Багрова І.В. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств (2004)
6.1. Особливості здійснення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та відповідальність за порушення валютного законодавства України
При проведенні зовнішньоекономічної діяльності, зокрема при експорті-імпорті товарів (робіт, послуг), суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності в якості розрахунків використовують валютні цінності.
Декретом України № 15-93 установлено режим здійснення операцій з валютними цінностями, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів, функції банків та інших кредитно-фінансових установ держави в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.
Згідно з Декретом № 15-93 до валютних цінностей відносяться:
• валюта України - грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет та інших форм, що знаходяться в обігу і є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, що знаходяться в обігу, кошти на рахунках, у вкладах в банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України;
• платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України;
• іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що знаходяться в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які знаходяться в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що знаходяться на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України;
* платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або банківських металах;
• банківські метали - золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, виготовлені з дорогоцінних металів.
Під поняттям валюта України розуміється як власне валюта України, так і платіжні документи та інші цінні папери, виражені у валюті України. Під поняттям іноземна валюта розуміється як власне іноземна валюта, так і банківські метали, платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті або банківських металах. Валютні операції— це операції, пов'язані:
• з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій що здійснюються між резидентами у валюті України;
• з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з переведенням заборгованостей та інших Зобов'язань предметом яких є валютні цінності;
• з ввезенням, переказом і пересиланням на територію України та вивезенням, переказом і пересиланням за її межі валютних цінностей.
Резиденти - це:
• фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, що тимчасово перебувають за кордоном;
• юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність на підставі законів України;
• дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, які користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, а також філії та представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності.
Нерезиденти — це:
• фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України;
• юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням за межами України, які створені й діють відповідно
до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб'єкти підприємницької діяльності за участю юридичних осіб та інших суб'єктів підприємницької діяльності України;
• розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їх філії, що користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, а також представництва інших організацій і фірм, які не здійснюють підприємницької діяльності на підставі законів України. Відповідно до Декрету № 15-93 резиденти і нерезиденти мають право бути власниками валютних цінностей, які знаходяться як на території України, так і за її межами, крім випадків, передбачених законодавством України.
Резиденти і нерезиденти також мають право здійснювати операції з валютними цінностями з урахуванням обмежень, установлених Декретом №1 93 та іншими актами України з питань валютного законодавства.
Відповідно до п.4 ст.5 Декрету № 15-93 операції з вивезення, переведення і пересилання валютних цінностей за межі України потребують наявності індивідуальної ліцензії. Однак у випадку, коли переказ іноземної валюти за межі України здійснюється резидентами як платіж в іноземній валюті на виконання зобов'язань перед нерезидентом в оплату продукції (робіт, послуг), прав інтелектуальної власності та інших майнових прав (за винятком оплати валютних цінностей), індивідуальна ліцензія на здійснення такої операції не потрібна.
З 16.02.1998 року при здійсненні міжнародних розрахунків слід керуватися Класифікатором іноземних валют, затвердженим Постановою Правління Національного банку України № 34 від 04.02.1998 року (табл. 6.1.1):
Розрахунки у безготівковій іноземній валюті
Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті за господарськими операціями резидентів регулюється Законом № 185. Згідно із цим Законом, виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню па їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни плати заборгованості, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з моменту митного оформлення (оформлення вантажної митної декларації) експортованої продукції, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, який засвідчує виконання робіт (надання послуг), експорт прав інтелектуальної власності.
У разі здійснення резидентами імпортних операцій за зовнішньоекономічними договорами, що передбачають відстрочки постачання, імпорт повинен надійти в Україну у терміни, зазначені в договорі, але не пізніше 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника імпортованої продукції (робіт, послуг). При здійсненні розрахунків за імпортними операціями у формі документарного акредитива товари (роботи, послуги), що є предметом зовнішньоекономічного договору, який передбачає таку форму розрахунків, повинні надійти в Україну протягом 90 календарних днів з моменту здійснення платежу уповноваженим банком на користь нерезидента.
Порушення резидентами термінів, установлених Законом № 185, призводить до стягнення пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3% від суми не отриманої виручки (митної вартості недопоставлених товарів, вартості недоотриманих робіт (послуг)), вираженої в іноземній валюті, перерахованій у грошову одиницю України за курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Днем виникнення заборгованості вважається перший день після закінчення законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортними, імпортними, лізинговими операціями або термінів, установлених відповідно до раніше отриманих за цими операціями ліцензій.
Слід зазначити, що з набуттям чинності Указу № 41, розрахунки за експортно-імпортними операціями в національній валюті також здійснюються резидентами України в порядку, установленому Законом № 185. Це означає, що на такі операції також поширюється термін 90 календарних днів та установлений порядок нарахування і стягнення пені за порушення термінів розрахунків за такими операціями. Однак слід мати на увазі, що нарахування пені за порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків за
експортно-імпортними контрактами, які передбачають розрахунки в національній валюті України, здійснюється у випадку, якщо попередня оплата (авансовий платіж), виставлення векселя на користь нерезидента, списання грошових коштів з рахунків уповноваженого банку при проведенні розрахунків
у формі документарного акредитива або відвантаження товарів (підписання акта чи іншого документа у разі виконання робіт, надання послуг) здійснилися після набуття чинності Указу № 41, тобто з 07.02.1998 року.
У випадку, коли встановлені терміни розрахунків за експортно-імпортними операціями порушено резидентами за договорами, що передбачають виробничу кооперацію, консигнацію, комплексне будівництво оперативний і фінансовий лізинг, постачання складних технічних виробів і товарів спеціального призначення, Національний банк України може видати таким суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності індивідуальну ліцензію на подовження цих термінів.
Оскільки виручка за експортними операціями резидентів підлягає зарахуванню на їх рахунки в банках у законодавчо встановлені терміни, то відлік таких термінів банк починає з наступного календарного дня після оформлення вантажної митної декларації або підписання акта (іншого документа) про виконання робіт, надання послуг. В останньому випадку при наявності декількох документів з різними датами підписання банк з метою контролю використовує той з документів, який підтверджує фактичне виконання робіт або надання послуг відповідно до умов зовнішньоекономічного договору і підписаний раніше від інших документів.
Експортна операція знімається уповноваженим банком з контролю після зарахування виручки по такій операції (або її частини - у випадку здійснення обов'язкового продажу) на поточний рахунок резидента.
