401 і 131,132 або 133 та кредит одного із рахунків від 101 до 122.
У разі, коли необоротні активи (крім земельних ділянок) стали непридатними і бюджетною установою їх списано з дотриманням вимог нормативних документів, у бухгалтерському обліку такі операції мають відображатись за дебетом 401 та 131-133 рахунків, тобто зменшенням фонду в необоротних активах та суми нарахованого на них зносу, і за кредитом рахунків 103-122, тобто списанням з обліку вартості непридатних для подальшого використання необоротних активів.
Також списання непридатних для подальшого використання необоротних активів може супроводжуватися оприбуткуванням сум вартості матеріалів, отриманих від демонтажу. Існують два варіанти: 1 — коли одержані таким чином суми слід перерахувати в дохід бюджету; 2 — коли суми вартості таких матеріалів залишаються в розпорядженні бюджетної установи.
У першому випадку це стосується матеріалів для навчальних, наукових, інших цілей та господарських матеріалів і канцелярського приладдя. Ці операції супроводжуються записами в дебет рахунків 231 і 234 та кредит рахунку Інші розрахунки з бюджетом" (про облік реалізації матеріалів йдеться в розділі 2.3 "Облік запасів").
У другому випадку це стосується господарських матеріалів, канцелярського приладдя, пального, горючих і мастильних матеріалів, запчастин до машин і обладнання, інших матеріалів, отриманих від демонтажу необоротних активів і залишених у розпорядженні установи, якщо вони придбані за рахунок коштів загального або спеціального фондів. Якщо матеріали, отримані від демонтажу необоротних активів, були придбані за кошти загального фонду, тоді оприбуткування їх у бухгалтерському обліку супроводжується відповідними записами в дебет рахунків 234, 235, 238, 239, а за кредитом рахунків 681 "Внутрішні розрахунки за загальним фондом" та 701 "Асигнування з державного бюджету на видатки установи та інші заходи" чи 702 "Асигнування з місцевого бюджету на видатки установи та інші заходи" відображається відповідно одержання коштів від розпорядників коштів вищого ступеня та суми одержаних таким чином матеріалів як суми бюджетних коштів, що надійшли на видатки, передбачені кошторисом.
Використана література: Бухгалтерський облік у бюджетних установах: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Л. Панкевич, М. Зварич, Р. Бойко, Л. Лучечко. - Львів: Аверс, 2002. - 316 с.
Отже, в такому випадку вибуття основних засобів може відбуватися у вигляді ліквідації, реалізації, безоплатної передачі.
Основні засоби, які стали непридатними для подальшого користування, списуються з дотриманням вимог, що передбачені Типовою інструкцією про порядок списання матеріальних цінностей з балансу бюджетних установ.
Оформляється це, залежно від виду основних засобів. Актом про списання основних засобів у бюджетних установах за типовою формою №03-3 (бюджет); Актом про списання автотранспортних засобів за типовою формою №03-4 (бюджет); Актом про списання з балансу бюджетної установи та організації вилученої із бібліотеки літератури (типова форма №03-5 (бюджет).
Здійснювати розбирання чи демонтаж основних засобів можна лише після оформлення відповідних актів на їх списання.
Діяльність бюджетних установ є багатогранною, а відповідно, є особливості щодо порядку списання основних засобів та інших необоротних активів. Це зумовлено насамперед великим переліком різноманітних видів необоротних активів, які використовуються лише в бюджетній сфері (спеціальне обладнання, інвентар та інше).
Нині основними нормативними документами, які відображають і диктують порядок списання основних засобів та необоротних активів в бюджетних установах є Інструкція з обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ та Типова інструкція про порядок списання матеріальних цінностей з балансу бюджетних установ.
Типову інструкцію розроблено з метою встановлення єдиних вимог до порядку списання матеріальних цінностей, в тому числі і основних засобів, установами та організаціями, які утримуються за рахунок державного або місцевого бюджетів, тобто чинність цієї інструкції поширена на всі бюджетні установи. До цього часу в Україні діяла Типова інструкція про порядок списання основних засобів бюджетних установ.
