Дахно І.І. Міжнародне приватне право (2008)
4.1. Сучасна митна політика України
Проблеми, цілком схожі до тих, що постали перед вітчизняною зовнішньою торгівлею, виникли і в українській митній політиці, яка відіграє важливу роль у виході країни на світовий ринок, тому що вона визначає не лише основну мету митної справи в державі, а й і порядок переміщення товарів і транспорту, принципи митного регулювання, що тісно пов'язане з процедурами митного контролю та оформлення, справляння платежів.
Важливою подією в розвитку української митної політики і практики митного регулювання зовнішньоекономічної діяльності стало прийняття нового Митного кодексу України 11 липня 2002 p., який вступив у дію 1 січня 2004 р. відповідно до ст.2 цього документа, "Митна політика — це система принципів та напрямків діяльності держави у сфері забезпечення своїх економічних інтересів та безпеки за допомогою митно-тарифних та нетарифних заходів регулювання зовнішньої торгівлі". Митна політика має на меті захист національних інтересів та економічної безпеки шляхом підтримання мирного та взаємовигідного міжнародного співробітництва з іншими країнами при застосуванні норм міжнародного права та загальновизнаних принципів такого співробітництва. Правові норми Митного кодексу регулюють процедурні питання експортно-імпортних операцій, визначають митні режими та регламентують проведення митних процедур при перетині українського кордону, уточнюють процесуальні норми провадження у справах про порушення митних правил і т.ін.
Під митним регулюванням розуміють відносини між державою та суб'єктами ЗЕД, котрі виникають при перетині товарами, послугами, капіталами, робочою силою державного кордону.
Відповідно до Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", митне регулювання — це регулювання питань пов'язаних із встановленням мита та митних зборів, процедурами митного контролю, організацією діяльності органів митного контролю.
У практиці зовнішньоекономічної діяльності країн світу існує два рівні митного регулювання:
1) міжнародний (передбачає здійснення такого регулювання через прийняття та виконання рішень спеціалізованих міжнародних організацій, таких як Світова організація торгівлі, котрі митне регулювання здійснюють шляхом встановлення основних принципів міжнародного митного регулювання та фіксування норм і правил проведення відповідних операцій у країнах, які входять до неї)
На сьогодні СОТ регулює близько 90% світового зовнішньоторговельного обороту; 2) національний (спирається на відповідні закони та інші законодавчі акти свого національного законодавства).
Ті принципи, що лежать в основі митного регулювання фактично регламентують впровадження митної політики держави в життя і обов'язково повинні бути враховані при практичному використанні інструментарію митної справи. Згідно ст.4 Митного кодексу України, митне регулювання здійснюється на основі принципів:
1) виключної юрисдикції України на її митній території;
2) виключної компетенції митних органів України щодо здійснення митної справи;
3) законності;
4) єдиного порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України;
5) системності;
6) ефективності;
7) додержанні прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб;
8) гласності та прозорості.
При цьому відповідно до ст.5-6 Митного кодексу України, територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, на які поширюється виключна юрисдикція України, становлять єдину митну територію України. А межі митної території є митним кордоном України. При цьому він збігається з державним кордоном, за винятком меж території спеціальних митних зон, які становлять митний кордон України.
Усі питання, що пов'язані з управлінням і безпосереднім здійсненням митної справи в Україні, покладено на Державну митну службу України (далі — Держмитслужба). Як визначено у ст.12 Митного кодексу України, "Митна служба України — це єдина загальнодержавна система, яка складається з митних органів та спеціалізованих митних установ і організацій". З метою реалізації митної політики держави на митні органи України, відповідно до ст. 11 Митного кодексу України покладено такі головні завдання:
1) виконання та контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи;
2) захист економічних інтересів України;
3) забезпечення виконання зобов'язань, передбачених міжнародними Договорами України з питань митної справи, Укладених в установленому законом порядку;
4) сприяння захисту інтелектуальної власності учасників зовнішньоекономічних зв'язків, інших юридичних та фізичних осіб;
5) застосування відповідно до закону заходів тарифного та нетарифного регулювання при переміщенні товарів через митний кордон України;
6) здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, вдосконалення форм і методів їх здійснення;
7) контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України;
8) здійснення спільно з іншими уповноваженими органами державної влади заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку;
9) створення сприятливих умов для прискорення товарообігу та пасажиропотоку через митний кордон України;
10) боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил;
11) розвиток міжнародного співробітництва у галузі митної справи;
12) ведення митної статистики;
13) ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності;
14) здійснення верифікації (встановлення достовірності) сертифікатів походження товарів з України.
