Дудчак В.І. Митна справа (2002)
Тарифні і паратарифні заходи регулювання зовнішньої торгівлі у зарубіжних країнах
Центральним інструментом регулювання експортно-імпоптних операцій є митний тариф, який являє собою систематизований перелік товарів і ставок мита, що стягується при перетині цими товарами митного кордону країни. Разом з внутрішніми за своєю природою податками (ПДВ, акцизом тощо), які також стягуються з товарів, що беруть участь у зовнішньоторговельному обігу, вони впливають не лише на зовнішній сектор, а й на весь економічний клімат у країні.
У практиці зовнішньоторговельного регулювання, як правило, застосовується така схема митного тарифу:
• автономні (максимальні) ставки, що вживаються лише до товарів з тих країн, яким з певних причин не надається режим найбільшого сприяння;
• преференційні ставки, що застосовуються до товарів з країн, які розвиваються відповідно до Загальної системи преференцій;
• ставки режиму найбільшого сприяння (конвенційні), як правило, узгоджені в рамках ГАТТ і застосовуються до товарів більшості країн.
Ставки митного тарифу встановлює уряд країни і вони зазвичай можуть змінюватися залежно від економічної ситуації в країні, а також відповідно до набутих міжнародних зобов'язань держав. Проте, наприклад, в Індії митний тариф приймається на щорічній бюджетній сесії парламенту, оскільки митні надходження становлять 30 % прибутків державного бюджету. А в Південно-Африканській Республіці митні органи мають право при розрахунку мита використовувати ставки, що містяться у ще неприйнятому проекті змін у митному тарифі, винесеному на розгляд у парламент (ретроактивне мито). Тут же на додаток до звичайних митних платежів використовуються реторсіонні мита (реторсії — не пов'язані з використанням Збройних сил правомірні примусові заходи, що вживаються державою у відповідь на моральну чи матеріальну шкоду, недружній, але не порушуючий норм міжнародного права акт іншої держави). На відміну від антидемпінгових реторсіонні мита не передбачають проведення
спеціальних розслідувань.
Механізм оподаткування експортних та імпортних операцій зарубіжними країнами із розвинутою економікою і багатим досвідом стягнення мита, митних зборів та інших непрямих податків відпрацьовано і в основному відповідає рекомендаціям міжнародних організацій. У розвинутих країнах митом оподатковується лише імпорт. У США експортне мито заборонено законодавчо, в інших країнах воно також не застосовується. Однак у провідних капіталістичних країнах широко використовується система внутрішніх податків, що стягуються з товарів, які є предметом експортно-імпортних операцій. Навіть у такому інтеграційному угрупуванні, як Європейський союз, де вже відбулася значна уніфікація податкового законодавства між країнами-учасниками, ставки ПДВ, акцизу відрізняються між країнами, що створює різні торговельні умови при експорті в конкретну країну.
Таблиця 2
Національні режими оподаткування товарів (включаючи імпорт) у країнах ЄС, %
Закінчення табл.3
У багатьох перелічених країнах експортні операції оподатковуються за нульовою ставкою для сприяння припливу коштів до держави, а не з неї. Так, у Великобританії за такою ставкою оподатковуються експортні операції. Всі митні платежі там стягуються Управлінням митних платежів та акцизів. При розрахунку суми податку, що підлягає переводу в Управління митних платежів та акцизів, платнику дозволено відраховувати суму податку стягнутого при покупці товарів, і виплачувати лише різницю. Якщо ж у будь-якому періоді нарахована сума значна й перевищує податок, що підлягає переводу, то Управління виплачує різницю в 10-денний термін після отримання декларації. У Німеччині ПДВ називається податком з обороту імпорту. Він являє собою акциз відповідно до Положення про податки, збори, мито та імпортний податок згідно з митним законодавством. Збір податків здійснює федеральне Митне управління. Мета стягнення цього податку — адаптація товарів третіх країн (звільнених від податку на додану вартість країни-експортеру) до оподаткування ПДВ, який застосовується щодо аналогічних вітчизняних товарів. Таким чином, між вітчизняними та імпортованими товарами встановлюються рівноправні конкурентні відносини. Об'єктом оподаткування є товар, який увозиться з третіх країн v митну зону через митний кордон, у тому числі і той, що ввозиться безкоштовно. В основі бази оподаткування лежить митна вартість ввезеного товару (середня ціна), до якої додаються інші імпортні збори з цих товарів, а також транспортні витрати. Ставки податку такі самі, як і по оборотах усередині країни, — 15 і 7 %. Динаміку платежів цього податку можна побачити у табл. 3.