Типова інструкція, затверджена Держказначейством, уніфікує вимоги щодо порядку списання матеріальних цінностей для всіх бюджетних установ. Попри це, нині діють і галузеві інструкції Міністерств і відомств щодо порядку списання основних засобів. Це насамперед стосується спеціального обладнання військових частин. Інструкція ж з обліку основних засобів та інших нематеріальних активів деякою мірою дублює основні вимоги Типової інструкції із списання основних засобів.
а) необоротні активи — будинки та споруди, машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади та інвентар, робочі і продуктивні тварини, багаторічні насадження, інші основні засоби (крім земельних ділянок та капітальних витрат на поліпшення земель), експонати зоопарків, виставок, бібліотечні фонди, малоцінні необоротні матеріальні активи, білизна, постільні речі, одяг та взуття, тимчасові нетитульні споруди, природні ресурси, інвентарна тара, матеріали довготривалого використання для наукових цілей, авторські та суміжні з ними права, інші нематеріальні активи;
б) запаси — сировина і матеріали, обладнання, конструкції і деталі до установки, спецобладнання для науково-дослідних робіт за господарськими договорами, будівельні матеріали, інші виробничі запаси, тварини на вирощуванні і відгодівлі, малоцінні та швидкозношувані предмети, матеріали для навчальних, наукових та інших цілей, продукти харчування, медикаменти і перев'язувальні засоби, господарські матеріали і канцелярське приладдя, паливо, горючі і мастильні матеріали, тара, запасні частини до машин і обладнання та інші матеріали.
Музейні цінності списуються установленим чинним законодавством порядком.
Списанню підлягають матеріальні цінності:
а) непридатні для подальшого використання;
б) виявлені в результаті інвентаризації як нестача;
в) морально застарілі;
г) фізично зношені;
д) пошкоджені внаслідок аварії чи стихійного лиха (за умови, що відновлення їх є неможливим або економічно недоцільним і вони не можуть бути реалізовані).
Крім того, підлягають списанню будівлі, споруди, що підпадають під знесення у зв'язку з будівництвом нових об'єктів, та такі, що зруйновані внаслідок атмосферного впливу і тривалого використання.
Слід зазначити, що знос, нарахований у розмірі 100 відсотків вартості на необоротні активи, не може бути підставою для їх списання.
Для визначення непридатності матеріальних цінностей і встановлення неможливості або неефективності проведення їх відновлювального ремонту, а також для оформлення необхідної документації на списання цих цінностей, наказом керівника установи щорічно створюється постійно діюча комісія, яка діє протягом року, у складі: керівника або його заступника (голова комісії); головного бухгалтера або його заступника (в установах і організаціях, у яких штатним розписом посада головного бухгалтера не передбачена, — особи, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку); керівників груп обліку (в установах, які обслуговуються централізованими бухгалтеріями) або інших
працівників бухгалтерії, які обліковують матеріальні цінності; особи, на яку покладено відповідальність за збереження матеріальних цінностей; інших посадових осіб (на розсуд керівника установи).
Наказ про створення постійно діючої комісії поновлюється щорічно або за потребою.
Для встановлення непридатності автомобілів, нагрівальних котлів, підйомників та інших необоротних активів, які перебувають під наглядом Державних інспекцій, необхідно запрошувати представника відповідної інспекції, який підписує акт про списання або передає комісії свій письмовий висновок, що додається до акта.
Для списання музейних цінностей або матеріальних цінностей спеціального призначення комісія створюється за окремим наказом керівника установи.
Постійно діюча комісія повинна забезпечити виконання шести основних завдань:
Коли обладнання списується у зв'язку з будівництвом нових, розширенням, реконструкцією та технічним переобладнанням діючих об'єктів, комісія повинна перевірити його наявність у плані реконструкції та технічного переобладнання, затвердженому організацією вищого рівня, і зробити в акті про списання посилання на пункт та дату затвердження плану.
За результатами обстеження комісією складаються акти про списання матеріальних цінностей.
