Протопопова Економіка підприємств
Фінансові ресурси підприємства
Ключові слова та поняття: фінансові ресурси, активи підприємства, оборотні фонди, фонди обігу, оборотні кошти, оборотність, кількість обертів.
Фінансові ресурси — це сума грошових доходів та надходжень, що знаходяться в розпорядженні суб'єктів господарювання та призначаються для виконання фінансових зобов'язань, здійсненню витрат з розширеного відтворення та економічного стимулювання робітників.
Первісне формування фінансових ресурсів відбувається у момент створення підприємства, коли утворюється уставний фонд. Його джерелом, залежно від організаційно-правових форм підприємства, виступають: акціонерний капітал, пайові внески членів кооперативів, бюджетні кошти, кошти юридичних та фізичних осіб.
Далі, у процесі функціонування підприємства, основним джерелом фінансових ресурсів виступають грошові доходи та находження у вигляді прибутку та амортизаційних відрахувань, стійкі пасиви, цільові надходження та ін.
Значні фінансові ресурси можуть бути мобілізовані на фінансовому ринку за рахунок продажу цінних паперів та кредитів.
Тобто фінансові ресурси — це джерела поповнення капіталу підприємства, яке безстрокове інвестовані у подальший розвиток підприємства.
У ринкових умовах, коли підприємство може бути не тільки суб'єктом, але й об'єктом купівлі-продажу, були розроблені запитання про майно підприємства, про вартість підприємства як цілісного майнового комплексу.
Склад та вартість майна характеризується в балансі, розділ "Активи".
Усе майно підприємства складається з основного капіталу (постійні активи) та оборотного капіталу (поточні активи). Крім того, майно підприємства можна представити як три групи активів: основні кошти та інші необоротні активи;
запаси та витрати;
грошові кошти у касі, на рахунках та грошові кошти в розрахунках.
Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 від 31.09.99 р., активи підприємства згруповані трохи інакше, а саме:
1. Необоротні активи (основні кошти, незавершене будівництво, інвестиції та ін.).
2. Оборотні активи (товароматеріальні запаси, дебіторська заборгованість, грошові кошти).
3. Витрати майбутніх періодів.
Фінансові ресурси (капітал) необхідні для формування зазначеного вище майна в момент утворення підприємства, та потім для його збільшення.
Найважливішим питанням керування фінансовими ресурсами є ефективність їх використання. Відповідь на це запитання надається на прикладі торгівельних підприємств.
Переважаюча частина ресурсів торгівельних підприємств використовується для фінансування оборотних фондів та фондів обігу.
Оборотні фонди — це предмети праці, які обслуговують процес обігу товарів. У натурально-речовій формі оборотні фонди представлені наступними видами поточних активів:
- виробничі запаси — сировина, матеріали, паливо, тара;
- матеріали для господарських потреб, пакувальні матеріали, тара (крім багатооборотної) та тарні матеріали;
- інвентар, який є малоцінним та швидко псується, інструменти (вартість до п'ятисот гривень за одиницю та терміном експлуатації не більш року);
- спеціальний одяг та спеціальне взуття незалежно від їх вартості.
Оборотні фонди, на відміну від основних фондів, безпосередньо беруть участь в обороті та вибувають з обороту по мірі реалізації товарів чи продукції, за виключенням предметів матеріально-технічного оснащення.
Вартість оборотних фондів відшкодовується, як правило, в ході одного обороту, але завжди в ході більш короткого часу в порівнянні з часом обороту основних фондів. Так, вартість виробничих запасів цілком переноситься у вартість товару в ході одного обороту.
Вартість малоцінних та швидкопсувних предметів по ціні придбання у межах однієї мінімальної зарплати за одиницю переноситься через витрати звертання у вартість товару одразу при передачі їх в експлуатацію.
По іншим предметам матеріально-технічного оснащення половина їх вартості переноситься у вартість товару при передачі їх у експлуатацію, інша частина — по мірі їх вибуття через непридатність.
