Гребельник О.П. Основи митної справи (2003)
Сутність та місце митної вартості в системі митного оподаткування
Однією з найбільш важливих категорій не тільки в системі митного оподаткування, але й у системі митного контролю та митного оформлення є поняття митної вартості. Це пов'язано, насамперед, з ключовою роллю, яку відіграє митна вартість у системі митно-тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Функціональне призначення митної вартості товарів — це підґрунтя, на якому розраховуються більшість платежів, що здійснюються на митниці, — митний тариф, митні збори, акцизний збір та податок на додану вартість.
Наявність загальнодоступної методики і встановлених правил визначення митної вартості забезпечує усім учасникам зовнішньоекономічної діяльності рівні умови і дає змогу істотно підвищити впевненість при організації зовнішньоторговельних операцій, заздалегідь прорахувати всі необхідні економічні параметри укладених угод. Відсутність чітко визначених норм функціонування митної вартості зумовлює не тільки зниження фіскальних надходжень, але й створює сприятливе середовище для тінізації економічних відносин в митній системі.
Використовуючи різні методики визначення митної вартості, держава може посилювати фіскальну спрямованість митних платежів, застосовуючи, наприклад, комбіновані ставки мита, може стимулювати товаропотік у певному напрямі або, навпаки, перешкоджати імпорту
чи експорту товару у випадках формування митної вартості на адміністративно-фіксованій системі цін (мінімальні чи індикативні
ціни).
Проведені нами дослідження показують, що в залежності від застосування певного методу митної оцінки товарів ціна на товар може бути збільшена на 20—50%, а в окремих випадках і в два рази. Тому методи визначення ціни при ввезенні товарів також важливі для розрахунку суми імпортного мита, як і розмір самої митної ставки.
Зміна методів оцінки митної вартості може бути додатковим протекціоністським бар'єром на шляху імпортних товарів, а не тільки збільшувати обсяги митних нарахувань. Цей обмежувальний інструмент митної політики досить часто використовувався економічно розвинутими країнами, в тому числі й США. Серед існуючих способів визначення митної вартості в США найбільшого поширення набуло справляння мита з експортної вартості товару, а також застосування ціни американського внутрішнього ринку відносно аналогічних товарів. Внаслідок переходу від експортної ціни на американську внутрішню ціну фіскальний тиск збільшувався на 60-80%. З цієї причини в багатьох документах ЮНКТАД та ГАТТ американська методологія визначення митної вартості кваліфікувалася як серйозний і складний протекціоністський бар'єр.
Введення будь-якої системи оподатковування допускає, що для забезпечення ефективності її дії має використовуватись принаймні дві умови:
• встановлення чіткого порядку обчислення бази оподатковування, тобто визначення переліку основних елементів (структури) цієї вихідної бази і правил їх визначення;
• введення необхідних контролюючих механізмів, що дають можливість державі контролювати дотримання встановлених правил розрахунку бази оподаткування.
Митна вартість, з огляду на систему оподаткування, має визначатись як вартість товару, що використовується з метою митного обкладення, тобто слугує вихідною розрахунковою базою для нарахування адвалорних митних платежів.
Крім цього митна вартість є основою для ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законодавством України.
Оскільки об'єкт митного оподаткування є вартісною категорією, то митну вартість можна трактувати як суму витрат, понесених з даного товару імпортером до обумовленого пункту на митному кордоні незалежно від того, як фактично розподіляються витрати за контрактом. Тобто митна вартість при імпорті розраховується на основі реальних сум витрат при ввезенні товару.
Доцільно зауважити, що крім митної вартості у системі митного оподаткування використовується поняття фактурної вартості. Фактурна вартість — це сума, яка фактично виплачена або підлягає виплаті за товар, або має компенсуватися зустрічними поставками і фіксується у рахунку-фактурі, що подається до оплати. Величина фактурної вартості та склад витрат, що її формують, визначаються умовами зовнішньоекономічного контракту.
Різниця між митною та фактурною вартістю полягає, передусім, у різній функціональній значущості. Якщо митна вартість є основною для системи митного оподаткування, то фактурна вартість є основою системи валютного контролю, а також базою для розрахунку митної вартості. Тому митна вартість розраховується в національних грошових одиницях, а фактурна — у вільноконвертованій валюті, яка зазначається у рахунку-фактурі.
Крім фіскальних функцій, митна вартість прямо або побічно використовується і для інших митних цілей, таких як ведення митної статистики, перевірка обгрунтованості ціни товару при бартерних угодах, контроль за еквівалентністю зустрічних товарних операцій, валютний контроль при здійсненні експортно-імпортних операцій, контроль за дотриманням установлюваних вартісних квот, стягнення штрафів та застосування інших санкцій за порушення митних правил, передбачених законодавчими актами України.
Наявність ефективного механізму визначення і контролю митної вартості сприяє вирішенню завдань побудови ринкової економіки шляхом створення рівних конкурентних умов для суб'єктів, що здійснюють господарську діяльність, оскільки усі учасники зовнішньоекономічної діяльності діють за рівних умов з огляду на правила розрахунку встановленого законом мита і податків при ввезенні чи вивезенні товарів.
