Шелехов Страхування
Принципи розміщення страхових резервів
Закон України “Про страхування” (ст. 31) вимагає розміщувати страхові резерви з урахуванням їхньої безпеки, прибутковості, ліквідності і диверсифікації. Ці принципи є загальновизнаними у світовій страховій та інвестиційній практиці. За ступенем важливості забезпечення фінансової надійності страховиків, їх можна побудувати у такій послідовності.
1. Принцип надійності (зворотності)
Цей принцип обумовлює максимально надійне розміщення активів, що забезпечує їх повернення у повному обсязі, що визначений заздалегідь. Він ставить перед страховиком задачу зведення до мінімуму інвестиційного ризику, як ймовірності того, що фактичний інвестиційний дохід виявиться нижче розрахункового. У цілому, чим вище ймовірність отримання низького доходу або збитку, тим вище ризик. У практиці інвестування самими безпечними є будь-які державні цінні папери, особливо казначейські білети й облігації. Досить надійні також облігації великих корпорацій, що раніше вже добре зарекомендували себе. Більш ризиковими є акції невеликих і наукомістких фірм.
2. Принцип ліквідності
Згідно з цим принципом, загальна структура розміщення активів повинна бути такою, щоб у будь-який час активи швидко і беззбитково для їхнього власника могли бути обернені у гроші. Ліквідні активи мають високий статус, коли оцінюють інвестиційний портфель страховика, і займають особливе місце у фінансовому менеджменті.
Коли визначають ступень ліквідності, то звичайно враховують час, за який можна перетворити ці фінансові кошти у гроші, і потрібні на це перетворення витрати. Тільки готівка має абсолютну ліквідність. Безготівкові розрахунки потребують витрат часу. Реалізація цінних паперів, окрім часу, потребує оплати послуг брокера; при терміновому продажу цінних паперів можуть виникнути додаткові втрати, пов’язані зі зниженням їхньої ціни.
Страховик, що проводить довгострокові накопичувальні види страхування, має досить стійкий страховий портфель з однорідними або вирівняними ризиками. Такий страховий портфель добре планується, і страховик із великим ступенем точності може передбачити, коли й у якій сумі йому потрібні будуть гроші для виплати страхових сум. У цьому випадку простіше забезпечити ліквідність активів.
Якщо страховик проводить ризикові види страхування, серед яких наявні неоднорідні високоризикові види, що важко підлягають процедурі вирівнювання ризиків (страхування відповідальності, морське, авіаційне страхування, страхування екологічних ризиків і ін.), то йому потрібно буде у найкоротший термін перетворити свої активи у готівку або гроші на поточному рахунку, щоб виконати свої зобов’язання за договорами страхування. Отже, страховики з неоднорідним ризиковим страховим портфелем повинні формувати більш жорсткі вимоги до ліквідності своїх активів.
3. Принцип диверсифікації
Цей принцип можна ще назвати “принципом зсуву і розсіювання”; він забезпечує розподіл інвестиційного ризику на різноманітні види вкладень і тим самим забезпечує більш високий ступінь стабільності інвестиційного портфеля страховика. Потрібно не допускати значної переваги якогось одного виду вкладень над іншими. Структура розміщення активів не повинна бути однобічною, а також не повинна припускатися регіональна концентрація капіталу.
4. Принцип прибутковості (рентабельності)
Згідно з цим принципом, страхові резерви необхідно розміщувати так, щоб забезпечити реалізацію названих вище принципів, з урахуванням ситуації на ринку капіталу, і при цьому розміщення повинне приносити постійний і достатньо високий дохід.
Хоча прибутковість розміщення активів не є домінуючим чинником тоді, коли виробляється портфельна стратегія страхової організації, проте, як і в будь-який іншій галузі економіки, одержання прибутку – це мета діяльності комерційних страхових організацій.
У страхуванні інвестиційний прибуток відіграє також специфічну роль. Наявність цього прибутку дозволяє страховику зберегти свої позиції на ринку в умовах конкуренції, якщо результат від проведення страхових операцій буде збитковим.
