Багрова І.В. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств (2004)

Географічна структура зовнішньої торгівлі нашої держави протягом 1999-початку 2000 років мала відносно стабільний характер. На початку 1999 року домінуючу роль у цій галузі продовжували відігравати Росія (53% українського імпорту), Туркменістан, Білорусь, Казахстан, Китай, Туреччина, Німеччина, Польща, Італія та Угорщина. Однак порівняно з відповідним періодом попереднього року імпорт з країн СНД зменшився на 15,7%. Традиційний географічний розподіл вітчизняної зовнішньої торгівлі та значна питома вага транспортних послуг у зовнішньоторговельному обороті пояснюються не тільки колишніми зв'язками, але й тим, що в межах великого макрорегіону, який включає країни Європи, Закавказзя, Середню Азію, Близький Схід та Північну Африку, Україна характеризується одним із кращих значень показника географічного положення, відомого під назвою «коефіцієнт ієрархічності», тобто Україна виконує важливу роль європейського транспортного коридору.

У 1999 році в зовнішньому секторі економіки України намітилися позитивні зрушення, але загальні потреби в зовнішньому фінансуванні зменшились удвічі, бо їх формування до минулого року здійснювалось внаслідок негативного сальдо зовнішньої торгівлі товарами та поточного обслуговування зовнішнього боргу. За поточними операціями (за рахунок значного поліпшення торговельного балансу) одержано позитивне сальдо в розмірі 834 млн. дол. США. Отже, у 1999 році вперше за історію складання платіжного балансу України зафіксовано позитивне сальдо торговельного балансу в сумі 997 млн. доларів США (див. додаток 1).

У результаті лібералізації валютного ринку (скасування адміністративних обмежень, які тимчасово вводилися на період фінансової кризи 1998 року) він поступово активізувався, призупинилася так звана корозія валютних резервів НБУ.

Удосконалено структуру фінансування платіжного балансу: 41% зовнішніх потреб країни фінансувалось за рахунок безвідплатних надходжень та інвестицій, 36% - за рахунок нових кредитів міжнародних фінансових організацій, 23% - за рахунок збільшення боргових зобов'язань за довгостроковими (в основному негарантованими урядом) кредитами. Водночас ситуація в зовнішньоекономічному секторі залишалася надзвичайно складною і нині потребує кардинальних заходів у сфері державної економічної політики.

Загальновідомо, що найефективнішим джерелом зовнішнього фінансування є прямі іноземні інвестиції, у разі здійснення яких весь ризик лягає на інвестора. Проте Україна, як і раніше, посідає одне з останніх місць серед країн Східної Європи щодо прямого іноземного інвестування. Так, у 1999 році залучено інвестицій в 1,5 рази менше, ніж у попередньому. Стосовно портфельних інвестицій слід зазначити, що на сьогодні можливості ринку державних цінних паперів обмежені. Пожвавлення не спостерігається і на ринку цінних паперів, емітованих підприємствами. Чисте розміщення корпоративних цінних паперів зменшилося в 1,7 рази і становило 130 млн. дол. США. Водночас чисті вкладення у зарубіжні портфельні інвестиції збільшилися на 11 млн. дол. США. Протягом року зобов'язання резидентів України за портфельними інвестиціями зросли на 73 млн. дол. США.



Поступове зменшення від'ємного сальдо поточного рахунку платіжного балансу і набуття ним позитивного значення відбулося за рахунок різкого скорочення обсягів зовнішньої торгівлі та збільшення тягаря зовнішнього боргу, сума обслуговування якого в 1999 році зросла в 1,2 рази. Зовнішньоторговельний оборот зменшився порівняно з 1998 роком на 15,3%. Вичерпавши в умовах лібералізації торгівлі первинні резерви експорту, країна зіткнулася зі зростаючими труднощами, пов'язаними з розвитком нових конкурентоспроможних експортних секторів та забезпеченням необхідної гнучкості для переорієнтації експорту з одного ринку на іншій. Необхідність такої гнучкості стала особливо відчутною в 1998 році, коли різко впав глобальний попит на імпорт. Труднощі, що виникали у процесі переорієнтації

експорту на альтернативні ринки, були пов'язані не лише з послабленням глобального попиту та підвищенням конкурентоспроможності, а й зі структурою експорту. Як правило, на ринки постсоціалістичних країн постачаються менш конкурентоспроможні на світовому ринку сільськогосподарські товари та продукція переробної промисловості, тоді як на західні експортується переважно проміжна продукція та деякі споживчі товари, вироблені в межах відповідних угод. Річні експортні поставки України становили 12,5 млрд. дол. США (табл. 1.4.1).

Спостерігалося деяке уповільнення падіння обсягів експорту товарів. Якщо в 1998 році вартість експорту товарів знизилася порівняно з попереднім роком на 11,1%, то в 1999 році зменшення становило 9%.

Різке падіння попиту та загальне погіршення кон'юнктури цін на основні українські експортні товари, девальвація гривні відчутно позначилися на імпортних поставках. Унаслідок обмеженого доступу до купівлі валюти під імпортні контракти обсяги імпорту товарів зменшувалися більш швидкими темпами, ніж обсяги експорту. Негативним чинником такого скорочення стало падіння імпорту товарів інвестиційного характеру. Втім імпортозалежність країни залишається досі доволі високою - майже 50%.



Одним із факторів ризику є зростання іноземних зобов'язань країни через несвоєчасні розрахунки підприємств України з суб'єктами господарської діяльності близького та далекого зарубіжжя. Кредиторська заборгованість на кінець 1999 року становила близько 8% від обсягу імпортованих товарів і послуг, що стримує розвиток нормальних зовнішньоторговельних відносин. Приріст зовнішньої кредиторської заборгованості за минулий рік становив 1,2 млрд. дол. США, з них понад 800 млн. - заборгованість суб'єктам господарської діяльності країн СНД, основну частку якої становлять борги за енергоносії. У загальному обсязі зовнішньої кредиторської заборгованості прострочена дорівнювала 40% (в обсязі заборгованості підприємствам СНД та Балтії - 60%).

Зовнішній борг у відсотках до ВВП становив 44%, тобто не був катастрофічним, однак, враховуючи обтяжливі чинники (короткостроковість, неінвестиційний характер та обмежені можливості залучення нових кредитів для сплати за старими боргами), - подальше накопичення зовнішнього боргу може ускладнити його обслуговування. За 1999 рік залучено кредитів на загальну суму 1,8 млрд. дол. США, з них під гарантію уряду - на 1,2 млрд. дол. США. Переважну частку загального обсягу запозичень становили кредити МВФ за програмою розширеного фінансування та позики Світового банку. У 1999 році Україна виплатила за зобов'язаннями з погашення основної суми зовнішнього боргу 1,9 млрд. дол. США. Коефіцієнт обслуговування боргу у звітному році становив 16,1%, тоді як у 1998 році - 12,5%.

