Дахно І.І. Міжнародне приватне право (2008)
6.3. Міжнародні аспекти оподаткування
У зовнішньоекономічній діяльності часто виникають питання пов'язані з подвійним оподаткуванням. Подвійне оподаткування виникає в результаті невідповідності внутрішньодержавних і міждержавних фінансових і торговельно-економічних відносин. Подвійне оподаткування — це випадки оподаткування, коли об'єкт податку або платник податку оподатковується в рамках однієї або декількох фіскальних юрисдикцій податком даного виду більше одного разу. Подвійне оподаткування ще можна розуміти як накладення одних податків на інші, багаторазове оподаткування як у вертикальному, так і горизонтальному аспектах.
Питання подвійного оподаткування стосуються: 1) національних фіскальних інтересів, які вимагають того, щоб уряд зіставив економічні ефекти подвійного оподаткування; 2) узгодження в сучасних умовах міжнародними організаціями невідповідності в галузі оподаткування з метою встановлення глобальної економічної гармонії; 3) для врегулювання проблем подвійного оподаткування.
Існують такі форми прояву подвійного оподаткування:
• оподаткування одного й того самого об'єкта на різних рівнях державної структури однієї країни;
• оподаткування прибутку юридичних осіб з наступним оподаткуванням цього самого прибутку як дивідендів акціонерів цієї компанії;
• оподаткування об'єктів більше одного разу владами одного рівня (як правило різними державами).
Важливою є третя форма прояву подвійного оподаткування, значення якої лежить у міжнародних політико-економічних відносинах.
У світовій практиці існує два підходи до визначення оподаткування доходів:
1) виходячи із статусу платника. За цим принципом податки стягуються з громадянства, місця проживання, місця акредитації, місцезнаходження платника. Такі податки є глобальними, тобто оподатковується податком сукупний дохід платника незалежно від внутрішнього чи зовнішнього надходження;
2) виходячи із джерел доходів платника. За цим принципом податки з доходів стягуються в межах адміністративно територіальних одиниць, де вони отримані; при цьому кожна стаття доходу оподатковується окремо.
Згідно з чинним законодавством України сума доходу або прибутку, одержана юридичними особами, їх філіями, відділеннями за кордоном, включається до загальної суми доходу (прибутку), що підлягає оподаткуванню в Україні, і враховується при визначенні розміру податку. Сума податку на прибуток, одержана за межами території України, сплачена юридичною особою, їх філіями тощо за кордоном відповідно до законодавства іноземних держав, зараховується під час сплати ними податку з прибутку в Україні. При цьому розмір зарахованих сум не може перевищувати суми податку з прибутку, що підлягає сплаті в Україні, стосовно прибутку одержаного за кордоном. Зарахування сплачених за межами України сум податків провадиться за умови письмового підтвердження податкового органу відповідної іноземної держави щодо факту сплати податку та наявності міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування доходів, майна та запобігання ухилення від сплати податку.
Проблема подвійного оподаткування може бути вирішена на двох умовах, виходячи з двох цілей: 1) забезпечення податкової справедливості, відносно окремих платників; 2) справедливе розподілення податкових надходжень фіскальними органами різних країн.
Повністю або частково уникнути подвійне оподаткування можливо шляхом зміни внутрішніх державних податкових кодексів, а також за допомогою укладення міжнародних договорів і угод з питань подвійного оподаткування. Обов'язковою умовою усунення подвійного оподаткування є міждержавні угоди, що стосуються взаємного узгодження юридичної інтерпретації, фіскальних порушень тощо.
У межах національного фіскального законодавства інструментами вирішення проблеми подвійного оподаткування виступають податковий кредит і податкова знижка.
Податковий кредит являє собою завдаток податків, які сплачуються за кордоном в рахунок внутрішніх податкових зобов'язань. Призначення податкового кредиту полягає в тому щоб забезпечити рівні умови господарюючим суб'єктам, незалежно від того, де вони здійснюють підприємницьку діяльність. Особливості використання податкового кредиту залежать від юридичного статусу фірми платника податку (материнська фірма, або дочірня фірма), рівня податкових ставок, строків і умов переводу прибутку з країни в країну (податок стягується в момент отримання прибутку чи в при репатріації), вимог державного податкового законодавства і національних правил бухгалтерського обліку, кон'юнктури попиту і пропозиції капіталу та інших юридичних та економічних обставин.
Коли оперують прибутком, який підлягає оподаткуванню, то в такому випадку на суму податків, сплаченої в одній країні, зменшується оподаткований дохід в іншій країні, тобто застосовується податкова знижка.
Більш надійно проблема усунення подвійного оподаткування регулюється за допомогою двосторонніх податкових угод. Податкова угода (конвенція) являє собою правовий інструмент управління податковим процесом на міжнародному рівні, спосіб регламентації фінансової політики багатонаціональних корпорацій і міра підвищення їх податкової дисципліни відносно країн, на території яких вони здійснюють свою комерційну діяльність.
