Л. Панкевич, М. Зварич, Р. Бойко, Л. Лучечко Бухгалтерський облік у бюджетних установах (2002)
Порядок проведення бюджетних видатків установами і організаціями
Порядок витрачання коштів в установах, які фінансуються чи отримують кошти з державного бюджету, а, відповідно, до Бюджетного Кодексу, починаючи з 01.01.2002 р. із бюджетів усіх рівнів, встановлюється Державним казначейством України. Ним же визначаються всі процедури щодо цього процесу: розподіл прав, обов'язків та відповідальності між розпорядниками, одержувачами бюджетних коштів та іншими клієнтами органів Державного казначейства в процесі виконання державного бюджету за видатками.
При казначейському виконанні Державного бюджету України за видатками застосовуються поняття та економічні категорії, які визначені постановами Кабінету Міністрів України від 08.01.2000 р. за №13 та від 09.01.2000 р. за №17, наказом Державного казначейства України від 19.10.2000 р. за №103.
Отже, для одержання коштів через органи Держказначейства відкриваються рахунки: зведені особові, особові, реєстраційні, спеціальні реєстраційна
Зведені особові рахунки — рахунки, які відкриваються в органах Державного казначейства розпорядникам бюджетних коштів (крім розпорядників ІІІ ступеня) для зарахування коштів без зазначення кодів функціональної класифікації видатків, що підлягають подальшому перерахуванню на особові і реєстраційні рахунки.
Особові рахунки — рахунки, які відкриваються в органах Державного казначейства розпорядникам бюджетних коштів (крім розпорядників ІІІ ступеня) для зарахування коштів, що підлягають подальшому розподілу та перерахуванню конкретному розпоряднику (одержувачу) бюджетних коштів.
Реєстраційні рахунки — рахунки, які відкриваються в органах Державного казначейства розпорядникам та одержувачам коштів державного бюджету для обліку операцій за коштами загального фонду бюджету.
Спеціальні реєстраційні рахунки — рахунки, які відкриваються розпорядникам коштів державного бюджету всіх ступенів та одержувачам коштів державного бюджету для обліку доходів і видатків, передбачених їх кошторисами в частині спеціального фонду.
Розпорядник коштів II ступеня — бюджетні установи в особі їх керівників, які уповноважені на отримання асигнувань, прийняття зобов'язань та здійснення виплат з бюджету на виконання функцій установи, яку вони очолюють, і на розподіл коштів для переказу розпорядникам III ступеня та безпосередньо підпорядкованим їм одержувачам.
Розпорядник коштів ІІІ ступеня — бюджетні установи в особі їх керівників, які уповноважені на отримання асигнувань, прийняття зобов'язань та здійснення виплат з бюджету на виконання функцій установи, яку вони очолюють, і на розподіл коштів безпосередньо підпорядкованим їм одержувачам.
До початку кожного бюджетного року формується єдина база даних про мережу розпорядників бюджетних коштів. Головні розпорядники коштів державного бюджету (надалі — головні розпорядники коштів) до початку бюджетного року (не пізніше ніж за 15 днів) визначають мережу розпорядників коштів нижчого ступеня на відповідній території на обласному рівні. Розпорядники коштів III ступеня та одержувачі повинні включатися до мережі головних розпорядників бюджетних коштів, якщо вони отримуватимуть кошти безпосередньо від нього. Після цього мережа подається Державному казначейству України на паперових та електронних носіях. Держказначейство узагальнює отриману інформацію та доводить її на електронних носіях до територіальних управлінь Державного казначейства.
Про зміни в територіальному розташуванні мережі підвідомчих установ, які виникли в процесі виконання бюджету, головні розпорядники коштів повідомляють Державне казначейство України.
Розпорядники коштів II ступеня подають управлінням на паперових та електронних носіях дані про мережу розпорядників коштів III ступеня та одержувачів у територіальному розрізі. Управління звіряють отримані дані з інформацією, що надійшла від Державного казначейства, узагальнюють отримані дані, групують за територіями (місто, район) та доводять на електронних носіях до райміськвідділень Державного казначейства.
Управління передають на електронних носіях узагальнені дані про мережу розпорядників коштів III ступеня та одержувачів до Державного казначейства України, яке створює єдину базу даних про мережу розпорядників бюджетних коштів та оперативно її підтримує.
Позатим, Міністерство фінансів України направляє затверджений річний розпис призначень державного бюджету та розпис асигнувань загального фонду державного бюджету Державному казначейству України, яке реєструє та відображає дані на відповідних рахунках бухгалтерського обліку та протягом трьох робочих днів доводить витяги з річного розпису призначень державного бюджету та помісячного розпису асигнувань загального фонду державного бюджету до головних розпорядників коштів, що є підставою для затвердження за порядком, передбаченим постановою КМУ від 09.01.2000 р. за №17 кошторисів доходів і видатків та планів асигнувань. Установи та організації вищого рівня затверджують кошториси доходів та видатків і плани асигнувань своїм підвідомчим установам.