Протягом тривалого часу спостерігався чистий відплив короткострокового капіталу - у 1999 році він становив 31% від загальних потреб у фінансуванні. Залишалася актуальною тенденція до поступового накопичення готівкової валюти поза банками. За найскромнішими підрахунками, обсяг готівкової валюти у небанківському секторі за рік збільшився на 1,3 млрд. дол. США (у 1998 році - на 1,1 млрд. дол. США).

Серед внутрішніх чинників незадовільного стану платіжного балансу головним була втрата Україною зовнішніх ринків унаслідок торговельних конфліктів та неврегульованості ціноутворення на імпортовані енергоносії і їх транзит. За останні два роки українські експортери втратили близько 3 млрд. дол. США, зазнали понад 300 антидемпінгових розслідувань у більш як 30 країнах світу.

Платіжна криза в Україні не могла не зачепити зовнішньоторговельної діяльності - вона і стала однією з причин зростання зовнішньої кредиторської заборгованості. Іноземного інвестора не дуже цікавить Україна через складність оцінки ступеня ризику та пов'язані з недосконалістю законодавства ймовірність перегляду первісних умов контрактів, великий податковий тиск, відсутність системи страхування ризиків.

Нерозвинутим є й фондовий ринок України. Протягом останніх років уряд відволікав значні обсяги фінансового капіталу країни на покриття дефіциту державного бюджету, а корпоративні цінні папери в умовах слабкого вторинного ринку та повільного розвитку приватизаційних процесів значного попиту з боку іноземних інвесторів не мали. Урядові ж запозичення на зовнішніх ринках капіталу дедалі дорожчають.

Серед основних зовнішніх чинників, які вплинули на стан платіжного балансу України, головними були падіння світових цін та глобальна економічна криза, що переслідувала міжнародних інвесторів і змушувала їх обходити непередбачувані ринки. Ситуація на світових ринках була непривабливою для вітчизняної структури експорту. Дефляційні процеси у світовій економіці спричинили падіння цін на металопродукцію. Тому, попри збільшення обсягів поставок до країн Африки, Америки та Європи, вартість металургійного експорту значно знизилася. Погіршення кон'юнктури позначилося також на продукції хімічної промисловості. А фінансово-економічна криза в Росії поглибила проблеми в торговельно-економічних відносинах з Україною. До кількісних і якісних обмежень на товари українського виробництва з боку Росії додалося послаблення конкурентоспроможності українського експорту внаслідок девальвації російського рубля.

Визначальним для формування позитивного сальдо поточного рахунку було те, що вперше за період складання платіжного балансу України у зовнішній торгівлі товарами та послугами в цілому за рік спостерігалися прибутки в розмірі 997 млн. дол. США, водночас від'ємне сальдо торгівлі товарами порівняно з попереднім роком зменшилося у 5,4 рази.

У взаємовідносинах із нерезидентами СНД та Балтії від'ємне сальдо рахунку поточних операцій становило 2 млрд. дол. США. З країнами далекого зарубіжжя сформувалося позитивне сальдо обсягом 2,8 млрд. дол. США, що у 2,3 рази перевищує аналогічний показник минулого року.

Світова й російська кризи 1998 року та, як наслідок, значне зменшення обсягів світової торгівлі, звуження торговельних стосунків, втрата Україною традиційних торговельних пільг і значне скорочення обсягів імпорту енергоносіїв призвели до скорочення загальних обсягів зовнішньої торгівлі товарами. В цілому за 1999 рік воно становило 4,6 млрд. дол. США.

Сукупний річний зовнішньоторговельний оборот дорівнював 25,4 млрд. дол. США (табл. 1.4.2). У першому півріччі 1999 року його обсяг значно (більш як на 25% порівняно з відповідним періодом попереднього року) зменшився. У другому півріччі ситуація* поліпшилася - падіння становило лише 3,5%, а в четвертому кварталі спостерігалося зростання майже на 6%.

У звітному періоді товарообіг із країнами СНД й Балтії зменшився на 19,6% і становив 11,5 млрд. дол. США, що свідчить про певне сповільнення темпів падіння обсягів торгівлі з цими країнами (у 1998 році зменшення товарообігу щодо попереднього року становило 23,3%). Темпи зменшення обсягів зовнішньої торгівлі з країнами далекого зарубіжжя, навпаки, значно прискорилися. Якщо в 1998 році товарообіг порівняно з 1997 роком зменшився лише на 4,3%, то в 1999 році обсяги торгівлі із цими країнами порівняно з 1998 роком знизилися вже на 11,3% і становили 13,9 млрд. дол. США. Зазначена тенденція майже не вплинула на структуру торгівлі за групами країн: частка країн далекого зарубіжжя в загальному товарообігу навіть збільшилася: з 52,3% У 1998 році до 54,7% у 1999 році.

Характерною особливістю розвитку зовнішнього сектору економіки у 1999 році було стрімке зменшення від'ємного сальдо торгівлі товарами - до 482 млн.

дол. США, що становило лише 19% від рівня минулого року. Однак поліпшення стану торговельного балансу, що відбилося на скороченні його дефіциту, було зумовлене передусім падінням обсягів зовнішньої торгівлі, насамперед випередженням темпів зменшення обсягів імпорту щодо експорту.



Зазначені фактори вплинули на зростання коефіцієнта покриття імпорту експортом: із 84,1% до 96,3%, у тому числі з країнами далекого зарубіжжя - зі 116,3% до 151,4%. Щодо групи країн (республік колишнього СРСР) цей показник, навпаки, знизився: у 1998 році він становив 58,3%, у 1999 році -55,2% (табл. 1.4.3).



Протягом 1999 року спостерігалося деяке зниження темпів падіння обсягів експорту товарів. Якщо в 1998 році вартість експорту товарів порівняно з попереднім роком знизилася на 11,1%, то у 1999 році - на 9% (здебільшого за рахунок скорочення обсягів експорту в країни СНД та Балтії). Однак протягом року вартість експортних поставок щокварталу збільшувалася й досягла 12,5 млрд. дол. США. Аналогічно зростали й вартісні обсяги експорту до країн СНД та Балтії попри те, що темпи падіння його обсягів до цих країн у цілому за рік залишилися доволі високими - 22,4% (у 1998 році темпи падіння становили 22,9%).

Визначальну роль у формуванні обсягів та динаміки експорту в звітному періоді відіграли зміни умов торгівлі на світових ринках. Результати факторного аналізу експорту товарів у цілому за рік засвідчили наявність доволі чіткої тенденції до зниження експортних цін порівняно з 1998 роком на фоні збільшення фізичних обсягів експорту (майже на 50% сукупності). Загальне падіння світових цін на деякі товари традиційного українського експорту викликало збільшення їх фізичних обсягів (це стосується поставок чорних металів, цукру, м'яса та м'ясопродуктів, добрив, алюмінію тощо), що водночас призвело до зменшення валютної виручки за одиницю експортованого товару. З іншого боку, збільшенню фізичних обсягів сприяло підвищення цін на деякі товари, внаслідок чого їх експорт став дуже вигідним для України (зернові культури, тютюн і вироби з нього, нафтопродукти, деревина та вироби з неї).

