Дудчак В.І. Митна справа (2002)
Основні системи товарної номенклатури, що застосовуються в практиці міжнародної торгівлі
Загальна характеристика найпоширеніших систем товарної номенклатури
У практичній діяльності в сфері експортно-імпортних операцій українські учасники ЗЕД застосовують, як і в інших країнах СНД, Товарну номенклатуру зовнішньоекономічної діяльності країн — учасниць Співдружності Незалежних Держав (ТН ЗЕД СНД). Вона була прийнята як міжнародний класифікатор у сфері взаємної торгівлі рішенням глав урядів країн — учасниць СНД 3 листопада 1995 р.
Основою ТН ЗЕД СНД є Гармонізована система опису і кодування товарів (ГС), що використовується в практиці міжнародної торгівлі. Цілях до неї був довгим, важким і складним. Ще 31 грудня 1913 р. 29 країн підписали в Брюсселі Конвенцію, в якій брали на себе зобов'язання, зберігаючи для своїх публікацій національні системи класифікації і товарні номенклатури, складати і повідомляти спеціально створеному Міжнародному бюро зовнішньоторговельної статистики дані за єдиною спеціально створеною класифікацією і товарною номенклатурою. Так виникла перша в світовій практиці Брюссельська товарна номенклатура. Вона складалася з п'яти розділів, що включали 186 базових товарних позицій1:
Розділ І— Живі тварини. Містив 7 товарних позицій (1—7).
Розділ II— Продовольчі товари і напої. Включав 42 товарних позиції (8—49).
Розділ III— Сировина і напівфабрикати. Складався з 49 товарних позицій (50—98).
Розділ IV— Готові вироби. Цей розділ містив 84 товарні позиції(99—182).
Розділ V— Золото і срібло необроблені і в злитках, золоті і срібні монети — цей розділ мав 4 товарні позиції (183-186).
Після опублікування Брюссельської товарної номенклатури були виявлені її суттєві недоліки. Наприклад, недостатня деталізація номенклатури товарів і, як наслідок, незручність, неможливість її використання як загального, спільного для більшості країн світового стандарту. Тому ця система вдосконалювалась та одночасно створювалась нова товарна номенклатура — Мінімальний список товарів для статистики міжнародної торгівлі. Вона сформована напередодні Другої світової війни.
Особливості, ідеологія цієї номенклатури полягала в тому, що товари класифікувались, тобто розподілялись, за сукупностями від виду матеріалу, з якого вони виготовлені. Класифікація товарів за ознакою їх використання передбачалась лише у виключних випадках. Ця номенклатура в остаточному вигляді була опублікована в 1938 р. Всі товари в ній були розподілені на 17 розділів. Ці розділи включали 50 груп товарів, які складалися загалом з 456 базових товарних позицій:
Розділ І — Продовольчі товари, напої, тютюн. Розділ включає 13 товарних груп.
Розділ II — Жири і масла, віск тваринного і рослинного походження — 2 групи.
Розділ III — Хімічні продукти та подібні до них — 4 групи.
Розділ IV —Каучук—1 група.
Розділ V — Лісоматеріали, пробка — 1 група.
Розділ VI — Папір — 1 група.
Розділ VII — Шкіри та вироби з них — 3 групи.
Розділ VIII — Текстильні товари — 4 групи.
Розділ IX — Одяг і білизна — 4 групи.
Розділ X — Паливно, мастильні матеріали і подібні їм продукти — 1 група.
Розділ XI — Неметалеві мінерали та вироби з них — 4 групи.
Розділ XII — Дорогоцінні метали і дорогоцінні камні, перлини та вироби з них — 1 група.
Розділ XIII — Чорні і кольорові метали та вироби з них — 4 групи.
Розділ XIV — Машини, апарати і деталі до них, транспортні засоби — 3 групи.
Poзділ XV — Інші товари, що окремо не пойменовані, — 2 групи.
Розділ XVI —Реімпортні товари і товари, які є об'єктами спеціальних операцій, — 1 група.
Розділ XVII — Золото необроблене і монети — 1 група.
Порівняно з Брюссельською товарною номенклатурою нова номенклатура зразка 1938 р. має більше розділів і деталізованіша у післявоєнні роки ця номенклатура постійно вдосконалювалась. Та, на думку фахівців, Мінімальний список... значно менше вплинув на розбудову національних товарних класифікацій, ніж Брюссельська товарна номенклатура. Незважаючи на таку оцінку, ряд країн використали Мінімальний список... як основу для створення своїх національних товарних класифікацій.