Митну вартість товарів можна розглядати як заявлену декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на
момент перетинання товарами митного кордону України відповідно. Отже, митна вартість — це ціна, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товар на момент перетинання митного кордону України, тобто, коли виконано всі необхідні формальності щодо ввезення товару в Україну чи вивезення його за її межі.
Введення чітких норм і правил визначення митної вартості ввезених товарів допускає (з боку держави в особі його відповідних структур) організацію ефективної системи контролю за їхнім дотриманням, що дасть можливість завдяки правильному визначенню бази оподатковування імпортних товарів забезпечити повноту надходжень прибутків від нарахування митних платежів до Державного бюджету
Процедура визначення і контролю митної вартості пов'язана із зовнішньоторговельною діяльністю, тому особливе значення має уніфікація митного законодавства торгуючих сторін. Це дає змогу учасникам зовнішньоекономічної діяльності значно полегшити організацію експортно-імпортних операцій, спростити митне оформлення товарів.
Оцінка товарів, що переміщаються через митний кордон, з метою визначення розміру стягнутих митних платежів є однією із найскладніших процедур у міжнародній митній практиці. Система визначення митної вартості, яка використовується нині, сформувалася не відразу. У даний час більшість країн, що беруть участь у зовнішній торгівлі, використовують одну з двох міжнародних систем визначення митної вартості. «Брюссельську» або «ГАТТівську». Лише невелика кількість країн, що не відіграють значної ролі в зовнішньоторговельному обороті, використовують власні національні методики визначення митної вартості товарів.
У 1950 р. за ініціативою ряду країн Західної Європи було укладено Конвенцію про створення уніфікованої методології визначення митної вартості товарів, підписану в Брюсселі. Відповідно до цього документа, Брюссельська митна вартість (БМВ) визначається як нормальна ціна товару (тобто ціна, що укладається між незалежними один від одного продавцем і покупцем за умов повної конкуренції відкритого ринку), визначена на умовах СІФ у місці перетинання митного кордону країни — імпортера товару.
До Конвенції про БМВ приєдналося понад 70 держав, і до 80-х pp. вона була найпоширенішою методикою визначення митної вартості
товару. Конвенція про БМВ закріпила її як уніфіковану методику західноєвропейської практики. США і Канада не підписали Конвенцію і не застосовували її положення у своїй митній практиці. Водночас багато країн, що застосовували БМВ, розглядали її як угоду, що уніфікувала швидше техніку визначення митної вартості, ніж її сутність.
Подальший розвиток зовнішньоторговельної практики вимагав певних змін у цій системі, розробки таких підходів до митної оцінки, які найбільшою мірою відповідали б потребам та інтересам більшості країн.
Результатом стало підписання в рамках Токійського раунду багатосторонніх торговельних угод, що проходили під егідою ГАТТ (1973-1979 pp.) і завершилися в 1979 р., у тому числі й Угоду про застосування ст. VII ГАТТ «Оцінка товарів для митних цілей».
Угода щодо митної оцінки ГАТТ, підписана на заключному етапі Токійського раунду, складається з чотирьох основних частин, а також вступу і трьох додатків. У частині І викладаються основні правила визначення митної вартості ввезених товарів. Частина II передбачає створення міжнародного органу з контролю за виконанням Угоди і вирішення суперечностей між сторонами, що підписали дану Угоду. У частині III передбачається спеціальний диференційований режим для країн, що розвиваються. Частина IV містить так звані остаточні умови, що стосуються питань визнання і приєднання до Угоди, умови дотримання Угоди.
Угоду підписали: Аргентина, Австралія, Австрія, Республіка Ботсвана, Бразилія, Канада, Чехословаччина, країни Спільного ринку, Фінляндія, Гонконг, Угорщина, Індія, Японія, Республіка Лесото, Республіка Малаві, Мексика, Нова Зеландія, Норвегія, Румунія, ПАР, Швеція, Швейцарія, Туреччина, США, Югославія, Зімбабве та інші країни.
Угода визначає митну вартість товару як ціну, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари при продажу з метою експорту до країни імпорту, скориговану з урахуванням встановлених додаткових нарахувань до цієї ціни. При цьому Угода встановлює чіткі умови застосування такого підходу до митної оцінки товарів, а також конкретний перелік можливих додаткових нарахувань до ціни угоди у тих випадках, коли вони не увійшли до цієї ціни, але були понесені покупцем.
Питання застосування системи митної оцінки, встановленої Угодою, були одним із предметів обговорення в перебігу останніх
багатосторонніх торговельних переговорів Уругвайського раунду. Заключний акт за результатами Уругвайського раунду цих переговорів, підписаний 15 квітня 1994 р. у м. Марракеш. Він включає «Угоду з виконання статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 p.». Дана угода практично зберігає принципи і методи митної оцінки, вироблені в результаті Токійського раунду. Водночас у перебігу Уругвайського раунду було прийнято окремі рішення в частині порядку визначення митної вартості, ініційовані країнами, що розвиваються, а також ряд організаційних рішень, які стосуються перетворення Ради митного співробітництва на Всесвітню митну організацію.
