Дудчак В.І. Митна справа (2002)
Умови застосування оптимального експортного митного тарифу
Тільки за умови, коли держава-експортер має на світовому ринку монопольну владу над споживачами, вона може використати експортне мито в своїх інтересах. Подібно оптимальному ввізному тарифу в умовах монопсонії держави на світовому ринку певних товарів можна визначити і конкретний розмір оптимальної ставки вивізного мита. її величина буде прямо пропорційна кількості країн-імпортерів пшениці, які перебувають у залежності від, імпортованого продукту із зазначеної держави-експортера.
Як правило, в основі митного оподаткування експорту лежать впевненість держави-експортера в своєму монопольному становищі на світовому ринку і надія, що таке монопольне становище примусить країни-імпортери переплачувати за імпортовану продукцію.
Неодноразово, наприклад, Таїланд і Бірма оподатковували свій експорт рису в країни Південно-Східної Азії, примушуючи їх переплачувати за цей рис і використовуючи їх залежність у цій сфері. Звичайно, держава в таких випадках має за мету не погіршення економічного стану своїх торговельних партнерів, а насамперед збільшення державних доходів, вирішення власних соціально-економічних проблем, хоча б і за рахунок вітчизняних виробників рису.
У світовій практиці мають місце і випадки, коли одночасно кілька країн-експортерів, об'єднаних у міжнародному картелі встановлюють експортне мито на аналогічну продукцію. У даному разі обмеження експорту здійснюється головним чином для отримання монопольного прибутку. На жаль, Україна, тим більше в її нинішньому становищі, немає в будь-якій галузі виробництва монополії на світовому ринку. Проте впливове становище вона мала в багатьох видах товарів і зберігає його ще й досі, наприклад, у виробництві такої суперсучасної конкурентоспроможної продукції, як багатовантажні екологічно чисті літаки, що є унікальним явищем на сьогодні, надпотужні космічні ракети, деякі види озброєнь. При відповідній увазі з боку Уряду і Президента Україна зможе експортувати цю продукцію, заробляючи на ній необхідну валюту для подальшого розвитку машинобудівної та приладобудівної галузей та економіки в цілому. Непотрібно обмежувати експорт даної продукції, бо виробничі потужності в Україні здатні виготовляти і літаків, і танків, і ракет значно більше, ніж потрібно для задоволення внутрішніх потреб. Взагалі ще триста років тому прибічники меркантелізму вважали експорт вигідною справою, що заслуговує на заохочення.
У США, наприклад, американська Конституція забороняє митне оподаткування експорту. І Експортно-імпортний банк, створений для сприяння розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, за кілька десятиліть свого існування жодного разу не «засвітився» в кредитуванні імпортних поставок і весь час сприяє кредитуванню саме експортних поставок із США шляхом надання цільових кредитів закордонним імпортерам американської продукції. Але вважати ідеальною експортну політику США теж не можна. Які б хитросплетіння проблем і різних інтересів не були б, у тому числі і в галузі експортно-імпортних операцій, в американських діях завжди перемагає національний інтерес. До речі, частіше політичний, ніж економічний. Варто тільки згадати про ще один, не так давно з найефективніших інструментів міжнародної економіко-технологічної політики — КОКОМ, щоб в цьому переконатися. А поправка конгресмена Веніка до Закону про зовнішньоекономічну діяльність США, яка мала за мету обмеження економічних контактів капіталістичного світу, і перш за все США з Радянським Союзом, яка діє і до цього часу, хоча СРСР вже давно не існує? До того ж,
щоб не порушувати окремі пункти угод ГАТТ/СОТ, США, як і інші країни вдаються до нетарифних методів управління зовнішньоекономічною діяльністю в своїх інтересах, зокрема, до застосування експортних квот, кількісного контролю. Щодо обмеження експорту сільгосппродукції, продовольчих товарів, то застосування експортних квот на цю продукцію у маловрожайні роки завжди знаходило підтримку в американського сільськогосподарського населення: таке обмеження експорту підтримувало в країні стабільність цін на продовольчі товари. Для компенсації ж втрат фермерів від обмежень експорту їх продукції американський уряд надавав їм відповідну допомогу, пільги, субсидії.