Відлік законодавчо встановлених термінів розрахунків за імпортними операціями резидентів банк починає з наступного календарного дня після здійснення авансового платежу, виставлення векселя на користь постачальника імпортованих товарів, а в разі застосування акредитивної форми розрахунків - з моменту здійснення банком платежу на користь нерезидента. З контролю імпортна операція резидента знімається банком після пред'явлення ним акта або іншого документа, який свідчить про поставку нерезидентом продукції (виконання робіт, отримання послуг), яка раніше була оплачена резидентом. У разі отримання резидентом послуг від міжнародних інформаційних систем і міжнародних платіжних систем для підтвердження факту їх отримання використовуються відповідні договори, рахунки на оплату послуг, документи, які формує платіжна система після здійснення розрахунків.
Якщо на рахунок резидента повертаються кошти, які раніше були переказані нерезиденту за імпортним договором, у зв'язку з неможливістю виконання нерезидентом договірних зобов'язань повністю або частково, резидент самостійно передає банку, який за дорученням резидента здійснював такий переказ, копії документів, що однозначно підтверджують повернення коштів. Ця умова стосується випадків, коли зазначені кошти повертаються на рахунок резидента в іншому банку. При цьому відповідальність за порушення такої умови покладається на резидента.
Слід мати на увазі, що у разі, коли умовами зовнішньоекономічного договору передбачена поставка товарів в Україну або здійснення авансового платежу на користь нерезидента в декілька етапів, банк здійснює контроль за термінами розрахунків окремо за кожним фактом здійснення поставки товарів або авансового платежу.
Окремого роз'яснення потребують дії Національного банку щодо порядку розрахунків за іншими видами зовнішньоекономічних операцій.
Наприклад, для здійснення резидентом операцій з переказом валютних коштів за межі України у вигляді вступних або членських внесків до іноземних установ або організацій резидентам - юридичним особам, які є членами міжнародних організацій, необхідно отримати відповідну разову індивідуальну ліцензію Національного банку України. Вимоги Закону № 185 не поширюються на операції із залучення резидентом кредиту в іноземній валюті від нерезидента, оскільки кредит в іноземній валюті не є валютною виручкою резидента і штрафні санкції за неотримання кредиту протягом 90 календарних днів з моменту підписання кредитного договору застосовуватися не можуть.
Що ж стосується порядку здійснення виплат резидентом нерезиденту за використання авторських і суміжних прав, то основним документом для здійснення розрахунків з автором-нерезидентом за використання твору є угода між іноземним правовласником і українським користувачем. В угоді повинні бути передбачені сума авансу, терміни її перерахування у конкретній валюті та умови остаточного розрахунку. На операції, які здійснюються за такими угодами, також поширюються вимоги Закону №185.
Розрахунки в готівковій іноземній валюті
Відповідно до ст.7 Декрету № 15-93, у розрахунках, які здійснюються тільки через уповноважені банки, між резидентами і нерезидентами в зовнішньоторговельному обороті як засіб платежу використовується іноземна валюта.
Уповноважений банк (authorized commercial bank) - будь-який комерційний банк, офіційно зареєстрований на території України, що має ліцензію НБУ на здійснення валютного контролю за операціями своїх клієнтів
Поточний рахунок в іноземній валюті відкривається підприємству для проведення розрахунків у межах чинного законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті при здійсненні поточних операцій, визначених чинним законодавством України, та для погашення заборгованості за кредит в іноземній валюті (пп.6.1.2 Інструкції № 527). З поточного рахунка в іноземній валюті юридичних осіб-резидентів за розпорядженням власника рахунка на підставі пп.6.6.2 Інструкції № 527 можуть проводитися такі операції з готівковою іноземною валютою:
виплата готівкою для оплати праці працівникам-нерезидентам, які працюють в Україні за контрактом (договором);
• виплата готівкою чи платіжними документами працівникам на службові відрядження при виїзді за кордон, на експлуатаційні витрати, пов'язані з обслуговуванням транспортних засобів за кордоном, представницькі витрати за кордоном відповідно до чинного законодавства України (вивезення за межі України здійснюється згідно з Порядком № 19029); виплата готівкою на експлуатаційні потреби для виконання обов'язків перед капітаном судна, яке належить судновласнику-нерезиденту, за контрактом (договором) на здійснення агентських послуг, укладених згідно з Кодексом торговельного мореплавства;
• виплата готівкою фізичним особам коштів, які отримані адвокатськими та іншими компаніями-резидентами з-за кордону за дорученням фізичних осіб у справах, що упроваджені цією компанією згідно з їх статутною діяльністю та ліцензією на відповідну діяльність;
• виплата готівкою фізичним особам-резидентам за використання їх творів за кордоном (здійснюється юридичними особами-рєзидентами які мають відповідні на це повноваження згідно з чинним законодавством України за рахунок коштів, отриманих із-за кордону);
• виплата готівкою для сплати державного мита згідно з чинним законодавством України.
Уповноважений банк може приймати як платіж за товари від повноважного представника юридичної особи-нерезидента в касу банку готівкову вільно конвертовану валюту в сумі до 10000 дол. США або в еквіваленті цієї суми в іншій вільно конвертованій валюті за офіційним обмінним курсом, установленим НБУ на день зарахування коштів, за наявності:
• експортного договору (контракту), в якому передбачено повну або часткову оплату в готівковій іноземній валюті (загальна сума, прийнята за одним договором, не може перевищувати 10000 дол. США);
• оригіналу митної декларації про ввезення нерезидентом в Україну іноземної валюти та довідки банку-нерезидента про зняття іноземної валюти з рахунка нерезидента;
• повноважень, наданих фізичній особі-нерезиденту юридичною особою-нерезидентом відповідно до умов контракту (договору).
Готівкова іноземна валюта, отримана юридичними особами-рєзидентами та представництвами юридичних осіб-нерезидентів в уповноваженому банку, використовується виключно на цілі, на які вона отримана. На власників рахунків, згідно з чинним законодавством України, покладається відповідальність за цільове використання цих коштів.
Використання на території України готівкової іноземної валюти як засобу платежу регулюється Правилами № 119. Відповідно до п.2 цих Правил використання на території України готівкової іноземної валюти як засобу платежу дозволяється у разі відсутності у фізичних осіб-нерезидентів або резидентів коштів у грошовій одиниці України і неможливості здійснення обмінних операцій через пункт обміну іноземної валюти в певних випадках на території митниць, вокзалів, аеропортів, портів, готелів і в деяких інших випадках. При цьому при визначенні ціни товару і вартості наданих послуг використовується офіційний обмінний курс грошової одиниці України, що встановлюється НБУ на день здійснення платежу. Ці операції здійснюються відповідно до вимог Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках зі споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування і
послуг» у редакції Закону України від 06.06.1996 року № 227/ 96-ВР, зі змінами і доповненнями.
