Шелехов Страхування
Страхові резерви
Найважливішою особливістю фінансово-господарської діяльності страховиків є формування страхових резервів, які повинні забезпечити фінансову стабільність страховика і виконання ним зобов’язань перед клієнтами. Розмір сформованих страхових резервів відображає величину зобов’язань страховика перед страхувальниками за діючими на звітну дату договорами страхування. Кошти страхових резервів використовуються для виплат страхових сум і страхових відшкодувань тоді, коли для забезпечення страхових виплат страховику не вистачає поточних надходжень страхових премій.
Відповідно до вимог чинного законодавства, українські страхові компанії формують два види страхових резервів (рис.6.1):
• резерви за ризиковими видами страхування (технічні резерви);
• резерви із страхування життя.
Таке розмежування пов’язане з загальною практикою поділу страхового бізнесу на страхування життя і загальне (ризикове) страхування.
Технічні резерви - це показник, який виражає грошову оцінку обов'язків страховика за страховими зобов'язаннями, і одночасно - сума коштів, що є гарантією виконання зобов'язань перед страхувальниками з огляду на наявні у портфелі страховика договори страхування.
Страхові резерви створюються в тій валюті, якою страховики відповідають за своїми страховими зобов’язаннями, і призначені саме для забезпечення виплат страхових сум і страхових відшкодувань за укладеними договорами страхування. Для забезпечення страхових зобов'язань із страхування життя та медичного страхування страховики формують окремі резерви за рахунок надходження страхових платежів і доходів від інвестування коштів сформованих резервів за цими видами страхування.
Резерви із страхування життя, медичного страхування і обов’язкових видів страхування формуються окремо від резервів для інших видів страхування. Забороняється здійснювати виплати за ризиковими видами страхування за рахунок резервів із страхування життя і медичного страхування, і витрачати страхові резерви для інших цілей, окрім страхових виплат.
Окремий перелік резервів по медичному страхуванню, а також порядок їх формування та обліку може визначатися відповідними нормативно-правовими актами.
З метою забезпечення отримання інформації, необхідної для формування страхових резервів, страховики зобов'язані вести облік договорів страхування і вимог (заяв) страхувальників щодо виплати страхової суми або страхового відшкодування за відповідною формою, що дозволить отримати цю інформацію. Коли визначаються фінансові результати від проведення страхової діяльності за станом на звітну дату, страховик обов’язково розраховує розміри страхових резервів. Звіт про страхові резерви надається до органів контролю у складі річного бухгалтерського звіту страховика. На рис. 6.2 подана структура розподілу страхової премії і її участь у формуванні страхових резервів та загальних фінансових результатів діяльності страховика.
6.2.1. Технічні резерви
Страховик, який здійснює страхову діяльність за ризиковими видами страхування, зобов’язаний формувати технічні резерви (див. рис.6.1 і 6.2). Обсяг технічних резервів повинен гарантувати виконання зобов’язань перед страхувальниками за всіма укладеними договорами ризикового страхування, навіть якщо припинено надходження премій за цими договорами. При цьому обсяг технічних резервів, які створені страховиком, приймається рівним обсягу виданих ним страхових зобов’язань. Призначення кожного виду технічних резервів різне. Спільним є те, що протягом певного часу в період дії договору страхування вони являють собою кошти страхувальників, а не страховиків, і призначені для виплати страхових відшкодувань за договорами страхування, які не минули на звітну дату.
Відповідно до вимог Закону “Про страхування” (ст. 30) і інших нормативних документів [26], страховики, що здійснюють ризикові види страхування, зобов’язані за кожним видом страхування окремо формувати і вести облік таких технічних резервів:
А) резерви незароблених премій (резервів премій), що утворюються з частин сум страхових премій, які отримані страховиком, що відповідають страховим ризикам, котрі не закінчилися на звітну дату (тобто за договорами страхування, термін дії яких на звітну дату не минув);
Б) резерви збитків (зарезервовані невиплачені суми страхових відшкодувань і страхові суми за заявленими вимогами страхувальників, по яких не прийнято рішення щодо виплати або відмови у виплаті страхового відшкодування або страхової суми).
Призначення кожного виду технічних резервів різне, але протягом певного інтервалу часу, коли діє договір страхування, це є не власні кошти страховика, а кошти страхувальників, призначені для виплати страхових відшкодувань за тими договорами, що на звітну дату ще не закінчилися. Базою для розрахунку величини страхових резервів є страхова премія, що надійшла у звітному періоді, за укладеними договорами страхування, розрахована відповідно до структури страхового тарифу за договорами страхування.
А. Резерви незароблених премій. Поняття незароблених премій випливає із зіставлення звітного періоду діяльності страховика з періодом дії конкретного договору страхування. Незароблені премії – це частини страхових премій, що надійшли за договорами страхування з конкретних видів страхування, котрі діяли у звітному періоді, і належать до періодів дії договорів страхування, що виходять за рамки звітного періоду. Наприклад, якщо договір укладений 1 січня строком на один рік, то вся отримана за ним премія вважатиметься заробленою у цьому фінансовому році. Якщо ж аналогічний договір укладений 1 липня, то лише половина терміну його дії припадає на звітний рік, тому друга половина премії, яка відповідає терміну дії договору, що виходить за рамки цього фінансово-календарного року, буде вважатися незаробленою.
Сума незароблених премій – це страховий резерв, що призначений для виплати страхувальникам страхового відшкодування або страхових сум у майбутньому, і який називається резервом незароблених премій (РНП). За своїм змістом РНП не є резерв у чистому вигляді, а лише інструмент поділу отриманих премій між суміжними звітними періодами.
Величина резервів незароблених премій відображається у відповідній окремій статті балансу страховика як технічні резерви.