Головні розпорядники коштів протягом трьох робочих днів після отримання витягу з розпису бюджету відповідно до мережі подають Державному казначейству України розподіл показників зведених кошторисів доходів і видатків та розподіл показників зведених планів асигнувань із загального фонду бюджету в розрізі розпорядників коштів нижчого рівня за територіями.
Кошториси і плани асигнувань повинні відповідати витягові, отриманому від відповідних органів Державного казначейства.
Державне казначейство України узагальнює одержані дані, формує річний розпис призначень державного бюджету та помісячний розпис асигнувань загального фонду державного бюджету за територіями в розрізі розпорядників коштів нижчого рівня для кожного управління Державного казначейства.
Розпорядники коштів усіх рівнів протягом двох робочих днів після отримання витягу з розпису повинні подати затверджені кошториси доходів та видатків і плани асигнувань відповідним органам Державного казначейства, де вони звіряються з даними казначейського обліку.
До кошторису додається зведення показників спеціального фонду кошторису.
Лише після доведення обсягів бюджетних призначень є підстава для прийняття розпорядниками коштів бюджету зобов'язань на здійснення видатків або платежів.
У період до затвердження кошторисів і планів асигнувань (не більше 30 календарних днів після затвердження річного розпису призначень та помісячного розпису асигнувань загального фонду бюджету) видатки бюджетних установ та організацій здійснюються згідно з тимчасовим кошторисом доходів і видатків, затвердженим керівником установи.
Після закінчення цього терміну органи Державного казначейства здійснюють операції з виконання державного бюджету за видатками тільки на підставі затверджених кошторисів і планів асигнувань, узятих на казначейський облік.
Якщо розпис державного бюджету не затверджено до початку бюджетного року і Державне казначейство отримує від Міністерства фінансів України тимчасовий розпис на певний період, головними розпорядниками коштів та розпорядниками коштів II ступеня розподіл показників тимчасових кошторисів органам Державного казначейства України не подається, а розпис за територіями Державним казначейством не складається.
Видатки, здійснені в зазначений період, обов'язково враховуються в затвердженому кошторисі доходів та видатків установи. У разі невідповідності показників кошторису здійсненим видаткам кошторис повертається на доопрацювання, а видатки здійснюються тільки після отримання затвердженого кошторису.
Позатим, органи Державного казначейства відповідно до наказу Державного казначейства України від 19.10.2000 р. за №103 "Про затвердження Порядку обліку зобов'язань розпорядників коштів бюджету в органах Державного казначейства" приймають від розпорядників коштів бюджету, які в них обслуговуються, реєстри зобов'язань та фінансових зобов'язань разом з копіями первинних документів у межах залишків на відповідних позабалансових рахунках "Асигнування на взяття зобов'язань".
У процесі діяльності установи може виникнути необхідність у внесенні змін до затвердженого кошторису.
Зміни до кошторисів та планів асигнувань вносяться на підставі довідок про зміни кошторису доходів і видатків та про зміни плану асигнувань загального фонду державного бюджету, які затверджуються керівником вищої установи та надсилаються відповідним організаціям нижчого рівня. Зміни до кошторисів і планів асигнувань можуть вноситися як на підставі відповідної Довідки Міністерства фінансів України, так і в межах прав, наданих головному розпоряднику (без зміни бюджетних призначень загалом щодо головного розпорядника коштів). При цьому перерозподіл, що призводить до зміни затверджених бюджетних призначень головному розпоряднику коштів Державного бюджету України за загальним фондом за функціональною класифікацією в межах їх загального обсягу, здійснюється лише за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
У разі потреби у перерозподілі видатків через виникнення нових видів надходжень або перевиконання показників, які були передбачені бюджетними призначеннями, можуть вноситися зміни до спеціального фонду кошторису.
Перерахування коштів для здійснення видатків державного бюджету через систему органів Державного казначейства. Відповідно до отриманих реєстрів та наявних коштів управління зараховує кошти на особові рахунки розпорядників II ступеня для подальшого їх розподілу (для зарахування на реєстраційні рахунки самого розпорядника коштів та/або зарахування на реєстраційні рахунки розпорядника коштів III ступеня, або безпосередньо на реєстраційні рахунки одержувачів).
Розпорядники коштів II ступеня протягом одного робочого дня після отримання виписок з особових рахунків, що підтверджують зарахування коштів готують розподіл коштів та/або платіжне доручення на перерахування коштів.
Отриманий розподіл та/або платіжне доручення перевіряються органом Державного казначейства щодо відповідності вказаних у них сум бюджетним призначенням та планам асигнувань, залишкам невикористаних коштів розпорядниками, наявності зареєстрованих зобов'язань та даним про розташування мережі.