На територіях митниць використання готівкової іноземної валюти дозволяється у разі:
• сплати мита, митних платежів або зборів фізичними особами-рєзидентами та нерезидентами відповідно до митного законодавства України;
• сплати нерезидентами (юридичними й фізичними особами) дорожніх зборів і оформлення перевезень негабаритних, великовагових та небезпечних вантажів;
• сплати платежів за охорону та супроводження підакцизних і транзитних товарів митними органами із залученням, у разі потреби, підрозділів Міністерства внутрішніх справ України відповідно до чинного законодавства України;
• сплати нерезидентами консульських зборів для відкриття віз на в'їзд в Україну;
• оплати нерезидентами послуг, наданих прикордонними санітарно-карантинними, ветеринарними, фітосанітарними та іншими службами контролю;
• оплати нерезидентами послуг з обов'язкового медичного страхування, яке гарантує надання їм екстреної медичної допомоги відповідно до чинного законодавства України;
• реалізації суб'єктами підприємницької діяльності товарів та надання ними послуг (у зоні, що звільнена від сплати мита та податків) за наявності відповідного дозволу Державної митної служби України.
Крім того, на території України використання готівкової іноземної валюти дозволяється у випадках:
• надання суб'єктами підприємницької діяльності готельних послуг нерезидентам з оплатою в іноземній валюті, у тому числі з застосуванням дорожніх чеків у вільно конвертованій валюті. Дозволи на здійснення операцій з дорожніми чеками у вільно конвертованій валюті суб'єктам підприємницької діяльності надаються Кримським • республіканським, обласними та по Києву і Київській області управліннями Національного банку України чи Головним управлінням Національного банку України за наявності агентської угоди між суб'єктом підприємницької діяльності та уповноваженим банком;
• виплати іноземної валюти готівкою за пластиковими картками міжнародних платіжних систем в уповноважених банках;
• здійснення розрахунків у готівковій іноземній валюті між юридичними особами-рєзидентами та нерезидентами (фізичними чи юридичними особами) на території України за наявності індивідуальної ліцензії, наданої Національним банком України.
Іноземна валюта, що ввозиться в Україну у касах суден, потягів, автобусів, командирами літаків та яку одержано за продані квитки, товари і перевезення багажу, підлягає обов'язковому декларуванню на митниці та зарахуванню на розподільчий рахунок в іноземній валюті юридичної особи-резидента в сумах задекларованих у митній декларації. На оригіналі митної декларації ставиться відмітка уповноваженого банку про прийняття готівкової іноземної валюти, а копія митної декларації залишається в уповноваженому банку. У цих випадках при визначенні ціни товару та вартості наданих послуг використовується офіційний обмінний курс Національного банку України, установлений на час перетинання митного кордону України транспортним засобом.
Порушення правил використання готівкової іноземної валюти на території України тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством.
Так, використання на території України іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії НБУ тягне за собою накладення штрафу в сумі, еквівалентній сумі вказаних валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом НБУ на день здійснення таких операцій (п.2 розділу 1 Положення № 212).
Відповідальність за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності
Зовнішньоекономічна діяльність в Україні, як в цілому і вся економіка в перехідний період, зазнала розповсюдження злочинності із загрозливими масштабами використання банківсько-кредитних установ для відтоку незаконно одержаних капіталів за кордон, «відмиванням» їх там з метою подальшого використання та легалізації грошових потоків.
Наприклад, за висновками фахівців, загальний відтік капіталу з країн СНД складає близько 11-12 млрд. дол. США щорічно.
Наводячи статистичні дані, можна зазначити, що, наприклад кількість зареєстрованих злочинів у сфері економіки у 1996 році складала 61048, у 1998 році - 65322, а вже у 1999 році досягла 65724. У порівнянні з 1992 роком кількість зареєстрованих злочинів у сфері економіки у 1996 році зросла майже до 40%. Найбільше виявлено злочинів у фінансово-кредитній системі: в 1998 році - 8539, в 1999 році - 9881 (тобто їх кількість зросла на 15,7%), з них у банківській сфері відповідно 6312 та 6667.
Слід також відзначити, що за територіальною поширеністю найбільшу кількість злочинів у фінансово-кредитній системі, а з них у банківській сфері, виявлено у Донецькій області: в 1998 році - 1146 (598), 1999 - 1086 (332); у Дніпропетровській області: в 1998 році - 1992 (836), 1999 - 1087 (865); у Харківській області: в 1998 році - 1996 (970), 1999-815 (790); у м. Києві в 1998 році - 632 (581), 1999 - 664 (538). Підвищена суспільна небезпечність розповсюджених злочинів значною мірою пояснюється і тим, що одержані кредитні кошти у багатьох випадках переказувались за межі України з метою незаконної конвертації та зберігання на незаконно відкритих рахунках.
Для резидентів і нерезидентів, винних у порушеннях правил валютного регулювання і валютного контролю, а також зовнішньоекономічної діяльності, застосовуються фінансові санкції.
Слід зауважити, що законодавчі і нормативні акти щодо здійснення валютного контрою, такі, як Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.03 року № 15-93 та Закон України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті» від 23. 09-94 року № 185/94-13ВР були доповнені:
1) Положенням щодо валютного контрою, затвердженим Постановою НБУ від 08.02.2000 року №49;
2) Положенням про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України і іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», затвердженим Наказом Міністерства економіки України від 17.04.2000 року № 52;
3) Указом Президента України «Щодо заходів із забезпечення валютного і експортного контрою» від 07.09.1994 року №504.
Законом № 959 установлено, що суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності (далі - суб'єкти ЗЕД) несуть відповідальність, передбачену ст. 33 і 37 цього Закону, іншими законами України і зовнішньоекономічними договорами. Ст. 33 визначає види і форми відповідальності суб'єктів ЗЕД, а ст. 37 - спеціальні санкції за порушення Закону № 959.