Як видно з цієї таблиці, податок з обороту імпорту посідає значне місце серед доходів державного бюджету — 16,7—17,8 %. Різке скорочення обсягу цього податку до 6,2 % свідчить про зменшення податкового тиску на обсяги імпорту, заміну політики протекціонізму на політику вільної торгівлі.
В Іспанії політика стягнення митних платежів подібна на української. Експорт товарів і послуг звільняється від ПДВ, імпорт обкладається ПДВ; при цьому вартістю, що оподатковується, вважається ціна, запропонована продавцем, плюс всі митні платежі, що мають бути сплачені. Юридично це оформлено як специфічний вид операцій, до яких застосовуються нульова ставка податку. В результаті експортери не звільнені від документального оформлення своїх операцій для податкових органів.
Структура й динаміка основних податків у США в загальному обсязі доходів федерального бюджету наведені в табл. 4.
Митні платежі приносять незначну частину доходів федерального бюджету США. їх частка у загальному обсязі практично не змінювалася протягом тривалого періоду. Конституція США забороняє окремим штатам стягувати мито, перетворюючи їх на великі зони вільної торгівлі.
У доходах бюджету центрального уряду Франції податкові надходження становлять понад 93 %. Непрямі податки надають близько 60 % податкових доходів загального бюджету. Основний непрямий податок у Франції — ПДВ — введений в 1954 р. У податкових доходах загального бюджету надходження по цьому по датку дорівнюють 45 %. Іншим непрямим податком, надходження по якому сягають 8,5 % у доходах загального бюджету, є внутрішній даток на нафтопродукти. На його частку припадає до 13,3% надходжень по непрямих податках. Отже, структура надходжень по непрямих податках залишалась стабільною, за винятком надходжень по внутрішньому податку на нафтопродукти, частка якого значно зросла. Цей податок слід відносити не до акцизів, а до митних платежів. Практично вся сировина для виробництва нафтопродуктів імпортується у країну, а виробництво для експорту і реекспорт нафтопродуктів не обкладаються даним податком. Враховуючи це, можна говорити про те, що для Франції у 80-ті та 90-ті роки значення митних платежів підвищилось. Після значного зростання розміру податків у 70-ті роки у Франції, як і в більшості інших країн Західної Європи, ситуація сьогодні стабілізувалась. Скорочення ПДВ у таких товарних групах, як автомобілі, компенсується підвищенням внесків у систему соціального страхування. Наступна модернізація французької митної системи йтиме у руслі здійснюваного протягом останніх років курсу на стабілізацію частки митних надходжень у бюджет і поступове її зниження.
В Японії найнижча серед розвинутих країн ставка податку на споживання (ПДВ) — 5 %, а середній рівень мита — 5,2 %.
У Швейцарії мито стягується по імпортних та експортних операціях за ставками, встановленими в митному тарифі. Мито стягується тільки з одиниці ваги, але не з вартості, тобто є специфічним. Частина доходів, отриманих від мита, призначається для конкретно визначених цілей. Наприклад, доходи, отримані від мита на паливо, спрямовуються на будівництво національних швидкісних магістралей. Юридична база — статті 28 та 31 Конституції та Акт про мито від 1 жовтня 1925 р. ПДВ у Швейцарії стягується з імпорту товарів і придбання послуг за кордоном на суму понад 75000 швейцарських франків на рік.
