Шелехов Страхування
Прибуток страховика
Діяльність страховика припускає не тільки відшкодування своїх витрат, але й одержання прибутку. Обсяг балансового прибутку страховика забезпечується доходами, які він отримає у результаті виконання як страхових, так і нестрахових операцій.
Балансовий прибуток страховика складається з прибутку від страхової діяльності, прибутку від інвестування і розміщення тимчасово вільних коштів, прибутку від інших операцій. Найскладнішим є обчислення прибутку від страхової діяльності. Прибуток від страхових операцій – це такий позитивний фінансовий результат, при якому досягається перевищення доходів над витратами із забезпечення страхового захисту, коли страховик повністю виконує зобов’язання за договорами страхування, що укладені від його імені, за встановлений період часу (звичайно за рік). Розглянемо цей показник більш детально.
5.4.1. Прибуток від страхових операцій
Фінансовий результат страхових операцій складається з двох елементів: прибуток (або збиток) страховика і приріст (або відтік) страхових резервів. Прибуток від страхових операцій – це різниця між сумою зароблених страхових премій і собівартістю наданих страхових послуг. У страхуванні через невиробничий характер діяльності додатковий продукт не створюється, тому прибуток формується завдяки перерозподілу коштів страхувальників, тобто конкретних частин додаткових продуктів, які створені в інших галузях економіки та накопичуються страховиками у вигляді сплачених ним страхувальниками страхових премій (внесків). Потреба страховика в отриманні прибутку визначається загальною метою здійснення страхового підприємництва в умовах ринку.
Показник дохідності, що визначається як відношення річної суми прибутку до річної суми премій за якимось видом страхування чи страховими операціями у цілому, називається рентабельністю страхових операцій. Порівняння прибутку з обсягом страхових премій, що надійшли, показує, який прибуток отримує страховик із кожної одиниці страхової премії, і погоджує величину прибутку як джерело фінансових ресурсів із обсягом виконаної роботи з формування страхового фонду.
Згідно з Законом України “Про внесення змін у Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” [20], прибуток страховиків від страхової діяльності з метою оподаткування не визначається. Проте, це не означає, що він не повинен визначатися взагалі. Адже страховик за будь-яких обставин має точно знати фінансові результати від здійснення страхових операцій, щоб контролювати, наскільки ефективно він проводить страхування; на чітко визначеній основі формувати спеціальні і резервні фонди, вільні резерви; виплачувати дивіденди засновникам й акціонерам; складати фінансову звітність, де передбачається висвітлення цього показника. Тобто проблема визначення страхового прибутку є актуальною.
Розглядаючи страховий тариф як відносну ціну страхової послуги і зважаючи на структуру тарифної ставки (розділ 4), ми встановили, що як і будь-яка ціна, тариф складається з собівартості (плати за ризик і навантаження, або видатків на ведення справ по наданню страхової послуги) і прибутку. Прибуток, зазвичай, планується при розробленні тарифів за усіма різновидами страхування (крім деяких видів обов’язкового страхування). Згідно з основною ідеєю страхування, побудова нетто-тарифу грунтується на принципі еквівалентності у відносинах між страховиком і страхувальниками, а розмір навантаження в брутто-тарифі має забезпечити страховика коштами для організації і розвитку процесу страхування. Саме тому прибуток може плануватися як складова навантаження.
При цьому джерелом формування прибутку від страхових операцій може бути прибуток у тарифах, що закладається до базового тарифу як самостійний елемент ціни на страхову послугу. Як елемент тарифу, норматив прибутку відіграє важливу роль у регулюванні попиту і пропозиції на окремі види страхових продуктів.
