Л. Панкевич, М. Зварич, Р. Бойко, Л. Лучечко Бухгалтерський облік у бюджетних установах (2002)
Особливості обліку та розрахунків заробітної плати в установах органів влади
Проаналізуємо деякі особливості обліку розрахунків заробітної плати працівників органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.
Однак спершу дамо визначення поняттям "виконавча влада" і "місцеве самоврядування" в Україні та розглянемо загальну структуру їх органів для з'ясування категорій працівників, які належать до цієї сфери.
Виконавча влада — це одна з трьох гілок державної влади, яка відповідно до конституційного принципу поділу державної влади покликана розробляти і втілювати державну політику щодо забезпечення виконання законів, управління сферами суспільного життя, насамперед державним сектором економіки. У відносинах із законодавчою і судовою владою вона користується певною самостійністю.
Органи виконавчої влади є самостійним видом органів державної влади, які згідно з конституційним принципом поділу державної влади мають своїм головним призначенням здійснення однієї гілки державної влади — виконавчої.
За характером компетенції (повноважень) розрізняють органи загальної компетенції (Кабінет Міністрів, місцеві державні адміністрації) і органи спеціальної — галузевої, міжгалузевої і функціональної компетенції (решта органів виконавчої влади).
За порядком прийняття рішень органи поділяються на:
— колегіальні, в яких право прийняття рішень від імені органу мають певні колективи (Кабінет Міністрів, різні державні комісії тощо), які очолюються керівником органу;
— єдиноначальні, в яких право прийняття рішень від імені органу має одна особа (міністр, голова державного комітету, голова місцевої державної адміністрації). Вона юридично і є "органом", а тому називати цю особу "керівником органу" не є, з наукової точки зору, цілком логічним. В цих випадках структура яка традиційно називається "органом" (наприклад, міністерство, державний комітет тощо), фактично є робочим "апаратом" відповідного органу.
За характером джерел фінансування органи виконавчої влади поділяються на ті, що фінансуються з держбюджету, і ті, що мають змішане фінансування — з держбюджету і за рахунок доходів від власної діяльності. Інша загальновизнана назва органів виконавчої влади — органи державного управління.
Державне управління — вид діяльності держави, що полягає у здійсненні нею управлінського, тобто організуючого впливу на ті сфери і галузі суспільного життя, які вимагають певного втручання держави шляхом використання повноважень виконавчої впади. В той же час державне управління здійснюється і за межами функціонування виконавчої влади, наприклад, на рівні державних підприємств, установ і організацій.
Апарат органів виконавчої влади — це організаційно поєднана сукупність структурних підрозділів і посад, які призначені для здійснення консультативних чи обслуговуючих функцій щодо виконання відповідними органами закріплених за ними повноважень (компетенції). До особового (персонального) складу апарату органік виконавчої влади належать державні службовці та інші працівники апарату.
Місцеве самоврядування в Україні має гарантоване державою право та реальну спроможність територіальної громади — мешканців села чи добровільного об'єднання у сільську громаду мешканців кількох сіл, селища, міста — самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Система місцевого самоврядування України включає:
— територіальну громаду;
— сільську, селищну, міську раду;
— сільського, селищного, міського голову;
— виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;
— районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;
— органи самоорганізації населення.
Основними нормативними документами, на основі яких нараховується заробітна плата, крім загально застосовуваних, наприклад, Кодекс законів про працю, у вищезазначеній сфері є: Закони України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про державну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування" та постанова КМУ від 13.12.1999 р. за №288 "Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів
та інших органів".
Затвердження структури і чисельності виконавчого апарату обласної, районної і т.д. ради, витрат на утримання ради та її виконавчого апарату належить до виключної компетенції відповідної ради. Рішення з цих питань ухвалюються радами за пропозицією голови ради (ст.43, п.4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Згідно з постановами КМУ за №1349 від 03.12.1997 року "Про фінансове забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування" та за №758 від 03.05.1999 року "Про нову редакцію додатків 1-5 до постанови КМУ від 03.12.1997 року за №1349" розроблено типові штати апарату місцевих рад, виконавчих комітетів, яких рекомендовано дотримуватись при розробці бюджетів, а Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації під час розроблення проектів відповідних бюджетів зобов'язані застосовувати зазначені типові штати для проведення розрахунків асигнувань на утримання апарату рад.