Здійснення видатків за рахунок коштів спеціального фонду, що безпосередньо зараховуються на спеціальні реєстраційні рахунки установ. Кошти спеціального фонду державного бюджету, що надійшли як власні надходження установ, зараховуються на спеціальні реєстраційні рахунки без зазначення кодів економічної класифікації видатків. Оплата рахунків здійснюється за конкретними кодами економічної класифікації видатків відповідно до затверджених кошторисних призначень.
З метою забезпечення контролю на стадії оплати рахунків суми, що передбачаються на здійснення видатків, звіряються з показниками кошторису та зведенням показників спеціального фонду кошторису, із залишками невикористаних асигнувань та зареєстрованими зобов'язаннями. Оплата здійснюється на підставі наданих підтверджувальних документів.
Усі інші дії щодо здійснення видатків із спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників бюджетних коштів спеціального фонду бюджету проводиться в тому самому порядку, що із здійснення видатків розпорядників коштів загального фонду державного бюджету.
Казначейське обслуговування одержувачів коштів державного бюджету. Кошти з державного бюджету, які передбачаються для одержувачів бюджетних коштів, повинні бути враховані в показниках зведеного кошторису та плані асигнувань відповідного розпорядника коштів. Одержувачі коштів повинні бути включені в мережу відповідного розпорядника. На їхнє ім'я в органі Державного казначейства відкриваються відповідні рахунки за балансовим рахунком 3711 "Рахунки одержувачів коштів державного бюджету" Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів.
До певної програми, угоди тощо одержувач подає план використання бюджетних коштів відповідно до додатка 29, складений за формою кошторису та затверджений розпорядником коштів. При складанні цього документа застосовуються назви повної економічної класифікації видатків, але без зазначення їх цифрових кодів. За відсутності зазначеного документа видатки з реєстраційного рахунку одержувача не здійснюються.
Якщо підприємство (установа, організація) не є одержувачем коштів бюджету, а відповідно до укладених угод виконало для бюджетної установи (організації) або одержувача відповідні роботи (надало послуги тощо), то оплата виконаних робіт (наданих послуг тощо) здійснюється на підставі рахунків, рахунків-фактур, акта виконаних робіт тощо шляхом перерахування належних коштів на поточний рахунок підприємства (установи, організації), відкритий в установі банків.
Зарахування коштів на реєстраційні, спеціальні реєстраційні рахунки. На реєстраційні, спеціальні реєстраційні рахунки розпорядників бюджетних коштів, відкриті в органах Державного казначейства, зараховуються кошти, що надходять як від вищих та підвідомчих установ, так і від юридичних та фізичних осіб на утримання, виконання певних доручень, здійснення певних видатків, поновлення касових видатків тощо.
Усі суми коштів, що надходять готівкою в каси установ, повинні бути зараховані на рахунки, відкриті на ім'я органів Державного казначейства України в установах банків (за групою 257), із подальшим зарахуванням їх на реєстраційні (спеціальні реєстраційні) та інші рахунки установ.
Кошти, що надходять на рахунки розпорядників бюджетних коштів, вважаються доходами розпорядників бюджетних коштів або коштами, що відносяться на відновлення касових видатків.
Оплата рахунків розпорядників бюджетних коштів, одержувачів коштів державного бюджету. Оплата видатків розпорядників бюджетних коштів здійснюється органами Державного казначейства України з реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників шляхом проведення платежів з цих рахунків, відкритих в органах Державного казначейства України.
Оплата рахунків розпорядників коштів бюджету здійснюється лише за наявності в обліку органів Державного казначейства їх зобов'язань та/або фінансових зобов'язань та залишків коштів на рахунках розпорядників.
Підставою для оплати видатків є платіжні доручення розпорядників коштів та документи, які підтверджують цільове направлення коштів (рахунки, рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, трудові угоди, договори на виконання робіт (крім договорів на оплату комунальних послуг, послуг
зв'язку, охорони, оренди приміщень), акти виконаних робіт, тендерна документація, акцепти тендерних пропозицій, договори про закупівлю тощо).
Окремі видатки Міністерства оборони України та інших органів виконавчої влади за окремими кодами функціональної та економічної класифікації видатків, перелік яких узгоджується з Державним казначейством України і відповідним органом виконавчої влади, незалежно від суми разового платежу здійснюються тільки на підставі платіжних доручень. Оплата за цими видатками проводиться без подання підтверджувальних документів.
Органи Державного казначейства приймають від розпорядників бюджетних коштів платіжні доручення і підтверджувальні документи:
• за загальним фондом — відповідно до кошторисних призначень, помісячних планів асигнувань, зареєстрованих зобов'язань та в межах залишку коштів на рахунку за певним кодом економічної класифікації видатків;
• за спеціальним фондом — у межах загального залишку коштів на спеціальному реєстраційному рахунку за всіма кодами економічної класифікації видатків, залишків кошторисних призначень та зареєстрованих зобов'язань.