Метою даної Угоди, до якої приєдналося в даний час більшість країн світу, є встановлення «одноманітної і нейтральної системи визначення митної вартості товарів, що перешкоджає використанню довільних або фіктивних митних вартостей».
Особливістю української економіки перехідного періоду є відмінність господарсько-правової системи України від систем промислово розвинутих країн світу. Це викликає істотні складнощі в практичній роботі щодо впровадження системи визначення митної вартості, потребує адаптації нормативно-правової бази до реальних умов.
Так, наприклад, у Митному кодексі України 1991 р. практично відсутня стаття щодо порядку та методів нарахування митної вартості. Першим кроком на шляху створення національного законодавства з митної вартості у напрямі дії даної Угоди було прийняття Закону України «Про Єдиний митний тариф» 2 лютого 1992 p., яким започатковано основні організаційно-правові і методологічні принципи системи визначення митної вартості товарів при ввезенні чи вивезенні товарів з митної території України, але практично не визначено механізму реалізації цих принципів, оскільки не було включено основні методи визначення митної вартості.
Вступ України до ГАТТ/COT об'єктивно спонукає її до максимально можливої реалізації міжнародних норм і принципів оцінки товарів з митними цілями, їх облік у нормативних документах з митної вартості і в практичній роботі митних органів. Формування українських законодавчих норм про митну вартість на основі міжнародних принципів є важливою умовою забезпечення ефективної інтеграції економіки України до світогосподарських зв'язків, якісно новим етапом у розвитку національного митного законодавства
Подальший розвиток і вдосконалення нормативної національної бази з митної вартості здійснюються шляхом все більшої її гармонізації з міжнародними нормами і правилами. Тому законодавча база України щодо визначення митної вартості формується з урахуванням міжнародної практики, особливо це стосується Угоди про застосування ст. VII ГАТТ, яка спрямована на забезпечення справедливої, однакової і нейтральної системи оцінки товарів для митних, цілей; системи, що відповідає комерційній практиці і виключає використання довільної або нереальної митної оцінки. Дана система оцінки має бути застосована до переважної більшості випадків комерційної практики, і саме в цьому контексті й варто розглядати методи визначення митної вартості. Закон України «Про Єдиний митний тариф» закладає підґрунтя для забезпечення «справедливої, однакової і нейтральної системи оцінки товарів»: установлення єдиних для всіх учасників господарської діяльності методів визначення митної вартості, незалежно від суб'єкта, що їх застосовує, не тільки ставить всіх учасників зовнішньоекономічної діяльності у рівні конкурентні умови, а й дає можливість ще на стадії підготовки контракту прорахувати можливі умови митного обкладення товарів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 5.10.1998 р. № 1598 затверджено Порядок визначення митної вартості товарів та інших предметів у разі переміщення їх через митний кордон України. Зазначеною постановою першоосновою митної вартості встановлено її визначення на підставі поданих митному органу документів. При цьому заявлені декларантом митна вартість і дані, що стосуються її визначення, повинні грунтуватись на достовірній і документально підтвердженій інформації.
Система митного контролю правильного нарахування митних платежів на базі митної вартості має передбачати дві стадії. Перша стадія — контроль при митному оформленні товарів; друга — наступна перевірка достовірності заявлених митним органам відомостей або додаткова документальна перевірка (включаючи запит необхідної для цих цілей документації) або перевірка фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність (так звані зовнішні перевірки).
Необхідність додаткової перевірки і підтвердження фактично сплаченої ціни, що залежить від конкретних обставин угоди, включаючи наявність додаткових нарахувань до ціни, з одного боку, і
вимога спрощення процедури митного оформлення та термінів їх проведення — з іншого обумовили побудову «двоступінчатої» системи митного контролю в частині, що стосується митної вартості.
На першому етапі, під час митного оформлення товару, здійснюється митний контроль пред'явлених документів (а також документів, додатково запитаних митними органами), за необхідності — з оглядом товарів. Митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення мають базуватися на достовірній, документально підтвердженій інформації, що подається у кількісному виразі. У разі потреби у підтвердженні заявленої декларантом митної вартості товарів декларант зобов'язаний на вимогу митного органу надати йому необхідні для цього відомості. При цьому митний орган має право прийняти рішення про неможливість використання вибраного декларантом методу митної оцінки.
У разі виникнення потреби в уточненні заявленої декларантом митної вартості товарів або у разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням надати йому товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори згідно з митною оцінкою цих товарів, здійсненою митним органом. Гарантією також може виступати простий вексель, виданий декларантом митному органу та авальований уповноваженим банком, або депозит у банку.
При наданні декларантом гарантії уповноваженого банку митний орган зобов'язаний випустити товари у вільний обіг. У випадку сплати декларантом податків і зборів згідно з митною оцінкою, зробленою митним органом, і прийняття остаточного рішення митним органом вищого рівня або судом щодо застосування митної оцінки, зробленої декларантом, митний орган зобов'язаний відшкодувати декларанту суму надміру сплачених податків і зборів. Термін дії гарантійних зобов'язань не може перевищувати ЗО календарних днів з моменту випуску товарів у вільний обіг.
