Міжнародне публічне право
2. Міжнародний район морського дна: загальна характеристика, джерела, основні положення.
Проблема правового регулювання діяльності людини на морському дні і експлуатації його мінеральних ресурсів стало обговорюється в Організації Об'єднаних Націй з 1967. У дискусіях з цієї проблеми поступово проявилися як самостійні, два моменти - міжнародно-правовий статус Району і міжнародно-правовий режим його використання.
У порядку визначення міжнародно-правового статусу Району чітко позначилися три положення: 1. Район і його ресурси є спільною спадщиною людства. 2. Район використовується тільки в мирних цілях. 3. Жодна держава не може поширювати на простори Району свої суверенні права.
Міжнародно-правовий режим використання ресурсів Району в основному розглядався в залежності від тих видів діяльності, що передбачалися в Районі як правомірні.
До таких видів пропонувалося віднести:
- науково-дослідну діяльність із дослідження природних багатств морського дна;
- розвідувальну діяльність із пошуку ресурсів морського дна;
- діяльність, яка розробляється, для видобутку ресурсів морського дна;
- інші види діяльності, включаючи діяльність з охорони навколишнього середовища.
З урахуванням цих положень на III Конференції ООН з морського права в 1982 р. була прийнята Конвенція з морського права. Відповідно до прийнятої Конвенцією термінології і частини XI
До інших об'єктів спільної спадщини людства належать: космічний простір, Місяць і інші космічні тіла, атмосфера Землі, яка оточує людство, природна сфера, культурна спадщина, людський геном та інше.
Конвенції все дно морів і океанів і його надра, розташовані за межами дії національної юрисдикції прибережних держав (раніше названі "міжнародною зоною"), підпадають під загальне поняття "Район"'. При формулюванні основних правових положень Конвенція керувалася засадами, розробленими Комітетом з мирного використання дна морів і океанів.
Район і його ресурси відповідно до ст. 136 Конвенції розглядаються як спільна спадщина людства, на яку держави не вправі поширювати свій національний суверенітет і де всі держави, їх фізичні і юридичні особи на умовах, визначених у частині XI Конвенції, можуть вести розробку морського дна з видобутку тих або інших ресурсів.
Для організації і контролю всієї діяльності в Районі утвориться "Орган". У якості головних складових Органу засновуються Асамблея , Рада і Секретаріат.
Для безпосереднього виконання діяльності в Районі утвориться "Підприємство". Підприємство є повноправним суб'єктом правовідносин у Районі і призначене для розвідки, розробки, переробки, перевезення і збуту корисних копалин, видобутих у Районі самостійно або у спілці асоціації з іншими законними користувачами.
Конвенція 1982 р. визначає також загальні положення життєдіяльності Району, питання політики щодо діяльності Району й особливо розробки залізно-марганцевих конкрецій у глибоководних районах морського дна, формулює основні функції і правові повноваження керівних і виконавчих органів Району, визначає фінансові питання діяльності цих органів.
Район - Міжнародний район, який відкритий для використання винятково в мирних цілях всіма державами: як прибережними, так і такими, що не мають виходу до моря, без шкоди для інших користувачів.
" Орган - Міжнародний орган, учасниками якого є всі держави-учасниці Конвенції 1982 р. Це організація, завдяки якій держави-учасниці організовують і контролюють діяльність у Районі.
Асамблея включає всіх учасників Органу і здійснює свою діяльність засобом проведення щорічних (а також спеціальних) сесій. Всі рішення з важливих (суттєвих) питань приймаються більшістю у дві третини голосів. Асамблея як найвищий авторитет Органу має повноваження встановлювати загальну політику з будь-якого питання в рамках компетенції Органу.
Рада складається із 33 учасників в Органу, то обираються Асамблеєю за визначною процедурою виборів. Рада здійснює виконавчі функції Органу. Робочими складовими
. Ради є юридична і технічна комісії та економічна планова комісія. Секретаріат очолюється Генеральним секретарем, який обирається Асамблеєю і є головною адміністративною посадовою особою Органу.
Обумовлений для глибоководних районів морського дна, що входять у Район, особливий правовий статус не повинен впливати на правові положення поверхневих вод і повітряного простору над ними.
Як керівні, на яких грунтується вся діяльність у Районі, прийняті принципи Декларації, що регулюють діяльність держав стосовно до дна морів, океанів і його надр у відкритому морі за межами дії національної юрисдикції, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 24 березня 1970 р.