У Швеції імпорт обкладається ПДВ, а експорт звільняється від нього. Податок повинен зазначатися в інвойсах, супроводжуючих продаж товарів і послуг. Базою для нарахування ПДВ є вартість товару (послуги), що включає всі нараховані на неї податки і збори. Платники податку сплачують податок за різницею між вихідним і вхідним ПДВ. Для деяких товарів (автомобілі, вина і міцні
спиртні напої та ін.) відрахування вхідного ПДВ не здійснюється. Звичайно звітний період для ПДВ дорівнює 2 місяці. Декларації по ПДВ повинні надаватися у межах 35 днів після закінчення
звітного періоду. Для підприємств з особливо великими оборотами звітний період визначено в один місяць. При затримці у наданні декларації стягується штраф 100 крон, заниження ПДВ карається штрафом, рівним 20 % суми цього заниження (понад до плати податку).
Постачальники товарів на експорт отримують відшкодування ПДВ, що міститься в цінах придбаних товарів і послуг. Іноземні туристи, які купують товари в Швеції, можуть отримати повернення податку у спеціальних агентствах, розташованих у при кордонних пунктах (готівкою чи безготівково).
Крім мита, ПДВ, акцизів, у світовій практиці поширено застосування додаткових імпортних зборів. У Швеції використовується податок на добрива, специфічний збір з виробників пестицидів та акумуляторів. Податок на двуокис азоту та податок на енергію стягуються з природного газу, моторного спирту, мастил. Податок на сірку стягується з палива, отриманого з кам'яного і бурого вугілля, торфу, нафти. Податок на продаж автотранспортних засобів стягується зі всіх автомобілів, автобусів, вантажівок.
У Данії є податок на оточуюче середовище, що стягується з одноразового посуду (50 %), торгової упаковки для рідини (20 %), озоноруйнуючих речовин; дослідницьким збором обкладається маргарин. В Італії при ввезенні пластикових контейнерів і матеріалів для їх виготовлення застосовується збір на обробку пусти рів. В Австрії весь імпорт підлягає оподаткуванню збором на розвиток торгівлі (0,3 %) і статистичним збором (1,2 шилінга на 1000 кг ваги). Фінляндія практикує збір на боротьбу з мусором (за специфічними ставками).
У країнах Близького Сходу ставка мита невелика (4 % — в Кувейті, Катарі, 5 % — Судані, 5—10 % — в Єгипті) і недиференційована, однак існують специфічні податки з імпорту (4% для Міністерства оборони в Судані, військові податки в Іраку, 1,5 % в Ірані на користь «червоного півмісяця»).
У країнах Південної Америки ставка мита має лише два значення — 12% застосовується до 95% імпортованої продукції, решта оподатковуєтеся за ставкою 20 %; муніципальний податок 2 % і додатковий збір на розвиток сільського господарства — 5 %.
Митний збір як в Україні, так й інших державах сплачується учасниками зовнішньоторговельних операцій і використовується для фінансування діяльності митних служб. Розмір ставки митного збору, як правило, невеликий, однак також може значно впливати на ефективність експортно-імпортних операцій. Наприклад, в Україні ставка митного збору 0,2%, але не більше 1000 дол. США; у Болгарії, Японії — 2 %, Польщі — 6 %.
Розмір мита та інших митних платежів залежить від методики визначення бази оподаткування та порядку нарахування цих платежів. Проблема оцінки товарів для митних цілей є одним з важливих напрямів багатосторонніх торговельних переговорів і являє собою процес, під час якого митні органи повинні визначити реальну ціну товару, що імпортується, та його місце в товарній класифікації тарифу. Відмінності національних методик митної оцінки здійснює безпосередній вплив на протекціоністський ефект мита. У тих випадках, коли метод митної оцінки призводить до завищення вартості товару, збільшення адвалорного мита здійснює такий самий вплив, як і збільшення тарифної ставки, Стаття УІІ ГАТТ встановлює загальні принципи оцінки товарів для стягнення митних платежів, визначення митної вартості, основний з яких — використання так званої ціни угоди, тобто ціни що реально сплачена чи підлягає сплаті за товар, що імпортується а також неприпустимість визначення митної вартості на базі фіктивних оцінок або вартості товару вітчизняного походження. В ціну угоди можуть включатися ряд додаткових витрат покупця (комісійні і брокерські витрати, вартість упаковки, оплата послуг тощо). Однак угода залишає відкритим для кожної країни питання про необхідність включення вартості фрахту та страхування в митну вартість товару, тобто необхідність використання ціни СІФ або ФОБ. Більшість країн приймає за основу для визначення митної вартості ціну СІФ. У Сінгапурі базою для нарахування митних податків є ціна ДДП, а в США — ціна ФОБ.