Підставою для здійснення платежів з рахунків одержувачів коштів є платіжні доручення одержувачів коштів та підтверджувальні документи в межах залишків на рахунку та, відповідно, до плану використання бюджетних коштів.
Органи Державного казначейства України приймають від інших клієнтів платіжні доручення в межах загального залишку коштів на їх рахунку.
Платіжні доручення подаються до органів Державного казначейства України в двох примірниках, на першому з яких ставляться відбиток печатки та підписи відповідальних осіб установи. Дата платіжного доручення повинна відповідати даті його фактичного подання або даті наступного дня, якщо документи надійшли після операційного часу. У разі невідповідності дати подання даті платіжного доручення у правому верхньому куті на всіх примірниках обов'язково проставляється дата подання. Платіжне доручення дійсне протягом 10 днів.
При цьому при здійсненні видатків поле призначення платежу заповнюється із зазначенням кодів економічної класифікації та сум.
У разі виявлення неправильного заповнення реквізитів платіжного доручення воно повертається розпорядникам бюджетних коштів, одержувачам або іншим клієнтам з позначкою на зворотному боці про причину повернення, завірену підписом казначея.
Порядок виплати готівки розпорядникам бюджетних коштів. Для отримання заробітної плати, стипендії, допомоги, видатків на службові відрядження та інших коштів, що видаються на видатки, які не можуть бути проведені безготівковою оплатою, розпорядники бюджетних коштів подають до органів Державного казначейства України заявку на видачу готівки.
Заявки на видачу готівки виписуються розпорядниками бюджетних коштів на осіб, з якими в них укладені договори про повну матеріальну відповідальність і які мають право отримувати і видавати кошти. У заявках на видачу готівки вказуються суми прибуткового податку з громадян, суми нарахувань до фонду соціального страхування України та суми страхових внесків до Пенсійного фонду України, інші податки і обов'язкові платежі, які утримані та нараховані на фонд заробітної плати. При отриманні заробітної плати та прирівняних до неї платежів разом із заявкою на видачу готівки подаються платіжні доручення на перерахування сум прибуткового податку з громадян, сум нарахувань до Фонду соціального страхування України та сум страхових внесків до Пенсійного фонду України, інших податків і обов'язкових платежів, пов'язаних з виплатою заробітної плати та інших соціальних виплат.
У заявках на видачу готівки розпорядники бюджетних коштів відзначають наявність чи відсутність заборгованості зі сплати податків.
На підставі перевіреної заявки органи Державного казначейства України виписують на осіб, указаних у заявці, грошові чеки на отримання готівки.
На підставі належно оформлених грошових чеків уповноважені особи розпорядників бюджетних коштів отримують готівку з поточних рахунків, відкритих в установах банків на ім'я органів Державного казначейства України за балансовими рахунками групи 257 Плану рахунків комерційних банків України. Невикористана готівка повертається уповноваженими особами розпорядників бюджетних коштів безпосередньо на цей самий рахунок за відповідними документами, при заповненні яких обов'язково вказується номер реєстраційного (спеціального реєстраційного) рахунку, на який повинні бути зараховані кошти.
Органи Державного казначейства України встановлюють ліміти залишку готівки в касі установам та організаціям, які ними обслуговуються.
З метою забезпечення контролю за цільовим спрямуванням бюджетних коштів органи Державного казначейства України в частині виконання державного бюджету за видатками перевіряють законність підстави (наявність підтверджувальних документів, нормативно-правових актів тощо) для здійснення платежів, відповідність платежів вимогам обліку і контролю за зобов'язаннями, а також правильність оформлення розрахункових документів.
Перевірка підтверджувальних документів на оплату рахунків розпорядників коштів державного бюджету або одержувачів здійснюється в органах Державного казначейства за наявності: зареєстрованих зобов'язань; залишків коштів на рахунках розпорядників коштів у розрізі кодів економічної класифікації видатків або залишків коштів на рахунках одержувачів у межах напрямків видатків; відповідності змісту операцій, представлених підтверджувальними документами, кодам економічної класифікації видатків, зазначеним у призначенні платежу.
При невиконанні однієї з цих вимог орган Державного казначейства України відмовляє в оплаті та повертає документи на доопрацювання.
Проведення видатків розпорядників бюджетних коштів в іноземній валюті. Розпорядники коштів державного бюджету можуть проводити видатки, передбачені кошторисами доходів і видатків, в іноземній валюті згідно з чинними нормативно-правовими актами України.
Для погашення зобов'язань, узятих головними розпорядниками коштів в іноземній валюті, Державне казначейство перераховує цим розпорядникам кошти в іноземній валюті на проведення видатків відповідно до затверджених кошторисів.