Формування резерву незароблених премій відбиває факт отримання доходу у виді страхових премій у конкретному звітному періоді, а за своїм економічним змістом незароблена премія являє собою витрати майбутніх періодів. Щоб визначити реальне значення РНП, існує декілька способів, що відрізняються рівнем точності [17, 28], вибір яких залежить від:
• виду страхування;
• терміну дії договору страхування;
• рівномірності розподілу ризиків у часі;
• збалансованості страхового портфеля;
• періодичності оплати страхових премій.
Величина резервів незароблених премій визначається страховиками України за методикою, яка наведена у ст. 31 Закону “Про страхування”. Згідно з цією методикою, резерв незароблених премій на будь-яку звітну дату встановлюється залежно від часток надходжень сум страхових премій, які не можуть бути менше 80% загальної суми надходжень премій з відповідних видів страхування у кожному місяці з попередніх 9 місяців (за розрахунковий період РП), і обчислюється таким чином:
1) частки надходжень сум страхових премій за перші 3 місяці РП множаться на 1/4;
2) частки надходжень сум страхових премій за наступні 3 місяці РП множаться на 1/2;
3) частки надходжень сум страхових премій за останні 3 місяці РП множаться на 3/4;
4) отримані добутки додаються і отримана сума дає резерв незаробленої премії на певну дату.
Процедура “заробляння” премій основана на поступовому переході від РНП до прибутку на тій підставі, що при умовній тривалості договору страхувуання 1 рік за перші 3 місяці можно вважати “заробленою” 1/4 отриманих премій, наприкінці других трьох місяців – 2/4 отриманих премій і т.д.
Розглянемо приклад розрахунку РНП за цією методикою. Нехай страховик протягом 12 місяців, починаючи із січня поточного року, отримав суми страхових внесків за однотипними договорами страхування, що були укладені на 1 рік, згідно з даними таблиці 1.
Визначимо суму резерву незароблених премій на 1 січня наступного року. Приймемо, що до технічного резерву направляються 90% від брутто-премій. Розрахунковий період – з 1 квітня по 31 грудня включно. Тоді сума премій, які надійшли у перших трьох місяцях (квітень, травень, червень) розрахункового періоду перед 1 січня, множиться на 90% і на 1/4, тобто 0,9х1600х1/4 = 360 (грн).
Таблиця 6.1. Дані для розрахунку РНП. Суми премій, що надійшли протягом 1року (у грн.)
таблиця
Сума премій, що надійшли за наступні 3 місяці (липень, серпень, вересень), множиться на 90% і на 1/2, тобто 0,9х1920х1/2 = 864 (грн).
Сума премій, що надійшли за останні 3 місяці розрахункового періоду (жовтень, листопад, грудень), множаться на 90% і на 3/4, тобто 0,9х1800х3/4 = 1215 (грн).
Сумарне значення РНП на 31 грудня дорівнює:
360 + 864 + 1215 = 2439 (грн).
Б. Резерв збитків. До резерву збитків зараховуються зарезервовані, але неоплачені суми, що передбачені до виплати за страховими випадками, котрі вже сталися до закінчення фінансового року, за якими страхувальниками вже подані вимоги про виплату страхових відшкодувань і за якими страховиком не прийнято рішення про виплату або відмову у виплаті страхових відшкодувань.
У практиці страхування збитки за договорами ризикового страхування найчастіше оплачуються страховиком не відразу після настання страхового випадку, а через певний період часу. Це обумовлюється специфікою деяких видів ризикового страхування, де потрібний певний час і значні зусилля для встановлення причин страхового випадку і точної суми шкоди. Резерви збитків формуються страховиками при наявності відомих вимог страхувальників (перестрахувальників) на звітну дату, що підтверджені відповідними заявами.
Інші системи технічних резервів. Закон дозволяє страховику самостійно формувати інші додаткові резерви, відповідно до страхових технологій, які він використовує для конкретних видів страхування і формування страхового портфеля. У світовій практиці існують інші способи визначення технічних резервів для страховиків, що здійснюють ризикові види страхування. Так, у Європі, згідно з Директивами ЄС, діє система технічних резервів, що подана на рис.6.3. При цьому майже 2/3 обсягу всіх річних премій припадає на резерв збитків і 1/3 - на резерв премій.
Особливість цієї системи полягає в наступному.
Резерв премій складається з резерву незароблених премій РНП і резерву ризиків, які ще не закінчилися РНЗР. Резерв незароблених премій складається з частини страхових премій, які надійшли за договорами страхування, що укладені у звітному періоді, але стосується терміну дії договору страхування, що припадає на наступний звітний період. Резерв незароблених премій за своїм змістом є не резервом, а статтею розмежування обліку отриманих страхових премій між суміжними звітними періодами. Це обумовлено тим, що страхові премії, як правило, сплачуються авансом за весь термін дії договору страхування, який не завжди збігається зі звітним періодом.
Резерв незаробленої премії - це страховий резерв, призначений для виплат страхового відшкодування в майбутньому. Отже, він являє собою витрати майбутніх періодів.
Для визначення справжнього розміру резерву незаробленої премії існують різні методи. При виборі тієї чи іншої методики розрахунку резерву незаробленої премії необхідно враховувати такі чинники: вид страхування, термін дії договору страхування, рівень збалансованості страхового портфеля, рівномірність розподілу ризику. Береться до уваги також періодичність сплати премій за укладеними договорами страхування.
У практиці страхування зарубіжні компанії використовують кілька методів визначення розміру частини страхової премії, яка не є заробленою, - резерву незаробленої премії:
метод 1/365 - "pro rata temporis";
метод 1/4; 1/8; 1/12; 1/24 - "паушальні" методи.
