Багрова І.В. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств (2004)
1.3. Основні підсумки і тенденції зовнішньоекономічної діяльності українських підприємств після 1995 року
Визначення Україною свого місця в світовому господарстві, формування структури національних інтересів і пріоритетів у зовнішньоекономічних зв'язках було протягом всього першого десятиріччя незалежності складним процесом. Підсумовуючи десятирічний період, можна констатувати, що Україна зробила лише перші кроки у визначенні власних геополітичних і геоекономічних пріоритетів.
Цей період різними науковцями розподіляється на два, а окремими і на три етапи.
Наприклад, А.С.Гальчинський вбачає цей проміжок часу як три етапи утвердження нових економічних відносин, які розподіляються таким чином:
1991-1994 роки - стартовий період, в якому розпочався курс на глибокі ринкові перетворення;
1994-1999 роки - в економіці сталися глибокі якісні перетворення;
1999-по цей час - в економіці утверджено основи ринкової інфраструктури.
Інші науковці виділили 1995 рік як розподільний, в якому «вагомим здобутком було своєрідне відкриття Південно-східного напрямку української зовнішньої політики, пріоритет якого буде посилюватися у процесі подальшого розвитку партнерства». Вони покладалися на те, що бачення України в тріадному просторі дозволяє збільшити ступінь свободи і поле вибору держави в системі зовнішніх пріоритетів та компенсувати політичні й економічні дисбаланси, що існують в діадній системі Росія-Захід.
Ці та інші підходи дають змогу логічно припустити, що структуризація зовнішньоекономічної діяльності в Україні на два періоди (з 1991 по 1995 роки та з 1996 по цей час) у більш повній мірі дозволяє побачити те, що відбувалось у нашій країні в ці роки.
Перший етап мав своїм завданням утвердження багатоукладної (змінної) економіки, впровадження принципів демократизації у відносинах власності, роздержавлення економіки, закладення фундаменту політики бюджетної стабілізації.
Другий етап збігся з прийняттям Конституції України, проведенням ефективної антиінфляційної політики і реальної стабілізації на основі введення національної грошової одиниці та проведення фінансової санації країни.
Такі заходи стали передумовою санації виробництва, проведення активної структурної політики, утвердження відкритої економіки та входження України у світовий економічний простір.
Від 1996 року в Україні було досягнуто значного зниження рівня інфляції, почали створюватись стабільні фінансові передумови для пожвавлення економічної діяльності.
Однак внаслідок втрати протягом попередніх років державного контролю над стратегічно важливими сферами виробництва, зовнішньоекономічною діяльністю, джерелами бюджетних надходжень та через відставання реформ не вдалося запобігти подальшому спаду економіки. Дефіцит Державного бюджету України у 1996 році становив 3624,9 млн. грн., або 4,5% валового внутрішнього продукту. Для його фінансування було залучено зовнішні джерела фінансування в сумі 1243,1 млн. грн., або 60,8% затвердженої суми на рік, кредити Національного банку - 1345,6 млн. грн. (125,5%) та надходження від реалізації внутрішніх державних позик у сумі 1571,1 млн. грн. (104,7%). Державний зовнішній борг України на 1 січня 1997 року становив 8,8 млрд. дол. США, з яких борг країнам СНД (Російській Федерації та Туркменістану) -4,2 млрд. дол. США, міжнародним фінансовим організаціям - 3,2 млрд. дол. США, борг за іноземними кредитними лініями - 860 млн. дол. США, Європейському Союзу, Японії та деяким іншим кредиторам - 571 млн. дол. США. За 1996 рік державний зовнішній борг збільшився на 622 млн. дол. США (8%). Фактичні видатки з Державного бюджету України в 1996 році на обслуговування державного зовнішнього боргу становили 2037,8 млн. грн., або 1112,3 млн. дол. США, з яких на погашення основного боргу було спрямовано 1265,6 млн. грн. (690,2 млн. дол. США), на погашення відсотків за кредит -743,1 млн. грн. (405,3 млн. дол. США).
У 1996 році ВВП скоротився на 10%, його номінальний обсяг склав 80,5 млрд. грн. замість прогнозованих 84,5 млрд. грн. Тривало падіння промислового виробництва (5,1% порівняно з 1995 роком).
За 1996 рік обсяг виробництва у машинобудуванні зменшився на 26,1%, за рік скоротилось виробництво 103 основних видів продукції машинобудування. Протягом 1996 року залишилася стійкою тенденція до зменшення обсягів виробництва споживчих товарів. Темпи спаду становили 20,2 % від обсягу виробництва 1995 року, у тому числі за непродовольчими товарами - 28%, продовольчими - 16,8%.
У 1996 році обсяги продукції сільського господарства скоротились на 8,8%. Було вироблено 24,5 млн. т зерна, що склало лише 63,8% від середньорічного виробництва за попередні п'ять років. Виробництво м'яса зменшилося на 9%, молока - на 8%, яєць - на 7%.
Для 1996 року показовими були і такі дані: якщо у І півріччі спад промислового виробництва проти попереднього півріччя склав 7%, то у другому спостерігалося зростання на 1%. Причому вирівнювання економічної динаміки відбулося за рахунок базових, експортоорієнтованих галузей економіки - чорної металургії, хімічної та нафтохімічної промисловостей, енергетики.
З'явилися осередки стабілізації та економічного пожвавлення у таких високотехнологічних і наукоємних сферах, як аерокосмічна та суднобудівна промисловість.
Певні обнадійливі зміни спостерігались у легкій та харчовій промисловостях. Вироби легкої промисловості ставали конкурентоспроможними і дедалі впевненіше виходили на зарубіжні ринки.
Важливою подією 1996 року було прийняття 28 червня Конституції, яка чітко визначила курс на відбудову суверенної та незалежної правової держави.
Водночас тривала реалізація стратегічного курсу на розбудову відкритої економіки, її інтегрування у системні зв'язки сучасного загально цивілізаційного процесу.
Загальний обсяг зовнішньоторговельного обороту збільшився за рік на 16,9% і досяг 37,8 млрд. дол. США (табл. 1.3.1).
Як позитивний момент слід відзначити й прискорення процесу реструктуризації підприємств, їх пристосування до умов ринкової конкуренції. Було сповільнено падіння обсягів капітальних вкладень до 20% проти 35% у 1995 році, зросли обсяги інвестицій за рахунок власних коштів суб'єктів господарювання та інших позабюджетних джерел.
Особливі надії у 1996 році покладались на залучення іноземних інвестицій. У 1996 році на душу населення їх припадало близько 25 дол. США. За цим показником Україна була на останньому місці серед країн з перехідною економікою.
