Л. Панкевич, М. Зварич, Р. Бойко, Л. Лучечко Бухгалтерський облік у бюджетних установах (2002)
Інвентаризація необоротних активів
Інвентаризація необоротних активів здійснюється із дотриманням загальних вимог щодо її проведення. Тут застосовуються також загальні вимоги щодо підготовки процедури проведення та оформлення результатів інвентаризації.
Існують особливості лише стосовно дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, інвентаризацію яких слід проводити із врахуванням вимог "Інструкції про порядок одержання, використання, обліку та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 06.04.98 р. за №84.
Інвентаризація дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, які містяться у приладах, обладнанні та інших виробах, здійснюється одночасно з інвентаризацією цих матеріальних цінностей у терміни, встановлені для матеріальних цінностей.
Вимоги щодо процедури проведення та оформлення результатів інвентаризації дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння не відрізняються від загальних. Позатим, існують особливості:
• до складу інвентаризаційної комісії не можна включати матеріально відповідальних осіб, у яких у підзвіті перебувають цінності, що підлягають інвентаризації;
• до початку інвентаризації проводиться повна "зачистка" виробничих приміщень і технологічного обладнання на місцях зберігання і переробки цінностей;
• на період проведення інвентаризації операції з прийому і відпуску цінностей припиняються;
• маса дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, що міститься в обладнанні та у сплавах, солях, кислотах, розчинах, які перебувають на період інвентаризації в опломбованій спеціальній тарі, встановлюється за обліковими, технічними документами або за даними вхідного контролю;
• нерозпаковані на момент проведення інвентаризації посилки з цінностями розпаковують для перевірки наявності в них цінностей і включають до окремого опису;
• відшкодування виявленої інвентаризацією нестачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння проводиться згідно із Законом України від 06.06.95 р. за №217/95-ВР "Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей";
• взаємний залік лишків і нестач внаслідок пересортування може бути прийнятий тільки за один і той же період, що перевіряється, у однієї й тієї ж особи, яка перевіряється, щодо цінностей одного й того ж найменування (алмази, діаманти, алмазні інструменти);
• у випадках, коли при заліку лишків і нестач внаслідок пересортування розмір нестачі перевищує розмір лишку, різниця відноситься на винних осіб;
• якщо норми видатку затверджені, то нестачі і наднормативні витрати дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння не підлягають списанню на витрати виробництва промислової продукції, ювелірних, зуботехнічних та інших виробів, а також на проведення науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт.
Щодо документального оформлення інвентаризації необоротних активів, то кожному необоротному активу (крім білизни, постільних речей, одягу, взуття, бібліотечних фондів, малоцінних необоротних матеріальних активів, матеріалів довготривалого використання та таких, що мають специфічне призначення) присвоюється інвентарний номер, який має вісім знаків. Перші три знаки означають номер субрахунку, четвертий — підгрупу і останні чотири знаки — порядковий номер предмета у підгрупі. Для тих субрахунків, для яких не виділені підгрупи, четвертий знак позначається нулем.
Інвентарний номер зазначається на жетоні, який прикріплюється до об'єкта, позначається фарбою на об'єкті або проставляється іншим способом.
Якщо інвентарний об'єкт є складним і включає ті чи інші відокремлені елементи, що становлять разом з ним одне ціле, на кожному такому елементі повинен бути зазначений той самий інвентарний номер, що й на основному об'єкті.
Для білизни, постільних речей, одягу, взуття та малоцінних необоротних матеріальних активів встановлюються номенклатурні номери, які мають сім знаків. Перші три знаки означають субрахунок, четвертий — підгрупу і три останні знаки — порядковий номер предмета у підгрупі. При цьому предметам одного найменування, якості матеріалу та ціни встановлюється один номенклатурний номер. Предмети маркіруються спеціальним штампом незмиваною фарбою. Штамп повинен мати найменування установи, а при здачі предметів в експлуатацію — додатково зазначати рік і місяць видачі.
Жетони та маркірувальні штампи ставляться на такому місці, щоб це не псувало зовнішнього вигляду предмета. У випадку змивання маркування — вона періодично поновлюється.
Матеріально відповідальні особи несуть відповідальність за надходження в експлуатацію не маркірованої білизни, постільних речей та інших матеріальних цінностей за порядком, встановленим чинним законодавством.
Інвентарні та номенклатурні номери, присвоєні об'єкту необоротних активів, зберігаються за ними на весь період перебування їх в даній установі. Номери інвентарних об'єктів, які вибули чи ліквідовані, не повинні присвоюватись іншим об'єктам, що заново надійшли протягом трьох років.
Інвентарні номери заносяться у форму 03-10 (бюджет) "Опис інвентарних карток з обліку основних засобів", яка відкривається для реєстрації відкритих інвентарних карток обліку необоротних активів. Опис складається в бухгалтерії з метою контролю за зберіганням інвентарних карток.
Описи інвентарних карток з обліку необоротних активів здаються в архів тоді, коли в останню інвентарну картку вноситься позначка про списання об'єкта необоротних активів.