Проте, страхова компанія може отримувати прибуток від страхової діяльності не тільки і не стільки завдяки цій складовій тарифної ставки. Прибуток отримується завдяки зниженню собівартості страхової послуги: по-перше, скороченням розміру видатків на ведення справи, коли керування страховою компанією здійснюється більш ефективно, з меншими витратами, ніж передбачалося на етапі розрахунків страхових тарифів; по-друге, внаслідок зниження збитковості видів страхування, які здійснює страховик (прибуток може виникати тоді, коли страхові операції у звітному періоді були менш збитковими, ніж у середньому за попередні періоди, показники яких використовувалися при розрахунках страхових тарифів, тобто коли об’єктивним ходом подій було порушено принцип еквівалентності між сумою зібраних нетто-премій і сумою фактичних виплат страхувальникам).
Процес утворення прибутку від страхової діяльності в компаніях ризикового типу і у компаніях, що здійснюють страхування життя, відрізняється внаслідок різних економічних механізмів їх діяльності. В цих компаніях за різними принципами утворюються страхові резерви, що накладає суттєвий відбиток і на визначення обсягу прибутку.
5.4.1.1. Прибуток від страхової діяльності з ризикового страхування обчислюється послідовно у результаті здійснення наступних кроків:
1 – розрахування резерву незароблених премій (буде розглянуто нижче у розділі 6);
2 – визначення розміру заробленої премії;
3 – розрахування загальної суми доходів від страхової діяльності;
4 – визначення загальної суми витрат страховика;
5 – розрахування результату (прибутку або збитку) від страхової діяльності.
Докладно розглянемо процес заробляння страхової премії як основи страхового прибутку.
Страхова премія (оплата за страхові послуги) має бути сплачена раніше, ніж виникає зобов’язання страховика виплатити відшкодування. Страховик має право повністю розпоряджатися всім обсягом зібраних страхових премій, використовуючи ці кошти для отримання інвестиційного доходу. Проте, коли визначається прибуток від страхової діяльності, то не вся сума зібраних страхових премій розглядається як дохід страховика.
Страхування – це різновидвид діяльності, при якому страхова послуга (гарантія страхового захисту) “постачається” клієнтові протягом строку дії договору страхування. Коли цей строк минає, відповідальність страховика перед страхувальником закінчується, і уся отримана страховиком страхова премія за цим договором вважається заробленою. Але доки строк дії договору не скінчився, отримана страхова премія у будь-який момент часу складається з двох частин: перша, що вже вважається заробленою, і друга, яку на цей момент заробленою вважати не можна (тобто незароблена премія). Співвідношення між цими частинами пропорційне до часу, який залишився до закінчення строку дії договору страхування.
Тепер розглянемо процедуру визначення прибутку від страхової діяльності по кроках.
Перший крок. Вважаючи на те, розрахування резерву незароблених премій буде детально розглянуто нижче, наведемо тільки основні моменти врахування цього параметра для процедури визначення розміру прибутку від страхової діяльності.
Резерви незароблених премій визначаються на будь-яку дату залежно від отриманих страховиком сум страхових премій по договорах страхування окремих видів. Механізм “заробляння” премії по конкретному договору страхування базується на поступовому переході від суми незаробленої преміі, отриманої на дату початку дії цього договору, до прибутку на дату завершення дії договору без настання страхового випадку. Оскільки договори можуть мати різні терміни дії, процедура визначення цього переходу передбачає умовний строк дії будь-якого договору страхування 1 рік. Можна сказати, що кожний день дії договору страхування, якщо немає страхового випадку за цим договором, зменшує резерв незаробленої і збільшує резерв заробленої премії за цим договором.
Другий крок. Зароблена страхова премія розраховується збільшенням суми отриманої премії на початок звітного періоду на суму незаробленої страхової премії на кінець цього періоду. При цьому до суми отриманої премії не включаються платежі, сплачені у цьому періоді перестрахувальникам. Резерви незароблених премій на початок періоду зменшуються на частку перестраховиків в них, а на кінець періоду – збільшуються на частку перестраховиків, відповідно до формули:
ЗрП = (РНПп – ?Reп) + (?P – ?PRe) + (РНПк - ?Reк), (5.1)
де ЗрП – резерв зароблених премій за звітний період;
РНПп і РНПк – резерв незароблених премій на початок і кінець звітного періоду відповідно;
?Re – частка перестраховиків на початок і кінець періоду;
?PRe – сума страхових премій, сплачених страховиком перестраховикам;
?P – сума премій, отриманих страховиком у звітному періоді.
