Масляк Географія (2000)
Промисловість
В Україні розвинуті майже всі відомі галузі промисловості. За часткою продукції серед усіх галузей виділяється маши¬нобудування (41,2 %). Далі йде харчова (15,1 %) і легка (12,2 %) промисловість, чорна металургія (8,4 %), паливна та хімічна і нафтохімічна галузі (по 4,2 %).
Деякі галузі промисловості, наприклад паливна і електро¬енергетична, чорна і кольорова металургія та деякі інші, формують міжгалузеві промислові комплекси. Це системи економічно зв'язаних між собою виробництв, діяльність і розміщення яких технологічно і територіальне зумовлені.
Найважливішими міжгалузевими промисловими комплек¬сами є: паливно-енергетичний, металургійний, машинобудів¬ний, лісовиробничий. Деякі галузі взаємодіють з іншими, утворюючи складні народногосподарські комплекси. Наприк¬лад, харчова і легка промисловість використовують про¬дукцію сільськогосподарського виробництва, забезпечуючи на¬селення продуктами харчування та товарами народного спо¬живання.
Структура промислового виробництва, тобто співвідношення галузей, у країні весь час змінюється. Так, протягом останнього десятиліття поступово зростає частка машинобудування, де¬ревообробної і целюлозно-паперової промисловості і зменшу¬ється — чорної металургії, харчової та хімічної і нафтохімічної
промисловості. Досить стабільна частка електроенергетики, промисловості будівельних матеріалів.
Нині в Україні є державні та недержавні підприємства. Багато з них входять до складу виробничих об'єднань (ВО), що згруповують підприємства з однаковою продукцією або ті, що мають тісні виробничі зв'язки.
Деякі підприємства й об'єднання утворюють комбінати, де поєднуються різні виробництва, що являють собою послідовні стадії обробки сировини або обслуговують один одного, або разом використовують відходи виробництва.
Кожне сучасне підприємство має свою спеціалізацію, що передбачає виготовлення однорідної продукції. Підприємства (або їх цехи, дільниці) виробляють якийсь один продукт, його окремі вузли й деталі або виконують окрему операцію (від¬ливка, штамповка, механічна обробка, складання). Спеціалі¬зація виробництва сприяє підвищенню продуктивності праці, поліпшенню якості продукції, зниженню витрат тощо.
Обов'язковим для спеціалізованих підприємств є кооперу¬вання, тобто тісне і довготривале співробітництво з метою виготовлення якоїсь продукції (наприклад, деталі, вузли для складання автомобілів).
Суспільство зацікавлене у високій ефективності вироб¬ництва, що визначається відношенням готового продукту до витрат (праця, матеріали) на його одержання. Чим менші витрати на випущену продукцію, тим ефективніше вироб¬ництво. Показником ефективності є собівартість.
Собівартість — це витрати підприємства (в грошах) на виробництво і реалізацію одиниці продукції.
Одним з найважливіших шляхів підвищення ефективності ви¬робництва в країні є розумна територіальна організація господар¬ства. Вона передбачає науково обґрунтоване розміщення взаємо¬пов'язаних окремих галузей і виробництв на території країни.
Особливими формами територіальної організації господар¬ства, що об'єднують групу взаємопов'язаних основних галузей і виробництв, а також допоміжні й обслуговуючі галузі і виробництва, є територіально-виробничі комплекси.
Основні галузі — це галузі спеціалізації на певній тери¬торії. Допоміжні галузі не належать до галузей спеціалізації і відіграють допоміжну роль у територіальній організації го¬сподарства. Обслуговуючі галузі допомагають основним вироб¬ництвам. До обслуговуючих належать, наприклад, ремонтні підприємства.
Галузі народного господарства на території країни розмі¬щуються нерівномірно, зосереджуючись у промислових райо¬нах, центрах і вузлах.
Промисловий район — це територіально-виробничий ком¬плекс з чіткою промисловою спеціалізацією виробництва. Охоп¬лює, звичайно, територію однієї або кількох сусідніх областей.
Промисловий центр — це населений пункт, де зосереджено кілька промислових підприємств, що спеціалізуються на пев¬ному виробництві. Населення їх зайняте переважно у проми¬словості.
Сукупність промислових центрів, що пов'язані між собою інфраструктурою і трудовими ресурсами, утворюють проми¬словий вузол.
Промисловість, як і інші галузі народногосподарського ком¬плексу, розвивається в умовах переходу України до ринку та ринкової системи господарювання.
Ринок (ринкова система) — система товарно-грошових від¬носин у суспільстві, що базується на об'єктивних (незалежні від волі людини) економічних законах, які є стимулами по¬стійного підвищення ефективності будь-якого виду людської діяльності. Ринкова система ґрунтується на природних і еко¬номічних інтересах людини та суспільства.