Випереджаючими темпами зростав експорт (на 18,5%). Це дозволило значно скоротити дефіцит торговельного балансу з 1197,8 до 893,5 млн. дол. США.
На кінець 1996 року дефіцит торговельного балансу України перебував на рівні 1,1% ВВП, що значно нижче аналогічного показника в Чехії, Угорщині, Словаччині, Польщі та інших країнах з перехідною економікою.
У 1995 та 1996 роках Україна повністю виконувала зовнішні платіжні зобов'язання. Зовнішній борг України становив 61,2 % від експорту. Це в 2,5 рази менше, ніж в Росії та Польщі, та майже втричі - ніж в Угорщині. Зовнішньоторговельний обіг України збільшився за період з 1993 по 1996 роки із 17,3 до 23,8 млрд. дол. США, у тому числі експорт - з 7,8 до 12,2, а імпорт - з 9,5 до 11,6 млрд. дол. США.
Позитивним чинником було і зменшення питомої ваги бартеру в зовнішньоторговельному обороті до 20,1% (31,0% у 1995 році). Відносний рівень бартерних операцій наблизився до рівня, характерного для світової торгівлі. У 1996 році були зроблені відчутні кроки до поліпшення інвестиційного середовища в Україні (табл. 1.3.2 та табл. 1.3.3).
Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій у національну економіку перевищив 1,3 млрд. дол. США. Були підписані угоди про сприяння та взаємний захист інвестицій з 34 країнами.
Вагомим здобутком ринкової трансформації стало подолання у 1996 році дефіцитності національної економіки, забезпечення товарної насиченості споживчого ринку.
Головною позитивною ознакою економічної ситуації в Україні у 1997 році була тенденція до стабілізації обсягів ВВП та промислового виробництва. Якщо з 1990 по 1996 роки темпи спаду обсягів виробництва валового внутрішнього продукту в середньому за рік становили 13%, то в 1997 році - 3,2%, а його номінальна величина досягла 92,5 млрд. грн. (табл. 1.3.4 та табл. 1.3.5). Порівняно з першим півріччям у цілому за 1997 рік спад обсягів виробництва валового внутрішнього продукту зменшився в 2,4 рази.
Таблиця 1.3.3
Загальні обсяги прямих іноземних інвестицій з України за 1995-1996 роки
(тис. дол. США)
У 1997 році не було призупинено спад виробництва продукції на підприємствах машинобудування та металообробки, лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловостей, будівельних матеріалів, легкої промисловості, електроенергетики.
Істотний спад виробництва мав місце на підприємствах харчової промисловості - на 14,6%, що у два рази більше ніж у 1996 році. Основною причиною стало скорочення на 25% виробництва цукру з вітчизняної сировини, вивезення сировини за межі країни, що призвело до скрутного становища вітчизняні переробні підприємства. Внаслідок того, що у 1997 році було експортовано 1,3 млн. т насіння соняшнику, Державний бюджет України недоотримав 35 млн. грн. від податку на прибуток підприємств. Обсяг зовнішньоторговельного обороту, включаючи послуги, становив 37,5 млрд. дол. США, що на 1% менше ніж у 1996 році, у тому числі експорт товарів і послуг — на 0,6% та імпорт - на 1,5% менше. Позитивне сальдо торговельного балансу склало 424 млн. дол. США.
В умовах фінансової нестабільності підприємств та відсутності обігових коштів широко здійснювались товарообмінні операції. Така практика позбавляла підприємства необхідних фінансових ресурсів і призводила до невиплати заробітної плати, зменшення надходжень до бюджету. В цілому промисловими підприємствами було реалізовано 42,4% продукції за бартерними угодами.
Не сталося помітних зрушень і в інвестиційній сфері. Повільнішими, ніж у 1996 році, темпами (на 7,5% проти 20%) продовжували зменшуватися капітальні вкладення, хоча основні фонди переважної більшості підприємств були фізично зношеними та морально застарілими, непридатними для випуску конкурентоспроможної продукції. Незважаючи на зростання припливу прямих іноземних інвестицій, обсяг яких за 1997 рік збільшився на 615,6 млн. дол. США (за 1996 рік - 541,3 млн. дол. США), їх (майже 2,1 млрд. дол. США) не вистачає для докорінного оновлення основних фондів. Слід відзначити негативні тенденції у зміні галузевої структури: зменшився обсяг прямих іноземних інвестицій у такі галузі, як вугільна промисловість, машинобудування і металообробка, легка промисловість.
Підприємства, органи виконавчої влади у 1997 році неефективно використовували іноземні кредити, які майже повністю спрямовувались на закупівлю готових товарів (сільгосптехніки, нафтопродуктів, засобів захисту рослин), що не сприяло впровадженню передових технологій у пріоритетних галузях машинобудування, агропромислового комплексу, промисловості, які визначали розвиток економіки. У державі використовувались важелі нормативно-правового та організаційного права.
У 1997 році Україна була найближча до економічної стабілізації, коли базові галузі - паливна промисловість, чорна та кольорова металургія дали приріст виробництва. До 0,8% уповільнилися темпи падіння виробництва валової продукції сільського господарства. Вперше за ці роки на 0,9% зросло перевезення вантажів, на 5,9% - роздрібний товарообіг. Стабілізація виробництва прямо і безпосередньо була пов'язана з реструктуризацією окремих підприємств, їх пристосуванням до ринкової кон'юнктури, з поліпшенням якості і конкурентоспроможності багатьох виробів.
За період незалежності найбільш прогресуючою серед інших в українській економіці виявилась сфера зовнішньоекономічної діяльності. З 1993 по 1997 роки експорт товарів та послуг зріс у 1,8 рази і досяг 40,5% від ВВП. Характерним було й те, що зростання експорту здійснювалось значною мірою за рахунок вивозу товарів та послуг до країн дальнього зарубіжжя. З 1991 по 1997 роки частка останнього зросла з 34,7% до 51,5%.
Якщо у період 1993-1997 років експорт зовнішньої торгівлі у країні постійно ріс із 8680 млн. дол. США до 18970 млн. дол. США, то у 1998 році він зменшився і склав 16457 млн. дол. США (рис. 1.3.1).
Сальдо зовнішньої торгівлі включно до 1996 року було від'ємним і тільки з 1997 року стало позитивним (424 млн. дол. США), а в 1998 році зменшилось на 17,5 % і склало 350 млн. дол. США (табл. 1.3.6).
Хоча скорочення експорту значною мірою було зумовлене сервісною складовою, а саме - зниженням тарифів на перекачку газу, - не варто забувати про різке скорочення світових цін на товари традиційного українського експорту - чорні метали, хімічну продукцію, деякі види сільськогосподарської сировини (табл. 1.3.7).