Трансформація митного регулювання зовнішньої торгівлі в країнах Центральної та Східної Європи відбувається в напрямі його узгодження з митним законодавством країн ЄС. Так, у Болгарії товарна номенклатура базується на Гармонізованій системі описування і кодування товарів (ГС) та Комбінованій номенклатурі Європейського союзу (Combined Nomenclature — CN). Основний документ статистичного нагляду та обліку зовнішньоторговельних операцій є митна декларація, яка з 1996 р. замінена Єдиним адміністративним документом Європейського союзу. Обов'язкова реєстрація зовнішньоекономічних угод (лише з деякими винятками — жива худоба, птиця на експорт). На ряд товарів встановлюється експортний податок. У новому тарифі адвалорні ставки замінюються на специфічні та комбіновані. У Болгарії, яка є членом ВТО з 1996 p., з 1997 р. діє новий Митний тариф і преференційні торговельні угоди з ЄС, ЄАВТ, угоди про зони вільної торгівлі з Словаччиною, Чехією, Словенією. У Польщі з 1997 р. діє новий митний тариф, в якому передбачені чотири види митних ставок: конвенційні (основні), преференційні, автономні та знижені. Конвенційні ставки застосовуються: для імпортних товарів з країн-членів ВТО — на основі підписаної 15 квітня 1994 р. у Маракеші угоди про створення цієї організації; до країн, до яких застосовується режим найбільшого сприяння, — відповідно до рекомендацій Уругвайського раунду ГАТТ. Преференційні ставки вживаються до товарів з країн, в яких розмір ВВП на душу населення не перевищує аналогічний показник у Польщі (ставки DEV); для найменш розвинутих країн (LDS). Автономні ставки використовуються для товарів з країн що підпадають під конвенційні і преференційні ставки, якщо розмір цих ставок перевищує автономну ставку мита. Знижені ставки застосовуються для країн, з якими Польща підписала угоди про зони вільної торгівлі: країни ЄС, країни ЦЄЗВТа, держави-члени ЄАВТ, країни Балтії. Основний обсяг товарообігу (понад 80 %) реалізується саме на основі знижених митних ставок. Однак Україна та інші країни СНД не входять до цієї групи країн.
У Польщі активно використовується практика безмитних контингентів на окремі види товарів (автомобілі, пальне), обсяги яких встановлюються державою. Митний кодекс, який прийнято в 1998 p., асимілює інструкції і закони митного регулювання в державах-членах ЄС. Митне оформлення здійснюється на основі єдиного адміністративного документа, що діє в країнах ЄС.
В Угорщині в 1995 р. введено новий митний тариф. Митне оформлення здійснюється на основі Єдиного адміністративного документа, що використовується в ЄС.
З 1995 р. функціонує митний союз між Туреччиною і ЄС. Відповідно до цієї угоди скасовані всі мита в торгівлі промисловими товарами (15500 товарних позицій), по сільськогосподарській продукції та харчових товарах. В основі угоди лежить принцип квотування взаємних поставок.
У торгівлі з третіми країнами Туреччина застосовує Єдиний митний тариф ЄС. Імпортний режим складається за товарно-галузевим принципом відповідно до міжнародної Гармонізованої системи, прийнятої в ЄС та ВТО, але, крім ставок для країн ЄС та третіх країн, виокремлюються ставки для країн, з якими Туреччина підписала угоди про вільну торгівлю: Ізраїль, Румунія, Угорщина, Литва, Чехія, Словаччина, Болгарія, Естонія. Зберігається режим преференцій у зовнішній торгівлі для найменш розвинутих країн.
Відповідно до законодавства Туреччини експортер, проти якого порушено антидемпінгову справу, має право висувати зустрічний позов. Якщо позов задовольняється, то антидемпінговий податок відміняється.
Використана література: Дудчак В.І. Митна справа. / В.І. Дудчак, О.В. Мартинюк. — 2002. — 100 с.: іл.