Працівники органів виконавчої влади та місцевого самоврядування є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження та обов'язки. Винятки становлять працівники адмінобслуговуючого персоналу.
Державна служба в Україні — це професійна діяльність осіб, які обіймають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.
Право на державну службу мають громадяни України незалежно від походження, соціального майнового стану, расової і національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які одержали відповідну освіту і професійну підготовку та пройшли за встановленим порядком конкурсний відбір. На посаду в державному органі не обирають та не призначають осіб, які:
— визнані недієздатними;
— мають судимість, що є несумісною із зайняттям посади;
— будуть безпосередньо підпорядковані особам, які є їх близькими родичами чи свояками;
— з інших причин через обмеження, встановлені законами України, не можуть бути державними службовцями.
Державний службовець не має права займатися іншою діяльністю, крім основної роботи, тобто поєднання функцій неможливе, за винятком викладацької та наукової роботи.
Прийняття на державну службу на посади третьої-сьомої категорій здійснюється на конкурсній основі, крім випадків, коли інше встановлено законами України. Зазначене вимагає проведення доволі складної процедури, без дотримання якої неможливе прийняття на державну службу, та й в подальшому це впливає на розмір встановлюваного посадового окладу.
Отже, зупинимось на особливостях цього процесу.
Положенням, що затверджене постановою КМУ від 04.10.1995 р. за №782 регулюється порядок проведення конкурсу для вступу на державну службу.
Умови конкурсу та рішення про час його проведення визначаються керівником установи у відповідному наказі.
За місяць до проведення конкурсу на заміщення вакантних посад інформацію про це необхідно розповсюдити через засоби масової інформації.
Особи, які бажають взяти участь у конкурсі, подають на ім'я керівника заяву, до якої додаються особовий листок обліку кадрів, автобіографія, копії документів про освіту. Крім цього, особи, які претендують на зайняття посади державного службовця третьої-сьомої категорій, подають за місцем майбутньої служби відомості про доходи та зобов'язання фінансового характеру, в тому числі і за кордоном, щодо себе і членів своєї сім'ї. Якщо вони претендують на зайняття посади державного службовця першої і другої категорій, то подають відомості про належне їм та членам їх сімей нерухоме та цінне рухоме майно, вклади у банках і цінні папери.
За рішенням комісії, до участі в конкурсі допускаються особи, які відповідають умовам конкурсу. Рішення комісії про недопущення до конкурсу надсилається заявникові і може бути оскаржено керівнику протягом 3 днів з дня одержання відмови комісії. Учасникам конкурсу завчасно повідомляють про час і місце засідання комісії, під час якої з кожним проводиться співбесіда.
На підставі вивчення поданих документів та співбесід комісія приймає рішення стосовно кожного учасника конкурсу шляхом голосування.
На засіданні комісії необхідна присутність не менше 2/3 її складу. Рішення комісії приймається на закритому засіданні простою більшістю голосів присутніх членів комісії.
Засідання комісії оформляється протоколом за формою, встановленою Держголовслужбою.
На підставі рішення комісії, в разі успішного проходження конкурсу, керівником приймається рішення про зарахування на вакантну посаду в орган державної служби.
Громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу державного службовця, про що робиться відповідний запис у трудовій книжці.
Крім процедури конкурсу існує ще ряд випробувань як претендента, так і вже зарахованого працівника.
З метою набуття практичного досвіду, перевірки професійного рівня і ділових якостей особи, яка претендує на посаду державного службовця, може проводитися стажування у відповідному державному органі терміном до двох місяців із збереженням заробітної плати за основним місцем роботи.
При прийнятті на державну службу може встановлюватися випробувальний термін до шести місяців.
Граничний вік перебування на державній службі становить 60 років для чоловіків і 55 років для жінок (крім виборних посад). У разі необхідності керівник за погодженням з начальником Головного управління державної служби при Кабінеті Міністрів України може продовжити термін перебування на державній службі, але не більш як на п'ять років.
По органах місцевого самоврядування таке рішення приймає голова відповідної ради.
У виняткових випадках після закінчення цього терміну державні службовці можуть бути залишені на державній службі лише на посадах радників або консультантів за рішенням керівника.
Від загальних процедур зарахування на державну службу перейдемо до порядку встановлення посадових окладів, що також дуже важливий етап.