Очевидним і очікуваним було подальше скорочення імпорту, особливо його «споживчої» та «високотехнологічної» складових, на які припадало менше третини ввезених товарів. «Човниковий» імпорт все ще не враховувався офіційною статистикою. І не жорсткий митний режим тому причина - підвищення цін на валюту зробило значну частину «човникового» асортименту неконкурентоспроможним. Слід констатувати падіння експорту в Росію приблизно до 22%, хоч вона до останнього часу була основним імпортером українських товарів та послуг.
На Росію припадало приблизно 31% українського експорту (36% у 1997 році) і приблизно 46% імпорту (44% у 1997 році). Причина скорочення обміну товарами та послугами з РФ - наслідки серпневої фінансової кризи (табл. 1.3.8).
Експорт металопродукції не став більш привабливим. Враховуючи, що на дану товарну групу припадає приблизно третина українського експорту, слід було очікувати подальшого його занепаду (рис. 1.3.2).
Окрім об'єктивних, загальносвітових причин скорочення експорту українського металу, існують і внутрішні. До їх числа можна віднести податковий тиск і хворобливу зацікавленість контролюючих органів до валютної виручки. Ще одним фактором суб'єктивного характеру слід вважати ніяк не закінчений розподіл українських експортоорієнтованих підприємств. Безлад, який тривав навколо прав власності не тільки на акції таких підприємств, але навіть навколо прав з оперативного управління ними, не дозволив хімічним і металургійним комбінатам сформувати зарубіжні трейдерські структури та їх маркетингову політику. В результаті валюта дісталася російським і китайським конкурентам. Якщо говорити про економічні передумови скорочення всього експорту, то наймогутнішою з них стала саме
проблема власності на експортоорієнтовані підприємства. Слабкість українських бізнес-структур на той час не дозволяла їм використовувати політичні важелі для тиску на вітчизняну владу з тим, щоб вона не відстоювала інтересів експортерів. Це часто призводило до відмови від дуже привабливих експортних замовлень.
Є ще фактор, який став каменем спотикання в економіці 1998 року: це повернення експортної виручки. Кінець 1997 року ознаменувався появою цілої серії нормативних і законодавчих актів, які зробили режим зовнішньоекономічної діяльності більш жорстким. Україна і без того мала один із найжорсткіших режимів валютного контролю. Але цього виявилося замало - вітчизняна влада примусила експортерів швидко повертати в країну експортну виручку або імпортну складову бартерного контракту. Тобто українські експортери не могли запропонувати своїм зарубіжним партнерам відстрочку платежу або інший стимул до купівлі саме українського товару. Загальновідомо, що конкуренція на зовнішніх ринках припускає не тільки змагання між рівнями технології або кваліфікації робочої сили, але насамперед між ступенями важкості (точніше легкості) податкового тягаря.
Зазначені фактори дають підставу вважати, що країна почала виходити з глибокої економічної кризи, в якій вона опинилась після 1990 року. Проте у 1998 році знов почали проявлятися негативні процеси: спад виробництва, падіння обсягів зовнішньої торгівлі, бартеризація. За даними Держкомстату України, у 1998 році загальний обсяг зовнішньої торгівлі товарами склав 27,312 млрд. дол. США, у тому числі експорт - 12,637 млрд. дол. США, з від'ємним сальдо - 2,038 млрд. дол. США. Зовнішньоторговельні операції здійснювались із 190 країнами, в яких брали участь усі області України, а загальна кількість підприємств-експортерів склала 15021 (табл. 1.3.9). Найбільші обсяги експорту здійснювались у Російську Федерацію - 23,0% від загального обсягу експорту, Китай - 5,8%, Туреччину - 5,5%, Німеччину - 5,1%, Італію - 4,4%, а імпорту: із Російської Федерації - 48,1%, Німеччини - 8,6%, США - 4,0%, Польщі - 3,3%, Італії - 2,8%. Питома вага бартерних операцій у загальному обсязі експорту склала 7,5%, імпорту - 7,1%.
Промисловістю країни у 1998 році (див. табл. 1.3.9) було вироблено продукції на 82,9 млрд. грн., спад виробництва склав 1,5% (у 1997 році -1,8%). У галузях спад зафіксовано у чорній металургії (6,8%), машинобудуванні (4,5%), паливній (0,7%) та харчовій промисловостях (0,5%), енергетиці (0,3%); зросло виробництво у кольоровій металургії (4,1%), хімічній промисловості (0,9%). Реалізовано продукції на 75,4 млрд. грн., у тому числі по бартеру -42,5%. Найбільше бартерних операцій здійснювалось у Рівненській (64,3%), Полтавській (57,6%), Хмельницькій (56,3%) областях.
Географічний розподіл зовнішньої торгівлі України свідчить про домінуючу роль країн СНД (в основному Росії) в експорті й імпорті товарів (до 70%). За 1992-1996 роки склалась стійка тенденція до зниження у зовнішньоторговельному обігу України частки колишніх соціалістичних країн Східної Європи (з 13% до 5%) і країн Європейського Союзу (з 30% до 15%). Спостерігалось збільшення частки США і країн Близького Сходу, у першу чергу Туреччини та Ізраїлю, а в Азіатсько-тихоокеанському регіоні основним партнером став Китай, замість В'єтнаму. Слід зазначити, що ці зміни стались не завдяки зваженій політиці пропозиції і попиту в нових умовах господарювання, а тому, що господарюючими суб'єктами на початку існування незалежної України лише опановувались зовнішні ринки.
В експорті чільне місце посіли метал і металопродукція (36,2%), залізні, марганцеві руди і вугілля (10,5%), хімічна продукція (9,7%). Препозиції вітчизняних товаровиробників здебільшого полягали у відправленні величезних партій металу за демпінговими цінами, одержанні та перерозподілі валюти й імпортуванні переважно підакцизних товарів (алкогольних і тютюнових виробів). Лише незначна частка вітчизняних товаровиробників пішла шляхом пропозиції своєї продукції через розробку привабливих інвестиційних програм як, наприклад, ВО «Південмаш» у програмі «ГлобСтар» по виготовленню ракетоносіїв, створення спільних підприємств (СП «Інтерсплав» м. Свердловськ Луганської області у виробництві алюмінію), виготовлення і розповсюдження через засоби масової інформації за кордоном буклетів, іншої рекламної продукції, участь у семінарах і конференціях як усередині країни, так і за її межами, участь у виставковій діяльності (наприклад, «Київський міжнародний ярмарок 96, 97, 98, 99», «Транс-Україна-97» м. Одеса, «Смак-97, 98» м. Дніпропетровськ та за кордоном - «Україна в Індії - 96», за підсумками роботи якої Дніпропетровська область одержала перший приз, у 1997 році в Білорусі міжнародні виставки «Деревообробка-97» та «Інтерпродукт-97» надали змогу МП «Удача» (м. Київ), МП «Інтекс» (м. Кам'янець-Подільський) стати її постійними учасниками, які вже шість і три роки відповідно продають свою продукцію в Білорусі, а також КП «Новомосковське» і Київському хлібзаводу № 1 проникнути на харчовий ринок у Білорусі).
