Гребельник О.П. Основи митної справи (2003)
Особливості застосування адміністративних важелів коригування митної вартості
Коригування митної вартості шляхом адміністративного регулювання ціни при здійсненні експортно-імпортних операцій є одним із найбільш поширених способів впливу держави при контролі зовнішньоторговельних угод. Особливого поширення даний інструментарій митного регулювання зовнішньоекономічної діяльності набув у країнах з перехідною економікою, що пов'язано з тим, що, з одного боку, це досить простий з точки зору адміністрування спосіб контролю за експортом чи імпортом товарів, і досить ефективний, оскільки не потребує значних затрат для створення додаткових державних структур, тому що основне функціональне завдання з контролю виконують митні органи, — з іншого.
Найбільш поширеними способами коригування митної вартості є функціонування системи індикативних і мінімальних цін. Індикативні ціни застосовуються з метою контролю експорту, а мінімальні регулюють, насамперед, імпорт товарів.
Під індикативними розуміють ціни на товари, які відповідають цінам, що склалися чи складаються на відповідний товар на ринку експорту або імпорту на момент здійснення експортної операції з урахуванням умов поставки та умов здійснення розрахунків.
На нашу думку, слід акцентувати увагу на двозначності визначення індикативних цін. З одного боку, завищення ціни товару, що неминуче при застосуванні індикативних цін на експорт, знижує попит наданий товар на зовнішньому ринку. З іншого, значне заниження вартості експортованого товару зумовлює його продаж за демпінговими цінами, що призводить до збитків. Тому точність визначення індикативних цін при експорті товарів набуває значної вагомості і потребує наукового обгрунтування.
Загальна схема етапності алгоритму визначення індикативних цін має наступний вигляд:
1. Підбирається конкурентоспроможний на світовому ринку аналог, що за своїми функціями є найближчим до предмета експорту.
2. Експертним методом розробляється номенклатура основних техніко-економічних характеристик товару, яка в сукупності складає якість продукції:
де А — показник якості товару;
аi — одиничний показник якості;
bi — коефіцієнт вагомості одиничного параметра продукції.
3. Для кожного параметра експортної продукції і товару-аналога заповнюється таблиця числових значень параметрів.
4. Встановлюються коефіцієнти вагомості для кожного параметра за галузевими таблицями якості продукції.
5. Розраховується комплексний показник якості експортної продукції за формулою:
де Ке — комплексний показник якості експортної продукції
аi — одиничний параметр експортної продукції;
aa— одиничний параметр товару-аналога;
bi — коефіцієнт вагомості одиничного параметра продукції.
6. Визначається індикативна ціна експортної продукції.
Цс=Цо - Ч Ко
де Цс — індикативна ціна експортної продукції;
Цо — ціна товару-аналога на міжнародному ринку.
За базову ціну товару-аналога беруть його фактичну ціну продажу в конкретній країні, куди намагається країна експортувати національну продукцію.
7. Встановлюється розмір контрактної ціни експортної продукції з орієнтацією на індикативну за формулою.
Цк = Цe- Цc х (0,05 + 0,03).
Як правило, контрактну ціну експортної продукції підприємство-виробник занижує на 3-5% відносно розрахункової індикативної. У разі проведення бартерних операцій для визначення еквівалента обміну за основу беруться індикативні ціни товарів.
Якщо проаналізувати еволюцію застосування індикативних цін, то можна виділити два етапи.
Перший етап — з травня 1993 р. до листопада 1994 p., — мав винятково інформаційно-запобіжний характер, головна мета якого полягала в наданні можливості українським експортерам отримати первинну цінову інформацію. Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків України опрацьовувало та опубліковувало у засобах масової інформації перелік індикативних цін на товари, що експортувалися з України. Підготовка цієї інформації базувалася на досвіді контрактної практики, накопиченої в міністерстві, вивченні та аналізі закордонних та вітчизняних джерел інформації про стан кон'юнктури світових товарних ринків. Даний перелік не мав ніякої правової бази для обов'язкового використання на практиці.
