Анцелевич Міжнародне право (2003)
Галузі міжнародного права
Як уже відзначалося, галузь міжнародного права являє собою сукупність норм і принципів, які регулюють правовідносини у певній галузі, що складає специфічний предмет міжнародного права. Отже, критерієм диференціації норм і принципів міжнародного права є предмет міжнародного права. Предмет міжнародного права -це цілком визначена правова категорія, під якою розуміються міжнародні правовідносини, що складаються в процесі діяльності суб'єктів міжнародного права.
Відповідно до теорії сучасного міжнародного права під поняття його предмета підпадає весь комплекс міжнародних правовідносин і весь цей комплекс являє собою загальний предмет.
Однак, враховуючи те, що правовідносини, які виникають у сфері міжнародного спілкування, дуже різноманітні, оскільки виникають вони у різних сферах діяльності, і беручи до уваги те, що кожна з цих різних сфер діяльності має свою специфіку (морську, договірну, екологічну, економічну, атомну та ін.), природно припустити, що в кожній із подібних сфер (галузей) складаються свої специфічні правовідносини, що, у свою чергу, і складають специфічний предмет міжнародного права тієї або іншої галузі міжнародно-правових відносин.
Таким чином юридичним критерієм розмежування норм і принципів міжнародного права на галузі права є специфічний предмет міжнародного права, що регламентує правовідносини суб 'єктів права у певній галузі.
Крім цих елементів системи міжнародного права для повноти її характеристики варто нагадати, що в цілому міжнародне право поділяється на публічне і приватне. Публічне право регулює правовідносини між державами та іншими суб'єктами міжнародного права. Воно регламентує найбільш глобальні сфери правовідносин, до числа яких можна віднести питання міжнародного співробітництва у галузі забезпечення миру й безпеки, забезпечення прав людини, охорони навколишнього середовища, а також питання теоретичного плану.
Приватне міжнародне право регулює цивільно-правові відносини, у котрих звичайно фігурує іноземний елемент.
Публічне право, у свою чергу, поділяється на дві частини - загальну й особливу. Загальна частина охоплює питання загального значення, до яких варто віднести: основні принципи міжнародного права, його систему, юридичну природу і сферу дії, міжнародну правосуб'єктність держав, механізм міжнародно-правового регулювання та ін.
До особливої частини входять питання, що визначають право міжнародних договорів, права і свободи людини, правові аспекти території і територіального верховенства, міжнародних організацій, охорони навколишнього середовища, а також норми різних галузей міжнародного права.
Таким чином, у порядку загальної характеристики слід зазначити, що система сучасного міжнародного права, включивши в себе основні ознаки сучасного міжнародного права:
1. Стала носити більш імперативний характер, що значно підвищило роль міжнародного права в регулюванні міжнародних відносин.
2. Обумовила установлення певної ієрархії норм міжнародного права, що більш конкретно визначило їхню роль і місце в загальній схемі системи і дозволило спростити процес подолання колізій при їх реалізації.
3. Створює більш сприятливі умови у правотворчому процесі створення нових норм.
4. Сприяє більш ефективній трансформації його норм у національні правові системи.
5. До теперішнього часу єдиного погляду на систему сучасного міжнародного права в доктрині не існує. Багато авторів створюють свої системи або взагалі заперечують їх наявність. Однак в одному відношенні всі єдині: існують норми, принципи, інститути і галузі сучасного міжнародного права, і це вже система.
Вивчаючи питання про систему сучасного міжнародного права, необхідно звернути увагу на ту різницю, що існує між поняттями "система міжнародного права" і "структура міжнародного права". Цікаво, що найвизначніший у радянській доктрині міжнародного права дослідник теорії системи міжнародного права Фельдман Д.І. у своїй роботі "Система міжнародного права" (Казань, 1983), глибоко розглядаючи різні аспекти цієї теми, такої різниці не наводить. Однак вона існує і в загальному плані виражається у тому, що поняття "система міжнародного права" значно ширше, оскільки розгляд питання про систему міжнародного права показує цілісність сфери дії міжнародного права, специфіку співвідношення з іншими нормативними системами, і особливо із системами внутрішньодержавного права, а також особливості суб'єктів міжнародного права і особливості їхніх взаємовідносин.