Надзвичайно важливими не лише в економічному, а й у політичному плані стали рішення Міністерства фінансів України 1998 року про надання Україні кредиту розширеного фінансування та Світового банку для кредитування чотирьох стабілізаційних програм. Це було фактичним визнанням не лише активних дій виконавчої влади щодо обмеження впливу на нашу економіку світової фінансової кризи, а й визнанням коректності цих дій, суттєвого просування вперед у напрямку структурних реформ. Вперше за багато років почали зростати інвестиції. Інфляція за вісім місяців склала лише 2,3%. Призупинилося зростання неплатежів.
Однак 1998 рік не став роком подолання тривалої та виснажливої кризи, що не лише знекровила вітчизняну економіку, а й утримувала можливості її системного реформування, робила вкрай нестійкою політичну ситуацію в державі. Непросто в цей період далися і стабілізаційні заходи в банківській системі. Якщо в жовтні 1997 року облікова ставка НБУ становила 16%, то вже влітку 1998 року - 82%. Відповідно зросла вартість кредитів комерційних банків, обсяги яких впали до нульової позначки. Суттєво зменшилися можливості доступу виробничих структур до валютних ресурсів у зв'язку із запровадженням жорсткого режиму валютного регулювання.
З наведеного аналізу економічної ситуації видно, що динаміка зовнішньоторговельного обороту є свідченням реалізації в Україні моделі відкритої економіки.
З 1994 року в економіці відбулися глибокі якісні перетворення:
• сформовано основи багатоукладної економіки;
• реформовано відносини власності;
• зроблено значні кроки у напрямку лібералізації господарських зв'язків;
• проведено грошову реформу, подолано гіперінфляцію, утримується валютна стабілізація національної грошової одиниці протягом декількох років;
• затверджено основи ринкової інфраструктури.
Аналіз шляху, пройденого за цей короткий історичний проміжок часу нашою незалежною країною у внутрішніх та зовнішніх економічних відносинах, показує, що нині Україна впритул наблизилась до завершення найбільш складного етапу розвитку своєї новітньої історії — перехідного періоду. І в цьому важливе місце належить розширенню зовнішньоекономічної діяльності країни. Вже вирішено такі ключові завдання: утвердились базові структури національної економіки - фінансова, грошова, валютна, митна та інші національні системи; практично демонтовано командно-адміністративні підвалини економіки. Тобто основні завдання першого етапу реформ у значній мірі вирішені. Українська економіка за своєю спрямованістю стала переважно ринковою, а її зовнішньоекономічні відносини пройшли шлях ринкової трансформації і мають цивілізовані демократичні основи та прагнуть до відкритості у відносинах з усіма країнами світу.
Були прийняті законодавчі акти щодо залучення іноземних інвестицій, активізації зовнішньої торгівлі, створення вільних економічних зон і розвитку спільного підприємництва. Але узгодженості законодавчих актів з розглянутими у них категоріями не відбулося, що і призвело до «шокової» лібералізації зовнішньоекономічної діяльності та обернулося величезними збитками. На той час не були враховані рекомендації про поетапний перехід до відкритої економіки, відпрацювання режиму преференцій на регіональному рівні, де була змога опанувати без втрат для країни інтеграційні механізми. Формування нових відносин повинно узгоджуватися з цілеспрямованою структурною перебудовою економіки, наданням експортної активізації виробництву, з розвитком ринкової інфраструктури, демонополізацією, які є засобами державного регулювання економіки.
Розглядаючи теоретичні підвалини сучасних економічних розробок, можна зауважити, що кожна економічна система, яка ступила на шлях ринкової трансформації, при формуванні свого економічного устрою мусить виходити з певних загальних закономірностей. Оптимальним є той шлях, коли держава може органічно поєднати внутрішні та зовнішні фактори трансформації, узгодивши їх із основною метою соціально-економічного розвитку. Саме цей варіант відповідає потребам українського суспільства, але для його реалізації потрібна сильна держава, здатна до радикальних і одночасно зважених та науково обґрунтованих дій. Стратегічною метою структурної перебудови національної економіки має бути створення багатогалузевого високотехнологічного конкурентоспроможного народногосподарського комплексу, адаптованого до ринкових умов, здатного як задовольняти більшу частину власних потреб економіки України, так і брати активну участь у світогосподарських зв'язках на взаємовигідних умовах. Враховуючи не одностайність науковців у визначенні характеру залежності між економічним зростанням та рівнем інфляції, можна зазначити, що тут існують декілька пропозицій, серед яких можна виділити такі: застосування жорстких монетарних і бюджетних обмежень - з одного боку; а з іншого - природними кроками до виходу з економічної кризи може бути девальвація національної валюти, збільшення інфляції в обмежених рівнях та певне збільшення бюджетного дефіциту. У перші роки незалежності були зроблені посилання на програму фінансової стабілізації як основи макроекономічної політики, що є досить стереотипним трактуванням. Цю програму обирали в умовах, коли економіка України зазнавала руйнації під тиском галопуючої інфляції, а одним із найголовніших аргументів такого змісту макроекономічної політики була її антиінфляційна спрямованість. Приборкання інфляції розглядається нині як найбільш переконливий критерій і доказ перспективності досягнутих макроекономічних перетворень. Аналізуючи ситуацію в економіці країни, слід зауважити, що в Україні не було створено реальних умов, які б заохочували громадян до високопродуктивної праці і тим самим забезпечували перехід до економічного зростання. Суттєвого коригування вимагає і зовнішньоекономічна політика, для чого пропонується секторна модернізація експорту зі збільшенням відповідних інвестицій. Виходячи з підходів до розвитку інтеграційних процесів і тенденцій у країні, слід зазначити, що зовнішньоекономічна діяльність стає все більш важливим і результуючим фактором її економічного життя в цей період.
Цей період різними науковцями розподіляється на два, а окремими і на три етапи.
Наприклад, А.С.Гальчинський вбачає цей проміжок часу як три етапи утвердження нових економічних відносин, які розподіляються таким чином:
1991-1994 роки - стартовий період, в якому розпочався курс на глибокі ринкові перетворення;
1994-1999 роки - в економіці сталися глибокі якісні перетворення;
1999-по цей час - в економіці утверджено основи ринкової інфраструктури.