5. Структура і норми розміщення страхових резервів
Відповідно до ст. 31 Закону “Про страхування”, страхові резерви можуть бути подані активами таких категорій:
• коштами на розрахунковому рахунку;
• банківськими депозитними вкладами;
• банківськими металами;
• нерухомим майном;
• цінними паперами що емітуються державою,;
• цінними паперами, що передбачають отримання прибутку;
• інвестиціями в економіку України за напрясками, визначеними Кабінетом Міністрів України;
• валютними вкладеннями згідно з валютою страхування;
• правами вимоги до перестраховиків;
• кредитами (тільки для резервів із страхування життя, що можуть використовуватися для довгострокового кредитування житлового будівництва, у тому числі індивідуальних забудовників, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; а також для кредитування страхувальників – громадян, що уклали договори страхування життя, в межах викупної суми на момент видачі кредиту та під заставу страхової суми. Кредит не може бути виданий раніше, ніж через один рік після набрання чинності договором страхування, та на строк, який перевищує період, що закінчився до закінчення дії цього договору);
• готівкою у касі в обсягах лімітів залишків каси, які встановлені НБУ.
Щоб захистити інтереси страхувальників від невиконання страховиком своїх зобов’язань, за інвестиційною діяльністю страховика встановлюється державний контроль. Так, страховику заборонені будь-які інші види кредитної діяльності.
Для технічних резервів, що утворюються при ризикових видах страхування, встановлені жорсткі вимоги щодо дозволених напрямків інвестиційної діяльності [26]. Згідно з цими нормами, величина окремих категорій активів, що приймається для представлення технічних резервів, враховується при їхньому дозволеному розміщенні лише у таких обмежених обсягах (у відсотках до обсягів наявних технічних резервів):
• банківський вклад (депозит) – у кожному банку не більше 30;
• нерухомість – не більше 10;
• права вимоги до перестраховиків – не більше 50;
• цінні папери, що передбачають одержання прибутку – не більше 40, у тому числі:
– акції, що не котируються на фондовій біржі, – не більше 15, із них акцій одного емітента – не більше 2;
– акції, що котируються на фондовій біржі, – не більше 5 одного емітента;
– облігації – не більше 5, із них облігацій одного підприємства – не більше 2.
Коли обсяги страхових резервів, що сформовані в іноземних валютах, перевищують 10% від загальної суми активів страховика, для забезпечення ліквідності і безпечності розміщення страхових резервів, не менше 60% їх повинно бути подано в цих же валютах активами таких категорій:
• кошти на розрахунковому рахунку в іноземній валюті;
• банківські вклади (депозити) в іноземній валюті.
Крім того, не менше 90% страхових (технічних) резервів повинні бути розміщені лише на території України, якщо інше не передбачено чинним законодавством і міжнародними угодами, що укладені Україною.
Держфінпослуг може дозволити страховикам іншу структуру розміщення наявних технічних резервів. Щоб отримати індивідуальний дозвіл, страховики повинні економічно обгрунтувати доцільність дозволу цього розміщення, виходячи із підвищення безпечності, ліквідності і надійності.
Для резервів із страхування життя встановлені інші вимоги щодо дозволених напрямків інвестиційної діяльності [39].
Структура активів, які приймаються для представлення страхових резервів:
1. Величина категорій активів, у тому числі утворених в іноземній вільно конвертованій валюті, приймається для представлення коштів страхових резервів із страхування життя в обсягах:
1.1. Грошові кошти на поточних рахунках - не більше 5% загального розміру резервів.
1.2. Банківські вклади (депозити), валютні вкладення згідно з валютою страхування - не більше 50% загального розміру резервів, при цьому в зобов'язаннях одного банку повинно бути не більше 10% загального розміру резервів.
1.3. Нерухоме майно - не більше як 20% загального розміру резервів, при цьому вкладення в один або декілька об'єктів нерухомості, які розглядаються як один цілісний майновий комплекс, - не більше 5% загального розміру резервів.
1.4. Цінні папери за вказаним переліком - не більше 50% загального розміру резервів, з них:
- акції українських емітентів, що відповідно до норм законодавства пройшли лістинг та перебувають в обігу на фондовій біржі або в торговельно-інформаційній системі, зареєстрованих у встановленому порядку, обсяги торгів на яких становлять не менше 25% від загальних обсягів торгів на організаційно оформлених ринках цінних паперів України, - не більше 30% загального розміру коштів страхових резервів, при цьому забороняється більше 5% загального розміру страхових резервів вкладати в акції одного емітента;
- облігації українських емітентів - не більше 40% загального розміру страхових резервів для облігацій українських емітентів, що відповідно до норм законодавства пройшли лістинг та перебувають в обігу на фондовій біржі або в торговельно-інформаційній системі, зареєстрованих у встановленому порядку, при цьому не більше 10% в облігації одного
емітента, який здійснює свою діяльність не менше 5 років. Для емітентів, які свою діяльність здійснюють менше 5 років, - не більше 10% загального розміру страхових резервів, при цьому не більше 3% в облігації одного емітента;
- акції, облігації іноземних емітентів та цінні папери іноземних держав, рейтинг зовнішнього боргу яких та визначення рейтингових компаній здійснюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, - не більше 20% загального розміру резервів. При цьому акції та облігації іноземних емітентів повинні перебувати в обігу на організованих фондових ринках та пройти лістинг на одній з таких фондових бірж, як Нью-Йоркська, Лондонська, Токійська, Франкфуртська, або в торговельно-інформаційній системі НАСДАК (NASDAQ). Емітент цих акцій та облігацій повинен здійснювати свою діяльність не менше 10 років;
- облігації місцевих позик - не більше 10% загального розміру резервів;
- іпотечні сертифікати, визначені законодавством України, - не більш як 10 відсотків загального розміру резервів.