Під впливом зазначених факторів та завдяки економічному зростанню, яке спостерігалось у країнах Південно-Східної Азії, частково змінилися напрями українських товаропотоків: обсяги експорту до країн Америки зменшилися порівняно з попереднім роком на 20,1%, до країн Європи - на 3,8%. Водночас збільшилися обсяги експортних поставок до Австралії (на 164,7%), країн Африки (на 9,8%) та Азії (на 6,1%). Слід зазначити, що обсяги експорту до країн далекого зарубіжжя зменшилися менш як на 1%, до того ж за звітний період їх частка в загальному обсязі збільшилася з 61,5% до 67,2%. Помітно зросли обсяги експорту української продукції до Ірландії (у 3 рази), Бельгії (у 2,2 рази), Алжиру (у 1,7 рази), Болгарії (на 43,3%), Індії (на 26,1%), Тайваню (на 15,5%), Угорщини (на 5,7%). До п'ятірки основних споживачів продукції вітчизняних підприємств, як і раніше, увійшли Російська Федерація, частка якої в загальному обсязі експорту за звітний період зменшилася з 21,2% до 19,2%, Китай (5,9%), Туреччина (5,4%), Німеччина (4,5%), Італія (3,7%).

В умовах триваючих кризових явищ та введення урядами України й Росії Додаткових торговельних обмежень в указаному періоді зберігалася тенденція до скорочення обсягів торгівлі з основним партнером. За цей період експорт до Російської Федерації зменшився на 17,5%.

Після того, як світові ціни на нафту в першому кварталі 1999 року впали До мінімального за останні роки рівня, почалося стрімке їх підвищення, що призвело до значного зростання попиту на нафтову сировину та продукти її переробки. Це створило сприятливі умови для українського експорту нафтопродуктів. Вартісні обсяги експорту продукції паливно-енергетичного комплексу в 1999 році збільшилася на 3,3%, їх частка в загальному обсязі зросла з 7,5% у 1998 році до 8,5%. Майже третину цього обсягу становили поставки нафтопродуктів, вивезення яких збільшилося в 1,6 рази. Отже, за наявного дефіциту нафтопродуктів на внутрішньому ринку Україна протягом року нарощувала їх експорт.

Вартісні обсяги експорту продовольчих товарів та сировини для їх виробництва збільшилися за рік на 2,8%, у тому числі до країн СНД і Балтії - на 14,6%, передусім за рахунок м'яса та м'ясопродуктів, зернових культур, фруктів, тютюну й тютюнових виробів. Третину експортної вартості продовольчої групи товарів становили зернові культури, обсяги поставок яких зросли порівняно з попереднім роком в 1,6 рази (майже на 200 млн. дол. США). Однак у зв'язку з низьким рівнем надходжень до бюджету від експорту продовольства, зокрема зерна, уряд України ухвалив скасування компенсації податку на додану вартість щодо експорту продовольства і встановив 23% мито на насіння соняшнику та інших олійних культур. До того ж, унаслідок дефіциту продовольчої та фуражної пшениці, на внутрішньому ринку було встановлено жорсткий контроль за порядком відвантаження зерна на експорт. До 01.07.2002 року заплановано також встановити експортне мито на рівні 30% на зернові всіх видів. Ці та інші обмеження можуть призвести до суттєвого зменшення обсягів експорту.

Вартісні обсяги решти товарних груп мали тенденцію до зниження. Помітно зменшилася вартість експортних поставок продукції машино - та приладобудування - на 22,3% (порівняно з 1998 роком), що в абсолютному вираженні становило майже 400 млн. дол. США. Стрімке падіння цін, низька конкурентоспроможність української продукції, вплив курсової різниці та інші чинники зробили експорт цієї групи товарів (особливо до країн СНД і Балтії) дуже невигідним.

Під впливом зазначених вище факторів, а також конкуренції з боку російських підприємств та застосування деякими країнами антидемпінгових заходів щодо експорту певних видів хімічної продукції (наприклад, аміачної селітри) у 1999 році значно зменшилися вартісні обсяги продукції хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості. Порівняно з попереднім роком поставки цієї продукції скоротилися на 20,2%, або на 350 млн. дол. США, в тому числі до країн СНД і Балтії - на 29,1%. Слід зазначити, що майже 30% від загального експорту продукції хімічної промисловості становив експорт до Російської Федерації.

Істотний вплив на зниження загальної вартості експорту мало падіння (на 8,7%) експортних поставок продукції чорної та кольорової металургії. Через це загальний експорт за рік зменшився в абсолютному вираженні більш як на 460 млн. дол. США. При цьому експортні поставки до країн СНД і Балтії скоротилися на 34,4%. Зниження цін спричинило значне зростання фізичних обсягів експорту чорних і кольорових металів та призвело до багатьох антидемпінгових процесів.

У 1999 році темпи падіння обсягів імпорту становили 20,5%. Обсяги товарів, імпортованих протягом року в Україну, становили майже 13 млрд. дол.

США, в тому числі з країн СНД і Балтії - 7,4 млрд. дол. США, з інших країн світу - 5,5 млрд. дол. США. Темпи зниження обсягів імпорту з країн далекого зарубіжжя випереджали темпи падіння імпорту з країн СНД і Балтії відповідно на 23,7% та 18%. При цьому найпомітніше, порівняно з 1998 роком, скорочувалися надходження із країн Європи (на 27,5%) та Америки (на 22,4%). Водночас частка країн СНД і Балтії в загальному обсязі імпорту значно збільшилася й сягнула 57,3%.

Зменшення обсягів імпорту було зумовлене багатьма причинами: негативними наслідками кризи (девальвація гривні, зниження реальних доходів населення та внутрішнього споживчого попиту тощо), застосуванням урядом України заходів щодо обмеження імпорту (протягом 1998-1999 років прийнято понад 40 нормативно-правових документів, які змінювали ставки ввізного мита), введенням НБУ у першому півріччі 1999 року заборони на попередню оплату імпортних контрактів, скороченням (на 11,8%, або майже на 730 млн. дол. США) енергетичного імпорту (який становив 42% від загального імпорту, у 1998 році -37,9%).

