Савельєв Є.В. Міжнародна економіка: теорія міжнародної торгівлі і фінансів (2001)
1. Теорема Рікардо про порівняльні переваги
1. Постановка питання І припущення. У попередній темі було розглянуто твердження англійця Д. Рікардо, який ще в 1817 році переконливо довів, що міжнародний обмін може відбуватися не тільки за наявності абсолютних цінових переваг, а й у випадку, коли країна не виробляє жодної продукції ефективніше (і, отже, з меншими затратами), ніж інша країна. Ідеї Д. Рікардо отримали в економічній науці назву теорії порівняльних переваг, яка стверджує, що міжнародний обмін можливий і бажаний, якщо внутрішні альтернативні ціни двох товарів у різних країнах різні, у результаті чого внутрішні співвідношення цін до встановлення торговельних відносин також різні. Зміст закону порівняльних переваг можна звести до твердження, що підставою для виникнення і розвитку міжнародної торгівлі може бути тільки різниця у витратах на виробництво товарів незалежно від абсолютної величини цих витрат. Цей закон становить собою подальший розвиток концепції альтернативної вартості. За спрощених припущень Д. Рікардо зумів звести відносні цінові переваги до виробничих переваг. Для подальшого розгляду і вивчення закону порівняльних переваг доцільно скористатися деякими припущеннями.
Припущення 1 ЩОДО функції виробництва. У спрощеному варіанті припущено, що функції виробництва лінійні, й це виражає незмінність (сталість) альтернативних витрат. Єдиним фактором виробництва в обох країнах є праця. Секторальні способи виробництва в обох країнах різні, що означає наявність відмінностей у продуктивності праці.
Виробничі функції задані у вигляді
Константи а., а* виражають витрати праці на одиницю продукції у відповідних країнах. В економічній літературі їх називають коефіцієнтами витрат або ресурсними коефіцієнтами. З формули 4.1 можна вивести, що ці коефіцієнти визначають як A./Q, Виробнича функція (рис. 4.1а) з tgа = І/а. обернена до функції витрат А. = atQ., представленої на рисунку 4.1 з tgв = а.. Продуктивність праці визначають: І/а. = Q/A..
Припущення 2 щодо забезпеченості факторами виробництва. В аналізі знову ж таки прийняті варіанти, коли в обох країнах кількість робочої сили або однакова (А =А*), або різна
(А =А*).
Припущення 3 щодо повної зайнятості. Математичне представлення повного використання
фактора виробництва «праця» за цією умовою має вираз At +A2 = А.
Припущення 4 щодо форми ринку. На ринку існує досконала конкуренція. Для неї характерні чотири основні риси: а) багато незалежних фірм виробляють однорідний продукт (отже, окрема фірма не може вплинути на ціну); б) нема юридичних, фінансових, технічних чи інших перешкод для прилучення до галузі; в) існує багато незалежних покупців, з яких ніхто не має впливу на ціну; г) кожна фірма повністю обізнана з вартістю та попитом як тепер, так і в майбутньому (економічного ризику та невпевненості не існує, і чисті прибутки є нульовими у довготерміновій рівновазі). Зрештою, головна мета фірм - максимізація прибутку, і кожна з них пристосовується до обсягу виробництва.
2. Припущення щодо передумови виникнення міжнародної торгівлі. Введення в аналіз умови щодо досконалої конкуренції потребує взяття до уваги ряду її якісних характеристик. Перш за все при досконалій конкуренції ціни товарів і факторів виробництва для окремої фірми є заданими величинами, а ставка заробітної плати (оплати за одиницю праці) в обох секторах країни ідентична, тобто:
1,= 12=1. -
Оскільки при досконалій конкуренції у довготерміновому періоді прибутку не отримують, ціна одиниці товару 1 задана кількісною величиною витрат праці на одиницю випущеної продукції (коефіцієнтом витрат), помноженою на ставку заробітної плати , яка існує на Батьківщині. Звідси:
Р, = а1l,
а для відношення цін товарів до початку торгівлі:
Твердження щодо доцільності експорту товару при порівняно меншій кількості праці порівняно із Закордоном: країна І (Батьківщина) експортує товар 1, якщо на Батьківщині для його виробництва потрібно затратити порівняно меншу кількість праці. Країна II (Закордон) експортує товар 2, якщо для виробництва цього товару вона затрачає менше праці.