Спеціальні санкції полягають:
• у застосуванні до конкретних суб'єктів ЗЕД та іноземних суб'єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування;
• у тимчасовому припиненні зовнішньоекономічної діяльності. Порядок застосування спеціальних санкцій регулюється Положенням №103, відповідно до якого застосування цих санкцій здійснюється Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України на підставі офіційних заяв органів державної податкової і контрольно-ревізійної служб, митних і правоохоронних органів, комісії з питань повернення в Україну валютних цінностей, які незаконно знаходяться за її межами, а також Національного банку України.
У разі порушення суб'єктами ЗЕД України та іноземними суб'єктами господарської діяльності додаткового, митного, валютного та іншого законодавства, яке стосується зовнішньоекономічної діяльності, а також у разі виявлення валютних цінностей, що належать українським суб'єктам ЗЕД, розміщених з порушенням установленого порядку на рахунках і вкладах за межами України, до таких суб'єктів застосовуються спеціальні санкції у вигляді тимчасового припинення їх зовнішньоекономічної діяльності. Ці ж санкції застосовуються у разі виявлення інших порушень положень Закону № 959, допущених вищезгаданими суб'єктами, а також учинення дій, які можуть завдати шкоди інтересам національної економічної безпеки.
У випадках, коли українські суб'єкти ЗЕД та іноземні суб'єкти господарської діяльності припускають порушення чинного законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, які безпосередньо не можуть завдати шкоди інтересам національної безпеки України (у тому числі відносно антимонопольних
заходів, заборони несумлінної конкуренції, обмеження реекспорту, заборони демпінгу або інші конкретні заборони), до них застосовується санкція у вигляді індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, дія якого розповсюджується на всі без винятку види зовнішньоекономічної діяльності, передбачені ст. 4 Закону № 959. Тобто суб'єкти господарювання, до яких застосовуються спеціальні санкції повинні мати разову (індивідуальну) ліцензію для здійснення кожної окремої операції конкретного виду зовнішньоекономічної діяльності, зазначеної у ст. 4 Закону №959. Її видає Головне управління експортного контролю Департаменту при Міністерстві економіки та з питань європейської інтеграції України або уповноважений ним орган
Право оформлення і видачі ліцензій надається Департаментом при Міністерстві економіки та з питань європейської інтеграції України уповноваженим органам у випадку, якщо суб'єкти ЗЕД України здійснюють експортно-імпортні операції, вартість яких не перевищує суму, еквівалентну 40 тис. дол. США, а також при здійсненні суб'єктами ЗЕД України експортно-імпортних операцій, вартість яких не перевищує 250 тис. дол. США при постачанні товару в рахунок попередньої оплати - при експорті, або при попередній поставці товару - при імпорті. При цьому окрема зовнішньоекономічна операція, для здійснення якої суб'єктам ЗЕД необхідно отримати індивідуальну ліцензію, розуміється як комплекс дій українського суб'єкта ЗЕД та іноземного суб'єкта господарської діяльності. Операція повинна підпадати під визначення одного з видів зовнішньоекономічної діяльності, передбачених ст.4 Закону № 959, і включати кінцеві розрахунки (грошові, товарні, а також в інших формах) за разову конкретну передачу товару.
Порядок надання ліцензій визначений Положенням про порядок видачі разових (індивідуальних) ліцензій, затвердженим наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 28.04.1998 року № 248, зі змінами і доповненнями. Дія зазначеного Положення поширюється на всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, до яких застосований індивідуальний і режим ліцензування, незалежно від форм власності і місця їх реєстрації. Якщо міжнародним договором України встановлені інші правила, відмінні від передбачених даним Положенням, то застосовуються саме ці правила.
Договори (контракти) суб'єктів ЗЕД, до яких застосовується індивідуальний режим ліцензування, повинні містити всі істотні умови, які повинні бути узгоджені сторонами і відповідати чинному законодавству України. У разі внесення будь-яких змін і доповнень до зазначених договорів (контрактів, угод), які змінюють наявні істотні умови, такі зміни і доповнення є новими угодами. Тому суб'єктам ЗЕД необхідно отримувати нову разову (індивідуальну) ліцензію для здійснення операцій за такими угодами, а попередня ліцензія анулюється.
Без наявності індивідуальної ліцензії не буде проводитися митне оформлення товарів, що належать суб'єктам ЗЕД, до яких застосований індивідуальний режим ліцензування. Що стосується тих суб'єктів ЗЕД України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, до яких застосована спеціальна санкція у вигляді тимчасового припинення зовнішньоекономічної діяльності, то їм заборонено здійснювати будь-які зовнішньоекономічні операції на території України.
З метою забезпечення дієвого контролю державними органами за дотриманням суб'єктами ЗЕД України законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності і валютного регулювання Кабінет Міністрів України і Національний банк України спільною постановою від 12.12.1998 року № 1968 установили, що в разі застосування на певний період до резидента України спеціальної санкції - тимчасового припинення зовнішньоекономічної діяльності - комерційні банки, які обслуговують такого резидента, не повинні приймати в цей період від нього доручень на перерахування за зовнішньоекономічними договорами валютних цінностей на користь нерезидента, у тому числі за рахунками типу «ЛОРО».
Однією з особливостей застосування спеціальних санкцій у вигляді тимчасового припинення зовнішньоекономічної діяльності або індивідуального режиму ліцензування є те, що суб'єкти ЗЕД України, до яких застосовані зазначені санкції, не мають права укладати договори доручення, комісії, агентські, спільної діяльності і співпраці, консигнації, дилерські, оренди, дистриб'юторські, найму, лізингу, зберігання та інші угоди, що передбачають проведення зовнішньоекономічних операцій іншими особами або на користь інших осіб за дорученням або передачу майна в термінове користування з метою здійснення зовнішньоекономічної діяльності.
Спеціальні санкції застосовуються на термін до 6 місяців, тому всі зазначені вище обмеження також діють протягом терміну застосування спеціальних санкцій.
Департамент при Міністерстві економіки та з питань європейської інтеграції України або інші органи, за поданням яких були застосовані спеціальні санкції, мають право вносити пропозиції про дострокове припинення застосування спеціальних санкцій або зміну виду спеціальних санкцій, якщо були використані практичні заходи, що гарантують припинення правопорушення і ліквідацію його наслідків, із зазначенням у пропозиції вжитих заходів і конкретних результатів їх здійснення. Крім того, самі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України та іноземні суб'єкти господарської діяльності безпосередньо можуть звертатися до Департаменту при Міністерстві економіки та з питань європейської інтеграції України з проханням про дострокове припинення або зміну виду спеціальних санкцій при наявності у таких суб'єктів документів, підтверджених органом, що виявив правопорушення, яке стало підставою для застосування спеціальних санкцій. Ці документи також повинні свідчити про використання практичних заходів, які гарантують припинення правопорушення і ліквідацію його наслідків, із зазначенням вжитих заходів і практичних результатів їх здійснення.
