Климко Г.Н. Основи економічної теорії. Політекономічний аспект (1997)
18. Економіка розвинутих країн
Загальна характеристика
Зміни, що відбулися в останні десятиліття у структурі та динаміці світового розвитку, дістали відображення у співвідношенні та розташуванні основних економічних сил (підсистем) світового господарства. Наразі у світовому господарстві домінують промислово розвинуті країни. Існує значний розрив у рівнях економічного та соціального розвитку. Цю групу країн вирізняють високий рівень розвитку продуктивних сил на основі інформаційно-технологічного способу виробництва, інтенсивний тип відтворення економіки, всебічний розвиток ринкових відносин, підприємництва і конкуренції та водночас — досить значний державний сектор в економіці. В них зосереджено переважну частину виробничого, економічного та науково-технічного потенціалу світу.
Міжнародний валютний фонд виділяє групу із 23 країн, які він відносить до промислово розвинутих. Це США, Канада, Велика Британія, Японія, ФРН, Франція, Італія та ін. Місце цих країн у світовому господарстві характеризують дані таблиці 18.1.
Як видно з таблиці, промислово розвинуті країни загалом посідають провідні позиції у світовому господарстві. В них виробляється три чверті світового ВВП, на них припадає близько 60 % світового експорту та понад 63 % світового імпорту. Водночас переважна частка світового ВВП, експорту та імпорту належить семи провідним промислово розвинутим країнам. На них також припадає 72 % світової доданої вартості, створеної в галузі машинобудування та устаткування (табл. 18.2).
Про рівень економічного розвитку цих країн свідчить і той факт, що у третинному секторі економіки — секторі послуг — створюється найбільша частка їхнього валового внутрішнього продукту (в 2003 р. у країнах Європейського Союзу — 65 %, в Японії — 73 %, у США — 77 %.).
Щодо узагальнених основних ознак промислово розвинуті країни мають багато спільного в генетичному і функціональному аспектах.
Зміни, що відбулися в останні десятиліття у структурі та динаміці світового розвитку, дістали відображення у співвідношенні та розташуванні основних економічних сил (підсистем) світового господарства. Наразі у світовому господарстві домінують промислово розвинуті країни. Існує значний розрив у рівнях економічного та соціального розвитку. Цю групу країн вирізняють високий рівень розвитку продуктивних сил на основі інформаційно-технологічного способу виробництва, інтенсивний тип відтворення економіки, всебічний розвиток ринкових відносин, підприємництва і конкуренції та водночас — досить значний державний сектор в економіці. В них зосереджено переважну частину виробничого, економічного та науково-технічного потенціалу світу.
Міжнародний валютний фонд виділяє групу із 23 країн, які він відносить до промислово розвинутих. Це США, Канада, Велика Британія, Японія, ФРН, Франція, Італія та ін. Місце цих країн у світовому господарстві характеризують дані таблиці 18.1.
Як видно з таблиці, промислово розвинуті країни загалом посідають провідні позиції у світовому господарстві. В них виробляється три чверті світового ВВП, на них припадає близько 60 % світового експорту та понад 63 % світового імпорту. Водночас переважна частка світового ВВП, експорту та імпорту належить семи провідним промислово розвинутим країнам. На них також припадає 72 % світової доданої вартості, створеної в галузі машинобудування та устаткування (табл. 18.2).
Про рівень економічного розвитку цих країн свідчить і той факт, що у третинному секторі економіки — секторі послуг — створюється найбільша частка їхнього валового внутрішнього продукту (в 2003 р. у країнах Європейського Союзу — 65 %, в Японії — 73 %, у США — 77 %.).
Щодо узагальнених основних ознак промислово розвинуті країни мають багато спільного в генетичному і функціональному аспектах.
