Кунєв Ю.Д. Управління в митній службі (2006)
Принципи управління
Розглядаючи поняття і визначення принципів управління, необхідно звернути увагу на різне трактування вченими сутності та значення принципів управління.
Стосовно принципів управління визначено, що вони є встановленими людьми правилами поведінки, якими користуються різні суб'єкти управління (суб'єктивна категорія), також вони відображають об'єктивно існуючі зв'язки і залежність різних аспектів, елементів і сторін в управлінських відносинах (об'єктивна категорія). Отже, принципи управління - це не положення, якими керуються суб'єкти на власний розсуд. Основними для управління можуть виступати тільки положення, які відображають існуючі взаємозв'язки і залежності в управлінських відносинах. При такому розумінні принципи управління вже не можуть бути розглянуті лише як довільні управлінські установки суб'єктів управління.
Ураховуючи спрямованість і роль принципів в управлінській практиці, сформульовані вимоги до них: 1) точно відображати об’єктивні передумови: зв'язки і залежності різних елементів в управлінських відносинах; 2) відображати дії, необхідні для створення умов настання певної події, потрібної для досягнення мети управління; 3) мати зручні для практичного застосування форми вираження.
Безумовно, принципи мають бути сформульовані у вигляді керівних правил, норм поведінки, закріплені у наукових концепціях, щоб ними могли користуватися на практиці суб'єкти управління. Зміст принципів мусить відображати якісні й суттєві управлінські зв'язки в системі. При цьому між конкретним змістом і формою вираження цих управлінських начал існує такий зв'язок, що жоден аспект не може бути заздалегідь виділений як пріоритетний. Такі характеристики мають розглядатись тільки одночасно і в єдності. Ігнорування однією із цих складових, спроба виділити головне, значуще в їх змісті призводить до втрати методологічного значення і ролі основних управлінських начал.
Принципи управління визначають вимоги до системи, структури, організації і процесу управління. У принципах управління знаходять своє вираження основні вимоги, що висуваються до побудови органів управління і методів здійснення функцій управління.
Принципи соціального управління пропонується розглядати як нормативні начала, що є своєрідним відображенням законів і закономірностей суспільного розвитку, соціальних потреб, цінностей, законів і закономірностей управління, в основному закришені в юридичних актах V вигляді керівних правил, та норм поведінки, які відповідають цілям діяльності системи управління й визначають вимоги до системи, структури, організації та процесу управління.
Аналізуючи співвідношення принципів управління і права, можна зробити висновок, що і принципи права, і принципи управління своїм джерелом мають ціннісні основи суспільства, відображають суттєві та стійкі аспекти його розвитку.
На рівні загальноправових принципів і загальних принципів управління існує якісний, об'єктивно зумовлений зв'язок, який полягає в тому, що загальні принципи управління є специфічним відображенням вимог правових начал в управлінській діяльності.
Принципи права і управління, зберігаючи свою специфіку, перебувають у динамічному взаємозв'язку, активно впливають одне на одного.
Функціонування єдиної системи принципів державного управління передбачає існування її складових елементів (окремих принципів як компонентів єдиної системи або окремих підсистем) з різними функціональними характеристиками. Чим більш детально та диференційовано подано єдину систему принципів державного управління, тим глибше і наочніше сприймається предмет дослідження, що становить об'єкт системного аналізу.
Спираючись на класифікацію принципів управління, запропоновану Г.В. Атаманчуком , Н.Р. Нижник та іншими управлінцями, можна зробити висновок, що практично управління пішло шляхом конкретизації складових частин (системи та структури) і розробки принципів складових частин управління.
Цей варіант систематизації принципів управління найбільш повно змальовує принципову модель механізму управління. Тут виділяють загальні, структурні та спеціальні принципи. У названих
принципах специфічно відбиваються економічні відносини і політичні умови в сучасному суспільстві, концентрується загальна політика держави. Зміст принципів, що розглядаються, як і інших начал організації та діяльності держави, стабільний і об'єктивний. Принципи відображають найбільш характерні риси державного ; управління, показують, як треба управляти, визначають найважливіші напрями розвитку і вдосконалення державного управління. Разом з тим зазначені принципи мають власне призначення і поділяються на певні групи.
Для цілісної картини принципів державного управління, як на нашу думку, найбільш доцільним є системний підхід до державного управління і держави як системи. Розвиток будь-якої системи має сенс тільки коли він узгоджений з метою. Крім цілеспрямованих систем розрізняють ціннісно-орієнтовані системи. У випадку, коли неможливо здійснити процес цілепокладання (невизначеність цілі, неможливість виразити стан або інші причини), слід говорити про тенденції розвитку системи, які простіше пов'язуються з категорією цінності. Тим самим поняття цінності замінює поняття мети, якщо останнє не піддається конкретному визначенню. Характерною ціннісно-орієнтованою системою є держава як система, тому що цілі розвитку суспільства мають нечітке визначення бажаного кінцевого стану.