Стосовно видатків установ, які утримуються за рахунок коштів місцевих бюджетів, то особливостей щодо процедури їх здійснення немає, оскільки проводяться видатки (безготівкові чи готівкові) безпосередньо розпорядником коштів з рахунків, відкритих в установах банків.
Попередній контроль при здійсненні видатків тут на даний час відсутній, а отже існує велика імовірність допущення помилок та порушень законодавства щодо проведення витрат бюджетних коштів.
Використана література: Бухгалтерський облік у бюджетних установах: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Л. Панкевич, М. Зварич, Р. Бойко, Л. Лучечко. - Львів: Аверс, 2002. - 316 с.
При казначейському виконанні Державного бюджету України за видатками застосовуються поняття та економічні категорії, які визначені постановами Кабінету Міністрів України від 08.01.2000 р. за №13 та від 09.01.2000 р. за №17, наказом Державного казначейства України від 19.10.2000 р. за №103.
Отже, для одержання коштів через органи Держказначейства відкриваються рахунки: зведені особові, особові, реєстраційні, спеціальні реєстраційна
Зведені особові рахунки — рахунки, які відкриваються в органах Державного казначейства розпорядникам бюджетних коштів (крім розпорядників ІІІ ступеня) для зарахування коштів без зазначення кодів функціональної класифікації видатків, що підлягають подальшому перерахуванню на особові і реєстраційні рахунки.
Особові рахунки — рахунки, які відкриваються в органах Державного казначейства розпорядникам бюджетних коштів (крім розпорядників ІІІ ступеня) для зарахування коштів, що підлягають подальшому розподілу та перерахуванню конкретному розпоряднику (одержувачу) бюджетних коштів.
Реєстраційні рахунки — рахунки, які відкриваються в органах Державного казначейства розпорядникам та одержувачам коштів державного бюджету для обліку операцій за коштами загального фонду бюджету.
Спеціальні реєстраційні рахунки — рахунки, які відкриваються розпорядникам коштів державного бюджету всіх ступенів та одержувачам коштів державного бюджету для обліку доходів і видатків, передбачених їх кошторисами в частині спеціального фонду.
Розпорядник коштів II ступеня — бюджетні установи в особі їх керівників, які уповноважені на отримання асигнувань, прийняття зобов'язань та здійснення виплат з бюджету на виконання функцій установи, яку вони очолюють, і на розподіл коштів для переказу розпорядникам III ступеня та безпосередньо підпорядкованим їм одержувачам.
До початку кожного бюджетного року формується єдина база даних про мережу розпорядників бюджетних коштів. Головні розпорядники коштів державного бюджету (надалі — головні розпорядники коштів) до початку бюджетного року (не пізніше ніж за 15 днів) визначають мережу розпорядників коштів нижчого ступеня на відповідній території на обласному рівні. Розпорядники коштів III ступеня та одержувачі повинні включатися до мережі головних розпорядників бюджетних коштів, якщо вони отримуватимуть кошти безпосередньо від нього. Після цього мережа подається Державному казначейству України на паперових та електронних носіях. Держказначейство узагальнює отриману інформацію та доводить її на електронних носіях до територіальних управлінь Державного казначейства.
Про зміни в територіальному розташуванні мережі підвідомчих установ, які виникли в процесі виконання бюджету, головні розпорядники коштів повідомляють Державне казначейство України.
Розпорядники коштів II ступеня подають управлінням на паперових та електронних носіях дані про мережу розпорядників коштів III ступеня та одержувачів у територіальному розрізі. Управління звіряють отримані дані з інформацією, що надійшла від Державного казначейства, узагальнюють отримані дані, групують за територіями (місто, район) та доводять на електронних носіях до райміськвідділень Державного казначейства.
Управління передають на електронних носіях узагальнені дані про мережу розпорядників коштів III ступеня та одержувачів до Державного казначейства України, яке створює єдину базу даних про мережу розпорядників бюджетних коштів та оперативно її підтримує.
Позатим, Міністерство фінансів України направляє затверджений річний розпис призначень державного бюджету та розпис асигнувань загального фонду державного бюджету Державному казначейству України, яке реєструє та відображає дані на відповідних рахунках бухгалтерського обліку та протягом трьох робочих днів доводить витяги з річного розпису призначень державного бюджету та помісячного розпису асигнувань загального фонду державного бюджету до головних розпорядників коштів, що є підставою для затвердження за порядком, передбаченим постановою КМУ від 09.01.2000 р. за №17 кошторисів доходів і видатків та планів асигнувань. Установи та організації вищого рівня затверджують кошториси доходів та видатків і плани асигнувань своїм підвідомчим установам.