У 1999 році імпортовано до України природного газу на 6,4 млрд. м3 більше, ніж у попередньому, але його вартість за рік зменшилася майже на 375 млн. дол. США. Одночасно зменшилися вартісні (на 163 млн. дол. США) та кількісні (на 488 тис. т) обсяги імпортованої сирої нафти. Причиною дестабілізації ринку нафти та нафтопродуктів стали негативні тенденції світового ринку: максимальні літні ціни на нафту перевищили мінімальні зимові у 2 рази, що було зумовлено рішенням країн-учасниць OPEC регулювати обсяги видобутку нафти. Крім того, в Україні виникла сезонна необхідність у додаткових обсягах нафтопродуктів для потреб агропромислового комплексу. Складна ситуація на ринку нафтопродуктів у Росії теж не сприяла збільшенню обсягів їх поставок до України. Дефіцит нафтопродуктів, скорочення запасів палива на ТЕС, роз'єднання з російською енергосистемою, невирішені питання щодо ціни на електроенергію (внаслідок чого було порушено умови відповідності обсягів її переливів у межах енергосистеми країн СНД) призвели до зниження вартісних обсягів імпорту електроенергії у 1999 році більш як в 11 разів.

Різко скоротилися (на 33,9% порівняно з обсягами 1998 року, що у вартісному вираженні становило 1,2 млрд. дол. США) обсяги ввезення машин та устаткування. До цього призвело зменшення (на 39%) імпорту цієї продукції з країн далекого зарубіжжя. Зменшився й імпорт механічного та електричного устаткування, засобів наземного транспорту. Надходження продукції хімічної промисловості до України за рік скоротилося майже на 20%, що у вартісному вираженні становило понад 360 млн. дол. США. Падіння відбулося внаслідок зменшення обсягів імпорту фармацевтичних продуктів, каучуку й гумових виробів та інших хімічних продуктів.

У 1999 році зменшилися імпортні поставки продукції чорної та кольорової металургії (на 35%) в основному через скорочення фізичних обсягів. І майже однаковою мірою (на 14%) зменшилися порівняно з 1998 роком вартісні обсяги промислових виробів. Причиною цього була не лише загальносвітова тенденція, а й заходи уряду України, спрямовані на захист та підтримку

вітчизняного товаровиробника, зокрема встановлення високих ставок ввізного мита на окремі товари. Однак із метою лібералізації імпорту Постановою уряду від 29 липня 1999 року № 1387 «Про внесення змін у деякі постанови Кабінету Міністрів України з питань встановлення мінімальної митної вартості на товари легкої промисловості та сільськогосподарську продукцію» мінімальну вартість на деякі товари було скасовано, що сприяло імпортним надходженням.

У 1999 році основними країнами-експортерами були Російська Федерація (42,3% від загального обсягу імпорту), Німеччина (7,3%), Туркменістан.(3,7%), США (3,1%), Білорусь (2,6%), Італія (2,1%), Польща (2,0%):- Поява Туркменістану серед основних експортерів обумовлена відновленням поставок природного газу до України, вартісні обсяги яких становили майже 99% від загальної вартості імпорту із цієї країни, або 476 млн. дол. США.

Зберігалася тенденція до зменшення обсягів товарів за умовами товарообмінних контрактів. Загальні обсяги таких товарів у 1999 році зменшилися порівняно з попереднім роком у 2,5 рази, при цьому обсяги експортних бартерних операцій зменшились у 2,1, імпортних - у 2,9 рази (табл. 1.4.4). Значне падіння обсягів експортних операцій за бартерних умов було спричинене діями уряду України, спрямованими на розширення переліку товарів (робіт, послуг), експорт яких за бартером заборонявся.



Збільшення на 7,4% (порівняно з 1998 роком) надлишкового сальдо балансу послуг було обумовлене випередженням темпів зменшення обсягів імпорту послуг (10%) над експортом (3,9%). Експорт послуг у 1999 році перевищував їх імпорт майже на 1,5 млрд. дол. США і становив 3,8 млрд. дол. США. Зменшення експорту послуг сталося переважно за рахунок скорочення (на 4,6%) обсягів транспортних послуг, передусім залізничних і трубопровідних. Обсяги імпорту послуг становили 2,3 млрд. дол. США, тобто за звітний період зменшилися. Причиною тому стало скорочення на 27% отримання транспортних послуг (це стосується всіх видів транспортних послуг). Одночасно зменшилися (на 13,4%) обсяги інших отриманих послуг, частка яких у загальному обсязі імпорту становила понад 49% (у 1998 році -51%). Це сталося внаслідок скорочення послуг, пов'язаних із наданням технічної допомоги. Поряд із цим у 1999 році, порівняно з попереднім, значно збільшилися (на 24%) обсяги імпорту будівельних послуг.

Від'ємне сальдо балансу доходів у 1999 році було майже таким, як у 1998 році і становило 869 млн. дол. США. За рік було одержано доходів на суму 98 млн. дол. США, що на 19,7% менше, ніж у попередньому році. Сплатити належало 967 млн. дол. США. Основне навантаження за поточним обслуговуванням боргових зобов'язань економіки лягло на сектор державного управління. Показник нарахованих щодо зовнішнього боргу відсотків відносно експорту товарів та послуг становив 4,1%, тоді як у 1998 році він дорівнював 3,0%. За поточними трансфертами було зафіксовано позитивне сальдо у розмірі 706 млн. дол. США. Безвідплатних трансфертів за рік одержано на суму 754 млн. дол. США, у тому числі технічної допомоги - на 412 млн. дол. США. Сплачено допомоги за рік 48 млн. дол. США, що майже вдвічі менше ніж у 1998 році. За рахунок здійснення операцій із капіталом та фінансових операцій у 1999 році сформувалося позитивне сальдо у розмірі 120 млн. дол. США. Без урахування змін в офіційному валютному резерві сальдо дорівнювало 403 млн. дол. США. Чисті вкладення резидентів у зарубіжні активи оцінювалися в 1,5 млрд. дол. США, іноземні інвестиції в Україну - у 1,9 млрд. дол. США. Золотовалютні резерви країни збільшилися за рік не 283 млн. дол. США.

У той же час стрімко зростала заборгованість підприємств України суб'єктам господарської діяльності близького та далекого зарубіжжя. За 1996 -1998 роки вона сягнула 3,5 млрд. дол. США, тоді як дебіторська заборгованість за цей період збільшилася лише на 200 млн. дол. США. Сальдо зовнішньоекономічної заборгованості, яке склалося не на користь України, стало одним із факторів загрози економічній безпеці держави, оскільки іноземні партнери мали усі підстави претендувати на українську власність. Приріст фінансових активів був «зв'язаний переважно з накопиченням готівки поза банками та зростанням дебіторської заборгованості нерезидентів перед суб'єктами господарювання України.

Малосприятливий клімат в Україні став головною причиною відсутності стратегічних прямих іноземних інвестицій. За 1999 рік чистий імпорт приватного капіталу в економіку України становив 496 млн. дол. США (табл. 1.4.5), що дорівнює лише 67% відповідного показника за 1998 рік.

Загальні обсяги прямих іноземних інвестицій на кінець 1999 року сягнули 3,2 млрд. дол. США, що в розрахунку на душу населення становить 65 дол. США - показник значно нижчий, ніж у країнах Східної Європи та СНД. Частка внесків нерезидентів з інших країн світу залишалася значною (89,4% від загального обсягу прямих іноземних інвестицій).