До загальних принципів державного управління можна зарахувати принципи загальносоціальні (ціннісні) і загально-управлінські. Загальні принципи відображають універсальні, значущі для всього державного управління закономірності, відносини і взаємозв'язки.
Управління підпорядковується насамперед загальносоціальним закономірностям, які відображають об'єктивні зв'язки між системою державного управління та іншими соціальними системами - політичною, економічною, ідеологічною тощо. Розвиток загальної системи управління, безпосередня діяльність окремих складних адміністративних систем нерозривно пов'язані з конституційно визначеною соціальною, економічною та правовою політикою держави.
Таким чином, загальносоціальні закономірності відбиваються у принципах державного управління і відображають загальні закономірності, відносини та процеси існування управління в суспільстві.
Водночас управління підпорядковується специфічним закономірностям власного існування і функціонування.
Загальносоціальні принципи державного управління поділяються на політичні, економічні, соціальні, ідеологічні, правові підгрупи. Ці підгрупи є головними, визначають елементи системи державного управління, принципи галузей управління.
До загальносоціальних принципів державного управління, пов'язаних з політичною системою, можна зарахувати: демократизм, поділ влади, визнання людини вищою цінністю, публічність, єдність законодавчої і виконавчої влади, співвідношення державних і недержавних засад, поєднання інтересів особи і суспільства
тощо.
До загальносоціальних, пов'язаних з ідеологічною системою, можна зарахувати принципи: культурності, моральності, справедливості, урахування громадської думки тощо.
До загальносоціальних, що відображають правові особливості державного управління, зарахуємо принципи: верховенства права, верховенства закону, законності, пріоритетності прав і законних інтересів громадян, правової впорядкованості й особистої відповідальності тощо.
До загальносоціальних, пов'язаних з економічною системою зарахуємо принципи: змагальності, конкуренції, стимулювання тощо.
До загальноуправлінських, характерних для систем управління з погляду їх існування і функціонування, можна зарахувати принципи: об'єктивності, наукової обґрунтованості, системності, випереджального розвитку теорії стосовно практики, відповідності, ефективності (оптимальності), саморегульованості тощо.
Якщо природа державного управління відбивається в загальних принципах, що впливають на всі групи елементів системи управління, то природно, що в кожній групі елементів діятимуть якісь свої специфічні закономірності, відносини і взаємозв'язки, які впорядковують і структурують групи елементів.
Закономірності, відношення і взаємозв'язки організації груп елементів державного управління, відкритих та осмислених наукою, на нашу думку, можна розглядати як джерела для формування структурних принципів. Дані принципи мають свою специфіку в кожній з груп елементів, оскільки місце і роль цих груп в системі онтологічних елементів державного управління зумовлюють їх особливу побудову. Отже, структурні принципи державного управління можна поділити на такі підгрупи:
- структурно-цільові, що відображають закономірності, відносини і взаємозв'язки раціональної побудови дерева цілей державного управління;
- структурно-функціональні, що характеризують закономірності, відносини і взаємозв'язки функціональної структури державного управління;
- структурно-організаційні, пов'язані із закономірностями, відносинами і взаємозв'язками організаційної структури державного управління;
- структурно-процесуальні, що дають уявлення про основні (визначальні) закономірності, відносини і взаємозв'язки раціонального та ефективного ведення управлінської діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування.
До третьої групи принципів зарахуємо спеціальні, що характеризують специфіку виду державно-управлінських відносин (відносин, що виникають в державному управлінні або галузі та відображають своєрідні, іноді унікальні закономірності, відносини і взаємозв'язки організації тих або інших управлінських елементів), а саме: державної служби, роботи з персоналом управління, інформаційного забезпечення, технологізації, адміністративного процесу тощо.
Зазначені вище принципи взаємопов'язані й зумовлюють один одного як усередині окремих груп, так і в усій їх сукупності. Дослідження й використання в практичній діяльності передбачає сприйняття принципів як певної системи, в якій місце кожного з них певною мірою показує його функціональну роль у пізнанні й характеристиці державного управління.
Принципи соціального управління взаємопов'язані й зумовлюють один одного як усередині окремих груп, так і в усій їх сукупності; їх дослідження й використання в практичній діяльності передбачає комплексний підхід; сприйняття принципів як певної системи, в якій місце кожного з них, певною мірою, показує його функціональну роль у пізнанні й характеристиці державного управління.
