Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання

Основні фонди служать матеріально-технічною базою виробництва, фундаментом його вдосконалення і розвитку. Цей процес відбувається як шляхом нарощування потенціалу основних фондів (екстенсивно), так і через підвищення ефективності їх використання (інтенсивно). Значне нарощування основних виробничих фондів призводить до ускладнень у технічному переоснащенні виробництва, морального і фізичного старіння устаткування, що знижує ефективність його використання та можливість конверсії. Тому більш економічно виправданим є збільшення часу роботи устаткування, повне завантаження його наявного парку, кваліфікований догляд за його роботою та ін.

Мета економічного аналізу полягає у визначенні ступеня забезпечення підприємства основними фондами за умови найінтенсивнішого їх використання та пошуку резервів підвищення фондовіддачі.

Виходячи з принципу системного підходу в процесі економічного аналізу, виділяють такі завдання:

- аналіз обсягу і структури основних фондів та їх відповідності до вимог технічного прогресу й оптимальних параметрів виробництва;

- визначення технічного стану фондів, темпів, форм і методів їх оновлення;

- аналіз використання наявного парку устаткування, стану його екстенсивного й інтенсивного завантаження;



- виявлення внутрішньовиробничих резервів поліпшення використання основних виробничих фондів;

- розрахунок кінцевих виробничо-фінансових результатів поліпшення використання фондів.

Аналіз починають з вивчення динаміки, обсягу, складу і структури основних фондів за їх класифікаційними ознаками:

• промислово-виробничі;

• виробничі фонди інших галузей;

• невиробничі основні фонди.

Для аналізу використовують дані форми річного звіту (табл. 20).

Таблиця 20 Характеристика обсягу, складу і структури основних фондів підприємства

З аналізу видно, що загальне зростання основних фондів відбулося за рахунок приросту промислово-виробничих фондів. Загалом вони зросли на 30 тис. грн. (3870 - 3840), або на 0,8%; промислово-виробничі фонди збільшились на 2,6%. Це привело до зміни їх структури. Зростання і зміна структури основних промислово-виробничих фондів визначають виробничу потужність підприємства.

На обсяг, структуру і динаміку основних виробничих фондів впливають такі чинники:

• характер та особливості процесу виробництва;

• тип виробництва (масове, серійне, одиничне);

• технологія, рівень спеціалізації і кооперування;

• методи організації виробництва.

У ході аналізу встановлюють зміну структури під впливом комплексної механізації й автоматизації виробництва, впровадження нової технології.

На особливу увагу заслуговує аналіз технологічної і вікової структур основних фондів.

Для аналізу динаміки використовують коефіцієнти оновлення і вибуття.

Коефіцієнт оновлення відображає інтенсивність оновлення, і його визначають шляхом співвідношення вартості фондів, що надійшли за аналізований період, до їх загальної вартості на кінець року.

Коефіцієнт вибуття відображає ступінь інтенсивності вибуття фондів з виробництва, і його визначають як співвідношення вартості основних фондів, що вибули за певний період, до вартості основних фондів на початок періоду.

Ці коефіцієнти визначають за всіма основними фондами.

Коефіцієнт оновлення (див. табл. 20) промислово-виробничих фондів становить:

2770 Коефіцієнт вибуття становить:

130х100 =19,6%.

При аналізі структури і динаміки основних фондів враховують особливості їх функціонування в тій чи іншій галузі.

Найважливішим етапом аналізу основних фондів є вивчення їх технічного стану. Технічний стан устаткування у непрямому значенні визначають за його віковим складом, що відображає співвідношення питомої ваги відповідних вікових груп у загальній кількості одиниць даного виду устаткування А:

де Аі - середина вікового інтервалу; q - частка кожної вікової групи за даним видом устаткування, %.

Збільшення частки прогресивного устаткування сприяє впровадженню сучасних прогресивних технологій.

Іншим узагальнювальним показником, що характеризує технічний стан фондів, є коефіцієнт їх зношення, який визначають як співвідношення величини зношення до початкової вартості всіх основних фондів і їх складових. Цей коефіцієнт відображає, якою мірою основні фонди, що перебувають в експлуатації, зношені, тобто яка частина їх вартості перенесена на новостворений продукт (табл. 21).

Таблиця 21

Характеристика зміни технічного стану основних фондів підприємства за рік

Зростання зношення у основних фондів негативно характеризує діяльність підприємства щодо вдосконалення матеріально-технічної бази виробництва.