Особливість оборотних фондів полягає в тому, що вони безперервно скоюють оборот, перетворюючись з товарної форми у грошову форму, з грошової — у товарну, тобто постійно поновлюються.
Виробничі запаси (сировина, матеріали, паливо, півфабрикати) враховуються на підприємстві за фактичною вартістю, а малоцінні та швидкопсувні предмети — за початковою та залишковою.
Фонди обігу за своєю економічною сутністю схожі з оборотними фондами. Вони, як і оборотні фонди, також безпосередньо беруть участь в товарообігу, безперервно змінюючи свою форму, вибувають із торгівельного підприємства при реалізації товарів та поповнюються за рахунок нових надходжень.
До фондів обігу відносяться товари, готова продукція на складах підприємства, грошові кошти в касі, на розрахунковому, валютному та інших розрахунках, грошові документи, дебіторська заборгованість; витрати майбутніх періодів (внески орендної плати за наступні періоди, витрати по нерівномірно виробленому впродовж року ремонту основних фондів, витрати на капітальний ремонт орендованих основних фондів у рахунок майбутньої орендної плати та ін.).
Грошові кошти, призначені для утворення необхідних для нормальної торгової діяльності запасів оборотних коштів, фондів та фондів обігу, називаються оборотними коштами. Таким чином, оборотні кошти використовуються для закупівлі товарів, сировини, матеріалів, придбання малоцінних та швидкопсувних предметів, матеріалів для господарських потреб.
Вони представлені також грошовою готівкою в касі, на розрахунковому та інших рахунках у банку та цінними паперами.
На підприємствах, заснованих на недержавній формі власності, сума всіх перелічених поточних активів, відображених в бухгалтерському балансі, називається оборотнім капіталом.
У практиці обліку та планування оборотні кошти підрозділяються:
- за принципом організації їх планування та фінансування — на нормовані та ненормовані;
- за джерелом формування — діляться на власні, позикові та залучені.
До нормованих оборотних коштів відносяться: товарні запаси, грошові кошти в касі та дорозі, виробничі запаси (сировина, матеріали, паливо, напівфабрикати), малоцінні та швидкопсувні предмети, витрати майбутніх періодів.
Розмір нормованих оборотних коштів знаходиться у безпосередній залежності від обсягу товарообігу або випуску продукції та швидкості обігу товарів (крім матеріально-технічного оснащення).
Фінансовим планом установлюються визначені норми запасів цих коштів, у межах мінімально необхідних для здійснення торгової діяльності.
До нормованих оборотних засобів відносяться: грошові кошти на розрахунковому та інших рахунках, кошти в розрахунках із дебіторами, товари — відвантажені та на відповідальному збереженні. Ненормованими ці кошти називаються тому, що вони не нормуються, у фінансовому плані не передбачаються нормативи залишків цих коштів. Крім того, ненормовані оборотні кошти не мають твердо фіксованих джерел покриття. Наприклад, дебіторська заборгованість виникає нерідко в результаті порушення договірної та фінансової дисципліни та не може передбачатися у фінансовому плані. Рівним чином, не передбачаються залишки грошових коштів на розрахунковому та інших рахунках. Джерелами покриття ненормованих оборотних коштів зазвичай є інші пасиви та кошти тимчасово вільних спеціальних фондів.
Крім власних фінансових ресурсів у діяльності підприємства широко використовуються позикові та залучені кошти.
До позикових коштів відносяться довгострокові (на термін не більше одного року) та короткострокові кредити банків, а також довгострокові та короткострокові позики (крім банківських).
Кредитування підприємств, тобто видача банками кредитів, служить (особливо у торгівлі) необхідною умовою розвитку господарської діяльності.
Принципи та умови кредитування: цільовий характер кредиту, терміновість, зворотність та платний характер. Це значить, що вони видаються на конкретні цілі, на обмежений термін, при умові повернення та з оплатою по ставках за користування кредитом.