Відповідно до теорії сучасного міжнародного права під поняття його предмета підпадає весь комплекс міжнародних правовідносин і весь цей комплекс являє собою загальний предмет.
Однак, враховуючи те, що правовідносини, які виникають у сфері міжнародного спілкування, дуже різноманітні, оскільки виникають вони у різних сферах діяльності, і беручи до уваги те, що кожна з цих різних сфер діяльності має свою специфіку (морську, договірну, екологічну, економічну, атомну та ін.), природно припустити, що в кожній із подібних сфер (галузей) складаються свої специфічні правовідносини, що, у свою чергу, і складають специфічний предмет міжнародного права тієї або іншої галузі міжнародно-правових відносин.
Таким чином юридичним критерієм розмежування норм і принципів міжнародного права на галузі права є специфічний предмет міжнародного права, що регламентує правовідносини суб 'єктів права у певній галузі.
Крім цих елементів системи міжнародного права для повноти її характеристики варто нагадати, що в цілому міжнародне право поділяється на публічне і приватне. Публічне право регулює правовідносини між державами та іншими суб'єктами міжнародного права. Воно регламентує найбільш глобальні сфери правовідносин, до числа яких можна віднести питання міжнародного співробітництва у галузі забезпечення миру й безпеки, забезпечення прав людини, охорони навколишнього середовища, а також питання теоретичного плану.
Приватне міжнародне право регулює цивільно-правові відносини, у котрих звичайно фігурує іноземний елемент.
Публічне право, у свою чергу, поділяється на дві частини - загальну й особливу. Загальна частина охоплює питання загального значення, до яких варто віднести: основні принципи міжнародного права, його систему, юридичну природу і сферу дії, міжнародну правосуб'єктність держав, механізм міжнародно-правового регулювання та ін.
До особливої частини входять питання, що визначають право міжнародних договорів, права і свободи людини, правові аспекти території і територіального верховенства, міжнародних організацій, охорони навколишнього середовища, а також норми різних галузей міжнародного права.
Таким чином, у порядку загальної характеристики слід зазначити, що система сучасного міжнародного права, включивши в себе основні ознаки сучасного міжнародного права:
1. Стала носити більш імперативний характер, що значно підвищило роль міжнародного права в регулюванні міжнародних відносин.
3. Створює більш сприятливі умови у правотворчому процесі створення нових норм.
4. Сприяє більш ефективній трансформації його норм у національні правові системи.
5. До теперішнього часу єдиного погляду на систему сучасного міжнародного права в доктрині не існує. Багато авторів створюють свої системи або взагалі заперечують їх наявність. Однак в одному відношенні всі єдині: існують норми, принципи, інститути і галузі сучасного міжнародного права, і це вже система.
Вивчаючи питання про систему сучасного міжнародного права, необхідно звернути увагу на ту різницю, що існує між поняттями "система міжнародного права" і "структура міжнародного права". Цікаво, що найвизначніший у радянській доктрині міжнародного права дослідник теорії системи міжнародного права Фельдман Д.І. у своїй роботі "Система міжнародного права" (Казань, 1983), глибоко розглядаючи різні аспекти цієї теми, такої різниці не наводить. Однак вона існує і в загальному плані виражається у тому, що поняття "система міжнародного права" значно ширше, оскільки розгляд питання про систему міжнародного права показує цілісність сфери дії міжнародного права, специфіку співвідношення з іншими нормативними системами, і особливо із системами внутрішньодержавного права, а також особливості суб'єктів міжнародного права і особливості їхніх взаємовідносин.