1.5. Цінні папери, що емітуються державою, - не більше 50% загального розміру резервів.
1.6. Права вимоги до перестраховиків - не більше 40 відсотків загального розміру резервів, з них права вимоги до перестраховиків-нерезидентів - не більше 25% загального розміру резервів.
Не приймаються до структури активів права вимоги до перестраховиків-нерезидентів за ризиками, пов'язаними з дожиттям застрахованої особи до певного віку, події чи закінчення дії договору, крім ризиків, які пов'язані зі смертю застрахованої особи в будь-якому випадку та/або з нещасним випадком, що трапився, та/або в разі стійкої непрацездатності (інвалідності) унаслідок хвороби застрахованої особи.
1.7. Довгострокове фінансування (кредитування) житлового будівництва - не більше 10% загального розміру резервів.
1.8. Банківські метали - не більше 10% загального розміру резервів.
1.9. Кредити страхувальникам - не більше 10% загального розміру резервів.
2. Для представлення страхових резервів із страхування життя величина активів у вигляді акцій, емітованих банком та банківських вкладів (депозитів), розміщених у цей банк, не може перевищувати 20% загального розміру резервів при розміщенні в одній банківській установі.
3. Для представлення страхових резервів із страхування життя не можуть використовуватись позикові кошти, кредити банків, поворотна фінансова допомога, цінні папери із зобов'язаннями зворотного викупу, вклади (депозити) строкові (строком менше одного місяця), помилково перераховані кошти на рахунок страховика, суми страхових премій, які повертаються протягом місяця, наступного за звітним кварталом.
4. Для представлення страхових резервів із страхування життя не приймаються акції, емітовані будь-яким страховиком.
5. Страховики повинні привести у відповідність до цих Правил розміщення страхових резервів із страхування життя в термін до 31.12.2005 року.
Коли виявлено порушення страховиком перелічених вимог, Держфінпослуг видає приписи про їх усунення, а якщо приписи не виконуються, то зупиняє чи обмежує дію ліцензій цього страховика до усунення виявлених порушень або приймає рішення про відкликання ліцензії у страховика.
1. Принцип надійності (зворотності)
Цей принцип обумовлює максимально надійне розміщення активів, що забезпечує їх повернення у повному обсязі, що визначений заздалегідь. Він ставить перед страховиком задачу зведення до мінімуму інвестиційного ризику, як ймовірності того, що фактичний інвестиційний дохід виявиться нижче розрахункового. У цілому, чим вище ймовірність отримання низького доходу або збитку, тим вище ризик. У практиці інвестування самими безпечними є будь-які державні цінні папери, особливо казначейські білети й облігації. Досить надійні також облігації великих корпорацій, що раніше вже добре зарекомендували себе. Більш ризиковими є акції невеликих і наукомістких фірм.
2. Принцип ліквідності
Згідно з цим принципом, загальна структура розміщення активів повинна бути такою, щоб у будь-який час активи швидко і беззбитково для їхнього власника могли бути обернені у гроші. Ліквідні активи мають високий статус, коли оцінюють інвестиційний портфель страховика, і займають особливе місце у фінансовому менеджменті.
Коли визначають ступень ліквідності, то звичайно враховують час, за який можна перетворити ці фінансові кошти у гроші, і потрібні на це перетворення витрати. Тільки готівка має абсолютну ліквідність. Безготівкові розрахунки потребують витрат часу. Реалізація цінних паперів, окрім часу, потребує оплати послуг брокера; при терміновому продажу цінних паперів можуть виникнути додаткові втрати, пов’язані зі зниженням їхньої ціни.
Страховик, що проводить довгострокові накопичувальні види страхування, має досить стійкий страховий портфель з однорідними або вирівняними ризиками. Такий страховий портфель добре планується, і страховик із великим ступенем точності може передбачити, коли й у якій сумі йому потрібні будуть гроші для виплати страхових сум. У цьому випадку простіше забезпечити ліквідність активів.