Найважливішою умовою видачі кредиту підприємству є його кредитоспроможність, яка оцінюється на підставі перевірки балансу на ліквідність. Ліквідність — це є здатність підприємства перетворити поточні активи, що маються в його розпорядженні, у грошову готівку, необхідну для своєчасної оплати поточних короткострокових зобов'язань.
Для оцінки ліквідності розраховують три коефіцієнти:
- коефіцієнт загальної ліквідності;
- коефіцієнт поточної (проміжної) ліквідності;
- коефіцієнт строкової (абсолютної) ліквідності.
Якщо сума поточних (оборотних) активів перевищує суму короткострокових зобов'язань, тоді підприємство є ліквідним.
Залучення коштів — це кошти інших підприємств, які тимчасово знаходяться в обороті даного підприємства у зв'язку з існуючою системою розрахунків, або її порушенням (кредиторська заборгованість постачальникам, заборгованість фінансовим органам по платежах, іншим кредиторам, доходи майбутніх періодів та ін,).
Ефективним використанням оборотних засобів можна назвати таке керування, при якому забезпечується стійкий стан фінансових ресурсів та досягаються оптимальні або максимальні результати діяльності.
Для оцінки ефективності оборотних коштів застосовується ціла система показників. Усіх їх можна поєднати у дві групи:
I група показників — показники ділової активності підприємства — це показники, які характеризують їх оборотність, їх швидкість, з якою вони переходять із грошової у товарну та знову в грошову форму;
II група показників, які відображають порівняння "ефекту" (корисного результату) з витратами — сумою оборотних коштів.
Другу групу показників можна назвати як фондовіддача та рентабельність оборотних фондів. Як результат, беруть основні показники діяльності підприємства: товарообіг (виручка), валові доходи, прибуток від реалізації, загальний чистий прибуток, витрати обігу (собівартість).
Комплекс показників формується двох видів: прямі — діленням результату на суму оборотних коштів та зворотні — діленням витрат на результат.
Перелік показників ефективності оборотних коштів надано в табл.11.
Таблиця 11
Показники ефективності використовування оборотних коштів торгівельних підприємств
Показники Алгоритм розрахунку
1 2
1 група показників
1. Оборотність оборотних коштів
1. Тривалість одного обороту в днях. Вос. = ОС ер/одноденний товарообіг по СС (Тд.сс)
2. Коефіцієнт оборотності оборотних коштів Коб. сс. = Тсс/Осср
2. Коефіцієнт завантаження оборотних коштів Кз. = Осср/Тсс
3. Оборотність дебіторської заборгованості. Вдз. = КЗ/ТД.СС
4. Оборотність кредиторської заборгованості. Вкз. = К3/Тд.сс
5. Період обороту грошових коштів. ДС = ДС/Тср.дн
2 група показників
2.1. Коефіцієнт фондовіддачі оборотних коштів, економічна віддача. Крос = Тсс/Осср
2.2. Коефіцієнт фондомісткості (завантаження оборотних коштів). Кфм = ОСср/Тсс
2.3. Рентабельність оборотних коштів. Ур.ос. = П/Осср
3 група показників
3. Ліквідність активів
3.1. Коефіцієнт загальної ліквідності. Кол. = А2+АЗ/П4 + П5
3.2. Коефіцієнт поточної (проміжної ліквідності). Ктл. = ДЗ + ДС/П4 + П5
3.3. Коефіцієнт абсолютної (термінової ліквідності).. Кал. = Грошові кошти + короткострокові фін. вкладення / П4 + П5
Разом з тим, необхідно визнати, що перелічені показники у ринкових умовах недостатні, тому як становище, рух, склад оборотних коштів, і в цілому їх використання дають суттєвий вплив на фінансовий стан підприємства.
На нашу думку, у систему показників ефективності оборотних коштів треба включати:
- платоспроможність підприємства та її зміни,;
- кредитоздатність підприємства;
- фінансову стійкість;
- ліквідність активів та динаміку її зміни.
В край важливо, щоб у підприємстві підтримувалась фінансова стійкість, яка оцінюється його платоспроможністю. Остання значить, що підприємство має ліквідні оборотні активи та спроможне своєчасно виконувати зобов'язання по платежах (повертати заборгованість).