Найбільші за обсягом інвестиції було вкладено в економіку України нерезидентами зі Сполучених Штатів Америки - 590 млн. дол. США (18,2% від загального обсягу інвестицій), Нідерландів - 301 млн. дол. США (9,3%), Росії -288 млн. дол. США (8,9%), Великобританії - 243 млн. дол. США (7,5%), Німеччини - 230 млн. дол. США (7,1%). Інвестиції з офшорних зон (Кіпр, Віргінські острови, Ліхтенштейн) становили 13%.



Серед форм і методів залучення іноземних інвестицій в Україну домінує створення нових підприємств з іноземними інвестиціями. Щоправда динаміка створення спільних підприємств у звітному періоді уповільнилася: у 1998 році їх кількість зросла на 532 одиниці, в 1999 році - на 296. Середній розмір інвестицій на одне підприємство зріс до 441 тис. дол. США (у 1998 році - 394 тис. дол. США). На кінець 1999 року зарубіжними партнерами проінвестовано 7362 підприємства України. Більше половини прямих іноземних інвестицій (53,3%) припадало на промисловість.

Найпривабливішими для іноземних інвесторів стали харчова промисловість - вкладено 662 млн. дол. США (або 20,4% від загального обсягу); машинобудування і металообробка - 355 млн. дол. США (10,9%); паливна промисловість - 190 млн. дол. США (5,8%); будівництво та промисловість будівельних матеріалів - 169 млн. дол. США (5,2%). Значними були вкладення іноземного капіталу у внутрішню торгівлю - 558 млн. дол. США (17,2%), фінанси, кредит, страхування та пенсійне забезпечення - 199 млн. дол. США (6,1%).

У 1999 році з України в економіки інших країн світу було спрямовано 9,6 млн. дол. США. За станом на 01.01.2000 року обсяги прямих інвестицій із нашої країни в економіку держав світу становили 98,3 млн. дол. США, в тому числі у країни СНД та Балтії - 18,8 млн. дол. США (19,2% від загального обсягу), в інші країни світу - 79,5 млн. дол. США (80,8%). Водночас резидентами вилучено капіталу на суму 2,5 млн. дол. США.

Баланс за залученими середньо- та довгостроковими кредитами за 1999 рік було зведено з відносно незначним від'ємним сальдо (143 млн. дол. США). Обсяги зовнішніх запозичень упродовж року збільшувалися. Довгострокових гарантованих та негарантованих урядом кредитів було використано на загальну суму 1,8 млрд. дол. США. Залучені гарантовані урядом кредити становили 1,2 млрд. дол. США, або 65% від загального обсягу запозичень. Зобов'язання перед нерезидентами у державному секторі економіки зростали за рахунок кредитів Світового банку та траншів Міжнародного валютного фонду за програмою розширеного фінансування. Від міжнародних банківських інститутів й організацій за рік одержано позик на суму 1,1 млрд. дол. США. Ці кошти було спрямовано переважно на фінансування дефіциту платіжного балансу та у валютний резерв НБУ для підтримки стабільності національної валюти.

На обслуговування й погашення зовнішнього боргу України в 1999 році витрачено 2,2 млрд. дол. США, тобто кожний сьомий долар від загального обсягу експорту товарів та послуг (враховуючи й бартер) мав піти на обслуговування боргу (в 1998 році - кожний восьмий, у 1997 році - кожний чотирнадцятий). За основною сумою боргу згідно з графіком за рік було сплачено понад 1,9 млрд. дол. США, реструктуризовано зобов'язань на суму 245 млн. дол. США. Обсяг довгострокового зовнішнього боргу країни на кінець 1999 року становив 44% від ВВП, або 270 дол. США на душу населення. У 1998 році цей показник дорівнював 243, у 1997 році - 197 дол. США. Майже 92% від зовнішньої заборгованості припадало на гарантований державою борг. Найбільшу частку зовнішнього боргу (33% від загального його обсягу) становила заборгованість за зобов'язаннями перед країнами СНД, що виникла в ході торговельно-економічних відносин у 1992-1994 роки. Заборгованість перед МВФ на кінець 1999 року становила 21%, а перед Світовим банком -15% від загальної суми.

Комерційні банки виявили активність у кредитних відносинах із нерезидентами. їх зобов'язання перед нерезидентами зі короткостроковими міжбанківськими кредитами за 1999 рік зросли на 70 млн. дол. США. Зобов'язання нерезидентів за короткостроковими міжбанківськими кредитами зменшилися на 158 млн. дол. США. Ліквідні активи у вигляді залишків комерційних банків на кореспондентських рахунках та в короткострокових депозитах у 1999 році збільшилися на 112 млн. дол. США, у тому числі у країнах СНД та Балтії - на 20 млн. дол. США. Водночас спостерігалося незначне (на 5 млн. дол. США) зменшення пасивів (залишків на Лоро-рахунках та короткострокових депозитах нерезидентів, розміщених в українських банках). У Санках країн СНД та Балтії вони збільшилися на 2 млн. дол. США, а у банках інших країн світу - на 7 млн. дол. США зменшилися.

У цілому за 1999 рік банківською системою України було отримано коштів на суму 67,5 млрд. дол. США, що перевищило рівень виплат на 373,6 млн. дол. США. При цьому міждержавні потоки коштів становили лише 60% від обсягу 1998 року, загальний рух кошті» за рахунками «Ностро» та «Лоро» (без Урахування руху коштів за короткостроковими операціями) мав динамічний характер.

Головною валютою розрахунків у 1999 році був долар США (майже 73,9% від загального обсягу розрахунків). У російських рублях здійснювалося 11,5% розрахунків, у гривні - 5,1%, в євро - 3,5%. Протягом 1999 року зобов'язання України перед іншими країнами світу зросли в 1,7 рази і становили 65,5 млн. дол. США. Нерезидентські кошти переважно зберігались у доларах США (62,1%). Частка залишків у гривнях на кінець року становила лише 15,4% від загального обсягу коштів на рахунках «Лоро»: 29,6% коштів належало латвійським банкам, 29,5% - банкам офшорної зони Кіпру. На рахунках російських банків зберігалося 23,4% коштів.

За станом на 01.01.2000 року в Україні налічувалося 1375 нерезидентських рахунків, що на 15,6% менше, ніж на початку року; 64% цих рахунків діяло в національній валюті, 18,2% - в доларах США, 3,9% - в російських рублях.