Декретом України № 15-93 установлено режим здійснення операцій з валютними цінностями, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів, функції банків та інших кредитно-фінансових установ держави в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.
Згідно з Декретом № 15-93 до валютних цінностей відносяться:
• валюта України - грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет та інших форм, що знаходяться в обігу і є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, що знаходяться в обігу, кошти на рахунках, у вкладах в банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України;
• платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України;
• іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що знаходяться в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які знаходяться в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що знаходяться на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України;
* платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або банківських металах;
• банківські метали - золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, виготовлені з дорогоцінних металів.
Під поняттям валюта України розуміється як власне валюта України, так і платіжні документи та інші цінні папери, виражені у валюті України. Під поняттям іноземна валюта розуміється як власне іноземна валюта, так і банківські метали, платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті або банківських металах. Валютні операції— це операції, пов'язані:
• з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з переведенням заборгованостей та інших Зобов'язань предметом яких є валютні цінності;
• з ввезенням, переказом і пересиланням на територію України та вивезенням, переказом і пересиланням за її межі валютних цінностей.
Резиденти - це:
• фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, що тимчасово перебувають за кордоном;
• юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність на підставі законів України;
• дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, які користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, а також філії та представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності.
Нерезиденти — це:
• фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України;
• юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням за межами України, які створені й діють відповідно
до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб'єкти підприємницької діяльності за участю юридичних осіб та інших суб'єктів підприємницької діяльності України;
• розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їх філії, що користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, а також представництва інших організацій і фірм, які не здійснюють підприємницької діяльності на підставі законів України. Відповідно до Декрету № 15-93 резиденти і нерезиденти мають право бути власниками валютних цінностей, які знаходяться як на території України, так і за її межами, крім випадків, передбачених законодавством України.
Резиденти і нерезиденти також мають право здійснювати операції з валютними цінностями з урахуванням обмежень, установлених Декретом №1 93 та іншими актами України з питань валютного законодавства.
Відповідно до п.4 ст.5 Декрету № 15-93 операції з вивезення, переведення і пересилання валютних цінностей за межі України потребують наявності індивідуальної ліцензії. Однак у випадку, коли переказ іноземної валюти за межі України здійснюється резидентами як платіж в іноземній валюті на виконання зобов'язань перед нерезидентом в оплату продукції (робіт, послуг), прав інтелектуальної власності та інших майнових прав (за винятком оплати валютних цінностей), індивідуальна ліцензія на здійснення такої операції не потрібна.
З 16.02.1998 року при здійсненні міжнародних розрахунків слід керуватися Класифікатором іноземних валют, затвердженим Постановою Правління Національного банку України № 34 від 04.02.1998 року (табл. 6.1.1):
Розрахунки у безготівковій іноземній валюті
Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті за господарськими операціями резидентів регулюється Законом № 185. Згідно із цим Законом, виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню па їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни плати заборгованості, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з моменту митного оформлення (оформлення вантажної митної декларації) експортованої продукції, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, який засвідчує виконання робіт (надання послуг), експорт прав інтелектуальної власності.
У разі здійснення резидентами імпортних операцій за зовнішньоекономічними договорами, що передбачають відстрочки постачання, імпорт повинен надійти в Україну у терміни, зазначені в договорі, але не пізніше 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника імпортованої продукції (робіт, послуг). При здійсненні розрахунків за імпортними операціями у формі документарного акредитива товари (роботи, послуги), що є предметом зовнішньоекономічного договору, який передбачає таку форму розрахунків, повинні надійти в Україну протягом 90 календарних днів з моменту здійснення платежу уповноваженим банком на користь нерезидента.
Порушення резидентами термінів, установлених Законом № 185, призводить до стягнення пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3% від суми не отриманої виручки (митної вартості недопоставлених товарів, вартості недоотриманих робіт (послуг)), вираженої в іноземній валюті, перерахованій у грошову одиницю України за курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Днем виникнення заборгованості вважається перший день після закінчення законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортними, імпортними, лізинговими операціями або термінів, установлених відповідно до раніше отриманих за цими операціями ліцензій.
Слід зазначити, що з набуттям чинності Указу № 41, розрахунки за експортно-імпортними операціями в національній валюті також здійснюються резидентами України в порядку, установленому Законом № 185. Це означає, що на такі операції також поширюється термін 90 календарних днів та установлений порядок нарахування і стягнення пені за порушення термінів розрахунків за такими операціями. Однак слід мати на увазі, що нарахування пені за порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків за
експортно-імпортними контрактами, які передбачають розрахунки в національній валюті України, здійснюється у випадку, якщо попередня оплата (авансовий платіж), виставлення векселя на користь нерезидента, списання грошових коштів з рахунків уповноваженого банку при проведенні розрахунків
у формі документарного акредитива або відвантаження товарів (підписання акта чи іншого документа у разі виконання робіт, надання послуг) здійснилися після набуття чинності Указу № 41, тобто з 07.02.1998 року.
У випадку, коли встановлені терміни розрахунків за експортно-імпортними операціями порушено резидентами за договорами, що передбачають виробничу кооперацію, консигнацію, комплексне будівництво оперативний і фінансовий лізинг, постачання складних технічних виробів і товарів спеціального призначення, Національний банк України може видати таким суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності індивідуальну ліцензію на подовження цих термінів.
Оскільки виручка за експортними операціями резидентів підлягає зарахуванню на їх рахунки в банках у законодавчо встановлені терміни, то відлік таких термінів банк починає з наступного календарного дня після оформлення вантажної митної декларації або підписання акта (іншого документа) про виконання робіт, надання послуг. В останньому випадку при наявності декількох документів з різними датами підписання банк з метою контролю використовує той з документів, який підтверджує фактичне виконання робіт або надання послуг відповідно до умов зовнішньоекономічного договору і підписаний раніше від інших документів.
Експортна операція знімається уповноваженим банком з контролю після зарахування виручки по такій операції (або її частини - у випадку здійснення обов'язкового продажу) на поточний рахунок резидента.