Посадові оклади працівникам органів виконавчої влади та місцевого самоврядування встановлюються їх керівниками відповідно до затверджених схем посадових окладів згідно з постановою КМУ від 13.12.1999 року за №2288 "Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів" із усіма змінами та доповненнями.
Слід зазначити, що перш ніж встановити посадові оклади, потрібно визначити групу, до якої належить область або місто залежно від чисельності населення згідно з додатком, затвердженим Постановою від 10.06.1992 року за №320 "Про віднесення областей та міст до груп за оплатою праці" (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ за №655(655-93-п) від 19.08.93 року).
Якщо до складу міст входять інші населені пункти, то їх чисельність включається до загальної чисельності таких міст.
Міста з чисельністю населення до 30 тис. чоловік, які установленим порядком віднесені до міст обласного підпорядкування, належать до III групи міст за оплатою праці.
Віднесення міст, яким надано статус міста-курорту, до груп за оплатою праці працівників установ і організацій, посадові оклади в яких установлюються залежно від цих груп, провадиться відповідно до показників із застосуванням коефіцієнта 2,0.
Зрозуміло, що населення областей та міст може змінюватись. В зв'язку з цим перегляд груп областей та міст (крім мм. Києва і Севастополя) за оплатою праці провадиться, відповідно, главами обласних державних адміністрацій і виконавчими комітетами міських Рад депутатів раз на рік за статистичними даними про чисельність наявного в області, місті населення за станом на 1 січня поточного року.
Нові посадові оклади працівників запроваджуються згідно із рішенням про перегляд групи області, міста.
Встановивши посадовий оклад, необхідно визначитись із рангом державного службовця, що є невід'ємною складовою частиною оплати праці. Ранги державним службовцям встановлюються залежно від того, до якої категорії віднесена посада, яку він обіймає.
Прийняття на державну службу, стимулювання праці, вирішення інших питань, пов'язаних із службою, проводиться відповідно до категорій посад службовців, а також згідно з рангами, які їм надаються.
Для цього посади працівників, наприклад, місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів, відносять до таких категорій:
• перша категорія — посади Київського міського голови, голів обласних рад та Севастопольського міського голови;
• друга категорія — посади Сімферопольського міського голови, міських (міст - обласних центрів) голів; заступників голів обласних рад та Севастопольського міського голови, заступника міського голови — секретаря Київської міської ради;
• третя категорія — посади перших заступників та заступників міських голів (міст-обласних центрів) з питань діяльності виконавчих органів ради; секретарів міських (міст-обласних центрів та міста Сімферополя) рад, міських голів (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення, крім міст-обласних центрів), голів районних, районних у містах рад; керуючих справами виконавчих апаратів обласних та Севастопольської міської рад;
• четверта категорія — посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі, коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад;
• п'ята категорія — посади міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, заступників голів районних рад, керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад;
• шоста категорія — посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структур, них підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад;
• сьома категорія — посади радників, консультантів секретаріатів районних у містах рад, спеціалістів виконавчих органів районних у містах, міських (міст районного значення) рад, спеціалістів виконавчих органів сільських, селищних рад.
Відповідно до категорій встановлюються ранги державних службовців:
— службовцям, які обіймають посади, віднесені до І категорії, може бути наданий 3, 2 і 1 ранг;
— службовцям, які обіймають посади, віднесені до II категорії, може бути наданий 5, 4 і 3 ранг;
— службовцям, які обіймають посади, віднесені до III категорії, може бути наданий 7, 6 і 5 ранг;
— службовцям, які обіймають посади, віднесені до IV категорії, може бути наданий 9, 8 і 7 ранг;
— службовцям, які обіймають посади, віднесені до V категорії, може бути наданий 11, 10 і 9 ранг;
— службовцям, які обіймають посади, віднесені до VI категорії, може бути наданий 13, 12 і 11 ранг;
— службовцям, які обіймають посади, віднесені до VII категорії, може бути наданий 15, 14 і 13 ранг.
Розміри доплат за ранги встановлюються згідно з додатком №48, передбаченим постановою КМУ від 13.12.1999 р. за №2288.
Ранги надаються державним службовцям за індивідуальним порядком відповідно до займаної посади, рівня професійної кваліфікації та результатів роботи. Особам, які вперше зараховані на державну службу, надається, як правило, найнижчий ранг, передбачений для відповідних категорій працівників.