Географічно рахунки «Лоро» розподілялися так: Росії належала найбільша кількість рахунків (майже 43% від загальної кількості нерезидентських рахунків), Латвії - 20,4%, Білорусі - 10,6%. Обороти за рахунками «Лоро» становили 23,7 млрд. дол. США. Основною валютою розрахунків був долар США (47,3%). У національній валюті здійснювалося 29% операцій. З початку 1999 року кількість рахунків, відкритих українськими банками за кордоном, зменшилася на 15% і становила 3003 одиниці. Найбільшу кількість їх було відкрито в Німеччині - 749, Росії - 705, Австрії - 282 (рис. 1.4.1). На кінець 1999 року географія розміщення коштів українських банків за кордоном була такою: понад 50% коштів зберігалося у Швейцарії, 32,6% - у США, 7,1% - в Німеччині, 4,2% - в Росії. Найвагоміша частка залишків (85,1%) зберігалася в доларах США. У цілому на рахунках «Ностро» на кінець 1999 року було зосереджено коштів на суму 1147,7 млн. дол. США (рис. 1.4.2). За рік на рахунки «Ностро» надійшло коштів у сумі 55,7 млрд. дол. США, що на 410,9 млн. дол. США перевищило рівень виплат. Переважна кількість операцій (80%) за цими рахунками здійснювалась у доларах США. Більше третини операцій було пов'язано з кредитуванням та розміщенням депозитів. На операції з експорту-імпорту товарів та послуг припадало 17% платежів.

Упродовж року зростали міжнародні валютні резерви країни. За рік вони збільшилися на 283 млн. дол. США. З огляду на стрімке скорочення імпорту товарів обсяг ліквідних резервних активів, що склався на кінець 1999 року, міг забезпечити фінансування імпорту товарів і послуг на 3,7 тижня.

і У зовнішній торгівлі України за підсумками першого півріччя 2000 року кардинальних якісних змін не сталося, хоча змінилися її кількісні параметри, причому збільшилися як експорт, так і імпорт. їх приріст значно перевищив відповідні показники росту ВВП промислового виробництва. Це свідчить про поглиблення інтеграції України у світову економіку, що відповідає загальній тенденції глобалізації. Динаміка обсягів експорту та імпорту показує, що Україна все більше залежить від кон'юнктури світових ринків. Це підтверджує і попередній аналіз (за винятком високих цін на нафту), через що можна оцінити таку динаміку як сприятливу для країни. Практично не зазнав істотних змін і склад основних торговельних партнерів України, серед яких найважливішим залишається Росія.



Реальний експорт товарів і послуг у першому кварталі 2000 року порівняно з аналогічним періодом 1999 року збільшився на 19,9%, при цьому експорт товарів - на 25,5%, а експорт послуг - тільки на 2,7%. Реальний імпорт товарів і послуг збільшився на 17%, при цьому зростання імпорту товарів становило 16,6%, а імпорту послуг - 19,5%. В результаті від'ємне сальдо експортно-імпортних операцій на перший квартал 2000 року зменшилося більш як утричі і становило 116 млн. грн. (у фактичних цінах). Динаміка експортно-імпортних операцій по товарах і послугах у зростанні реального ВВП дорівнював 1,3 процентного пункту. При цьому товарна група по експортно-імпортних операціях позитивно вплинула на зростання реального ВВП (2,17 процентного пункту). Експорт-імпорт послуг, навпаки, має негативну складову (-0,88 процентного пункту) (табл. 1.4.6).



Загальний обсяг зовнішньої торгівлі товарами у першому півріччі 2000 року збільшився в порівнянні з аналогічним періодом 1999 року на 20,2% і склав 13027,4 млн. дол. США. При цьому імпорт товарів в Україну збільшився на 22,3% - до 6719,2 млн. дол. США, тоді як експорт на 18% - до 6308,2 млн. дол. США. За той же період обсяг промислового виробництва в Україні збільшився на 10,8%, ВВП виріс на 5%. Зростання зовнішньої торгівлі товарами відбулося, переважно, за рахунок збільшення імпорту, в результаті чого більш ніж у 2,7 рази збільшилося від'ємне сальдо зовнішньоторговельного балансу України - до 411 млн. дол. США (перше півріччя 1999 року - 150,8 млн. дол. США).

Частка бартеру у першому півріччі 2000 року різко скоротилася у порівнянні з аналогічним періодом минулого року: по експорту - із 4,6% до 2,1%, по імпорту - із 3,9% до 1,5%. Майже 50% експортних бартерних операцій і до 72% імпортних характерні для торговельних відносин, з республіками колишнього СРСР. їх поступове зменшення підтверджує загальну для цих країн тенденцію до переходу на грошові розрахунки в міждержавній торгівлі.

Завдяки транзитному географічному положенню України і чималому обсягу наданих нею транзитних послуг, сальдо державного зведеного зовнішньоторговельного балансу залишилося позитивним, як і в першому півріччі 1999 року, і становило 679,9 млн. дол. США, однак у підсумку істотно скоротилося - на 38,2%. Експорт послуг у першому півріччі поточного року знизився на 3,5% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року і склав 1717,3 млн. дол. США, причому 61,7% експорту послуг припадало на країни СНД (в основному - на Росію). В той же час імпорт послуг збільшився на 18,8% - до 626,4 млн. дол. США.

Експорт (табл. 1.4.7) виріс в основному за рахунок продукції української металургії внаслідок сприятливої кон'юнктури світового ринку, що пояснюється економічним піднесенням у США, Китаї та країнах Південно-Східної Азії. Експорт чорних металів збільшився на 34,9% у порівнянні з аналогічним періодом 1999 року і склав 2353,4 млн. дол. США. Частка чорних металів у загальному обсязі експорту збільшилася з 32,6% до 37,3%. Слід зазначити, що виробництво чорної металургії збільшилося у січні-червні 2000 року на 18,6%, що ще раз підкреслює яскраво виражену експортну спрямованість галузі. Експорт чорних металів міг бути й більшим, якби не антидемпінгові процеси проти українських експортерів.



Збільшився експорт продукції алюмінієвої промисловості на 47,42%, склавши 244,1 млн. дол. США, а його частка в загальному експорті зросла з 3,1% до 3,9%. Однак Україна експортує в основному не готовий продукт, а «напівфабрикат» (глинозем, основним виробником якого є Миколаївський глиноземний завод, придбаний групою «Сибірський алюміній»), тобто він майже цілком залежить від російських споживачів його продукції.

Хімічної продукції було експортовано на 723,2 млн. дол. США (на неї припадало 11,5% експорту). В цілому хімічна промисловість - друга (після металургії) за значенням експортоорієнтована галузь України. У цьому можна побачити прояв загальносвітової тенденції винесення екологічно «брудних» виробництв у «треті» країни, до яких за структурою зовнішньої торгівлі належить і Україна. Експорт продукції неорганічної хімії збільшився в 1,5 рази - до 305,1 млн. дол. США, органічної хімії - в 1,6 рази - до 88,9 млн. дол. США. Збільшився експорт мінеральних добрив на 40,3% - до 195,7 млн. дол. США, їх частка в експорті зросла з 2,6% до 3,1%.

Обсяг експорту продукції транспортного машинобудування знизився на 14, 1% - до 180 млн. дол. США, а його частка зменшилася з 3,9% до 2,9%.

