Л. Панкевич, М. Зварич, Р. Бойко, Л. Лучечко Бухгалтерський облік у бюджетних установах (2002)
Облік розрахунків із соціального страхування
Нормативним документом, що регулює соціальне страхування при тимчасовій непрацездатності, є Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18.01.2001 р. за №2240-Ш.
Розглянемо страхові випадки, у разі яких надається допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок:
— захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві;
— необхідності догляду за хворою дитиною;
— необхідності догляду за хворим членом сім'ї;
— догляду за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 16 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною;
— карантину, накладеного органами санітарно-епідеміологічної служби;
— тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу;
— протезування у стаціонарі протезно-ортопедичного підприємства;
— санаторно-курортного лікування.
Допомога з тимчасової непрацездатності не надається:
— у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею злочину;
— у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров'ю з метою ухилення від роботи або симуляції хвороби;
— за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи;
— за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;
— у разі тимчасової непрацездатності у зв'язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або дій, пов'язаних з таким сп'янінням;
— за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, у творчій відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з навчанням.
Застраховані особи, які в період отримання допомоги з тимчасової не працездатності порушують режим, встановлений для них лікарем, або не з'являються без поважних причин у призначений строк на медичний огляд, у тому числі на лікарсько-консультативну комісію (ЛКК) чи медико-соціальну експертну комісію (МСЕК), втрачають право на цю допомогу з дня порушення cтроку, що встановлюється рішенням органу, який призначає допомогу за тимчасовою непрацездатністю.
Розмір допомоги за тимчасовою непрацездатністю встановлюється залеж но від терміну страхового стажу (протягом якого працівник підлягає страхуванню та сплачує страхові внески) й становить:
• 60% середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж до п'яти років;
• 80% середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж від п'яти до восьми років;
• 100% середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж понад вісім років;
• 100% середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, віднесеним до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; одному з батьків або особі, що їх замінює та доглядає хвору дитину віком до 14 років, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи; ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Розглянемо тепер умови нарахування допомоги з вагітності та пологів.
Допомога за вагітністю та пологами надається у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки при вагітності топологах. Допомога з вагітності та пологів виплачується за весь період відпустки, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей — 70) календарних днів після пологів. Жінкам, віднесеним до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомога з вагітності та пологів виплачується за 180 календарних днів зазначеної відпустки (90 — до пологів та 90 — після пологів). Розмір зазначеної допомоги обчислюється сумарно та надається застрахованій особі в повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів.
Допомога з вагітності та пологів надається також у разі всиновлення дитини протягом двох місяців з дня її народження, зазначеного у свідоцтві про народження, за період з дня усиновлення і до закінчення 56 календарних днів (70 календарних днів у разі одночасного усиновлення двох і більше дітей, 90 календарних днів — для жінок, віднесених до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи).
У випадку надання відпустки застрахованій особі у зв'язку з вагітністю та пологами у період її тимчасової непрацездатності лікарняний листок з тимчасової непрацездатності закривається, і з дня настання цієї відпустки видається інший листок непрацездатності.
Розмір допомоги з вагітності та пологів складає 100% середньої заробітної плати і не залежить від страхового стажу.
Крім цього, при народженні дитини, одному з батьків дитини, усиновителю чи опікуну надається одноразова допомога. Застрахованій особі, яка усиновила дитину або взяла її під опіку, допомога при народженні дитини надався, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше шести місяців з дня народження дитини.
У разі народження (усиновлення, встановлення опіки) двох і більше дітей допомога надається на кожну дитину. Допомога при народженні дитини не надається у випадку народження мертвої дитини.
Розмір допомоги при народженні дитини встановлюється Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності і становить не менше 64 відсотків прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого законом (з 1 жовтня 2001 року 180 грн.).
Окремо слід сказати про допомогу з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Право на вищезазначену допомогу у формі матеріального забезпечення, яке частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, має застрахована особа (один з батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Допомога з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом щомісячно з дня надання відпустки для догляду за дитиною по день її закінчення, але не більше як по день досягнення дитиною трирічного віку включно.
Допомога на поховання надається у разі смерті застрахованої особи, а також членів сім'ї, які перебували на її утриманні:
— дружини (чоловіка);
— дітей, братів, сестер та онуків, які не досягли 18 років або старших цього віку, якщо вони стали інвалідами до 18 років (братів, сестер та онуків — за умови, що вони не мають працездатних батьків), а студентів та учнів середніх професійно-технічних та вищих навчальних закладів з денною формою навчання — до 23 років;
— батька, матері;
— діда та баби за прямою лінією спорідненості.