Оскільки коефіцієнт витрат праці (ресурсний коефіцієнт) визначають як a. =A/Q., він є оберненою величиною до продуктивності праці v.. З рівняння а. = 1/v .для рівняння (4.2) отримуємо:
3. Альтернативні витрати. Умову 4.2 можна зобразити з допомогою кривої трансформації виробничих потужностей. Трансформаційна крива - це геометричне місце всіх комбінацій обсягів товарів,
які максимально можуть бути вироблені в економіці за наявних технології і факторів виробництва. На кожній з точок цієї кривої можна знайти рішення проблеми пошуку альтернативної вартості або кількості одиниць продукції, від якої слід відмовитися, щоб виготовити додаткову одиницю іншого товару.
Економічний сенс кривої трансформації виробничих можливостей полягає у врахуванні того, що в кожній економіці ресурси обмежені (перш за все це стосується праці). Поряд з тим, завжди існують альтернативні варіанти їх використання. Альтернатива, власне кажучи, полягає у тому, що збільшення виробництва одного товару означає часткову відмову від виробництва іншого. Співвідношення ресурсних коефіцієнтів різних товарів певної країни становить граничну норму трансформації. Вона характеризує можливості «перетворення» одного товару на інший шляхом переміщення праці з однієї в іншу галузь.
Графічно крива трансформації виробничих можливостей зображена на рисунку 4.2 при наявності одного фактора виробництва (праці), який відображений у вигляді прямої лінії. Це пояснюється тим, що альтернативні витрати виробництва певного товару, якщо їх вимірювати в одиницях іншого товару, завжди постійні. Враховуючи те, що нахил кривої трансформації визначають співвідношенням коефіцієнтів витрат на альтернативні товари країни, величина якого не залежить від можливих комбінацій обсягів випуску цих товарів, теорему Давіда Рікардо часто називають моделлю з постійними витратами виробництва (constant-cost model).
Зрозуміло, що може виникнути ситуація, за якою виробництво характеризується точками, котрі лежать у секторі, обмеженому осями координат та кривою трансформації виробничих можливостей. Але такий випадок означатиме, що рівень виробництва нижчий порівняно з потенційними можливостями. Цілком абстрактно можна уявити собі й інший варіант: виробництво, зображене точкою поза межами цього сектора. Але у реальному житті досягти таких обсягів випуску обох товарів неможливо через обмеженість ресурсів (праці).
Розглянемо Батьківщину із заданою кількістю робочої сили А. Із А2 = a2Q2 та використання фактора виробництва в секторі 1 At =A- А2 отримаємо для використання праці в секторі 1:
Аі = ~А - a2Q2-
Перетворивши рівняння 4.1 для сектора 1 з урахуваннями даного виразу, отримаємо зв'язок між Ql та Q2 - трансформаційну криву:
Оскільки ресурсні коефіцієнти сталі (у випадку моделі Д. Рікардо), трансформаційна крива є прямою.
Ступінь зростання трансформаційної кривої або гранична норма трансформації dQ/dQ2 показує, наскільки слід зменшити виробництво товару 1, якщо виробництво товару 2 збільшується на безкінечно малу одиницю. Гранична норма трансформації відображає альтернативні витрати. Під ними розуміють витрати «втрачених можливостей». Альтернативні витрати на виробництво додаткової одиниці товару 2 полягають у відмові від виробництва певної кількості товару 1. У моделі Д. Рікардо гранична норма трансформації задана:
Підстановкою цього виразу для граничної норми трансформації у вираз 4.2 отримуємо альтернативне формулювання передумови торгівлі:
Цю умову можна представити графічно порівнянням двох кутів на рисунку 4.3 tga < tga.