Обсяг експорту готових виробів із текстилю залишився практично на попередньому рівні (зростання - лише на 2,3%), а його частка в структурі експорту впала з 2,8% до 2,4%.

Одночасно різко скоротився експорт зерна - майже в11 разів, склавши всього 26,1 млн. дол. США (або менше 1/10 від відповідного рівня першого півріччя 1999 року). Частка зернових в обсязі експорту знизилася з 5,3% до 0,4%, у той час як імпорт зерна зріс у 8,8 рази. Причина - різке падіння обсягів сільськогосподарського виробництва у 1999 році. Знизився також обсяг експорту насіння олійних культур (у першу чергу, соняшнику) на 26,2% - до 70,1 млн. дол. США, їх частка в структурі експорту зменшилася з 1,8% до 1,1%. Це пояснюється введенням у вересні 1999 року мита на експорт в розмірі 23% на насіння соняшнику, що, в свою чергу, привело до зростання експорту соняшникової олії. Всього в першому півріччі 2000 року Україна експортувала олії та масложирової продукції на 96,8 млн. дол. США, що в 1,6 рази більше, ніж за аналогічний період минулого року.

У першому півріччі 2000 року тривало падіння обсягів експорту цукру на 19,2% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Частка цукру в загальному обсязі експорту скоротилася до 0,7%.

Навпаки, різко виросли обсяги вивезення шоколадних кондитерських виробів - у 3,2 рази до 15,6 млн. дол. США. Значно збільшився також експорт тютюнових виробів - у 2,1 рази - до 40,8 млн. дол. США.

У структурі українського імпорту (табл. 1.4.8) домінуюче місце, як і раніше, займали нафта і газ. У першому півріччі 2000 року відбулося.» збільшення їх ввезення на 25,6% - до 3107 млн. дол. США у порівнянні з аналогічним періодом минулого року, через що його частка збільшилася з 45% до 46,2%. Потрібно відзначити різке зростання імпорту нафтопродуктів на 41,4% - до 971,4 млн. дол. США.



У той же час імпорт сирої нафти впав на 11%, що прямо пов'язано зі збільшенням імпорту готових нафтопродуктів і падінням обсягів її переробки українськими нафтопереробними заводами. Зростання імпорту природного газу склало 15,5% (вартість - 2001,1 млн. дол. США), що також важливо відзначити з огляду на велику питому вагу природного газу в структурі імпорту, яка становить майже 30%. У цілому збільшення імпорту енергоносіїв деякою мірою було пов'язане зі збільшенням виробництва експортних енергоємних товарів, чорних металів і хімічної продукції.

Значно збільшилося ввезення продукції машинобудування (механічних і електричних машин та устаткування) - на 31,5% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Цих товарів було завезено на 900,2 млн, дол. США, їх частка в імпорті збільшилася з 12,6% до 13,4%. Пояснюється це необхідністю проведення реконструкції і модернізації українських підприємств, устаткування на більшості з яких фізично і морально застаріле або вимагає ремонту.

Відбулося скорочення імпорту продукції харчової промисловості. Так, у першому півріччі 2000 року він зменшився на 15,8% у порівнянні з аналогічним періодом попереднього року. Найбільшим стало падіння офіційного імпорту цукру (на 59,4%), контрабанда, природно, не враховується. Хоча, за деякими оцінками, на початку 2000 року контрабандне ввезення його можна було порівняти з офіційним (що необхідно враховувати при аналізі імпорту харчових продуктів в Україну).

Незважаючи на загальне незначне збільшення імпорту хімічної продукції - на 4,5% - до 381,5 млн. дол. США, його частка в імпорті товарів зменшилася з 6,6% до 5,7%. Імпорт фармацевтичних препаратів зменшився на 11%, миючих засобів на 28,5%, ефірних олій та есенцій на 3,5%. Це пов'язано насамперед з поступовим освоєнням вітчизняними підприємствами виробництва цих видів продукції і сприяє додатковому попиту на деякі види хімічної сировини, імпорт яких виріс.

Динаміка експорту товарів у першому півріччі 2000 року по місяцях (табл. 1.4.9) має кореляційну залежність від обсягів виробництва в країні і деякою мірою від ВВП. Найменші обсяги експорту зафіксовані в насиченому святами січні і в червні - початку літніх відпусток; у ці ж місяці зафіксовані мінімальні обсяги виробництва продукції. Сезонна складова в динаміці експорту виражена не так явно, як у динаміці імпорту, оскільки виробництво більшості експортованих Україною товарів має несезонний характер, а потреба в імпортному паливі зростає в зимовий період року і перед початком посівної та жнив. Тому імпорт товарів у І кварталі вищий, а в травні спостерігалося позитивне сальдо зовнішньої торгівлі.

Основним зовнішньоекономічним партнером України залишається, як і раніше, Росія (табл. 1.4.10-1.4.11). Експорт в Росію за перше півріччя 2000 року У порівнянні з аналогічним періодом минулого року збільшився на 45,3% і склав 1436 млн. дол. США, імпорт виріс на 20,4% - до 3161 млн. дол. США. Всього на Росію припадає 22,8% експорту і 47% імпорту України. Частка Росії У загальному обсязі експорту у першому півріччі 2000 року збільшилася на 2,1 процентних пункти у порівнянні з аналогічним періодом 1999 року, а частка імпорту з Росії скоротилася на 0,6 процентних пункти.





Основою експорту з України в Росію продовжують залишатися чорні метали (14,9% експорту) та вироби з них (9,6%). Значне місце займає також енергетичне устаткування (12,7%) й електротехнічні вироби (4,9%). Продукція української целюлозно-паперової промисловості складає 4,2% експорт}' в Росію. На продукцію української алюмінієвої промисловості (глинозем і алюміній) припадає 3,5% всього експорту в Росію. Певну роль в експорті відіграють автомобілі (3,1%), гумові і гумотехнічні вироби (2,8%). Цукор раніше був одним з основних експортних товарів в Росію, але в першому півріччі 2000 року мав дуже низький обсяг - 2,6%.

Імпорт із Росії в Україну був набагато однорідніший: 73,5% у ньому займало паливо (природний газ, нафта, нафтопродукти). Далі за значенням - енергетичне устаткування (6,5%), руда (2,9%) та автомобілі (2%). Залізна руда в Україну йде, в основному, з родовищ Курської магнітної аномалії, автомобілі переважно з заводу «АвтоВАЗ». Якщо Росія була і залишається для України торговим партнером №1, то торгового партнера №2 однозначно визначити важко. За обсягами експорту друге місце посідає Туреччина - на неї припадає 6,5% (за аналогічний період минулого року - 6,2%), далі США - 5,9% (3,5%), Німеччина - 5,3% (5,2%) і Китай - 5,1% (7,6%). За обсягами імпорту на другому місці знаходилась Німеччина - 7% (7,6%), далі Туркменістан - 5,3% (7,6%), Білорусь - 4% (2,8%), Італія - 2,6% (2,4%) і США - 2,5% (2,7%). У цілому ці країни і є основними торговими партнерами України, однак торговельні відносини з кожною із них мають свої особливості.