Другий етап — листопад 1994 р. до теперішнього часу. З метою упорядкування ціноутворення при здійсненні експортно-імпортних операцій суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, збільшення валютних надходжень від експорту, зменшення валютних витрат при імпорті товарів, запобігання демпінгу, Указом Президента України за № 691 було затверджено «Положення про індикативні ціни при здійсненні суб'єктами ЗЕД України експортно-імпортних операцій», яким було визначено порядок опрацювання, використання та опублікування переліку індикативних цін.
Функцію підготовки індикативних цін було покладено на Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків України у зв'язку з відсутністю у державі певної інформаційно-консалтингової структури, яка могла б отримувати та аналізувати первинну інформацію про стан кон'юнктури світових товарних ринків з подальшим інформуванням через друковані засоби державних, виробничих та комерційних структур.
На нашу думку, даний захід зіграв свою позитивну роль у використанні індикативних цін при підвищенні ефективності експорту як для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, так і для держави в цілому, коли через різницю внутрішніх і зовнішніх ринкових цін на аналогічні товари та певне співвідношення карбованця до долара США окремі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності здійснювали експортно-імпортні операції на вкрай невигідних для держави умовах, залишаючи частину валютних коштів за кордоном, що призвело у ряді випадків до антидемпінгових санкцій відносно України, обмеження обсягу експортних поставок до США, країн ЄС тощо.
Індикативні ціни є обов'язковими до використання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності всіх форм власності при укладенні та здійсненні всіх видів зовнішньоекономічних угод, включаючи також угоди з давальницькою сировиною (на сировину і готову продукцію з неї), за якими ввозиться та продається товар, що включений до переліку індикативних цін. Це стосується тих випадків, коли давальницька сировина була піддана переробці або достатній обробці, в процесі якої було отримано новий товар, який згідно з чинним
законодавством (стаття 18 Закону України «Про Єдиний митний тариф») має походження з України.
Індикативні ціни можуть запроваджуватися на товари:
• щодо експорту яких застосовуються антидемпінгові процедури або розпочато антидемпінгове розслідування в Україні чи за її межами;
• щодо яких застосовуються спеціальні імпорті процедури відповідно до статті 19 Закону «Про зовнішньоекномічну діяльність»;
• щодо експорту яких встановлено режим квотування та ліцензування;
• щодо експорту яких встановлено спеціальні режими;
• експорт яких здійснюється у порядку, передбаченому статтею 20 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»;
• які підпадають під міжнародні зобов'язання України. Індикативні ціни переглядаються один раз на місяць і
публікуються у газеті «Урядовий кур'єр» не пізніше 5 числа кожного місяця. На товари, щодо яких запроваджені індикативні ціни, фіксовані або граничні рівні контрактних цін не встановлюються.
До митного оформлення приймаються вантажі у випадках, коли діюча на момент митного оформлення товару індикативна ціна відрізняється від контрактної в межах до 5%. У випадках, коли відхилення контрактної ціни від діючої на момент митного оформлення індикативної ціни перевищує 5% — митне оформлення здійснюється на підставі письмового узгодження з управлінням кон'юнктури та цінової інформації.
Згідно з діючим законодавством України, митна вартість товарів та інших предметів, які перетинають митний кордон, є в основному об'єктом митного оподаткування. В окремих випадках, з метою захисту економічних інтересів держави та недопущення заниження митної вартості, для нарахування та стягування встановлених законодавством податків повним обсягом з високоліквідних товарів під час імпорту може встановлюватись мінімально допустимий рівень ціни відносно окремих видів товарів. Тобто мінімальна митна вартість береться за основу нарахування митних платежів незалежно від понесених за контрактом витрат. Слід зауважити, що впровадження механізму дії мінімальної митної вартості суперечить міжнародним зобов'язанням України, (ст. 16 Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС).
Як правило, мінімальна митна вартість встановлюється на товари з високим рівнем оподаткування, в основному це — підакцизні товари:
автомобілі та шини до них; тютюнові вироби; лікеро-горілчані вироби; деякі товари побутової електроніки, що підлягають обкладенню акцизним збором.