Відлік законодавчо встановлених термінів розрахунків за імпортними операціями резидентів банк починає з наступного календарного дня після здійснення авансового платежу, виставлення векселя на користь постачальника імпортованих товарів, а в разі застосування акредитивної форми розрахунків - з моменту здійснення банком платежу на користь нерезидента. З контролю імпортна операція резидента знімається банком після пред'явлення ним акта або іншого документа, який свідчить про поставку нерезидентом продукції (виконання робіт, отримання послуг), яка раніше була оплачена резидентом. У разі отримання резидентом послуг від міжнародних інформаційних систем і міжнародних платіжних систем для підтвердження факту їх отримання використовуються відповідні договори, рахунки на оплату послуг, документи, які формує платіжна система після здійснення розрахунків.
Якщо на рахунок резидента повертаються кошти, які раніше були переказані нерезиденту за імпортним договором, у зв'язку з неможливістю виконання нерезидентом договірних зобов'язань повністю або частково, резидент самостійно передає банку, який за дорученням резидента здійснював такий переказ, копії документів, що однозначно підтверджують повернення коштів. Ця умова стосується випадків, коли зазначені кошти повертаються на рахунок резидента в іншому банку. При цьому відповідальність за порушення такої умови покладається на резидента.
Слід мати на увазі, що у разі, коли умовами зовнішньоекономічного договору передбачена поставка товарів в Україну або здійснення авансового платежу на користь нерезидента в декілька етапів, банк здійснює контроль за термінами розрахунків окремо за кожним фактом здійснення поставки товарів або авансового платежу.
Окремого роз'яснення потребують дії Національного банку щодо порядку розрахунків за іншими видами зовнішньоекономічних операцій.
Наприклад, для здійснення резидентом операцій з переказом валютних коштів за межі України у вигляді вступних або членських внесків до іноземних установ або організацій резидентам - юридичним особам, які є членами міжнародних організацій, необхідно отримати відповідну разову індивідуальну ліцензію Національного банку України. Вимоги Закону № 185 не поширюються на операції із залучення резидентом кредиту в іноземній валюті від нерезидента, оскільки кредит в іноземній валюті не є валютною виручкою резидента і штрафні санкції за неотримання кредиту протягом 90 календарних днів з моменту підписання кредитного договору застосовуватися не можуть.
Що ж стосується порядку здійснення виплат резидентом нерезиденту за використання авторських і суміжних прав, то основним документом для здійснення розрахунків з автором-нерезидентом за використання твору є угода між іноземним правовласником і українським користувачем. В угоді повинні бути передбачені сума авансу, терміни її перерахування у конкретній валюті та умови остаточного розрахунку. На операції, які здійснюються за такими угодами, також поширюються вимоги Закону №185.
Розрахунки в готівковій іноземній валюті
Відповідно до ст.7 Декрету № 15-93, у розрахунках, які здійснюються тільки через уповноважені банки, між резидентами і нерезидентами в зовнішньоторговельному обороті як засіб платежу використовується іноземна валюта.
Поточний рахунок в іноземній валюті відкривається підприємству для проведення розрахунків у межах чинного законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті при здійсненні поточних операцій, визначених чинним законодавством України, та для погашення заборгованості за кредит в іноземній валюті (пп.6.1.2 Інструкції № 527). З поточного рахунка в іноземній валюті юридичних осіб-резидентів за розпорядженням власника рахунка на підставі пп.6.6.2 Інструкції № 527 можуть проводитися такі операції з готівковою іноземною валютою:
виплата готівкою для оплати праці працівникам-нерезидентам, які працюють в Україні за контрактом (договором);
• виплата готівкою чи платіжними документами працівникам на службові відрядження при виїзді за кордон, на експлуатаційні витрати, пов'язані з обслуговуванням транспортних засобів за кордоном, представницькі витрати за кордоном відповідно до чинного законодавства України (вивезення за межі України здійснюється згідно з Порядком № 19029); виплата готівкою на експлуатаційні потреби для виконання обов'язків перед капітаном судна, яке належить судновласнику-нерезиденту, за контрактом (договором) на здійснення агентських послуг, укладених згідно з Кодексом торговельного мореплавства;
• виплата готівкою фізичним особам коштів, які отримані адвокатськими та іншими компаніями-резидентами з-за кордону за дорученням фізичних осіб у справах, що упроваджені цією компанією згідно з їх статутною діяльністю та ліцензією на відповідну діяльність;
• виплата готівкою фізичним особам-резидентам за використання їх творів за кордоном (здійснюється юридичними особами-рєзидентами які мають відповідні на це повноваження згідно з чинним законодавством України за рахунок коштів, отриманих із-за кордону);
• виплата готівкою для сплати державного мита згідно з чинним законодавством України.
Уповноважений банк може приймати як платіж за товари від повноважного представника юридичної особи-нерезидента в касу банку готівкову вільно конвертовану валюту в сумі до 10000 дол. США або в еквіваленті цієї суми в іншій вільно конвертованій валюті за офіційним обмінним курсом, установленим НБУ на день зарахування коштів, за наявності:
• експортного договору (контракту), в якому передбачено повну або часткову оплату в готівковій іноземній валюті (загальна сума, прийнята за одним договором, не може перевищувати 10000 дол. США);
• оригіналу митної декларації про ввезення нерезидентом в Україну іноземної валюти та довідки банку-нерезидента про зняття іноземної валюти з рахунка нерезидента;
• повноважень, наданих фізичній особі-нерезиденту юридичною особою-нерезидентом відповідно до умов контракту (договору).
Готівкова іноземна валюта, отримана юридичними особами-рєзидентами та представництвами юридичних осіб-нерезидентів в уповноваженому банку, використовується виключно на цілі, на які вона отримана. На власників рахунків, згідно з чинним законодавством України, покладається відповідальність за цільове використання цих коштів.
Використання на території України готівкової іноземної валюти як засобу платежу регулюється Правилами № 119. Відповідно до п.2 цих Правил використання на території України готівкової іноземної валюти як засобу платежу дозволяється у разі відсутності у фізичних осіб-нерезидентів або резидентів коштів у грошовій одиниці України і неможливості здійснення обмінних операцій через пункт обміну іноземної валюти в певних випадках на території митниць, вокзалів, аеропортів, портів, готелів і в деяких інших випадках. При цьому при визначенні ціни товару і вартості наданих послуг використовується офіційний обмінний курс грошової одиниці України, що встановлюється НБУ на день здійснення платежу. Ці операції здійснюються відповідно до вимог Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках зі споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування і
послуг» у редакції Закону України від 06.06.1996 року № 227/ 96-ВР, зі змінами і доповненнями.