Головні розпорядники коштів протягом трьох робочих днів після отримання витягу з розпису бюджету відповідно до мережі подають Державному казначейству України розподіл показників зведених кошторисів доходів і видатків та розподіл показників зведених планів асигнувань із загального фонду бюджету в розрізі розпорядників коштів нижчого рівня за територіями.
Кошториси і плани асигнувань повинні відповідати витягові, отриманому від відповідних органів Державного казначейства.
Державне казначейство України узагальнює одержані дані, формує річний розпис призначень державного бюджету та помісячний розпис асигнувань загального фонду державного бюджету за територіями в розрізі розпорядників коштів нижчого рівня для кожного управління Державного казначейства.
Розпорядники коштів усіх рівнів протягом двох робочих днів після отримання витягу з розпису повинні подати затверджені кошториси доходів та видатків і плани асигнувань відповідним органам Державного казначейства, де вони звіряються з даними казначейського обліку.
До кошторису додається зведення показників спеціального фонду кошторису.
Лише після доведення обсягів бюджетних призначень є підстава для прийняття розпорядниками коштів бюджету зобов'язань на здійснення видатків або платежів.
У період до затвердження кошторисів і планів асигнувань (не більше 30 календарних днів після затвердження річного розпису призначень та помісячного розпису асигнувань загального фонду бюджету) видатки бюджетних установ та організацій здійснюються згідно з тимчасовим кошторисом доходів і видатків, затвердженим керівником установи.
Після закінчення цього терміну органи Державного казначейства здійснюють операції з виконання державного бюджету за видатками тільки на підставі затверджених кошторисів і планів асигнувань, узятих на казначейський облік.
Якщо розпис державного бюджету не затверджено до початку бюджетного року і Державне казначейство отримує від Міністерства фінансів України тимчасовий розпис на певний період, головними розпорядниками коштів та розпорядниками коштів II ступеня розподіл показників тимчасових кошторисів органам Державного казначейства України не подається, а розпис за територіями Державним казначейством не складається.
Позатим, органи Державного казначейства відповідно до наказу Державного казначейства України від 19.10.2000 р. за №103 "Про затвердження Порядку обліку зобов'язань розпорядників коштів бюджету в органах Державного казначейства" приймають від розпорядників коштів бюджету, які в них обслуговуються, реєстри зобов'язань та фінансових зобов'язань разом з копіями первинних документів у межах залишків на відповідних позабалансових рахунках "Асигнування на взяття зобов'язань".
У процесі діяльності установи може виникнути необхідність у внесенні змін до затвердженого кошторису.
Зміни до кошторисів та планів асигнувань вносяться на підставі довідок про зміни кошторису доходів і видатків та про зміни плану асигнувань загального фонду державного бюджету, які затверджуються керівником вищої установи та надсилаються відповідним організаціям нижчого рівня. Зміни до кошторисів і планів асигнувань можуть вноситися як на підставі відповідної Довідки Міністерства фінансів України, так і в межах прав, наданих головному розпоряднику (без зміни бюджетних призначень загалом щодо головного розпорядника коштів). При цьому перерозподіл, що призводить до зміни затверджених бюджетних призначень головному розпоряднику коштів Державного бюджету України за загальним фондом за функціональною класифікацією в межах їх загального обсягу, здійснюється лише за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
У разі потреби у перерозподілі видатків через виникнення нових видів надходжень або перевиконання показників, які були передбачені бюджетними призначеннями, можуть вноситися зміни до спеціального фонду кошторису.
Перерахування коштів для здійснення видатків державного бюджету через систему органів Державного казначейства. Відповідно до отриманих реєстрів та наявних коштів управління зараховує кошти на особові рахунки розпорядників II ступеня для подальшого їх розподілу (для зарахування на реєстраційні рахунки самого розпорядника коштів та/або зарахування на реєстраційні рахунки розпорядника коштів III ступеня, або безпосередньо на реєстраційні рахунки одержувачів).
Розпорядники коштів II ступеня протягом одного робочого дня після отримання виписок з особових рахунків, що підтверджують зарахування коштів готують розподіл коштів та/або платіжне доручення на перерахування коштів.
Отриманий розподіл та/або платіжне доручення перевіряються органом Державного казначейства щодо відповідності вказаних у них сум бюджетним призначенням та планам асигнувань, залишкам невикористаних коштів розпорядниками, наявності зареєстрованих зобов'язань та даним про розташування мережі.
Здійснення видатків за рахунок коштів спеціального фонду, що безпосередньо зараховуються на спеціальні реєстраційні рахунки установ. Кошти спеціального фонду державного бюджету, що надійшли як власні надходження установ, зараховуються на спеціальні реєстраційні рахунки без зазначення кодів економічної класифікації видатків. Оплата рахунків здійснюється за конкретними кодами економічної класифікації видатків відповідно до затверджених кошторисних призначень.