Використана література: Бухгалтерський облік у бюджетних установах: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Л. Панкевич, М. Зварич, Р. Бойко, Л. Лучечко. - Львів: Аверс, 2002. - 316 с.
Існують особливості лише стосовно дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, інвентаризацію яких слід проводити із врахуванням вимог "Інструкції про порядок одержання, використання, обліку та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 06.04.98 р. за №84.
Інвентаризація дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, які містяться у приладах, обладнанні та інших виробах, здійснюється одночасно з інвентаризацією цих матеріальних цінностей у терміни, встановлені для матеріальних цінностей.
Вимоги щодо процедури проведення та оформлення результатів інвентаризації дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння не відрізняються від загальних. Позатим, існують особливості:
• до складу інвентаризаційної комісії не можна включати матеріально відповідальних осіб, у яких у підзвіті перебувають цінності, що підлягають інвентаризації;
• до початку інвентаризації проводиться повна "зачистка" виробничих приміщень і технологічного обладнання на місцях зберігання і переробки цінностей;
• на період проведення інвентаризації операції з прийому і відпуску цінностей припиняються;
• маса дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, що міститься в обладнанні та у сплавах, солях, кислотах, розчинах, які перебувають на період інвентаризації в опломбованій спеціальній тарі, встановлюється за обліковими, технічними документами або за даними вхідного контролю;
• нерозпаковані на момент проведення інвентаризації посилки з цінностями розпаковують для перевірки наявності в них цінностей і включають до окремого опису;
• відшкодування виявленої інвентаризацією нестачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння проводиться згідно із Законом України від 06.06.95 р. за №217/95-ВР "Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей";
• взаємний залік лишків і нестач внаслідок пересортування може бути прийнятий тільки за один і той же період, що перевіряється, у однієї й тієї ж особи, яка перевіряється, щодо цінностей одного й того ж найменування (алмази, діаманти, алмазні інструменти);
• у випадках, коли при заліку лишків і нестач внаслідок пересортування розмір нестачі перевищує розмір лишку, різниця відноситься на винних осіб;
• якщо норми видатку затверджені, то нестачі і наднормативні витрати дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння не підлягають списанню на витрати виробництва промислової продукції, ювелірних, зуботехнічних та інших виробів, а також на проведення науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт.
Щодо документального оформлення інвентаризації необоротних активів, то кожному необоротному активу (крім білизни, постільних речей, одягу, взуття, бібліотечних фондів, малоцінних необоротних матеріальних активів, матеріалів довготривалого використання та таких, що мають специфічне призначення) присвоюється інвентарний номер, який має вісім знаків. Перші три знаки означають номер субрахунку, четвертий — підгрупу і останні чотири знаки — порядковий номер предмета у підгрупі. Для тих субрахунків, для яких не виділені підгрупи, четвертий знак позначається нулем.
Інвентарний номер зазначається на жетоні, який прикріплюється до об'єкта, позначається фарбою на об'єкті або проставляється іншим способом.
Якщо інвентарний об'єкт є складним і включає ті чи інші відокремлені елементи, що становлять разом з ним одне ціле, на кожному такому елементі повинен бути зазначений той самий інвентарний номер, що й на основному об'єкті.
Для білизни, постільних речей, одягу, взуття та малоцінних необоротних матеріальних активів встановлюються номенклатурні номери, які мають сім знаків. Перші три знаки означають субрахунок, четвертий — підгрупу і три останні знаки — порядковий номер предмета у підгрупі. При цьому предметам одного найменування, якості матеріалу та ціни встановлюється один номенклатурний номер. Предмети маркіруються спеціальним штампом незмиваною фарбою. Штамп повинен мати найменування установи, а при здачі предметів в експлуатацію — додатково зазначати рік і місяць видачі.
Жетони та маркірувальні штампи ставляться на такому місці, щоб це не псувало зовнішнього вигляду предмета. У випадку змивання маркування — вона періодично поновлюється.
Матеріально відповідальні особи несуть відповідальність за надходження в експлуатацію не маркірованої білизни, постільних речей та інших матеріальних цінностей за порядком, встановленим чинним законодавством.
Інвентарні та номенклатурні номери, присвоєні об'єкту необоротних активів, зберігаються за ними на весь період перебування їх в даній установі. Номери інвентарних об'єктів, які вибули чи ліквідовані, не повинні присвоюватись іншим об'єктам, що заново надійшли протягом трьох років.
Інвентарні номери заносяться у форму 03-10 (бюджет) "Опис інвентарних карток з обліку основних засобів", яка відкривається для реєстрації відкритих інвентарних карток обліку необоротних активів. Опис складається в бухгалтерії з метою контролю за зберіганням інвентарних карток.
Описи інвентарних карток з обліку необоротних активів здаються в архів тоді, коли в останню інвентарну картку вноситься позначка про списання об'єкта необоротних активів.
Використана література: Бухгалтерський облік у бюджетних установах: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Л. Панкевич, М. Зварич, Р. Бойко, Л. Лучечко. - Львів: Аверс, 2002. - 316 с.