Органи державної влади, Президент України в межах своїх повноважень, визначених Конституцією України та законами України, здійснюють керівництво митною справою та контроль за діяльністю митних органів України.
Для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності особливо важливою є співпраця з митницею, яка згідно із ст.15 Митного кодексу України є митним органом, який безпосередньо забезпечує виконання законодавства України з питань митної справи, справляння податків і зборів та виконання інших завдань, покладених на митну службу України. Митниця діє в межах території, що визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Не вдаючись до аналізу подробиць різних підходів до класифікації митних органів, відзначимо міжнародну кваліфікаційну ознаку системи митних органів України. Діюча у Всесвітній митній організації класифікація митних органів визначає три категорії митниць.
Перша категорія ("митниця для митниці") охоплює митниці з початковим періодом організації та розвитку, тобто такі, що перебувають у стадії свого формування. Значне місце у їх роботі займають проблеми опрацювання механізмів функціонування митних органів, напрацювання технологічних процесів і т. ін.
Друга категорія ("митниця для уряду") — це митниці, серед функцій яких основне м'ясце належить фіскальній функції, що здійснюється для забезпечення доходної частини держбюджету.
Третя категорія ("митниця для учасників зовнішньоторговельної діяльності") є найвищою серед категорій митниць, їх робота спрямована, крім виконання своїх основних завдань, на сприяння зовнішньоекономічній діяльності її суб'єктам.
Дослідивши сучасну діяльність вітчизняних митних органів, приходимо до висновку про те, що наша митниця безперечно має бути віднесена до другої категорії.
Важливою подією в розвитку української митної політики і практики митного регулювання зовнішньоекономічної діяльності стало прийняття нового Митного кодексу України 11 липня 2002 p., який вступив у дію 1 січня 2004 р. відповідно до ст.2 цього документа, "Митна політика — це система принципів та напрямків діяльності держави у сфері забезпечення своїх економічних інтересів та безпеки за допомогою митно-тарифних та нетарифних заходів регулювання зовнішньої торгівлі". Митна політика має на меті захист національних інтересів та економічної безпеки шляхом підтримання мирного та взаємовигідного міжнародного співробітництва з іншими країнами при застосуванні норм міжнародного права та загальновизнаних принципів такого співробітництва. Правові норми Митного кодексу регулюють процедурні питання експортно-імпортних операцій, визначають митні режими та регламентують проведення митних процедур при перетині українського кордону, уточнюють процесуальні норми провадження у справах про порушення митних правил і т.ін.
Під митним регулюванням розуміють відносини між державою та суб'єктами ЗЕД, котрі виникають при перетині товарами, послугами, капіталами, робочою силою державного кордону.
Відповідно до Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", митне регулювання — це регулювання питань пов'язаних із встановленням мита та митних зборів, процедурами митного контролю, організацією діяльності органів митного контролю.
У практиці зовнішньоекономічної діяльності країн світу існує два рівні митного регулювання:
1) міжнародний (передбачає здійснення такого регулювання через прийняття та виконання рішень спеціалізованих міжнародних організацій, таких як Світова організація торгівлі, котрі митне регулювання здійснюють шляхом встановлення основних принципів міжнародного митного регулювання та фіксування норм і правил проведення відповідних операцій у країнах, які входять до неї)
На сьогодні СОТ регулює близько 90% світового зовнішньоторговельного обороту; 2) національний (спирається на відповідні закони та інші законодавчі акти свого національного законодавства).
