Дудчак В.І. Митна справа (2002)
Поняття товарної номенклатури, класифікації і кодування товарів
За сучасних умов у сфері міжнародної торгівлі обертається величезна кількість товарів, яка невпинно збільшується. Незважаючи на їх різноманітність, всі вони завдяки класифікатору мають своє, тільки їм відведене місце під відповідним цифровим кодом у товарній номенклатурі.
На теренах Радянського Союзу класифікатор «Товарна номенклатура зовнішньоекономічної діяльності» (ТН ЗЕД) був виданий в 1990 р. Його впроваджено в дію з 1 січня 1991 р. в усіх союзних республіках СРСР.
До застосування ТН ЗЕД в 1989—1990 pp. застосовувалась Єдина товарна номенклатура зовнішньої торгівлі країн Ради Економічної Взаємодопомоги (ЄТН ЗТ РЕВ). Класифікація багатьох товарів за її допомогою відрізнялась від найпопулярніших у міжнародній практиці систем класифікації. Була невдала спроба розробити ключі переходу до міжнародних систем кодування товарів, але це не забезпечувало зіставлення даних про зовнішню торгівлю на міжнародному рівні. Від ЄТН ЗТ РЕВ прийшлось відмовитись. А з першого травня 1992 р. в Російській Федерації як спадкоємниці СРСР було введено в дію друге видання ТН ЗЕД, в основу якого покладено Номенклатуру гармонізованої системи описування і кодування товарів (НГС) і Комбіновану тарифно-статистичну номенклатуру Європейського економічного співтовариства (КН ЄЕС).
Історія створення Гармонізованої системи починається ще з середини XIX століття в період бурхливого розвитку в світі промислового виробництва і, як наслідок — міжнародної торгівлі. Це зумовило необхідність, навіть потребу у зіставленні, порівнянні визначень та уніфікації митних номенклатур різних країн.
Перший Міжнародний статистичний конгрес у Брюсселі ще в 1853 р. обговорив питання створення чіткої системи описування товарів, віднесення їх до певних груп у цій системі, яка була б визнана і взята для користування різними країнами світу. З pозвитком виробництва і торгівлі номенклатура товарів розширювалась, ускладнювалась її структура. Значення тарифно-статистичної номенклатури особливо підвищилось з початком науково-технічної революції з 80-х років XIX століття.
Існуючий стан справ диктував необхідність створення уніфікованої номенклатури для найбільш повного охоплення товарів що обертаються в світовій торгівлі, для відображення технології їх виробництва та ступеня обробки. І ця система кодування товарів постійно вдосконалювалась.
Після Другої світової війни в 1950 р. як міжурядова організація була створена Рада Митного співробітництва (РМС). Метою її діяльності було вивчення питань співробітництва країн у митній справі, зокрема розробки рекомендацій для забезпечення однаковості в тлумаченні і застосуванні підписаних угод, які стосуються номенклатури товарів і митних тарифів. Ця РМС в 1955 р. розробила і видала Брюссельську товарну номенклатуру (БТН), яку застосували до двох десятків країн. У 1973 р. РМС почала розробку нової вдосконаленої номенклатури товарів, для створення якої була використана не тільки Брюссельська товарна номенклатура, а й ряд інших класифікаторів, включаючи деякі міжнародні і національні класифікаційні системи. В експертизі цієї системи описування і кодування товарів брали участь 59 країн та багато урядових і міжурядових організацій. Використані в Гармонізованій системі класифікаційні системи, номенклатури товарів і міжнародні організації, що брали участь в її експертизі, можна подати схемою, зображеною на рис. 21.
У 1981 р. було затверджено розробку Номенклатури гармонізованої системи (НГС). Вона була оновлена приблизно на 60 % порівняно з Брюссельською товарною номенклатурою. А з червня 1983 р. Міжнародна конвенція про Гармонізовану систему була офіційно відкрита для підписання державами — членами Ради митного співробітництва, митними союзами та іншими зацікавленими країнами.
До кінця 1987 р. Міжнародну конвенцію про НГС було підписано 53 країнами і ЄЕС, що дало підстави Раді митного співробітництва заявити про вступ НГС в дію з січня 1988 р.