Слід зазначити, що при списанні матеріальних цінностей можуть складатися акти довільної форми із зазначенням вичерпної інформації щодо їх кількісних та якісних показників, а також причин вибуття (списання).
В акті про списання матеріальних цінностей необхідно детально висвітлювати причини вибуття об'єкта, стан основних частин, деталей і вузлів, конструктивних елементів та обґрунтовувати недоцільність і неможливість їх відновлення.
При списанні автотранспортних засобів, крім того, вказується пробіг автомобіля і дається технічна характеристика агрегатів і деталей автомобіля та можливість подальшого використання основних деталей і вузлів, які можуть бути отримані в результаті демонтажу.
Списання з балансів установ матеріальних цінностей, які вибули внаслідок аварій, проводиться за умови додання до акту про списання копії акту про аварію з поясненням причин аварії та переліком заходів, вжитих щодо винних осіб.
Дозвіл на списання з балансу матеріальних цінностей надається керівником установи, установою вищого рівня або головним розпорядником бюджетних коштів залежно від вартості матеріальних цінностей та причин списання.
Списання матеріальних цінностей як таких, що непридатні для подальшого використання, морально застарілі, фізично зношені, пошкоджені внаслідок аварії чи стихійного лиха (за винятком виявлених в результаті інвентаризації як нестача) проводиться за таким порядком:
а) з балансів установ, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету:
вартістю за одиницю (комплект) в розмірі до 5000 гривень — з дозволу керівника установи;
вартістю за одиницю (комплект) в розмірі від 5000 гривень до 10000 гривень — з дозволу установи вищого рівня;
вартістю за одиницю (комплект) в розмірі понад 10000 гривень — з дозволу центрального органу виконавчої влади або іншого головного розпорядника бюджетних коштів.
б) з балансів установ, що утримуються за рахунок коштів місцевих бюджетів:
вартістю за одиницю (комплект) в розмірі до 2500 гривень — з дозволу керівника установи;
вартістю за одиницю (комплект) в розмірі від 2500 гривень до 5000 гривень — з дозволу установи вищого рівня;
Нестачі матеріальних цінностей, виявлені в результаті інвентаризації, що перевищують норми природних втрат, втрат від псування, стихійного лиха, а також, коли конкретні винуватці не встановлені, списуються з балансів лише після ретельної перевірки дійсної відсутності винних осіб і вжиття потрібних заходів задля недопущення фактів втрат у подальшому за таким порядком:
а) за кожним випадком нестач або псувань матеріальних цінностей на суму до 2500 гривень включно — з дозволу керівника установи;
б) за кожним випадком нестач або псування матеріальних цінностей на суму від 2500 до 5000 гривень включно — з дозволу керівника установи вищого рівня;
в) за кожним випадком нестач або псування матеріальних цінностей на суму понад 5000 гривень — з дозволу керівника центрального органу виконавчої влади або іншого головного розпорядника бюджетних коштів, голови місцевої державної адміністрації.
Зауважимо, що в документах, які установи подають для оформлення списання нестач понад норми природних втрат і втрат від псування матеріальних цінностей, слід вказати заходи, яких вжито задля попередження таких
втрат надалі.
Списання матеріальних цінностей з балансів центральних органів виконавчої влади (головних розпорядників бюджетних коштів) та місцевих державних адміністрацій здійснюється з дозволу їх керівника, незалежно від вартості матеріальних цінностей.
Не може бути здійснено списання з балансу установи основних засобів та інших необоротних активів (за винятком пошкоджених внаслідок аварії чи стихійного лиха, морально застарілих, фізично зношених та виявлених в результаті інвентаризації як нестача) до закінчення періоду нарахування зносу на них.
Списання матеріальних цінностей проводиться за первісною вартістю або за відновлювальною вартістю (у разі проведення індексації або переоцінки матеріальних цінностей). При списанні необоротних активів, що були в експлуатації, в документах поряд з їх первісною (відновлювальною) вартістю вказується сума нарахованого зносу.