Вважається необхідне звернути увагу на ті з них, що безпосередньо впливають на визначення загальної характеристики правового статусу Району. До таких можливо, насамперед, слід віднести оголошення Району і його ресурсів спільною спадщиною людства, на яку жодна з держав не вправі поширювати свій суверенітет. З огляду на те, що усі права на ресурси Району належать усьому людству, діяльність у Районі здійснюється тільки на благо людства. Це означає, що всі держави (прибережні і ті, що не мають виходу до моря) отримують можливість брати участь у розподілі прибутку від використання ресурсів Району. При цьому особливо враховуються інтереси і потреби держав і народів, що розвиваються, а справедливий розподіл фінансових і інших економічних вигод при цьому забезпечує Орган.
Будь-яка діяльність у Районі можлива винятково в мирних цілях і тому може носити тільки промислово-комерційний і науково-дослідницький пізнавальний характер.
Здійснення всієї цієї мирної діяльності передбачається на основі широкого міжнародного співробітництва, яке має всіляко заохочуватися з боку Органу. Це співробітництво може розвиватися в галузі організації спільних підприємств, проведення наукових досліджень, передачі технологій і наукових знань і за іншими напрямками. При цьому співробітництво з Підприємством і країнами, що розвиваються, визнається пріоритетним, оскільки заохочується ефективна участь країн, що розвиваються.
Правомірна діяльність у Районі повинна бути гарантована дійовими заходами, що забезпечують ефективний захист морського середовища від шкідливих для нього наслідків.
В основі політики, що визначає основні напрямки діяльності в Районі, лежить розуміння необхідності сприяти здоровому розвиткові світової економіки і збалансованому розширенню міжнародної торгівлі, а також сприяти міжнародному співробітництву для всебічного розвитку всіх країн, особливо таких що розвиваються. У цьому плані в Конвенції міститься ряд положень, які визначають питання конкретного виробництва і повноваження Органу щодо політики у сфері виробництва. Ці положення передбачають досить жорсткі умови для учасників діяльності на морському дні, широкі повноваження Органу з регулювання й обмеження такої діяльності і складну процедуру розрахунків при визначенні верхньої припустимої межі річного видобутку залізо-марганцевих конкрецій. Ці Положення виявилися неприйнятними для багатьох держав, особливо промислово розвинутих, і разом з іншими подібними положеннями послужили причиною утримання цих держав від ратифікації Конвенції в цілому. За 12 років, що минули після прийняття Конвенції і її підписання переважною більшістю держав, ратифікували Конвенцію тільки 60 держав, переважна більшість з яких ті країни, що розвиваються. Тому в прийнятій у липні 1994 р. Угоді про здійснення Частини XI Конвенції визнано, що положення ст. 151 Конвенції не застосовуються.
Певний інтерес представляють сформульовані в Частині XI Конвенції повноваження і функції Органа і його структур. Підкреслюється, що Орган організує всю діяльність у Районі від імені всього людства. Він заснований на принципах суверенної рівності всіх його членів, якими є всі держави-учасники.
Суб'єктами діяльності в Районі можуть бути Підприємство і держави-учасники або їхні правомірні представники в асоціації з Органом. Орган має виняткове право вжиття будь-яких заходів, передбачених Конвенцією, для забезпечення дотримання відповідних конвенційних вимог.
Після вступу Конвенції в силу Асамблея через кожні 5 років проводить загальний систематичний огляд практики здійснення встановленого в Районі правового режиму і виробляє рекомендації з його удосконалення.
Огляд виробничої діяльності проводиться Асамблеєю через 15 років після початку такої діяльності в Районі. При цьому повинен бути узагальнений досвід виробничої діяльності з видобутку мінеральних ресурсів і ступінь ефективності тих норм, правил і процедур, що покликані регулювати цю діяльність.
Важливе значення в механізмі керівництва всією діяльністю в Районі мають економічна планова комісія і юридична і технічна комісія, що є органами Ради.
Економічна планова комісія вивчає і розробляє питання, що впливають на використання корисних копалин Району, на попит і ціни на них, розглядає перспективи можливих наслідків видобутку, особливо негативні наслідки для держав, що розвиваються, і пропонує Раді відповідні запобіжні заходи.