Особам, призначеним на посади державних службовців з установленням випробувального терміну, ранг надається після його проходження. У випадку проходження випробувального терміну особою, яка має ранг, наданий їй за попереднім місцем роботи, надбавка за ранг у період випробовування нараховується відповідно до цього рангу.
Для присвоєння чергового рангу в межах відповідної категорії посади державний службовець повинен успішно відпрацювати на займаній посаді два роки. За виконання особливо відповідальних завдань працівнику може бути надано черговий ранг достроково в межах відповідної категорії посад.
Черговий ранг не може бути наданий державному службовцю, до якого протягом останнього року застосовувалися дисциплінарні стягнення, а також у період проведення службового розслідування або перебуванням під слідством. Затримка у наданні чергового рангу до одного року може застосовуватися як захід дисциплінарного впливу.
Якщо державний службовець перейшов на посаду нижчої категорії або залишив державну службу, на яку потім повернувся, за ним зберігається наданий ранг. Державний службовець може бути позбавлений рангу органом, який надав йому цей ранг, лише за вироком суду.
У разі призначення державних службовців на посади більш високої категорії їм надається ранг у межах категорії посади, яку вони зайняли.
За сумлінну працю державному службовцю при звільненні з державної служби у зв'язку з виходом на пенсію може бути надано черговий ранг поза межами відповідної категорії посад, якщо він має найвищий ранг у межах цієї категорії.
Зауважимо, що відомості про надання рангу записуються у трудовій книжці, а нарахування надбавки за ранг проводиться з дня його присвоєння.
Аналогічно державним службовцям встановлюється надбавка за вислугу років на державній службі, що також є невід'ємною частиною оплати праці. Ця надбавка1 встановлюється у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг у таких розмірах: понад 3 роки — 10, понад 5 років — 15, понад 10 років — 20, понад 15 років — 25, понад 20 років — 30, понад 25 років — 40 відсотків.
Розглянувши особливості встановлення посадового окладу, рангу та надбавки за вислугу років як основних складових заробітної плати держслужбовця, що меншою мірою залежать від результатів його роботи, перейдемо до стимулюючих та компенсаційних доплат.
За високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи керівникам структурних підрозділів, їх заступникам, спеціалістам і службовцям рад можуть надаватись доплати у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця та спеціальні звання. У разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і поручення трудової дисципліни зазначена надбавка скасовується або зменшується.
Спеціалістам та службовцям можуть встановлюватися доплати:
— за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників цих же кате-торій (у разі хвороби, відпустки без збереження заробітної плати тощо) — до 50% посадового окладу за основною роботою з використанням на цю мету до 50% посадового окладу відсутнього працівника;
— за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників-жінок, які перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю і пологами, а також осіб, які перебувають у частково оплачуваній відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку чи у відпустці без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше ніж до досягнення дитиною шестирічного віку, — до 30% посадового окладу за основною роботою, з використанням на цю мету економії заробітної плати на посадах що обіймають відсутні із зазначених причин працівники.
Працівникам можуть нараховуватись та виплачуватись:
— надбавка за знання та використання в роботі іноземної мови: однієї європейської — 10, однієї східної, угро-фінської або африканської — 15, двох і більше мов — 25 відсотків посадового окладу;
— доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук з відповідної спеціальності — у розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу;
— надбавка за почесне звання "заслужений" — у розмірі 15 відсотків посадового окладу.
Однак, доплати за науковий ступінь та надбавка за почесне звання виплачуються працівникам, якщо їх діяльність збігається за профілем з науковим ступенем або почесним званням.
Преміювання здійснюється у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі тримісячного фонду оплати праці та економи фонду оплати праці. Також працівникам можуть надаватись матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та допомога на оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати (допомога на оздоровлення в органах місцевого самоврядування виплачується в розмірі посадового окладу).
Позатим, згідно з постановою КМУ від 11.08.1995 р. за №648 "Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах" (із змінами, внесеними згідно з постановою КМУ від 03.04.1996 р. за №392) установлено, що в установах (в т.ч. органах виконавчої влади і місцевого самоврядування) і організаціях, розташованих на території населених пунктів, яким надано статус гірських, посадові оклади працівників, встановлені за рішенням КМУ або за його дорученням, підвищуються на 25 відсотків.