Додаткові витрати, що виникли у декларанта у зв'язку з уточненням заявленої ним митної вартості або поданням митному
органу додаткової інформації, несе декларант. При цьому збільшення строку митного оформлення товару, зумовлене проведенням митної оцінки, не може бути використане декларантом для одержання фактичної відстрочки у сплаті мита та інших податків і зборів.
Митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.
Митний орган на письмовий запит декларанта зобов'язаний у термін, що не перевищує 30 календарних днів, надати декларанту письмове роз'яснення причин, за якими заявлена декларантом митна вартість товарів не може бути прийнята митним органом як основа для нарахування податків і зборів. При цьому рішення митного органу стосовно визначення митної вартості товарів може бути оскаржене в порядку, встановленому законом.
Таким чином даний етап перевірки грунтується на тому, що декларант повинен заявляти достовірні дані; подання недостовірних даних щодо митної вартості є порушенням митного законодавства; стосовно особи (осіб), що припустились цих порушень, можуть бути застосовані відповідні санкції, установлені Митним кодексом.
У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обгрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені законодавством України, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється з діючими правовими нормами.
Крім цього, у разі невідповідності заявленої митної вартості товарів та інших предметів, що визначаються, або у разі неможливості перевірки її обчислення, митні органи України можуть звертатися за довідковою інформацією до таких організацій, як Державний інформаційний, аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків (Держзовнішінформ); Торгово-промислова палата України; Інститут судово-медичної експертизи; інші експертні організації, які визначені Держмитслужбою України для проведення цінової експертизи контракту або для визначення рівня цін на аналогічну продукцію.
Експертний висновок цінової експертизи товару вищезазначених
організацій надається до митного оформлення, але має довідковий характер, оскільки остаточне рішення щодо визначення підстави нарахування платежів покладається на інспектора оперативного підрозділу митниці (відділу митних доходів та платежів, митного посту).
При виникненні суперечностей відносно визначення митної вартості необхідно провести вартісну оцінку товару у відділі тарифів та вартості, які функціонують при кожній митниці. При цьому необхідно надати такі документи: копію вантажної митної декларації; пакет усіх необхідних документів, які надавалися до митного оформлення (контракт, специфікації, транспортна накладна, інвойс тощо); технічна документація, сертифікати якості, відповідності та інші документи, які надають найбільш повну інформацію щодо назви та якості товару; за наявності — висновок товарної експертизи організації, яка уповноважена Держмитслужбою України здійснювати цінову експертизу товару; прайс-листи виробника та продавця товару; інша додаткова цінова інформація (копія експортної вантажно-митної декларації країни відправлення, банківські документи щодо розрахунків за даним контрактом тощо).
Інформація, надана декларантом і визнана такою, що становить комерційну таємницю чи є конфіденційною, може використовуватися митним органом виключно для митних цілей і не може розголошуватися, передаватися третім особам, включаючи інші органи державної влади, без спеціального дозволу декларанта, за винятком випадків, передбачених законами України. За розголошення інформації, що становить комерційну таємницю або є конфіденційною, посадові особи митних органів несуть відповідальність згідно з законодавством.
Для проведення контролю й остаточного підтвердження заявлених митному органові даних у ряді випадків виникає необхідність другого етапу — зовнішня перевірка експортно-імпортних операцій безпосередньо на підприємстві — учасникові зовнішньоекономічної діяльності за даними його бухгалтерського обліку і комерційної документації. Саме цей етап митного контролю дає змогу виявити необхідні деталі зовнішньоторговельних операцій, інформацію про які неможливо одержати або перевірити на етапі митного оформлення, а урахування їх дає можливість правильно визначити митну вартість. Найчастіше порушення, пов'язані з визначенням чи заявою митної вартості, підпадають під статті Митного кодексу України: ст. 340 «Недекларування товарів, транспортних засобів», ст. 354 «Використання предметів, щодо яких надано пільги щодо сплати податків та зборів, у інших цілях»; ст. 355 «Дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати податків і зборів або зменшення їх розміру». Якщо внаслідок митного контролю виявлені помилки у визначенні чи заяві митним органам даних з митної вартості товарів, то, відповідно до Митного кодексу України, це класифікується як порушення митних правил і тягне за собою застосування відповідних штрафних санкцій із стягненням у законодавчому порядку несплачених митних платежів, а також накладення штрафу, розмір якого буде визначатися відповідно до статті Митного кодексу України.
Для того щоб передати товар у користування декларантові під забезпечення сплати митних платежів до встановлення остаточного розміру митної вартості (Закон України «Про Єдиний митний тариф»), розроблена процедура тимчасової (умовної) митної оцінки, введено форму коригування митної вартості.