Юридична і технічна комісія займаються розглядом планів робіт, що представляються заявниками, на розвідку або розробку, спостерігають за правомірністю діяльності в Районі, готують рекомендації зі збереження морського середовища, розробляють норми, правила і процедури справедливого розподілу матеріальних вигод, отриманих від діяльності в Районі, а також необхідних відрахувань і внесків при розробці континентального шельфу за межами 200 морських миль, і вирішують інші питання. У ст. 165 Конвенції, що визначає функції юридичної і технічної комісій, відзначено, що вони «розраховують верхню межу виробництва і видають від імені Органу дозвіл на виробництво...", однак це положення відповідно до Угоди про здійснення Частини XI Конвенції не застосовується.
Джерелами фінансових засобів Органу є: встановлені Асамблеєю внески держав-учасниць, засоби, одержувані Органом від контрактів, засоби, передані Підприємством, і засоби, що надходять як добровільні внески держав-учасниць. Ці внески використовуються для покриття адміністративних витрат Органу, поки в нього не з'являться інші джерела.
У липні 1990 р. Генеральний секретар ООН, підкреслюючи наявність проблем, зв'язаних з положеннями Конвенції щодо розробки морського дна за межами національної юрисдикції, що стали причиною невизнання державами вимог Конвенції відзначив, що за час, який минув після НІ Конференції ООН, де була прийнята Конвенція з морського права, відбулися важливі політичні й економічні зміни, що позначилися на ставленні багатьох держав до правових питань діяльності на морському дні: розширилися позиції ринкової економіки, розвивається новий дух міжнародного співробітництва.
З урахуванням цих факторів Генеральний секретар ООН запропонував розпочати консультації з вироблення загально-прийнятних умов участі держав у глибоководній розробці морського дна.
Протягом 1990-1994 pp. у процесі неофіційних консультацій був вироблений документ, що одержав назву "Проект Угоди про здійснення Частини XI Конвенції ООН з морського права від 10 грудня 1982 p.". Цей документ був розглянутий на останньому засіданні підсумкової сесії неофіційних консультацій 3 червня 1994 р. і представлений для прийняття 48-й Генеральною Асамблеєю ООН1.
Ця Угода відкрита для підписання, носить поки що тимчасовий характер і її положення оголошені пріоритетними порівняно з положеннями Частини XI Конвенції з морського права 1982 р. У ст. 2 Угоди відзначено, що "Положення цієї Угоди і Частини XI тлумачаться і застосовуються спільно, як єдиний акт. У випадку якої-небудь невідповідності між цією Угодою і Частиною XI переважну силу мають положення цієї Угоди".
У цілому Угода про здійснення Частини XI Конвенції ООН з морського права 1982 р. спрямована на те, щоб привернути увагу держав до Конвенції 1982 р. і, зокрема, до питань розробки мінеральних ресурсів морського дна, спонукати держави, що ще не ратифікували Конвенцію, прискорити цей процес.
Таким чином, уся можлива до цього часу людська діяльність на морському дні з розробки мінеральних ресурсів глибоководних районів за межами дії національної юрисдикції в сучасному міжнародному морському праві регламентується єдиним і всеосяжним правовим документом, що іменується Міжнародною Конвенцією ООН з морського права 1982 р.
Розглянуті вище Додаток III Конвенції 1982 р. і Угода про здійснення Частини XI Конвенції 1982 р. з її Додатком є невід'ємною частиною Конвенції 1982 p., розглядаються, тлумачаться і застосовуються як єдиний правовий акт.
Надалі питання, пов'язані з роботою Органу по морському дну і діяльністю потенційних розроблювачів ресурсів глибоководних районів морського дна були постійно в полі зору ООН і регулярно обговорювалися в різних структурах Органу з метою їхнього подальшого розвитку і удосконалення.
На 52 сесії Генеральної Асамблеї ООН, що відбулася у жовтні 1997 р. із задоволенням відзначалась набула чинності 28 липня 1996 р. Угода про здійснення Частини XI Конвенції з морського права 1982 р. Одночасно підтверджувалося, що Угода тлумачиться і застосовується разом з Конвенцією як єдиний документ. У випадку розбіжності положень Угоди і Конвенції або якої-небудь невідповідності підкреслювалася переважна сила положень Угоди. Також підкреслювалося, що жодна держава не може прийняти обов'язковості для неї Угоди, не визнаючи при цьому обов'язковість для неї Конвенції. Разом з тим держави, що ратифікували Конвенцію 1982 р. до прийняття Угоди повинні висловити згоду на обов'язковість для них Угоди, особливо з усіма необхідними для цього протокольними процедурами.