Якщо страховик проводить ризикові види страхування, серед яких наявні неоднорідні високоризикові види, що важко підлягають процедурі вирівнювання ризиків (страхування відповідальності, морське, авіаційне страхування, страхування екологічних ризиків і ін.), то йому потрібно буде у найкоротший термін перетворити свої активи у готівку або гроші на поточному рахунку, щоб виконати свої зобов’язання за договорами страхування. Отже, страховики з неоднорідним ризиковим страховим портфелем повинні формувати більш жорсткі вимоги до ліквідності своїх активів.
3. Принцип диверсифікації
4. Принцип прибутковості (рентабельності)
Згідно з цим принципом, страхові резерви необхідно розміщувати так, щоб забезпечити реалізацію названих вище принципів, з урахуванням ситуації на ринку капіталу, і при цьому розміщення повинне приносити постійний і достатньо високий дохід.
Хоча прибутковість розміщення активів не є домінуючим чинником тоді, коли виробляється портфельна стратегія страхової організації, проте, як і в будь-який іншій галузі економіки, одержання прибутку – це мета діяльності комерційних страхових організацій.
У страхуванні інвестиційний прибуток відіграє також специфічну роль. Наявність цього прибутку дозволяє страховику зберегти свої позиції на ринку в умовах конкуренції, якщо результат від проведення страхових операцій буде збитковим.
5. Структура і норми розміщення страхових резервів
Відповідно до ст. 31 Закону “Про страхування”, страхові резерви можуть бути подані активами таких категорій:
• коштами на розрахунковому рахунку;
• банківськими депозитними вкладами;
• банківськими металами;
• нерухомим майном;
• цінними паперами що емітуються державою,;
• цінними паперами, що передбачають отримання прибутку;
• інвестиціями в економіку України за напрясками, визначеними Кабінетом Міністрів України;
• валютними вкладеннями згідно з валютою страхування;
• кредитами (тільки для резервів із страхування життя, що можуть використовуватися для довгострокового кредитування житлового будівництва, у тому числі індивідуальних забудовників, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; а також для кредитування страхувальників – громадян, що уклали договори страхування життя, в межах викупної суми на момент видачі кредиту та під заставу страхової суми. Кредит не може бути виданий раніше, ніж через один рік після набрання чинності договором страхування, та на строк, який перевищує період, що закінчився до закінчення дії цього договору);
• готівкою у касі в обсягах лімітів залишків каси, які встановлені НБУ.
Щоб захистити інтереси страхувальників від невиконання страховиком своїх зобов’язань, за інвестиційною діяльністю страховика встановлюється державний контроль. Так, страховику заборонені будь-які інші види кредитної діяльності.
Для технічних резервів, що утворюються при ризикових видах страхування, встановлені жорсткі вимоги щодо дозволених напрямків інвестиційної діяльності [26]. Згідно з цими нормами, величина окремих категорій активів, що приймається для представлення технічних резервів, враховується при їхньому дозволеному розміщенні лише у таких обмежених обсягах (у відсотках до обсягів наявних технічних резервів):
• банківський вклад (депозит) – у кожному банку не більше 30;
• нерухомість – не більше 10;
• права вимоги до перестраховиків – не більше 50;
• цінні папери, що передбачають одержання прибутку – не більше 40, у тому числі:
– акції, що не котируються на фондовій біржі, – не більше 15, із них акцій одного емітента – не більше 2;
– акції, що котируються на фондовій біржі, – не більше 5 одного емітента;
– облігації – не більше 5, із них облігацій одного підприємства – не більше 2.
Коли обсяги страхових резервів, що сформовані в іноземних валютах, перевищують 10% від загальної суми активів страховика, для забезпечення ліквідності і безпечності розміщення страхових резервів, не менше 60% їх повинно бути подано в цих же валютах активами таких категорій:
• кошти на розрахунковому рахунку в іноземній валюті;
• банківські вклади (депозити) в іноземній валюті.
Крім того, не менше 90% страхових (технічних) резервів повинні бути розміщені лише на території України, якщо інше не передбачено чинним законодавством і міжнародними угодами, що укладені Україною.
Держфінпослуг може дозволити страховикам іншу структуру розміщення наявних технічних резервів. Щоб отримати індивідуальний дозвіл, страховики повинні економічно обгрунтувати доцільність дозволу цього розміщення, виходячи із підвищення безпечності, ліквідності і надійності.
Для резервів із страхування життя встановлені інші вимоги щодо дозволених напрямків інвестиційної діяльності [39].