При застосуванні методу "pro rata temporis" розрахунок незаробленої премії виконується за кожним договором страхування окремо. Незароблена страхова премія за і-м договором страхування визначається як добуток страхової премії та частки від ділення строку дії договору страхування, який ще не закінчився (у днях) до всього строку дії договору страхування (у днях) за такою формулою:
НЗПі = Рі(Мі - Ni))/Mi, (6.1)
де Рi - страхова премія за і-м договором страхування;
Mi - строк дії i-го договору страхування;
Ni - число днів від дати, коли i-й договір страхування набрав чинності, до звітної дати.
На підставі визначеної величини незаробленої премії за кожним договором страхування обчислюється сумарна величина резерву. Перевага цього методу в тому, що він дає змогу страховику на будь-яку дату визначати розмір резерву незароблених премій.
Метод 1/365 є найбільш точним, проте він дуже трудомісткий. Його використання потребує чіткої організації роботи страховика. Необхідне своєчасне відображення: надходження страхової премії по кожному договору страхування; дати укладення договору страхування; дати, коли договір страхування набирає чинності; дати його закінчення; строку дії договору страхування. У страховиків, що укладають велику кількість договорів, опрацювання даних без використання сучасних технічних засобів потребує багато часу й зусиль. Для швидкого обліку та опрацювання даних необхідно застосовувати системи програмного забезпечення.
Принцип методу 1/24 полягає ось у чому: за всіма договорами страхування, що укладаються протягом місяця терміном на один рік, припускається, що страхова премія надходить в середині місяця. Отже, на кінець місяця заробленою страховою премією вважається половина страхової премії певного місяця або 1/24, а розмір резерву становить відповідно 23/24 страхової премії. Наприкінці наступного місяця дії договору страхування, укладеного в попередньому місяці, вважається, що договір діє половину попереднього місяця і повний місяць, наприкінці якого здійснюється розрахунок резерву незароблених премій. Тому страхова премія є заробленою і дорівнює половині розміру належної страхової премії попереднього місяця і належної страхової премії місяця, наприкінці якого здійснюється розрахунок резерву. Отже, зароблена страхова премія становить 3/24 (тобто 1/24 + 2/24), а резерв незароблених премій - 21/24 (тобто 24/24 - 3/24) страхової премії.
При використанні методу 1/8 з огляду на організацію роботи страховика припускають, що договори страхування, строк дії яких рік, укладені протягом одного кварталу і набирають чинності у середині кварталу.
Резерв РНЗР ризиків, які ще не закінчилися, доповнює РНП і потрібний, щоб компенсувати наслідки можливих знижень тарифних ставок за деякими договорами страхування.
Резерв збитків у цій системі формується, щоб забезпечити суми виплат за страховими випадками, які можуть настати до закінчення фінансового року. Практично страховик здійснює виплати за збитками не відразу, а після закінчення деякого часу. Визначення резерву збитків має низку етапів:
1) настання страхового випадку (страхувальник ще не подав заяву про настання страхового випадку, і розмір збитку невідомий);
2) заяву страхувальником подано, страховик фіксує можливий збиток в обсязі страхової суми за певним договором страхування, але точний розмір збитку ще невідомий;
3) страховик визначає фактичну суму заявленого збитку;
4) проводяться розрахунки страховика зі страхувальником за заявленими і розрахованими збитками.
Тому резерв збитків поділяється на:
• резерв заявлених, але неурегульованих збитків;
• резерв збитків, що відбулися, але не заявлені.
Резерв заявлених, але неурегульованих збитків (РЗНЗ) створюється страховиком, щоб забезпечити виконання зобов’язань, включаючи витрати з врегулювання збитків за договорами страхування, що не виконані або виконані не повністю на звітну дату. Причому ці страхові зобов’язання виникли у зв’язку зі страховими випадками, що сталися у звітному або у періодах, що передували йому, і про факт настання яких у встановленому порядку вже було раніше заявлено страховику.
Величина розміру РЗНЗ визначається за кожною заявленою, але неурегульованою претензією (якщо збиток заявлений, але його розмір поки не визначений, то для розрахунку використовується максимально можлива величина збитку, але не більше страхової суми), як сума таких складових:
• відрахувань на можливі невизначені збитки в обсязі 5% від сум надходжень страхових премій;
• заявлених, але неурегульованих збитків (відомих страховику збитків, за якими страховик не розрахував потрібну виплату);
• урегульованих (заявлених страхувальником і зареєстрованих страховиком, що склав за ними страхові акти з вказівкою їхнього обсягу), але ще не сплачених страховиком збитків.
Розмір РЗНЗ відповідає сумі заявлених збитків за звітний період, що збільшена на суму неурегульованих збитків за періоди, що передують звітному, і зменшена на вже сплачені протягом звітного періоду збитки плюс витрати на врегулювання збитків.
Резерв збитків, які відбулися, але незаявлені (РВНЗ) формується в зв’язку з страховими випадками, що сталися, про факт настання яких страховику не було заявлено у встановленому порядку на звітну дату, і тому страхові зобов’язання страховик змушений виконувати у наступному звітному періоді. На практиці величина РВНЗ обчислюється у розмірі не більш 10% від суми страхових премій, що надійшли в звітному періоді, якщо звітним періодом вважається рік.
Відомо, що достатнього розміру резерву збитків (на відміну від резерву премій), на практиці домогтися неможливо. Важко оцінити майбутні збитки навіть за збитками, що заявлені, а тим більше за збитками, які сталися, але ще не відомі. Проте є види страхування, за якими можна точно оцінити розмір збитків. Наприклад, страхування майна, авто-каско. Але існують і такі види страхування, як страхування цивільної відповідальності, відповідальності роботодавця, що їх зарубіжні страховики називають "страхування з довгим хвостом". Така назва пояснюється тим, що врегулювання збитків може тривати довго після закінчення договору страхування. Наслідок нещасного випадку або захворювання може виявитися через деякий час. Судовий розгляд може розтягтися на кілька місяців.