Слід також врахувати, що згідно ст. 30 Закону України "Про державну таємницю" та постанови КМУ від 29.11.01 р. за №1601 "Про затвердження положень з питань державної таємниці та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України", працівникам органів влади може встановлюватись компенсація за виконання робіт, пов'язаних із доступом до державної таємниці.
Використана література: Бухгалтерський облік у бюджетних установах: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Л. Панкевич, М. Зварич, Р. Бойко, Л. Лучечко. - Львів: Аверс, 2002. - 316 с.
Однак спершу дамо визначення поняттям "виконавча влада" і "місцеве самоврядування" в Україні та розглянемо загальну структуру їх органів для з'ясування категорій працівників, які належать до цієї сфери.
Виконавча влада — це одна з трьох гілок державної влади, яка відповідно до конституційного принципу поділу державної влади покликана розробляти і втілювати державну політику щодо забезпечення виконання законів, управління сферами суспільного життя, насамперед державним сектором економіки. У відносинах із законодавчою і судовою владою вона користується певною самостійністю.
Органи виконавчої влади є самостійним видом органів державної влади, які згідно з конституційним принципом поділу державної влади мають своїм головним призначенням здійснення однієї гілки державної влади — виконавчої.
За характером компетенції (повноважень) розрізняють органи загальної компетенції (Кабінет Міністрів, місцеві державні адміністрації) і органи спеціальної — галузевої, міжгалузевої і функціональної компетенції (решта органів виконавчої влади).
За порядком прийняття рішень органи поділяються на:
— колегіальні, в яких право прийняття рішень від імені органу мають певні колективи (Кабінет Міністрів, різні державні комісії тощо), які очолюються керівником органу;
— єдиноначальні, в яких право прийняття рішень від імені органу має одна особа (міністр, голова державного комітету, голова місцевої державної адміністрації). Вона юридично і є "органом", а тому називати цю особу "керівником органу" не є, з наукової точки зору, цілком логічним. В цих випадках структура яка традиційно називається "органом" (наприклад, міністерство, державний комітет тощо), фактично є робочим "апаратом" відповідного органу.
За характером джерел фінансування органи виконавчої влади поділяються на ті, що фінансуються з держбюджету, і ті, що мають змішане фінансування — з держбюджету і за рахунок доходів від власної діяльності. Інша загальновизнана назва органів виконавчої влади — органи державного управління.
Апарат органів виконавчої влади — це організаційно поєднана сукупність структурних підрозділів і посад, які призначені для здійснення консультативних чи обслуговуючих функцій щодо виконання відповідними органами закріплених за ними повноважень (компетенції). До особового (персонального) складу апарату органік виконавчої влади належать державні службовці та інші працівники апарату.
Місцеве самоврядування в Україні має гарантоване державою право та реальну спроможність територіальної громади — мешканців села чи добровільного об'єднання у сільську громаду мешканців кількох сіл, селища, міста — самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Система місцевого самоврядування України включає:
— територіальну громаду;
— сільську, селищну, міську раду;
— сільського, селищного, міського голову;
— виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;
— районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;
— органи самоорганізації населення.
Основними нормативними документами, на основі яких нараховується заробітна плата, крім загально застосовуваних, наприклад, Кодекс законів про працю, у вищезазначеній сфері є: Закони України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про державну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування" та постанова КМУ від 13.12.1999 р. за №288 "Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів
та інших органів".
Затвердження структури і чисельності виконавчого апарату обласної, районної і т.д. ради, витрат на утримання ради та її виконавчого апарату належить до виключної компетенції відповідної ради. Рішення з цих питань ухвалюються радами за пропозицією голови ради (ст.43, п.4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Згідно з постановами КМУ за №1349 від 03.12.1997 року "Про фінансове забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування" та за №758 від 03.05.1999 року "Про нову редакцію додатків 1-5 до постанови КМУ від 03.12.1997 року за №1349" розроблено типові штати апарату місцевих рад, виконавчих комітетів, яких рекомендовано дотримуватись при розробці бюджетів, а Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації під час розроблення проектів відповідних бюджетів зобов'язані застосовувати зазначені типові штати для проведення розрахунків асигнувань на утримання апарату рад.
Державна служба в Україні — це професійна діяльність осіб, які обіймають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.