У матеріалах Генеральної Асамблеї, що стосуються безпосередньо Міжнародного органу з морського дна, ще раз зверталася увага на роль і значимість Органу, як організації, "за посередництвом якої держави-учасниці Конвенції відповідно до режиму, встановленого у Частині XI Конвенції і Угоді про здійснення Частини XI для морів і океанів і його надр за межами національної юрисдикції ("Район"), організують і контролюють діяльність у районі, особливо з метою керування його ресурсами". Також відзначалося, що "на вересень 1997 року в Органі нараховувалося 135 членів, у тому числі 15 членів на тимчасовій основі". Серед держав, що числяться членами Органу на тимчасовій основі, були Україна, США, Білорусь, Канада, Польща.
Питання, пов'язані з подальшим розвитком діяльності Органу з морського дна, обговорювалися на 53 сесії Генеральної Асамблеї ООН, що проходила у листопаді 1998 р. Зокрема, з задоволенням відзначалося "збільшення кількості держав-членів Конвенції і Угоди", а також "прогрес у роботі Міжнародного органа з морського дна". Одночасно підкреслювалося "значення подальшого прогресу в справі прийняття правил пошуку і розвідки поліметалевих конкрецій".
Разом з тим, із занепокоєнням відзначалося незадовільне "фінансове становище Міжнародного органу з морського дна і Міжнародного Трибуналу з морського права". У зв'язку з таким становищем Генеральна Асамблея закликала "усіх членів Органу і всіх держав-учасниць Конвенції виплачувати встановлені внески в бюджет відповідно Органа і Трибуналу повністю і вчасно, щоб забезпечити їм можливість виконувати свої функції так, як передбачено в Конвенції".
Генеральна Асамблея також із задоволенням сприйняла прийняття Угоди про взаємини між Організацією Об'єднаних націй і Органом і Угоди про співробітництво і взаємини між Організацією Об'єднаних Націй і Трибуналом'.
Початок XXI сторіччя, як це прогнозувалося раніше, повинен ознаменуватися розгортанням широкомасштабних робіт з розробки ресурсів глибоководних районів морського дна. Орієнтовно навіть називається більш визначена дата - 2010 рік. Індустріально розвинуті держави, що володіють необхідним науковим і технічним потенціалом, активно готуються до цього. Одночасно вони прагнуть до створення більш сприятливих для себе умов, що сприяють підвищенню рентабельності трудомістких, складних, дорогих робіт. Це значною мірою ускладнює ситуацію, що виникла, і вимагатиме від ООН, Органа з морського дна і держав-учасниць Конвенції 1982 р. і Угоди 1994 р. нових зусиль щодо створення оптимальних і прийнятних для всіх умов діяльності на морському дні.
У порядку визначення міжнародно-правового статусу Району чітко позначилися три положення: 1. Район і його ресурси є спільною спадщиною людства. 2. Район використовується тільки в мирних цілях. 3. Жодна держава не може поширювати на простори Району свої суверенні права.
Міжнародно-правовий режим використання ресурсів Району в основному розглядався в залежності від тих видів діяльності, що передбачалися в Районі як правомірні.
До таких видів пропонувалося віднести:
- науково-дослідну діяльність із дослідження природних багатств морського дна;
- розвідувальну діяльність із пошуку ресурсів морського дна;
- діяльність, яка розробляється, для видобутку ресурсів морського дна;
- інші види діяльності, включаючи діяльність з охорони навколишнього середовища.
З урахуванням цих положень на III Конференції ООН з морського права в 1982 р. була прийнята Конвенція з морського права. Відповідно до прийнятої Конвенцією термінології і частини XI
До інших об'єктів спільної спадщини людства належать: космічний простір, Місяць і інші космічні тіла, атмосфера Землі, яка оточує людство, природна сфера, культурна спадщина, людський геном та інше.
Район і його ресурси відповідно до ст. 136 Конвенції розглядаються як спільна спадщина людства, на яку держави не вправі поширювати свій національний суверенітет і де всі держави, їх фізичні і юридичні особи на умовах, визначених у частині XI Конвенції, можуть вести розробку морського дна з видобутку тих або інших ресурсів.