Усі деталі, вузли і агрегати розібраного та демонтованого обладнання, що придатні для ремонту іншого обладнання, а також матеріали, отримані від ліквідації необоротних активів, оприбутковуються на відповідних субрахунках бухгалтерського обліку, а непридатні деталі та матеріали оприбутковуються як інші матеріали і підлягають обов'язковій здачі установі, на яку покладено збір такої сировини.
Також підлягають обов'язковій здачі виготовлені із кольорових металів де талі та вузли, які не використовуються в даній установі для ремонту машин, інструментів, приладів, обладнання.
Деталі і вузли, що містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, вилучені після демонтажу матеріальних цінностей, підлягають здачі на спеціалізовані підприємства України, що здійснюють приймання та переробку відходів і лому дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.
За наявності відомчих або централізованих пунктів, що займаються збиранням і демонтажем техніки, апаратури, приладів та інших виробів, останні здаються без демонтажу, цілим комплексом.
Заборонено знищувати, викидати, здавати в лом техніку, апаратуру, прилади та інші вироби, що містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, без попереднього вилучення і одночасного оприбуткування цінних деталей, а також передавати, списувати і продавати техніку, апаратуру та інші необоротні активи за цінами, нижчими від вартості дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, що містяться в них, за вирахуванням витрат на їх вилучення.
Списання матеріальних цінностей з обліку (як ліквідація на підставі акту про списання) без наступної їх реалізації або передачі іншій бюджетній установі здійснюється лише у випадках, коли подальше використання цих цінностей неможливе або економічно недоцільне.
Щодо безоплатної передачі матеріальних цінностей, то це можна робити з дотриманням наступного порядку:
а) з балансів установ, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, — у межах одного центрального органу виконавчої влади (головного розпорядника бюджетних коштів);
б) з балансів установ, що утримуються за рахунок коштів місцевих бюджетів,— у межах одного місцевого бюджету.
Безоплатна передача матеріальних цінностей від однієї установи до іншої, якщо установи належать до сфери управління одного і того самого центрального органу виконавчої влади або іншого головного розпорядника бюджетних коштів, здійснюється на підставі рішення головного розпорядника бюджетних коштів.
Безоплатна передача матеріальних цінностей центральними органами виконавчої влади або іншими головними розпорядниками бюджетних коштів здійснюється з дозволу Кабінету Міністрів України.
Продаж матеріальних цінностей, які, згідно з Інструкцією з обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ, віднесені до основних засобів (у тому числі повністю зношених), здійснюється тільки на конкурентних засадах (через біржі, аукціони та за конкурсом).
Продаж будівель (у тому числі приміщень), споруд, транспортних засобів та повністю зношених за даними бухгалтерського обліку матеріальних цінностей, які належать до необоротних активів, проводиться за експертною оцінкою. Експертна оцінка — це визначення вартості матеріальних цінностей експертом за договором із установою.
Продаж інших необоротних активів та запасів здійснюється за справедливою вартістю. Представником установи при визначенні справедливої вар. тості є комісія (створена згідно з вимогами пункту 6 Типової інструкції). Справедлива вартість визначається з урахуванням первісної вартості матеріальних цінностей та фізичного і морального зношення.
Кошти, отримані установами від реалізації необоротних активів (крім будівель і споруд) та інших матеріальних цінностей (у т.ч. списаних), за здані у вигляді брухту і відходів чорні, кольорові метали, дорогоцінні метали (у відходи від використання фотоматеріалів і кіноплівки), дорогоцінне каміння, у розмірах, що, згідно із законодавством, залишаються у розпорядженні установи, витрачаються на покриття витрат, пов'язаних з організацією збирання і транспортування зазначених матеріалів на приймальні пункти, витрати на інші господарські потреби i на преміювання осіб, які безпосередньо зайняті збиранням брухту та відходів, на ремонт, модернізацію чи придбання нових необоротних активів (крім будівель і споруд) та матеріальних цінностей, а також на інші видатки за кошторисом.
Суми, отримані установами від продажу будівель і споруд, заносяться в дохід того бюджету, за рахунок якого утримується дана установа.