Твердження щодо доцільності експорту товару за сприятливіших альтернативних витрат на його виробництво до торгівлі: країна І (Батьківщина) експортує товар 1, коли вона до торгівлі при виробництві додаткової одиниці товару 1 змушена відмовитися від порівняно меншої кількості товару 2, ніж країна II (Закордон), отже, коли в неї сприятливіші альтернативні витрати для товару 1 до торгівлі.
4. Числовий приклад. Для розуміння даного твердження варто звернутися до числового прикладу. Нехай коефіцієнти витрат задані таблицею 4.1.
Зверніть увагу, що країні II (Закордону) для виробництва одиниці обох товарів потрібно залучити набагато менше праці, тому за наявної кількості трудових ресурсів
обидва товари можна виробляти з більшою вигодою. І все ж торгівля здійснюється. Умова для цього
0,3/1,2 < 0,2/0,4
виконана, тобто країна І експортує товар 1, а країна II - товар 2. При ідентичному обсязі факторів виробництва у кількості 18 одиниць праці трансформаційні криві в обох економіках мають вигляд:
Ці трансформаційні криві зображені на рисунку 4.3.
5. Прибутки від зовнішньої торгівлі. Після впровадження торгівлі на світовому ринку для
обох країн настане єдине цінове співвідношення, оскільки відповідно до припущення не існує жодних торгових перешкод. Цінове співвідношення на світовому ринку повинно перебувати в межах цінових співвідношень до торгівлі. У подальшому припущено, що нове співвідношення цін становить 1:3.
У даному прикладі країна І в умовах автаркії має відмовитися від чотирьох одиниць товару 1 на користь одиниці товару 2, а після започаткування торгівлі - лише від трьох одиниць. Пряма UI відображає мінове співвідношення після впровадження торгівлі й визначає максимальну споживчу можливість країни І, коли вона спеціалізується тільки на товарі 1 й імпортує товар 2. Крива SJ показує максимальну споживчу можливість країни II, коли вона спеціалізується на товарі 2. До впровадження торгівлі із Закордоном можна було виробляти замість одиниці товару 2 дві одиниці товару 1 завдяки існуючому використанню факторів виробництва, а в результаті міжнародної торгівлі - три одиниці.
Твердження щодо забезпечення зовнішньої торгівлі: у результаті перевищення рівня споживання меж виробничих можливостей через зовнішню торгівлю країна може досягти рівня споживання, який перебуває за межами її виробничих можливостей. Отже, зовнішня торгівля приносить користь для добробуту.
6. вигоди для малої країни. Вигоди для добробуту країни при заданому попиті тим більші,
чим значніша різниця між співвідношенням цін після торгівлі та співвідношенням цін при автаркії. Оскільки відношення цін після започаткування торгівлі у малій країні зміниться сильніше, ніж у великій, можна очікувати і відповідних вигод у кожній з них.
Твердження щодо більших можливостей малої країни порівняно з великою для підвищення добробуту завдяки зовнішній торгівлі: вигоди від зовнішньої торгівлі для добробуту в малій країні більші, ніж у великій.
7. Процеси адаптації. Рисунок 4.3 дає змогу зробити перше твердження щодо процесів адаптації
після започаткування торгівлі. Припустимо, до торгівлі рівень виробництва і споживання у країні І перебуває у точці А, а в країні II - у точці В. Батьківщина спеціалізується на виробництві товару 1, і обсяг її виробництва позначено точкою U. Нехай нова точка споживання (витрат) буде А'. Точки споживання і виробництва розходяться. Обсяг UV товару 1 експортується, а обсяг VA' товару 2 імпортується. Трикутник UVA' називається також трикутником торгівлі.
Закордон спеціалізується на виробництві товару 2 й експортує обсяг RS товару 2, який відповідає імпорту країни І. Країна II імпортує RB', тобто обсяг експорту країни І. Трикутник торгівлі Закордону - SRB'.