3 метою захисту вітчизняного виробника та забезпечення повноти нарахування та стягнення митних платежів при імпорті товарів встановлена мінімальна митна вартість на деякі товари сільськогосподарської продукції (свинина, молоко, вершки, масло вершкове, сири тверді, цибуля, пшениця, ячмінь, гречка та ін.), а також продукцію легкої промисловості (костюми, комплекти, жакети, сукні, брюки, спідниці, білизна для жінок та дівчаток, трикотажні вироби, пальта, взуття, капелюхи).
Митне оформлення товарів, на які мінімальна вартість встановлена Кабінетом Міністрів України, має свою специфіку:
• у випадках, коли заявлена декларантом митна вартість декларованого товару більша, ніж встановлена мінімальна митна вартість, митні платежі нараховується та стягуються з суми розрахованої в заявленій декларантом фактичній митній вартості;
• у випадках, коли заявлена митна вартість товару з урахуванням вимог Порядку визначення митної вартості менша величини встановленої мінімальної митної вартості, при розрахунку основи нарахування митних платежів, яка зазначається в графі (47) вантажної митної декларації, за митну вартість приймається мінімальна митна вартість, яка зазначена у відповідній постанові Кабінету Міністрів України про встановлення рівня мінімальної митної вартості.
Отже, якщо раніше при визначенні митної вартості товарів митні органи керувались ст. 16 Закону України «Про Єдиний митний тариф», користуючись в основному довідниковими цінами провідних країн-виробників, то після прийняття відповідних нормативних документів відносно конкретних товарів підставою для визначення розмірів належних платежів стала мінімальна митна вартість.
Позитивним наслідком даного нововведення стало часткове усунення суперечностей, що виникали між імпортерами та митними органами при декларуванні товарів, коли ціна імпортованого товару з різних (утому числі й об'єктивних) причин, була, на думку митників, заниженою. Негативним наслідком впровадження мінімальної вартості стало підвищення рентабельності контрабандних операцій з даних товарів. Індикатором цього є наявність на 20-25% нижчих цін на ринках на імпортні цигарки або алкогольні вироби.
Проаналізуємо основні наслідки застосування механізму дії мінімальної митної вартості на прикладі групи товарів: телевізори, мікрохвильові печі, відеотехніка та аудіо- і відеокасети, на які даний захід було поширено відповідно до постанови № 502.
Легальний імпорт став практично неможливий через різке зниження рентабельності операцій, оскільки вартість, наприклад, телевізора після сплати всіх митних платежів збільшилась на 70-80%. За існуючої платоспроможності населення основним наслідком підвищення роздрібної ціни стало падіння обсягів реалізації імпортних телевізорів. Але досить стабільний попит на дану товарну групу стимулює імпортерів до пошуку шляхів мінімізації митних платежів. Діапазон дій у даному напрямі коливається від прямої контрабанди, завезення готової продукції під виглядом комплектуючих, розмитнення через підприємства, що мають пільги до напівлегального складання імпортної електроніки. Реакція суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на систему державного регулювання даного ринку досить гнучка, якщо посилюється боротьба з контрабандою, то вектор дій зміщується в бік складання, якщо напрям дії контролюючих органів зміщується в бік місцевого складання, то акцент зміщується до контрабанди.
Таким чином, результати дослідження свідчать про досить низьку ефективність застосування даного заходу. По-перше, значні збитки понесла держава, бо в результаті зменшення легального імпорту скоротилися податкові надходження. По-друге, основні збитки понесли невеликі фірми, які не змогли відреагувати на дану ситуацію через відсутність достатніх фінансових коштів чи лобістських структур в органах державної влади. По-третє, значно погіршилось конкурентне середовище, тому що великі фірми спочатку налагодили імпорт побутової техніки через спільні підприємства чи благодійні фонди, а потім організували великовузлове складання в Україні.