Спеціальними нормативними актами Державної митної служби України регламентовано особливості визначення, заяви і контролю митної вартості відносно:
а) окремих видів, груп товарів (наприклад, підакцизних, окремих видів фруктів, м'яса й інших продовольчих і непродовольчих товарів);
б) окремих митних режимів (наприклад, реекспорт, тимчасове ввезення);
в) організації робіт щодо контролю митної вартості митними органами, регламентації функції контролю митної вартості, виконуваних митними органами різноманітних рівнів, порядку ведення баз даних і подання звітності, правил використання цінової інформації для цілей митного контролю і проведення митної оцінки та ін.
Використана література: Гребельник, О.П. Основи митної справи: Навчальний посібник / О П Гребельник. — К.: Центр навчальної літератури, 2003.
Наявність загальнодоступної методики і встановлених правил визначення митної вартості забезпечує усім учасникам зовнішньоекономічної діяльності рівні умови і дає змогу істотно підвищити впевненість при організації зовнішньоторговельних операцій, заздалегідь прорахувати всі необхідні економічні параметри укладених угод. Відсутність чітко визначених норм функціонування митної вартості зумовлює не тільки зниження фіскальних надходжень, але й створює сприятливе середовище для тінізації економічних відносин в митній системі.
Використовуючи різні методики визначення митної вартості, держава може посилювати фіскальну спрямованість митних платежів, застосовуючи, наприклад, комбіновані ставки мита, може стимулювати товаропотік у певному напрямі або, навпаки, перешкоджати імпорту
чи експорту товару у випадках формування митної вартості на адміністративно-фіксованій системі цін (мінімальні чи індикативні
ціни).
Проведені нами дослідження показують, що в залежності від застосування певного методу митної оцінки товарів ціна на товар може бути збільшена на 20—50%, а в окремих випадках і в два рази. Тому методи визначення ціни при ввезенні товарів також важливі для розрахунку суми імпортного мита, як і розмір самої митної ставки.
Зміна методів оцінки митної вартості може бути додатковим протекціоністським бар'єром на шляху імпортних товарів, а не тільки збільшувати обсяги митних нарахувань. Цей обмежувальний інструмент митної політики досить часто використовувався економічно розвинутими країнами, в тому числі й США. Серед існуючих способів визначення митної вартості в США найбільшого поширення набуло справляння мита з експортної вартості товару, а також застосування ціни американського внутрішнього ринку відносно аналогічних товарів. Внаслідок переходу від експортної ціни на американську внутрішню ціну фіскальний тиск збільшувався на 60-80%. З цієї причини в багатьох документах ЮНКТАД та ГАТТ американська методологія визначення митної вартості кваліфікувалася як серйозний і складний протекціоністський бар'єр.
Введення будь-якої системи оподатковування допускає, що для забезпечення ефективності її дії має використовуватись принаймні дві умови:
• встановлення чіткого порядку обчислення бази оподатковування, тобто визначення переліку основних елементів (структури) цієї вихідної бази і правил їх визначення;
• введення необхідних контролюючих механізмів, що дають можливість державі контролювати дотримання встановлених правил розрахунку бази оподаткування.
Крім цього митна вартість є основою для ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законодавством України.
Оскільки об'єкт митного оподаткування є вартісною категорією, то митну вартість можна трактувати як суму витрат, понесених з даного товару імпортером до обумовленого пункту на митному кордоні незалежно від того, як фактично розподіляються витрати за контрактом. Тобто митна вартість при імпорті розраховується на основі реальних сум витрат при ввезенні товару.
Доцільно зауважити, що крім митної вартості у системі митного оподаткування використовується поняття фактурної вартості. Фактурна вартість — це сума, яка фактично виплачена або підлягає виплаті за товар, або має компенсуватися зустрічними поставками і фіксується у рахунку-фактурі, що подається до оплати. Величина фактурної вартості та склад витрат, що її формують, визначаються умовами зовнішньоекономічного контракту.
Різниця між митною та фактурною вартістю полягає, передусім, у різній функціональній значущості. Якщо митна вартість є основною для системи митного оподаткування, то фактурна вартість є основою системи валютного контролю, а також базою для розрахунку митної вартості. Тому митна вартість розраховується в національних грошових одиницях, а фактурна — у вільноконвертованій валюті, яка зазначається у рахунку-фактурі.
Крім фіскальних функцій, митна вартість прямо або побічно використовується і для інших митних цілей, таких як ведення митної статистики, перевірка обгрунтованості ціни товару при бартерних угодах, контроль за еквівалентністю зустрічних товарних операцій, валютний контроль при здійсненні експортно-імпортних операцій, контроль за дотриманням установлюваних вартісних квот, стягнення штрафів та застосування інших санкцій за порушення митних правил, передбачених законодавчими актами України.
Наявність ефективного механізму визначення і контролю митної вартості сприяє вирішенню завдань побудови ринкової економіки шляхом створення рівних конкурентних умов для суб'єктів, що здійснюють господарську діяльність, оскільки усі учасники зовнішньоекономічної діяльності діють за рівних умов з огляду на правила розрахунку встановленого законом мита і податків при ввезенні чи вивезенні товарів.