З метою забезпечення контролю на стадії оплати рахунків суми, що передбачаються на здійснення видатків, звіряються з показниками кошторису та зведенням показників спеціального фонду кошторису, із залишками невикористаних асигнувань та зареєстрованими зобов'язаннями. Оплата здійснюється на підставі наданих підтверджувальних документів.
Усі інші дії щодо здійснення видатків із спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників бюджетних коштів спеціального фонду бюджету проводиться в тому самому порядку, що із здійснення видатків розпорядників коштів загального фонду державного бюджету.
Казначейське обслуговування одержувачів коштів державного бюджету. Кошти з державного бюджету, які передбачаються для одержувачів бюджетних коштів, повинні бути враховані в показниках зведеного кошторису та плані асигнувань відповідного розпорядника коштів. Одержувачі коштів повинні бути включені в мережу відповідного розпорядника. На їхнє ім'я в органі Державного казначейства відкриваються відповідні рахунки за балансовим рахунком 3711 "Рахунки одержувачів коштів державного бюджету" Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів.
До певної програми, угоди тощо одержувач подає план використання бюджетних коштів відповідно до додатка 29, складений за формою кошторису та затверджений розпорядником коштів. При складанні цього документа застосовуються назви повної економічної класифікації видатків, але без зазначення їх цифрових кодів. За відсутності зазначеного документа видатки з реєстраційного рахунку одержувача не здійснюються.
Якщо підприємство (установа, організація) не є одержувачем коштів бюджету, а відповідно до укладених угод виконало для бюджетної установи (організації) або одержувача відповідні роботи (надало послуги тощо), то оплата виконаних робіт (наданих послуг тощо) здійснюється на підставі рахунків, рахунків-фактур, акта виконаних робіт тощо шляхом перерахування належних коштів на поточний рахунок підприємства (установи, організації), відкритий в установі банків.
Зарахування коштів на реєстраційні, спеціальні реєстраційні рахунки. На реєстраційні, спеціальні реєстраційні рахунки розпорядників бюджетних коштів, відкриті в органах Державного казначейства, зараховуються кошти, що надходять як від вищих та підвідомчих установ, так і від юридичних та фізичних осіб на утримання, виконання певних доручень, здійснення певних видатків, поновлення касових видатків тощо.
Усі суми коштів, що надходять готівкою в каси установ, повинні бути зараховані на рахунки, відкриті на ім'я органів Державного казначейства України в установах банків (за групою 257), із подальшим зарахуванням їх на реєстраційні (спеціальні реєстраційні) та інші рахунки установ.
Кошти, що надходять на рахунки розпорядників бюджетних коштів, вважаються доходами розпорядників бюджетних коштів або коштами, що відносяться на відновлення касових видатків.
Оплата рахунків розпорядників бюджетних коштів, одержувачів коштів державного бюджету. Оплата видатків розпорядників бюджетних коштів здійснюється органами Державного казначейства України з реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників шляхом проведення платежів з цих рахунків, відкритих в органах Державного казначейства України.
Оплата рахунків розпорядників коштів бюджету здійснюється лише за наявності в обліку органів Державного казначейства їх зобов'язань та/або фінансових зобов'язань та залишків коштів на рахунках розпорядників.
Підставою для оплати видатків є платіжні доручення розпорядників коштів та документи, які підтверджують цільове направлення коштів (рахунки, рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, трудові угоди, договори на виконання робіт (крім договорів на оплату комунальних послуг, послуг
Окремі видатки Міністерства оборони України та інших органів виконавчої влади за окремими кодами функціональної та економічної класифікації видатків, перелік яких узгоджується з Державним казначейством України і відповідним органом виконавчої влади, незалежно від суми разового платежу здійснюються тільки на підставі платіжних доручень. Оплата за цими видатками проводиться без подання підтверджувальних документів.
Органи Державного казначейства приймають від розпорядників бюджетних коштів платіжні доручення і підтверджувальні документи:
• за загальним фондом — відповідно до кошторисних призначень, помісячних планів асигнувань, зареєстрованих зобов'язань та в межах залишку коштів на рахунку за певним кодом економічної класифікації видатків;
• за спеціальним фондом — у межах загального залишку коштів на спеціальному реєстраційному рахунку за всіма кодами економічної класифікації видатків, залишків кошторисних призначень та зареєстрованих зобов'язань.
Підставою для здійснення платежів з рахунків одержувачів коштів є платіжні доручення одержувачів коштів та підтверджувальні документи в межах залишків на рахунку та, відповідно, до плану використання бюджетних коштів.
Органи Державного казначейства України приймають від інших клієнтів платіжні доручення в межах загального залишку коштів на їх рахунку.
