Жорін Ф.Л. Правові засади митної справи України (2005)
Постанови митного органу та їх юридичне значення
Відповідно до ст. 140 МК, після розгляду справи про порушення митних правил посадова особа митного органу, зазначена в ст. 135 МК, виносить одне з рішень (постанов):
f про накладання адміністративного стягнення;
f про припинення провадження у справі;
f про порушення кримінальної справи і провадження дізнань у справі про контрабанду.
Постанова повинна містити:
f найменування митного органу, від імені якого винесено по станову;
f дату розгляду справи;
f відомості про особу, щодо якої розглядається справа, якщо цю особу встановлено;
f викладення обставин, установлених при розгляді справи;
f посилання на статтю МК, що передбачає відповідальність за вчинене порушення;
f прийняття по справі рішення;
f строки та порядок оскарження постанови.
Копія постанови протягом 3-х днів з дня її винесення вручається або надсилається особі, щодо якої її винесено. Постанова вважається врученою, навіть якщо особа, щодо якої винесено постанову, не знаходилася у визначеному нею місці проживання, перебування, або це місце було вказано нею неправильно.
У ст. 140 МК зазначається, якщо особу, що скоїла ПМП, не встановлено, то сповіщення заінтересованих організацій і осіб про прийняття у справі рішення здійснюється у порядку, визначеному Держмитслужбою. Це положення ще раз демонструє незавершеність законного регулювання всіх моментів провадження у справах про порушення митних правил.
У Митному кодексі також не визначено, якою мовою ведеться провадження у справах про ПМП, тому тут треба, керуватися Законом про мову.
На відмінну від МК Російської Федерації МК України ніяк не регламентує ситуації, що часто зустрічається на практиці, коли необхідно об'єднання або виділення матеріалів у справах про ПМП. В Росії це робиться за постановою начальника митного органу або посадової особи, яка проводить провадження у справі.
МК також не регламентує порядок зберігання інформації, яка стала відомою під час провадження у справах про ПМП. Це суттєвий момент в умовах ринкової економіки та конкуренції.
Заслуговує на увагу, що в ст. 122 МК вказується на необхідність при складанні протоколу зачитати права особі, яка вчинила правопорушення. Разом з тим МК України не називає таких прав, на відміну від МК Російської Федерації, ст. 308 якого їх визначає:
f знати, за яке порушення митних правил особа притягується до відповідальності;
f знайомитися з матеріалами після закінчення провадження бо під час розгляду, робити виписки; « давати пояснення;
f пред'являти докази;
f робити заяви, відводи;
f на випадок адміністративного затримання користуватися послугами адвоката;
f використовувати рідну мову та послуги перекладачів;
f оскаржувати постанови по справі.
У проекті МК необхідно також передбачити таке положення при розгляді справи про ПМП, як повернення справи для додаткового провадження.
Постанови митного органу у справі про порушення митних правил є офіційними і підлягають обов'язковому виконанню.
Жорін, Ф.Л. Правові засади митної справи України: Навч. посібник: За заг. ред. Ф.Л. Жоріна / Ф.Л. Жорін, І.Н. Звягіна. — К.: Магістр - ХХІ сторіччя, 2005.
f про накладання адміністративного стягнення;
f про припинення провадження у справі;
f про порушення кримінальної справи і провадження дізнань у справі про контрабанду.
Постанова повинна містити:
f найменування митного органу, від імені якого винесено по станову;
f дату розгляду справи;
f відомості про особу, щодо якої розглядається справа, якщо цю особу встановлено;
f викладення обставин, установлених при розгляді справи;
f посилання на статтю МК, що передбачає відповідальність за вчинене порушення;
f строки та порядок оскарження постанови.
Копія постанови протягом 3-х днів з дня її винесення вручається або надсилається особі, щодо якої її винесено. Постанова вважається врученою, навіть якщо особа, щодо якої винесено постанову, не знаходилася у визначеному нею місці проживання, перебування, або це місце було вказано нею неправильно.
У ст. 140 МК зазначається, якщо особу, що скоїла ПМП, не встановлено, то сповіщення заінтересованих організацій і осіб про прийняття у справі рішення здійснюється у порядку, визначеному Держмитслужбою. Це положення ще раз демонструє незавершеність законного регулювання всіх моментів провадження у справах про порушення митних правил.
У Митному кодексі також не визначено, якою мовою ведеться провадження у справах про ПМП, тому тут треба, керуватися Законом про мову.
На відмінну від МК Російської Федерації МК України ніяк не регламентує ситуації, що часто зустрічається на практиці, коли необхідно об'єднання або виділення матеріалів у справах про ПМП. В Росії це робиться за постановою начальника митного органу або посадової особи, яка проводить провадження у справі.
МК також не регламентує порядок зберігання інформації, яка стала відомою під час провадження у справах про ПМП. Це суттєвий момент в умовах ринкової економіки та конкуренції.
Заслуговує на увагу, що в ст. 122 МК вказується на необхідність при складанні протоколу зачитати права особі, яка вчинила правопорушення. Разом з тим МК України не називає таких прав, на відміну від МК Російської Федерації, ст. 308 якого їх визначає:
f знати, за яке порушення митних правил особа притягується до відповідальності;
f знайомитися з матеріалами після закінчення провадження бо під час розгляду, робити виписки; « давати пояснення;
f пред'являти докази;
f робити заяви, відводи;
f на випадок адміністративного затримання користуватися послугами адвоката;
f використовувати рідну мову та послуги перекладачів;
f оскаржувати постанови по справі.
Постанови митного органу у справі про порушення митних правил є офіційними і підлягають обов'язковому виконанню.
Жорін, Ф.Л. Правові засади митної справи України: Навч. посібник: За заг. ред. Ф.Л. Жоріна / Ф.Л. Жорін, І.Н. Звягіна. — К.: Магістр - ХХІ сторіччя, 2005.
