Л. Панкевич, М. Зварич, Р. Бойко, Л. Лучечко Бухгалтерський облік у бюджетних установах (2002)
Правові засади складання фінансової звітності в Україні
Фінансова звітність бюджетних установ — це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів установ за звітний період, яка складається для користувачів з метою прийняття відповідних рішень.
Звітність бюджетних установ — це система узагальнювальних і взаємопов'язаних показників стану їх діяльності. Методологічно та організаційно звітність є невід'ємним елементом всієї системи бухгалтерського обліку та виступає завершальним етапом облікового процесу, що обумовлює єдність показників, які в ній відображаються, з первинною документацією та обліковими регістрами.
Правові засади складання фінансової звітності в Україні загалом, і для бюджетних установ зокрема, визначено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року за №996-XIV, який введено у дію з 1 січня 2000 року (тобто Україною було зроблено тим самим наступний крок до приведення бухгалтерського обліку у відповідність до міжнародних стандартів).
Фінансова звітність ґрунтується на принципах достовірності, повного висвітлення, автономності, періодичності, єдиного грошового вимірника тощо.
Принцип достовірності: звітність повинна давати повну та достовірну інформацію про фінансовий стан установи та його зміни, а також фінансові результати.
Принцип повного висвітлення: фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі.
Принцип автономності: кожна установа, що виступає як юридична особа, відокремлена від організацій вищого рівня, у зв'язку з чим майно та зобов'язання організацій вищого рівня не повинні відображатися у фінансовій звітності цих установ.
Принцип періодичності полягає у розподілі діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.
Єдиний грошовий вимірник означає вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій установи у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці, тобто у грошовій одиниці України.
Державою здійснюється регулювання як бухгалтерського обліку, так і фінансової звітності в Україні. Метою цього регулювання є як створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, так і їх удосконалення.
Регулювання питань методології фінансової звітності про виконання бюджетів та госпрозрахункових операцій бюджетних установ покладено на Державне казначейство України.
Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади у межах своєї компетенції, відповідно до галузевих особливостей, можуть розробляти на базі національних положень бухгалтерського обліку методичні рекомендації щодо їх застосування.
Форми фінансової звітності бюджетних установ, органів Державного казначейства України з виконання бюджетів усіх рівнів і кошторисів видатків та порядок їх заповнення встановлюються Державним казначейством України.
Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать підприємства, засновані на державній власності, та органи, які здійснюють управління майном підприємств, заснованих на комунальній власності, крім власних звітів, складають та подають зведену фінансову звітність щодо всіх підприємств, що належать до сфери їх управління.
Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі балансу та звіту про фінансові результати. Баланс підприємства складається за станом на кінець останнього дня кварталу (року).
Терміни подання фінансової звітності визначені Кабінетом Міністрів України.
Отже, на сьогодні в Україні складається місячна, квартальна та річна фінансова звітність. Розглянемо більш детально принципи та порядок їх складання.
Використана література: Бухгалтерський облік у бюджетних установах: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Л. Панкевич, М. Зварич, Р. Бойко, Л. Лучечко. - Львів: Аверс, 2002. - 316 с.
Звітність бюджетних установ — це система узагальнювальних і взаємопов'язаних показників стану їх діяльності. Методологічно та організаційно звітність є невід'ємним елементом всієї системи бухгалтерського обліку та виступає завершальним етапом облікового процесу, що обумовлює єдність показників, які в ній відображаються, з первинною документацією та обліковими регістрами.
Правові засади складання фінансової звітності в Україні загалом, і для бюджетних установ зокрема, визначено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року за №996-XIV, який введено у дію з 1 січня 2000 року (тобто Україною було зроблено тим самим наступний крок до приведення бухгалтерського обліку у відповідність до міжнародних стандартів).
Фінансова звітність ґрунтується на принципах достовірності, повного висвітлення, автономності, періодичності, єдиного грошового вимірника тощо.
Принцип достовірності: звітність повинна давати повну та достовірну інформацію про фінансовий стан установи та його зміни, а також фінансові результати.
Принцип повного висвітлення: фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі.
Принцип автономності: кожна установа, що виступає як юридична особа, відокремлена від організацій вищого рівня, у зв'язку з чим майно та зобов'язання організацій вищого рівня не повинні відображатися у фінансовій звітності цих установ.
Принцип періодичності полягає у розподілі діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.
Єдиний грошовий вимірник означає вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій установи у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці, тобто у грошовій одиниці України.
Регулювання питань методології фінансової звітності про виконання бюджетів та госпрозрахункових операцій бюджетних установ покладено на Державне казначейство України.
Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади у межах своєї компетенції, відповідно до галузевих особливостей, можуть розробляти на базі національних положень бухгалтерського обліку методичні рекомендації щодо їх застосування.
Форми фінансової звітності бюджетних установ, органів Державного казначейства України з виконання бюджетів усіх рівнів і кошторисів видатків та порядок їх заповнення встановлюються Державним казначейством України.
Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать підприємства, засновані на державній власності, та органи, які здійснюють управління майном підприємств, заснованих на комунальній власності, крім власних звітів, складають та подають зведену фінансову звітність щодо всіх підприємств, що належать до сфери їх управління.
Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі балансу та звіту про фінансові результати. Баланс підприємства складається за станом на кінець останнього дня кварталу (року).
Терміни подання фінансової звітності визначені Кабінетом Міністрів України.
Отже, на сьогодні в Україні складається місячна, квартальна та річна фінансова звітність. Розглянемо більш детально принципи та порядок їх складання.
Використана література: Бухгалтерський облік у бюджетних установах: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Л. Панкевич, М. Зварич, Р. Бойко, Л. Лучечко. - Львів: Аверс, 2002. - 316 с.