Нерідко бувають обставини, коли страховики сплачують збитки десятирічної давності. Найбільш відомий приклад - збитки, яких зазнали британські та страховики інших країн у зв'язку з захворюваннями, що були викликані використанням у будівельній справі шкідливого азбесту, котрий у свій час вважався матеріалом, що не впливає на здоров'я людини. Зауважимо, що фактичний розмір резерву збитку досягається в практиці. Для розрахунку розміру резерву збитків, що сталися, але ще не відомі, існують різноманітні методи. За ступенем складності вони варіюються від вельми складних до найпростіших. Кожний метод обирається залежно від виду страхування, кількості показників і наявності відповідних даних.
Резерв катастроф створюється для того, щоб забезпечити страхові виплати на випадок природних катастроф або великомасштабних промислових аварій, у результаті яких шкода заподіяна значному числу застрахованих об’єктів, що перевищує середньостатистичний рівень, і виникає потреба здійснити виплати страхового відшкодування в сумах, які значно перевищують середні розміри, обчислені при розрахунку базового страхового тарифу. Такий резерв формується страховиками у випадках, якщо чинними договорами страхування передбачена страхова відповідальність при виникненні таких катастрофічних обставин.
Порядок, умови формування і використання резерву катастроф визначається страховиком відповідно до нормативних актів, що діють в Україні, й особливостями його роботи при страхуванні ризиків стихійних явищ і роботі на територіях із підвищеною небезпекою.
Резерв коливань збитковості створюється для компенсації витрат страховика на здійснення страхових виплат у випадках, якщо значення збитковості страхової суми у звітному періоді перевищує очікуваний рівень збитковості, взятий за основу при розрахунку тарифної ставки за видом страхування. У роки успішної діяльності цей резерв поповнюється за рахунок отриманого страховиком у результаті страхової діяльності прибутку; у збиткові роки кошти вилучаються з резерву для покриття збитків, котрі пов’язані зі страховою діяльністю страховика.
У світовій практиці страхового бізнесу прийнято також створювати резерв попереджувальних заходів (РПЗ), що призначений для фінансування заходів з попередження настання страхових випадків і на інші цілі, передбачені страховиком для зменшення ймовірності настання страхових випадків, що не суперечать чинному законодавству, і спрямовані на зменшення величини ризиків за укладеними договорами страхування. Цей резерв формується через відрахування відповідних частин навантаження зі складу страхових премій, що надійшли за договорами страхування у звітному періоді. Розмір відрахувань у РПЗ відповідає сумі відрахувань до єдиного резерву у звітному періоді, виходячи з відсотка, що передбачений у структурі тарифної ставки для цих цілей, збільшеної на розмір РПЗ на початок звітного періоду і зменшеної на суму витрачених коштів на попереджувальні заходи у цьому періоді.
6.2.2. Резерви із страхування життя
Відповідно до Закону “Про страхування” (ст. 30), страховики, що здійснюють страхування життя, зобов’язані формувати і вести облік:
• резервів довгострокових зобов’язань (математичних резервів);
• резервів належних виплат страхових сум.
Ці резерви формуються окремо від страхових резервів на покриття збитків за іншими видами страхування і використовуються винятково на виплати із страхування життя. Джерело формування резервів – відрахування частин страхових премій, які передбачені для здійснення страхових виплат (нетто-премій) і частини інвестиційного доходу страховика від розміщення його тимчасово вільних коштів.
Страхові резерви за видами страхування, що належать до страхування життя, формуються з метою забезпечення виконання зобов’язань страховика здійснювати страхові виплати (у тому числі в довгостроковому вигляді – пенсій, рент, аннуітетів) за укладеними договорами страхування при дожитті застрахованої особи до визначеного договором страхування терміну або віку і (або) настання смерті застрахованої особи, або постійної втрати нею працездатності (інвалідності) згідно з умовами, що передбачені договором страхування.
Кошти резервів із страхування життя не є власністю страховика і мають бути відокремлені від його іншого майна. Страховик зобов'язаний обліковувати кошти резервів із страхування життя на окремому балансі і вести їх окремий облік.
Кошти резервів із страхування життя також не можуть використовуватися страховиком для погашення будь-яких зобов'язань, крім тих, що відповідають прийнятим зобов'язанням за договорами страхування життя, і не можуть бути включені до ліквідаційної маси у разі банкрутства страховика або його ліквідації з інших причин, і підлягають передачі іншому страховику за згодою страхувальника та застрахованої особи або підлягають передачі застрахованій особі.
Резерви довгострокових зобов’язань (математичні резерви) формуються, щоб покрити збитки із страхування життя й обчислюються актуарно (математично), за кожним договором страхування окремо, з урахуванням темпів росту інфляції і відповідно до затвердженої методики їхнього формування [25]. Мінімальні строки договорів страхування життя встановлюються Держфінпослуг.
Окрім того, коли здійснюється страхування життя, то страховик зобов’язаний створити і вести облік резервів належних виплат страхових сум за договорами страхування, для яких страхові випадки вже настали й обсяг потрібних виплат страхових сум (їхніх частин) уже відомий (виплати пенсій і т.п.).
Страховики формують резерви із страхування життя шляхом відрахування частини страхової премії, що передбачена для забезпечення страхових виплат (нетто-премії), і частини інвестиційного доходу від розміщення тимчасово вільних коштів страховика. Загальний розмір резерву із страхування життя дорівнює сумі резервів, що визначаються окремо за кожним індивідуальним договором страхування життя.