Платіжні доручення подаються до органів Державного казначейства України в двох примірниках, на першому з яких ставляться відбиток печатки та підписи відповідальних осіб установи. Дата платіжного доручення повинна відповідати даті його фактичного подання або даті наступного дня, якщо документи надійшли після операційного часу. У разі невідповідності дати подання даті платіжного доручення у правому верхньому куті на всіх примірниках обов'язково проставляється дата подання. Платіжне доручення дійсне протягом 10 днів.
При цьому при здійсненні видатків поле призначення платежу заповнюється із зазначенням кодів економічної класифікації та сум.
У разі виявлення неправильного заповнення реквізитів платіжного доручення воно повертається розпорядникам бюджетних коштів, одержувачам або іншим клієнтам з позначкою на зворотному боці про причину повернення, завірену підписом казначея.
Порядок виплати готівки розпорядникам бюджетних коштів. Для отримання заробітної плати, стипендії, допомоги, видатків на службові відрядження та інших коштів, що видаються на видатки, які не можуть бути проведені безготівковою оплатою, розпорядники бюджетних коштів подають до органів Державного казначейства України заявку на видачу готівки.
Заявки на видачу готівки виписуються розпорядниками бюджетних коштів на осіб, з якими в них укладені договори про повну матеріальну відповідальність і які мають право отримувати і видавати кошти. У заявках на видачу готівки вказуються суми прибуткового податку з громадян, суми нарахувань до фонду соціального страхування України та суми страхових внесків до Пенсійного фонду України, інші податки і обов'язкові платежі, які утримані та нараховані на фонд заробітної плати. При отриманні заробітної плати та прирівняних до неї платежів разом із заявкою на видачу готівки подаються платіжні доручення на перерахування сум прибуткового податку з громадян, сум нарахувань до Фонду соціального страхування України та сум страхових внесків до Пенсійного фонду України, інших податків і обов'язкових платежів, пов'язаних з виплатою заробітної плати та інших соціальних виплат.
У заявках на видачу готівки розпорядники бюджетних коштів відзначають наявність чи відсутність заборгованості зі сплати податків.
На підставі перевіреної заявки органи Державного казначейства України виписують на осіб, указаних у заявці, грошові чеки на отримання готівки.
На підставі належно оформлених грошових чеків уповноважені особи розпорядників бюджетних коштів отримують готівку з поточних рахунків, відкритих в установах банків на ім'я органів Державного казначейства України за балансовими рахунками групи 257 Плану рахунків комерційних банків України. Невикористана готівка повертається уповноваженими особами розпорядників бюджетних коштів безпосередньо на цей самий рахунок за відповідними документами, при заповненні яких обов'язково вказується номер реєстраційного (спеціального реєстраційного) рахунку, на який повинні бути зараховані кошти.
Органи Державного казначейства України встановлюють ліміти залишку готівки в касі установам та організаціям, які ними обслуговуються.
З метою забезпечення контролю за цільовим спрямуванням бюджетних коштів органи Державного казначейства України в частині виконання державного бюджету за видатками перевіряють законність підстави (наявність підтверджувальних документів, нормативно-правових актів тощо) для здійснення платежів, відповідність платежів вимогам обліку і контролю за зобов'язаннями, а також правильність оформлення розрахункових документів.
Перевірка підтверджувальних документів на оплату рахунків розпорядників коштів державного бюджету або одержувачів здійснюється в органах Державного казначейства за наявності: зареєстрованих зобов'язань; залишків коштів на рахунках розпорядників коштів у розрізі кодів економічної класифікації видатків або залишків коштів на рахунках одержувачів у межах напрямків видатків; відповідності змісту операцій, представлених підтверджувальними документами, кодам економічної класифікації видатків, зазначеним у призначенні платежу.
При невиконанні однієї з цих вимог орган Державного казначейства України відмовляє в оплаті та повертає документи на доопрацювання.
Проведення видатків розпорядників бюджетних коштів в іноземній валюті. Розпорядники коштів державного бюджету можуть проводити видатки, передбачені кошторисами доходів і видатків, в іноземній валюті згідно з чинними нормативно-правовими актами України.
Для погашення зобов'язань, узятих головними розпорядниками коштів в іноземній валюті, Державне казначейство перераховує цим розпорядникам кошти в іноземній валюті на проведення видатків відповідно до затверджених кошторисів.
Стосовно видатків установ, які утримуються за рахунок коштів місцевих бюджетів, то особливостей щодо процедури їх здійснення немає, оскільки проводяться видатки (безготівкові чи готівкові) безпосередньо розпорядником коштів з рахунків, відкритих в установах банків.
Попередній контроль при здійсненні видатків тут на даний час відсутній, а отже існує велика імовірність допущення помилок та порушень законодавства щодо проведення витрат бюджетних коштів.
Використана література: Бухгалтерський облік у бюджетних установах: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Л. Панкевич, М. Зварич, Р. Бойко, Л. Лучечко. - Львів: Аверс, 2002. - 316 с.