Не вважаються такими, що перебували на утриманні застрахованої особи члени сім'ї, які мали самостійні джерела засобів до існування (одержували заробітну плату, пенсію тощо).
Розмір допомоги на поховання встановлюється Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності і становить не менше 50 відсотків розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом з 1 жовтня 2001 року (166 грн.).
Для забезпечення відновлення здоров'я застрахована особа та члени її сім'ї мають право на отримання санаторно-курортного лікування, оздоровлення в спеціалізованих оздоровчих закладах (у тому числі дитячих). Надання послуг застрахованим особам, пов'язаних із санітарно-курортним лікуванням здійснюється за наявності медичних показань.
При обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для забезпечення допомогою з тимчасової непрацездатності, з вагітності та пологів враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.
Розглянемо тепер розміри внесків, які повинні сплачуватись у Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що встановлені Законом України "Про розміри внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" від 11.01.2001 р. за №2213-111. Отже, для бюджетних установ розмір внесків складає 2, 5% суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", та підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян.
Для самих працівників бюджетних установ внески справляються від суми оплати праці, що включає основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян у розмірі:
— 0,25% — для найманих працівників, які мають заробітну плату нижче 150 грн.;
— 0,50% — для найманих працівників, які мають заробітну плату більше 150 грн.
Слід зазначити, що допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, виплачується застрахованим особам Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) інвалідності незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.
Перші п'ять днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, оплачуються за рахунок коштів установ та організацій і відповідно відносяться на її видатки, як касові так і фактичні. Тобто для бюджетних установ вищевказані витрати здійснюються за кодом економічної класифікації видатків 1130 "Виплата по тимчасовій непрацездатності" і відображаються за дебетом рахунків 801-802, 811-813 та кредитом рахунку 661. Такий порядок затверджено Кабінетом Міністрів України постановою від 06.05.2001 р. за №439.
Бюджетні установи, організації сплачують до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності різницю між нарахованими для установи, організації і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону.
Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється один раз на місяць — у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період.
У випадку нестачі коштів для 100-відсоткової виплати заробітної плати та сплати страхових внесків, нарахування їх на заробітну плату і перерахування страхових внесків до Фонду провадиться пропорційно до сум заробітної плати.
Страхувальником здійснюються витрати:
— на виплату допомоги з тимчасової непрацездатності, вагітності і пологів, при народженні дитини, на поховання;
— на санаторно-курортне лікування та оздоровлення застрахованих осіб та членів їх сімей та інші .витрати — в межах передбачених кошторисом асигнувань.
Витрати за рахунок коштів Фонду соціального страхування страхувальники здійснюють за рахунок своїх коштів, що перебувають на їх поточних рахунках, з відповідним урахуванням цих платежів при сплаті збору на обов'язкове соціальне страхування.
Витрати за рахунок коштів Фонду соціального страхування оплачуються страхувальником з його каси або поточного рахунку відповідно до їхнього цільового призначення за встановленим порядком.
Виплата допомоги з тимчасової непрацездатності, вагітності і пологів працівникам за рахунок коштів Фонду здійснюється страхувальником у строки, встановлені для виплати заробітної плати; допомога, на поховання та одноразова допомога при народженні дитини видається у день звернення за нею. Страхувальники не мають права припиняти виплату допомоги у випадках, коли сума нарахованого збору та інших платежів до Фонду не покриває фактичних витрат з виплати допомоги.
Якщо витрати, оплачені страхувальником за звітний квартал, перевищують нараховану суму збору та інших платежів, то різниця між сумою витрат і сумою збору зараховується в рахунок сплати наступного кварталу.
Якщо ж витрати перевищують суму збору і не можуть бути покриті збором до Фонду наступного кварталу, то сума перевищення, з урахуванням очікуваного результату розрахунків за наступний квартал, відшкодовується страхувальнику органом реєстрації після одержання від нього розрахункової відомості за минулий квартал.
Відшкодування страхувальнику суми перевищення витрат над сумою збору у випадках, коли належна сума збору не покриває витрат, може провадитись і до одержання розрахункової відомості на підставі довідки-розрахунку, підписаної керівником і головним бухгалтером страхувальника.