Третій крок. Доход від страхової діяльності ДCД буде визначатися за формулою наступного виду:
ДCД = ЗрП + KRe + ?SRe + Птр, (5.2)
де ЗрП – зароблені страхові премії за договорами страхування і перестрахування;
КRe – комісійні винагороди за перестраховування;
?SRe – частки страхових виплат, сплачені перестраховиками;
Птр – повернуті суми з технічних резервів, інших, ніж резерв незароблених премій.
Четвертий крок. Витрати ВCД страховика визначаються за формулою:
ВCД = ВСВ + ВЦФ + ?SВ + Втр, (5.3)
де ВСВ – витрати страховика на страхові операції, що відносяться на собівартість;
ВЦФ – відрахування в централізовані страхові резервні фонди;
?SВ – суми страхових виплат і страхових відшкодувань, здійснені страховиком;
Втр – відрахування в технічні резерви, інших, ніж резерв незароблених премій.
П’ятий крок. Прибуток ПCД (або збиток ЗCД) від страхової діяльності можна обчислити за формулою:
ПCД = ДCД - ВСВ , (5.4)
5.4.1.2. Прибуток від діяльності із страхування життя обчислюється дещо інакше, в три етапи:
1 – розрахування чистого доходу від надання страхових послуг;
2 – визначення валового результату від страхової діяльності;
3 – розрахування результату (прибутку або збитку) від страхової діяльності.
Перший крок. Чистий дохід ДCД від страхової діяльності визначається за формулою:
ДCД = ?P - ?SВ - ВРСЖ, (5.5)
де ?P – сума премій, отриманих страховиком у звітному періоді;
?SВ – суми страхових виплат, здійснені страховиком;
ВРСЖ – відрахування в страхові резерви із страхування життя.
Другий крок. Валовий результат від страхової діяльності ВРCД розраховується як різниця між чистим доходом від страхової діяльності ДCД і собівартістю ВСД (інкаксаційні, аквізиційні витрати тощо) укладання договорів страхування:
ВРCД = ДCД - ВСД , (5.6)
П’ятий крок. Прибуток ПCД (або збиток ЗCД) як фінансовий результат від операційної діяльності із страхування життя обчислюється як різниця між валовим результатом від страхової діяльності та загальними операційними (адміністративними та іншими) витратами ?ВОП:
ПCД = ВРCД - ?ВОП, (5.7)
Прибуток від страхової діяльності визначається щоквартально наростаючим підсумком з початку року шляхом заповнення спеціальної форми “Звіт про доходи і витрати страховика”, яка направляється до Держфінпослуг у складі звітних документів страховика [42].
Ступінь реальності певного фінансового результату (прибутку або збитку) від страхової діяльності певним чином залежить від того, наскільки точно обчислені суми резерву незаробленої премії. Точність обчислення залежить від методу, який використовують. У практиці страхування використовуються різні методи обчислення цього резерву (див. розділ 6), залежно від характеру діяльності страховика і різновидів страхування, які він пропонує. Метод, який застосовується українськими страховиками, може визначити розмір прибутку лише приблизно. Він не враховує специфіки окремих різновидів страхування, терміну дії страхових договорів. А тому за його допомогою неможливо визначити точний фінансовий результат страхових операцій.
5.4.2. Прибуток від нестрахових операцій
Окрім прибутку від страхових операцій, у страховика може бути також прибуток від інвестиційної діяльності й інших нестрахових операцій.
До прибутку від нестрахової діяльності належить прибуток, отриманий страховиком від агентського продажу страхових послуг інших страхових компаній, комісійних за передачу ризиків страховикам у перестрахування, а також проведення робіт із менеджменту ризиків, консультацій, доходів від позареалізаційних операцій тощо. В цьому випадку прибуток визначається як перевищення доходів від нестрахових операцій над валовими витратами на цю діяльність.