Твердження щодо спеціалізації на виробництві товару, який характеризується порівняльними перевагами у витратах: після відкриття кордонів країни повністю спеціалізуються на виробництві того товару, для якого в них є порівняльна перевага у витратах (однак це має інший вигляд у випадку, коли країна велика (див. нижче)).
Зрештою, на рисунку 4.3 можна також побачити, що теорема Рікардо про порівняльні витрати діє і тоді, коли в обох країнах неоднакова забезпеченість факторами виробництва.
Забезпеченість факторами виробництва не впливає на ступінь зростання трансформаційних кривих.
8. Рівновага. Можливі плани обміну в обох економіках (експорту імпорт.*) можна побачити на
рисунку 4.3. Тобто їх реалізація не гарантована при кожному довільному реальному міновому співвідношенні. Відносна ціна має бути встановлена так, щоб існувала консистенція кількості. Це означає, що на ринку експорту-імпорту панує рівновага, отже, на світовому ринку плани виробників відповідають планам споживачів. Іншими словами, можна уявити собі відносну ціну, при якій Батьківщина пропонує на експорт більше товарів, ніж Закордон має намір купити при даному співвідношенні цін. При яких відносинах
обміну існує ця кількісна консистенція, буде пояснено у темі 10 при визначенні «відносин
обміну». Щодо рисунка 4.3 вимога консистенції означає, що торгові трикутники в обох
країнах є ідентичними.
9. Абсолютні цінові переваги проти відносних. У даному числовому прикладі наведений,
на перший погляд, вражаючий випадок, коли країна II (Закордон) має абсолютну перевагу у витратах при виробництві обох товарів, оскільки вона може виробляти обидва товари з меншими затратами праці. І все ж, незважаючи на абсолютні переваги країни у виробництві обох товарів, міжнародний обмін здійснюють, якщо є порівняльні відмінності у витратах.
Таке судження про важливість порівняльних витрат часто незрозуміле студентам. Вони висувають контраргументи, вважаючи, що, наприклад, агент у сфері зовнішньої торгівлі відповідно до своїх ресурсів орієнтується не на порівняльні, а на абсолютні цінові різниці. Що можна про це сказати?
Уявімо, що країна II має абсолютну перевагу в обох товарах. Надалі припустимо, що ставка заробітної плати в обох країнах є ідентичною. Цінова перевага залежить від існуючого обмінного курсу у вихідній ситуації. Уявімо, що встановлений державо обмінний курс не шкодить абсолютній перевазі у витратах країни II для обох товарів, наприклад, 1:1. У цій ситуації в країні І (Україні) формуватиметься попит на обидва товари країни II (США). У свою чергу, попит країни І на товари країни II приводитиме до збільшення попиту на іноземну валюту. Валюта країни II стане дорожчою для країни І. Обмінний курс, визначений на одиницю валюти країни II (доларовий курс), зросте. У результаті підвищеного курсу знизиться абсолютна цінова перевага. Одночасно
звузиться абсолютна цінова втрата країни І, оскільки внутрішні продукти стануть дешевшими для Закордону в результаті зміни курсу. За умов зростання курсу долара до 1,6:1 країна І отримує абсолютну цінову перевагу при товарі 1 (0,3 < 0,2
Припущення 1 ЩОДО функції виробництва. У спрощеному варіанті припущено, що функції виробництва лінійні, й це виражає незмінність (сталість) альтернативних витрат. Єдиним фактором виробництва в обох країнах є праця. Секторальні способи виробництва в обох країнах різні, що означає наявність відмінностей у продуктивності праці.
Виробничі функції задані у вигляді
Константи а., а* виражають витрати праці на одиницю продукції у відповідних країнах. В економічній літературі їх називають коефіцієнтами витрат або ресурсними коефіцієнтами. З формули 4.1 можна вивести, що ці коефіцієнти визначають як A./Q, Виробнича функція (рис. 4.1а) з tgа = І/а. обернена до функції витрат А. = atQ., представленої на рисунку 4.1 з tgв = а.. Продуктивність праці визначають: І/а. = Q/A..