Інші науковці виділили 1995 рік як розподільний, в якому «вагомим здобутком було своєрідне відкриття Південно-східного напрямку української зовнішньої політики, пріоритет якого буде посилюватися у процесі подальшого розвитку партнерства». Вони покладалися на те, що бачення України в тріадному просторі дозволяє збільшити ступінь свободи і поле вибору держави в системі зовнішніх пріоритетів та компенсувати політичні й економічні дисбаланси, що існують в діадній системі Росія-Захід.
Ці та інші підходи дають змогу логічно припустити, що структуризація зовнішньоекономічної діяльності в Україні на два періоди (з 1991 по 1995 роки та з 1996 по цей час) у більш повній мірі дозволяє побачити те, що відбувалось у нашій країні в ці роки.
Перший етап мав своїм завданням утвердження багатоукладної (змінної) економіки, впровадження принципів демократизації у відносинах власності, роздержавлення економіки, закладення фундаменту політики бюджетної стабілізації.
Такі заходи стали передумовою санації виробництва, проведення активної структурної політики, утвердження відкритої економіки та входження України у світовий економічний простір.
Від 1996 року в Україні було досягнуто значного зниження рівня інфляції, почали створюватись стабільні фінансові передумови для пожвавлення економічної діяльності.
Однак внаслідок втрати протягом попередніх років державного контролю над стратегічно важливими сферами виробництва, зовнішньоекономічною діяльністю, джерелами бюджетних надходжень та через відставання реформ не вдалося запобігти подальшому спаду економіки. Дефіцит Державного бюджету України у 1996 році становив 3624,9 млн. грн., або 4,5% валового внутрішнього продукту. Для його фінансування було залучено зовнішні джерела фінансування в сумі 1243,1 млн. грн., або 60,8% затвердженої суми на рік, кредити Національного банку - 1345,6 млн. грн. (125,5%) та надходження від реалізації внутрішніх державних позик у сумі 1571,1 млн. грн. (104,7%). Державний зовнішній борг України на 1 січня 1997 року становив 8,8 млрд. дол. США, з яких борг країнам СНД (Російській Федерації та Туркменістану) -4,2 млрд. дол. США, міжнародним фінансовим організаціям - 3,2 млрд. дол. США, борг за іноземними кредитними лініями - 860 млн. дол. США, Європейському Союзу, Японії та деяким іншим кредиторам - 571 млн. дол. США. За 1996 рік державний зовнішній борг збільшився на 622 млн. дол. США (8%). Фактичні видатки з Державного бюджету України в 1996 році на обслуговування державного зовнішнього боргу становили 2037,8 млн. грн., або 1112,3 млн. дол. США, з яких на погашення основного боргу було спрямовано 1265,6 млн. грн. (690,2 млн. дол. США), на погашення відсотків за кредит -743,1 млн. грн. (405,3 млн. дол. США).
У 1996 році ВВП скоротився на 10%, його номінальний обсяг склав 80,5 млрд. грн. замість прогнозованих 84,5 млрд. грн. Тривало падіння промислового виробництва (5,1% порівняно з 1995 роком).
За 1996 рік обсяг виробництва у машинобудуванні зменшився на 26,1%, за рік скоротилось виробництво 103 основних видів продукції машинобудування. Протягом 1996 року залишилася стійкою тенденція до зменшення обсягів виробництва споживчих товарів. Темпи спаду становили 20,2 % від обсягу виробництва 1995 року, у тому числі за непродовольчими товарами - 28%, продовольчими - 16,8%.
У 1996 році обсяги продукції сільського господарства скоротились на 8,8%. Було вироблено 24,5 млн. т зерна, що склало лише 63,8% від середньорічного виробництва за попередні п'ять років. Виробництво м'яса зменшилося на 9%, молока - на 8%, яєць - на 7%.
Для 1996 року показовими були і такі дані: якщо у І півріччі спад промислового виробництва проти попереднього півріччя склав 7%, то у другому спостерігалося зростання на 1%. Причому вирівнювання економічної динаміки відбулося за рахунок базових, експортоорієнтованих галузей економіки - чорної металургії, хімічної та нафтохімічної промисловостей, енергетики.
З'явилися осередки стабілізації та економічного пожвавлення у таких високотехнологічних і наукоємних сферах, як аерокосмічна та суднобудівна промисловість.
Певні обнадійливі зміни спостерігались у легкій та харчовій промисловостях. Вироби легкої промисловості ставали конкурентоспроможними і дедалі впевненіше виходили на зарубіжні ринки.
Важливою подією 1996 року було прийняття 28 червня Конституції, яка чітко визначила курс на відбудову суверенної та незалежної правової держави.
Водночас тривала реалізація стратегічного курсу на розбудову відкритої економіки, її інтегрування у системні зв'язки сучасного загально цивілізаційного процесу.
Загальний обсяг зовнішньоторговельного обороту збільшився за рік на 16,9% і досяг 37,8 млрд. дол. США (табл. 1.3.1).
Як позитивний момент слід відзначити й прискорення процесу реструктуризації підприємств, їх пристосування до умов ринкової конкуренції. Було сповільнено падіння обсягів капітальних вкладень до 20% проти 35% у 1995 році, зросли обсяги інвестицій за рахунок власних коштів суб'єктів господарювання та інших позабюджетних джерел.
Особливі надії у 1996 році покладались на залучення іноземних інвестицій. У 1996 році на душу населення їх припадало близько 25 дол. США. За цим показником Україна була на останньому місці серед країн з перехідною економікою.
На кінець 1996 року дефіцит торговельного балансу України перебував на рівні 1,1% ВВП, що значно нижче аналогічного показника в Чехії, Угорщині, Словаччині, Польщі та інших країнах з перехідною економікою.
У 1995 та 1996 роках Україна повністю виконувала зовнішні платіжні зобов'язання. Зовнішній борг України становив 61,2 % від експорту. Це в 2,5 рази менше, ніж в Росії та Польщі, та майже втричі - ніж в Угорщині. Зовнішньоторговельний обіг України збільшився за період з 1993 по 1996 роки із 17,3 до 23,8 млрд. дол. США, у тому числі експорт - з 7,8 до 12,2, а імпорт - з 9,5 до 11,6 млрд. дол. США.
Позитивним чинником було і зменшення питомої ваги бартеру в зовнішньоторговельному обороті до 20,1% (31,0% у 1995 році). Відносний рівень бартерних операцій наблизився до рівня, характерного для світової торгівлі. У 1996 році були зроблені відчутні кроки до поліпшення інвестиційного середовища в Україні (табл. 1.3.2 та табл. 1.3.3).
Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій у національну економіку перевищив 1,3 млрд. дол. США. Були підписані угоди про сприяння та взаємний захист інвестицій з 34 країнами.
Вагомим здобутком ринкової трансформації стало подолання у 1996 році дефіцитності національної економіки, забезпечення товарної насиченості споживчого ринку.
Головною позитивною ознакою економічної ситуації в Україні у 1997 році була тенденція до стабілізації обсягів ВВП та промислового виробництва. Якщо з 1990 по 1996 роки темпи спаду обсягів виробництва валового внутрішнього продукту в середньому за рік становили 13%, то в 1997 році - 3,2%, а його номінальна величина досягла 92,5 млрд. грн. (табл. 1.3.4 та табл. 1.3.5). Порівняно з першим півріччям у цілому за 1997 рік спад обсягів виробництва валового внутрішнього продукту зменшився в 2,4 рази.
Таблиця 1.3.3
Загальні обсяги прямих іноземних інвестицій з України за 1995-1996 роки
(тис. дол. США)
| Інвестиції | Роки | |
| 1995 | 1996 | |
| 1 | 2 | 3 |
| Сукупний капітал резидента в економіці іншої країни на початок року | 20253,95 | 84116,21 |
| Збільшення капіталу резидента за рік | 10808,84 | 23246,97 |
| у тому числі за рахунок: • грошових внесків | 10166,23 | 7622,85 |
| у тому числі: * купівлі акцій • внесків у формі цінних паперів • внесків за рахунок скасування боргу | 2005,41 | 0,67 |
| у тому числі: • переведення позичок, кредитів в акції, реінвестування доходів | — | — |
| У тому числі: • переведення доходів від інвестицій в акції * внесків у формі рухомого і нерухомого майна | 641,61 | 4478,59 |
| у тому числі:• переведення обладнання в акції • внесків у формі нематеріальних активів (придбання юридичних прав, «ноу-хау» тощо) • переоцінки капіталу • інших форм здійснення інвестицій на основі угод з резидентами України, які не заборонені чинним законодавством України | 6183,91 1,00 | 10750,36 11116, 53 |
| Зменшення капіталу резидента за рік | 582,49 | 13642,69 |
| у тому числі за рахунок: • вилучення грошових, майнових та інших внесків | 1430,45 | 13203,19 |
| у тому числі: • втрат капіталу • інших форм вилучення капіталу на підставі скасування угод з нерезидентами України | 10 47 141,57 | 156,02 1 03 438,47 |
| Курсова різниця | — | 11062,70 |
| Сукупний капітал резидента в економіці іншої країни на кінець року | 29480,30 | 82657,79 |
| Нараховані дивіденди по інвестиціях | 1018,50 | 745,44 |
У 1997 році не було призупинено спад виробництва продукції на підприємствах машинобудування та металообробки, лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловостей, будівельних матеріалів, легкої промисловості, електроенергетики.
Істотний спад виробництва мав місце на підприємствах харчової промисловості - на 14,6%, що у два рази більше ніж у 1996 році. Основною причиною стало скорочення на 25% виробництва цукру з вітчизняної сировини, вивезення сировини за межі країни, що призвело до скрутного становища вітчизняні переробні підприємства. Внаслідок того, що у 1997 році було експортовано 1,3 млн. т насіння соняшнику, Державний бюджет України недоотримав 35 млн. грн. від податку на прибуток підприємств. Обсяг зовнішньоторговельного обороту, включаючи послуги, становив 37,5 млрд. дол. США, що на 1% менше ніж у 1996 році, у тому числі експорт товарів і послуг — на 0,6% та імпорт - на 1,5% менше. Позитивне сальдо торговельного балансу склало 424 млн. дол. США.
В умовах фінансової нестабільності підприємств та відсутності обігових коштів широко здійснювались товарообмінні операції. Така практика позбавляла підприємства необхідних фінансових ресурсів і призводила до невиплати заробітної плати, зменшення надходжень до бюджету. В цілому промисловими підприємствами було реалізовано 42,4% продукції за бартерними угодами.
Не сталося помітних зрушень і в інвестиційній сфері. Повільнішими, ніж у 1996 році, темпами (на 7,5% проти 20%) продовжували зменшуватися капітальні вкладення, хоча основні фонди переважної більшості підприємств були фізично зношеними та морально застарілими, непридатними для випуску конкурентоспроможної продукції. Незважаючи на зростання припливу прямих іноземних інвестицій, обсяг яких за 1997 рік збільшився на 615,6 млн. дол. США (за 1996 рік - 541,3 млн. дол. США), їх (майже 2,1 млрд. дол. США) не вистачає для докорінного оновлення основних фондів. Слід відзначити негативні тенденції у зміні галузевої структури: зменшився обсяг прямих іноземних інвестицій у такі галузі, як вугільна промисловість, машинобудування і металообробка, легка промисловість.
Підприємства, органи виконавчої влади у 1997 році неефективно використовували іноземні кредити, які майже повністю спрямовувались на закупівлю готових товарів (сільгосптехніки, нафтопродуктів, засобів захисту рослин), що не сприяло впровадженню передових технологій у пріоритетних галузях машинобудування, агропромислового комплексу, промисловості, які визначали розвиток економіки. У державі використовувались важелі нормативно-правового та організаційного права.
У 1997 році Україна була найближча до економічної стабілізації, коли базові галузі - паливна промисловість, чорна та кольорова металургія дали приріст виробництва. До 0,8% уповільнилися темпи падіння виробництва валової продукції сільського господарства. Вперше за ці роки на 0,9% зросло перевезення вантажів, на 5,9% - роздрібний товарообіг. Стабілізація виробництва прямо і безпосередньо була пов'язана з реструктуризацією окремих підприємств, їх пристосуванням до ринкової кон'юнктури, з поліпшенням якості і конкурентоспроможності багатьох виробів.
За період незалежності найбільш прогресуючою серед інших в українській економіці виявилась сфера зовнішньоекономічної діяльності. З 1993 по 1997 роки експорт товарів та послуг зріс у 1,8 рази і досяг 40,5% від ВВП. Характерним було й те, що зростання експорту здійснювалось значною мірою за рахунок вивозу товарів та послуг до країн дальнього зарубіжжя. З 1991 по 1997 роки частка останнього зросла з 34,7% до 51,5%.
Якщо у період 1993-1997 років експорт зовнішньої торгівлі у країні постійно ріс із 8680 млн. дол. США до 18970 млн. дол. США, то у 1998 році він зменшився і склав 16457 млн. дол. США (рис. 1.3.1).
Сальдо зовнішньої торгівлі включно до 1996 року було від'ємним і тільки з 1997 року стало позитивним (424 млн. дол. США), а в 1998 році зменшилось на 17,5 % і склало 350 млн. дол. США (табл. 1.3.6).