У практиці зовнішньоторговельного регулювання, як правило, застосовується така схема митного тарифу:
• автономні (максимальні) ставки, що вживаються лише до товарів з тих країн, яким з певних причин не надається режим найбільшого сприяння;
• преференційні ставки, що застосовуються до товарів з країн, які розвиваються відповідно до Загальної системи преференцій;
• ставки режиму найбільшого сприяння (конвенційні), як правило, узгоджені в рамках ГАТТ і застосовуються до товарів більшості країн.
Ставки митного тарифу встановлює уряд країни і вони зазвичай можуть змінюватися залежно від економічної ситуації в країні, а також відповідно до набутих міжнародних зобов'язань держав. Проте, наприклад, в Індії митний тариф приймається на щорічній бюджетній сесії парламенту, оскільки митні надходження становлять 30 % прибутків державного бюджету. А в Південно-Африканській Республіці митні органи мають право при розрахунку мита використовувати ставки, що містяться у ще неприйнятому проекті змін у митному тарифі, винесеному на розгляд у парламент (ретроактивне мито). Тут же на додаток до звичайних митних платежів використовуються реторсіонні мита (реторсії — не пов'язані з використанням Збройних сил правомірні примусові заходи, що вживаються державою у відповідь на моральну чи матеріальну шкоду, недружній, але не порушуючий норм міжнародного права акт іншої держави). На відміну від антидемпінгових реторсіонні мита не передбачають проведення
спеціальних розслідувань.
Механізм оподаткування експортних та імпортних операцій зарубіжними країнами із розвинутою економікою і багатим досвідом стягнення мита, митних зборів та інших непрямих податків відпрацьовано і в основному відповідає рекомендаціям міжнародних організацій. У розвинутих країнах митом оподатковується лише імпорт. У США експортне мито заборонено законодавчо, в інших країнах воно також не застосовується. Однак у провідних капіталістичних країнах широко використовується система внутрішніх податків, що стягуються з товарів, які є предметом експортно-імпортних операцій. Навіть у такому інтеграційному угрупуванні, як Європейський союз, де вже відбулася значна уніфікація податкового законодавства між країнами-учасниками, ставки ПДВ, акцизу відрізняються між країнами, що створює різні торговельні умови при експорті в конкретну країну.
Таблиця 2
Національні режими оподаткування товарів (включаючи імпорт) у країнах ЄС, %
| Країни | Базова (основна) ставка ПДВ | Мінімальна ставка ПДВ | Максимальна ставка ПДВ | Акцизний збір |
| Бельгія | 19,5 | 6 (продукти харчування, газети, журнали, книги) | 12 (тютюн, органічні добрива, маргарин, шини, фармпродукція) | нафтопродукти, алкоголь, цукор, тютюн, кава |
| Люксембург | 12 | 3 (м'ясо, хліб, молочні продукти, деякі ліки); 6 (ліки, тютюн) | " | " |
| Нідерланди | 18,5 | 6 (с/г продукти і продукти харчування, ліс, добрива, ліки, книги та газети, дорогоцінне каміння) | " | " |
| Данія | 25 | '' | ||
| Франція | 18,6 | 2,1 (ліки); 5,5 (продукти харчування, медичне обладнання, продукція для сільського господарства) | 22 (предмети розкоші, дорогоцінне каміння, хутро, автомобілі renault club, відео-радіо-товари, тютюн) | " |
| Німеччина | 15 | 7 (с/г продукція) | спирт |
| Країни | Базова (основна) ставка ПДВ | Мінімальна ставка ПДВ | Максимальна ставка ПДВ | Акцизний збір |
| Греція | 18 | 4 (книги і газети); 8 (товари першої необхідності) | 36 (предмети розкоші) | 10-70 (алкоголь, дорогоцінне каміння, тютюн, авто транспорт) |
| Ірландія | 21 | 12,5 (окуляри); 10 (газети та бетонні блоки); 0 (дитячий одяг, книги, деякі продукти харчування) | алкоголь, мін-води, нафтопродукти, тютюн, TV | |
| Італія | 18 | 9 (риба); 12 (морепродукти, корм для домашніх тварин, продукти харчування) | 38 (предмети розкоші) | " |
| Португалія | 17 | 0 (основні продукти харчування, книга, газети); 8 (деякі продукти харчування, підручники, мило вугілля, деревина, аграрне обладнання) | 30 (парфумерія, хутро, дорогоцінне каміння, іграшки, літаки) | алкоголь, автотранспорт неновий |
| Фінляндія | 20,48 | 13—60 (тютюн, солодощі, алкоголь, паливо, добрива) | ||
| Швеція | 25 | 21 (продукти харчування та їх компоненти) | тютюн, алкоголь | |
| Іспанія | 12 | 6 (продукти харчування, книги, газети, ліки, корм для тварин) | 33 (хутро, дорогоцінне каміння, катери) | нафтопродукти, алкоголь, тютюн |
| Великобританія | 17,5 | 0 (книги та газети, ліки, медичне обладнання, дитячий одяг та взуття) | " |
Як видно з цієї таблиці, податок з обороту імпорту посідає значне місце серед доходів державного бюджету — 16,7—17,8 %. Різке скорочення обсягу цього податку до 6,2 % свідчить про зменшення податкового тиску на обсяги імпорту, заміну політики протекціонізму на політику вільної торгівлі.