На межі 80-х і 90-х років найбільше поширення в практиці міжнародної торгівлі та митного регулювання більшості країн світу, міжнародних економічних організацій дістали три системи класифікації товарів:
1) номенклатура Ради митного співробітництва (НРМС), або Брюссельська митна номенклатура (БМН);
2) єдина товарна номенклатура зовнішньої торгівлі країн — членів Ради Економічної Взаємодопомоги (ЄТН ЗТ РЕВ);
3) стандартна міжнародна торговельна класифікація (СМТК) ООН.
Усі три міжнародні системи номенклатури товарів були побудовані на базі різних класифікаційних принципів і мали різний ступінь деталізації товарних позицій (груп). Зрозуміло, що на практиці ця ситуація значно ускладнювала зіставлення статистичних даних про товарну структуру експортно-імпортних поставок різних країн, що використовували різні товарні номенклатури. Навіть при збігу найменувань товарних груп або розділів різних систем товарних номенклатур, зміст їх міг бути різним.
Номенклатура Ради митного співробітництва (НРМС)
Номенклатура Ради митного співробітництва була розроблена на базі Брюссельської митної номенклатури (БМН), яку застосовували в торгівлі між собою західноєвропейські країни з 1951 року. НРМС є однією з найпоширеніших у практиці міжнародної торгівлі. Брюссельська митна номенклатура була митно-тарифною і одночасно міжнародною торговельною класифікацією і класифікаційною схемою для митних тарифів. Основною ознакою початкового варіанта, за яким об'єднувались товари у групи, був характер матеріалів, з яких вони виготовлялись. Тому структуру БМН необхідно було з часом трансформувати, перегрупувати та ким чином, щоб вона відповідала новим принципам побудови за критеріями структури економічної статистики. Відповідно до цих критеріїв товари повинні були об'єднуватись в групи (розділи) за такими узагальнюючими категоріями, як сировинні товари, машини та обладнання і т. п., та за ознаками ступеня обробки товарів та їх галузевого походження.
Удосконалення Брюссельської митної номенклатури, її трансформація «вилилась» у створення нового проекту Брюссельської номенклатури, який дістав назву Номенклатура Ради митного співробітництва (НРМС). На відміну від початкового варіанта БМН, в основу класифікаційної системи НРМС були покладені принципи ступеня переробки і походження товарів. Характерною особливістю НРМС є те, що номери розділів не включені в товарні коди (цифри).
НРМС в останній редакції має 21 розділ, 99 груп товарів, 1011 товарних груп.
Номенклатура Ради митного співробітництва заснована на чотирирозрядному позначенні товарів. Тобто, всі товари поділені на 99 груп, а кожна група, незалежно від її належності до певного розділу, теж включає 99 підгруп, пронумерованих від 01 до 99.
На основі НРМС побудована Комбінована номенклатура європейського економічного співтовариства, яка введена в дію з 1 січня 1988 р.
Принципи НРМС пізніше були використані при створенні Гармонізованої системи опису та кодування товарів (ТС).
Єдина товарна номенклатура зовнішньої торгівлі (ЄТН ЗТ РЕВ)
Ця система була головним класифікатором товарів у зовнішньоекономічній діяльності Радянського Союзу та інших країн — членів Ради Економічної Взаємодопомоги. Вона функціонувала з 1962 по 1991 р. Розробка цієї номенклатури проводилась за участю фахівців країн — членів РЕВ. Підготовка до публікації була доручена Відділу статистики Секретаріату РЕВ. Після врахування зауважень і пропозицій країн — членів РЕВ доопрацьований варіант був прийнятий і виданий в 1962 р. під назвою Єдина товарна номенклатура зовнішньої торгівлі країн — членів РЕВ.
Ця система товарної номенклатури об'єднувала товари за їх визначенням у народному господарстві, їх походженням та ступенем обробки товару. Крім цього, вона дозволяла розподілити товари на засоби виробництва і предмети споживання, на основні та обігові кошти, на вироби промисловості і сільського господарства. Прийнята класифікація давала можливість створювати додаткові угрупування експорту або імпорту товарів за різними економічними ознаками.