Митну вартість товарів можна розглядати як заявлену декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на
момент перетинання товарами митного кордону України відповідно. Отже, митна вартість — це ціна, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товар на момент перетинання митного кордону України, тобто, коли виконано всі необхідні формальності щодо ввезення товару в Україну чи вивезення його за її межі.
Введення чітких норм і правил визначення митної вартості ввезених товарів допускає (з боку держави в особі його відповідних структур) організацію ефективної системи контролю за їхнім дотриманням, що дасть можливість завдяки правильному визначенню бази оподатковування імпортних товарів забезпечити повноту надходжень прибутків від нарахування митних платежів до Державного бюджету
Процедура визначення і контролю митної вартості пов'язана із зовнішньоторговельною діяльністю, тому особливе значення має уніфікація митного законодавства торгуючих сторін. Це дає змогу учасникам зовнішньоекономічної діяльності значно полегшити організацію експортно-імпортних операцій, спростити митне оформлення товарів.
Оцінка товарів, що переміщаються через митний кордон, з метою визначення розміру стягнутих митних платежів є однією із найскладніших процедур у міжнародній митній практиці. Система визначення митної вартості, яка використовується нині, сформувалася не відразу. У даний час більшість країн, що беруть участь у зовнішній торгівлі, використовують одну з двох міжнародних систем визначення митної вартості. «Брюссельську» або «ГАТТівську». Лише невелика кількість країн, що не відіграють значної ролі в зовнішньоторговельному обороті, використовують власні національні методики визначення митної вартості товарів.
У 1950 р. за ініціативою ряду країн Західної Європи було укладено Конвенцію про створення уніфікованої методології визначення митної вартості товарів, підписану в Брюсселі. Відповідно до цього документа, Брюссельська митна вартість (БМВ) визначається як нормальна ціна товару (тобто ціна, що укладається між незалежними один від одного продавцем і покупцем за умов повної конкуренції відкритого ринку), визначена на умовах СІФ у місці перетинання митного кордону країни — імпортера товару.
До Конвенції про БМВ приєдналося понад 70 держав, і до 80-х pp. вона була найпоширенішою методикою визначення митної вартості
товару. Конвенція про БМВ закріпила її як уніфіковану методику західноєвропейської практики. США і Канада не підписали Конвенцію і не застосовували її положення у своїй митній практиці. Водночас багато країн, що застосовували БМВ, розглядали її як угоду, що уніфікувала швидше техніку визначення митної вартості, ніж її сутність.
Результатом стало підписання в рамках Токійського раунду багатосторонніх торговельних угод, що проходили під егідою ГАТТ (1973-1979 pp.) і завершилися в 1979 р., у тому числі й Угоду про застосування ст. VII ГАТТ «Оцінка товарів для митних цілей».
Угода щодо митної оцінки ГАТТ, підписана на заключному етапі Токійського раунду, складається з чотирьох основних частин, а також вступу і трьох додатків. У частині І викладаються основні правила визначення митної вартості ввезених товарів. Частина II передбачає створення міжнародного органу з контролю за виконанням Угоди і вирішення суперечностей між сторонами, що підписали дану Угоду. У частині III передбачається спеціальний диференційований режим для країн, що розвиваються. Частина IV містить так звані остаточні умови, що стосуються питань визнання і приєднання до Угоди, умови дотримання Угоди.
Угоду підписали: Аргентина, Австралія, Австрія, Республіка Ботсвана, Бразилія, Канада, Чехословаччина, країни Спільного ринку, Фінляндія, Гонконг, Угорщина, Індія, Японія, Республіка Лесото, Республіка Малаві, Мексика, Нова Зеландія, Норвегія, Румунія, ПАР, Швеція, Швейцарія, Туреччина, США, Югославія, Зімбабве та інші країни.
Угода визначає митну вартість товару як ціну, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари при продажу з метою експорту до країни імпорту, скориговану з урахуванням встановлених додаткових нарахувань до цієї ціни. При цьому Угода встановлює чіткі умови застосування такого підходу до митної оцінки товарів, а також конкретний перелік можливих додаткових нарахувань до ціни угоди у тих випадках, коли вони не увійшли до цієї ціни, але були понесені покупцем.
Питання застосування системи митної оцінки, встановленої Угодою, були одним із предметів обговорення в перебігу останніх
багатосторонніх торговельних переговорів Уругвайського раунду. Заключний акт за результатами Уругвайського раунду цих переговорів, підписаний 15 квітня 1994 р. у м. Марракеш. Він включає «Угоду з виконання статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 p.». Дана угода практично зберігає принципи і методи митної оцінки, вироблені в результаті Токійського раунду. Водночас у перебігу Уругвайського раунду було прийнято окремі рішення в частині порядку визначення митної вартості, ініційовані країнами, що розвиваються, а також ряд організаційних рішень, які стосуються перетворення Ради митного співробітництва на Всесвітню митну організацію.
Метою даної Угоди, до якої приєдналося в даний час більшість країн світу, є встановлення «одноманітної і нейтральної системи визначення митної вартості товарів, що перешкоджає використанню довільних або фіктивних митних вартостей».