В Іспанії політика стягнення митних платежів подібна на української. Експорт товарів і послуг звільняється від ПДВ, імпорт обкладається ПДВ; при цьому вартістю, що оподатковується, вважається ціна, запропонована продавцем, плюс всі митні платежі, що мають бути сплачені. Юридично це оформлено як специфічний вид операцій, до яких застосовуються нульова ставка податку. В результаті експортери не звільнені від документального оформлення своїх операцій для податкових органів.
Структура й динаміка основних податків у США в загальному обсязі доходів федерального бюджету наведені в табл. 4.
Митні платежі приносять незначну частину доходів федерального бюджету США. їх частка у загальному обсязі практично не змінювалася протягом тривалого періоду. Конституція США забороняє окремим штатам стягувати мито, перетворюючи їх на великі зони вільної торгівлі.
У доходах бюджету центрального уряду Франції податкові надходження становлять понад 93 %. Непрямі податки надають близько 60 % податкових доходів загального бюджету. Основний непрямий податок у Франції — ПДВ — введений в 1954 р. У податкових доходах загального бюджету надходження по цьому по датку дорівнюють 45 %. Іншим непрямим податком, надходження по якому сягають 8,5 % у доходах загального бюджету, є внутрішній даток на нафтопродукти. На його частку припадає до 13,3% надходжень по непрямих податках. Отже, структура надходжень по непрямих податках залишалась стабільною, за винятком надходжень по внутрішньому податку на нафтопродукти, частка якого значно зросла. Цей податок слід відносити не до акцизів, а до митних платежів. Практично вся сировина для виробництва нафтопродуктів імпортується у країну, а виробництво для експорту і реекспорт нафтопродуктів не обкладаються даним податком. Враховуючи це, можна говорити про те, що для Франції у 80-ті та 90-ті роки значення митних платежів підвищилось. Після значного зростання розміру податків у 70-ті роки у Франції, як і в більшості інших країн Західної Європи, ситуація сьогодні стабілізувалась. Скорочення ПДВ у таких товарних групах, як автомобілі, компенсується підвищенням внесків у систему соціального страхування. Наступна модернізація французької митної системи йтиме у руслі здійснюваного протягом останніх років курсу на стабілізацію частки митних надходжень у бюджет і поступове її зниження.
В Японії найнижча серед розвинутих країн ставка податку на споживання (ПДВ) — 5 %, а середній рівень мита — 5,2 %.
У Швейцарії мито стягується по імпортних та експортних операціях за ставками, встановленими в митному тарифі. Мито стягується тільки з одиниці ваги, але не з вартості, тобто є специфічним. Частина доходів, отриманих від мита, призначається для конкретно визначених цілей. Наприклад, доходи, отримані від мита на паливо, спрямовуються на будівництво національних швидкісних магістралей. Юридична база — статті 28 та 31 Конституції та Акт про мито від 1 жовтня 1925 р. ПДВ у Швейцарії стягується з імпорту товарів і придбання послуг за кордоном на суму понад 75000 швейцарських франків на рік.