Розрахунки тарифів і, отже, страхових резервів із страхування життя, здійснюються за кожним договором страхування окремо за допомогою методів актуарної математики, що використовують:
• статистичні закономірності прояву конкретних страхових ризиків, які передбачені договорами страхування, протягом терміну дії цих договорів;
• нормативи дохідності від інвестування тимчасово вільних коштів резервів у вигляді річної ставки інвестиційного доходу;
• регіональні або селективні таблиці дожиття і смертності населення;
• регіональні або селективні таблиці додаткових страхових ризиків (одруження, народження дитини, вступу до навчального закладу, смерті близького родича, інвалідності, тимчасової непрацездатності застрахованої особи й ін.);
• таблиці комутаційних чисел для ставок інвестиційного доходу і ймовірностей відповідних страхових ризиків, які встановлюються у договорах страхування (див. розділ 7.1).
Відповідно до вимог чинного законодавства, українські страхові компанії формують два види страхових резервів (рис.6.1):
• резерви за ризиковими видами страхування (технічні резерви);
• резерви із страхування життя.
Таке розмежування пов’язане з загальною практикою поділу страхового бізнесу на страхування життя і загальне (ризикове) страхування.
Технічні резерви - це показник, який виражає грошову оцінку обов'язків страховика за страховими зобов'язаннями, і одночасно - сума коштів, що є гарантією виконання зобов'язань перед страхувальниками з огляду на наявні у портфелі страховика договори страхування.
Страхові резерви створюються в тій валюті, якою страховики відповідають за своїми страховими зобов’язаннями, і призначені саме для забезпечення виплат страхових сум і страхових відшкодувань за укладеними договорами страхування. Для забезпечення страхових зобов'язань із страхування життя та медичного страхування страховики формують окремі резерви за рахунок надходження страхових платежів і доходів від інвестування коштів сформованих резервів за цими видами страхування.
Резерви із страхування життя, медичного страхування і обов’язкових видів страхування формуються окремо від резервів для інших видів страхування. Забороняється здійснювати виплати за ризиковими видами страхування за рахунок резервів із страхування життя і медичного страхування, і витрачати страхові резерви для інших цілей, окрім страхових виплат.
Окремий перелік резервів по медичному страхуванню, а також порядок їх формування та обліку може визначатися відповідними нормативно-правовими актами.
6.2.1. Технічні резерви
Страховик, який здійснює страхову діяльність за ризиковими видами страхування, зобов’язаний формувати технічні резерви (див. рис.6.1 і 6.2). Обсяг технічних резервів повинен гарантувати виконання зобов’язань перед страхувальниками за всіма укладеними договорами ризикового страхування, навіть якщо припинено надходження премій за цими договорами. При цьому обсяг технічних резервів, які створені страховиком, приймається рівним обсягу виданих ним страхових зобов’язань. Призначення кожного виду технічних резервів різне. Спільним є те, що протягом певного часу в період дії договору страхування вони являють собою кошти страхувальників, а не страховиків, і призначені для виплати страхових відшкодувань за договорами страхування, які не минули на звітну дату.
Відповідно до вимог Закону “Про страхування” (ст. 30) і інших нормативних документів [26], страховики, що здійснюють ризикові види страхування, зобов’язані за кожним видом страхування окремо формувати і вести облік таких технічних резервів:
А) резерви незароблених премій (резервів премій), що утворюються з частин сум страхових премій, які отримані страховиком, що відповідають страховим ризикам, котрі не закінчилися на звітну дату (тобто за договорами страхування, термін дії яких на звітну дату не минув);
Б) резерви збитків (зарезервовані невиплачені суми страхових відшкодувань і страхові суми за заявленими вимогами страхувальників, по яких не прийнято рішення щодо виплати або відмови у виплаті страхового відшкодування або страхової суми).
Призначення кожного виду технічних резервів різне, але протягом певного інтервалу часу, коли діє договір страхування, це є не власні кошти страховика, а кошти страхувальників, призначені для виплати страхових відшкодувань за тими договорами, що на звітну дату ще не закінчилися. Базою для розрахунку величини страхових резервів є страхова премія, що надійшла у звітному періоді, за укладеними договорами страхування, розрахована відповідно до структури страхового тарифу за договорами страхування.
А. Резерви незароблених премій. Поняття незароблених премій випливає із зіставлення звітного періоду діяльності страховика з періодом дії конкретного договору страхування. Незароблені премії – це частини страхових премій, що надійшли за договорами страхування з конкретних видів страхування, котрі діяли у звітному періоді, і належать до періодів дії договорів страхування, що виходять за рамки звітного періоду. Наприклад, якщо договір укладений 1 січня строком на один рік, то вся отримана за ним премія вважатиметься заробленою у цьому фінансовому році. Якщо ж аналогічний договір укладений 1 липня, то лише половина терміну його дії припадає на звітний рік, тому друга половина премії, яка відповідає терміну дії договору, що виходить за рамки цього фінансово-календарного року, буде вважатися незаробленою.
Сума незароблених премій – це страховий резерв, що призначений для виплати страхувальникам страхового відшкодування або страхових сум у майбутньому, і який називається резервом незароблених премій (РНП). За своїм змістом РНП не є резерв у чистому вигляді, а лише інструмент поділу отриманих премій між суміжними звітними періодами.
Величина резервів незароблених премій відображається у відповідній окремій статті балансу страховика як технічні резерви.