Відміна мінімальної митної вартості у 2000 р. також не дала бажаного результату. Очікуване зниження ціни на дані товари не відбулося з таких причин: підприємства не зацікавлені в зменшенні маржі; правила гри на даному ринку визначаються кількома великими фірмами, які не зацікавлені у зниженні рівня рентабельності; митний тариф на телевізори розраховується залежно від розміру діагоналі екрана, тому мінімальна митна вартість впливає тільки на суму податку на додану вартість; складання електроніки є досить рентабельними
Використана література: Гребельник, О.П. Основи митної справи: Навчальний посібник / О П Гребельник. — К.: Центр навчальної літератури, 2003.
Найбільш поширеними способами коригування митної вартості є функціонування системи індикативних і мінімальних цін. Індикативні ціни застосовуються з метою контролю експорту, а мінімальні регулюють, насамперед, імпорт товарів.
Під індикативними розуміють ціни на товари, які відповідають цінам, що склалися чи складаються на відповідний товар на ринку експорту або імпорту на момент здійснення експортної операції з урахуванням умов поставки та умов здійснення розрахунків.
На нашу думку, слід акцентувати увагу на двозначності визначення індикативних цін. З одного боку, завищення ціни товару, що неминуче при застосуванні індикативних цін на експорт, знижує попит наданий товар на зовнішньому ринку. З іншого, значне заниження вартості експортованого товару зумовлює його продаж за демпінговими цінами, що призводить до збитків. Тому точність визначення індикативних цін при експорті товарів набуває значної вагомості і потребує наукового обгрунтування.
Загальна схема етапності алгоритму визначення індикативних цін має наступний вигляд:
1. Підбирається конкурентоспроможний на світовому ринку аналог, що за своїми функціями є найближчим до предмета експорту.
2. Експертним методом розробляється номенклатура основних техніко-економічних характеристик товару, яка в сукупності складає якість продукції:
де А — показник якості товару;
аi — одиничний показник якості;
3. Для кожного параметра експортної продукції і товару-аналога заповнюється таблиця числових значень параметрів.
4. Встановлюються коефіцієнти вагомості для кожного параметра за галузевими таблицями якості продукції.
5. Розраховується комплексний показник якості експортної продукції за формулою:
де Ке — комплексний показник якості експортної продукції
аi — одиничний параметр експортної продукції;
aa— одиничний параметр товару-аналога;
bi — коефіцієнт вагомості одиничного параметра продукції.
6. Визначається індикативна ціна експортної продукції.
Цс=Цо - Ч Ко
де Цс — індикативна ціна експортної продукції;
Цо — ціна товару-аналога на міжнародному ринку.
За базову ціну товару-аналога беруть його фактичну ціну продажу в конкретній країні, куди намагається країна експортувати національну продукцію.
7. Встановлюється розмір контрактної ціни експортної продукції з орієнтацією на індикативну за формулою.
Як правило, контрактну ціну експортної продукції підприємство-виробник занижує на 3-5% відносно розрахункової індикативної. У разі проведення бартерних операцій для визначення еквівалента обміну за основу беруться індикативні ціни товарів.
Якщо проаналізувати еволюцію застосування індикативних цін, то можна виділити два етапи.
Перший етап — з травня 1993 р. до листопада 1994 p., — мав винятково інформаційно-запобіжний характер, головна мета якого полягала в наданні можливості українським експортерам отримати первинну цінову інформацію. Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків України опрацьовувало та опубліковувало у засобах масової інформації перелік індикативних цін на товари, що експортувалися з України. Підготовка цієї інформації базувалася на досвіді контрактної практики, накопиченої в міністерстві, вивченні та аналізі закордонних та вітчизняних джерел інформації про стан кон'юнктури світових товарних ринків. Даний перелік не мав ніякої правової бази для обов'язкового використання на практиці.
Другий етап — листопад 1994 р. до теперішнього часу. З метою упорядкування ціноутворення при здійсненні експортно-імпортних операцій суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, збільшення валютних надходжень від експорту, зменшення валютних витрат при імпорті товарів, запобігання демпінгу, Указом Президента України за № 691 було затверджено «Положення про індикативні ціни при здійсненні суб'єктами ЗЕД України експортно-імпортних операцій», яким було визначено порядок опрацювання, використання та опублікування переліку індикативних цін.