Загалом, ЄТН ЗТ РЕВ мала 9 розділів, які включали 57 товарних груп, 325 підгруп, 4200 товарних позицій і понад 10000 субпозицій.
Важливою відмінністю від інших товарних номенклатур ЄТН ЗТ РЕВ була присутність у ній додаткового «нульового» розділу, до якого входили виробничі операції (розділ 0 — «Операції (послуги) матеріального характеру»).
Застосування цієї товарної номенклатури дозволяло забезпечувати співвідношення планових і звітних показників у зовнішній торгівлі як у межах однієї країни, так і межах співдружності РЕВ.
Щодо зв'язку (зіставлення) з іншими міжнародними класифікаціями, то це здійснювалось за допомогою перехідних таблиць.
До складу ЄТН ЗТ РЕВ входили такі 10 розділів (табл. 5).
У системі ЄТН ЗТ РЕВ був прийнятий семизначный код. Перший знак позначав код (№) розділу. Два перших знаки визначали групу, три перших знака — підгрупу, п'ять знаків – для позначення товарних позицій, сім знаків — для позначення товарної субпозиції. Така нумерація дозволяла розширити номенклатуру, якщо це було потрібним. Подібна можливість з'являлась завдяки наявності вільних номерів у підгрупах і товарних позиціях.
Така структура товарної номенклатури дозволяла проводити статистичний облік не тільки в межах товарних найменувань, а і в разі потреби виокремлювати види, сорти і марки товарів. Ця деталізація обліку товарів дозволяла глибше вивчати товарну структуру зовнішньої торгівлі, її географічну спрямованість і цінову динаміку.
ЄТН ЗТ РЕВ постійно вдосконалювалась. Щорічно до неї вносили доповнення та зміни. За час існування цієї товарної номенклатури було здійснено чотири її видання. Доповнення та зміни спричинені появою у виробництві та торгівлі нових видів товарів, змінами в товарній структурі зовнішньоторговельного обороту країн — членів РЕВ, динамікою обсягу торгівлі. ЄТН ЗТ PER віддзеркалювала товарну структуру зовнішньої торгівлі, але перелік товарів, включених до неї, був значно меншим, ніж перелік товарів, включених до Гармонізованої системи опису та кодування товарів.
І хоча ЄТН ЗТ РЕВ початково розроблялось як статистична товарна номенклатура, вона стала одночасно основою митного тарифу СРСР.
Стандартна міжнародна торговельна класифікація ООН (СМТК)
Ця система товарної номенклатури була запропонована Статистичною комісією ООН після її вивчення фахівцями багатьох держав. Надіслані до Статистичної комісії ООН відгуки і пропозиції урядів різних країн та спеціалізованих закладів ООН до цієї товарної номенклатури були узагальнені, і остаточний варіант її редакції був винесений на розгляд сесії Економічної і Соціальної Рад. У рішеннях цих органів констатувалися думки фахівців, що СМТК може бути основою для представлення даних з торгової статистики міжнародним організаціям. Враховуючи ці позитивні оцінки системи СМТК, Економічна і Соціальна Ради ООН 12 липня 1950 р. прийняла рекомендації, в яких наполегливо просить уряди різних країн використовувати цю Стандартну міжнародну торговельну класифікацію
шляхом:
1) прийняття цієї класифікаційної системи з такими змінами, які можуть бути необхідні для того, щоб задовольнити національні потреби, однак не порушуючи класифікації, або
2) шляхом перегрупування своїх статистичних даних відповідно до цієї схеми з метою досягнення порівняності даних міжнародної торгівлі.
Основною ознакою, за якою класифікувались товари в СМТК, була ознака послідовності обробки продуктів (товарів). Усі товари в цій системі товарної номенклатури розподілялись на три основних класи:
• сировина;
• напівфабрикати;
• готові вироби.
Така схема угруповання була з комбінована зі схемою, в якій головною ознакою є призначення товарів. Але за цією основною ознакою були об'єднані позиції лише нульового і першого розділів.
Одним з недоліків СМТК виявилось те, що деталізація розділів і товарних груп була дещо умовною. Наприклад, розділ 7 «Машини, обладнання і транспортні засоби» складався тільки з трьох груп, що надто мало. Така деталізація одного з найважливіших розділів товарної номенклатури явно відставала від сучасних вимог.
Іншим суттєвим недоліком СМТК було те, що вона не мала своєму складі угруповань товарів за ознакою їх належності до певних галузей народного господарства.
