Дахно І.І. Міжнародне приватне право (2008)
4.3. Країна походження товару
Ще одним суттєвим елементом митно-тарифного регулювання є країна походження товару. Відповідно до ст. 276 Митного кодексу України, вона визначається для того, щоб мати можливість застосувати належні тарифні та нетарифні заходи регулювання імпорту товарів на митну територію України та їх експорт з цієї території, а також забезпечення обліку товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку визначення країни походження товару, що переміщується через митний кордон України" від 12.12.2002 р. №1864 країна походження визначається згідно з принципами міжнародної практики. При цьому під країною походження товару можуть розумітися не лише окремі країни, а також групи країн, митні союзи, регіон або частина країни, якщо є необхідність їх виділяти з метою визначення походження товару. Встановлено три його головні параметри: переробка, відсотковий склад, перелік тих товарів, щодо яких країною походження вважається та, в якій він виготовлений повністю.
У відповідності із ст.278 Митного кодексу України, товарами, повністю виробленими в країні, вважаються:
1) корисні копалини, видобуті на її території або в межах її економічної зони;
2) рослинна продукція, вирощена та зібрана на її території;
3) живі тварини, що народились і вирощені в цій країні;
4) продукція, одержана від тварин, вирощених у цій країні;
5) продукція мисливського, рибальського та морського промислу;
6) продукція морського промислу, видобута та (або) вироблена у Світовому океані суднами цієї країни або суднами, орендованими (зафрахтованими) нею;
7) вторинна сировина та відходи, які є результатом виробничих та інших операцій, здійснених у країні;
8) продукція високих технологій, одержана у відкритому космосі на космічних кораблях, що належать цій країні чи орендуються нею;
9) товари, вироблені в цій країні виключно з продукції, зазначеної вище.
Переробка чи обробка в країні, згідно ст.279 Митного кодексу України, вважаються достатніми тоді, коли товари, що перетинають митний кордон України, класифікуються в іншій тарифній позиції, ніж сировина, матеріали чи вироби, використані для їх виготовлення (і походженням з інших країн) або якщо при зміні вартості товару внаслідок його переробки частка доданої вартості становить не менше як 50%. Якщо стосовно конкретного товару чи країни (країн) критерій достатньої переробки окремо не обумовлено, то застосовується правило, згідно з яким товар вважається підданим достатній переробці, якщо при цьому відбулася зміна класифікаційного коду товару відповідно до Гармонізованої системи опису та кодування товарів на рівні одного з перших чотирьох знаків.
Коли товари виробляються в рамках міждержавної кооперації, то при їх послідовній переробці ці країни розглядаються як одне ціле.
Основним документом, що підтверджує необхідні дані про країну походження, є сертифікат про походження товару. Видачею такого документа Торгово-промислова палата України засвідчує країну виробництва товару. Належність товару до тієї чи іншої країни може суттєво впливати на обкладання податками та зборами цього товару.
Згідно зі ст.282 Митного кодексу України, для підтвердження походження товару митний орган має право вимагати сертифікат про походження. При експорті товару — у випадках, коли сертифікат необхідний і це відображено в правилах країни ввезення або передбачено міжнародними угодами України. При імпорті товару сертифікат подається обов'язково:
а) на товари, що походять з країн, яким Україна надає преференції за Митним тарифом України;
б) на товари, ввезення яких з відповідної країни регулюється квотами або іншими заходами регулювання зовнішньоекономічної діяльності;
в) якщо це передбачено міжнародними угодами, укладеними Україною в установленому порядку, а також чинним українським законодавством у галузі охорони довкілля, здоров'я населення, захисту прав споживачів, громадського порядку, державної безпеки та інших життєво важливих інтересів України;
г) у тих випадках, коли у документах, які подаються для митного оформлення, немає відомостей про походження товарів або у митного органу є достатні підстави вважати, що декларуються недостовірні відомості про походження товарів.
Відповідно до вимог ст. 283 Митного кодексу України, сертифікат про походження товару повинен однозначно свідчити про те, що зазначений товар походить із відповідної країни і має містити:
• письмову заяву експортера про країну походження товару;
• письмове посвідчення компетентного органу країни вивезення, що видав сертифікат, про те, що наведеш у ньому відомості відповідають дійсності.
Сертифікат про походження товару подається разом з митною декларацією, декларацією митної вартості та іншими документами, що подаються для митного оформлення.
Якщо походження товарів не встановлено достовірно, то вони оформлюються митницею за повними ставками. Але якщо протягом одного року від здійснення митного оформлення суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності надасть митному органу належним чином оформлене посвідчення про походження товару, то до цього товару може бути відновлено режим найбільшого сприяння або преференційний режим.
При визначенні країни походження товару, згідно ст. 285 Митного кодексу України, не береться до уваги походження енергії, машин, обладнання та інструментів, які використовуються для його виробництва. При цьому особливості визначення країни походження товару, що вивозиться з території спеціальних (вільних) економічних зон, розташованих на території України, встановлюється відповідно до закону.
У випадку відсутності сертифіката про походження або додаткових відомостей щодо походження товару чи неможливості однозначно встановити країну походження товару він пропускається через митний кордон України лише в разі сплати мита за повними ставками.