Функцію підготовки індикативних цін було покладено на Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків України у зв'язку з відсутністю у державі певної інформаційно-консалтингової структури, яка могла б отримувати та аналізувати первинну інформацію про стан кон'юнктури світових товарних ринків з подальшим інформуванням через друковані засоби державних, виробничих та комерційних структур.
На нашу думку, даний захід зіграв свою позитивну роль у використанні індикативних цін при підвищенні ефективності експорту як для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, так і для держави в цілому, коли через різницю внутрішніх і зовнішніх ринкових цін на аналогічні товари та певне співвідношення карбованця до долара США окремі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності здійснювали експортно-імпортні операції на вкрай невигідних для держави умовах, залишаючи частину валютних коштів за кордоном, що призвело у ряді випадків до антидемпінгових санкцій відносно України, обмеження обсягу експортних поставок до США, країн ЄС тощо.
Індикативні ціни є обов'язковими до використання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності всіх форм власності при укладенні та здійсненні всіх видів зовнішньоекономічних угод, включаючи також угоди з давальницькою сировиною (на сировину і готову продукцію з неї), за якими ввозиться та продається товар, що включений до переліку індикативних цін. Це стосується тих випадків, коли давальницька сировина була піддана переробці або достатній обробці, в процесі якої було отримано новий товар, який згідно з чинним
законодавством (стаття 18 Закону України «Про Єдиний митний тариф») має походження з України.
Індикативні ціни можуть запроваджуватися на товари:
• щодо експорту яких застосовуються антидемпінгові процедури або розпочато антидемпінгове розслідування в Україні чи за її межами;
• щодо яких застосовуються спеціальні імпорті процедури відповідно до статті 19 Закону «Про зовнішньоекномічну діяльність»;
• щодо експорту яких встановлено режим квотування та ліцензування;
• щодо експорту яких встановлено спеціальні режими;
• експорт яких здійснюється у порядку, передбаченому статтею 20 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»;
• які підпадають під міжнародні зобов'язання України. Індикативні ціни переглядаються один раз на місяць і
публікуються у газеті «Урядовий кур'єр» не пізніше 5 числа кожного місяця. На товари, щодо яких запроваджені індикативні ціни, фіксовані або граничні рівні контрактних цін не встановлюються.
До митного оформлення приймаються вантажі у випадках, коли діюча на момент митного оформлення товару індикативна ціна відрізняється від контрактної в межах до 5%. У випадках, коли відхилення контрактної ціни від діючої на момент митного оформлення індикативної ціни перевищує 5% — митне оформлення здійснюється на підставі письмового узгодження з управлінням кон'юнктури та цінової інформації.
Згідно з діючим законодавством України, митна вартість товарів та інших предметів, які перетинають митний кордон, є в основному об'єктом митного оподаткування. В окремих випадках, з метою захисту економічних інтересів держави та недопущення заниження митної вартості, для нарахування та стягування встановлених законодавством податків повним обсягом з високоліквідних товарів під час імпорту може встановлюватись мінімально допустимий рівень ціни відносно окремих видів товарів. Тобто мінімальна митна вартість береться за основу нарахування митних платежів незалежно від понесених за контрактом витрат. Слід зауважити, що впровадження механізму дії мінімальної митної вартості суперечить міжнародним зобов'язанням України, (ст. 16 Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС).
Як правило, мінімальна митна вартість встановлюється на товари з високим рівнем оподаткування, в основному це — підакцизні товари:
3 метою захисту вітчизняного виробника та забезпечення повноти нарахування та стягнення митних платежів при імпорті товарів встановлена мінімальна митна вартість на деякі товари сільськогосподарської продукції (свинина, молоко, вершки, масло вершкове, сири тверді, цибуля, пшениця, ячмінь, гречка та ін.), а також продукцію легкої промисловості (костюми, комплекти, жакети, сукні, брюки, спідниці, білизна для жінок та дівчаток, трикотажні вироби, пальта, взуття, капелюхи).