Таким чином, оборотні кошти є складовою частиною майна, капіталу підприємства. Як економічна категорія вони становлять собою частину фінансових ресурсів підприємства, яка призначена для авансування оборотних фондів та фондів обігу з метою забезпечення безперервного їх кругообігу.
Фінансові ресурси — це сума грошових доходів та надходжень, що знаходяться в розпорядженні суб'єктів господарювання та призначаються для виконання фінансових зобов'язань, здійсненню витрат з розширеного відтворення та економічного стимулювання робітників.
Первісне формування фінансових ресурсів відбувається у момент створення підприємства, коли утворюється уставний фонд. Його джерелом, залежно від організаційно-правових форм підприємства, виступають: акціонерний капітал, пайові внески членів кооперативів, бюджетні кошти, кошти юридичних та фізичних осіб.
Далі, у процесі функціонування підприємства, основним джерелом фінансових ресурсів виступають грошові доходи та находження у вигляді прибутку та амортизаційних відрахувань, стійкі пасиви, цільові надходження та ін.
Значні фінансові ресурси можуть бути мобілізовані на фінансовому ринку за рахунок продажу цінних паперів та кредитів.
Тобто фінансові ресурси — це джерела поповнення капіталу підприємства, яке безстрокове інвестовані у подальший розвиток підприємства.
У ринкових умовах, коли підприємство може бути не тільки суб'єктом, але й об'єктом купівлі-продажу, були розроблені запитання про майно підприємства, про вартість підприємства як цілісного майнового комплексу.
Склад та вартість майна характеризується в балансі, розділ "Активи".
Усе майно підприємства складається з основного капіталу (постійні активи) та оборотного капіталу (поточні активи). Крім того, майно підприємства можна представити як три групи активів: основні кошти та інші необоротні активи;
грошові кошти у касі, на рахунках та грошові кошти в розрахунках.
Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 від 31.09.99 р., активи підприємства згруповані трохи інакше, а саме:
1. Необоротні активи (основні кошти, незавершене будівництво, інвестиції та ін.).
2. Оборотні активи (товароматеріальні запаси, дебіторська заборгованість, грошові кошти).
3. Витрати майбутніх періодів.
Фінансові ресурси (капітал) необхідні для формування зазначеного вище майна в момент утворення підприємства, та потім для його збільшення.
Найважливішим питанням керування фінансовими ресурсами є ефективність їх використання. Відповідь на це запитання надається на прикладі торгівельних підприємств.
Переважаюча частина ресурсів торгівельних підприємств використовується для фінансування оборотних фондів та фондів обігу.
Оборотні фонди — це предмети праці, які обслуговують процес обігу товарів. У натурально-речовій формі оборотні фонди представлені наступними видами поточних активів:
- виробничі запаси — сировина, матеріали, паливо, тара;
- матеріали для господарських потреб, пакувальні матеріали, тара (крім багатооборотної) та тарні матеріали;
- інвентар, який є малоцінним та швидко псується, інструменти (вартість до п'ятисот гривень за одиницю та терміном експлуатації не більш року);
- спеціальний одяг та спеціальне взуття незалежно від їх вартості.
Оборотні фонди, на відміну від основних фондів, безпосередньо беруть участь в обороті та вибувають з обороту по мірі реалізації товарів чи продукції, за виключенням предметів матеріально-технічного оснащення.
Вартість малоцінних та швидкопсувних предметів по ціні придбання у межах однієї мінімальної зарплати за одиницю переноситься через витрати звертання у вартість товару одразу при передачі їх в експлуатацію.
По іншим предметам матеріально-технічного оснащення половина їх вартості переноситься у вартість товару при передачі їх у експлуатацію, інша частина — по мірі їх вибуття через непридатність.
Особливість оборотних фондів полягає в тому, що вони безперервно скоюють оборот, перетворюючись з товарної форми у грошову форму, з грошової — у товарну, тобто постійно поновлюються.