В цілому ж ця система дозволяла отримувати певну порівняність статистичних показників і на цій базі публікувати економічні огляди про стан світової торгівлі.
Використана література: Дудчак В.І. Митна справа. / В.І. Дудчак, О.В. Мартинюк. — 2002. — 100 с.: іл.
У практичній діяльності в сфері експортно-імпортних операцій українські учасники ЗЕД застосовують, як і в інших країнах СНД, Товарну номенклатуру зовнішньоекономічної діяльності країн — учасниць Співдружності Незалежних Держав (ТН ЗЕД СНД). Вона була прийнята як міжнародний класифікатор у сфері взаємної торгівлі рішенням глав урядів країн — учасниць СНД 3 листопада 1995 р.
Основою ТН ЗЕД СНД є Гармонізована система опису і кодування товарів (ГС), що використовується в практиці міжнародної торгівлі. Цілях до неї був довгим, важким і складним. Ще 31 грудня 1913 р. 29 країн підписали в Брюсселі Конвенцію, в якій брали на себе зобов'язання, зберігаючи для своїх публікацій національні системи класифікації і товарні номенклатури, складати і повідомляти спеціально створеному Міжнародному бюро зовнішньоторговельної статистики дані за єдиною спеціально створеною класифікацією і товарною номенклатурою. Так виникла перша в світовій практиці Брюссельська товарна номенклатура. Вона складалася з п'яти розділів, що включали 186 базових товарних позицій1:
Розділ І— Живі тварини. Містив 7 товарних позицій (1—7).
Розділ II— Продовольчі товари і напої. Включав 42 товарних позиції (8—49).
Розділ III— Сировина і напівфабрикати. Складався з 49 товарних позицій (50—98).
Розділ IV— Готові вироби. Цей розділ містив 84 товарні позиції(99—182).
Розділ V— Золото і срібло необроблені і в злитках, золоті і срібні монети — цей розділ мав 4 товарні позиції (183-186).
Після опублікування Брюссельської товарної номенклатури були виявлені її суттєві недоліки. Наприклад, недостатня деталізація номенклатури товарів і, як наслідок, незручність, неможливість її використання як загального, спільного для більшості країн світового стандарту. Тому ця система вдосконалювалась та одночасно створювалась нова товарна номенклатура — Мінімальний список товарів для статистики міжнародної торгівлі. Вона сформована напередодні Другої світової війни.
Особливості, ідеологія цієї номенклатури полягала в тому, що товари класифікувались, тобто розподілялись, за сукупностями від виду матеріалу, з якого вони виготовлені. Класифікація товарів за ознакою їх використання передбачалась лише у виключних випадках. Ця номенклатура в остаточному вигляді була опублікована в 1938 р. Всі товари в ній були розподілені на 17 розділів. Ці розділи включали 50 груп товарів, які складалися загалом з 456 базових товарних позицій:
Розділ II — Жири і масла, віск тваринного і рослинного походження — 2 групи.
Розділ III — Хімічні продукти та подібні до них — 4 групи.
Розділ IV —Каучук—1 група.
Розділ V — Лісоматеріали, пробка — 1 група.
Розділ VI — Папір — 1 група.
Розділ VII — Шкіри та вироби з них — 3 групи.
Розділ VIII — Текстильні товари — 4 групи.
Розділ IX — Одяг і білизна — 4 групи.
Розділ X — Паливно, мастильні матеріали і подібні їм продукти — 1 група.
Розділ XI — Неметалеві мінерали та вироби з них — 4 групи.
Розділ XII — Дорогоцінні метали і дорогоцінні камні, перлини та вироби з них — 1 група.
Розділ XIII — Чорні і кольорові метали та вироби з них — 4 групи.
Розділ XIV — Машини, апарати і деталі до них, транспортні засоби — 3 групи.
Poзділ XV — Інші товари, що окремо не пойменовані, — 2 групи.
Розділ XVII — Золото необроблене і монети — 1 група.
Порівняно з Брюссельською товарною номенклатурою нова номенклатура зразка 1938 р. має більше розділів і деталізованіша у післявоєнні роки ця номенклатура постійно вдосконалювалась. Та, на думку фахівців, Мінімальний список... значно менше вплинув на розбудову національних товарних класифікацій, ніж Брюссельська товарна номенклатура. Незважаючи на таку оцінку, ряд країн використали Мінімальний список... як основу для створення своїх національних товарних класифікацій.