Особливістю української економіки перехідного періоду є відмінність господарсько-правової системи України від систем промислово розвинутих країн світу. Це викликає істотні складнощі в практичній роботі щодо впровадження системи визначення митної вартості, потребує адаптації нормативно-правової бази до реальних умов.
Так, наприклад, у Митному кодексі України 1991 р. практично відсутня стаття щодо порядку та методів нарахування митної вартості. Першим кроком на шляху створення національного законодавства з митної вартості у напрямі дії даної Угоди було прийняття Закону України «Про Єдиний митний тариф» 2 лютого 1992 p., яким започатковано основні організаційно-правові і методологічні принципи системи визначення митної вартості товарів при ввезенні чи вивезенні товарів з митної території України, але практично не визначено механізму реалізації цих принципів, оскільки не було включено основні методи визначення митної вартості.
Вступ України до ГАТТ/COT об'єктивно спонукає її до максимально можливої реалізації міжнародних норм і принципів оцінки товарів з митними цілями, їх облік у нормативних документах з митної вартості і в практичній роботі митних органів. Формування українських законодавчих норм про митну вартість на основі міжнародних принципів є важливою умовою забезпечення ефективної інтеграції економіки України до світогосподарських зв'язків, якісно новим етапом у розвитку національного митного законодавства
Подальший розвиток і вдосконалення нормативної національної бази з митної вартості здійснюються шляхом все більшої її гармонізації з міжнародними нормами і правилами. Тому законодавча база України щодо визначення митної вартості формується з урахуванням міжнародної практики, особливо це стосується Угоди про застосування ст. VII ГАТТ, яка спрямована на забезпечення справедливої, однакової і нейтральної системи оцінки товарів для митних, цілей; системи, що відповідає комерційній практиці і виключає використання довільної або нереальної митної оцінки. Дана система оцінки має бути застосована до переважної більшості випадків комерційної практики, і саме в цьому контексті й варто розглядати методи визначення митної вартості. Закон України «Про Єдиний митний тариф» закладає підґрунтя для забезпечення «справедливої, однакової і нейтральної системи оцінки товарів»: установлення єдиних для всіх учасників господарської діяльності методів визначення митної вартості, незалежно від суб'єкта, що їх застосовує, не тільки ставить всіх учасників зовнішньоекономічної діяльності у рівні конкурентні умови, а й дає можливість ще на стадії підготовки контракту прорахувати можливі умови митного обкладення товарів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 5.10.1998 р. № 1598 затверджено Порядок визначення митної вартості товарів та інших предметів у разі переміщення їх через митний кордон України. Зазначеною постановою першоосновою митної вартості встановлено її визначення на підставі поданих митному органу документів. При цьому заявлені декларантом митна вартість і дані, що стосуються її визначення, повинні грунтуватись на достовірній і документально підтвердженій інформації.
Система митного контролю правильного нарахування митних платежів на базі митної вартості має передбачати дві стадії. Перша стадія — контроль при митному оформленні товарів; друга — наступна перевірка достовірності заявлених митним органам відомостей або додаткова документальна перевірка (включаючи запит необхідної для цих цілей документації) або перевірка фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність (так звані зовнішні перевірки).
Необхідність додаткової перевірки і підтвердження фактично сплаченої ціни, що залежить від конкретних обставин угоди, включаючи наявність додаткових нарахувань до ціни, з одного боку, і
вимога спрощення процедури митного оформлення та термінів їх проведення — з іншого обумовили побудову «двоступінчатої» системи митного контролю в частині, що стосується митної вартості.
На першому етапі, під час митного оформлення товару, здійснюється митний контроль пред'явлених документів (а також документів, додатково запитаних митними органами), за необхідності — з оглядом товарів. Митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення мають базуватися на достовірній, документально підтвердженій інформації, що подається у кількісному виразі. У разі потреби у підтвердженні заявленої декларантом митної вартості товарів декларант зобов'язаний на вимогу митного органу надати йому необхідні для цього відомості. При цьому митний орган має право прийняти рішення про неможливість використання вибраного декларантом методу митної оцінки.
У разі виникнення потреби в уточненні заявленої декларантом митної вартості товарів або у разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням надати йому товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори згідно з митною оцінкою цих товарів, здійсненою митним органом. Гарантією також може виступати простий вексель, виданий декларантом митному органу та авальований уповноваженим банком, або депозит у банку.
При наданні декларантом гарантії уповноваженого банку митний орган зобов'язаний випустити товари у вільний обіг. У випадку сплати декларантом податків і зборів згідно з митною оцінкою, зробленою митним органом, і прийняття остаточного рішення митним органом вищого рівня або судом щодо застосування митної оцінки, зробленої декларантом, митний орган зобов'язаний відшкодувати декларанту суму надміру сплачених податків і зборів. Термін дії гарантійних зобов'язань не може перевищувати ЗО календарних днів з моменту випуску товарів у вільний обіг.
органу додаткової інформації, несе декларант. При цьому збільшення строку митного оформлення товару, зумовлене проведенням митної оцінки, не може бути використане декларантом для одержання фактичної відстрочки у сплаті мита та інших податків і зборів.
Митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.