Податкові угоди визначають процедури, принципи оподаткування і розподіл фіскальних зобов'язань між країнами, визначають можливості взаємного інвестування. Вони забезпечують співробітництво в управлінні податковим процесом. Теоретичне обґрунтування податкових конвенцій базується на принципах Паретто. Згідно з критерієм Паретто оптимальною вважається будь-яка дія, яка приносить користь хоча б одній особі, не погіршуючи становища або добробуту будь-якого іншого суб'єкту. Досягнення оптимуму Паретто,
розуміють як забезпечення фіскальних інтересів одних країн (або платників податків) таким чином, щоб одночасно не погіршити фінансово-економічні показники інших.
Питання подвійного оподаткування стосуються: 1) національних фіскальних інтересів, які вимагають того, щоб уряд зіставив економічні ефекти подвійного оподаткування; 2) узгодження в сучасних умовах міжнародними організаціями невідповідності в галузі оподаткування з метою встановлення глобальної економічної гармонії; 3) для врегулювання проблем подвійного оподаткування.
Існують такі форми прояву подвійного оподаткування:
• оподаткування одного й того самого об'єкта на різних рівнях державної структури однієї країни;
• оподаткування прибутку юридичних осіб з наступним оподаткуванням цього самого прибутку як дивідендів акціонерів цієї компанії;
• оподаткування об'єктів більше одного разу владами одного рівня (як правило різними державами).
Важливою є третя форма прояву подвійного оподаткування, значення якої лежить у міжнародних політико-економічних відносинах.
У світовій практиці існує два підходи до визначення оподаткування доходів:
1) виходячи із статусу платника. За цим принципом податки стягуються з громадянства, місця проживання, місця акредитації, місцезнаходження платника. Такі податки є глобальними, тобто оподатковується податком сукупний дохід платника незалежно від внутрішнього чи зовнішнього надходження;
2) виходячи із джерел доходів платника. За цим принципом податки з доходів стягуються в межах адміністративно територіальних одиниць, де вони отримані; при цьому кожна стаття доходу оподатковується окремо.
Проблема подвійного оподаткування може бути вирішена на двох умовах, виходячи з двох цілей: 1) забезпечення податкової справедливості, відносно окремих платників; 2) справедливе розподілення податкових надходжень фіскальними органами різних країн.
Повністю або частково уникнути подвійне оподаткування можливо шляхом зміни внутрішніх державних податкових кодексів, а також за допомогою укладення міжнародних договорів і угод з питань подвійного оподаткування. Обов'язковою умовою усунення подвійного оподаткування є міждержавні угоди, що стосуються взаємного узгодження юридичної інтерпретації, фіскальних порушень тощо.
У межах національного фіскального законодавства інструментами вирішення проблеми подвійного оподаткування виступають податковий кредит і податкова знижка.
Податковий кредит являє собою завдаток податків, які сплачуються за кордоном в рахунок внутрішніх податкових зобов'язань. Призначення податкового кредиту полягає в тому щоб забезпечити рівні умови господарюючим суб'єктам, незалежно від того, де вони здійснюють підприємницьку діяльність. Особливості використання податкового кредиту залежать від юридичного статусу фірми платника податку (материнська фірма, або дочірня фірма), рівня податкових ставок, строків і умов переводу прибутку з країни в країну (податок стягується в момент отримання прибутку чи в при репатріації), вимог державного податкового законодавства і національних правил бухгалтерського обліку, кон'юнктури попиту і пропозиції капіталу та інших юридичних та економічних обставин.
Коли оперують прибутком, який підлягає оподаткуванню, то в такому випадку на суму податків, сплаченої в одній країні, зменшується оподаткований дохід в іншій країні, тобто застосовується податкова знижка.
Більш надійно проблема усунення подвійного оподаткування регулюється за допомогою двосторонніх податкових угод. Податкова угода (конвенція) являє собою правовий інструмент управління податковим процесом на міжнародному рівні, спосіб регламентації фінансової політики багатонаціональних корпорацій і міра підвищення їх податкової дисципліни відносно країн, на території яких вони здійснюють свою комерційну діяльність.
Податкові угоди визначають процедури, принципи оподаткування і розподіл фіскальних зобов'язань між країнами, визначають можливості взаємного інвестування. Вони забезпечують співробітництво в управлінні податковим процесом. Теоретичне обґрунтування податкових конвенцій базується на принципах Паретто. Згідно з критерієм Паретто оптимальною вважається будь-яка дія, яка приносить користь хоча б одній особі, не погіршуючи становища або добробуту будь-якого іншого суб'єкту. Досягнення оптимуму Паретто,
розуміють як забезпечення фіскальних інтересів одних країн (або платників податків) таким чином, щоб одночасно не погіршити фінансово-економічні показники інших.