Загалом кожна країна, розвиваючи власну експортно-імпортну діяльність дбає тільки про свої економічні та політичні інтереси. Особливі успіхи в цьому напрямі у США і тому брати приклад з них було б зовсім незайвим і для України.
Використана література: Дудчак В.І. Митна справа. / В.І. Дудчак, О.В. Мартинюк. — 2002. — 100 с.: іл.
Як правило, в основі митного оподаткування експорту лежать впевненість держави-експортера в своєму монопольному становищі на світовому ринку і надія, що таке монопольне становище примусить країни-імпортери переплачувати за імпортовану продукцію.
Неодноразово, наприклад, Таїланд і Бірма оподатковували свій експорт рису в країни Південно-Східної Азії, примушуючи їх переплачувати за цей рис і використовуючи їх залежність у цій сфері. Звичайно, держава в таких випадках має за мету не погіршення економічного стану своїх торговельних партнерів, а насамперед збільшення державних доходів, вирішення власних соціально-економічних проблем, хоча б і за рахунок вітчизняних виробників рису.
У світовій практиці мають місце і випадки, коли одночасно кілька країн-експортерів, об'єднаних у міжнародному картелі встановлюють експортне мито на аналогічну продукцію. У даному разі обмеження експорту здійснюється головним чином для отримання монопольного прибутку. На жаль, Україна, тим більше в її нинішньому становищі, немає в будь-якій галузі виробництва монополії на світовому ринку. Проте впливове становище вона мала в багатьох видах товарів і зберігає його ще й досі, наприклад, у виробництві такої суперсучасної конкурентоспроможної продукції, як багатовантажні екологічно чисті літаки, що є унікальним явищем на сьогодні, надпотужні космічні ракети, деякі види озброєнь. При відповідній увазі з боку Уряду і Президента Україна зможе експортувати цю продукцію, заробляючи на ній необхідну валюту для подальшого розвитку машинобудівної та приладобудівної галузей та економіки в цілому. Непотрібно обмежувати експорт даної продукції, бо виробничі потужності в Україні здатні виготовляти і літаків, і танків, і ракет значно більше, ніж потрібно для задоволення внутрішніх потреб. Взагалі ще триста років тому прибічники меркантелізму вважали експорт вигідною справою, що заслуговує на заохочення.
У США, наприклад, американська Конституція забороняє митне оподаткування експорту. І Експортно-імпортний банк, створений для сприяння розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, за кілька десятиліть свого існування жодного разу не «засвітився» в кредитуванні імпортних поставок і весь час сприяє кредитуванню саме експортних поставок із США шляхом надання цільових кредитів закордонним імпортерам американської продукції. Але вважати ідеальною експортну політику США теж не можна. Які б хитросплетіння проблем і різних інтересів не були б, у тому числі і в галузі експортно-імпортних операцій, в американських діях завжди перемагає національний інтерес. До речі, частіше політичний, ніж економічний. Варто тільки згадати про ще один, не так давно з найефективніших інструментів міжнародної економіко-технологічної політики — КОКОМ, щоб в цьому переконатися. А поправка конгресмена Веніка до Закону про зовнішньоекономічну діяльність США, яка мала за мету обмеження економічних контактів капіталістичного світу, і перш за все США з Радянським Союзом, яка діє і до цього часу, хоча СРСР вже давно не існує? До того ж,
щоб не порушувати окремі пункти угод ГАТТ/СОТ, США, як і інші країни вдаються до нетарифних методів управління зовнішньоекономічною діяльністю в своїх інтересах, зокрема, до застосування експортних квот, кількісного контролю. Щодо обмеження експорту сільгосппродукції, продовольчих товарів, то застосування експортних квот на цю продукцію у маловрожайні роки завжди знаходило підтримку в американського сільськогосподарського населення: таке обмеження експорту підтримувало в країні стабільність цін на продовольчі товари. Для компенсації ж втрат фермерів від обмежень експорту їх продукції американський уряд надавав їм відповідну допомогу, пільги, субсидії.
Загалом кожна країна, розвиваючи власну експортно-імпортну діяльність дбає тільки про свої економічні та політичні інтереси. Особливі успіхи в цьому напрямі у США і тому брати приклад з них було б зовсім незайвим і для України.
Використана література: Дудчак В.І. Митна справа. / В.І. Дудчак, О.В. Мартинюк. — 2002. — 100 с.: іл.