На територіях митниць використання готівкової іноземної валюти дозволяється у разі:
• сплати мита, митних платежів або зборів фізичними особами-рєзидентами та нерезидентами відповідно до митного законодавства України;
• сплати нерезидентами (юридичними й фізичними особами) дорожніх зборів і оформлення перевезень негабаритних, великовагових та небезпечних вантажів;
• сплати платежів за охорону та супроводження підакцизних і транзитних товарів митними органами із залученням, у разі потреби, підрозділів Міністерства внутрішніх справ України відповідно до чинного законодавства України;
• сплати нерезидентами консульських зборів для відкриття віз на в'їзд в Україну;
• оплати нерезидентами послуг, наданих прикордонними санітарно-карантинними, ветеринарними, фітосанітарними та іншими службами контролю;
• оплати нерезидентами послуг з обов'язкового медичного страхування, яке гарантує надання їм екстреної медичної допомоги відповідно до чинного законодавства України;
• реалізації суб'єктами підприємницької діяльності товарів та надання ними послуг (у зоні, що звільнена від сплати мита та податків) за наявності відповідного дозволу Державної митної служби України.
Крім того, на території України використання готівкової іноземної валюти дозволяється у випадках:
• надання суб'єктами підприємницької діяльності готельних послуг нерезидентам з оплатою в іноземній валюті, у тому числі з застосуванням дорожніх чеків у вільно конвертованій валюті. Дозволи на здійснення операцій з дорожніми чеками у вільно конвертованій валюті суб'єктам підприємницької діяльності надаються Кримським • республіканським, обласними та по Києву і Київській області управліннями Національного банку України чи Головним управлінням Національного банку України за наявності агентської угоди між суб'єктом підприємницької діяльності та уповноваженим банком;
• виплати іноземної валюти готівкою за пластиковими картками міжнародних платіжних систем в уповноважених банках;
• здійснення розрахунків у готівковій іноземній валюті між юридичними особами-рєзидентами та нерезидентами (фізичними чи юридичними особами) на території України за наявності індивідуальної ліцензії, наданої Національним банком України.
Іноземна валюта, що ввозиться в Україну у касах суден, потягів, автобусів, командирами літаків та яку одержано за продані квитки, товари і перевезення багажу, підлягає обов'язковому декларуванню на митниці та зарахуванню на розподільчий рахунок в іноземній валюті юридичної особи-резидента в сумах задекларованих у митній декларації. На оригіналі митної декларації ставиться відмітка уповноваженого банку про прийняття готівкової іноземної валюти, а копія митної декларації залишається в уповноваженому банку. У цих випадках при визначенні ціни товару та вартості наданих послуг використовується офіційний обмінний курс Національного банку України, установлений на час перетинання митного кордону України транспортним засобом.
Порушення правил використання готівкової іноземної валюти на території України тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством.
Так, використання на території України іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії НБУ тягне за собою накладення штрафу в сумі, еквівалентній сумі вказаних валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом НБУ на день здійснення таких операцій (п.2 розділу 1 Положення № 212).
Відповідальність за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності
Зовнішньоекономічна діяльність в Україні, як в цілому і вся економіка в перехідний період, зазнала розповсюдження злочинності із загрозливими масштабами використання банківсько-кредитних установ для відтоку незаконно одержаних капіталів за кордон, «відмиванням» їх там з метою подальшого використання та легалізації грошових потоків.
Наприклад, за висновками фахівців, загальний відтік капіталу з країн СНД складає близько 11-12 млрд. дол. США щорічно.
Наводячи статистичні дані, можна зазначити, що, наприклад кількість зареєстрованих злочинів у сфері економіки у 1996 році складала 61048, у 1998 році - 65322, а вже у 1999 році досягла 65724. У порівнянні з 1992 роком кількість зареєстрованих злочинів у сфері економіки у 1996 році зросла майже до 40%. Найбільше виявлено злочинів у фінансово-кредитній системі: в 1998 році - 8539, в 1999 році - 9881 (тобто їх кількість зросла на 15,7%), з них у банківській сфері відповідно 6312 та 6667.
Слід також відзначити, що за територіальною поширеністю найбільшу кількість злочинів у фінансово-кредитній системі, а з них у банківській сфері, виявлено у Донецькій області: в 1998 році - 1146 (598), 1999 - 1086 (332); у Дніпропетровській області: в 1998 році - 1992 (836), 1999 - 1087 (865); у Харківській області: в 1998 році - 1996 (970), 1999-815 (790); у м. Києві в 1998 році - 632 (581), 1999 - 664 (538). Підвищена суспільна небезпечність розповсюджених злочинів значною мірою пояснюється і тим, що одержані кредитні кошти у багатьох випадках переказувались за межі України з метою незаконної конвертації та зберігання на незаконно відкритих рахунках.
Для резидентів і нерезидентів, винних у порушеннях правил валютного регулювання і валютного контролю, а також зовнішньоекономічної діяльності, застосовуються фінансові санкції.
Слід зауважити, що законодавчі і нормативні акти щодо здійснення валютного контрою, такі, як Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.03 року № 15-93 та Закон України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті» від 23. 09-94 року № 185/94-13ВР були доповнені:
1) Положенням щодо валютного контрою, затвердженим Постановою НБУ від 08.02.2000 року №49;
2) Положенням про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України і іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», затвердженим Наказом Міністерства економіки України від 17.04.2000 року № 52;
3) Указом Президента України «Щодо заходів із забезпечення валютного і експортного контрою» від 07.09.1994 року №504.
Законом № 959 установлено, що суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності (далі - суб'єкти ЗЕД) несуть відповідальність, передбачену ст. 33 і 37 цього Закону, іншими законами України і зовнішньоекономічними договорами. Ст. 33 визначає види і форми відповідальності суб'єктів ЗЕД, а ст. 37 - спеціальні санкції за порушення Закону № 959.
Спеціальні санкції полягають:
• у застосуванні до конкретних суб'єктів ЗЕД та іноземних суб'єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування;
• у тимчасовому припиненні зовнішньоекономічної діяльності. Порядок застосування спеціальних санкцій регулюється Положенням №103, відповідно до якого застосування цих санкцій здійснюється Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України на підставі офіційних заяв органів державної податкової і контрольно-ревізійної служб, митних і правоохоронних органів, комісії з питань повернення в Україну валютних цінностей, які незаконно знаходяться за її межами, а також Національного банку України.