Припущення 2 щодо забезпеченості факторами виробництва. В аналізі знову ж таки прийняті варіанти, коли в обох країнах кількість робочої сили або однакова (А =А*), або різна
(А =А*).
Припущення 3 щодо повної зайнятості. Математичне представлення повного використання
фактора виробництва «праця» за цією умовою має вираз At +A2 = А.
2. Припущення щодо передумови виникнення міжнародної торгівлі. Введення в аналіз умови щодо досконалої конкуренції потребує взяття до уваги ряду її якісних характеристик. Перш за все при досконалій конкуренції ціни товарів і факторів виробництва для окремої фірми є заданими величинами, а ставка заробітної плати (оплати за одиницю праці) в обох секторах країни ідентична, тобто:
1,= 12=1. -
Оскільки при досконалій конкуренції у довготерміновому періоді прибутку не отримують, ціна одиниці товару 1 задана кількісною величиною витрат праці на одиницю випущеної продукції (коефіцієнтом витрат), помноженою на ставку заробітної плати , яка існує на Батьківщині. Звідси:
Р, = а1l,
а для відношення цін товарів до початку торгівлі:
Твердження щодо доцільності експорту товару при порівняно меншій кількості праці порівняно із Закордоном: країна І (Батьківщина) експортує товар 1, якщо на Батьківщині для його виробництва потрібно затратити порівняно меншу кількість праці. Країна II (Закордон) експортує товар 2, якщо для виробництва цього товару вона затрачає менше праці.
Оскільки коефіцієнт витрат праці (ресурсний коефіцієнт) визначають як a. =A/Q., він є оберненою величиною до продуктивності праці v.. З рівняння а. = 1/v .для рівняння (4.2) отримуємо:
3. Альтернативні витрати. Умову 4.2 можна зобразити з допомогою кривої трансформації виробничих потужностей. Трансформаційна крива - це геометричне місце всіх комбінацій обсягів товарів,
які максимально можуть бути вироблені в економіці за наявних технології і факторів виробництва. На кожній з точок цієї кривої можна знайти рішення проблеми пошуку альтернативної вартості або кількості одиниць продукції, від якої слід відмовитися, щоб виготовити додаткову одиницю іншого товару.
Економічний сенс кривої трансформації виробничих можливостей полягає у врахуванні того, що в кожній економіці ресурси обмежені (перш за все це стосується праці). Поряд з тим, завжди існують альтернативні варіанти їх використання. Альтернатива, власне кажучи, полягає у тому, що збільшення виробництва одного товару означає часткову відмову від виробництва іншого. Співвідношення ресурсних коефіцієнтів різних товарів певної країни становить граничну норму трансформації. Вона характеризує можливості «перетворення» одного товару на інший шляхом переміщення праці з однієї в іншу галузь.
Графічно крива трансформації виробничих можливостей зображена на рисунку 4.2 при наявності одного фактора виробництва (праці), який відображений у вигляді прямої лінії. Це пояснюється тим, що альтернативні витрати виробництва певного товару, якщо їх вимірювати в одиницях іншого товару, завжди постійні. Враховуючи те, що нахил кривої трансформації визначають співвідношенням коефіцієнтів витрат на альтернативні товари країни, величина якого не залежить від можливих комбінацій обсягів випуску цих товарів, теорему Давіда Рікардо часто називають моделлю з постійними витратами виробництва (constant-cost model).
Зрозуміло, що може виникнути ситуація, за якою виробництво характеризується точками, котрі лежать у секторі, обмеженому осями координат та кривою трансформації виробничих можливостей. Але такий випадок означатиме, що рівень виробництва нижчий порівняно з потенційними можливостями. Цілком абстрактно можна уявити собі й інший варіант: виробництво, зображене точкою поза межами цього сектора. Але у реальному житті досягти таких обсягів випуску обох товарів неможливо через обмеженість ресурсів (праці).