Хоча скорочення експорту значною мірою було зумовлене сервісною складовою, а саме - зниженням тарифів на перекачку газу, - не варто забувати про різке скорочення світових цін на товари традиційного українського експорту - чорні метали, хімічну продукцію, деякі види сільськогосподарської сировини (табл. 1.3.7).
Очевидним і очікуваним було подальше скорочення імпорту, особливо його «споживчої» та «високотехнологічної» складових, на які припадало менше третини ввезених товарів. «Човниковий» імпорт все ще не враховувався офіційною статистикою. І не жорсткий митний режим тому причина - підвищення цін на валюту зробило значну частину «човникового» асортименту неконкурентоспроможним. Слід констатувати падіння експорту в Росію приблизно до 22%, хоч вона до останнього часу була основним імпортером українських товарів та послуг.
На Росію припадало приблизно 31% українського експорту (36% у 1997 році) і приблизно 46% імпорту (44% у 1997 році). Причина скорочення обміну товарами та послугами з РФ - наслідки серпневої фінансової кризи (табл. 1.3.8).
Експорт металопродукції не став більш привабливим. Враховуючи, що на дану товарну групу припадає приблизно третина українського експорту, слід було очікувати подальшого його занепаду (рис. 1.3.2).
Окрім об'єктивних, загальносвітових причин скорочення експорту українського металу, існують і внутрішні. До їх числа можна віднести податковий тиск і хворобливу зацікавленість контролюючих органів до валютної виручки. Ще одним фактором суб'єктивного характеру слід вважати ніяк не закінчений розподіл українських експортоорієнтованих підприємств. Безлад, який тривав навколо прав власності не тільки на акції таких підприємств, але навіть навколо прав з оперативного управління ними, не дозволив хімічним і металургійним комбінатам сформувати зарубіжні трейдерські структури та їх маркетингову політику. В результаті валюта дісталася російським і китайським конкурентам. Якщо говорити про економічні передумови скорочення всього експорту, то наймогутнішою з них стала саме
проблема власності на експортоорієнтовані підприємства. Слабкість українських бізнес-структур на той час не дозволяла їм використовувати політичні важелі для тиску на вітчизняну владу з тим, щоб вона не відстоювала інтересів експортерів. Це часто призводило до відмови від дуже привабливих експортних замовлень.
Є ще фактор, який став каменем спотикання в економіці 1998 року: це повернення експортної виручки. Кінець 1997 року ознаменувався появою цілої серії нормативних і законодавчих актів, які зробили режим зовнішньоекономічної діяльності більш жорстким. Україна і без того мала один із найжорсткіших режимів валютного контролю. Але цього виявилося замало - вітчизняна влада примусила експортерів швидко повертати в країну експортну виручку або імпортну складову бартерного контракту. Тобто українські експортери не могли запропонувати своїм зарубіжним партнерам відстрочку платежу або інший стимул до купівлі саме українського товару. Загальновідомо, що конкуренція на зовнішніх ринках припускає не тільки змагання між рівнями технології або кваліфікації робочої сили, але насамперед між ступенями важкості (точніше легкості) податкового тягаря.
Зазначені фактори дають підставу вважати, що країна почала виходити з глибокої економічної кризи, в якій вона опинилась після 1990 року. Проте у 1998 році знов почали проявлятися негативні процеси: спад виробництва, падіння обсягів зовнішньої торгівлі, бартеризація. За даними Держкомстату України, у 1998 році загальний обсяг зовнішньої торгівлі товарами склав 27,312 млрд. дол. США, у тому числі експорт - 12,637 млрд. дол. США, з від'ємним сальдо - 2,038 млрд. дол. США. Зовнішньоторговельні операції здійснювались із 190 країнами, в яких брали участь усі області України, а загальна кількість підприємств-експортерів склала 15021 (табл. 1.3.9). Найбільші обсяги експорту здійснювались у Російську Федерацію - 23,0% від загального обсягу експорту, Китай - 5,8%, Туреччину - 5,5%, Німеччину - 5,1%, Італію - 4,4%, а імпорту: із Російської Федерації - 48,1%, Німеччини - 8,6%, США - 4,0%, Польщі - 3,3%, Італії - 2,8%. Питома вага бартерних операцій у загальному обсязі експорту склала 7,5%, імпорту - 7,1%.
Промисловістю країни у 1998 році (див. табл. 1.3.9) було вироблено продукції на 82,9 млрд. грн., спад виробництва склав 1,5% (у 1997 році -1,8%). У галузях спад зафіксовано у чорній металургії (6,8%), машинобудуванні (4,5%), паливній (0,7%) та харчовій промисловостях (0,5%), енергетиці (0,3%); зросло виробництво у кольоровій металургії (4,1%), хімічній промисловості (0,9%). Реалізовано продукції на 75,4 млрд. грн., у тому числі по бартеру -42,5%. Найбільше бартерних операцій здійснювалось у Рівненській (64,3%), Полтавській (57,6%), Хмельницькій (56,3%) областях.
Географічний розподіл зовнішньої торгівлі України свідчить про домінуючу роль країн СНД (в основному Росії) в експорті й імпорті товарів (до 70%). За 1992-1996 роки склалась стійка тенденція до зниження у зовнішньоторговельному обігу України частки колишніх соціалістичних країн Східної Європи (з 13% до 5%) і країн Європейського Союзу (з 30% до 15%). Спостерігалось збільшення частки США і країн Близького Сходу, у першу чергу Туреччини та Ізраїлю, а в Азіатсько-тихоокеанському регіоні основним партнером став Китай, замість В'єтнаму. Слід зазначити, що ці зміни стались не завдяки зваженій політиці пропозиції і попиту в нових умовах господарювання, а тому, що господарюючими суб'єктами на початку існування незалежної України лише опановувались зовнішні ринки.