У Швеції імпорт обкладається ПДВ, а експорт звільняється від нього. Податок повинен зазначатися в інвойсах, супроводжуючих продаж товарів і послуг. Базою для нарахування ПДВ є вартість товару (послуги), що включає всі нараховані на неї податки і збори. Платники податку сплачують податок за різницею між вихідним і вхідним ПДВ. Для деяких товарів (автомобілі, вина і міцні
спиртні напої та ін.) відрахування вхідного ПДВ не здійснюється. Звичайно звітний період для ПДВ дорівнює 2 місяці. Декларації по ПДВ повинні надаватися у межах 35 днів після закінчення
звітного періоду. Для підприємств з особливо великими оборотами звітний період визначено в один місяць. При затримці у наданні декларації стягується штраф 100 крон, заниження ПДВ карається штрафом, рівним 20 % суми цього заниження (понад до плати податку).
Крім мита, ПДВ, акцизів, у світовій практиці поширено застосування додаткових імпортних зборів. У Швеції використовується податок на добрива, специфічний збір з виробників пестицидів та акумуляторів. Податок на двуокис азоту та податок на енергію стягуються з природного газу, моторного спирту, мастил. Податок на сірку стягується з палива, отриманого з кам'яного і бурого вугілля, торфу, нафти. Податок на продаж автотранспортних засобів стягується зі всіх автомобілів, автобусів, вантажівок.
У Данії є податок на оточуюче середовище, що стягується з одноразового посуду (50 %), торгової упаковки для рідини (20 %), озоноруйнуючих речовин; дослідницьким збором обкладається маргарин. В Італії при ввезенні пластикових контейнерів і матеріалів для їх виготовлення застосовується збір на обробку пусти рів. В Австрії весь імпорт підлягає оподаткуванню збором на розвиток торгівлі (0,3 %) і статистичним збором (1,2 шилінга на 1000 кг ваги). Фінляндія практикує збір на боротьбу з мусором (за специфічними ставками).
У країнах Близького Сходу ставка мита невелика (4 % — в Кувейті, Катарі, 5 % — Судані, 5—10 % — в Єгипті) і недиференційована, однак існують специфічні податки з імпорту (4% для Міністерства оборони в Судані, військові податки в Іраку, 1,5 % в Ірані на користь «червоного півмісяця»).
У країнах Південної Америки ставка мита має лише два значення — 12% застосовується до 95% імпортованої продукції, решта оподатковуєтеся за ставкою 20 %; муніципальний податок 2 % і додатковий збір на розвиток сільського господарства — 5 %.
Митний збір як в Україні, так й інших державах сплачується учасниками зовнішньоторговельних операцій і використовується для фінансування діяльності митних служб. Розмір ставки митного збору, як правило, невеликий, однак також може значно впливати на ефективність експортно-імпортних операцій. Наприклад, в Україні ставка митного збору 0,2%, але не більше 1000 дол. США; у Болгарії, Японії — 2 %, Польщі — 6 %.
Розмір мита та інших митних платежів залежить від методики визначення бази оподаткування та порядку нарахування цих платежів. Проблема оцінки товарів для митних цілей є одним з важливих напрямів багатосторонніх торговельних переговорів і являє собою процес, під час якого митні органи повинні визначити реальну ціну товару, що імпортується, та його місце в товарній класифікації тарифу. Відмінності національних методик митної оцінки здійснює безпосередній вплив на протекціоністський ефект мита. У тих випадках, коли метод митної оцінки призводить до завищення вартості товару, збільшення адвалорного мита здійснює такий самий вплив, як і збільшення тарифної ставки, Стаття УІІ ГАТТ встановлює загальні принципи оцінки товарів для стягнення митних платежів, визначення митної вартості, основний з яких — використання так званої ціни угоди, тобто ціни що реально сплачена чи підлягає сплаті за товар, що імпортується а також неприпустимість визначення митної вартості на базі фіктивних оцінок або вартості товару вітчизняного походження. В ціну угоди можуть включатися ряд додаткових витрат покупця (комісійні і брокерські витрати, вартість упаковки, оплата послуг тощо). Однак угода залишає відкритим для кожної країни питання про необхідність включення вартості фрахту та страхування в митну вартість товару, тобто необхідність використання ціни СІФ або ФОБ. Більшість країн приймає за основу для визначення митної вартості ціну СІФ. У Сінгапурі базою для нарахування митних податків є ціна ДДП, а в США — ціна ФОБ.