Аі = ~А - a2Q2-
Перетворивши рівняння 4.1 для сектора 1 з урахуваннями даного виразу, отримаємо зв'язок між Ql та Q2 - трансформаційну криву:
Оскільки ресурсні коефіцієнти сталі (у випадку моделі Д. Рікардо), трансформаційна крива є прямою.
Ступінь зростання трансформаційної кривої або гранична норма трансформації dQ/dQ2 показує, наскільки слід зменшити виробництво товару 1, якщо виробництво товару 2 збільшується на безкінечно малу одиницю. Гранична норма трансформації відображає альтернативні витрати. Під ними розуміють витрати «втрачених можливостей». Альтернативні витрати на виробництво додаткової одиниці товару 2 полягають у відмові від виробництва певної кількості товару 1. У моделі Д. Рікардо гранична норма трансформації задана:
Підстановкою цього виразу для граничної норми трансформації у вираз 4.2 отримуємо альтернативне формулювання передумови торгівлі:
Цю умову можна представити графічно порівнянням двох кутів на рисунку 4.3 tga < tga.
Твердження щодо доцільності експорту товару за сприятливіших альтернативних витрат на його виробництво до торгівлі: країна І (Батьківщина) експортує товар 1, коли вона до торгівлі при виробництві додаткової одиниці товару 1 змушена відмовитися від порівняно меншої кількості товару 2, ніж країна II (Закордон), отже, коли в неї сприятливіші альтернативні витрати для товару 1 до торгівлі.
4. Числовий приклад. Для розуміння даного твердження варто звернутися до числового прикладу. Нехай коефіцієнти витрат задані таблицею 4.1.
Зверніть увагу, що країні II (Закордону) для виробництва одиниці обох товарів потрібно залучити набагато менше праці, тому за наявної кількості трудових ресурсів
обидва товари можна виробляти з більшою вигодою. І все ж торгівля здійснюється. Умова для цього
0,3/1,2 < 0,2/0,4
виконана, тобто країна І експортує товар 1, а країна II - товар 2. При ідентичному обсязі факторів виробництва у кількості 18 одиниць праці трансформаційні криві в обох економіках мають вигляд:
Ці трансформаційні криві зображені на рисунку 4.3.
обох країн настане єдине цінове співвідношення, оскільки відповідно до припущення не існує жодних торгових перешкод. Цінове співвідношення на світовому ринку повинно перебувати в межах цінових співвідношень до торгівлі. У подальшому припущено, що нове співвідношення цін становить 1:3.
У даному прикладі країна І в умовах автаркії має відмовитися від чотирьох одиниць товару 1 на користь одиниці товару 2, а після започаткування торгівлі - лише від трьох одиниць. Пряма UI відображає мінове співвідношення після впровадження торгівлі й визначає максимальну споживчу можливість країни І, коли вона спеціалізується тільки на товарі 1 й імпортує товар 2. Крива SJ показує максимальну споживчу можливість країни II, коли вона спеціалізується на товарі 2. До впровадження торгівлі із Закордоном можна було виробляти замість одиниці товару 2 дві одиниці товару 1 завдяки існуючому використанню факторів виробництва, а в результаті міжнародної торгівлі - три одиниці.
Твердження щодо забезпечення зовнішньої торгівлі: у результаті перевищення рівня споживання меж виробничих можливостей через зовнішню торгівлю країна може досягти рівня споживання, який перебуває за межами її виробничих можливостей. Отже, зовнішня торгівля приносить користь для добробуту.
6. вигоди для малої країни. Вигоди для добробуту країни при заданому попиті тим більші,
чим значніша різниця між співвідношенням цін після торгівлі та співвідношенням цін при автаркії. Оскільки відношення цін після започаткування торгівлі у малій країні зміниться сильніше, ніж у великій, можна очікувати і відповідних вигод у кожній з них.
Твердження щодо більших можливостей малої країни порівняно з великою для підвищення добробуту завдяки зовнішній торгівлі: вигоди від зовнішньої торгівлі для добробуту в малій країні більші, ніж у великій.