Виробничі запаси (сировина, матеріали, паливо, півфабрикати) враховуються на підприємстві за фактичною вартістю, а малоцінні та швидкопсувні предмети — за початковою та залишковою.
Фонди обігу за своєю економічною сутністю схожі з оборотними фондами. Вони, як і оборотні фонди, також безпосередньо беруть участь в товарообігу, безперервно змінюючи свою форму, вибувають із торгівельного підприємства при реалізації товарів та поповнюються за рахунок нових надходжень.
До фондів обігу відносяться товари, готова продукція на складах підприємства, грошові кошти в касі, на розрахунковому, валютному та інших розрахунках, грошові документи, дебіторська заборгованість; витрати майбутніх періодів (внески орендної плати за наступні періоди, витрати по нерівномірно виробленому впродовж року ремонту основних фондів, витрати на капітальний ремонт орендованих основних фондів у рахунок майбутньої орендної плати та ін.).
Грошові кошти, призначені для утворення необхідних для нормальної торгової діяльності запасів оборотних коштів, фондів та фондів обігу, називаються оборотними коштами. Таким чином, оборотні кошти використовуються для закупівлі товарів, сировини, матеріалів, придбання малоцінних та швидкопсувних предметів, матеріалів для господарських потреб.
Вони представлені також грошовою готівкою в касі, на розрахунковому та інших рахунках у банку та цінними паперами.
На підприємствах, заснованих на недержавній формі власності, сума всіх перелічених поточних активів, відображених в бухгалтерському балансі, називається оборотнім капіталом.
У практиці обліку та планування оборотні кошти підрозділяються:
- за принципом організації їх планування та фінансування — на нормовані та ненормовані;
- за джерелом формування — діляться на власні, позикові та залучені.
До нормованих оборотних коштів відносяться: товарні запаси, грошові кошти в касі та дорозі, виробничі запаси (сировина, матеріали, паливо, напівфабрикати), малоцінні та швидкопсувні предмети, витрати майбутніх періодів.
Розмір нормованих оборотних коштів знаходиться у безпосередній залежності від обсягу товарообігу або випуску продукції та швидкості обігу товарів (крім матеріально-технічного оснащення).
Фінансовим планом установлюються визначені норми запасів цих коштів, у межах мінімально необхідних для здійснення торгової діяльності.
До нормованих оборотних засобів відносяться: грошові кошти на розрахунковому та інших рахунках, кошти в розрахунках із дебіторами, товари — відвантажені та на відповідальному збереженні. Ненормованими ці кошти називаються тому, що вони не нормуються, у фінансовому плані не передбачаються нормативи залишків цих коштів. Крім того, ненормовані оборотні кошти не мають твердо фіксованих джерел покриття. Наприклад, дебіторська заборгованість виникає нерідко в результаті порушення договірної та фінансової дисципліни та не може передбачатися у фінансовому плані. Рівним чином, не передбачаються залишки грошових коштів на розрахунковому та інших рахунках. Джерелами покриття ненормованих оборотних коштів зазвичай є інші пасиви та кошти тимчасово вільних спеціальних фондів.
Крім власних фінансових ресурсів у діяльності підприємства широко використовуються позикові та залучені кошти.
До позикових коштів відносяться довгострокові (на термін не більше одного року) та короткострокові кредити банків, а також довгострокові та короткострокові позики (крім банківських).
Кредитування підприємств, тобто видача банками кредитів, служить (особливо у торгівлі) необхідною умовою розвитку господарської діяльності.
Найважливішою умовою видачі кредиту підприємству є його кредитоспроможність, яка оцінюється на підставі перевірки балансу на ліквідність. Ліквідність — це є здатність підприємства перетворити поточні активи, що маються в його розпорядженні, у грошову готівку, необхідну для своєчасної оплати поточних короткострокових зобов'язань.
Для оцінки ліквідності розраховують три коефіцієнти:
- коефіцієнт загальної ліквідності;
- коефіцієнт поточної (проміжної) ліквідності;
- коефіцієнт строкової (абсолютної) ліквідності.