У ряді випадків визначають коефіцієнт придатності основних фондів шляхом співвідношення залишкової вартості основних фондів до їх балансової вартості.

Віковий склад устаткування - основна характеристика технічного рівня основних фондів. Для цього аналізують стан встановленого устаткування за термінами його експлуатації. Визначають тривалість експлуатації устаткування за періодами до 5 років, 5-10 р., 10-20 років і т. д.

У процесі аналізу встановлюють кількість різних груп устаткування з різними періодами експлуатації та її питому вагу, розробляють заходи щодо оновлення і приведення у відповідність.

Для оцінювання технічного рівня засобів праці визначають також частку прогресивного устаткування у загальній кількості. Розрахунок проводять за кожною групою машин і устаткування.

Під час аналізу технічного стану основних фондів необхідно розглянути організацію ремонту і модернізації засобів праці та виконання ремонтних робіт. При цьому звертають увагу на виконання ремонтних робіт вчасно, високу якість ремонту, його економічність.

Економічна ефективність функціонування основних виробничих фондів є складовою результату використання всіх виробничих ресурсів підприємства. При визначенні економічної ефективності основних фондів використовують систему натуральних та вартісних показників, а також співвідносні оцінки темпів зростання випуску продукції і темпів зростання обсягу основних фондів; фондоозброєності праці та її продуктивності.

До натуральних показників належать: екстенсивне й інтенсивне використання основного устаткування; фондовіддача, визначена в натуральному чи умовно-натуральному виразі; використання виробничої потужності й ступінь її освоєння.

Вартісними показниками є фондовіддача, розрахована за вартісними показниками, і фондомісткість.

Найбільш узагальнювальним показником ефективності використання основних виробничих фондів є виробництво товарної продукції у розрахунку на 1 грн. їх середньорічної вартості, тобто фондовіддача.

Поки що в економічній літературі нема єдиної думки стосовно вартісного оцінювання продукції, прийнятого в розрахунок показника фондовіддачі. Найреальніша фондовіддача розрахована у натуральному виразі. Однак галузь застосування натуральних показників обмежена.

На практиці фондовіддачу визначають на основі обсягу продукції.

Фондомісткість - обернений до фондовіддачі показник, який характеризує вартість основних виробничих фондів, що припадає на одиницю вартості виробленої продукції.

Фондоозброєність праці визначають як співвідношення середньорічної вартості основних виробничих фондів (за первісною оцінкою) до числа робітників у найбільшій зміні. Вона характеризує ступінь забезпечення робітників основними виробничими фондами.

Для аналізу ефективності використання основних фондів у частині виробничого устаткування використовують показники використання наявного устаткування і його завантаження в часі роботи.

При аналізі фондовіддачі фактичний показник фондовіддачі порівнюють з розрахунковим, з даними попередніх періодів, проектними показниками, фондовіддачею інших підприємств даної галузі. На рівень фондовіддачі впливають різні чинники, пов'язані як зі зміною обсягу продукції, так і з ефективністю використання основних виробничих фондів, особливо їх активної частини.

Всі чинники можна поділити на дві групи:

- ті, що не залежать від ступеня використання основних фондів;

- ті, що залежать від ступеня використання основних фондів.

До першої групи чинників належать: розвиток кооперованих зв'язків і зміна матеріаломісткості та трудомісткості продукції; зміна цін на сировину, матеріали, готову продукцію та ін. Зростання кооперованих поставок, матеріаломісткості веде до зростання фондовіддачі.

До другої групи чинників належать: зміна питомої ваги машин і устаткування в складі основних фондів, підвищення змінності роботи устаткування; зменшення внутрішньозмінних простоїв; зміна рівня внутрішньозаводської спеціалізації та ін.

Аналіз фондовіддачі проводять у двох напрямках. Перший з них є визначення впливу фондовіддачі на обсяг виробництва.

Проаналізуємо вплив на рівень фондовіддачі таких чинників, як: продуктивність устаткування; коефіцієнт змінності вартості одиниці устаткування; питома вага машин і устаткування у загальній вартості фондів.

Щоб розрахувати вплив даних чинників, формулу фондовіддачі подають у такому вигляді:

де П - обсяг виробництва товарної продукції, грн. Пбм - обсяг продукції без урахування матеріальних витрат, грн.; Омс - кількість машино-змін роботи устаткування, од.; Ооб — кількість встановленого устаткування, од.; Фоб - вартість машин і устаткування, грн.; Ф - середньорічна вартість основних виробничих фондів, грн.