7. Процеси адаптації. Рисунок 4.3 дає змогу зробити перше твердження щодо процесів адаптації
після започаткування торгівлі. Припустимо, до торгівлі рівень виробництва і споживання у країні І перебуває у точці А, а в країні II - у точці В. Батьківщина спеціалізується на виробництві товару 1, і обсяг її виробництва позначено точкою U. Нехай нова точка споживання (витрат) буде А'. Точки споживання і виробництва розходяться. Обсяг UV товару 1 експортується, а обсяг VA' товару 2 імпортується. Трикутник UVA' називається також трикутником торгівлі.
Закордон спеціалізується на виробництві товару 2 й експортує обсяг RS товару 2, який відповідає імпорту країни І. Країна II імпортує RB', тобто обсяг експорту країни І. Трикутник торгівлі Закордону - SRB'.
Твердження щодо спеціалізації на виробництві товару, який характеризується порівняльними перевагами у витратах: після відкриття кордонів країни повністю спеціалізуються на виробництві того товару, для якого в них є порівняльна перевага у витратах (однак це має інший вигляд у випадку, коли країна велика (див. нижче)).
Зрештою, на рисунку 4.3 можна також побачити, що теорема Рікардо про порівняльні витрати діє і тоді, коли в обох країнах неоднакова забезпеченість факторами виробництва.
Забезпеченість факторами виробництва не впливає на ступінь зростання трансформаційних кривих.
8. Рівновага. Можливі плани обміну в обох економіках (експорту імпорт.*) можна побачити на
рисунку 4.3. Тобто їх реалізація не гарантована при кожному довільному реальному міновому співвідношенні. Відносна ціна має бути встановлена так, щоб існувала консистенція кількості. Це означає, що на ринку експорту-імпорту панує рівновага, отже, на світовому ринку плани виробників відповідають планам споживачів. Іншими словами, можна уявити собі відносну ціну, при якій Батьківщина пропонує на експорт більше товарів, ніж Закордон має намір купити при даному співвідношенні цін. При яких відносинах
обміну існує ця кількісна консистенція, буде пояснено у темі 10 при визначенні «відносин
обміну». Щодо рисунка 4.3 вимога консистенції означає, що торгові трикутники в обох
країнах є ідентичними.
9. Абсолютні цінові переваги проти відносних. У даному числовому прикладі наведений,
на перший погляд, вражаючий випадок, коли країна II (Закордон) має абсолютну перевагу у витратах при виробництві обох товарів, оскільки вона може виробляти обидва товари з меншими затратами праці. І все ж, незважаючи на абсолютні переваги країни у виробництві обох товарів, міжнародний обмін здійснюють, якщо є порівняльні відмінності у витратах.
Таке судження про важливість порівняльних витрат часто незрозуміле студентам. Вони висувають контраргументи, вважаючи, що, наприклад, агент у сфері зовнішньої торгівлі відповідно до своїх ресурсів орієнтується не на порівняльні, а на абсолютні цінові різниці. Що можна про це сказати?
Уявімо, що країна II має абсолютну перевагу в обох товарах. Надалі припустимо, що ставка заробітної плати в обох країнах є ідентичною. Цінова перевага залежить від існуючого обмінного курсу у вихідній ситуації. Уявімо, що встановлений державо обмінний курс не шкодить абсолютній перевазі у витратах країни II для обох товарів, наприклад, 1:1. У цій ситуації в країні І (Україні) формуватиметься попит на обидва товари країни II (США). У свою чергу, попит країни І на товари країни II приводитиме до збільшення попиту на іноземну валюту. Валюта країни II стане дорожчою для країни І. Обмінний курс, визначений на одиницю валюти країни II (доларовий курс), зросте. У результаті підвищеного курсу знизиться абсолютна цінова перевага. Одночасно
звузиться абсолютна цінова втрата країни І, оскільки внутрішні продукти стануть дешевшими для Закордону в результаті зміни курсу. За умов зростання курсу долара до 1,6:1 країна І отримує абсолютну цінову перевагу при товарі 1 (0,3 < 0,2