Право на державну службу мають громадяни України незалежно від походження, соціального майнового стану, расової і національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які одержали відповідну освіту і професійну підготовку та пройшли за встановленим порядком конкурсний відбір. На посаду в державному органі не обирають та не призначають осіб, які:
— визнані недієздатними;
— мають судимість, що є несумісною із зайняттям посади;
— будуть безпосередньо підпорядковані особам, які є їх близькими родичами чи свояками;
— з інших причин через обмеження, встановлені законами України, не можуть бути державними службовцями.
Державний службовець не має права займатися іншою діяльністю, крім основної роботи, тобто поєднання функцій неможливе, за винятком викладацької та наукової роботи.
Прийняття на державну службу на посади третьої-сьомої категорій здійснюється на конкурсній основі, крім випадків, коли інше встановлено законами України. Зазначене вимагає проведення доволі складної процедури, без дотримання якої неможливе прийняття на державну службу, та й в подальшому це впливає на розмір встановлюваного посадового окладу.
Отже, зупинимось на особливостях цього процесу.
Положенням, що затверджене постановою КМУ від 04.10.1995 р. за №782 регулюється порядок проведення конкурсу для вступу на державну службу.
Умови конкурсу та рішення про час його проведення визначаються керівником установи у відповідному наказі.
За місяць до проведення конкурсу на заміщення вакантних посад інформацію про це необхідно розповсюдити через засоби масової інформації.
Особи, які бажають взяти участь у конкурсі, подають на ім'я керівника заяву, до якої додаються особовий листок обліку кадрів, автобіографія, копії документів про освіту. Крім цього, особи, які претендують на зайняття посади державного службовця третьої-сьомої категорій, подають за місцем майбутньої служби відомості про доходи та зобов'язання фінансового характеру, в тому числі і за кордоном, щодо себе і членів своєї сім'ї. Якщо вони претендують на зайняття посади державного службовця першої і другої категорій, то подають відомості про належне їм та членам їх сімей нерухоме та цінне рухоме майно, вклади у банках і цінні папери.
За рішенням комісії, до участі в конкурсі допускаються особи, які відповідають умовам конкурсу. Рішення комісії про недопущення до конкурсу надсилається заявникові і може бути оскаржено керівнику протягом 3 днів з дня одержання відмови комісії. Учасникам конкурсу завчасно повідомляють про час і місце засідання комісії, під час якої з кожним проводиться співбесіда.
На підставі вивчення поданих документів та співбесід комісія приймає рішення стосовно кожного учасника конкурсу шляхом голосування.
На засіданні комісії необхідна присутність не менше 2/3 її складу. Рішення комісії приймається на закритому засіданні простою більшістю голосів присутніх членів комісії.
Засідання комісії оформляється протоколом за формою, встановленою Держголовслужбою.
На підставі рішення комісії, в разі успішного проходження конкурсу, керівником приймається рішення про зарахування на вакантну посаду в орган державної служби.
Громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу державного службовця, про що робиться відповідний запис у трудовій книжці.
З метою набуття практичного досвіду, перевірки професійного рівня і ділових якостей особи, яка претендує на посаду державного службовця, може проводитися стажування у відповідному державному органі терміном до двох місяців із збереженням заробітної плати за основним місцем роботи.
При прийнятті на державну службу може встановлюватися випробувальний термін до шести місяців.
Граничний вік перебування на державній службі становить 60 років для чоловіків і 55 років для жінок (крім виборних посад). У разі необхідності керівник за погодженням з начальником Головного управління державної служби при Кабінеті Міністрів України може продовжити термін перебування на державній службі, але не більш як на п'ять років.
По органах місцевого самоврядування таке рішення приймає голова відповідної ради.
У виняткових випадках після закінчення цього терміну державні службовці можуть бути залишені на державній службі лише на посадах радників або консультантів за рішенням керівника.
Від загальних процедур зарахування на державну службу перейдемо до порядку встановлення посадових окладів, що також дуже важливий етап.
Посадові оклади працівникам органів виконавчої влади та місцевого самоврядування встановлюються їх керівниками відповідно до затверджених схем посадових окладів згідно з постановою КМУ від 13.12.1999 року за №2288 "Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів" із усіма змінами та доповненнями.
Слід зазначити, що перш ніж встановити посадові оклади, потрібно визначити групу, до якої належить область або місто залежно від чисельності населення згідно з додатком, затвердженим Постановою від 10.06.1992 року за №320 "Про віднесення областей та міст до груп за оплатою праці" (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ за №655(655-93-п) від 19.08.93 року).