Для організації і контролю всієї діяльності в Районі утвориться "Орган". У якості головних складових Органу засновуються Асамблея , Рада і Секретаріат.
Для безпосереднього виконання діяльності в Районі утвориться "Підприємство". Підприємство є повноправним суб'єктом правовідносин у Районі і призначене для розвідки, розробки, переробки, перевезення і збуту корисних копалин, видобутих у Районі самостійно або у спілці асоціації з іншими законними користувачами.
Конвенція 1982 р. визначає також загальні положення життєдіяльності Району, питання політики щодо діяльності Району й особливо розробки залізно-марганцевих конкрецій у глибоководних районах морського дна, формулює основні функції і правові повноваження керівних і виконавчих органів Району, визначає фінансові питання діяльності цих органів.
Район - Міжнародний район, який відкритий для використання винятково в мирних цілях всіма державами: як прибережними, так і такими, що не мають виходу до моря, без шкоди для інших користувачів.
" Орган - Міжнародний орган, учасниками якого є всі держави-учасниці Конвенції 1982 р. Це організація, завдяки якій держави-учасниці організовують і контролюють діяльність у Районі.
Асамблея включає всіх учасників Органу і здійснює свою діяльність засобом проведення щорічних (а також спеціальних) сесій. Всі рішення з важливих (суттєвих) питань приймаються більшістю у дві третини голосів. Асамблея як найвищий авторитет Органу має повноваження встановлювати загальну політику з будь-якого питання в рамках компетенції Органу.
Рада складається із 33 учасників в Органу, то обираються Асамблеєю за визначною процедурою виборів. Рада здійснює виконавчі функції Органу. Робочими складовими
. Ради є юридична і технічна комісії та економічна планова комісія. Секретаріат очолюється Генеральним секретарем, який обирається Асамблеєю і є головною адміністративною посадовою особою Органу.
Обумовлений для глибоководних районів морського дна, що входять у Район, особливий правовий статус не повинен впливати на правові положення поверхневих вод і повітряного простору над ними.
Як керівні, на яких грунтується вся діяльність у Районі, прийняті принципи Декларації, що регулюють діяльність держав стосовно до дна морів, океанів і його надр у відкритому морі за межами дії національної юрисдикції, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 24 березня 1970 р.
Вважається необхідне звернути увагу на ті з них, що безпосередньо впливають на визначення загальної характеристики правового статусу Району. До таких можливо, насамперед, слід віднести оголошення Району і його ресурсів спільною спадщиною людства, на яку жодна з держав не вправі поширювати свій суверенітет. З огляду на те, що усі права на ресурси Району належать усьому людству, діяльність у Районі здійснюється тільки на благо людства. Це означає, що всі держави (прибережні і ті, що не мають виходу до моря) отримують можливість брати участь у розподілі прибутку від використання ресурсів Району. При цьому особливо враховуються інтереси і потреби держав і народів, що розвиваються, а справедливий розподіл фінансових і інших економічних вигод при цьому забезпечує Орган.
Будь-яка діяльність у Районі можлива винятково в мирних цілях і тому може носити тільки промислово-комерційний і науково-дослідницький пізнавальний характер.
Здійснення всієї цієї мирної діяльності передбачається на основі широкого міжнародного співробітництва, яке має всіляко заохочуватися з боку Органу. Це співробітництво може розвиватися в галузі організації спільних підприємств, проведення наукових досліджень, передачі технологій і наукових знань і за іншими напрямками. При цьому співробітництво з Підприємством і країнами, що розвиваються, визнається пріоритетним, оскільки заохочується ефективна участь країн, що розвиваються.
В основі політики, що визначає основні напрямки діяльності в Районі, лежить розуміння необхідності сприяти здоровому розвиткові світової економіки і збалансованому розширенню міжнародної торгівлі, а також сприяти міжнародному співробітництву для всебічного розвитку всіх країн, особливо таких що розвиваються. У цьому плані в Конвенції міститься ряд положень, які визначають питання конкретного виробництва і повноваження Органу щодо політики у сфері виробництва. Ці положення передбачають досить жорсткі умови для учасників діяльності на морському дні, широкі повноваження Органу з регулювання й обмеження такої діяльності і складну процедуру розрахунків при визначенні верхньої припустимої межі річного видобутку залізо-марганцевих конкрецій. Ці Положення виявилися неприйнятними для багатьох держав, особливо промислово розвинутих, і разом з іншими подібними положеннями послужили причиною утримання цих держав від ратифікації Конвенції в цілому. За 12 років, що минули після прийняття Конвенції і її підписання переважною більшістю держав, ратифікували Конвенцію тільки 60 держав, переважна більшість з яких ті країни, що розвиваються. Тому в прийнятій у липні 1994 р. Угоді про здійснення Частини XI Конвенції визнано, що положення ст. 151 Конвенції не застосовуються.