На межі 80-х і 90-х років найбільше поширення в практиці міжнародної торгівлі та митного регулювання більшості країн світу, міжнародних економічних організацій дістали три системи класифікації товарів:
1) номенклатура Ради митного співробітництва (НРМС), або Брюссельська митна номенклатура (БМН);
2) єдина товарна номенклатура зовнішньої торгівлі країн — членів Ради Економічної Взаємодопомоги (ЄТН ЗТ РЕВ);
3) стандартна міжнародна торговельна класифікація (СМТК) ООН.
Усі три міжнародні системи номенклатури товарів були побудовані на базі різних класифікаційних принципів і мали різний ступінь деталізації товарних позицій (груп). Зрозуміло, що на практиці ця ситуація значно ускладнювала зіставлення статистичних даних про товарну структуру експортно-імпортних поставок різних країн, що використовували різні товарні номенклатури. Навіть при збігу найменувань товарних груп або розділів різних систем товарних номенклатур, зміст їх міг бути різним.
Номенклатура Ради митного співробітництва (НРМС)
Номенклатура Ради митного співробітництва була розроблена на базі Брюссельської митної номенклатури (БМН), яку застосовували в торгівлі між собою західноєвропейські країни з 1951 року. НРМС є однією з найпоширеніших у практиці міжнародної торгівлі. Брюссельська митна номенклатура була митно-тарифною і одночасно міжнародною торговельною класифікацією і класифікаційною схемою для митних тарифів. Основною ознакою початкового варіанта, за яким об'єднувались товари у групи, був характер матеріалів, з яких вони виготовлялись. Тому структуру БМН необхідно було з часом трансформувати, перегрупувати та ким чином, щоб вона відповідала новим принципам побудови за критеріями структури економічної статистики. Відповідно до цих критеріїв товари повинні були об'єднуватись в групи (розділи) за такими узагальнюючими категоріями, як сировинні товари, машини та обладнання і т. п., та за ознаками ступеня обробки товарів та їх галузевого походження.
Удосконалення Брюссельської митної номенклатури, її трансформація «вилилась» у створення нового проекту Брюссельської номенклатури, який дістав назву Номенклатура Ради митного співробітництва (НРМС). На відміну від початкового варіанта БМН, в основу класифікаційної системи НРМС були покладені принципи ступеня переробки і походження товарів. Характерною особливістю НРМС є те, що номери розділів не включені в товарні коди (цифри).
НРМС в останній редакції має 21 розділ, 99 груп товарів, 1011 товарних груп.
Номенклатура Ради митного співробітництва заснована на чотирирозрядному позначенні товарів. Тобто, всі товари поділені на 99 груп, а кожна група, незалежно від її належності до певного розділу, теж включає 99 підгруп, пронумерованих від 01 до 99.
На основі НРМС побудована Комбінована номенклатура європейського економічного співтовариства, яка введена в дію з 1 січня 1988 р.
Принципи НРМС пізніше були використані при створенні Гармонізованої системи опису та кодування товарів (ТС).
Єдина товарна номенклатура зовнішньої торгівлі (ЄТН ЗТ РЕВ)
Ця система була головним класифікатором товарів у зовнішньоекономічній діяльності Радянського Союзу та інших країн — членів Ради Економічної Взаємодопомоги. Вона функціонувала з 1962 по 1991 р. Розробка цієї номенклатури проводилась за участю фахівців країн — членів РЕВ. Підготовка до публікації була доручена Відділу статистики Секретаріату РЕВ. Після врахування зауважень і пропозицій країн — членів РЕВ доопрацьований варіант був прийнятий і виданий в 1962 р. під назвою Єдина товарна номенклатура зовнішньої торгівлі країн — членів РЕВ.
Ця система товарної номенклатури об'єднувала товари за їх визначенням у народному господарстві, їх походженням та ступенем обробки товару. Крім цього, вона дозволяла розподілити товари на засоби виробництва і предмети споживання, на основні та обігові кошти, на вироби промисловості і сільського господарства. Прийнята класифікація давала можливість створювати додаткові угрупування експорту або імпорту товарів за різними економічними ознаками.
Загалом, ЄТН ЗТ РЕВ мала 9 розділів, які включали 57 товарних груп, 325 підгруп, 4200 товарних позицій і понад 10000 субпозицій.