Слід зауважити, що фондовіддача, коефіцієнт матеріальних затрат, продуктивність устаткування, коефіцієнт змінності роботи устаткування, питома вага машин і устаткування у загальній вартості фондів перебувають у прямій залежності, а залежність фондовіддачі від вартості одиниці устаткування є оберненою, тому формула фондовіддачі має вигляд:

де Км - коефіцієнт матеріальних затрат (співвідношення вартості продукції до її вартості без матеріальних затрат); Прус - продуктивність устаткування, грн./од.; Кзм -коефіцієнт змінності роботи устаткування; Сус - вартість одиниці устаткування, грн.; Уд -питома вага машин і устаткування у загальній вартості фондів.

Для розрахунку впливу чинників використаємо аналітичні дані табл. 22.

Таблиця 22 Вихідні дані для аналізу фондовіддачі

На основі побудованої аналітичної таблиці проводять аналіз впливу окремих чинників. Загальне відхилення фондовіддачі становить - 0,01 грн. (0,87 - 0,88).

Для аналізу впливу окремих чинників на загальне відхилення фондовіддачі побудуємо аналітичну табл. 23.

Таблиця 23

Оцінювання впливу окремих чинників на зміну фондовіддачі

Використовуючи спосіб ланцюгових підстановок, визначаємо вплив чинників та інших даних за табл. 24.

Таблиця 24 Розрахунок впливу окремих чинників на показник фондовіддачі

Баланс відхилень - 0,015 - (+ 0,005)= - 0,01

Далі зосередимо свою увагу на аналізі вартості основних фондів.

Зміна величини вартості основних виробничих фондів може перебувати під впливом:

• зміни кошторисної вартості заново введених в експлуатацію об'єктів порівняно з діючими;

• невідповідності у темпах зміни ціни і продуктивності нового устаткування;

• наявності надлишкового невстановленого і бездіяльного устаткування та ін.

Однак особливу увагу привертають чинники фондовіддачі основних виробничих фондів, пов'язані зі зміною віддачі виробничого устаткування.

Аналіз роботи виробничого устаткування базується на розгорнутій системі показників його використання за чисельністю (забезпеченням) часу роботи і за потужністю. Джерелом аналізу служить статистична звітність про роботу устаткування. Крім цього, в аналізі використовують нормативні і планові документи, внутрішньозаводську звітність, матеріали вибіркових спостережень.

При аналізі використання устаткування насамперед необхідно перевірити забезпеченість підприємства устаткуванням, повноту його використання.

Як відомо, все устаткування поділяють на наявне, встановлене і діюче. До наявного належить все устаткування підприємства незалежно від того, де воно знаходиться і в якому стані. Встановлене устаткування - змонтоване і підготовлене до роботи устаткування, що знаходиться у цехах. Воно може бути в резерві, на консервації, в ремонті і на модернізації. До діючого належить все фактично працююче устаткування незалежно від часу його роботи.

При аналізі оцінюють коефіцієнти використання наявного і встановленого устаткування (табл. 25).

Таблиця 25

Із даних табл. 25 видно, що на заводі 250 (1250 - 1500) одиниць устаткування не встановлено (знаходиться на складі). При аналізі необхідно із діючого устаткування виділити запасне і незмонтоване, із встановленого - надпланове, не встановлене. Введення в дію невстановленого устаткування збільшує випуск продукції. Недоотриману продукцію можна визначити множенням кількості невстановленого устаткування на кількість відпрацьованих годин за зміну і на годинну продуктивність одного верстата за планом.

Другий напрямок аналізу - оцінювання ефективності експлуатації устаткування. Підвищення ефективності експлуатації працюючого устаткування забезпечують двома шляхами - екстенсивним (у часі) й інтенсивним (за потужністю).

Показниками, що характеризують екстенсивний шлях використання устаткування, є:

- кількість устаткування;

- відпрацьований час;

- коефіцієнт змінності роботи устаткування;

- структура парку машин і верстатів.

Інтенсивне використання устаткування характеризується показником випуску продукції за 1 верстато-годину, тобто його продуктивністю.

Вихідними даними в аналізі є баланс робочого часу устаткування: календарний, режимний, плановий.