Формування резерву незароблених премій відбиває факт отримання доходу у виді страхових премій у конкретному звітному періоді, а за своїм економічним змістом незароблена премія являє собою витрати майбутніх періодів. Щоб визначити реальне значення РНП, існує декілька способів, що відрізняються рівнем точності [17, 28], вибір яких залежить від:
• виду страхування;
• терміну дії договору страхування;
• рівномірності розподілу ризиків у часі;
• збалансованості страхового портфеля;
Величина резервів незароблених премій визначається страховиками України за методикою, яка наведена у ст. 31 Закону “Про страхування”. Згідно з цією методикою, резерв незароблених премій на будь-яку звітну дату встановлюється залежно від часток надходжень сум страхових премій, які не можуть бути менше 80% загальної суми надходжень премій з відповідних видів страхування у кожному місяці з попередніх 9 місяців (за розрахунковий період РП), і обчислюється таким чином:
1) частки надходжень сум страхових премій за перші 3 місяці РП множаться на 1/4;
2) частки надходжень сум страхових премій за наступні 3 місяці РП множаться на 1/2;
3) частки надходжень сум страхових премій за останні 3 місяці РП множаться на 3/4;
4) отримані добутки додаються і отримана сума дає резерв незаробленої премії на певну дату.
Процедура “заробляння” премій основана на поступовому переході від РНП до прибутку на тій підставі, що при умовній тривалості договору страхувуання 1 рік за перші 3 місяці можно вважати “заробленою” 1/4 отриманих премій, наприкінці других трьох місяців – 2/4 отриманих премій і т.д.
Розглянемо приклад розрахунку РНП за цією методикою. Нехай страховик протягом 12 місяців, починаючи із січня поточного року, отримав суми страхових внесків за однотипними договорами страхування, що були укладені на 1 рік, згідно з даними таблиці 1.
Визначимо суму резерву незароблених премій на 1 січня наступного року. Приймемо, що до технічного резерву направляються 90% від брутто-премій. Розрахунковий період – з 1 квітня по 31 грудня включно. Тоді сума премій, які надійшли у перших трьох місяцях (квітень, травень, червень) розрахункового періоду перед 1 січня, множиться на 90% і на 1/4, тобто 0,9х1600х1/4 = 360 (грн).
Таблиця 6.1. Дані для розрахунку РНП. Суми премій, що надійшли протягом 1року (у грн.)
таблиця
Сума премій, що надійшли за наступні 3 місяці (липень, серпень, вересень), множиться на 90% і на 1/2, тобто 0,9х1920х1/2 = 864 (грн).
Сума премій, що надійшли за останні 3 місяці розрахункового періоду (жовтень, листопад, грудень), множаться на 90% і на 3/4, тобто 0,9х1800х3/4 = 1215 (грн).
Сумарне значення РНП на 31 грудня дорівнює:
360 + 864 + 1215 = 2439 (грн).
Б. Резерв збитків. До резерву збитків зараховуються зарезервовані, але неоплачені суми, що передбачені до виплати за страховими випадками, котрі вже сталися до закінчення фінансового року, за якими страхувальниками вже подані вимоги про виплату страхових відшкодувань і за якими страховиком не прийнято рішення про виплату або відмову у виплаті страхових відшкодувань.
У практиці страхування збитки за договорами ризикового страхування найчастіше оплачуються страховиком не відразу після настання страхового випадку, а через певний період часу. Це обумовлюється специфікою деяких видів ризикового страхування, де потрібний певний час і значні зусилля для встановлення причин страхового випадку і точної суми шкоди. Резерви збитків формуються страховиками при наявності відомих вимог страхувальників (перестрахувальників) на звітну дату, що підтверджені відповідними заявами.
Інші системи технічних резервів. Закон дозволяє страховику самостійно формувати інші додаткові резерви, відповідно до страхових технологій, які він використовує для конкретних видів страхування і формування страхового портфеля. У світовій практиці існують інші способи визначення технічних резервів для страховиків, що здійснюють ризикові види страхування. Так, у Європі, згідно з Директивами ЄС, діє система технічних резервів, що подана на рис.6.3. При цьому майже 2/3 обсягу всіх річних премій припадає на резерв збитків і 1/3 - на резерв премій.
Особливість цієї системи полягає в наступному.
Резерв премій складається з резерву незароблених премій РНП і резерву ризиків, які ще не закінчилися РНЗР. Резерв незароблених премій складається з частини страхових премій, які надійшли за договорами страхування, що укладені у звітному періоді, але стосується терміну дії договору страхування, що припадає на наступний звітний період. Резерв незароблених премій за своїм змістом є не резервом, а статтею розмежування обліку отриманих страхових премій між суміжними звітними періодами. Це обумовлено тим, що страхові премії, як правило, сплачуються авансом за весь термін дії договору страхування, який не завжди збігається зі звітним періодом.
Для визначення справжнього розміру резерву незаробленої премії існують різні методи. При виборі тієї чи іншої методики розрахунку резерву незаробленої премії необхідно враховувати такі чинники: вид страхування, термін дії договору страхування, рівень збалансованості страхового портфеля, рівномірність розподілу ризику. Береться до уваги також періодичність сплати премій за укладеними договорами страхування.
У практиці страхування зарубіжні компанії використовують кілька методів визначення розміру частини страхової премії, яка не є заробленою, - резерву незаробленої премії:
метод 1/365 - "pro rata temporis";
метод 1/4; 1/8; 1/12; 1/24 - "паушальні" методи.
При застосуванні методу "pro rata temporis" розрахунок незаробленої премії виконується за кожним договором страхування окремо. Незароблена страхова премія за і-м договором страхування визначається як добуток страхової премії та частки від ділення строку дії договору страхування, який ще не закінчився (у днях) до всього строку дії договору страхування (у днях) за такою формулою:
НЗПі = Рі(Мі - Ni))/Mi, (6.1)
де Рi - страхова премія за і-м договором страхування;
Mi - строк дії i-го договору страхування;
Ni - число днів від дати, коли i-й договір страхування набрав чинності, до звітної дати.
На підставі визначеної величини незаробленої премії за кожним договором страхування обчислюється сумарна величина резерву. Перевага цього методу в тому, що він дає змогу страховику на будь-яку дату визначати розмір резерву незароблених премій.