Важливою відмінністю від інших товарних номенклатур ЄТН ЗТ РЕВ була присутність у ній додаткового «нульового» розділу, до якого входили виробничі операції (розділ 0 — «Операції (послуги) матеріального характеру»).
Щодо зв'язку (зіставлення) з іншими міжнародними класифікаціями, то це здійснювалось за допомогою перехідних таблиць.
До складу ЄТН ЗТ РЕВ входили такі 10 розділів (табл. 5).
У системі ЄТН ЗТ РЕВ був прийнятий семизначный код. Перший знак позначав код (№) розділу. Два перших знаки визначали групу, три перших знака — підгрупу, п'ять знаків – для позначення товарних позицій, сім знаків — для позначення товарної субпозиції. Така нумерація дозволяла розширити номенклатуру, якщо це було потрібним. Подібна можливість з'являлась завдяки наявності вільних номерів у підгрупах і товарних позиціях.
Така структура товарної номенклатури дозволяла проводити статистичний облік не тільки в межах товарних найменувань, а і в разі потреби виокремлювати види, сорти і марки товарів. Ця деталізація обліку товарів дозволяла глибше вивчати товарну структуру зовнішньої торгівлі, її географічну спрямованість і цінову динаміку.
ЄТН ЗТ РЕВ постійно вдосконалювалась. Щорічно до неї вносили доповнення та зміни. За час існування цієї товарної номенклатури було здійснено чотири її видання. Доповнення та зміни спричинені появою у виробництві та торгівлі нових видів товарів, змінами в товарній структурі зовнішньоторговельного обороту країн — членів РЕВ, динамікою обсягу торгівлі. ЄТН ЗТ PER віддзеркалювала товарну структуру зовнішньої торгівлі, але перелік товарів, включених до неї, був значно меншим, ніж перелік товарів, включених до Гармонізованої системи опису та кодування товарів.
І хоча ЄТН ЗТ РЕВ початково розроблялось як статистична товарна номенклатура, вона стала одночасно основою митного тарифу СРСР.
Стандартна міжнародна торговельна класифікація ООН (СМТК)
Ця система товарної номенклатури була запропонована Статистичною комісією ООН після її вивчення фахівцями багатьох держав. Надіслані до Статистичної комісії ООН відгуки і пропозиції урядів різних країн та спеціалізованих закладів ООН до цієї товарної номенклатури були узагальнені, і остаточний варіант її редакції був винесений на розгляд сесії Економічної і Соціальної Рад. У рішеннях цих органів констатувалися думки фахівців, що СМТК може бути основою для представлення даних з торгової статистики міжнародним організаціям. Враховуючи ці позитивні оцінки системи СМТК, Економічна і Соціальна Ради ООН 12 липня 1950 р. прийняла рекомендації, в яких наполегливо просить уряди різних країн використовувати цю Стандартну міжнародну торговельну класифікацію
шляхом:
1) прийняття цієї класифікаційної системи з такими змінами, які можуть бути необхідні для того, щоб задовольнити національні потреби, однак не порушуючи класифікації, або
2) шляхом перегрупування своїх статистичних даних відповідно до цієї схеми з метою досягнення порівняності даних міжнародної торгівлі.
Основною ознакою, за якою класифікувались товари в СМТК, була ознака послідовності обробки продуктів (товарів). Усі товари в цій системі товарної номенклатури розподілялись на три основних класи:
• сировина;
• напівфабрикати;
• готові вироби.
Така схема угруповання була з комбінована зі схемою, в якій головною ознакою є призначення товарів. Але за цією основною ознакою були об'єднані позиції лише нульового і першого розділів.
Одним з недоліків СМТК виявилось те, що деталізація розділів і товарних груп була дещо умовною. Наприклад, розділ 7 «Машини, обладнання і транспортні засоби» складався тільки з трьох груп, що надто мало. Така деталізація одного з найважливіших розділів товарної номенклатури явно відставала від сучасних вимог.
Іншим суттєвим недоліком СМТК було те, що вона не мала своєму складі угруповань товарів за ознакою їх належності до певних галузей народного господарства.
В цілому ж ця система дозволяла отримувати певну порівняність статистичних показників і на цій базі публікувати економічні огляди про стан світової торгівлі.
Використана література: Дудчак В.І. Митна справа. / В.І. Дудчак, О.В. Мартинюк. — 2002. — 100 с.: іл.