Трансформація митного регулювання зовнішньої торгівлі в країнах Центральної та Східної Європи відбувається в напрямі його узгодження з митним законодавством країн ЄС. Так, у Болгарії товарна номенклатура базується на Гармонізованій системі описування і кодування товарів (ГС) та Комбінованій номенклатурі Європейського союзу (Combined Nomenclature — CN). Основний документ статистичного нагляду та обліку зовнішньоторговельних операцій є митна декларація, яка з 1996 р. замінена Єдиним адміністративним документом Європейського союзу. Обов'язкова реєстрація зовнішньоекономічних угод (лише з деякими винятками — жива худоба, птиця на експорт). На ряд товарів встановлюється експортний податок. У новому тарифі адвалорні ставки замінюються на специфічні та комбіновані. У Болгарії, яка є членом ВТО з 1996 p., з 1997 р. діє новий Митний тариф і преференційні торговельні угоди з ЄС, ЄАВТ, угоди про зони вільної торгівлі з Словаччиною, Чехією, Словенією. У Польщі з 1997 р. діє новий митний тариф, в якому передбачені чотири види митних ставок: конвенційні (основні), преференційні, автономні та знижені. Конвенційні ставки застосовуються: для імпортних товарів з країн-членів ВТО — на основі підписаної 15 квітня 1994 р. у Маракеші угоди про створення цієї організації; до країн, до яких застосовується режим найбільшого сприяння, — відповідно до рекомендацій Уругвайського раунду ГАТТ. Преференційні ставки вживаються до товарів з країн, в яких розмір ВВП на душу населення не перевищує аналогічний показник у Польщі (ставки DEV); для найменш розвинутих країн (LDS). Автономні ставки використовуються для товарів з країн що підпадають під конвенційні і преференційні ставки, якщо розмір цих ставок перевищує автономну ставку мита. Знижені ставки застосовуються для країн, з якими Польща підписала угоди про зони вільної торгівлі: країни ЄС, країни ЦЄЗВТа, держави-члени ЄАВТ, країни Балтії. Основний обсяг товарообігу (понад 80 %) реалізується саме на основі знижених митних ставок. Однак Україна та інші країни СНД не входять до цієї групи країн.
У Польщі активно використовується практика безмитних контингентів на окремі види товарів (автомобілі, пальне), обсяги яких встановлюються державою. Митний кодекс, який прийнято в 1998 p., асимілює інструкції і закони митного регулювання в державах-членах ЄС. Митне оформлення здійснюється на основі єдиного адміністративного документа, що діє в країнах ЄС.
В Угорщині в 1995 р. введено новий митний тариф. Митне оформлення здійснюється на основі Єдиного адміністративного документа, що використовується в ЄС.
З 1995 р. функціонує митний союз між Туреччиною і ЄС. Відповідно до цієї угоди скасовані всі мита в торгівлі промисловими товарами (15500 товарних позицій), по сільськогосподарській продукції та харчових товарах. В основі угоди лежить принцип квотування взаємних поставок.
У торгівлі з третіми країнами Туреччина застосовує Єдиний митний тариф ЄС. Імпортний режим складається за товарно-галузевим принципом відповідно до міжнародної Гармонізованої системи, прийнятої в ЄС та ВТО, але, крім ставок для країн ЄС та третіх країн, виокремлюються ставки для країн, з якими Туреччина підписала угоди про вільну торгівлю: Ізраїль, Румунія, Угорщина, Литва, Чехія, Словаччина, Болгарія, Естонія. Зберігається режим преференцій у зовнішній торгівлі для найменш розвинутих країн.
Відповідно до законодавства Туреччини експортер, проти якого порушено антидемпінгову справу, має право висувати зустрічний позов. Якщо позов задовольняється, то антидемпінговий податок відміняється.
Використана література: Дудчак В.І. Митна справа. / В.І. Дудчак, О.В. Мартинюк. — 2002. — 100 с.: іл.