За таких умов Україні потрібна структурна перебудова промисловості в напрямі зменшення частки матеріале- і енергомістких галузей. Натомість необхідно стимулювати розвиток трудомістких сучасних галузей промисловості, невиробничої сфери, впроваджувати нові передові технології.
Деякі галузі промисловості, наприклад паливна і електро¬енергетична, чорна і кольорова металургія та деякі інші, формують міжгалузеві промислові комплекси. Це системи економічно зв'язаних між собою виробництв, діяльність і розміщення яких технологічно і територіальне зумовлені.
Найважливішими міжгалузевими промисловими комплек¬сами є: паливно-енергетичний, металургійний, машинобудів¬ний, лісовиробничий. Деякі галузі взаємодіють з іншими, утворюючи складні народногосподарські комплекси. Наприк¬лад, харчова і легка промисловість використовують про¬дукцію сільськогосподарського виробництва, забезпечуючи на¬селення продуктами харчування та товарами народного спо¬живання.
Структура промислового виробництва, тобто співвідношення галузей, у країні весь час змінюється. Так, протягом останнього десятиліття поступово зростає частка машинобудування, де¬ревообробної і целюлозно-паперової промисловості і зменшу¬ється — чорної металургії, харчової та хімічної і нафтохімічної
промисловості. Досить стабільна частка електроенергетики, промисловості будівельних матеріалів.
Нині в Україні є державні та недержавні підприємства. Багато з них входять до складу виробничих об'єднань (ВО), що згруповують підприємства з однаковою продукцією або ті, що мають тісні виробничі зв'язки.
Деякі підприємства й об'єднання утворюють комбінати, де поєднуються різні виробництва, що являють собою послідовні стадії обробки сировини або обслуговують один одного, або разом використовують відходи виробництва.
Кожне сучасне підприємство має свою спеціалізацію, що передбачає виготовлення однорідної продукції. Підприємства (або їх цехи, дільниці) виробляють якийсь один продукт, його окремі вузли й деталі або виконують окрему операцію (від¬ливка, штамповка, механічна обробка, складання). Спеціалі¬зація виробництва сприяє підвищенню продуктивності праці, поліпшенню якості продукції, зниженню витрат тощо.
Обов'язковим для спеціалізованих підприємств є кооперу¬вання, тобто тісне і довготривале співробітництво з метою виготовлення якоїсь продукції (наприклад, деталі, вузли для складання автомобілів).
Собівартість — це витрати підприємства (в грошах) на виробництво і реалізацію одиниці продукції.
Одним з найважливіших шляхів підвищення ефективності ви¬робництва в країні є розумна територіальна організація господар¬ства. Вона передбачає науково обґрунтоване розміщення взаємо¬пов'язаних окремих галузей і виробництв на території країни.
Особливими формами територіальної організації господар¬ства, що об'єднують групу взаємопов'язаних основних галузей і виробництв, а також допоміжні й обслуговуючі галузі і виробництва, є територіально-виробничі комплекси.
Основні галузі — це галузі спеціалізації на певній тери¬торії. Допоміжні галузі не належать до галузей спеціалізації і відіграють допоміжну роль у територіальній організації го¬сподарства. Обслуговуючі галузі допомагають основним вироб¬ництвам. До обслуговуючих належать, наприклад, ремонтні підприємства.
Галузі народного господарства на території країни розмі¬щуються нерівномірно, зосереджуючись у промислових райо¬нах, центрах і вузлах.
Промисловий район — це територіально-виробничий ком¬плекс з чіткою промисловою спеціалізацією виробництва. Охоп¬лює, звичайно, територію однієї або кількох сусідніх областей.
Промисловий центр — це населений пункт, де зосереджено кілька промислових підприємств, що спеціалізуються на пев¬ному виробництві. Населення їх зайняте переважно у проми¬словості.
Сукупність промислових центрів, що пов'язані між собою інфраструктурою і трудовими ресурсами, утворюють проми¬словий вузол.
Промисловість, як і інші галузі народногосподарського ком¬плексу, розвивається в умовах переходу України до ринку та ринкової системи господарювання.
Ринок (ринкова система) — система товарно-грошових від¬носин у суспільстві, що базується на об'єктивних (незалежні від волі людини) економічних законах, які є стимулами по¬стійного підвищення ефективності будь-якого виду людської діяльності. Ринкова система ґрунтується на природних і еко¬номічних інтересах людини та суспільства.
За таких умов Україні потрібна структурна перебудова промисловості в напрямі зменшення частки матеріале- і енергомістких галузей. Натомість необхідно стимулювати розвиток трудомістких сучасних галузей промисловості, невиробничої сфери, впроваджувати нові передові технології.