Митне оформлення товарів, на які мінімальна вартість встановлена Кабінетом Міністрів України, має свою специфіку:
• у випадках, коли заявлена декларантом митна вартість декларованого товару більша, ніж встановлена мінімальна митна вартість, митні платежі нараховується та стягуються з суми розрахованої в заявленій декларантом фактичній митній вартості;
• у випадках, коли заявлена митна вартість товару з урахуванням вимог Порядку визначення митної вартості менша величини встановленої мінімальної митної вартості, при розрахунку основи нарахування митних платежів, яка зазначається в графі (47) вантажної митної декларації, за митну вартість приймається мінімальна митна вартість, яка зазначена у відповідній постанові Кабінету Міністрів України про встановлення рівня мінімальної митної вартості.
Отже, якщо раніше при визначенні митної вартості товарів митні органи керувались ст. 16 Закону України «Про Єдиний митний тариф», користуючись в основному довідниковими цінами провідних країн-виробників, то після прийняття відповідних нормативних документів відносно конкретних товарів підставою для визначення розмірів належних платежів стала мінімальна митна вартість.
Позитивним наслідком даного нововведення стало часткове усунення суперечностей, що виникали між імпортерами та митними органами при декларуванні товарів, коли ціна імпортованого товару з різних (утому числі й об'єктивних) причин, була, на думку митників, заниженою. Негативним наслідком впровадження мінімальної вартості стало підвищення рентабельності контрабандних операцій з даних товарів. Індикатором цього є наявність на 20-25% нижчих цін на ринках на імпортні цигарки або алкогольні вироби.
Проаналізуємо основні наслідки застосування механізму дії мінімальної митної вартості на прикладі групи товарів: телевізори, мікрохвильові печі, відеотехніка та аудіо- і відеокасети, на які даний захід було поширено відповідно до постанови № 502.
Легальний імпорт став практично неможливий через різке зниження рентабельності операцій, оскільки вартість, наприклад, телевізора після сплати всіх митних платежів збільшилась на 70-80%. За існуючої платоспроможності населення основним наслідком підвищення роздрібної ціни стало падіння обсягів реалізації імпортних телевізорів. Але досить стабільний попит на дану товарну групу стимулює імпортерів до пошуку шляхів мінімізації митних платежів. Діапазон дій у даному напрямі коливається від прямої контрабанди, завезення готової продукції під виглядом комплектуючих, розмитнення через підприємства, що мають пільги до напівлегального складання імпортної електроніки. Реакція суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на систему державного регулювання даного ринку досить гнучка, якщо посилюється боротьба з контрабандою, то вектор дій зміщується в бік складання, якщо напрям дії контролюючих органів зміщується в бік місцевого складання, то акцент зміщується до контрабанди.
Таким чином, результати дослідження свідчать про досить низьку ефективність застосування даного заходу. По-перше, значні збитки понесла держава, бо в результаті зменшення легального імпорту скоротилися податкові надходження. По-друге, основні збитки понесли невеликі фірми, які не змогли відреагувати на дану ситуацію через відсутність достатніх фінансових коштів чи лобістських структур в органах державної влади. По-третє, значно погіршилось конкурентне середовище, тому що великі фірми спочатку налагодили імпорт побутової техніки через спільні підприємства чи благодійні фонди, а потім організували великовузлове складання в Україні.
Відміна мінімальної митної вартості у 2000 р. також не дала бажаного результату. Очікуване зниження ціни на дані товари не відбулося з таких причин: підприємства не зацікавлені в зменшенні маржі; правила гри на даному ринку визначаються кількома великими фірмами, які не зацікавлені у зниженні рівня рентабельності; митний тариф на телевізори розраховується залежно від розміру діагоналі екрана, тому мінімальна митна вартість впливає тільки на суму податку на додану вартість; складання електроніки є досить рентабельними
Використана література: Гребельник, О.П. Основи митної справи: Навчальний посібник / О П Гребельник. — К.: Центр навчальної літератури, 2003.