Прибуток від розміщення і керування страховими (технічними) резервами і власними коштами (інвестиційний прибуток) – це прибуток від нестрахових операцій. Отримання прибутку від інвестицій є основним завданням страховика, тому що наявність цього прибутку надає страховику широку можливість нарощувати обсяги його активів, розширювати межі страхової відповідальності, знижувати тарифи за окремими видами страхування, розширювати страхове поле, зміцнювати матеріально-технічну базу і розвивати інші напрямки страхування.
Використання прибутку від нестрахових операцій в страхових компаніях з ризикових видів страхування і компаніях із страхування життя суттєво відрізняється. Для “ризикових” компаній весь прибуток від нестрахових операцій (інвестиційний та від інших дозволених видів діяльності) повністю залишається у розпорядженні акціонерів і використовується згідно із рішеннями їх зборів.
Для компаній із страхування життя отриманий дохід від нестрахових операцій розподіляється на 2 частини:
1 частина - інвестиційний дохід від розміщення коштів резервів із страхування життя.
2 частина – весь інший дохід, отриманий від нестрахових операцій (інвестиційний дохід від розміщення власних коштів, від агентської діяльності тощо).
Друга частина є повною власністю акціонерів компанії, оподатковується за загальним принципом по ставці 25% і використовується у відповідності з їх рішеннями.
Перша частина отриманого доходу спочатку розподіляється в пропорції 15:85. Перша частка (що відповідає 15% отриманого інвестиційного доходу від розміщення коштів резервів із страхування життя) об’єднується з іншим доходом,отриманим від нестрахових операцій. Друга частка (85% доходу) не оподатковується, розподіляється пропорційно коштам індивідуальних резервів із страхування життя і додається до сум резервів відповідних застрахованих осіб
Напрями і розміри сум використання прибутків залежать від потреб страховика та дивідендної політики його акціонерів. Як правило, прибуток направляється на створення вільних резервів (до 20-25% прибутку), виплату дивідендів (від 20 до 70% прибутку), на стимулювання роботи колективу (10-40% прибутку) та резервування 5 – 10% прибутку для розвитку страхової справи.
Балансовий прибуток страховика складається з прибутку від страхової діяльності, прибутку від інвестування і розміщення тимчасово вільних коштів, прибутку від інших операцій. Найскладнішим є обчислення прибутку від страхової діяльності. Прибуток від страхових операцій – це такий позитивний фінансовий результат, при якому досягається перевищення доходів над витратами із забезпечення страхового захисту, коли страховик повністю виконує зобов’язання за договорами страхування, що укладені від його імені, за встановлений період часу (звичайно за рік). Розглянемо цей показник більш детально.
5.4.1. Прибуток від страхових операцій
Фінансовий результат страхових операцій складається з двох елементів: прибуток (або збиток) страховика і приріст (або відтік) страхових резервів. Прибуток від страхових операцій – це різниця між сумою зароблених страхових премій і собівартістю наданих страхових послуг. У страхуванні через невиробничий характер діяльності додатковий продукт не створюється, тому прибуток формується завдяки перерозподілу коштів страхувальників, тобто конкретних частин додаткових продуктів, які створені в інших галузях економіки та накопичуються страховиками у вигляді сплачених ним страхувальниками страхових премій (внесків). Потреба страховика в отриманні прибутку визначається загальною метою здійснення страхового підприємництва в умовах ринку.
Показник дохідності, що визначається як відношення річної суми прибутку до річної суми премій за якимось видом страхування чи страховими операціями у цілому, називається рентабельністю страхових операцій. Порівняння прибутку з обсягом страхових премій, що надійшли, показує, який прибуток отримує страховик із кожної одиниці страхової премії, і погоджує величину прибутку як джерело фінансових ресурсів із обсягом виконаної роботи з формування страхового фонду.