Метод 1/365 є найбільш точним, проте він дуже трудомісткий. Його використання потребує чіткої організації роботи страховика. Необхідне своєчасне відображення: надходження страхової премії по кожному договору страхування; дати укладення договору страхування; дати, коли договір страхування набирає чинності; дати його закінчення; строку дії договору страхування. У страховиків, що укладають велику кількість договорів, опрацювання даних без використання сучасних технічних засобів потребує багато часу й зусиль. Для швидкого обліку та опрацювання даних необхідно застосовувати системи програмного забезпечення.
Принцип методу 1/24 полягає ось у чому: за всіма договорами страхування, що укладаються протягом місяця терміном на один рік, припускається, що страхова премія надходить в середині місяця. Отже, на кінець місяця заробленою страховою премією вважається половина страхової премії певного місяця або 1/24, а розмір резерву становить відповідно 23/24 страхової премії. Наприкінці наступного місяця дії договору страхування, укладеного в попередньому місяці, вважається, що договір діє половину попереднього місяця і повний місяць, наприкінці якого здійснюється розрахунок резерву незароблених премій. Тому страхова премія є заробленою і дорівнює половині розміру належної страхової премії попереднього місяця і належної страхової премії місяця, наприкінці якого здійснюється розрахунок резерву. Отже, зароблена страхова премія становить 3/24 (тобто 1/24 + 2/24), а резерв незароблених премій - 21/24 (тобто 24/24 - 3/24) страхової премії.
При використанні методу 1/8 з огляду на організацію роботи страховика припускають, що договори страхування, строк дії яких рік, укладені протягом одного кварталу і набирають чинності у середині кварталу.
Резерв РНЗР ризиків, які ще не закінчилися, доповнює РНП і потрібний, щоб компенсувати наслідки можливих знижень тарифних ставок за деякими договорами страхування.
Резерв збитків у цій системі формується, щоб забезпечити суми виплат за страховими випадками, які можуть настати до закінчення фінансового року. Практично страховик здійснює виплати за збитками не відразу, а після закінчення деякого часу. Визначення резерву збитків має низку етапів:
1) настання страхового випадку (страхувальник ще не подав заяву про настання страхового випадку, і розмір збитку невідомий);
2) заяву страхувальником подано, страховик фіксує можливий збиток в обсязі страхової суми за певним договором страхування, але точний розмір збитку ще невідомий;
3) страховик визначає фактичну суму заявленого збитку;
4) проводяться розрахунки страховика зі страхувальником за заявленими і розрахованими збитками.
Тому резерв збитків поділяється на:
• резерв заявлених, але неурегульованих збитків;
• резерв збитків, що відбулися, але не заявлені.
Резерв заявлених, але неурегульованих збитків (РЗНЗ) створюється страховиком, щоб забезпечити виконання зобов’язань, включаючи витрати з врегулювання збитків за договорами страхування, що не виконані або виконані не повністю на звітну дату. Причому ці страхові зобов’язання виникли у зв’язку зі страховими випадками, що сталися у звітному або у періодах, що передували йому, і про факт настання яких у встановленому порядку вже було раніше заявлено страховику.
Величина розміру РЗНЗ визначається за кожною заявленою, але неурегульованою претензією (якщо збиток заявлений, але його розмір поки не визначений, то для розрахунку використовується максимально можлива величина збитку, але не більше страхової суми), як сума таких складових:
• відрахувань на можливі невизначені збитки в обсязі 5% від сум надходжень страхових премій;
• заявлених, але неурегульованих збитків (відомих страховику збитків, за якими страховик не розрахував потрібну виплату);
• урегульованих (заявлених страхувальником і зареєстрованих страховиком, що склав за ними страхові акти з вказівкою їхнього обсягу), але ще не сплачених страховиком збитків.
Розмір РЗНЗ відповідає сумі заявлених збитків за звітний період, що збільшена на суму неурегульованих збитків за періоди, що передують звітному, і зменшена на вже сплачені протягом звітного періоду збитки плюс витрати на врегулювання збитків.
Резерв збитків, які відбулися, але незаявлені (РВНЗ) формується в зв’язку з страховими випадками, що сталися, про факт настання яких страховику не було заявлено у встановленому порядку на звітну дату, і тому страхові зобов’язання страховик змушений виконувати у наступному звітному періоді. На практиці величина РВНЗ обчислюється у розмірі не більш 10% від суми страхових премій, що надійшли в звітному періоді, якщо звітним періодом вважається рік.
Відомо, що достатнього розміру резерву збитків (на відміну від резерву премій), на практиці домогтися неможливо. Важко оцінити майбутні збитки навіть за збитками, що заявлені, а тим більше за збитками, які сталися, але ще не відомі. Проте є види страхування, за якими можна точно оцінити розмір збитків. Наприклад, страхування майна, авто-каско. Але існують і такі види страхування, як страхування цивільної відповідальності, відповідальності роботодавця, що їх зарубіжні страховики називають "страхування з довгим хвостом". Така назва пояснюється тим, що врегулювання збитків може тривати довго після закінчення договору страхування. Наслідок нещасного випадку або захворювання може виявитися через деякий час. Судовий розгляд може розтягтися на кілька місяців.
Нерідко бувають обставини, коли страховики сплачують збитки десятирічної давності. Найбільш відомий приклад - збитки, яких зазнали британські та страховики інших країн у зв'язку з захворюваннями, що були викликані використанням у будівельній справі шкідливого азбесту, котрий у свій час вважався матеріалом, що не впливає на здоров'я людини. Зауважимо, що фактичний розмір резерву збитку досягається в практиці. Для розрахунку розміру резерву збитків, що сталися, але ще не відомі, існують різноманітні методи. За ступенем складності вони варіюються від вельми складних до найпростіших. Кожний метод обирається залежно від виду страхування, кількості показників і наявності відповідних даних.