Якщо до складу міст входять інші населені пункти, то їх чисельність включається до загальної чисельності таких міст.
Міста з чисельністю населення до 30 тис. чоловік, які установленим порядком віднесені до міст обласного підпорядкування, належать до III групи міст за оплатою праці.
Віднесення міст, яким надано статус міста-курорту, до груп за оплатою праці працівників установ і організацій, посадові оклади в яких установлюються залежно від цих груп, провадиться відповідно до показників із застосуванням коефіцієнта 2,0.
Зрозуміло, що населення областей та міст може змінюватись. В зв'язку з цим перегляд груп областей та міст (крім мм. Києва і Севастополя) за оплатою праці провадиться, відповідно, главами обласних державних адміністрацій і виконавчими комітетами міських Рад депутатів раз на рік за статистичними даними про чисельність наявного в області, місті населення за станом на 1 січня поточного року.
Нові посадові оклади працівників запроваджуються згідно із рішенням про перегляд групи області, міста.
Встановивши посадовий оклад, необхідно визначитись із рангом державного службовця, що є невід'ємною складовою частиною оплати праці. Ранги державним службовцям встановлюються залежно від того, до якої категорії віднесена посада, яку він обіймає.
Прийняття на державну службу, стимулювання праці, вирішення інших питань, пов'язаних із службою, проводиться відповідно до категорій посад службовців, а також згідно з рангами, які їм надаються.
Для цього посади працівників, наприклад, місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів, відносять до таких категорій:
• перша категорія — посади Київського міського голови, голів обласних рад та Севастопольського міського голови;
• друга категорія — посади Сімферопольського міського голови, міських (міст - обласних центрів) голів; заступників голів обласних рад та Севастопольського міського голови, заступника міського голови — секретаря Київської міської ради;
• третя категорія — посади перших заступників та заступників міських голів (міст-обласних центрів) з питань діяльності виконавчих органів ради; секретарів міських (міст-обласних центрів та міста Сімферополя) рад, міських голів (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення, крім міст-обласних центрів), голів районних, районних у містах рад; керуючих справами виконавчих апаратів обласних та Севастопольської міської рад;
• четверта категорія — посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі, коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад;
• п'ята категорія — посади міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, заступників голів районних рад, керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад;
• шоста категорія — посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структур, них підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад;
• сьома категорія — посади радників, консультантів секретаріатів районних у містах рад, спеціалістів виконавчих органів районних у містах, міських (міст районного значення) рад, спеціалістів виконавчих органів сільських, селищних рад.
Відповідно до категорій встановлюються ранги державних службовців:
— службовцям, які обіймають посади, віднесені до І категорії, може бути наданий 3, 2 і 1 ранг;
— службовцям, які обіймають посади, віднесені до II категорії, може бути наданий 5, 4 і 3 ранг;
— службовцям, які обіймають посади, віднесені до III категорії, може бути наданий 7, 6 і 5 ранг;
— службовцям, які обіймають посади, віднесені до IV категорії, може бути наданий 9, 8 і 7 ранг;
— службовцям, які обіймають посади, віднесені до V категорії, може бути наданий 11, 10 і 9 ранг;
— службовцям, які обіймають посади, віднесені до VI категорії, може бути наданий 13, 12 і 11 ранг;
— службовцям, які обіймають посади, віднесені до VII категорії, може бути наданий 15, 14 і 13 ранг.
Розміри доплат за ранги встановлюються згідно з додатком №48, передбаченим постановою КМУ від 13.12.1999 р. за №2288.
Ранги надаються державним службовцям за індивідуальним порядком відповідно до займаної посади, рівня професійної кваліфікації та результатів роботи. Особам, які вперше зараховані на державну службу, надається, як правило, найнижчий ранг, передбачений для відповідних категорій працівників.
Особам, призначеним на посади державних службовців з установленням випробувального терміну, ранг надається після його проходження. У випадку проходження випробувального терміну особою, яка має ранг, наданий їй за попереднім місцем роботи, надбавка за ранг у період випробовування нараховується відповідно до цього рангу.
Для присвоєння чергового рангу в межах відповідної категорії посади державний службовець повинен успішно відпрацювати на займаній посаді два роки. За виконання особливо відповідальних завдань працівнику може бути надано черговий ранг достроково в межах відповідної категорії посад.