Таким чином, підтвердження країни походження товарів впливає на розмір мита чи може зовсім звільнити товар від нього або ж мати певний вплив на застосування деяких заходів нетарифного регулювання (при кількісних обмеженнях експортно-імпортних операцій державою).
Сучасне митно-тарифне регулювання в Україні не створилося одночасно. Разом з національною економікою та інструментами державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності воно пройшло свій еволюційний шлях, який наведено в табл. З [Науменко В.П. та ін. Митне регулювання ЗЕД в Україні. С.42-44].
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку визначення країни походження товару, що переміщується через митний кордон України" від 12.12.2002 р. №1864 країна походження визначається згідно з принципами міжнародної практики. При цьому під країною походження товару можуть розумітися не лише окремі країни, а також групи країн, митні союзи, регіон або частина країни, якщо є необхідність їх виділяти з метою визначення походження товару. Встановлено три його головні параметри: переробка, відсотковий склад, перелік тих товарів, щодо яких країною походження вважається та, в якій він виготовлений повністю.
У відповідності із ст.278 Митного кодексу України, товарами, повністю виробленими в країні, вважаються:
1) корисні копалини, видобуті на її території або в межах її економічної зони;
2) рослинна продукція, вирощена та зібрана на її території;
3) живі тварини, що народились і вирощені в цій країні;
4) продукція, одержана від тварин, вирощених у цій країні;
5) продукція мисливського, рибальського та морського промислу;
6) продукція морського промислу, видобута та (або) вироблена у Світовому океані суднами цієї країни або суднами, орендованими (зафрахтованими) нею;
7) вторинна сировина та відходи, які є результатом виробничих та інших операцій, здійснених у країні;
9) товари, вироблені в цій країні виключно з продукції, зазначеної вище.
Переробка чи обробка в країні, згідно ст.279 Митного кодексу України, вважаються достатніми тоді, коли товари, що перетинають митний кордон України, класифікуються в іншій тарифній позиції, ніж сировина, матеріали чи вироби, використані для їх виготовлення (і походженням з інших країн) або якщо при зміні вартості товару внаслідок його переробки частка доданої вартості становить не менше як 50%. Якщо стосовно конкретного товару чи країни (країн) критерій достатньої переробки окремо не обумовлено, то застосовується правило, згідно з яким товар вважається підданим достатній переробці, якщо при цьому відбулася зміна класифікаційного коду товару відповідно до Гармонізованої системи опису та кодування товарів на рівні одного з перших чотирьох знаків.
Коли товари виробляються в рамках міждержавної кооперації, то при їх послідовній переробці ці країни розглядаються як одне ціле.
Основним документом, що підтверджує необхідні дані про країну походження, є сертифікат про походження товару. Видачею такого документа Торгово-промислова палата України засвідчує країну виробництва товару. Належність товару до тієї чи іншої країни може суттєво впливати на обкладання податками та зборами цього товару.
Згідно зі ст.282 Митного кодексу України, для підтвердження походження товару митний орган має право вимагати сертифікат про походження. При експорті товару — у випадках, коли сертифікат необхідний і це відображено в правилах країни ввезення або передбачено міжнародними угодами України. При імпорті товару сертифікат подається обов'язково:
а) на товари, що походять з країн, яким Україна надає преференції за Митним тарифом України;
б) на товари, ввезення яких з відповідної країни регулюється квотами або іншими заходами регулювання зовнішньоекономічної діяльності;
в) якщо це передбачено міжнародними угодами, укладеними Україною в установленому порядку, а також чинним українським законодавством у галузі охорони довкілля, здоров'я населення, захисту прав споживачів, громадського порядку, державної безпеки та інших життєво важливих інтересів України;
г) у тих випадках, коли у документах, які подаються для митного оформлення, немає відомостей про походження товарів або у митного органу є достатні підстави вважати, що декларуються недостовірні відомості про походження товарів.
Відповідно до вимог ст. 283 Митного кодексу України, сертифікат про походження товару повинен однозначно свідчити про те, що зазначений товар походить із відповідної країни і має містити:
• письмову заяву експортера про країну походження товару;
• письмове посвідчення компетентного органу країни вивезення, що видав сертифікат, про те, що наведеш у ньому відомості відповідають дійсності.
Сертифікат про походження товару подається разом з митною декларацією, декларацією митної вартості та іншими документами, що подаються для митного оформлення.
Якщо походження товарів не встановлено достовірно, то вони оформлюються митницею за повними ставками. Але якщо протягом одного року від здійснення митного оформлення суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності надасть митному органу належним чином оформлене посвідчення про походження товару, то до цього товару може бути відновлено режим найбільшого сприяння або преференційний режим.
У випадку відсутності сертифіката про походження або додаткових відомостей щодо походження товару чи неможливості однозначно встановити країну походження товару він пропускається через митний кордон України лише в разі сплати мита за повними ставками.
Таким чином, підтвердження країни походження товарів впливає на розмір мита чи може зовсім звільнити товар від нього або ж мати певний вплив на застосування деяких заходів нетарифного регулювання (при кількісних обмеженнях експортно-імпортних операцій державою).
Сучасне митно-тарифне регулювання в Україні не створилося одночасно. Разом з національною економікою та інструментами державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності воно пройшло свій еволюційний шлях, який наведено в табл. З [Науменко В.П. та ін. Митне регулювання ЗЕД в Україні. С.42-44].