Певний інтерес представляють сформульовані в Частині XI Конвенції повноваження і функції Органа і його структур. Підкреслюється, що Орган організує всю діяльність у Районі від імені всього людства. Він заснований на принципах суверенної рівності всіх його членів, якими є всі держави-учасники.
Суб'єктами діяльності в Районі можуть бути Підприємство і держави-учасники або їхні правомірні представники в асоціації з Органом. Орган має виняткове право вжиття будь-яких заходів, передбачених Конвенцією, для забезпечення дотримання відповідних конвенційних вимог.
Після вступу Конвенції в силу Асамблея через кожні 5 років проводить загальний систематичний огляд практики здійснення встановленого в Районі правового режиму і виробляє рекомендації з його удосконалення.
Огляд виробничої діяльності проводиться Асамблеєю через 15 років після початку такої діяльності в Районі. При цьому повинен бути узагальнений досвід виробничої діяльності з видобутку мінеральних ресурсів і ступінь ефективності тих норм, правил і процедур, що покликані регулювати цю діяльність.
Важливе значення в механізмі керівництва всією діяльністю в Районі мають економічна планова комісія і юридична і технічна комісія, що є органами Ради.
Економічна планова комісія вивчає і розробляє питання, що впливають на використання корисних копалин Району, на попит і ціни на них, розглядає перспективи можливих наслідків видобутку, особливо негативні наслідки для держав, що розвиваються, і пропонує Раді відповідні запобіжні заходи.
Юридична і технічна комісія займаються розглядом планів робіт, що представляються заявниками, на розвідку або розробку, спостерігають за правомірністю діяльності в Районі, готують рекомендації зі збереження морського середовища, розробляють норми, правила і процедури справедливого розподілу матеріальних вигод, отриманих від діяльності в Районі, а також необхідних відрахувань і внесків при розробці континентального шельфу за межами 200 морських миль, і вирішують інші питання. У ст. 165 Конвенції, що визначає функції юридичної і технічної комісій, відзначено, що вони «розраховують верхню межу виробництва і видають від імені Органу дозвіл на виробництво...", однак це положення відповідно до Угоди про здійснення Частини XI Конвенції не застосовується.
Джерелами фінансових засобів Органу є: встановлені Асамблеєю внески держав-учасниць, засоби, одержувані Органом від контрактів, засоби, передані Підприємством, і засоби, що надходять як добровільні внески держав-учасниць. Ці внески використовуються для покриття адміністративних витрат Органу, поки в нього не з'являться інші джерела.
У липні 1990 р. Генеральний секретар ООН, підкреслюючи наявність проблем, зв'язаних з положеннями Конвенції щодо розробки морського дна за межами національної юрисдикції, що стали причиною невизнання державами вимог Конвенції відзначив, що за час, який минув після НІ Конференції ООН, де була прийнята Конвенція з морського права, відбулися важливі політичні й економічні зміни, що позначилися на ставленні багатьох держав до правових питань діяльності на морському дні: розширилися позиції ринкової економіки, розвивається новий дух міжнародного співробітництва.
З урахуванням цих факторів Генеральний секретар ООН запропонував розпочати консультації з вироблення загально-прийнятних умов участі держав у глибоководній розробці морського дна.
Протягом 1990-1994 pp. у процесі неофіційних консультацій був вироблений документ, що одержав назву "Проект Угоди про здійснення Частини XI Конвенції ООН з морського права від 10 грудня 1982 p.". Цей документ був розглянутий на останньому засіданні підсумкової сесії неофіційних консультацій 3 червня 1994 р. і представлений для прийняття 48-й Генеральною Асамблеєю ООН1.
Ця Угода відкрита для підписання, носить поки що тимчасовий характер і її положення оголошені пріоритетними порівняно з положеннями Частини XI Конвенції з морського права 1982 р. У ст. 2 Угоди відзначено, що "Положення цієї Угоди і Частини XI тлумачаться і застосовуються спільно, як єдиний акт. У випадку якої-небудь невідповідності між цією Угодою і Частиною XI переважну силу мають положення цієї Угоди".