Відшкодування провадиться за платіжним дорученням органом реєстрації шляхом перерахування зазначених сум на поточний рахунок страхувальника.
Слід зазначити, що для проведення видатків за коштами соціального страхування установою створюється офіційна комісія із числа адміністрації і членів профкому.
Використана література: Бухгалтерський облік у бюджетних установах: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Л. Панкевич, М. Зварич, Р. Бойко, Л. Лучечко. - Львів: Аверс, 2002. - 316 с.
Розглянемо страхові випадки, у разі яких надається допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок:
— захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві;
— необхідності догляду за хворою дитиною;
— необхідності догляду за хворим членом сім'ї;
— догляду за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 16 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною;
— карантину, накладеного органами санітарно-епідеміологічної служби;
— тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу;
— протезування у стаціонарі протезно-ортопедичного підприємства;
— санаторно-курортного лікування.
Допомога з тимчасової непрацездатності не надається:
— у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею злочину;
— у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров'ю з метою ухилення від роботи або симуляції хвороби;
— за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи;
— за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;
— у разі тимчасової непрацездатності у зв'язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або дій, пов'язаних з таким сп'янінням;
— за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, у творчій відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з навчанням.
Застраховані особи, які в період отримання допомоги з тимчасової не працездатності порушують режим, встановлений для них лікарем, або не з'являються без поважних причин у призначений строк на медичний огляд, у тому числі на лікарсько-консультативну комісію (ЛКК) чи медико-соціальну експертну комісію (МСЕК), втрачають право на цю допомогу з дня порушення cтроку, що встановлюється рішенням органу, який призначає допомогу за тимчасовою непрацездатністю.
Розмір допомоги за тимчасовою непрацездатністю встановлюється залеж но від терміну страхового стажу (протягом якого працівник підлягає страхуванню та сплачує страхові внески) й становить:
• 60% середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж до п'яти років;
• 80% середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж від п'яти до восьми років;
• 100% середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж понад вісім років;
• 100% середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, віднесеним до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; одному з батьків або особі, що їх замінює та доглядає хвору дитину віком до 14 років, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи; ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Розглянемо тепер умови нарахування допомоги з вагітності та пологів.
Допомога з вагітності та пологів надається також у разі всиновлення дитини протягом двох місяців з дня її народження, зазначеного у свідоцтві про народження, за період з дня усиновлення і до закінчення 56 календарних днів (70 календарних днів у разі одночасного усиновлення двох і більше дітей, 90 календарних днів — для жінок, віднесених до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи).
У випадку надання відпустки застрахованій особі у зв'язку з вагітністю та пологами у період її тимчасової непрацездатності лікарняний листок з тимчасової непрацездатності закривається, і з дня настання цієї відпустки видається інший листок непрацездатності.
Розмір допомоги з вагітності та пологів складає 100% середньої заробітної плати і не залежить від страхового стажу.
Крім цього, при народженні дитини, одному з батьків дитини, усиновителю чи опікуну надається одноразова допомога. Застрахованій особі, яка усиновила дитину або взяла її під опіку, допомога при народженні дитини надався, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше шести місяців з дня народження дитини.
У разі народження (усиновлення, встановлення опіки) двох і більше дітей допомога надається на кожну дитину. Допомога при народженні дитини не надається у випадку народження мертвої дитини.
Розмір допомоги при народженні дитини встановлюється Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності і становить не менше 64 відсотків прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого законом (з 1 жовтня 2001 року 180 грн.).
Окремо слід сказати про допомогу з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Право на вищезазначену допомогу у формі матеріального забезпечення, яке частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, має застрахована особа (один з батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Допомога з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом щомісячно з дня надання відпустки для догляду за дитиною по день її закінчення, але не більше як по день досягнення дитиною трирічного віку включно.
Допомога на поховання надається у разі смерті застрахованої особи, а також членів сім'ї, які перебували на її утриманні:
— дружини (чоловіка);
— дітей, братів, сестер та онуків, які не досягли 18 років або старших цього віку, якщо вони стали інвалідами до 18 років (братів, сестер та онуків — за умови, що вони не мають працездатних батьків), а студентів та учнів середніх професійно-технічних та вищих навчальних закладів з денною формою навчання — до 23 років;
— батька, матері;
— діда та баби за прямою лінією спорідненості.
Не вважаються такими, що перебували на утриманні застрахованої особи члени сім'ї, які мали самостійні джерела засобів до існування (одержували заробітну плату, пенсію тощо).