Якщо сума поточних (оборотних) активів перевищує суму короткострокових зобов'язань, тоді підприємство є ліквідним.
Залучення коштів — це кошти інших підприємств, які тимчасово знаходяться в обороті даного підприємства у зв'язку з існуючою системою розрахунків, або її порушенням (кредиторська заборгованість постачальникам, заборгованість фінансовим органам по платежах, іншим кредиторам, доходи майбутніх періодів та ін,).
Ефективним використанням оборотних засобів можна назвати таке керування, при якому забезпечується стійкий стан фінансових ресурсів та досягаються оптимальні або максимальні результати діяльності.
Для оцінки ефективності оборотних коштів застосовується ціла система показників. Усіх їх можна поєднати у дві групи:
I група показників — показники ділової активності підприємства — це показники, які характеризують їх оборотність, їх швидкість, з якою вони переходять із грошової у товарну та знову в грошову форму;
II група показників, які відображають порівняння "ефекту" (корисного результату) з витратами — сумою оборотних коштів.
Другу групу показників можна назвати як фондовіддача та рентабельність оборотних фондів. Як результат, беруть основні показники діяльності підприємства: товарообіг (виручка), валові доходи, прибуток від реалізації, загальний чистий прибуток, витрати обігу (собівартість).
Комплекс показників формується двох видів: прямі — діленням результату на суму оборотних коштів та зворотні — діленням витрат на результат.
Перелік показників ефективності оборотних коштів надано в табл.11.
Таблиця 11
Показники ефективності використовування оборотних коштів торгівельних підприємств
Показники Алгоритм розрахунку
1 2
1 група показників
1. Оборотність оборотних коштів
1. Тривалість одного обороту в днях. Вос. = ОС ер/одноденний товарообіг по СС (Тд.сс)
2. Коефіцієнт оборотності оборотних коштів Коб. сс. = Тсс/Осср
2. Коефіцієнт завантаження оборотних коштів Кз. = Осср/Тсс
3. Оборотність дебіторської заборгованості. Вдз. = КЗ/ТД.СС
4. Оборотність кредиторської заборгованості. Вкз. = К3/Тд.сс
5. Період обороту грошових коштів. ДС = ДС/Тср.дн
2 група показників
2.1. Коефіцієнт фондовіддачі оборотних коштів, економічна віддача. Крос = Тсс/Осср
2.2. Коефіцієнт фондомісткості (завантаження оборотних коштів). Кфм = ОСср/Тсс
2.3. Рентабельність оборотних коштів. Ур.ос. = П/Осср
3 група показників
3. Ліквідність активів
3.1. Коефіцієнт загальної ліквідності. Кол. = А2+АЗ/П4 + П5
3.2. Коефіцієнт поточної (проміжної ліквідності). Ктл. = ДЗ + ДС/П4 + П5
3.3. Коефіцієнт абсолютної (термінової ліквідності).. Кал. = Грошові кошти + короткострокові фін. вкладення / П4 + П5
Разом з тим, необхідно визнати, що перелічені показники у ринкових умовах недостатні, тому як становище, рух, склад оборотних коштів, і в цілому їх використання дають суттєвий вплив на фінансовий стан підприємства.
На нашу думку, у систему показників ефективності оборотних коштів треба включати:
- платоспроможність підприємства та її зміни,;
- кредитоздатність підприємства;
- фінансову стійкість;
- ліквідність активів та динаміку її зміни.
В край важливо, щоб у підприємстві підтримувалась фінансова стійкість, яка оцінюється його платоспроможністю. Остання значить, що підприємство має ліквідні оборотні активи та спроможне своєчасно виконувати зобов'язання по платежах (повертати заборгованість).
Таким чином, оборотні кошти є складовою частиною майна, капіталу підприємства. Як економічна категорія вони становлять собою частину фінансових ресурсів підприємства, яка призначена для авансування оборотних фондів та фондів обігу з метою забезпечення безперервного їх кругообігу.