Документи аналітичного обліку необоротних активів систематизуються за датами здійснення операцій та оформлюються меморіальним ордером №9 (ф.438), який являє собою накопичувальну відомість вибуття та переміщення необоротних активів.
Реалізація необоротних активів (крім будинків та споруд), придбаних за рахунок коштів загального або спеціального фонду, відображається за кредитом рахунків, на яких вони обліковуються, а зменшення фонду в необоротних активах показується за дебетом 401 рахунку і одночасно зменшується сума нарахованого зносу записами в дебет 131, 132 або 133 рахунків.
На суму коштів, отриманих від реалізації необоротних активів, придбаних за кошти загального фонду, проводиться запис в дебет 313, 323, 364 або 675 рахунків і в кредит рахунку 711, на якому обліковуються доходи за спеціальними коштами.
Щодо сум коштів, отриманих від реалізації необоротних активів, придбаних за кошти спеціального фонду, то в такому випадку проводиться аналогічний запис. Суму нарахованого І1Д13 показують за кредитом 641 рахунку у кореспонденції з рахунками 364 або 675.
Щодо реалізації будинків та споруд, то особливість обліку таких випадків полягає у тому, що кошти від їх (будинків і споруд) продажу, на відміну від інших необоротних активів, не залишаються у розпорядженні установи, а підлягають перерахуванню в дохід бюджету. Виходячи з цього, проводяться записи:
1) Дт 131-133 та відповідно 401; Кт. 103.
2) Дт 364 або 675: Кт 642 "Інші розрахунки з бюджетом". У випадку, коли при реалізації необоротних активів здійснено уцінку, то на суму уцінки проводиться додатковий запис у дебет рахунків 401 і 131,132 або 133 та кредит одного із рахунків від 101 до 122.
У разі, коли необоротні активи (крім земельних ділянок) стали непридатними і бюджетною установою їх списано з дотриманням вимог нормативних документів, у бухгалтерському обліку такі операції мають відображатись за дебетом 401 та 131-133 рахунків, тобто зменшенням фонду в необоротних активах та суми нарахованого на них зносу, і за кредитом рахунків 103-122, тобто списанням з обліку вартості непридатних для подальшого використання необоротних активів.
Також списання непридатних для подальшого використання необоротних активів може супроводжуватися оприбуткуванням сум вартості матеріалів, отриманих від демонтажу. Існують два варіанти: 1 — коли одержані таким чином суми слід перерахувати в дохід бюджету; 2 — коли суми вартості таких матеріалів залишаються в розпорядженні бюджетної установи.
У першому випадку це стосується матеріалів для навчальних, наукових, інших цілей та господарських матеріалів і канцелярського приладдя. Ці операції супроводжуються записами в дебет рахунків 231 і 234 та кредит рахунку Інші розрахунки з бюджетом" (про облік реалізації матеріалів йдеться в розділі 2.3 "Облік запасів").
У другому випадку це стосується господарських матеріалів, канцелярського приладдя, пального, горючих і мастильних матеріалів, запчастин до машин і обладнання, інших матеріалів, отриманих від демонтажу необоротних активів і залишених у розпорядженні установи, якщо вони придбані за рахунок коштів загального або спеціального фондів. Якщо матеріали, отримані від демонтажу необоротних активів, були придбані за кошти загального фонду, тоді оприбуткування їх у бухгалтерському обліку супроводжується відповідними записами в дебет рахунків 234, 235, 238, 239, а за кредитом рахунків 681 "Внутрішні розрахунки за загальним фондом" та 701 "Асигнування з державного бюджету на видатки установи та інші заходи" чи 702 "Асигнування з місцевого бюджету на видатки установи та інші заходи" відображається відповідно одержання коштів від розпорядників коштів вищого ступеня та суми одержаних таким чином матеріалів як суми бюджетних коштів, що надійшли на видатки, передбачені кошторисом.
Використана література: Бухгалтерський облік у бюджетних установах: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Л. Панкевич, М. Зварич, Р. Бойко, Л. Лучечко. - Львів: Аверс, 2002. - 316 с.