Митний орган на письмовий запит декларанта зобов'язаний у термін, що не перевищує 30 календарних днів, надати декларанту письмове роз'яснення причин, за якими заявлена декларантом митна вартість товарів не може бути прийнята митним органом як основа для нарахування податків і зборів. При цьому рішення митного органу стосовно визначення митної вартості товарів може бути оскаржене в порядку, встановленому законом.
Таким чином даний етап перевірки грунтується на тому, що декларант повинен заявляти достовірні дані; подання недостовірних даних щодо митної вартості є порушенням митного законодавства; стосовно особи (осіб), що припустились цих порушень, можуть бути застосовані відповідні санкції, установлені Митним кодексом.
У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обгрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені законодавством України, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється з діючими правовими нормами.
Крім цього, у разі невідповідності заявленої митної вартості товарів та інших предметів, що визначаються, або у разі неможливості перевірки її обчислення, митні органи України можуть звертатися за довідковою інформацією до таких організацій, як Державний інформаційний, аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків (Держзовнішінформ); Торгово-промислова палата України; Інститут судово-медичної експертизи; інші експертні організації, які визначені Держмитслужбою України для проведення цінової експертизи контракту або для визначення рівня цін на аналогічну продукцію.
Експертний висновок цінової експертизи товару вищезазначених
організацій надається до митного оформлення, але має довідковий характер, оскільки остаточне рішення щодо визначення підстави нарахування платежів покладається на інспектора оперативного підрозділу митниці (відділу митних доходів та платежів, митного посту).
При виникненні суперечностей відносно визначення митної вартості необхідно провести вартісну оцінку товару у відділі тарифів та вартості, які функціонують при кожній митниці. При цьому необхідно надати такі документи: копію вантажної митної декларації; пакет усіх необхідних документів, які надавалися до митного оформлення (контракт, специфікації, транспортна накладна, інвойс тощо); технічна документація, сертифікати якості, відповідності та інші документи, які надають найбільш повну інформацію щодо назви та якості товару; за наявності — висновок товарної експертизи організації, яка уповноважена Держмитслужбою України здійснювати цінову експертизу товару; прайс-листи виробника та продавця товару; інша додаткова цінова інформація (копія експортної вантажно-митної декларації країни відправлення, банківські документи щодо розрахунків за даним контрактом тощо).
Інформація, надана декларантом і визнана такою, що становить комерційну таємницю чи є конфіденційною, може використовуватися митним органом виключно для митних цілей і не може розголошуватися, передаватися третім особам, включаючи інші органи державної влади, без спеціального дозволу декларанта, за винятком випадків, передбачених законами України. За розголошення інформації, що становить комерційну таємницю або є конфіденційною, посадові особи митних органів несуть відповідальність згідно з законодавством.
Для проведення контролю й остаточного підтвердження заявлених митному органові даних у ряді випадків виникає необхідність другого етапу — зовнішня перевірка експортно-імпортних операцій безпосередньо на підприємстві — учасникові зовнішньоекономічної діяльності за даними його бухгалтерського обліку і комерційної документації. Саме цей етап митного контролю дає змогу виявити необхідні деталі зовнішньоторговельних операцій, інформацію про які неможливо одержати або перевірити на етапі митного оформлення, а урахування їх дає можливість правильно визначити митну вартість. Найчастіше порушення, пов'язані з визначенням чи заявою митної вартості, підпадають під статті Митного кодексу України: ст. 340 «Недекларування товарів, транспортних засобів», ст. 354 «Використання предметів, щодо яких надано пільги щодо сплати податків та зборів, у інших цілях»; ст. 355 «Дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати податків і зборів або зменшення їх розміру». Якщо внаслідок митного контролю виявлені помилки у визначенні чи заяві митним органам даних з митної вартості товарів, то, відповідно до Митного кодексу України, це класифікується як порушення митних правил і тягне за собою застосування відповідних штрафних санкцій із стягненням у законодавчому порядку несплачених митних платежів, а також накладення штрафу, розмір якого буде визначатися відповідно до статті Митного кодексу України.
Для того щоб передати товар у користування декларантові під забезпечення сплати митних платежів до встановлення остаточного розміру митної вартості (Закон України «Про Єдиний митний тариф»), розроблена процедура тимчасової (умовної) митної оцінки, введено форму коригування митної вартості.
Спеціальними нормативними актами Державної митної служби України регламентовано особливості визначення, заяви і контролю митної вартості відносно:
а) окремих видів, груп товарів (наприклад, підакцизних, окремих видів фруктів, м'яса й інших продовольчих і непродовольчих товарів);
б) окремих митних режимів (наприклад, реекспорт, тимчасове ввезення);
в) організації робіт щодо контролю митної вартості митними органами, регламентації функції контролю митної вартості, виконуваних митними органами різноманітних рівнів, порядку ведення баз даних і подання звітності, правил використання цінової інформації для цілей митного контролю і проведення митної оцінки та ін.
Використана література: Гребельник, О.П. Основи митної справи: Навчальний посібник / О П Гребельник. — К.: Центр навчальної літератури, 2003.