Використана література: Кунєв, Ю.Д. Управління в митній службі: Підручник: За заг. ред. Ю.Д. Кунєва / Ю Д Кунєв. — К.: Центр навчальної літератури, 2006.
Стосовно принципів управління визначено, що вони є встановленими людьми правилами поведінки, якими користуються різні суб'єкти управління (суб'єктивна категорія), також вони відображають об'єктивно існуючі зв'язки і залежність різних аспектів, елементів і сторін в управлінських відносинах (об'єктивна категорія). Отже, принципи управління - це не положення, якими керуються суб'єкти на власний розсуд. Основними для управління можуть виступати тільки положення, які відображають існуючі взаємозв'язки і залежності в управлінських відносинах. При такому розумінні принципи управління вже не можуть бути розглянуті лише як довільні управлінські установки суб'єктів управління.
Ураховуючи спрямованість і роль принципів в управлінській практиці, сформульовані вимоги до них: 1) точно відображати об’єктивні передумови: зв'язки і залежності різних елементів в управлінських відносинах; 2) відображати дії, необхідні для створення умов настання певної події, потрібної для досягнення мети управління; 3) мати зручні для практичного застосування форми вираження.
Безумовно, принципи мають бути сформульовані у вигляді керівних правил, норм поведінки, закріплені у наукових концепціях, щоб ними могли користуватися на практиці суб'єкти управління. Зміст принципів мусить відображати якісні й суттєві управлінські зв'язки в системі. При цьому між конкретним змістом і формою вираження цих управлінських начал існує такий зв'язок, що жоден аспект не може бути заздалегідь виділений як пріоритетний. Такі характеристики мають розглядатись тільки одночасно і в єдності. Ігнорування однією із цих складових, спроба виділити головне, значуще в їх змісті призводить до втрати методологічного значення і ролі основних управлінських начал.
Принципи управління визначають вимоги до системи, структури, організації і процесу управління. У принципах управління знаходять своє вираження основні вимоги, що висуваються до побудови органів управління і методів здійснення функцій управління.
Принципи соціального управління пропонується розглядати як нормативні начала, що є своєрідним відображенням законів і закономірностей суспільного розвитку, соціальних потреб, цінностей, законів і закономірностей управління, в основному закришені в юридичних актах V вигляді керівних правил, та норм поведінки, які відповідають цілям діяльності системи управління й визначають вимоги до системи, структури, організації та процесу управління.
Аналізуючи співвідношення принципів управління і права, можна зробити висновок, що і принципи права, і принципи управління своїм джерелом мають ціннісні основи суспільства, відображають суттєві та стійкі аспекти його розвитку.
На рівні загальноправових принципів і загальних принципів управління існує якісний, об'єктивно зумовлений зв'язок, який полягає в тому, що загальні принципи управління є специфічним відображенням вимог правових начал в управлінській діяльності.
Принципи права і управління, зберігаючи свою специфіку, перебувають у динамічному взаємозв'язку, активно впливають одне на одного.
Функціонування єдиної системи принципів державного управління передбачає існування її складових елементів (окремих принципів як компонентів єдиної системи або окремих підсистем) з різними функціональними характеристиками. Чим більш детально та диференційовано подано єдину систему принципів державного управління, тим глибше і наочніше сприймається предмет дослідження, що становить об'єкт системного аналізу.
Цей варіант систематизації принципів управління найбільш повно змальовує принципову модель механізму управління. Тут виділяють загальні, структурні та спеціальні принципи. У названих
принципах специфічно відбиваються економічні відносини і політичні умови в сучасному суспільстві, концентрується загальна політика держави. Зміст принципів, що розглядаються, як і інших начал організації та діяльності держави, стабільний і об'єктивний. Принципи відображають найбільш характерні риси державного ; управління, показують, як треба управляти, визначають найважливіші напрями розвитку і вдосконалення державного управління. Разом з тим зазначені принципи мають власне призначення і поділяються на певні групи.
Для цілісної картини принципів державного управління, як на нашу думку, найбільш доцільним є системний підхід до державного управління і держави як системи. Розвиток будь-якої системи має сенс тільки коли він узгоджений з метою. Крім цілеспрямованих систем розрізняють ціннісно-орієнтовані системи. У випадку, коли неможливо здійснити процес цілепокладання (невизначеність цілі, неможливість виразити стан або інші причини), слід говорити про тенденції розвитку системи, які простіше пов'язуються з категорією цінності. Тим самим поняття цінності замінює поняття мети, якщо останнє не піддається конкретному визначенню. Характерною ціннісно-орієнтованою системою є держава як система, тому що цілі розвитку суспільства мають нечітке визначення бажаного кінцевого стану.