Третя стаття Конвенції передбачає, що країни, які її застосовують, не змінюватимуть класифікацію товарів і їх код у межах перших шести знаків.
Використана література: Дудчак В.І. Митна справа. / В.І. Дудчак, О.В. Мартинюк. — 2002. — 100 с.: іл.
На теренах Радянського Союзу класифікатор «Товарна номенклатура зовнішньоекономічної діяльності» (ТН ЗЕД) був виданий в 1990 р. Його впроваджено в дію з 1 січня 1991 р. в усіх союзних республіках СРСР.
До застосування ТН ЗЕД в 1989—1990 pp. застосовувалась Єдина товарна номенклатура зовнішньої торгівлі країн Ради Економічної Взаємодопомоги (ЄТН ЗТ РЕВ). Класифікація багатьох товарів за її допомогою відрізнялась від найпопулярніших у міжнародній практиці систем класифікації. Була невдала спроба розробити ключі переходу до міжнародних систем кодування товарів, але це не забезпечувало зіставлення даних про зовнішню торгівлю на міжнародному рівні. Від ЄТН ЗТ РЕВ прийшлось відмовитись. А з першого травня 1992 р. в Російській Федерації як спадкоємниці СРСР було введено в дію друге видання ТН ЗЕД, в основу якого покладено Номенклатуру гармонізованої системи описування і кодування товарів (НГС) і Комбіновану тарифно-статистичну номенклатуру Європейського економічного співтовариства (КН ЄЕС).
Історія створення Гармонізованої системи починається ще з середини XIX століття в період бурхливого розвитку в світі промислового виробництва і, як наслідок — міжнародної торгівлі. Це зумовило необхідність, навіть потребу у зіставленні, порівнянні визначень та уніфікації митних номенклатур різних країн.
Перший Міжнародний статистичний конгрес у Брюсселі ще в 1853 р. обговорив питання створення чіткої системи описування товарів, віднесення їх до певних груп у цій системі, яка була б визнана і взята для користування різними країнами світу. З pозвитком виробництва і торгівлі номенклатура товарів розширювалась, ускладнювалась її структура. Значення тарифно-статистичної номенклатури особливо підвищилось з початком науково-технічної революції з 80-х років XIX століття.
Існуючий стан справ диктував необхідність створення уніфікованої номенклатури для найбільш повного охоплення товарів що обертаються в світовій торгівлі, для відображення технології їх виробництва та ступеня обробки. І ця система кодування товарів постійно вдосконалювалась.
Після Другої світової війни в 1950 р. як міжурядова організація була створена Рада Митного співробітництва (РМС). Метою її діяльності було вивчення питань співробітництва країн у митній справі, зокрема розробки рекомендацій для забезпечення однаковості в тлумаченні і застосуванні підписаних угод, які стосуються номенклатури товарів і митних тарифів. Ця РМС в 1955 р. розробила і видала Брюссельську товарну номенклатуру (БТН), яку застосували до двох десятків країн. У 1973 р. РМС почала розробку нової вдосконаленої номенклатури товарів, для створення якої була використана не тільки Брюссельська товарна номенклатура, а й ряд інших класифікаторів, включаючи деякі міжнародні і національні класифікаційні системи. В експертизі цієї системи описування і кодування товарів брали участь 59 країн та багато урядових і міжурядових організацій. Використані в Гармонізованій системі класифікаційні системи, номенклатури товарів і міжнародні організації, що брали участь в її експертизі, можна подати схемою, зображеною на рис. 21.
У 1981 р. було затверджено розробку Номенклатури гармонізованої системи (НГС). Вона була оновлена приблизно на 60 % порівняно з Брюссельською товарною номенклатурою. А з червня 1983 р. Міжнародна конвенція про Гармонізовану систему була офіційно відкрита для підписання державами — членами Ради митного співробітництва, митними союзами та іншими зацікавленими країнами.
До кінця 1987 р. Міжнародну конвенцію про НГС було підписано 53 країнами і ЄЕС, що дало підстави Раді митного співробітництва заявити про вступ НГС в дію з січня 1988 р.
Третя стаття Конвенції передбачає, що країни, які її застосовують, не змінюватимуть класифікацію товарів і їх код у межах перших шести знаків.