Розмір допомоги на поховання встановлюється Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності і становить не менше 50 відсотків розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом з 1 жовтня 2001 року (166 грн.).
Для забезпечення відновлення здоров'я застрахована особа та члени її сім'ї мають право на отримання санаторно-курортного лікування, оздоровлення в спеціалізованих оздоровчих закладах (у тому числі дитячих). Надання послуг застрахованим особам, пов'язаних із санітарно-курортним лікуванням здійснюється за наявності медичних показань.
При обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для забезпечення допомогою з тимчасової непрацездатності, з вагітності та пологів враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.
Розглянемо тепер розміри внесків, які повинні сплачуватись у Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що встановлені Законом України "Про розміри внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" від 11.01.2001 р. за №2213-111. Отже, для бюджетних установ розмір внесків складає 2, 5% суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", та підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян.
Для самих працівників бюджетних установ внески справляються від суми оплати праці, що включає основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян у розмірі:
— 0,50% — для найманих працівників, які мають заробітну плату більше 150 грн.
Слід зазначити, що допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, виплачується застрахованим особам Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) інвалідності незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.
Перші п'ять днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, оплачуються за рахунок коштів установ та організацій і відповідно відносяться на її видатки, як касові так і фактичні. Тобто для бюджетних установ вищевказані витрати здійснюються за кодом економічної класифікації видатків 1130 "Виплата по тимчасовій непрацездатності" і відображаються за дебетом рахунків 801-802, 811-813 та кредитом рахунку 661. Такий порядок затверджено Кабінетом Міністрів України постановою від 06.05.2001 р. за №439.
Бюджетні установи, організації сплачують до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності різницю між нарахованими для установи, організації і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону.
Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється один раз на місяць — у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період.
У випадку нестачі коштів для 100-відсоткової виплати заробітної плати та сплати страхових внесків, нарахування їх на заробітну плату і перерахування страхових внесків до Фонду провадиться пропорційно до сум заробітної плати.
Страхувальником здійснюються витрати:
— на виплату допомоги з тимчасової непрацездатності, вагітності і пологів, при народженні дитини, на поховання;
— на санаторно-курортне лікування та оздоровлення застрахованих осіб та членів їх сімей та інші .витрати — в межах передбачених кошторисом асигнувань.
Витрати за рахунок коштів Фонду соціального страхування страхувальники здійснюють за рахунок своїх коштів, що перебувають на їх поточних рахунках, з відповідним урахуванням цих платежів при сплаті збору на обов'язкове соціальне страхування.
Витрати за рахунок коштів Фонду соціального страхування оплачуються страхувальником з його каси або поточного рахунку відповідно до їхнього цільового призначення за встановленим порядком.
Виплата допомоги з тимчасової непрацездатності, вагітності і пологів працівникам за рахунок коштів Фонду здійснюється страхувальником у строки, встановлені для виплати заробітної плати; допомога, на поховання та одноразова допомога при народженні дитини видається у день звернення за нею. Страхувальники не мають права припиняти виплату допомоги у випадках, коли сума нарахованого збору та інших платежів до Фонду не покриває фактичних витрат з виплати допомоги.
Якщо витрати, оплачені страхувальником за звітний квартал, перевищують нараховану суму збору та інших платежів, то різниця між сумою витрат і сумою збору зараховується в рахунок сплати наступного кварталу.
Якщо ж витрати перевищують суму збору і не можуть бути покриті збором до Фонду наступного кварталу, то сума перевищення, з урахуванням очікуваного результату розрахунків за наступний квартал, відшкодовується страхувальнику органом реєстрації після одержання від нього розрахункової відомості за минулий квартал.
Відшкодування страхувальнику суми перевищення витрат над сумою збору у випадках, коли належна сума збору не покриває витрат, може провадитись і до одержання розрахункової відомості на підставі довідки-розрахунку, підписаної керівником і головним бухгалтером страхувальника.
Відшкодування провадиться за платіжним дорученням органом реєстрації шляхом перерахування зазначених сум на поточний рахунок страхувальника.
Слід зазначити, що для проведення видатків за коштами соціального страхування установою створюється офіційна комісія із числа адміністрації і членів профкому.
Використана література: Бухгалтерський облік у бюджетних установах: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Л. Панкевич, М. Зварич, Р. Бойко, Л. Лучечко. - Львів: Аверс, 2002. - 316 с.