Резерв катастроф створюється для того, щоб забезпечити страхові виплати на випадок природних катастроф або великомасштабних промислових аварій, у результаті яких шкода заподіяна значному числу застрахованих об’єктів, що перевищує середньостатистичний рівень, і виникає потреба здійснити виплати страхового відшкодування в сумах, які значно перевищують середні розміри, обчислені при розрахунку базового страхового тарифу. Такий резерв формується страховиками у випадках, якщо чинними договорами страхування передбачена страхова відповідальність при виникненні таких катастрофічних обставин.
Порядок, умови формування і використання резерву катастроф визначається страховиком відповідно до нормативних актів, що діють в Україні, й особливостями його роботи при страхуванні ризиків стихійних явищ і роботі на територіях із підвищеною небезпекою.
Резерв коливань збитковості створюється для компенсації витрат страховика на здійснення страхових виплат у випадках, якщо значення збитковості страхової суми у звітному періоді перевищує очікуваний рівень збитковості, взятий за основу при розрахунку тарифної ставки за видом страхування. У роки успішної діяльності цей резерв поповнюється за рахунок отриманого страховиком у результаті страхової діяльності прибутку; у збиткові роки кошти вилучаються з резерву для покриття збитків, котрі пов’язані зі страховою діяльністю страховика.
У світовій практиці страхового бізнесу прийнято також створювати резерв попереджувальних заходів (РПЗ), що призначений для фінансування заходів з попередження настання страхових випадків і на інші цілі, передбачені страховиком для зменшення ймовірності настання страхових випадків, що не суперечать чинному законодавству, і спрямовані на зменшення величини ризиків за укладеними договорами страхування. Цей резерв формується через відрахування відповідних частин навантаження зі складу страхових премій, що надійшли за договорами страхування у звітному періоді. Розмір відрахувань у РПЗ відповідає сумі відрахувань до єдиного резерву у звітному періоді, виходячи з відсотка, що передбачений у структурі тарифної ставки для цих цілей, збільшеної на розмір РПЗ на початок звітного періоду і зменшеної на суму витрачених коштів на попереджувальні заходи у цьому періоді.
6.2.2. Резерви із страхування життя
Відповідно до Закону “Про страхування” (ст. 30), страховики, що здійснюють страхування життя, зобов’язані формувати і вести облік:
• резервів довгострокових зобов’язань (математичних резервів);
• резервів належних виплат страхових сум.
Ці резерви формуються окремо від страхових резервів на покриття збитків за іншими видами страхування і використовуються винятково на виплати із страхування життя. Джерело формування резервів – відрахування частин страхових премій, які передбачені для здійснення страхових виплат (нетто-премій) і частини інвестиційного доходу страховика від розміщення його тимчасово вільних коштів.
Страхові резерви за видами страхування, що належать до страхування життя, формуються з метою забезпечення виконання зобов’язань страховика здійснювати страхові виплати (у тому числі в довгостроковому вигляді – пенсій, рент, аннуітетів) за укладеними договорами страхування при дожитті застрахованої особи до визначеного договором страхування терміну або віку і (або) настання смерті застрахованої особи, або постійної втрати нею працездатності (інвалідності) згідно з умовами, що передбачені договором страхування.
Кошти резервів із страхування життя не є власністю страховика і мають бути відокремлені від його іншого майна. Страховик зобов'язаний обліковувати кошти резервів із страхування життя на окремому балансі і вести їх окремий облік.
Кошти резервів із страхування життя також не можуть використовуватися страховиком для погашення будь-яких зобов'язань, крім тих, що відповідають прийнятим зобов'язанням за договорами страхування життя, і не можуть бути включені до ліквідаційної маси у разі банкрутства страховика або його ліквідації з інших причин, і підлягають передачі іншому страховику за згодою страхувальника та застрахованої особи або підлягають передачі застрахованій особі.
Резерви довгострокових зобов’язань (математичні резерви) формуються, щоб покрити збитки із страхування життя й обчислюються актуарно (математично), за кожним договором страхування окремо, з урахуванням темпів росту інфляції і відповідно до затвердженої методики їхнього формування [25]. Мінімальні строки договорів страхування життя встановлюються Держфінпослуг.
Окрім того, коли здійснюється страхування життя, то страховик зобов’язаний створити і вести облік резервів належних виплат страхових сум за договорами страхування, для яких страхові випадки вже настали й обсяг потрібних виплат страхових сум (їхніх частин) уже відомий (виплати пенсій і т.п.).
Страховики формують резерви із страхування життя шляхом відрахування частини страхової премії, що передбачена для забезпечення страхових виплат (нетто-премії), і частини інвестиційного доходу від розміщення тимчасово вільних коштів страховика. Загальний розмір резерву із страхування життя дорівнює сумі резервів, що визначаються окремо за кожним індивідуальним договором страхування життя.
Розрахунки тарифів і, отже, страхових резервів із страхування життя, здійснюються за кожним договором страхування окремо за допомогою методів актуарної математики, що використовують:
• статистичні закономірності прояву конкретних страхових ризиків, які передбачені договорами страхування, протягом терміну дії цих договорів;
• нормативи дохідності від інвестування тимчасово вільних коштів резервів у вигляді річної ставки інвестиційного доходу;
• регіональні або селективні таблиці дожиття і смертності населення;
• регіональні або селективні таблиці додаткових страхових ризиків (одруження, народження дитини, вступу до навчального закладу, смерті близького родича, інвалідності, тимчасової непрацездатності застрахованої особи й ін.);
• таблиці комутаційних чисел для ставок інвестиційного доходу і ймовірностей відповідних страхових ризиків, які встановлюються у договорах страхування (див. розділ 7.1).