У цілому Угода про здійснення Частини XI Конвенції ООН з морського права 1982 р. спрямована на те, щоб привернути увагу держав до Конвенції 1982 р. і, зокрема, до питань розробки мінеральних ресурсів морського дна, спонукати держави, що ще не ратифікували Конвенцію, прискорити цей процес.
Таким чином, уся можлива до цього часу людська діяльність на морському дні з розробки мінеральних ресурсів глибоководних районів за межами дії національної юрисдикції в сучасному міжнародному морському праві регламентується єдиним і всеосяжним правовим документом, що іменується Міжнародною Конвенцією ООН з морського права 1982 р.
Розглянуті вище Додаток III Конвенції 1982 р. і Угода про здійснення Частини XI Конвенції 1982 р. з її Додатком є невід'ємною частиною Конвенції 1982 p., розглядаються, тлумачаться і застосовуються як єдиний правовий акт.
Надалі питання, пов'язані з роботою Органу по морському дну і діяльністю потенційних розроблювачів ресурсів глибоководних районів морського дна були постійно в полі зору ООН і регулярно обговорювалися в різних структурах Органу з метою їхнього подальшого розвитку і удосконалення.
На 52 сесії Генеральної Асамблеї ООН, що відбулася у жовтні 1997 р. із задоволенням відзначалась набула чинності 28 липня 1996 р. Угода про здійснення Частини XI Конвенції з морського права 1982 р. Одночасно підтверджувалося, що Угода тлумачиться і застосовується разом з Конвенцією як єдиний документ. У випадку розбіжності положень Угоди і Конвенції або якої-небудь невідповідності підкреслювалася переважна сила положень Угоди. Також підкреслювалося, що жодна держава не може прийняти обов'язковості для неї Угоди, не визнаючи при цьому обов'язковість для неї Конвенції. Разом з тим держави, що ратифікували Конвенцію 1982 р. до прийняття Угоди повинні висловити згоду на обов'язковість для них Угоди, особливо з усіма необхідними для цього протокольними процедурами.
У матеріалах Генеральної Асамблеї, що стосуються безпосередньо Міжнародного органу з морського дна, ще раз зверталася увага на роль і значимість Органу, як організації, "за посередництвом якої держави-учасниці Конвенції відповідно до режиму, встановленого у Частині XI Конвенції і Угоді про здійснення Частини XI для морів і океанів і його надр за межами національної юрисдикції ("Район"), організують і контролюють діяльність у районі, особливо з метою керування його ресурсами". Також відзначалося, що "на вересень 1997 року в Органі нараховувалося 135 членів, у тому числі 15 членів на тимчасовій основі". Серед держав, що числяться членами Органу на тимчасовій основі, були Україна, США, Білорусь, Канада, Польща.
Разом з тим, із занепокоєнням відзначалося незадовільне "фінансове становище Міжнародного органу з морського дна і Міжнародного Трибуналу з морського права". У зв'язку з таким становищем Генеральна Асамблея закликала "усіх членів Органу і всіх держав-учасниць Конвенції виплачувати встановлені внески в бюджет відповідно Органа і Трибуналу повністю і вчасно, щоб забезпечити їм можливість виконувати свої функції так, як передбачено в Конвенції".
Генеральна Асамблея також із задоволенням сприйняла прийняття Угоди про взаємини між Організацією Об'єднаних націй і Органом і Угоди про співробітництво і взаємини між Організацією Об'єднаних Націй і Трибуналом'.
Початок XXI сторіччя, як це прогнозувалося раніше, повинен ознаменуватися розгортанням широкомасштабних робіт з розробки ресурсів глибоководних районів морського дна. Орієнтовно навіть називається більш визначена дата - 2010 рік. Індустріально розвинуті держави, що володіють необхідним науковим і технічним потенціалом, активно готуються до цього. Одночасно вони прагнуть до створення більш сприятливих для себе умов, що сприяють підвищенню рентабельності трудомістких, складних, дорогих робіт. Це значною мірою ускладнює ситуацію, що виникла, і вимагатиме від ООН, Органа з морського дна і держав-учасниць Конвенції 1982 р. і Угоди 1994 р. нових зусиль щодо створення оптимальних і прийнятних для всіх умов діяльності на морському дні.
