Кунєв Ю.Д. Управління в митній службі (2006)
Види соціального управління
Видова класифікація соціального управління має важливе теоретичне і практичне значення, оскільки оптимальна наукова класифікація дає змогу більш поглиблено і детально вивчити специфіку окремих видів соціального управління і дати найдосконаліші рекомендації щодо їх ефективної реалізації.
Соціальне управління не є однорідним ані за змістом, ані за формою, ані за методами його здійснення. Воно охоплює всі сфери соціального життя і в найширшому смислі цього слова являє собою управління суспільством насамперед як системним утворенням.
Як приклади можна назвати такі підходи до класифікації соціального управління.
О.М. Бандурка визнає, що до соціального управління належать:
- управління суспільством;
- державне управління;
- управління в громадських організаціях;
- управління виробництвом
Л.В. Коваль називає такі різновиди соціального управління:
- державне;
- самоврядування;
- громадське;
- внутрішньоорганізаційне (апаратне);
- економічне;
- військове;
- політичне;
- церковне;
- сімейне.
Найбільш поширеними в нашій юридичній та управлінській
літературі за останні декілька десятиріч були погляди, відповідно до яких соціальне управління поділялося на державне та громадське (іноді до нього ще додавали сімейне). З урахуванням змін, які здійснюються в нашому суспільстві, до названих видів соціального управління, безумовно, слід додати самоврядування й приватне управління. Тоді класифікація видів соціального управління матиме такий вигляд:
- державне управління;
- громадське управління;
- самоврядування;
- приватне управління;
- сімейне управління.
Запропонована класифікація дає певне уявлення про види соціального управління в сучасних умовах.
Різновидом соціального управління є громадське управління. Воно здійснюється недержавними організаціями переважно засобами неюридичного характеру і часто доповнює державне управління. Оскільки держава не охоплює всі прояви суспільного життя, вона мусить створювати необхідні умови для того, щоб об'єднання громадян могли на засадах самодіяльності брати активну участь у житті суспільства і держави, впливати на формування та реалізацію управлінських програм.
В умовах подальшої демократизації нашого суспільства великого значення набуває самоврядування народу, яке має охоплювати всі ланки суспільства. Самоврядування — це таке управління державними і громадськими справами, яке здійснюється народом та різними самодіяльними об'єднаннями громадян (громадськими організаціями, трудовими колективами, територіальними спільнотами і т. ін.) безпосередньо або через обраних представників.
Самоврядування, розвиток його форм і методів - важлива умова вдосконалення системи управління, подолання бюрократизму її апарату, спроб вирішувати будь-яке складне економічне або соціальне завдання лише командно-адміністративними методами. Тільки демократизація суспільства в змозі реально протистояти проявам консерватизму, корисливим інтересам посадових осіб та є безмежним потенціалом творчості, ініціативи соціуму.
Сімейне управління є, безумовно, найстарішим видом соціального управління. Історія людства знає різні прояви цього виду управління - від патріархату до матріархату. Проблемами цього виду соціального управління здебільшого займаються представники педагогічної, психологічної, соціологічної та інших наук.
Кунєв, Ю.Д. Управління в митній службі: Підручник: За заг. ред. Ю.Д. Кунєва / Ю Д Кунєв. — К.: Центр навчальної літератури, 2006.
Соціальне управління не є однорідним ані за змістом, ані за формою, ані за методами його здійснення. Воно охоплює всі сфери соціального життя і в найширшому смислі цього слова являє собою управління суспільством насамперед як системним утворенням.
Як приклади можна назвати такі підходи до класифікації соціального управління.
О.М. Бандурка визнає, що до соціального управління належать:
- управління суспільством;
- державне управління;
- управління в громадських організаціях;
- управління виробництвом
Л.В. Коваль називає такі різновиди соціального управління:
- державне;
- громадське;
- внутрішньоорганізаційне (апаратне);
- економічне;
- військове;
- політичне;
- церковне;
- сімейне.
Найбільш поширеними в нашій юридичній та управлінській
літературі за останні декілька десятиріч були погляди, відповідно до яких соціальне управління поділялося на державне та громадське (іноді до нього ще додавали сімейне). З урахуванням змін, які здійснюються в нашому суспільстві, до названих видів соціального управління, безумовно, слід додати самоврядування й приватне управління. Тоді класифікація видів соціального управління матиме такий вигляд:
- державне управління;
- громадське управління;
- самоврядування;
- приватне управління;
- сімейне управління.
Різновидом соціального управління є громадське управління. Воно здійснюється недержавними організаціями переважно засобами неюридичного характеру і часто доповнює державне управління. Оскільки держава не охоплює всі прояви суспільного життя, вона мусить створювати необхідні умови для того, щоб об'єднання громадян могли на засадах самодіяльності брати активну участь у житті суспільства і держави, впливати на формування та реалізацію управлінських програм.
В умовах подальшої демократизації нашого суспільства великого значення набуває самоврядування народу, яке має охоплювати всі ланки суспільства. Самоврядування — це таке управління державними і громадськими справами, яке здійснюється народом та різними самодіяльними об'єднаннями громадян (громадськими організаціями, трудовими колективами, територіальними спільнотами і т. ін.) безпосередньо або через обраних представників.
Самоврядування, розвиток його форм і методів - важлива умова вдосконалення системи управління, подолання бюрократизму її апарату, спроб вирішувати будь-яке складне економічне або соціальне завдання лише командно-адміністративними методами. Тільки демократизація суспільства в змозі реально протистояти проявам консерватизму, корисливим інтересам посадових осіб та є безмежним потенціалом творчості, ініціативи соціуму.
Сімейне управління є, безумовно, найстарішим видом соціального управління. Історія людства знає різні прояви цього виду управління - від патріархату до матріархату. Проблемами цього виду соціального управління здебільшого займаються представники педагогічної, психологічної, соціологічної та інших наук.
Кунєв, Ю.Д. Управління в митній службі: Підручник: За заг. ред. Ю.Д. Кунєва / Ю Д Кунєв. — К.: Центр навчальної літератури, 2006.