До загальних принципів державного управління можна зарахувати принципи загальносоціальні (ціннісні) і загально-управлінські. Загальні принципи відображають універсальні, значущі для всього державного управління закономірності, відносини і взаємозв'язки.
Управління підпорядковується насамперед загальносоціальним закономірностям, які відображають об'єктивні зв'язки між системою державного управління та іншими соціальними системами - політичною, економічною, ідеологічною тощо. Розвиток загальної системи управління, безпосередня діяльність окремих складних адміністративних систем нерозривно пов'язані з конституційно визначеною соціальною, економічною та правовою політикою держави.
Таким чином, загальносоціальні закономірності відбиваються у принципах державного управління і відображають загальні закономірності, відносини та процеси існування управління в суспільстві.
Водночас управління підпорядковується специфічним закономірностям власного існування і функціонування.
Загальносоціальні принципи державного управління поділяються на політичні, економічні, соціальні, ідеологічні, правові підгрупи. Ці підгрупи є головними, визначають елементи системи державного управління, принципи галузей управління.
До загальносоціальних принципів державного управління, пов'язаних з політичною системою, можна зарахувати: демократизм, поділ влади, визнання людини вищою цінністю, публічність, єдність законодавчої і виконавчої влади, співвідношення державних і недержавних засад, поєднання інтересів особи і суспільства
тощо.
До загальносоціальних, пов'язаних з ідеологічною системою, можна зарахувати принципи: культурності, моральності, справедливості, урахування громадської думки тощо.
До загальносоціальних, що відображають правові особливості державного управління, зарахуємо принципи: верховенства права, верховенства закону, законності, пріоритетності прав і законних інтересів громадян, правової впорядкованості й особистої відповідальності тощо.
До загальносоціальних, пов'язаних з економічною системою зарахуємо принципи: змагальності, конкуренції, стимулювання тощо.
До загальноуправлінських, характерних для систем управління з погляду їх існування і функціонування, можна зарахувати принципи: об'єктивності, наукової обґрунтованості, системності, випереджального розвитку теорії стосовно практики, відповідності, ефективності (оптимальності), саморегульованості тощо.
Закономірності, відношення і взаємозв'язки організації груп елементів державного управління, відкритих та осмислених наукою, на нашу думку, можна розглядати як джерела для формування структурних принципів. Дані принципи мають свою специфіку в кожній з груп елементів, оскільки місце і роль цих груп в системі онтологічних елементів державного управління зумовлюють їх особливу побудову. Отже, структурні принципи державного управління можна поділити на такі підгрупи:
- структурно-цільові, що відображають закономірності, відносини і взаємозв'язки раціональної побудови дерева цілей державного управління;
- структурно-функціональні, що характеризують закономірності, відносини і взаємозв'язки функціональної структури державного управління;
- структурно-організаційні, пов'язані із закономірностями, відносинами і взаємозв'язками організаційної структури державного управління;
- структурно-процесуальні, що дають уявлення про основні (визначальні) закономірності, відносини і взаємозв'язки раціонального та ефективного ведення управлінської діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування.
До третьої групи принципів зарахуємо спеціальні, що характеризують специфіку виду державно-управлінських відносин (відносин, що виникають в державному управлінні або галузі та відображають своєрідні, іноді унікальні закономірності, відносини і взаємозв'язки організації тих або інших управлінських елементів), а саме: державної служби, роботи з персоналом управління, інформаційного забезпечення, технологізації, адміністративного процесу тощо.
Зазначені вище принципи взаємопов'язані й зумовлюють один одного як усередині окремих груп, так і в усій їх сукупності. Дослідження й використання в практичній діяльності передбачає сприйняття принципів як певної системи, в якій місце кожного з них певною мірою показує його функціональну роль у пізнанні й характеристиці державного управління.
Принципи соціального управління взаємопов'язані й зумовлюють один одного як усередині окремих груп, так і в усій їх сукупності; їх дослідження й використання в практичній діяльності передбачає комплексний підхід; сприйняття принципів як певної системи, в якій місце кожного з них, певною мірою, показує його функціональну роль у пізнанні й характеристиці державного управління.
Використана література: Кунєв, Ю.Д. Управління в митній службі: Підручник: За заг. ред. Ю.Д. Кунєва / Ю Д Кунєв. — К.: Центр навчальної літератури, 2006.