Згідно з Законом України “Про внесення змін у Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” [20], прибуток страховиків від страхової діяльності з метою оподаткування не визначається. Проте, це не означає, що він не повинен визначатися взагалі. Адже страховик за будь-яких обставин має точно знати фінансові результати від здійснення страхових операцій, щоб контролювати, наскільки ефективно він проводить страхування; на чітко визначеній основі формувати спеціальні і резервні фонди, вільні резерви; виплачувати дивіденди засновникам й акціонерам; складати фінансову звітність, де передбачається висвітлення цього показника. Тобто проблема визначення страхового прибутку є актуальною.
Розглядаючи страховий тариф як відносну ціну страхової послуги і зважаючи на структуру тарифної ставки (розділ 4), ми встановили, що як і будь-яка ціна, тариф складається з собівартості (плати за ризик і навантаження, або видатків на ведення справ по наданню страхової послуги) і прибутку. Прибуток, зазвичай, планується при розробленні тарифів за усіма різновидами страхування (крім деяких видів обов’язкового страхування). Згідно з основною ідеєю страхування, побудова нетто-тарифу грунтується на принципі еквівалентності у відносинах між страховиком і страхувальниками, а розмір навантаження в брутто-тарифі має забезпечити страховика коштами для організації і розвитку процесу страхування. Саме тому прибуток може плануватися як складова навантаження.
При цьому джерелом формування прибутку від страхових операцій може бути прибуток у тарифах, що закладається до базового тарифу як самостійний елемент ціни на страхову послугу. Як елемент тарифу, норматив прибутку відіграє важливу роль у регулюванні попиту і пропозиції на окремі види страхових продуктів.
Проте, страхова компанія може отримувати прибуток від страхової діяльності не тільки і не стільки завдяки цій складовій тарифної ставки. Прибуток отримується завдяки зниженню собівартості страхової послуги: по-перше, скороченням розміру видатків на ведення справи, коли керування страховою компанією здійснюється більш ефективно, з меншими витратами, ніж передбачалося на етапі розрахунків страхових тарифів; по-друге, внаслідок зниження збитковості видів страхування, які здійснює страховик (прибуток може виникати тоді, коли страхові операції у звітному періоді були менш збитковими, ніж у середньому за попередні періоди, показники яких використовувалися при розрахунках страхових тарифів, тобто коли об’єктивним ходом подій було порушено принцип еквівалентності між сумою зібраних нетто-премій і сумою фактичних виплат страхувальникам).
5.4.1.1. Прибуток від страхової діяльності з ризикового страхування обчислюється послідовно у результаті здійснення наступних кроків:
1 – розрахування резерву незароблених премій (буде розглянуто нижче у розділі 6);
2 – визначення розміру заробленої премії;
3 – розрахування загальної суми доходів від страхової діяльності;
4 – визначення загальної суми витрат страховика;
5 – розрахування результату (прибутку або збитку) від страхової діяльності.
Докладно розглянемо процес заробляння страхової премії як основи страхового прибутку.
Страхова премія (оплата за страхові послуги) має бути сплачена раніше, ніж виникає зобов’язання страховика виплатити відшкодування. Страховик має право повністю розпоряджатися всім обсягом зібраних страхових премій, використовуючи ці кошти для отримання інвестиційного доходу. Проте, коли визначається прибуток від страхової діяльності, то не вся сума зібраних страхових премій розглядається як дохід страховика.
Страхування – це різновидвид діяльності, при якому страхова послуга (гарантія страхового захисту) “постачається” клієнтові протягом строку дії договору страхування. Коли цей строк минає, відповідальність страховика перед страхувальником закінчується, і уся отримана страховиком страхова премія за цим договором вважається заробленою. Але доки строк дії договору не скінчився, отримана страхова премія у будь-який момент часу складається з двох частин: перша, що вже вважається заробленою, і друга, яку на цей момент заробленою вважати не можна (тобто незароблена премія). Співвідношення між цими частинами пропорційне до часу, який залишився до закінчення строку дії договору страхування.