Черговий ранг не може бути наданий державному службовцю, до якого протягом останнього року застосовувалися дисциплінарні стягнення, а також у період проведення службового розслідування або перебуванням під слідством. Затримка у наданні чергового рангу до одного року може застосовуватися як захід дисциплінарного впливу.
Якщо державний службовець перейшов на посаду нижчої категорії або залишив державну службу, на яку потім повернувся, за ним зберігається наданий ранг. Державний службовець може бути позбавлений рангу органом, який надав йому цей ранг, лише за вироком суду.
У разі призначення державних службовців на посади більш високої категорії їм надається ранг у межах категорії посади, яку вони зайняли.
За сумлінну працю державному службовцю при звільненні з державної служби у зв'язку з виходом на пенсію може бути надано черговий ранг поза межами відповідної категорії посад, якщо він має найвищий ранг у межах цієї категорії.
Зауважимо, що відомості про надання рангу записуються у трудовій книжці, а нарахування надбавки за ранг проводиться з дня його присвоєння.
Аналогічно державним службовцям встановлюється надбавка за вислугу років на державній службі, що також є невід'ємною частиною оплати праці. Ця надбавка1 встановлюється у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг у таких розмірах: понад 3 роки — 10, понад 5 років — 15, понад 10 років — 20, понад 15 років — 25, понад 20 років — 30, понад 25 років — 40 відсотків.
Розглянувши особливості встановлення посадового окладу, рангу та надбавки за вислугу років як основних складових заробітної плати держслужбовця, що меншою мірою залежать від результатів його роботи, перейдемо до стимулюючих та компенсаційних доплат.
За високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи керівникам структурних підрозділів, їх заступникам, спеціалістам і службовцям рад можуть надаватись доплати у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця та спеціальні звання. У разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і поручення трудової дисципліни зазначена надбавка скасовується або зменшується.
Спеціалістам та службовцям можуть встановлюватися доплати:
— за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників цих же кате-торій (у разі хвороби, відпустки без збереження заробітної плати тощо) — до 50% посадового окладу за основною роботою з використанням на цю мету до 50% посадового окладу відсутнього працівника;
— за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників-жінок, які перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю і пологами, а також осіб, які перебувають у частково оплачуваній відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку чи у відпустці без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше ніж до досягнення дитиною шестирічного віку, — до 30% посадового окладу за основною роботою, з використанням на цю мету економії заробітної плати на посадах що обіймають відсутні із зазначених причин працівники.
Працівникам можуть нараховуватись та виплачуватись:
— надбавка за знання та використання в роботі іноземної мови: однієї європейської — 10, однієї східної, угро-фінської або африканської — 15, двох і більше мов — 25 відсотків посадового окладу;
— доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук з відповідної спеціальності — у розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу;
— надбавка за почесне звання "заслужений" — у розмірі 15 відсотків посадового окладу.
Однак, доплати за науковий ступінь та надбавка за почесне звання виплачуються працівникам, якщо їх діяльність збігається за профілем з науковим ступенем або почесним званням.
Преміювання здійснюється у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі тримісячного фонду оплати праці та економи фонду оплати праці. Також працівникам можуть надаватись матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та допомога на оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати (допомога на оздоровлення в органах місцевого самоврядування виплачується в розмірі посадового окладу).
Позатим, згідно з постановою КМУ від 11.08.1995 р. за №648 "Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах" (із змінами, внесеними згідно з постановою КМУ від 03.04.1996 р. за №392) установлено, що в установах (в т.ч. органах виконавчої влади і місцевого самоврядування) і організаціях, розташованих на території населених пунктів, яким надано статус гірських, посадові оклади працівників, встановлені за рішенням КМУ або за його дорученням, підвищуються на 25 відсотків.
Слід також врахувати, що згідно ст. 30 Закону України "Про державну таємницю" та постанови КМУ від 29.11.01 р. за №1601 "Про затвердження положень з питань державної таємниці та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України", працівникам органів влади може встановлюватись компенсація за виконання робіт, пов'язаних із доступом до державної таємниці.
Використана література: Бухгалтерський облік у бюджетних установах: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Л. Панкевич, М. Зварич, Р. Бойко, Л. Лучечко. - Львів: Аверс, 2002. - 316 с.