Структура активів, які приймаються для представлення страхових резервів:
1. Величина категорій активів, у тому числі утворених в іноземній вільно конвертованій валюті, приймається для представлення коштів страхових резервів із страхування життя в обсягах:
1.2. Банківські вклади (депозити), валютні вкладення згідно з валютою страхування - не більше 50% загального розміру резервів, при цьому в зобов'язаннях одного банку повинно бути не більше 10% загального розміру резервів.
1.3. Нерухоме майно - не більше як 20% загального розміру резервів, при цьому вкладення в один або декілька об'єктів нерухомості, які розглядаються як один цілісний майновий комплекс, - не більше 5% загального розміру резервів.
1.4. Цінні папери за вказаним переліком - не більше 50% загального розміру резервів, з них:
- акції українських емітентів, що відповідно до норм законодавства пройшли лістинг та перебувають в обігу на фондовій біржі або в торговельно-інформаційній системі, зареєстрованих у встановленому порядку, обсяги торгів на яких становлять не менше 25% від загальних обсягів торгів на організаційно оформлених ринках цінних паперів України, - не більше 30% загального розміру коштів страхових резервів, при цьому забороняється більше 5% загального розміру страхових резервів вкладати в акції одного емітента;
- облігації українських емітентів - не більше 40% загального розміру страхових резервів для облігацій українських емітентів, що відповідно до норм законодавства пройшли лістинг та перебувають в обігу на фондовій біржі або в торговельно-інформаційній системі, зареєстрованих у встановленому порядку, при цьому не більше 10% в облігації одного
емітента, який здійснює свою діяльність не менше 5 років. Для емітентів, які свою діяльність здійснюють менше 5 років, - не більше 10% загального розміру страхових резервів, при цьому не більше 3% в облігації одного емітента;
- акції, облігації іноземних емітентів та цінні папери іноземних держав, рейтинг зовнішнього боргу яких та визначення рейтингових компаній здійснюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, - не більше 20% загального розміру резервів. При цьому акції та облігації іноземних емітентів повинні перебувати в обігу на організованих фондових ринках та пройти лістинг на одній з таких фондових бірж, як Нью-Йоркська, Лондонська, Токійська, Франкфуртська, або в торговельно-інформаційній системі НАСДАК (NASDAQ). Емітент цих акцій та облігацій повинен здійснювати свою діяльність не менше 10 років;
- облігації місцевих позик - не більше 10% загального розміру резервів;
- іпотечні сертифікати, визначені законодавством України, - не більш як 10 відсотків загального розміру резервів.
1.5. Цінні папери, що емітуються державою, - не більше 50% загального розміру резервів.
1.6. Права вимоги до перестраховиків - не більше 40 відсотків загального розміру резервів, з них права вимоги до перестраховиків-нерезидентів - не більше 25% загального розміру резервів.
Не приймаються до структури активів права вимоги до перестраховиків-нерезидентів за ризиками, пов'язаними з дожиттям застрахованої особи до певного віку, події чи закінчення дії договору, крім ризиків, які пов'язані зі смертю застрахованої особи в будь-якому випадку та/або з нещасним випадком, що трапився, та/або в разі стійкої непрацездатності (інвалідності) унаслідок хвороби застрахованої особи.
1.7. Довгострокове фінансування (кредитування) житлового будівництва - не більше 10% загального розміру резервів.
1.8. Банківські метали - не більше 10% загального розміру резервів.
1.9. Кредити страхувальникам - не більше 10% загального розміру резервів.
2. Для представлення страхових резервів із страхування життя величина активів у вигляді акцій, емітованих банком та банківських вкладів (депозитів), розміщених у цей банк, не може перевищувати 20% загального розміру резервів при розміщенні в одній банківській установі.
3. Для представлення страхових резервів із страхування життя не можуть використовуватись позикові кошти, кредити банків, поворотна фінансова допомога, цінні папери із зобов'язаннями зворотного викупу, вклади (депозити) строкові (строком менше одного місяця), помилково перераховані кошти на рахунок страховика, суми страхових премій, які повертаються протягом місяця, наступного за звітним кварталом.
4. Для представлення страхових резервів із страхування життя не приймаються акції, емітовані будь-яким страховиком.
5. Страховики повинні привести у відповідність до цих Правил розміщення страхових резервів із страхування життя в термін до 31.12.2005 року.
Коли виявлено порушення страховиком перелічених вимог, Держфінпослуг видає приписи про їх усунення, а якщо приписи не виконуються, то зупиняє чи обмежує дію ліцензій цього страховика до усунення виявлених порушень або приймає рішення про відкликання ліцензії у страховика.