Тепер розглянемо процедуру визначення прибутку від страхової діяльності по кроках.
Перший крок. Вважаючи на те, розрахування резерву незароблених премій буде детально розглянуто нижче, наведемо тільки основні моменти врахування цього параметра для процедури визначення розміру прибутку від страхової діяльності.
Резерви незароблених премій визначаються на будь-яку дату залежно від отриманих страховиком сум страхових премій по договорах страхування окремих видів. Механізм “заробляння” премії по конкретному договору страхування базується на поступовому переході від суми незаробленої преміі, отриманої на дату початку дії цього договору, до прибутку на дату завершення дії договору без настання страхового випадку. Оскільки договори можуть мати різні терміни дії, процедура визначення цього переходу передбачає умовний строк дії будь-якого договору страхування 1 рік. Можна сказати, що кожний день дії договору страхування, якщо немає страхового випадку за цим договором, зменшує резерв незаробленої і збільшує резерв заробленої премії за цим договором.
Другий крок. Зароблена страхова премія розраховується збільшенням суми отриманої премії на початок звітного періоду на суму незаробленої страхової премії на кінець цього періоду. При цьому до суми отриманої премії не включаються платежі, сплачені у цьому періоді перестрахувальникам. Резерви незароблених премій на початок періоду зменшуються на частку перестраховиків в них, а на кінець періоду – збільшуються на частку перестраховиків, відповідно до формули:
ЗрП = (РНПп – ?Reп) + (?P – ?PRe) + (РНПк - ?Reк), (5.1)
РНПп і РНПк – резерв незароблених премій на початок і кінець звітного періоду відповідно;
?Re – частка перестраховиків на початок і кінець періоду;
?PRe – сума страхових премій, сплачених страховиком перестраховикам;
?P – сума премій, отриманих страховиком у звітному періоді.
Третій крок. Доход від страхової діяльності ДCД буде визначатися за формулою наступного виду:
ДCД = ЗрП + KRe + ?SRe + Птр, (5.2)
де ЗрП – зароблені страхові премії за договорами страхування і перестрахування;
КRe – комісійні винагороди за перестраховування;
?SRe – частки страхових виплат, сплачені перестраховиками;
Птр – повернуті суми з технічних резервів, інших, ніж резерв незароблених премій.
Четвертий крок. Витрати ВCД страховика визначаються за формулою:
ВCД = ВСВ + ВЦФ + ?SВ + Втр, (5.3)
де ВСВ – витрати страховика на страхові операції, що відносяться на собівартість;
ВЦФ – відрахування в централізовані страхові резервні фонди;
?SВ – суми страхових виплат і страхових відшкодувань, здійснені страховиком;
Втр – відрахування в технічні резерви, інших, ніж резерв незароблених премій.
П’ятий крок. Прибуток ПCД (або збиток ЗCД) від страхової діяльності можна обчислити за формулою:
ПCД = ДCД - ВСВ , (5.4)
5.4.1.2. Прибуток від діяльності із страхування життя обчислюється дещо інакше, в три етапи:
2 – визначення валового результату від страхової діяльності;
3 – розрахування результату (прибутку або збитку) від страхової діяльності.
Перший крок. Чистий дохід ДCД від страхової діяльності визначається за формулою:
ДCД = ?P - ?SВ - ВРСЖ, (5.5)
де ?P – сума премій, отриманих страховиком у звітному періоді;
?SВ – суми страхових виплат, здійснені страховиком;
ВРСЖ – відрахування в страхові резерви із страхування життя.