Ті принципи, що лежать в основі митного регулювання фактично регламентують впровадження митної політики держави в життя і обов'язково повинні бути враховані при практичному використанні інструментарію митної справи. Згідно ст.4 Митного кодексу України, митне регулювання здійснюється на основі принципів:
1) виключної юрисдикції України на її митній території;
2) виключної компетенції митних органів України щодо здійснення митної справи;
4) єдиного порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України;
5) системності;
6) ефективності;
7) додержанні прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб;
8) гласності та прозорості.
При цьому відповідно до ст.5-6 Митного кодексу України, територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, на які поширюється виключна юрисдикція України, становлять єдину митну територію України. А межі митної території є митним кордоном України. При цьому він збігається з державним кордоном, за винятком меж території спеціальних митних зон, які становлять митний кордон України.
Усі питання, що пов'язані з управлінням і безпосереднім здійсненням митної справи в Україні, покладено на Державну митну службу України (далі — Держмитслужба). Як визначено у ст.12 Митного кодексу України, "Митна служба України — це єдина загальнодержавна система, яка складається з митних органів та спеціалізованих митних установ і організацій". З метою реалізації митної політики держави на митні органи України, відповідно до ст. 11 Митного кодексу України покладено такі головні завдання:
1) виконання та контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи;
2) захист економічних інтересів України;
3) забезпечення виконання зобов'язань, передбачених міжнародними Договорами України з питань митної справи, Укладених в установленому законом порядку;
4) сприяння захисту інтелектуальної власності учасників зовнішньоекономічних зв'язків, інших юридичних та фізичних осіб;
5) застосування відповідно до закону заходів тарифного та нетарифного регулювання при переміщенні товарів через митний кордон України;
6) здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, вдосконалення форм і методів їх здійснення;
7) контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України;
9) створення сприятливих умов для прискорення товарообігу та пасажиропотоку через митний кордон України;
10) боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил;
11) розвиток міжнародного співробітництва у галузі митної справи;
12) ведення митної статистики;
13) ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності;
14) здійснення верифікації (встановлення достовірності) сертифікатів походження товарів з України.
Органи державної влади, Президент України в межах своїх повноважень, визначених Конституцією України та законами України, здійснюють керівництво митною справою та контроль за діяльністю митних органів України.
Для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності особливо важливою є співпраця з митницею, яка згідно із ст.15 Митного кодексу України є митним органом, який безпосередньо забезпечує виконання законодавства України з питань митної справи, справляння податків і зборів та виконання інших завдань, покладених на митну службу України. Митниця діє в межах території, що визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Не вдаючись до аналізу подробиць різних підходів до класифікації митних органів, відзначимо міжнародну кваліфікаційну ознаку системи митних органів України. Діюча у Всесвітній митній організації класифікація митних органів визначає три категорії митниць.
Перша категорія ("митниця для митниці") охоплює митниці з початковим періодом організації та розвитку, тобто такі, що перебувають у стадії свого формування. Значне місце у їх роботі займають проблеми опрацювання механізмів функціонування митних органів, напрацювання технологічних процесів і т. ін.
Друга категорія ("митниця для уряду") — це митниці, серед функцій яких основне м'ясце належить фіскальній функції, що здійснюється для забезпечення доходної частини держбюджету.
Третя категорія ("митниця для учасників зовнішньоторговельної діяльності") є найвищою серед категорій митниць, їх робота спрямована, крім виконання своїх основних завдань, на сприяння зовнішньоекономічній діяльності її суб'єктам.
Дослідивши сучасну діяльність вітчизняних митних органів, приходимо до висновку про те, що наша митниця безперечно має бути віднесена до другої категорії.