У структурі українського експорту в Туреччину переважали чорні метали (64,5%) і добрива (15,5%). Чорні метали складали 92% українського експорту в Китай. У США Україна експортувала в основному чорні метали (63%) і Добрива (4,9%), крім цього, велику питому вагу мав алюміній (10,5%) і продукція української авіакосмічної галузі (6,5%). Із США Україна імпортувала паливно-мастильні матеріали (18,6%), енергетичне устаткування (12,7%) і м'ясопродукти (7,1%). В українському експорті до Німеччини перевага належала текстильній продукції (26,3%), далі йшли мідь (18,6%), чорні метали (13,5%) і алюміній (6,2%). У свою чергу Україна імпортувала з ФРН надзвичайно різноманітний асортимент товарів, найбільшу частку серед яких займало енергетичне устаткування (18%), електроніка (7,4%) і автомобілі (7.4%).

В імпорті з Туркменістану понад 99% займало паливо, в основному, природний газ. Пальне (здебільшого бензин і нафтопродукти) переважало і в імпорті з Білорусі (70% обсягу імпорту з цієї країни). А Білорусь переробляла на своїх нафтопереробних заводах переважно російську нафту. В Італію Україна експортувала в основному чорні метали (34%), алюміній (14%) і добрива (12%), імпортувала - енергетичне (30%) і електротехнічне устаткування (18%).

Для остаточного відтворення ситуації, що склалася в зовнішньоекономічній сфері діяльності вітчизняних підприємств в сучасних умовах, наведено деякі характерні показники періоду першого півріччя 2001 року. Зовнішньоторговельний оборот товарів та послуг України у І півріччі 2001 року становив 17,7 млрд. дол. США і збільшився порівняно з І півріччям 2000 року на 12,4%. Обсяги експорту товарів та послуг збільшились на 17%, імпорту - на 7,2% і становили відповідно 9,7 млрд. дол. США та 8 млрд. дол. США. Позитивне сальдо зовнішньоторговельного балансу країни у І півріччі 2001 року становило 1,7 млрд. дол. США (у І півріччі 2000 року - 0,9 млрд. дол. США).

Оборот зовнішньої торгівлі України товарами у цьому періоді становив 15426,2 мли. дол. США і проти І півріччя 2000 року збільшився на 14,4%. Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі товарами становило 593,4 мли. дол. США проти негативного 320,9 млн. дол. США у І півріччі 2000 року. Зовнішньоторговельні операції Україна здійснювала з партнерами із 180 країн світу. Загальний обсяг зовнішньої торгівлі послугами у І півріччі 2001 року, становив 2262,8 млн. дол. США і збільшився проти 1 півріччя 2000 року на 0,4%, у тому числі експорт - 1704,5 млн. дол. США (скоротився на 0,7%), імпорт - 558,3 млн. дол. США (збільшився на 3,9%); позитивне сальдо зовнішньої торгівлі становило 1146,2 млн. дол. США та зменшилося на 2,9%.

Україна здійснювала зовнішньоторговельні операції послугами з 175 країнами-партнерами. Іноземними інвесторами у підприємства України на 1 липня 2001 року вкладено майже 4,1 млрд. дол. США прямих інвестицій, що надійшли з 113 країн світу.

Отже, позитивна тенденція, яку було досягнуто в 2000 році завдяки десятирічній наполегливій праці в усіх сферах суспільного життя, дається взнаки і в сучасних умовах господарювання України в світовому просторі. Про це свідчить той факт, що в Україні фактично сформована структура зовнішньої торгівлі. Тенденція ж її випереджаючого зростання у порівнянні зі зростанням виробництва для України не є особливою - вона характерна сьогодні для більшості країн світу, що розвиваються, і обумовлена переходом від замкнутих самодостатніх циклів виробництва всередині країни до більшої міжнародної спеціалізації. Падіння світових цін на метали і хімічну продукцію (у випадку глобального економічного спаду або припинення зростання виробництва в головних промислових регіонах світу) може негативно відбитися на українській економіці, як і зростаюча залежність України від імпорту енергоресурсів. Дана тенденція показово простежується в практиці зовнішньоекономічної діяльності протягом 2001-початку 2002 років. Як видно з таблиці 1.4.12, в 2001 році Україна наростила зовнішньоторговельні обсяги порівняно з 2000 роком, підтримавши позитивну тенденцію, започатковану на перехресті століть, тим самим окресливши нову еру перспективних зовнішньоекономічних відносин та успішної інтеграції України до системи світогосподарських відносин.



Таким чином, за підсумками зовнішньоекономічної діяльності 2001 року, Для України в сфері зовнішньої торгівлі характерні позитивні якісні зміни - зменшується зацикленість на імпорті металургійних та хімічних напівфабрикатів, розширюється географія основних зовнішньоторговельних партнерів. Однак ці процеси наближення до структури економічно розвинутих країн протікають вкрай повільно, причому під тиском обставин, головними з яких є зниження світових цін на метали та численний перелік антидемпінгових розслідувань, що проводяться відносно продукції вітчизняного виробництва.

Враховуючи вищезазначене, вкрай важливим є прогнозування тенденцій розвитку зовнішньоекономічної сфери господарювання на перспективу, спираючись на широкий спектр інструментарію (табл. 1.4.13).



Згідно із запропонованим прогнозом, у 2003 році темпи зростання експорту мають прискоритися, оскільки повинен поліпшитися стан світової економіки. Очікується зростання ВВП зовнішньоторговельних партнерів повинно зрости на 3,8%. Проте сальдо зовнішньої торгівлі знов може стати від'ємним через те, що обсяг імпорту за умов стабільного зростання у 2002 та 2003 роках переважатиме над експортом. Позитивною є можливість збереження високих темпів поліпшення економік Росії та інших держав СНД, які почали зростати нещодавно й мають істотний нереалізований потенціал. Завдяки цьому позиції українських експортерів на ринках цих країн можуть виявитися сильнішими ніж передбачається. Аналогічні зміни в розбудові зовнішньоекономічних відносин будуть спостерігатися щодо промислового виробництва, сфер транспорту та будівництва за умов упровадження відповідних програм на державному рівні з підтримки вітчизняного виробництва. Разом з цим має покращитися й інвестиційний клімат в контексті залучення прямих іноземних інвестицій для інтенсивного інтегрування вітчизняної економіки до системи світогосподарських відносин. Таким чином, зважаючи на те, що в економіці країни вже спостерігаються суттєві зрушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності порівняно з попередніми роками

першого десятиріччя, Україна може сподіватися на утримання позитивної тенденції розвитку в подальшому періоді.