В експорті чільне місце посіли метал і металопродукція (36,2%), залізні, марганцеві руди і вугілля (10,5%), хімічна продукція (9,7%). Препозиції вітчизняних товаровиробників здебільшого полягали у відправленні величезних партій металу за демпінговими цінами, одержанні та перерозподілі валюти й імпортуванні переважно підакцизних товарів (алкогольних і тютюнових виробів). Лише незначна частка вітчизняних товаровиробників пішла шляхом пропозиції своєї продукції через розробку привабливих інвестиційних програм як, наприклад, ВО «Південмаш» у програмі «ГлобСтар» по виготовленню ракетоносіїв, створення спільних підприємств (СП «Інтерсплав» м. Свердловськ Луганської області у виробництві алюмінію), виготовлення і розповсюдження через засоби масової інформації за кордоном буклетів, іншої рекламної продукції, участь у семінарах і конференціях як усередині країни, так і за її межами, участь у виставковій діяльності (наприклад, «Київський міжнародний ярмарок 96, 97, 98, 99», «Транс-Україна-97» м. Одеса, «Смак-97, 98» м. Дніпропетровськ та за кордоном - «Україна в Індії - 96», за підсумками роботи якої Дніпропетровська область одержала перший приз, у 1997 році в Білорусі міжнародні виставки «Деревообробка-97» та «Інтерпродукт-97» надали змогу МП «Удача» (м. Київ), МП «Інтекс» (м. Кам'янець-Подільський) стати її постійними учасниками, які вже шість і три роки відповідно продають свою продукцію в Білорусі, а також КП «Новомосковське» і Київському хлібзаводу № 1 проникнути на харчовий ринок у Білорусі).
Надзвичайно важливими не лише в економічному, а й у політичному плані стали рішення Міністерства фінансів України 1998 року про надання Україні кредиту розширеного фінансування та Світового банку для кредитування чотирьох стабілізаційних програм. Це було фактичним визнанням не лише активних дій виконавчої влади щодо обмеження впливу на нашу економіку світової фінансової кризи, а й визнанням коректності цих дій, суттєвого просування вперед у напрямку структурних реформ. Вперше за багато років почали зростати інвестиції. Інфляція за вісім місяців склала лише 2,3%. Призупинилося зростання неплатежів.
Однак 1998 рік не став роком подолання тривалої та виснажливої кризи, що не лише знекровила вітчизняну економіку, а й утримувала можливості її системного реформування, робила вкрай нестійкою політичну ситуацію в державі. Непросто в цей період далися і стабілізаційні заходи в банківській системі. Якщо в жовтні 1997 року облікова ставка НБУ становила 16%, то вже влітку 1998 року - 82%. Відповідно зросла вартість кредитів комерційних банків, обсяги яких впали до нульової позначки. Суттєво зменшилися можливості доступу виробничих структур до валютних ресурсів у зв'язку із запровадженням жорсткого режиму валютного регулювання.
З наведеного аналізу економічної ситуації видно, що динаміка зовнішньоторговельного обороту є свідченням реалізації в Україні моделі відкритої економіки.
З 1994 року в економіці відбулися глибокі якісні перетворення:
• сформовано основи багатоукладної економіки;
• реформовано відносини власності;
• зроблено значні кроки у напрямку лібералізації господарських зв'язків;
• проведено грошову реформу, подолано гіперінфляцію, утримується валютна стабілізація національної грошової одиниці протягом декількох років;
• затверджено основи ринкової інфраструктури.
Аналіз шляху, пройденого за цей короткий історичний проміжок часу нашою незалежною країною у внутрішніх та зовнішніх економічних відносинах, показує, що нині Україна впритул наблизилась до завершення найбільш складного етапу розвитку своєї новітньої історії — перехідного періоду. І в цьому важливе місце належить розширенню зовнішньоекономічної діяльності країни. Вже вирішено такі ключові завдання: утвердились базові структури національної економіки - фінансова, грошова, валютна, митна та інші національні системи; практично демонтовано командно-адміністративні підвалини економіки. Тобто основні завдання першого етапу реформ у значній мірі вирішені. Українська економіка за своєю спрямованістю стала переважно ринковою, а її зовнішньоекономічні відносини пройшли шлях ринкової трансформації і мають цивілізовані демократичні основи та прагнуть до відкритості у відносинах з усіма країнами світу.
Були прийняті законодавчі акти щодо залучення іноземних інвестицій, активізації зовнішньої торгівлі, створення вільних економічних зон і розвитку спільного підприємництва. Але узгодженості законодавчих актів з розглянутими у них категоріями не відбулося, що і призвело до «шокової» лібералізації зовнішньоекономічної діяльності та обернулося величезними збитками. На той час не були враховані рекомендації про поетапний перехід до відкритої економіки, відпрацювання режиму преференцій на регіональному рівні, де була змога опанувати без втрат для країни інтеграційні механізми. Формування нових відносин повинно узгоджуватися з цілеспрямованою структурною перебудовою економіки, наданням експортної активізації виробництву, з розвитком ринкової інфраструктури, демонополізацією, які є засобами державного регулювання економіки.
Розглядаючи теоретичні підвалини сучасних економічних розробок, можна зауважити, що кожна економічна система, яка ступила на шлях ринкової трансформації, при формуванні свого економічного устрою мусить виходити з певних загальних закономірностей. Оптимальним є той шлях, коли держава може органічно поєднати внутрішні та зовнішні фактори трансформації, узгодивши їх із основною метою соціально-економічного розвитку. Саме цей варіант відповідає потребам українського суспільства, але для його реалізації потрібна сильна держава, здатна до радикальних і одночасно зважених та науково обґрунтованих дій. Стратегічною метою структурної перебудови національної економіки має бути створення багатогалузевого високотехнологічного конкурентоспроможного народногосподарського комплексу, адаптованого до ринкових умов, здатного як задовольняти більшу частину власних потреб економіки України, так і брати активну участь у світогосподарських зв'язках на взаємовигідних умовах. Враховуючи не одностайність науковців у визначенні характеру залежності між економічним зростанням та рівнем інфляції, можна зазначити, що тут існують декілька пропозицій, серед яких можна виділити такі: застосування жорстких монетарних і бюджетних обмежень - з одного боку; а з іншого - природними кроками до виходу з економічної кризи може бути девальвація національної валюти, збільшення інфляції в обмежених рівнях та певне збільшення бюджетного дефіциту. У перші роки незалежності були зроблені посилання на програму фінансової стабілізації як основи макроекономічної політики, що є досить стереотипним трактуванням. Цю програму обирали в умовах, коли економіка України зазнавала руйнації під тиском галопуючої інфляції, а одним із найголовніших аргументів такого змісту макроекономічної політики була її антиінфляційна спрямованість. Приборкання інфляції розглядається нині як найбільш переконливий критерій і доказ перспективності досягнутих макроекономічних перетворень. Аналізуючи ситуацію в економіці країни, слід зауважити, що в Україні не було створено реальних умов, які б заохочували громадян до високопродуктивної праці і тим самим забезпечували перехід до економічного зростання. Суттєвого коригування вимагає і зовнішньоекономічна політика, для чого пропонується секторна модернізація експорту зі збільшенням відповідних інвестицій. Виходячи з підходів до розвитку інтеграційних процесів і тенденцій у країні, слід зазначити, що зовнішньоекономічна діяльність стає все більш важливим і результуючим фактором її економічного життя в цей період.