Другий крок. Валовий результат від страхової діяльності ВРCД розраховується як різниця між чистим доходом від страхової діяльності ДCД і собівартістю ВСД (інкаксаційні, аквізиційні витрати тощо) укладання договорів страхування:
ВРCД = ДCД - ВСД , (5.6)
П’ятий крок. Прибуток ПCД (або збиток ЗCД) як фінансовий результат від операційної діяльності із страхування життя обчислюється як різниця між валовим результатом від страхової діяльності та загальними операційними (адміністративними та іншими) витратами ?ВОП:
ПCД = ВРCД - ?ВОП, (5.7)
Прибуток від страхової діяльності визначається щоквартально наростаючим підсумком з початку року шляхом заповнення спеціальної форми “Звіт про доходи і витрати страховика”, яка направляється до Держфінпослуг у складі звітних документів страховика [42].
Ступінь реальності певного фінансового результату (прибутку або збитку) від страхової діяльності певним чином залежить від того, наскільки точно обчислені суми резерву незаробленої премії. Точність обчислення залежить від методу, який використовують. У практиці страхування використовуються різні методи обчислення цього резерву (див. розділ 6), залежно від характеру діяльності страховика і різновидів страхування, які він пропонує. Метод, який застосовується українськими страховиками, може визначити розмір прибутку лише приблизно. Він не враховує специфіки окремих різновидів страхування, терміну дії страхових договорів. А тому за його допомогою неможливо визначити точний фінансовий результат страхових операцій.
5.4.2. Прибуток від нестрахових операцій
Окрім прибутку від страхових операцій, у страховика може бути також прибуток від інвестиційної діяльності й інших нестрахових операцій.
До прибутку від нестрахової діяльності належить прибуток, отриманий страховиком від агентського продажу страхових послуг інших страхових компаній, комісійних за передачу ризиків страховикам у перестрахування, а також проведення робіт із менеджменту ризиків, консультацій, доходів від позареалізаційних операцій тощо. В цьому випадку прибуток визначається як перевищення доходів від нестрахових операцій над валовими витратами на цю діяльність.
Прибуток від розміщення і керування страховими (технічними) резервами і власними коштами (інвестиційний прибуток) – це прибуток від нестрахових операцій. Отримання прибутку від інвестицій є основним завданням страховика, тому що наявність цього прибутку надає страховику широку можливість нарощувати обсяги його активів, розширювати межі страхової відповідальності, знижувати тарифи за окремими видами страхування, розширювати страхове поле, зміцнювати матеріально-технічну базу і розвивати інші напрямки страхування.
Використання прибутку від нестрахових операцій в страхових компаніях з ризикових видів страхування і компаніях із страхування життя суттєво відрізняється. Для “ризикових” компаній весь прибуток від нестрахових операцій (інвестиційний та від інших дозволених видів діяльності) повністю залишається у розпорядженні акціонерів і використовується згідно із рішеннями їх зборів.
Для компаній із страхування життя отриманий дохід від нестрахових операцій розподіляється на 2 частини:
1 частина - інвестиційний дохід від розміщення коштів резервів із страхування життя.
2 частина – весь інший дохід, отриманий від нестрахових операцій (інвестиційний дохід від розміщення власних коштів, від агентської діяльності тощо).
Друга частина є повною власністю акціонерів компанії, оподатковується за загальним принципом по ставці 25% і використовується у відповідності з їх рішеннями.
Перша частина отриманого доходу спочатку розподіляється в пропорції 15:85. Перша частка (що відповідає 15% отриманого інвестиційного доходу від розміщення коштів резервів із страхування життя) об’єднується з іншим доходом,отриманим від нестрахових операцій. Друга частка (85% доходу) не оподатковується, розподіляється пропорційно коштам індивідуальних резервів із страхування життя і додається до сум резервів відповідних застрахованих осіб
Напрями і розміри сум використання прибутків залежать від потреб страховика та дивідендної політики його акціонерів. Як правило, прибуток направляється на створення вільних резервів (до 20-25% прибутку), виплату дивідендів (від 20 до 70% прибутку), на стимулювання роботи колективу (10-40% прибутку) та резервування 5 – 10% прибутку для розвитку страхової справи.