Календарний визначають як добуток кількості календарних днів у році і верстато-годин на добу. Він поділяється на режимний і позарежимний час.

Режимний фонд визначають із кількості робочих днів у році, планового коефіцієнта змінності роботи устаткування, кількості верстатів, крім тих, які за планово-запобіжним ремонтом мають бути у капітальному і поточному ремонті.

Позарежимний час включає вихідні і святкові дні, час неробочих змін, міжзмінні й обідні перерви.

Плановий фонд часу включає кількість годин, що підлягають відпрацюванню за вирахуванням планових зупинок устаткування (ремонт, у резерві і т. ін). Плановий відрізняється від режимного кількістю планових витрат робочого часу.

Фактично використаний фонд часу роботи устаткування - це кількість фактично відпрацьованих верстато-годин.

Показники використання календарного, режимного і планового фондів часу роботи устаткування виражають ступінь його завантаження. Однак діюча система обліку і звітності не дає змоги точно дати оцінку, бо не відображає реально відпрацьований час. На практиці оцінювання використання устаткування в часі проводять за даними разових спостережень (фотографії).

Сукупний вплив екстенсивних та інтенсивних чинників на обсяг продукції можна аналізувати з використанням даних (табл. 26).

Таблиця 26

Вплив чинників завантаження устаткування в часі його роботи на додатковий

випуск його продукції

За цими даними розрахуємо коефіцієнт екстенсивного використання устаткування співвідношення фактично відпрацьованих верстато-годин до прогнозних): 690:739=0,94, коефіцієнт інтенсивного використання устаткування (співвідношення фактичного випуску продукції за одну верстато-годину до прогнозного): 5,3:4,8=1,1, а також коефіцієнт інтегрального використання: 0,94х 1,1=1,03.

Дані свідчать про резерви виробництва, прогнозний фонд часу, виконаний на 94%, що привело до випуску продукції, хоча ці втрати були покриті при зростанні продуктивності устаткування на 10,4% (5,3х100:4,8).

Загальне відхилення від прогнозу випуску товарної продукції становило 110 тис. грн., у тому числі:

а) за рахунок зменшення числа відпрацьованих верстато-годин недодано продукції на суму:

(- 49х4,8) = -235,2 тис. грн.;

б)у результаті зростання виробітку за верстато-годину випуск продукції зріс на суму: +0,5х690 = 345 тис. грн.

Загальний вплив двох чинників зумовив перевищення прогнозу на суму:

345-235,2=110 тис.грн.

Екстенсивне використання устаткування характеризується також коефіцієнтом змінності Кзм, який визначають як співвідношення відпрацьованих верстато-змін Тзм до загальної кількості встановленого устаткування Свст:

Основними причинами низького коефіцієнта змінності є неукомплектованість робітниками, несправність устаткування, наднормативний ремонт, недоліки у забезпеченні матеріальними ресурсами і т. д.

Інтенсивне використання основних фондів характеризується не лише показниками випуску продукції за 1 верстато-годину, а й рядом натуральних та умовно-натуральних показників: одержання продукції з 1 м виробничої площі і т. ін.

Цей показник характеризує також ефективність використання виробничих фондів у їх пасивній частині. Випуск продукції з 1 м виробничої площі визначають як співвідношення товарної продукції підприємства до величини його виробничої площі. Зростання випуску продукції з 1 м2 виробничої площі свідчить про підвищення ефективності її використання.

При аналізі враховують прогресивні зміни в структурі виробничих площ (табл. 27).

Таблиця 27 Оцінювання динаміки використання виробничих площ

На даному підприємстві структура виробничих площ дещо погіршилась, оскільки питома вага площі цехів зменшилась на 1%.

За даними таблиці можна визначити вплив на випуск продукції за 1 м2 їх виробничої площі.

Загальне відхилення випуску товарної продукції +56,00 грн.:

а) за рахунок зменшення виробничих площ цехів випуск продукції зменшився: -84х195,9 =-10575 грн.;

б) за рахунок підвищення випуску продукції з 1 м2 виробничої площі цехів: +23х28574 = +65720 грн.

Підсумковий вплив чинників: 65720 - 10575 = 55145 грн.

Розбіжність у балансі відхилень впливу чинників у сумі 855 грн. (55145 - 56000) пояснюють заокругленнями, проведеними у табл. 27.

Такий аналіз доцільно проводити також у внутрішньовиробничих підрозділах підприємств.