У разі порушення суб'єктами ЗЕД України та іноземними суб'єктами господарської діяльності додаткового, митного, валютного та іншого законодавства, яке стосується зовнішньоекономічної діяльності, а також у разі виявлення валютних цінностей, що належать українським суб'єктам ЗЕД, розміщених з порушенням установленого порядку на рахунках і вкладах за межами України, до таких суб'єктів застосовуються спеціальні санкції у вигляді тимчасового припинення їх зовнішньоекономічної діяльності. Ці ж санкції застосовуються у разі виявлення інших порушень положень Закону № 959, допущених вищезгаданими суб'єктами, а також учинення дій, які можуть завдати шкоди інтересам національної економічної безпеки.
У випадках, коли українські суб'єкти ЗЕД та іноземні суб'єкти господарської діяльності припускають порушення чинного законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, які безпосередньо не можуть завдати шкоди інтересам національної безпеки України (у тому числі відносно антимонопольних
заходів, заборони несумлінної конкуренції, обмеження реекспорту, заборони демпінгу або інші конкретні заборони), до них застосовується санкція у вигляді індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, дія якого розповсюджується на всі без винятку види зовнішньоекономічної діяльності, передбачені ст. 4 Закону № 959. Тобто суб'єкти господарювання, до яких застосовуються спеціальні санкції повинні мати разову (індивідуальну) ліцензію для здійснення кожної окремої операції конкретного виду зовнішньоекономічної діяльності, зазначеної у ст. 4 Закону №959. Її видає Головне управління експортного контролю Департаменту при Міністерстві економіки та з питань європейської інтеграції України або уповноважений ним орган
Право оформлення і видачі ліцензій надається Департаментом при Міністерстві економіки та з питань європейської інтеграції України уповноваженим органам у випадку, якщо суб'єкти ЗЕД України здійснюють експортно-імпортні операції, вартість яких не перевищує суму, еквівалентну 40 тис. дол. США, а також при здійсненні суб'єктами ЗЕД України експортно-імпортних операцій, вартість яких не перевищує 250 тис. дол. США при постачанні товару в рахунок попередньої оплати - при експорті, або при попередній поставці товару - при імпорті. При цьому окрема зовнішньоекономічна операція, для здійснення якої суб'єктам ЗЕД необхідно отримати індивідуальну ліцензію, розуміється як комплекс дій українського суб'єкта ЗЕД та іноземного суб'єкта господарської діяльності. Операція повинна підпадати під визначення одного з видів зовнішньоекономічної діяльності, передбачених ст.4 Закону № 959, і включати кінцеві розрахунки (грошові, товарні, а також в інших формах) за разову конкретну передачу товару.
Порядок надання ліцензій визначений Положенням про порядок видачі разових (індивідуальних) ліцензій, затвердженим наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 28.04.1998 року № 248, зі змінами і доповненнями. Дія зазначеного Положення поширюється на всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, до яких застосований індивідуальний і режим ліцензування, незалежно від форм власності і місця їх реєстрації. Якщо міжнародним договором України встановлені інші правила, відмінні від передбачених даним Положенням, то застосовуються саме ці правила.
Договори (контракти) суб'єктів ЗЕД, до яких застосовується індивідуальний режим ліцензування, повинні містити всі істотні умови, які повинні бути узгоджені сторонами і відповідати чинному законодавству України. У разі внесення будь-яких змін і доповнень до зазначених договорів (контрактів, угод), які змінюють наявні істотні умови, такі зміни і доповнення є новими угодами. Тому суб'єктам ЗЕД необхідно отримувати нову разову (індивідуальну) ліцензію для здійснення операцій за такими угодами, а попередня ліцензія анулюється.
Без наявності індивідуальної ліцензії не буде проводитися митне оформлення товарів, що належать суб'єктам ЗЕД, до яких застосований індивідуальний режим ліцензування. Що стосується тих суб'єктів ЗЕД України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, до яких застосована спеціальна санкція у вигляді тимчасового припинення зовнішньоекономічної діяльності, то їм заборонено здійснювати будь-які зовнішньоекономічні операції на території України.
З метою забезпечення дієвого контролю державними органами за дотриманням суб'єктами ЗЕД України законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності і валютного регулювання Кабінет Міністрів України і Національний банк України спільною постановою від 12.12.1998 року № 1968 установили, що в разі застосування на певний період до резидента України спеціальної санкції - тимчасового припинення зовнішньоекономічної діяльності - комерційні банки, які обслуговують такого резидента, не повинні приймати в цей період від нього доручень на перерахування за зовнішньоекономічними договорами валютних цінностей на користь нерезидента, у тому числі за рахунками типу «ЛОРО».
Однією з особливостей застосування спеціальних санкцій у вигляді тимчасового припинення зовнішньоекономічної діяльності або індивідуального режиму ліцензування є те, що суб'єкти ЗЕД України, до яких застосовані зазначені санкції, не мають права укладати договори доручення, комісії, агентські, спільної діяльності і співпраці, консигнації, дилерські, оренди, дистриб'юторські, найму, лізингу, зберігання та інші угоди, що передбачають проведення зовнішньоекономічних операцій іншими особами або на користь інших осіб за дорученням або передачу майна в термінове користування з метою здійснення зовнішньоекономічної діяльності.
Спеціальні санкції застосовуються на термін до 6 місяців, тому всі зазначені вище обмеження також діють протягом терміну застосування спеціальних санкцій.
Департамент при Міністерстві економіки та з питань європейської інтеграції України або інші органи, за поданням яких були застосовані спеціальні санкції, мають право вносити пропозиції про дострокове припинення застосування спеціальних санкцій або зміну виду спеціальних санкцій, якщо були використані практичні заходи, що гарантують припинення правопорушення і ліквідацію його наслідків, із зазначенням у пропозиції вжитих заходів і конкретних результатів їх здійснення. Крім того, самі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України та іноземні суб'єкти господарської діяльності безпосередньо можуть звертатися до Департаменту при Міністерстві економіки та з питань європейської інтеграції України з проханням про дострокове припинення або зміну виду спеціальних санкцій при наявності у таких суб'єктів документів, підтверджених органом, що виявив правопорушення, яке стало підставою для застосування спеціальних санкцій. Ці документи також повинні свідчити про використання практичних заходів, які гарантують припинення правопорушення і ліквідацію його наслідків, із зазначенням вжитих заходів і практичних результатів їх здійснення.
